Рішення № 140624250, 13.10.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/14088/26

2/212/8569/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року м.Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі: Головуючого судді - Власенко М.Д., за участі секретаря судового засідання Хімченко А.В., розглянувши за відсутності учасників справи та без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувальних технічних засобів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Позика до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2026 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Бізнес Позика (далі ТОВ Бізнес Позика) звернулося до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого вказано, що 22.02.2025 року між ТОВБізнес Позика та відповідачем укладено договір № 526737-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний упорядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електрону комерцію». На підставі згаданого договору відповідачці надано кредит у розмірі 36000 гривень зі сплатою відсотків розмір ставки становить 1% за кожен день користування кредитом. В подальшому між сторонами 16.05.2025 року було укладено додаткову угоду № 1 в якій термін дії договору продовжено до 06.03.2026 року. Між сторонами 08.11.2025 року було укладено додаткову угоду № 2, якою продовжено строк дії договору до 18.07.2026 року. ТОВ Бізнес Позика свої зобов`язання за договором кредиту виконав, надав відповідачу грошові кошти у визначеному договором розмірі шляхом перерахування на банківську картку позичальника НОМЕР_1 , котрий позичальник вказав в особистому кабінеті. Відповідачка на виконання умов договору здійснила часткову оплату боргу на загальну суму 36 996, 40 гривень. Відповідачка належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого станом на 06.08.2026 року утворилась заборгованість в розмірі 97 887,10 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 32 170, 80 грн., суми прострочених платежів по процентах 61 756, 30 грн., суми прострочених платежів за комісією 3 960 грн. які позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, а також сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою суду від 14.09.2026 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та витребувано у АТ КБ "Приватбанк" інформацію щодо випуску банківської картки № НОМЕР_2 та відкриття під неї відповідного банківського рахунку на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ); виписку про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_2 за період з 22 лютого 2025 року по 18 липня 2026 року.

Від відповідача надійшов відзив, в якому вона не визнала позовні вимоги в повному обсязі, з посиланням на норми законодавства, що регулюють кредитні правовідносини вказала, що нею було сплачено кошти за договором на загальну суму 36 996, 40 гривень, хоча сума кредиту становила 36 000 гривень, отже вона виконала свої зобов`язання щодо повернення коштів. Позивачем не конкретизовано періодів, коли нею було сплачено кошти, не конкретизовано яким чином вони розподілялись і яким чином утворилась заборгованість за тілом кредиту, якщо нею переплачено на 996,40 грн. Щодо розрахунку заборгованості зазначає, що строк дії договору був продовжений на підставі додаткової угоди № 2 до 18.07.2026 року, а позивачем не відображено у розрахунку за який саме період нараховано борг за відсотками в сумі 61 756, 30 гривень. Щодо стягнення комісії в сумі 3960 гривень зазначає, що правова природа заявленої комісії та обґрунтування її нарахування не доведено належним чином, суперечить діючому законодавсті та судовій практиці, оскільки передбачена лише договором. Суму правових витрат у розмірі 10 000 гривень вважає завищеною, необґрунтованою, неспівмірною з фактичним обсягом виконаної роботи та просила врахувати при визначенні витрат на правову допомогу її матеріальне становище та сімейний стан, зазначаючи, що вона самостійно виховує двох дітей.

Від представника позивача на адресу суду додаткові пояснення в яких просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, зазначаючи, що всі істотні умови кредитного договору сторонами було погоджено, розмір відсоткової ставки, порядок нарахування відсотків, а також спосіб погашення заборгованості відповідачу був відомий. Розмір платежів, які необхідно було здійснювати був зазначений у графіку погашення заборгованості, з який ознайомлений відповідач і з ним погодився. Відповідач протягом строку дії кредитного договору не ініціював питання його розірвання. При цьому позивачем нараховані відсотки виключно в межах строку дії кредитного договору, який було погоджено сторонами. Будь-яких інших штрафних санкцій, окрім відсотків, позивачем не нараховано. Всі здійснені відповідачем платежі відображені у детальному розрахунку заборгованості, долученому до позову, який не спростований відповідачем. Розподіл здійснених відповідачем платежів на погашення заборгованості здійснювався з дотриманням вимог ст..19 Закону України «Про захист прав споживачів». Комісія за надання кредиту передбачена кредитнм договором, зі змістом якого ознайомився і погодився відповідач, крім того право позивача як небанківської установи встановлювати у договорі комісію прямо передбачено діючим законодавством.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що 22.02.2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 526737-КС-001 на підставі якого останній надано кредит у розмірі 36 000 гривень строком на 24 тижні зі сплатою стандартної фіксованої ставки в день 1%, комісії за видачу кредиту 7 200 гривень, строк дії договору до 09.08.2025 року. Вказаний договір був підписаний одноразовим ідентифікатором UA-3078.

Відповідно до паспорту споживчого кредиту, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-7928, позичальник був ознайомлений з основними умовами кредитування: тип кредиту кредит, сума/ліміт кредиту 36 000 грн., строк кредитування 169 днів (24 тижні), мета отримання кредиту на задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, Зазначено графік платежів.

Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі, у зв`язку з чим відхиляє заперечення відповідача щодо факту укладення нею кредитного договору. Суд також враховує, що відповідачем було добровільно частково сплачено заборгованість за кредитом у загальному розмірі 36 996, 40 грн. і вказані обставини не спростовані жодними доказами, що в свою чергу також свідчить про визнання відповідачем своїх обов`язків як боржника за кредитним договором.

Грошові кошти в сумі 36 000 гривень були перераховані на картку НОМЕР_4 , призначення платежу: перерахування коштів ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 згідно кредитного договору № 526737-КС-001 від 22.02.2025 року, що підтверджено довідкою ТОВ «ПрофітГід».

Згідно відповіді АТ КБ «ПриватБанк» в їх банку на ім`я ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 була випущена банківська картка НОМЕР_2 до рахунку НОМЕР_5 у гривні, на банківську картку НОМЕР_2 було зараховано 22.02.2025 року грошові кошти в сумі 36 000 гривень.

В подальшому 22.02.2025 року між сторонами було укладено за допомогою одноразового ідентифікатора Додаткову угоду № 1, якою здійснено реструктуризацію заборгованості і відповідачем визнано, що станом на дату підписання цієї угоди заборгованість становила 64600,67 грн., яка складалась із заборгованості за кредитом 32170,80 грн. і не була повернута, а також заборгованості за відсотками 14347,76 грн, суми несплаченої комісії за видачу кредиту - 3960 грн, а також суми нарахованих штрафів в 14122,11 грн. Крім того сторонами продовжено строк дії договору і узгоджено графік погашення кредиту, який мав бути повернутий до 06.03.2026 року.

08.11.2025 року між сторонами за допомогою одноразового ідентифікатора було укладено Додаткову угоду № 2, якою знов здійснено реструктуризацію заборгованості і відповідачем визнано, що станом на дату підписання цієї угоди заборгованість становила 89968,08 грн., яка складалась із заборгованості за кредитом 32170,80 грн. і не була повернута, а також заборгованості за відсотками 39827,28 грн, суми несплаченої комісії за видачу кредиту - 3960 грн, а також суми нарахованих штрафів в 14010 грн. Крім того сторонами продовжено строк дії договору і узгоджено новий графік погашення кредиту, який мав бути повернутий до 18.07.2026 року.

Положеннями частини 1 статті 6 ЦК України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом норм ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.634 ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розміріта на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною другою статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення статті 12 Закону передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України Про електронну комерцію).

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 дійшов висновку, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписано позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами.

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже дослідженими доказами підтверджено і не спростовано відповідачем факт укладення сторонами кредитного договору та двох додаткових угод до нього, в яких відповідач фактично визнав наявність непогашеної заборгованості, у зв`язку з чим суд відхиляє заперечення відповідача в частині не доведення вимог щодо стягнення боргу за тілом кредиту і відсотками. Крім того дослідженими доказами підтверджено факт належного виконання позивачем умов договору та надання відповідачу 22.02.2025 року кредитних коштів в сумі 36000 грн. шляхом перерахування на картку, що відкрита у АТ КБ Приватбанк, яка належить відповідачу і номер якої власноруч вказаний відповідачем у анкеті клієнта.

Суд також відхиляє твердження відповідача щодо не доведення належним чином розміру заборгованості за відсотками, а також відсутності конкретизації та неврахування платежів, що здійснені відповідачем на погашення кредиту на загальну суму 36 996, 40 грн, оскільки всі суми, що були сплачені відповідачем ретельно відображені у наданому позивачем розрахунку із зазначенням дати сплати, цільового зарахування та суми внесених коштів.

При цьому, суд погоджується із твердженнями позивача щодо здійснення розподілу платежів позичальника за кредитним договором, відповідно до вимог ст..19 Закону України «Про споживче кредитування», зокрема направлення коштів першочергово на погашення простроченої суми заборгованості за кредитом та відсотками.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання кредиту у загальному розмірі 97 887,10 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 32 170, 80 грн., суми прострочених платежів по процентах 61 756, 30 грн., суми прострочених платежів за комісією 3 960 грн.

З наданого позивачем детального розрахунку заборгованості, який не спростований відповідачем жодними доказами, вбачається, що заборгованість за тілом кредиту, яку просили стягнути з відповідача становить 32170, 80 грн, і вказана сума боргу визнана самим відповідачем двічі у Додаткових угодах до кредитного договору, однак не була повернута. З розрахунку також вбачається, що відповідачу нараховані відсотки за користування кредитом в межах погодженого сторонами строку кредитування, який продовжено Додатковою угодою № 2 до 18.07.2026 року в сумі 61756,30 грн., однак такі відсотки не були сплачені відповідачем всупереч умов укладених Додаткових угод з метою реструктуризації боргу.

Суд також враховує, що частково сплачена відповідачем заборгованість за кредитом у розмірі 36 996.40 гривень свідчить про фактичне визнання нею наявності боргу та існування кредитного зобов`язання перед позивачем.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України Про споживче кредитування, загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України Про споживче кредитування до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України Про споживче кредитування передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту, у зв`язку з чим суд вважає, що включення до тексту кредитного договору умови про необхідність разової сплати відповідачем комісії за надання кредиту у загальному розмірі 7200 грн., а також подальше стягнення залишку не сплаченої комісії з відповідача, суд вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

Крім того, суд враховує, що залишок несплаченої комісії в сумі 3960 грн. двічі визнаний самим відповідачем як складова частина заборгованості під час підписання Додаткових угод до Кредитного договору.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити і стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 97 887,10 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 32 170, 80 грн., суми прострочених платежів по процентах 61 756, 30 грн., суми прострочених платежів за комісією 3 960 грн.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за ч. 3 ст. 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Отже, можна зробити висновок, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.

Суд встановив, що понесені ТОВ «Бізнес Позика» витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000 грн. підтверджуються матеріалами справи: договором про надання правової допомоги від 15.05.2026 року, укладеним із АБ «Правовий Баланс» в особі керуючого партнера адвоката Глуховецького О.С., рахунком фактурою № 05-526737-КС-001 від 15.05.2026 року в якому визначено єдиний вид послуги, а саме підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 у розмірі 10 000 гривень. При цьому, суд погоджується із відповідачем щодо завищеного розміру заявленої єдиної наданої адвокатом послуги з огляду на незначну складність справи.

Таким чином, суд вважає, що при визначенні витрат на правничу допомогу по даній справі позивачем не було дотримано розумність їх розміру, а послуги адвокатського об`єднання «Правовий Баланс» на правничу допомогу в сумі 10 000 грн. на переконання суду є суттєво завищенні, тому підлягають зменшенню, до розміру 4 000 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК на користь позивача з відповідача підлягають також стягненню витрати зі сплати судового збору в сумі 2662,40 грн., а всього судові витрати в розмірі 6662,40 грн. (4000+2662,40).

Керуючись ст.61 Конституції України, ст.ст.207, 526, 549, 625, 626, 628, 629, 634, 938, 639, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.4, 5, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 279, 354 ЦПК України суд,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Позика до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Позика заборгованість за кредитним договором від 22.02.2025 року № 526737-КС-001 у загальному розмірі 97 887 гривень 10 копійок, а також

судові витрати 6662 гривень 40 копійок, а всього 104549 (сто чотири тисячі п`ятсот сорок дев`ять) гривень 50 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Бізнес Позика, код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як п`ять днів.

Повний текст рішення складено та підписано 14 жовтня 2026 року.

Суддя: М.Д. Власенко