Рішення № 140625158, 12.10.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 560/7170/26

РІШЕННЯ

іменем України

12 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В.,

за участю:секретаря судового засідання Василевської К.В., представників позивача - Коломийця І.І., Савчука Ю.М., представників відповідача - Дишко Ю.В., Федяніна Є.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг 2012" до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг 2012» (далі позивач, ТОВ) звернулося до суду з позовом до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі відповідач), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення (далі ППР) від 19.02.2026, прийняті за результатами документальної планової виїзної перевірки за період 01.07.2019-30.09.2025.

Предметом спору є правомірність таких податкових повідомлень-рішень відповідача: №15234000701 форма «В4» зменшення розміру від`ємного значення податку на додану вартість (далі ПДВ) за вересень 2025 року на 1 059 981 грн; №15334000701 форма «Р» збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток на 173 192 760 грн та застосування штрафних санкцій у сумі 6 948 720 грн; №15434000701 форма «ПС» застосування штрафних санкцій у сумі 1 020 грн за неподання декларації з податку на прибуток; №15534000701 форма «Р» збільшення грошового зобов`язання з рентної плати за спеціальне використання води на 291 350,13 грн та застосування штрафних санкцій у сумі 54 356,48 грн; №15634000701 форма «ПС» застосування штрафних санкцій у сумі 4 080 грн за неподання Додатка 5 до податкової декларації з рентної плати за спеціальне використання води; №15734000701 форма «ПН» застосування штрафних санкцій у сумі 433 151,50 грн за відсутність складення та/або реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Водночас, ППР №15234000701 форми «В4» містить дві складові зменшення від`ємного значення ПДВ: 866 303 грн за висновком відповідача щодо лушпиння соняшнику та 193 678 грн за висновком щодо податкового кредиту.

У прохальній частині позову щодо ППР №15234000701 зазначена сума 1 050 981 грн.

Суд розцінює це як очевидну описку, оскільки позивач оскаржує саме ППР №15234000701 від 19.02.2026, примірник цього ППР у матеріалах справи містить суму 1 059 981 грн, а з поданих позивачем заяв щодо суті спору, виступів представників позивача під час судового розгляду справи не вбачається визнання правомірності цього ППР у будь-якій частині.

Ухвалою суду від 01.05.2026 відкрито провадження у справі №560/7170/26 за правилами загального позовного провадження.

За результатами підготовчого засідання 02.09.2026 протокольною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Згідно із заявами по суті справи, позивач вважає спірні ППР протиправними та просить скасувати їх повністю з огляду на таке.

Зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, з приводу правомірності яких виник спір, прийняті відповідачем без розгляду заперечень платника податків на акт перевірки та з порушенням його права брати участь у розгляді заперечень, тобто з порушенням норм пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України, які мають характер істотних порушень прав платника, а тому не можуть не впливати на оцінку правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Посилається на те, що ТОВ «Агрохолдинг 2012» не погоджується із висновками Акту перевірки та вважає, що факти, виявлені та викладені щодо порушень за наслідками перевірки є необґрунтованими та не відповідають дійсним обставинам, та водночас суперечать положенням податкового законодавства України, чинного у відповідних календарних періодах, що охоплювались перевіркою.

Стверджує, що висновки перевірки, які відображені в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях суперечать офіційній позиції ДПС України, що неодноразово висловлювалась у роз`ясненнях та податкових консультаціях, а також правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду (Верховного Суду України) та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (Вищого адміністративного суду України).

Відповідно до заяв по суті справи, відповідач проти позовних вимог заперечує та просить у їх задоволенні відмовити повністю з таких підстав.

Посилається на те, що у спірних правовідносинах діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

А отже, як вказує відповідач, він не допустив у спірних правовідносинах порушення прав та законних інтересів ТОВ «Агрохолдинг 2012».

Відповідач вважає, що підстави для визнання оскаржуванних ППР протиправними і їх скасування, відсутні.

Під час розгляду справи по суті представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити повністю, з підстав, зазначених у заявах по суті справи.

Під час розгляду справи по суті представники відповідача проти позовних вимог заперечили та просили у їх задоволенні відмовити повністю, з підстав, зазначених у заявах по суті справи.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

ТОВ «Агрохолдинг 2012» є юридичною особою, зареєстрованою 24.09.2015, код ЄДРПОУ 40028765, місцезнаходження: Україна, 32000, Хмельницька область, Хмельницький район, м. Городок, пров. Ванагса Ксьондза, буд. 17.

Основний вид діяльності - 01.11 «Вирощування зернових культур, крім рису, бобових культур і насіння олійних культур».

Позивач зареєстрований платником ПДВ з 01.02.2016, індивідуальний податковий номер платника ПДВ - 400287622051.

У матеріалах справи містяться довідки та листи податкових органів, якими підтверджувався статус позивача як платника єдиного податку четвертої групи / сільськогосподарського товаровиробника за 2019-2026 роки.

Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Агрохолдинг 2012» за період 01.07.201930.09.2025, за результатами якої складено акт від 28.01.2026 №53/34-00-07-01/40028765.

За актом перевірки відповідач встановив, зокрема: незадекларований податок на прибуток 173 192 760 грн; завищення від`ємного значення ПДВ 1 059 981 грн; нереєстрацію податкових накладних на суму ПДВ 866 303 грн; ненарахування рентної плати за спеціальне використання води 291 350,13 грн.

На підставі акта перевірки відповідач прийняв шість податкових повідомлень-рішень від 19.02.2026.

ППР №15234000701, форма «В4».

ППР №15234000701 від 19.02.2026, форма «В4», зменшує розмір від`ємного значення ПДВ за декларацією за вересень 2025 року на 1 059 981 грн.

У цьому ППР зазначено дві складові: 866 303 грн щодо ПДВ, який відповідач пов`язує з постачанням лушпиння соняшнику, та 193 678 грн щодо податкового кредиту, який, за висновком відповідача, неправомірно включено до складу податкового кредиту.

ППР №15334000701, форма «Р».

ППР №15334000701 від 19.02.2026, форма «Р», збільшує грошове зобов`язання з податку на прибуток на 173 192 760 грн та застосовує штрафні санкції у сумі 6 948 720 грн.

Підставою є висновок відповідача про неправомірне перебування позивача на Єдиному податку (далі ЄП) 4 групи у 2021 та 2023 роках.

З акта перевірки вбачається, що відповідач визначив частку сільськогосподарського товаровиробництва позивача за 2020 рік у розмірі 74,8596%, а за 2022 рік - 74,6290%.

На цій підставі відповідач дійшов висновку про сплату податків у 2021 та 2023 роках на загальних підставах.

ППР №15434000701, форма «ПС».

ППР №15434000701 від 19.02.2026, форма «ПС», застосовує штрафні санкції у сумі 1 020 грн за неподання декларації з податку на прибуток за 2023 рік.

Це ППР є похідним від висновку відповідача про те, що позивач повинен був перебувати на загальній системі оподаткування та подавати декларацію з податку на прибуток.

ППР №15534000701, форма «Р».

ППР №15534000701 від 19.02.2026, форма «Р», збільшує грошове зобов`язання з рентної плати за спеціальне використання води на 291 350,13 грн та застосовує штрафні санкції у сумі 54 356,48 грн.

Підставою для цього ППР є висновок відповідача про те, що у 2021 та 2023 роках позивач не мав права на звільнення від рентної плати як платник ЄП 4 групи.

ППР №15634000701, форма «ПС».

ППР №15634000701 від 19.02.2026, форма «ПС», застосовує штрафні санкції у сумі 4 080 грн за неподання Додатка 5 до податкової декларації з рентної плати за спеціальне використання води за 1-4 квартали 2023 року.

Це ППР є похідним від висновку відповідача про наявність у позивача обов`язку подавати звітність з рентної плати за спеціальне використання води.

ППР №15734000701, форма «ПН».

ППР №15734000701 від 19.02.2026, форма «ПН», застосовує штрафні санкції у сумі 433 151,50 грн за відсутність складення та/або реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних на суму ПДВ 866 303 грн.

Це ППР ґрунтується на висновку відповідача про безоплатне постачання лушпиння соняшнику переробникам.

Акт перевірки отримано позивачем 02.02.2026.

Відповідач не заперечує, що гранична дата подання заперечень позивачем до акта перевірки становила 16.02.2026.

Позивач склав заперечення від 16.02.2026 №57 та направив їх відповідачу поштовим зв`язком.

За даними трекінгу Укрпошти № 2901700209991, відправлення прийнято 16.02.2026, прибуло до логістичного центру м. Одеси 19.02.2026, прибуло до відділення 20.02.2026 та вручено відповідачу 23.02.2026.

Оскаржувані ППР прийняті 19.02.2026, тобто після здачі заперечень оператору поштового зв`язку, але до фактичного вручення поштового відправлення відповідачу.

В оскаржуваних ППР зазначено, що заперечення не надходили.

Така фраза міститься, зокрема, у ППР форми «В4», «Р», «ПС» та «ПН».

Відповідь на заперечення датована 24.02.2026 №566/6/34-00-07-01, тобто після прийняття спірних ППР.

У цій відповіді відповідач, зокрема, зазначив, що заперечення не підлягають розгляду, оскільки ППР уже були винесені.

Після прийняття відповідачем оскаржуваних ППР позивач подав до ДПС України скаргу від 03.03.2026 №74 на ППР відповідача від 19.02.2026 №15234000701, №15334000701, №15434000701, №15534000701, №15634000701, №15734000701.

ДПС України отримала скаргу 06.03.2026 за вхідним №1698/С/6.

Розгляд матеріалів скарги відбувся 09.04.2026 у режимі відеоконференцзв`язку за участю представників ТОВ «Агрохолдинг 2012».

Рішенням ДПС України від 22.04.2026 №10236/6/99-00-06-01-01-06 оскаржувані ППР залишені без змін, а скарга ТОВ «Агрохолдинг 2012» - без задоволення.

У матеріалах справи міститься висновок судового експерта Чирко Л.Ф. №1041/95801 від 26.06.2026 за результатами судово-економічної експертизи.

Експерт досліджував, зокрема, документальне підтвердження показників розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва.

У висновку, зокрема, зазначено, що документально підтверджується показник частки за 2020 рік у розмірі 77,039% та за 2022 рік у розмірі 82,139% за відповідними уточнюючими розрахунками.

Суд оцінює цей висновок лише в межах спеціальних економічних і бухгалтерських знань, а не як джерело правової оцінки законності чи незаконності оскаржуваних ППР.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

За частинами першою та другою статті 101 КАС України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Суд застосовує Податковий кодекс України (далі - ПК України) щодо матеріально-правових наслідків у редакціях, чинних у відповідні податкові періоди, а щодо процедури прийняття оскаржуваних ППР - у редакції станом на 19.02.2026.

При оцінці податкових наслідків за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 та 2025 роки суд застосовує відповідні матеріальні норми ПК України у редакціях, чинних у кожному з відповідних звітних періодів.

Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пункти 44.6, 44.7 статті 44 ПК України встановлюють, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

За підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Під час здійснення планових перевірок платників податків, які є фінансовими агентами, предметом перевірки також є дотримання фінансовими агентами вимог статті 39-3 цього Кодексу.

Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки", крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.5-1, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Документальною невиїзною позаплановою електронною перевіркою за заявою платника податків (далі - електронна перевірка) вважається перевірка, що проводиться на підставі заяви, поданої платником податків з незначним ступенем ризику, визначеним відповідно до пункту 77.2 статті 77 цього Кодексу, до контролюючого органу, в якому він перебуває на податковому обліку. Заява подається за 10 календарних днів до очікуваного початку проведення електронної перевірки, але не раніше офіційного повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про запровадження проведення такої перевірки для відповідних платників податків: які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності; суб`єктів господарювання мікро-, малого; середнього підприємництва; інших платників податків. Форма заяви, порядок її подання, прийняття рішення про проведення електронної перевірки встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з пунктом 86.1 статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Акт перевірки не може розглядатися як заява або повідомлення про вчинення кримінального правопорушення щодо ухилення від сплати податків.

Довідка перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із запереченнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Матеріали перевірки - це: акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід`ємною частиною; заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду); пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до абзацу другого підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу I цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів перевірок, що проводяться контролюючими органами, визначеними підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, та надання заперечень до них визначається Митним кодексом України.

Пункт 86.7 статті 86 ПК України передбачає, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Підпункти 86.7.1-86.7.5 пункту 86.7 статті 86 ПК України, встановлюють, що акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу.

Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

У разі отримання від платника податків у визначеному цим пунктом порядку заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень контролюючий орган зобов`язаний повідомити платника податків про дату, час та місце/спосіб розгляду матеріалів перевірки, у тому числі в режимі відеоконференції. Таке повідомлення надсилається платнику податків протягом двох робочих днів з дня отримання від нього заперечень та/або додаткових документів і пояснень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Інформація (повідомлення) про розгляд контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, матеріалів перевірки в режимі відеоконференції надсилається платнику податків в електронному вигляді в електронний кабінет.

Платник податків має право брати участь у розгляді матеріалів перевірки особисто або через свого представника, у тому числі в режимі відеоконференції, про що зазначає у поданих запереченнях. Безпосередньо під час розгляду матеріалів перевірки платник податків має право надавати письмові (крім випадків розгляду матеріалів перевірки у режимі відеоконференції) та/або усні пояснення з приводу предмета розгляду.

Відсутність платника податку або його представника, повідомленого в передбаченому цією статтею порядку про час і місце розгляду матеріалів перевірки, не є перешкодою для розгляду матеріалів перевірки.

Під час розгляду матеріалів перевірки комісія з питань розгляду заперечень: встановлює, чи вчинив платник податку, щодо якого було складено акт перевірки, порушення податкового, валютного та/або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; розглядає обставини вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, а також встановлені при розгляді наданих платником податків відповідно до цього пункту письмових пояснень та їх документального підтвердження (зокрема щодо обставин, що стосуються події правопорушення, та вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, з посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують зазначені обставини); досліджує питання наявності або відсутності обставин, що виключають вину у вчиненні правопорушення (крім правопорушень, відповідальність за які настає незалежно від наявності вини), пом`якшують або звільняють від відповідальності; досліджує питання щодо необхідності проведення перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; визначає розмір грошових зобов`язань та/або суму зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, та/або суму зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або заниження чи завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, а також необхідність надсилання (вручення) платнику податків відповідного податкового повідомлення-рішення у випадках, передбачених цим Кодексом.

При розгляді матеріалів перевірки контролюючим органом досліджуються всі наявні фактичні дані, що стосуються предмета розгляду, у тому числі документи, надані платником податків або витребувані у нього, письмові та усні пояснення платника податку, інші фактичні дані, що наявні або доступні контролюючому органу.

За результатами розгляду матеріалів перевірки комісія з розгляду заперечень приймає висновок, що є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

У разі встановлення необхідності проведення позапланової документальної перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, висновок за результатами розгляду матеріалів перевірки приймається комісією з питань розгляду заперечень після проведення такої перевірки з урахуванням її результатів.

У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, проведеної на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу у зв`язку з розглядом наданих у порядку, визначеному цим пунктом, заперечень до акта (довідки) перевірки, або розглядом скарги на прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу, який проводив таку перевірку, протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Розгляд таких заперечень окремо не здійснюється. Такі заперечення долучаються до матеріалів перевірки або матеріалів щодо розгляду скарги, а наведені в них факти та дані враховуються контролюючим органом при формуванні у передбаченому цим підпунктом порядку висновку за результатами розгляду матеріалів перевірки або під час розгляду скарги на прийняте податкове повідомлення-рішення у порядку, встановленому статтею 56 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п`яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 цього пункту.

Контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складання акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до підпунктів 60.1.2 та 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 цього Кодексу.

За пунктом 86.8 статті 86 ПК України, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.

За пунктом 58.1 статті 58 ПК України, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки; завищення сум податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, заявлених у податкових деклараціях, зокрема при використанні права на податкову знижку відповідно до розділу IV цього Кодексу; наявності помилок при визначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або відсутності реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної протягом граничних строків, передбачених цим Кодексом.

Суд зазначає, що стаття 56 ПК України регулює адміністративне оскарження платником податків рішень контролюючих органів.

Ця процедура є наступною стадією після прийняття ППР і не замінює процедуру розгляду заперечень на акт перевірки, яка має бути здійснена до прийняття ППР.

Для оцінки правомірності ППР №15334000701, №15434000701, №15534000701 та №15634000701 суд зазначає про таке.

Згідно із підпунктом 14.1.234 пункту 14.1 статті 14 ПК України, сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) - продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1-24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.

За підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Відповідно до підпункту 14.1.262 пункту 14.1 статті 14 ПК України, частка сільськогосподарського товаровиробництва для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - питома вага доходу сільськогосподарського товаровиробника, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, у загальній сумі його доходу, що враховується під час визначення права такого товаровиробника на реєстрацію як платника податку.

Підпункт 4 пункту 291.4 статті 291 ПК України встановлює, що суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема: четверта група - сільськогосподарські товаровиробники: а) юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків; б) фізичні особи - підприємці, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України "Про фермерське господарство", за умови виконання сукупності таких вимог: здійснюють виключно вирощування, відгодовування сільськогосподарської продукції, збирання, вилов, переробку такої власновирощеної або відгодованої продукції та її продаж; провадять господарську діяльність (крім постачання) за місцем податкової адреси; не використовують працю найманих осіб; членами фермерського господарства такої фізичної особи є лише члени її сім`ї у визначенні частини другої статті 3 Сімейного кодексу України; площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у власності та/або користуванні членів фермерського господарства становить не менше 0,5 гектара, але не більше 20 гектарів сукупно.

Пункт 291.5-1 статті 291 ПК України визначає, що не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи: суб`єкти господарювання, у яких понад 50 відсотків доходу, отриманого від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, становить дохід від реалізації декоративних рослин (за винятком зрізаних квітів, вирощених на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, та продуктів їх переробки), диких тварин і птахів, хутряних виробів і хутра (крім хутрової сировини); суб`єкти господарювання, діяльність яких згідно з КВЕД-2010 відноситься до класів 01.47 (розведення свійської птиці), 01.49 (в частині розведення та вирощування перепелів і страусів) та 10.12 (виробництво м`яса свійської птиці); суб`єкти господарювання, що провадять діяльність з виробництва підакцизних товарів, крім виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 - 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції, виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29-2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства, які експортуються цими підприємствами, вин виноградних, вин плодово-ягідних та/або напоїв медових, вироблених та розлитих у споживчу тару малими виробництвами виноробної продукції з виноматеріалів виключно власного виробництва (не придбаних), отриманих шляхом переробки плодів, ягід, винограду, меду власного виробництва та/або придбаних плодів, ягід, винограду, меду, за умови що такі придбані плоди, ягоди, виноград, мед мають виключно українське походження, а також крім електричної енергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками та/або з відновлюваних джерел енергії (за умови, що дохід від реалізації такої енергії не перевищує 25 відсотків доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) такого суб`єкта господарювання); суб`єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Підпункти 298.8.1, 298.8.3, 298.8.4 пункту 298.8 статті 298 ПК України встановлюють, що сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають не пізніше 20 лютого поточного року: загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку); звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи); розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику; відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

Фізичні особи - підприємці, які подали заяву про обрання ними спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для четвертої групи, вперше подають визначену цим підпунктом звітність протягом 20 календарних днів з дня подання такої заяви.

Дохід сільськогосподарського товаровиробника, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 - 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції), включає доходи, отримані від: реалізації продукції рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах), та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; реалізації продукції рослинництва на закритому ґрунті та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; реалізації продукції тваринництва і птахівництва та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; реалізації сільськогосподарської продукції, що вироблена із сировини власного виробництва на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства.

У разі коли сільськогосподарське підприємство утворюється шляхом злиття, приєднання, перетворення, поділу або виділення, у рік такого утворення до суми, отриманої від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29 - 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції), включаються також доходи, отримані протягом останнього податкового (звітного) періоду від надання супутніх послуг: послуги із збирання врожаю, його брикетування, складування, пакування та підготовки продукції до збуту (сушіння, обрізування, сортування, очистка, розмелювання, дезінфекція (за наявності ліцензії), силосування, охолодження), які надаються покупцю такої продукції сільгосппідприємством-виробником (з моменту набуття права власності на таку продукцію за договором до дати її фактичної передачі покупцю); послуги з догляду за худобою і птицею, які надаються її покупцю сільгосппідприємством-виробником (з моменту набуття права власності на таку продукцію за договором до дати її фактичної передачі покупцю); послуги із зберігання сільськогосподарської продукції, які надаються її покупцю сільгосппідприємством-виробником (з моменту набуття права власності на таку продукцію за договором до дати її фактичної передачі покупцю); послуги з відгодівлі та забою свійської худоби і птиці, які надаються її покупцю сільгосппідприємством-виробником (з моменту набуття права власності на таку продукцію до дати її фактичної передачі покупцю).

У разі коли у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва становить менш як 75 відсотків, сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа сплачує податки у наступному податковому (звітному) році на загальних підставах.

Якщо така частка не перевищує 75 відсотків у зв`язку із виникненням обставин непереборної сили у попередньому податковому (звітному) році, до платника податку в наступному податковому (звітному) році зазначена вимога не застосовується. Такі платники податку для підтвердження статусу платника єдиного податку подають податкову декларацію разом із рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних рад про наявність обставин непереборної сили та перелік суб`єктів господарювання, що постраждали внаслідок таких обставин.

Згідно із пунктом 299.11 статті 299 ПК України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

У разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу. Такий платник податку зобов`язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.

За пунктом 297.1 статті 297 ПК України, платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: 1) податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених абзацами другим, третім і четвертим підпункту 133.1.1 та підпунктом 133.1.4 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу; 2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об`єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - четвертої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою; 3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу, а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи; 4) податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування (у тому числі на умовах емфітевзису)) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва; 5) рентної плати за спеціальне використання води платниками єдиного податку четвертої групи.

Верховний Суд у постанові від 26.01.2022 у справі №560/323/20 зазначив, що абзац другий пункту 299.11 статті 299 ПК України передбачає можливість донарахування платнику ЄП 4 групи податків, від яких він був звільнений як платник єдиного податку четвертої групи, та не передбачає обов`язку контролюючого органу попередньо приймати рішення про анулювання реєстрації такого платника.

Верховний Суд у постанові від 27.04.2023 у справі №580/2475/19 сформулював правовий висновок, що застосування абзацу другого пункту 299.11 статті 299 ПК України пов`язане з установленням одночасної невідповідності платника вимогам підпункту 4 пункту 291.4 статті 291 ПК України та пункту 291.5-1 статті 291 ПК України.

Аналогічний підхід щодо значення умов пункту 299.11 статті 299 ПК України відображений, наприклад, у постанові Верховного Суду від 19.11.2025 у справі №580/2475/19.

Для оцінки ППР №15334000701 та №15434000701 суд вказує на таке.

За підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, за останній річний звітний період не перевищує 40 мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на всі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених підпунктом 140.4.8 пункту 140.4, підпунктом 140.5.16 пункту 140.5, пунктом 140.6 статті 140 цього Кодексу), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, за останній річний звітний період не перевищує 40 мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригування фінансового результату до оподаткування на всі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених підпунктом 140.4.8 пункту 140.4, підпунктом 140.5.16 пункту 140.5, пунктом 140.6 статті 140 цього Кодексу), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років, у кожному з яких виконується зазначений критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік такої безперервної сукупності років. У подальші роки такої сукупності років коригування фінансового результату також не застосовуються, крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених підпунктом 140.4.8 пункту 140.4, підпунктом 140.5.16 пункту 140.5, пунктом 140.6 статті 140 цього Кодексу.

Якщо у платника податку, який прийняв рішення про незастосування коригування фінансового результату до оподаткування на всі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених підпунктом 140.4.8 пункту 140.4, підпунктом 140.5.16 пункту 140.5, пунктом 140.6 статті 140 цього Кодексу), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, за останній річний звітний період перевищує 40 мільйонів гривень, такий платник податку визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на всі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до підпункту 137.4.1 пункту 137.4 статті 137 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування за податковий (звітний) період обчислюють шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування за минулий звітний рік на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя такого року та збільшення на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя поточного звітного року, що визначені відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

Для платників податку, визначених підпунктом 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу, не є об`єктом оподаткування прибуток із джерелом походження за межами України.

При визначенні об`єкта оподаткування згідно з цим підпунктом не враховуються витрати за результатами операцій, здійснених платником податку з метою надання неправомірної вигоди службовій особі (у тому числі службовій особі іноземної держави). У разі якщо такі витрати визнані платником податку у податковому (звітному) періоді відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, при визначенні об`єкта оподаткування здійснюється коригування фінансового результату до оподаткування з урахуванням положень пункту 140.6 статті 140 цього Кодексу.

Пункти 137.1, 137.4 статті 137 ПК України визначають, що податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду, крім: виробників сільськогосподарської продукції, які можуть обрати річний податковий (звітний) період, який починається з 1 липня минулого звітного року і закінчується 30 червня поточного звітного року.

Для цілей оподаткування податком на прибуток до підприємств, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, належать підприємства, дохід яких від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва за попередній податковий (звітний) рік перевищує 50 відсотків загальної суми доходу; у разі якщо особа ставиться на облік контролюючим органом як платник податку протягом податкового (звітного) періоду, перший податковий (звітний) період розпочинається з дати, на яку припадає початок такого обліку, і закінчується останнім календарним днем такого податкового (звітного) періоду; якщо платник податку ліквідується (у тому числі до закінчення першого податкового (звітного) періоду), останнім податковим (звітним) періодом вважається період, на який припадає дата ліквідації.

Пункт 49.2 статті 49 ПК України встановлює, що платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Платники податку на прибуток підприємств, які оподатковуються за ставкою нуль відсотків відповідно до пункту 44 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу, подають контролюючим органам декларації (розрахунки) з податку на прибуток підприємств за спрощеною формою у порядку, встановленому цим Кодексом.

Платники податку на додану вартість, зареєстровані відповідно до пункту 208-1.2 статті 208-1 цього Кодексу, подають до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, спрощену податкову декларацію відповідно до пункту 208-1.8 статті 208-1 цього Кодексу.

Відповідно до, пункту 120.1 статті 120 ПК України, неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Для оцінки ППР №15234000701 та №15734000701 суд виходить із такого.

Підпункт 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлює, що безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

За підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно із підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПК України, продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Пункт 185.1 статті 185 ПК України встановлює, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності (підрядники та субпідрядники) можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

За операціями з першого постачання житла (об`єктів житлової нерухомості), неподільного житлового об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта житлової нерухомості застосовується касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Пункт 188.1 статті 188 ПК України визначає, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Пункти 198.1-198.6 статті 198 ПК України визначають, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного капіталу та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту лізингоодержувача (орендаря) для операцій з фінансового лізингу (фінансової оренди) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу (фінансової оренди) таким лізингоодержувачем (орендарем).

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Платники податку, які застосовують касовий метод податкового обліку, суми податку, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та не включені до податкового кредиту протягом періоду 365 календарних днів з дати складення таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних у зв`язку з відсутністю фактів списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг (видачі з каси) або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, мають право на включення таких сум до податкового кредиту у звітному податковому періоді, в якому відбулося списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг (видачі з каси) або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, але не пізніше ніж через 60 календарних днів з дати такого списання, надання інших видів компенсацій.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг строків, зазначених у цьому пункті, переривається на період зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) відповідно до підпункту 191.1.2 пункту 191.1 статті 191 цього Кодексу оператором поштового зв`язку, експрес-перевізником.

Пункти 200.1, 200.4 статті 200 ПК України визначають, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За пунктами 201.1, 201.10 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг. У податковій накладній, що складається за операціями з вивезення товарів за межі митної території України, зазначаються ті одиниці виміру товарів, які застосовуються при оформленні митної декларації на такі товари; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер; к) дата та номер митної декларації зазначаються у разі складання платником податкової накладної за операціями з вивезення товарів за межі митної території України; л) дата та номер договору (контракту) зазначаються у разі складання платником податкової накладної за операціями з вивезення товарів за межі митної території України. У податковій накладній, що складається за операціями з вивезення товарів за межі митної території України на підставі форвардного контракту, зазначається відповідна відмітка про форвардний контракт.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Платник податку має право зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну та/або розрахунок коригування, складені починаючи з 1 липня 2015 року, в яких загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов`язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого рахунку у банку/небанківському надавачу платіжних послуг на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Пункт 120-1.2 статті 120-1 ПК України встановлює, що відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу), що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної, або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування.

Відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

У разі реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, штрафні санкції, передбачені абзацом другим цього пункту та пунктом 120-1.1 цієї статті, не застосовуються.

У разі відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, та/або податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень.

Верховний Суд у постанові від 29.03.2023 у справі №560/12630/21 щодо давальницької переробки насіння соняшнику виходив із того, що лушпиння, яке виникло під час переробки сировини, за встановлених у тій справі договірних умов було відходами виробництва, а не окремим товаром, безоплатно переданим замовником переробнику.

Для оцінки ППР №15534000701 та №15634000701 суд зазначає про таке.

Відповідно до пункту 255.1 статті 255 ПК України, платниками рентної плати за спеціальне використання води є: первинні водокористувачі - суб`єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують та/або передають вторинним водокористувачам воду, отриману шляхом забору води з водних об`єктів; суб`єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Згідно із пунктом 255.3 статті 255 ПК України, об`єктом оподаткування рентною платою за спеціальне використання води є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі.

За підпунктом 255.11.2 пункту 255.11 статті 255 ПК України, рентна плата обчислюється виходячи з фактичних обсягів використаної води (підземної, поверхневої) водних об`єктів, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування та/або в інтегрованому довкіллєвому дозволі, лімітів використання води, ставок рентної плати та коефіцієнтів.

Пункти 257.1-257.5 статті 257 ПК України передбачають, що базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному кварталу, а для рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за видобування нафти, конденсату, природного газу, у тому числі газу, розчиненого у нафті (нафтового (попутного) газу), етану, пропану, бутану, рентної плати за користування радіочастотним спектром (радіочастотним ресурсом) України та рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України, дорівнює календарному місяцю.

Платники рентної плати самостійно обчислюють суму податкових зобов`язань з рентної плати.

Платник рентної плати до закінчення визначеного розділом II цього Кодексу граничного строку подання податкових декларацій за податковий (звітний) період, визначений цією статтею, подає до відповідного контролюючого органу за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, податкову декларацію, яка містить додатки: з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин: за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини, у разі розміщення такої ділянки надр у межах території України; за місцем обліку платника рентної плати у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України; з рентної плати за користування надрами в цілях, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин - за місцезнаходженням ділянки надр; з рентної плати за користування радіочастотним спектром (радіочастотним ресурсом) України - за місцем податкової реєстрації; з рентної плати за спеціальне використання води - за місцем податкової реєстрації; з рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів - за місцезнаходженням лісової ділянки; з рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України - за місцем його податкової реєстрації.

Сума податкових зобов`язань з рентної плати, визначена у податковій декларації за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої податкової декларації.

Рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів сплачується лісокористувачами щокварталу рівними частинами від суми рентної плати, зазначеної в спеціальних дозволах, виданих у відповідному календарному році, крім сум рентної плати, сплачених відповідно до підпунктів "а" і "б" підпункту 256.11.6 пункту 256.11 статті 256 цього Кодексу.

Пункт 297.1 статті 297 ПК України встановлює, що платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: 1) податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених абзацами другим, третім і четвертим підпункту 133.1.1 та підпунктом 133.1.4 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу; 2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об`єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - четвертої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою; 3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу, а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи; 4) податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування (у тому числі на умовах емфітевзису)) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва; 5) рентної плати за спеціальне використання води платниками єдиного податку четвертої групи.

Так, суд враховує, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували на момент прийняття оспорюваного рішення.

Такий підхід викладений, серед багатьох, у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №814/1460/16.

Отже, суд не доповнює спірні ППР новими мотивами, які не були покладені відповідачем в основу цих оскаржуваних рішень на момент їх прийняття.

Верховний Суд у постанові від 11.05.2026 у справі №560/15865/24 сформулював правовий висновок щодо своєчасного подання заперечень на акт перевірки поштовим відправленням та наслідків прийняття ППР без урахування таких заперечень.

Зокрема, Верховний Суд зазначив, що фактично спірне ППР було прийняте без урахування й оцінки своєчасно поданих заперечень та документів, якими платник спростовував встановлені перевіркою обставини.

Верховний Суд у постанові від 03.06.2026 у справі №160/5487/25 також наголосив, що праву платника подати заперечення на акт перевірки кореспондує обов`язок контролюючого органу розглянути такі заперечення, надати відповідь і врахувати результати їх розгляду при прийнятті рішення про визначення грошових зобов`язань.

Аналогічний підхід викладений, наприклад, у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №140/3098/23, у якій наголошено, що праву платника подати заперечення на акт перевірки кореспондує обов`язок контролюючого органу розглянути такі заперечення, надати відповідь і врахувати результати їх розгляду при прийнятті рішення про визначення грошових зобов`язань.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 виходила з того, що підставою для скасування рішення, прийнятого за наслідками перевірки, є не будь-яке процедурне порушення, а лише таке порушення, яке вплинуло або об`єктивно могло вплинути на правильність висновків контролюючого органу та законність рішення.

Суд перевіряє правомірність саме податкових повідомлень-рішень від 19.02.2026 №15234000701, №15334000701, №15434000701, №15534000701, №15634000701, №15734000701.

Як зазначено вище, адміністративний суд перевіряє рішення суб`єкта владних повноважень ретроспективно - з урахуванням тих обставин, які існували на момент прийняття спірного рішення, та з тих мотивів, які були покладені суб`єктом владних повноважень в основу відповідного рішення.

Суд не підміняє собою контролюючий орган, не доповнює спірні ППР новими мотивами та не оцінює їх правомірність за фактичними підставами, які не були покладені відповідачем в основу спірних індивідуальних актів.

У цій справі суд оцінює: чи дотримався відповідач процедури розгляду заперечень на акт перевірки; чи вплинуло або об`єктивно могло вплинути таке порушення на законність оскаржуваних ППР; чи усунула процедура подальшого адміністративного оскарження порушення, допущене до прийняття ППР; чи довів відповідач підстави для застосування пункту 299.11 статті 299 ПК України; чи довів відповідач обов`язок позивача сплатити податок на прибуток і рентну плату; чи довів відповідач факт окремого безоплатного постачання лушпиння соняшнику; чи довів відповідач правомірність зменшення від`ємного значення ПДВ; чи довів відповідач правомірність застосування штрафних санкцій.

Щодо застосування статті 78 КАС України, суд зазначає про таке.

Суд враховує положення частини першої статті 78 КАС України щодо обставин, які визнаються учасниками справи.

Так, позивач не заперечує проти окремих фактичних обставин щодо відображення окремих бухгалтерських показників у розрахунках частки сільськогосподарського товаровиробництва.

Такі пояснення стосуються, зокрема, кредиторської заборгованості та окремих рядків розрахунку.

Водночас суд встановив, що позивач не визнавав: втрату статусу платника ЄП 4 групи; правомірність донарахування податку на прибуток; правомірність донарахування рентної плати; правомірність висновку про безоплатне постачання лушпиння; правомірність зменшення від`ємного значення ПДВ; правомірність застосування штрафних санкцій; правомірність будь-якого з оскаржуваних ППР у цілому або частково.

Навпаки, у заявах щодо суті спору позивач послідовно просив задовольнити позовні вимоги повністю.

Тому суд враховує визнані позивачем окремі бухгалтерські факти в межах оцінки доказів, однак не розглядає їх як визнання правомірності будь-якої частини спірних ППР.

Із приводу істотного порушення відповідачем процедури розгляду заперечень позивача, суд вказує на таке.

Суд встановив, що акт перевірки отримано позивачем 02.02.2026, а граничним строком подання заперечень був 16.02.2026.

Цю дату визнав і сам відповідач.

Позивач направив заперечення на акт перевірки 16.02.2026, тобто у межах десятиденного робочого строку.

Це підтверджується, зокрема, трекінгом поштового відправлення № 2901700209991, відповідно до якого відправлення прийнято оператором поштового зв`язку 16.02.2026.

19.02.2026, у день прийняття оскаржуваних ППР, поштове відправлення із запереченнями вже прибуло до логістичного центру м. Одеси.

До відділення, яке обслуговує відповідача, воно прибуло 20.02.2026, а вручено відповідачу 23.02.2026.

Попри це, відповідач прийняв ППР 19.02.2026, а у самих ППР зазначив, що заперечення не надходили.

Відповідь на заперечення датована 24.02.2026, тобто після прийняття оскаржуваних ППР.

При цьому, у відповіді відповідач зазначив, що заперечення не підлягають розгляду, оскільки ППР уже були винесені.

Суд вважає такий підхід несумісним із пунктом 86.7 статті 86 ПК України з огляду на таке.

Своєчасно подані заперечення є частиною матеріалів перевірки і мають бути розглянуті до прийняття ППР.

Прийняття ППР без з`ясування питання про своєчасність подання заперечень поштовим зв`язком призвело до того, що заперечення, які були здані оператору поштового зв`язку у межах установленого строку, фактично не були розглянуті до прийняття оскаржуваних ППР.

Суд виходить з того, що таке порушення не є формальним, оскільки заперечення стосувалися не другорядних обставин, а саме тих висновків акта перевірки, які стали безпосередніми підставами для прийняття кожного зі спірних ППР: розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва; уточнюючих розрахунків; права позивача перебувати на ЄП 4 групи; донарахування податку на прибуток; рентної плати за спеціальне використання води; ПДВ за операціями з лушпинням; штрафних санкцій за неподання декларацій і нереєстрацію податкових накладних.

Отже, неналежний розгляд заперечень об`єктивно міг вплинути на зміст кожного з оскаржуваних ППР.

Тому суд доходить висновку, що всі шість оскаржувані ППР прийняті без забезпечення права позивача на участь у процедурі прийняття рішення та без урахування всіх обставин, що мали значення для їх прийняття.

При цьому, суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 у справі №816/228/17, де вказано, що підставами для скасування рішень, прийнятих за наслідками перевірки, є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки, та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Поряд з цим, не вирішуючи наперед результат розгляду контролюючим органом наданих позивачем документів та пояснень, та їх позитивний чи негативний вплив на встановлені перевіркою обставини, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення, з приводу правомірності яких виник спір, не відповідають вимовам частини другої статті 2 КАС України, оскільки прийняті без урахування усіх обставин, що мають значення для їх прийняття (пункт 3), та без урахування права особи (в даному випадку платника податку) на участь у процесі прийняття цих рішень (пункт 9).

Отже, неврахування контролюючим органом при прийнятті податкових повідомлень-рішень своєчасно поданих заперечень на акт перевірки є підставою для їх скасування.

Верховним Судом вже неодноразово зроблено правовий висновок щодо такого застосування норм пункту 86.7 статті 86 ПК України у подібних правовідносинах, серед багатьох, у постановах від 15 січня 2019 року у справі №826/3576/15, від 28 вересня 2020 року у справі №520/2305/19, від 15 січня 2021 року у справі 824/563/19-а, 24 лютого 2022 року.

Також, суд вважає за необхідне зауважити, що Європейський суд з прав людини у рішенні «Щокін проти України» констатував наступне: закон має бути доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості і точності, порушує вимогу «якості закону». У разі ж коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для особи підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

За таких умов, зважаючи на принцип «якості закону» у поєднанні з пріоритетністю позиції платника податку у відносинах з контролюючими органами (підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України) в аспекті наведених вище висновків ЄСПЛ, тлумачення контролюючим органом пункту 86.7 статті 86 ПК України у запропонований ними спосіб має несприятливий та обмежувальний наслідок для платника податків.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у своїй постанові від 11.05.2026 у справі № 560/15865/24.

Із приводу значення подальшого адміністративного оскарження позивачем ППР до ДПС України, суд виходить із таких міркувань.

Суд враховує, що після прийняття оскаржуваних ППР позивач скористався процедурою адміністративного оскарження, подавши скаргу від 03.03.2026 №74 до ДПС України на ППР Південного МУ ДПС по роботі з ВПП від 19.02.2026 №15234000701, №15334000701, №15434000701, №15534000701, №15634000701, №15734000701.

ДПС України розглянула скаргу та рішенням від 22.04.2026 №10236/6/99-00-06-01-01-06 залишила спірні ППР без змін, а скаргу - без задоволення.

Водночас, суд зазначає, що подальший розгляд скарги ДПС України не усуває порушення, допущене відповідачем на попередній стадії - під час розгляду заперечень на акт перевірки та до прийняття ППР.

За змістом пункту 86.7 статті 86 ПК України заперечення на акт перевірки є невід`ємною частиною матеріалів перевірки та підлягають розгляду до прийняття податкового повідомлення-рішення.

Натомість адміністративне оскарження за статтею 56 ПК України є наступною процедурою перегляду вже прийнятого індивідуального акта.

Ці процедури мають різний предмет, різну процесуальну мету та здійснюються на різних стадіях податкового контролю.

Тому навіть за умови належного розгляду скарги ДПС України така процедура не може ретроспективно змінити обставини, які існували на момент прийняття оскаржуваних ППР 19.02.2026, і не може замінити обов`язок відповідача розглянути своєчасно подані заперечення позивача до прийняття спірних ППР.

Суд оцінює правомірність саме ППР від 19.02.2026 з огляду на мотиви та матеріали, якими керувався відповідач на дату їх прийняття.

Рішення ДПС України за результатами адміністративного оскарження може підтверджувати факт реалізації позивачем права на адміністративне оскарження, однак не змінює висновку суду про те, що спірні ППР були прийняті без належного розгляду своєчасно поданих заперечень на акт перевірки.

Інший підхід фактично означав би, що обов`язковість процедури пункту 86.7 статті 86 ПК України залежить від того, чи скористався платник надалі процедурою адміністративного оскарження.

Такий підхід не відповідав би змісту статті 86 ПК України, оскільки саме до прийняття ППР контролюючий орган має оцінити заперечення платника, документи та пояснення, які можуть вплинути на висновки перевірки.

Отже, подальше адміністративне оскарження не усуває порушення процедури, допущене відповідачем при прийнятті спірних ППР.

Надаючи оцінку встановлених відповідачем, за результатами проведеної перевірки ТОВ «Агрохолдинг 2012», порушень позивачем податкового законодавства України, суд зазначає про таке.

Щодо ППР №15334000701 та №15434000701, суд виходить із таких міркувань.

ППР №15334000701 ґрунтується на висновку відповідача про неправомірне перебування позивача на ЄП 4 групи у 2021 та 2023 роках.

Так, в акті перевірки відповідач визначив частку сільськогосподарського товаровиробництва за 2020 рік на рівні 74,8596%, а за 2022 рік - 74,6290%.

Суд зазначає, що за сталою практикою Верховного Суду абзац другий пункту 299.11 статті 299 ПК України дозволяє контролюючому органу донарахувати платнику ЄП 4 групи податок, від якого він був звільнений, без попереднього анулювання реєстрації платника ЄП 4 групи.

Водночас, така можливість не звільняє відповідача від обов`язку довести саме ті умови, з якими закон пов`язує застосування пункту 299.11 статті 299 ПК України.

Для застосування наслідків, передбачених пунктом 299.11 статті 299 ПК України, відповідач мав довести не лише частку сільськогосподарського товаровиробництва менш як 75%, а й фактичні обставини, які свідчать про невідповідність платника пункту 291.5-1 статті 291 ПК України.

У той же час, матеріали перевірки містять розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва, однак не містять установленої контролюючим органом самостійної фактичної підстави невідповідності позивача пункту 291.5-1 статті 291 ПК України.

При цьому, формальне посилання в акті перевірки та ППР на пункт 291.5-1 статті 291 ПК України не замінює встановлення фактичних обставин, які підтверджують невідповідність платника цій нормі.

Суд також враховує, що статус позивача як платника ЄП 4 групи підтверджувався довідками та листами контролюючих органів.

Ці документи самі по собі не позбавляють контролюючий орган права провести перевірку та встановити порушення, однак підтверджують, що до моменту прийняття спірних ППР контролюючі органи офіційно визнавали відповідний статус позивача.

Суд оцінює, наявний в матеріалах справи, висновок експерта лише в частині спеціальних бухгалтерських знань.

Зокрема, експерт підтвердив документальне підтвердження показника частки за 2020 рік у розмірі 77,039% та за 2022 рік у розмірі 82,139% за уточнюючими розрахунками.

Водночас, суд не бере до уваги як обов`язкові правові висновки експерта щодо законності або незаконності ППР, оскільки питання застосування норм ПК України та визначення правових наслідків установлених фактів належать до компетенції суду.

З огляду на викладене, відповідач не довів правомірності застосування до позивача пункту 299.11 статті 299 ПК України та не довів правомірності визначення податку на прибуток за 2021 і 2023 роки.

За таких обставин, ППР №15334000701 є протиправним і підлягає скасуванню.

ППР №15434000701 щодо штрафних санкцій за неподання декларації з податку на прибуток є похідним від висновку про обов`язок позивача перебувати на загальній системі оподаткування та подавати декларацію з податку на прибуток.

Оскільки відповідний висновок відповідача не доведений, ППР №15434000701 також є протиправним і підлягає скасуванню.

Із приводу ППР №15534000701 та №15634000701, суд вказує на таке.

Донарахування рентної плати за спеціальне використання води ґрунтується на тому самому висновку відповідача: позивач, за позицією контролюючого органу, не мав права перебувати на ЄП 4 групи у 2021 та 2023 роках.

ППР №15534000701 визначає рентну плату 291 350,13 грн та штрафні санкції у сумі 54 356,48 грн.

ППР №15634000701 застосовує штрафні санкції у сумі 4 080 грн за неподання Додатка 5 до податкової декларації з рентної плати за спеціальне використання води за 14 квартали 2023 року.

Суд виходить з того, що оскільки відповідач не довів правомірність висновку про втрату позивачем статусу платника ЄП 4 групи, відсутні правові підстави для донарахування рентної плати та застосування похідних штрафних санкцій за неподання відповідного додатка до декларації.

Отже, ППР №15534000701 та №15634000701 є протиправними і підлягають скасуванню.

Щодо ППР №15734000701 та складової ППР №15234000701 на суму 866 303 грн., суд зазначає про таке.

ППР №15734000701 застосовує штрафні санкції за відсутність складення та/або реєстрації податкових накладних на суму ПДВ 866 303 грн.

Ця сама сума є складовою ППР №15234000701.

З акта перевірки вбачається, що спір стосується лушпиння соняшнику, яке утворювалося у процесі давальницької переробки насіння соняшнику за договорами з ПрАТ «Вінницький олійножировий комбінат» та ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН».

За умовами договорів, наведеними самим відповідачем в акті перевірки, право власності на сировину та продукцію належало замовнику, однак відходи від очистки та переробки сировини, а також лушпиння залишалися у виконавця та утилізувалися; вартість утилізації включалась до вартості послуг переробки.

Суд не ототожнює будь-яке лушпиння соняшнику з відходами автоматично.

Висновок у цій справі зроблено з урахуванням конкретних договірних умов, наведених у матеріалах перевірки: лушпиння та відходи залишалися у виконавця для утилізації, а вартість утилізації входила до вартості послуг переробки.

При цьому, сам факт утворення лушпиння у технологічному процесі не доводить окрему операцію постачання товару.

Відповідач не довів, що позивач оприбуткував лушпиння як актив, набув можливість розпоряджатися ним як товаром та здійснив окреме безоплатне постачання переробникам.

Позиція відповідача про безоплатну передачу лушпиння не узгоджується з договірною конструкцією, наведеною самим відповідачем в акті перевірки: утилізація лушпиння була елементом послуги переробки, а не самостійним постачанням товару.

Такий правовий висновок узгоджується, зокрема, з постановою Верховного Суду від 29.03.2023 у справі №560/12630/21, у якій Верховний Суд у подібних правовідносинах щодо давальницької переробки насіння соняшнику вказав, що лушпиння, яке виникло під час переробки сировини, за відповідних договірних умов є відходами виробництва та не належить до товару, що може бути переданий безоплатно у розумінні статті 14 ПК України.

Отже, відповідач не довів правомірності висновку про обов`язок позивача скласти та зареєструвати податкові накладні на суму ПДВ 866 303 грн.

За таких обставин, ППР №15734000701 є протиправним і підлягає скасуванню.

Складова ППР №15234000701 на суму 866 303 грн також є протиправною.

Із приводу складової ППР №15234000701 на суму 193 678 грн., суд виходить із такого.

ППР №15234000701 також містить складову 193 678 грн, яку відповідач пов`язує з подвійним включенням ПДВ до податкового кредиту за взаємовідносинами з ПрАТ «Закупнянське ХПП».

За актом перевірки, йдеться про суму 193 677,54 грн, округлену у ППР до 193 678 грн.

Суд враховує, що ця складова включена до того самого ППР №15234000701, яке прийняте з істотним порушенням процедури розгляду заперечень.

Позивач не визнавав правомірність цієї частини ППР та у подальших заявах щодо суті спору просив задовольнити позов повністю.

Суд не здійснює замість контролюючого органу повторний адміністративний розгляд заперечень та не виокремлює зі спірного ППР ту частину, яка не була належним чином перевірена контролюючим органом у процедурі пункту 86.7 статті 86 ПК України.

Оскільки ППР №15234000701 є єдиним індивідуальним актом, прийнятим до належного розгляду своєчасно поданих заперечень, воно підлягає скасуванню повністю.

Оскільки суд перевіряє правомірність саме індивідуального акта, прийнятого 19.02.2026, а не здійснює замість контролюючого органу новий розгляд матеріалів перевірки, відсутні підстави для виокремлення частини цього ППР, яка не була предметом належної процедури розгляду заперечень до прийняття рішення.

Суд окремо зазначає, що скасування ППР №15234000701 повністю не є вирішенням питання про правильність або неправильність відображення позивачем податкового кредиту за ПрАТ «Закупнянське ХПП» по суті.

Підставою для скасування цієї складової є недотримання відповідачем обов`язкової процедури розгляду своєчасно поданих заперечень до прийняття єдиного індивідуального акта.

Водночас цей висновок не позбавляє контролюючий орган можливості діяти в межах повноважень та у спосіб, передбачені ПК України, за наявності для цього законних підстав.

Отже, ППР №15234000701 підлягає визнанню протиправним і скасуванню повністю.

Із приводу наявного у матеріалах справи висновку експерту № 1041/95801 від 26.06.2026 за результатами проведення судової економічної експертизи, то суд бере до уваги фактичні констатації експертизи як такі, що ґрунтуються на спеціальних економічних знаннях експерта і підтверджені первинними документами, наявними у матеріалах справи.

Одночасно правові формулювання у висновку експерта суд не бере до уваги, оскільки відповідна правова кваліфікація належить виключно суду.

З огляду на викладене вище, за результатами розгляду справи, суд дійшов до таких висновків.

Відповідач не довів правомірності прийняття ППР від 19.02.2026 №15234000701, №15334000701, №15434000701, №15534000701, №15634000701, №15734000701.

Суд встановив, що оскаржувані ППР прийняті: без належного розгляду своєчасно поданих заперечень позивача на акт перевірки; без забезпечення права платника на участь у процедурі прийняття рішення; без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття ППР; з недоведеними матеріально-правовими підставами щодо втрати статусу платника ЄП 4 групи; з недоведеним висновком про окреме безоплатне постачання лушпиння соняшнику; без доведення правомірності застосування похідних штрафних санкцій.

Подальший розгляд скарги ДПС України не усунув порушення процедури, допущене відповідачем до прийняття оскаржуваних ППР, оскільки процедура розгляду заперечень на акт перевірки та процедура адміністративного оскарження вже прийнятих ППР мають різний предмет, різну процесуальну мету та здійснюються на різних стадіях податкового контролю.

За таких обставин, позов у цій справі підлягає задоволенню повністю.

Інші аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.

Щодо інших доводів сторін, то суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Із приводу розподілу судових витрат за результатами розгляду справи, суд вказує на таке.

Відповідно до змісту підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання юридичною особою адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору становить 1,5% ціни позову, але не менше 1 і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За частиною третьою статті 4 цього Закону при поданні процесуального документа в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8.

У 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 328 грн, що встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік».

Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі №806/1036/18 виходив із того, що у разі об`єднання кількох пов`язаних майнових вимог ціна позову визначається загальною сумою таких вимог, а максимальний розмір судового збору застосовується до загальної ціни позову.

У постанові від 21.11.2024 у справі №280/12801/21 Верховний Суд також виходив із того, що сума оскаржуваних ППР у сукупності утворює ціну позову, а судовий збір визначається із застосуванням максимального обмеження до загальної ціни позову.

Позов у цій справі подано через підсистему «Електронний суд».

ТОВ «Агрохолдинг 2012» сплатило судовий збір у сумі 54 014,86 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №566 від 24.04.2026.

Зазначена сума відповідає арифметичному розрахунку судового збору окремо щодо кожного з шести оскаржуваних ППР із застосуванням мінімального та максимального розміру ставки й коефіцієнта 0,8.

Водночас, суд виходить із того, що у цій справі позивач заявив пов`язані між собою майнові вимоги про скасування шести ППР, прийнятих одним контролюючим органом в один день за результатами однієї документальної перевірки.

Тому ціна позову визначається сукупною сумою оскаржуваних грошових зобов`язань, штрафних санкцій і зменшеного від`ємного значення, а максимальне обмеження судового збору застосовується до загальної ціни позову.

Такий підхід відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним, серед інших, у постановах від 03.12.2020 у справі №806/1036/18 та від 21.11.2024 у справі №280/12801/21.

Як зазначено вище, у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 328 грн.

Відповідно, максимальний розмір судового збору за подання юридичною особою адміністративного позову майнового характеру становить: 3 328 грн х 10 = 33 280 грн.

Оскільки позов подано через підсистему «Електронний суд», застосовується коефіцієнт 0,8: 33 280 грн х 0,8 = 26 624 грн.

Отже, належний розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання цього позову, становить 26 624 грн.

Сплачена позивачем сума 54 014,86 грн перевищує належний розмір судового збору на 27 390,86 грн.

Згідно зі ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у межах належного розміру, тобто 26 624 грн.

Питання повернення надміру сплаченої суми судового збору 27 390,86 грн може бути вирішене за відповідною заявою платника в порядку, передбаченому Законом України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг 2012» - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 19.02.2026 №15234000701, форма «В4».

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 19.02.2026 №15334000701, форма «Р».

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 19.02.2026 №15434000701, форма «ПС».

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 19.02.2026 №15534000701, форма «Р».

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 19.02.2026 №15634000701, форма «ПС».

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 19.02.2026 №15734000701, форма «ПН».

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг 2012» за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків судові витрати зі сплати судового збору у сумі 26 624 (двадцять шість тисяч шістсот двадцять чотири) грн 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складене 15 жовтня 2026 року

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг 2012" (пров. Ванагса, 17,м. Городок,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,32000 , код ЄДРПОУ - 40028765)Відповідач:Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (просп. Шевченка, 15/1,м. Одеса,Одеський р-н, Одеська обл.,65015 , код ЄДРПОУ - 44104032)

Головуючий суддя Є.В. Печений