Рішення № 140624233, 14.10.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/15242/26

2/212/9157/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі:

головуючого судді Козлова Д. О.,

за участю секретаря Пижик В. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління Покровське» про відшкодування моральної шкоди,

представника відповідача Савельєвої Т. Д., -

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Яводчак О.В., який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, в обґрунтування якого посилалась на те, що ОСОБА_1 працював на ПрАТ «Шахтоуправління Покровське». Робота за тривалий час трудових відносин з відповідачем негативно вплинули на стан його здоров`я, спричинивши виникнення професійного хронічного захворювання, за фактом якого було проведено розслідування. За час роботи на підприємстві відповідача ОСОБА_2 отримав наступні захворювання: пневмоконіоз (р/р, 1/1, em), ускладнений хронічним бронхітом II стадії, фаза затухаючого загострення, легенева недостатність II ступеня (J60); хронічна правобічна шийна радикулопатія C5, C6 та лівобічна попереково-крижова радикулопатія L5,S1 у стадії загострення з вираженими статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним і больовим синдромами (M54.1); хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватістьIIIступеня, помірний ступінь зниження слуху (H90.3). Таким чином через хронічне професійним захворювання було порушено нормальні життєві зв`язки позивача. Тривалий процес лікування позбавляє його можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання позивач відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, що позначається на його душевному та фізичному станах через незворотність негативних змін у його житті. Тому факт моральних страждань є очевидним, які позивачу мають бути відшкодовані внаслідок ушкодження його здоров`я у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем вимог законодавства зі створення безпечних умов праці. Враховуючи ступінь втрати професійної працездатності позивача (65%), встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності, просив стягнути на його користь з відповідача у рахунок відшкодування моральної шкоди 562055 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

У відзиві на позов представник відповідача, адвокат Савельєва Т. Д., не визнаючи вимоги позивача, подала відзив, вказуючи, що медична документація, надана позивачем, не дає підстав для висновку про виникнення профзахворювання виключно внаслідок роботи у відповідача. Крім того в акті від 01.06.2026 року розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання зазначено діагноз, який у Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за № 125/26/1476/В має інший код діагнозу. Також у позивача наявний комплекс захворювань непрофесійного характеру, які мають самостійний тривалий перебіг та можуть впливати на загальний стан здоров`я, працездатність і самопочуття. Крім того за п. 17 Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 125/26/1476/В від 02.09.2026 року № 125/26/1476/Р позивачу встановлено 65% втрати профпрацездатності з 29.05.2026 року, однак без деталізації конкретного розподілу відсотків між окремими захворюваннями. Також позивач не звертався до мед закладів зі скаргами на стан здоров`я у період роботи у відповідача. Наявні у позивача супутні захворювання непрофесійного характеру, зазначені обставини підлягають врахуванню судом під час оцінки характеру та обсягу моральних страждань, а також при визначенні розміру можливого відшкодування. Також наявність тривалого стажу роботи позивача у шкідливих умовах праці на інших підприємствах виключає можливість покладення відповідальності виключно на відповідача, оскільки позивач працював у шкідливих умовах праці на інших підприємствах. Таким чином позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між діяльністю відповідача та заявленою моральною шкодою, оскільки протягом роботи позивача у ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» відсутні докази встановлення йому профзахворювання, а за період роботи у ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» позивач проходив обов`язкові медогляди та визнавався придатним до роботи. Також просили врахувати встановлення 5% втрати профпрацездатності внаслідок нещасного випадку, не пов`язаного з діяльністю відповідача. Також вимога позивача щодо стягнення моральної шкоди без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб та інших зборів та платежів суперечить податковому законодавству. З огляду на зазначене, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» у повному обсязі.

Ухвалою суду від 23 вересня 2026 року при відкритті провадження у справі судом було визначено проводити розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача, адвокат Яводчак О. В., надав до суду заяву з проханням провести розгляд справи без його та позивача участі, задовольнивши заявлені позовні вимоги повністю.

Представник відповідача, адвокат Савельєва Т. Д., у судовому засіданні, заперечуючи проти задоволення позову ОСОБА_1 , підтримала доводи, викладені у відзиві на позов, посилаючись на невідповідність професійних захворювань позивача у акті розслідування від 1 червня 2026 року та у Витягу з рішення від 2 вересня 2026 року експертної команди, на підставі чого просила суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 повністю.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного вмотивування.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем та працював на підприємстві відповідача: з 26.05.2003 року по 21.11.2016 року прохідником і машиністом гірничих виїмкових машин ВАТ «Вугільна компанія «Шахта» Красноармійська-Західна №1», правонаступником якого є ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», а також з 27.04.2022 року по 13.02.2025 року машиністом гірничих виїмкових машин, звідки позивача було звільнено 13.02.2025 року за власним бажанням у зв`язку з переїздом на нове місце проживання, що підтверджується копією трудової книжки позивача.

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 29 травня 2026 року, складеного відносно підприємства ПрАТ «Шахтоуправління Покровське», було встановлено наявність у ОСОБА_1 , стаж роботи якого в умовах впливу шкідливих факторів на підприємстві відповідача становив 16 років 3 місяця 12 днів, професійного захворювання: пневмоконіоз (р/р, 1/1, ет), ускладнений хронічним бронхітом II стадії, фаза затухаючого загострення, легенева недостатність II ступеня (J60); хронічна правобічна шийна радикулопатія С5, С6 та лівобічна попереково-крижова радикулопатія L5, S1 у стадії загострення з вираженими статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним і больовим синдромами (М54.1); хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість III ступеня, помірний ступінь зниження слуху (Н90.3), що підтверджується медичним висновком від 1 травня 2026 року, оскільки умови праці позивача характеризувалися впливом пилу переважно фіброгенної дії, виробничого шуму, значного фізичного навантаження та вимушеної робочої пози. Так за концентрацією пилу умови праці віднесено до третього класу четвертого ступеня, за рівнем шуму - до третього класу другого ступеня, за важкістю праці - до третього класу третього ступеня, за параметрами мікроклімату - до другого та третього класу першого ступеня. Отже, професійні захворювання виникли у позивача внаслідок тривалої дії шкідливих виробничих факторів, недосконалості технологічного процесу підземного видобутку вугілля, неможливості повної механізації окремих операцій та недостатньої ефективності пило придушення, оскільки концентрація пилу переважно фіброгенної дії становила 64,9-265,1 мг/м3 при гранично допустимій концентрації 2 мг/м3, а тривалість його дії - 81-90,8% робочої зміни; рівень виробничого шуму становив 87,3-92 дБА при допустимому рівні 80 дБА; перебування у незручній позі становило 28% часу зміни при нормативі до 25%, у вимушеній позі - 20-35% при нормативі до 10%, у нахиленому положенні - 30% при нормативі до 25%, а у положенні стоячи - 70% при нормативі до 60% часу зміни.

За витягом із рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №125/26/1476/В від 02.09.2026 року ОСОБА_1 з 24.08.2026 року було встановлено III групу інвалідності безстроково через професійні захворювання, а також встановлено з 29.05.2026 року безстроково 65% стійкої втрати професійної працездатності внаслідок професійних захворювань, з яких 30% через радикулопатією, 15% через пневмоконіоз та 20% через хронічну двобічну сенсоневральну приглухуватість. При цьому у такому витягу вказано, що позивача було направлено на огляд експертної команди з основним діагнозом пневмоконіоз (J60); а також за супутніми - нейросенсорна втрата слуху, двостороння (Н90.3) та радикулопатія, множинні відділи хребта (М54.1).

Отже, суд відкидає посилання представника відповідача на невідповідність назв професійних захворювань, вказаних у Рішенні експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №125/26/1476/В від 02.09.2026 року та у Акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 29 травня 2026 року, оскільки міжнародне позначення таких хвороб співпадає у вказаних документах та у самому Рішенні експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №125/26/1476/В від 02.09.2026 року вказано професійні захворювання, від яких було втрачено працездатність позивача з деталізацією у відсотках по таких захворюваннях, тому відмінність у вказівці таких професійних хвороб, з якими було саме направлено на огляд експертній команді ОСОБА_1 , не впливає на правильність визначення їх експертною командою та відповідність таких професійних захворювань у Акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 29 травня 2026 року та у Рішенні експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №125/26/1476/В від 02.09.2026 р.

Крім того вказівка на супутні непрофесійні захворювання та їх ускладнення іншими захворюваннями позивача у Акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 29 травня 2026 року та у Рішенні експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №125/26/1476/В від 02.09.2026 року відповідно не впливає на встановлення наявності у ОСОБА_1 таких професійних захворювань.

Також у зв`язку із професійними захворюваннями ОСОБА_1 неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується численними висновками лікарів, виписками з медичної картки хворого, які долучені до матеріалів справи позивачем.

При цьому суд відкидає посилання представника відповідача на необхідність врахування 5% втрати профпрацездатності позивача внаслідок нещасного випадку, не пов`язаного з діяльністю відповідача, а також його роботу на інших підприємствах у шкідливих умовах праці, оскільки ці обставини не були доведені в суді відповідними доказами.

Суд зазначає, що за ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

За ч. 4 ст. 43, ч. 1 ст. 46 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

На підставі ст. 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Враховуючи, що відшкодування працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому ст. 237-1 КЗпП України, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, та моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я під час роботи у відповідача, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, то суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок ПрАТ «Шахтоуправління Покровське».

Отже, суд відкидає посилання представника відповідача на те, що у відповідача відсутня відповідальність за спричинення позивачу профзахворювання, оскільки на підприємстві відповідача не було організовано безпечні умови праці позивача, що стало наслідком розвитку у нього професійних захворювань.

При цьому наявність вини у даному випадку для відповідальності відповідача за законом не вимагається, оскільки за п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Так судом встановлено, що у зв`язку з отриманням професійного захворювання зі встановленням стійкої втрати працездатності у розмірі 65% позивачу безумовно заподіяно моральну шкоду. Внаслідок професійного захворювання у позивача змінилися умови життя, він змушений проходити тривале лікування, відчуваючи фізичний біль та дискомфорт у повсякденному житті, обмеженість у можливості продовжувати колишній активний спосіб життя та тривогу за майбутнє.

Отже, суд відкидає посилання представника відповідача на те, що позивачем не було доведено завдання йому моральних страждань через спричинене ОСОБА_1 професійне захворювання.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності та справедливості.

Так відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Таким чином суд бере до уваги при обрахунку розміру моральної шкоди позивачу внаслідок професійного захворювання кількість часу, який ОСОБА_1 пропрацював у шкідливих умовах на підприємстві відповідача, що стало причиною встановлення професійного захворювання ОСОБА_1 , ступінь втрати ним працездатності через професійні захворювання, необхідність позивача у медикаментозному лікуванні, розмір мінімальної заробітної плати на час розгляду справи, а також відповідальність, яка лежить підприємстві відповідача у спричиненні ушкодження здоров`я позивачу.

Отже, на підставі переліченого вмотивування, враховуючи те, що ОСОБА_1 пропрацював на підприємстві відповідача 16 років 3 місяці 12 днів у важких умовах, отримавши внаслідок недосконалості виробництва 65% стійкої втрати працездатності безстроково через набуті ним професійні захворювання при роботі у таких шкідливих умовах, встановлення йому ІІІ групи інвалідності внаслідок професійних захворювань безстроково, зважаючи на розмір на 1 січня 2026 року мінімальної заробітної плати в сумі 8647 грн., то на переконання суду розмір відшкодування завданої ОСОБА_1 ушкодженням здоров`я моральної шкоди з боку ПрАТ «Шахтоуправління Покровське» повинен дорівнювати саме 300 000 грн., що відповідатиме спричиненій позивачу моральній шкоді через незворотність негативних наслідків професійних захворювань на його здоров`ї та подальшому житті, зважаючи на тривалу роботу позивач також на інших підприємствах гірничої газулі.

Суд при цьому зауважує, що порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).

Відповідно до пп. «А» п. 164.2.14 ст. 164 Податкового кодексу України (в редакції з 23 травня 2020 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

При цьому, відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПК України.

Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподатковуваного доходу платника податку (в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати) та відповідно підлягають оподаткуванню, однак крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 25 липня 2018 року по справі № 180/683/13-ц.

Суд зазначає, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. У даному випадку це суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок професійного захворювання, тобто заподіяння йому шкоди здоров`ю.

На підставі переліченого вказані зміни до податкового законодавства не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок отриманого професійного захворювання.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 21 червня 2022 року по справі № 599/645/21.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави також судовий збір в сумі 3000 грн.

Керуючись ст. 4-5, 13, 19, 76-81, 89, 133-141, 258-259, 263, 265 ЦПК, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління Покровське» про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління Покровське» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров`я 300 000 (триста тисяч) грн. без урахування утримання з такої суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

В задоволенні решти заявлених вимог - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління Покровське» в дохід держави судовій збір в сумі 3000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 14 жовтня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», ЄДРПОУ 13498562, адреса: місто Запоріжжя, Північне шосе/вул. Теплична буд. 22Б/1, каб.6.

Суддя: Д. О. Козлов