Рішення № 140624224, 14.10.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/13245/26

2/212/8184/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі:

головуючого судді Козлова Д. О.,

при секретарі Пижик В. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу № 212/13245/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Соледарська міська військова адміністрація Бахмутського району Донецької області, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу, Меньшикова К. О., про визнання права власності в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із даним позовом, посилаючись в обґрунтування заявлених вимог на те, що після смерті матері, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , він разом із рідним братом, ОСОБА_4 , успадкував по 1/2 частки спадщини за заповітом у вигляді земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Міньківської сільської ради Бахмутського району Донецької області, отримавши свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 07.08.2017 року, видане державним нотаріусом Другої бахмутської державної нотаріальної контори. За життя ОСОБА_3 склала заповіт на позивача та брата на все своє майно, яке їй належало за життя. Рідна сестра позивача, ОСОБА_5 , натомість, відмовилась від спадщини, про що у нотаріуса склала відповідну заяву. Додавав, що їх батько, ОСОБА_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а брат позивача, ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а дружина останнього, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла у 2019 р., бо точну дату смерті позивач не пам`ятає. Зазначав, що у його брата, ОСОБА_4 , є діти, проте не відомо де вони знаходяться. Разом з тим свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно у вигляді житлового будинку з надвірними спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (який раніше був під номером АДРЕСА_2 ) загальною площею 53,10 кв. м, житловою площею 28,70 кв. м., та земельної ділянки для обслуговування вказаного будинку в розмірі 0,549 га, що належали ОСОБА_3 , ані позивач, ані ОСОБА_4 , ані ОСОБА_5 не отримували, оскільки у них були відсутні оригінали свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок та державний акт на право приватної власності на землю. В подальшому житло позивача було знищено внаслідок військової агресії РФ проти України. Позивач проживав в АДРЕСА_1 , хоча не був зареєстрований за вказаною адресою, де робив ремонт, сплачував комунальні послуги, саджав город та вів господарство. Факт належності його матері, ОСОБА_3 , вказаного домоволодіння та земельної ділянки підтверджується технічним паспортом на будинок, складений КП «Бахмутське бюро технічної інвентаризації» у 16.10.1988 р., державним актом на право приватної власності на землю, виділену для обслуговування домоволодіння, свідоцтвом про право власності на будинок від 15.01.1990 р., який знайшла нещодавно його дочка, ОСОБА_8 . Надати домову книгу він однак не має можливості, оскільки вона через бойові дії знищена. Також оригінал заповіту нотаріус залишив у матеріалах спадкової справи, яка залишилась на тимчасово непідконтрольній території України. Натомість, ОСОБА_5 не заперечує проти цього позову. Зазначав, що спірний житловий будинок було знищено внаслідок бойових дій. Проте у нотаріуса він не має можливості оформити спадкові права на будинок та земельну ділянку, оскільки нотаріус, що завів спадкову справу не здійснює повноважень, а нотаріальний архів знищено внаслідок війни. Натомість, донька позивача, ОСОБА_8 , знайшла державний акт на право приватної власності на землю, виданий ОСОБА_3 для ведення особистого підсобного господарства, а також свідоцтво про право особистої власності на жилий будинок на ОСОБА_3 . Позивач звернувся до приватного нотаріуса Меньшикової К. О. для оформлення спадкових прав на вказаний будинок та земельну ділянку, внаслідок чого нотаріусом заведено спадкову справу. Проте постановою приватного нотаріуса від 04.08.2026 року йому відмовлено у видачі після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку із неможливістю встановити коло спадкоємців спадкодавця. На підставі переліченого просив суд визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа 53,10 кв. м., житлова площа 28,70 кв. м.) після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також просив суд визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на земельну ділянку, розташовану на території с. Оріхово-Василівка Міньківської сільської Ради, для ведення особистого підсобного господарства для обслуговування домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач, ОСОБА_1 , у судовому засіданні в режимі відео конференції, підтримуючи заявлені позовні вимоги повністю, надав пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві, наполягаючи при цьому на задоволенні позову. При цьому позивач додавав у суді, що в с. Оріхово-Василівка вулиця Жданова була перейменована свого часу на вулицю Чкалова, а також нумерація будинку АДРЕСА_2 по такій вулиці була змінена на нумерацію 126.

Відповідачка, ОСОБА_2 , у судовому засіданні в режимі відео конференції, підтримуючи вимоги свого брата, позивача, вказувала, що позивач набув спадкові права на спадщину після смерті їх спільної матері, ОСОБА_3 , що складається з будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 , тому не заперечувала проти задоволення позову ОСОБА_1 , підтверджуючи, що він є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 . При цьому відповідачка зазначала у суді, що в с. Оріхово-Василівка свого часу дійсно вулиця Жданова була перейменована на вулицю Чкалова, а також нумерація будинку АДРЕСА_2 по такій вулиці була змінена на нумерацію 126.

Представники Соледарської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області та приватний нотаріус Меньшикова К. О. в судове засідання теж не з`явились, будучи повідомленими про час та місце розгляду справи належним чином, не надавши будь-яких заяв чи клопотань по суті справи.

Суд при цьому зазначає, що за ч. 1 ст. 223 ЦПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Так згідно із ч. 3 ст. 223 ЦПК якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на викладене обґрунтування, суд зазначає, що неявка у судове засідання осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, у даному випадку не перешкоджає розгляду справи судом без їх участі.

Отже, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про можливість задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного обґрунтування.

Судом було встановлено, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, який фактично проживає в АДРЕСА_4 , що підтверджується довідкою від 05.07.2024 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

На підставі свідоцтва про народження, виданого 29 січня 1955 року виконкомом сільради с. Чернин Вищедубечанського району Київської області, актовий запис № 4 від 5 січня 1955 року, вбачається, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьками якого вказані ОСОБА_6 та ОСОБА_3 .

Також відповідно до свідоцтва про народження, виданого 17 липня 1948 року Чернинською сільрадою Вищедубечанського району Київської області, актовий запис № 7 від 18 березня 1948 року, вбачається, що ОСОБА_9 народилась ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьками якої вказані ОСОБА_6 та ОСОБА_3 .

Згідно із свідоцтвом про укладення шлюбу, виданого 22 серпня 1970 року Артемівським міським бюро РАЦС Донецької області, актовий запис № 548 від 22 серпня 1970 року, вбачається, що ОСОБА_10 та ОСОБА_9 одружились 22 серпня 1970 року, внаслідок чого дружині було присвоєно прізвище ОСОБА_11 .

За свідоцтвом про одруження, виданим 28 листопада 2000 року Чернинською сільрадою Вишгородського району Київської області, актовий запис № 11 від 21 жовтня 1946 року, вбачається, що ОСОБА_6 та ОСОБА_12 одружились 21 жовтня 1946 року, внаслідок чого дружині було присвоєно прізвище ОСОБА_13 .

Однак відповідно до свідоцтва про смерть, виданого 6 липня 2015 року виконкомом Міньківської сільської ради Бахмутського району Донецької області, актовий запис № 15, вбачається, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 91 року.

Крім того суд вказує, що на підставі нотаріально посвідченої копії свідоцтва про смерть, актовий запис № 12 від 9 червня 1989 року, виконаний Міньківською сільською ради Бахмутського району Донецької області, вбачається, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 в віці 80 років.

Також судом було встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженець с. Чернин Києво-Святошинського району Київської області (паспорт НОМЕР_1 ) помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , про що був складений актовий запис № 192 від 3 лютого 2021 року Бахмутським міським відділом ДРАЦС, що вбачається з витягу від 16.06.2026 року з Державного реєстру актів цивільного стану.

Натомість, судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 15 січня 1990 року, виданого відділом комунального господарства Артемівського райвиконкому на підставі рішення виконкому Артемівської райради № 156 від 6 липня 1988 року, вбачається, що ОСОБА_3 набула у власність житловий будинок, що знаходиться у АДРЕСА_1 (загальна площа 53,1 кв. м., жила площа 28,7 кв. м.), який складається з житлового будинку літ. А-1а, гараж літ. Б, сарай літ. В, сарай літ. Г, сарай літ. Ж, сарай літ. З, сарай літ. К, вбиральня літ. Д, душ літ. Е, погреб літ. И, літня кухня з сараєм літ. Л, Н, крильце літ. М, що підтверджується копією технічного паспорту на вказаний будинок від 16.10.1988 року, який був виготовлений на ОСОБА_3 , право власності якої було зареєстровано в Артемівському БТІ 15 січня 1990 року в книзі 1 за реєстром № 283.

Також відповідно до державного акту на право приватної власності на землю (серії ДН № 001804) від 25 жовтня 1995 року, виданого Міньківською сільською радою на підставі рішення Міньківської сільської рада від 18.11.1994 року, та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 195, вбачається, що ОСОБА_3 , яка мешкала в АДРЕСА_1 , стала власником земельної ділянки площею 0,549 га для ведення особистого підсобного господарства, розташованої на території села Оріхово-Василівка Міньківської сільської ради, яка складається з земельних ділянок площами 0,308 га та 0,241 га відповідно до плану зовнішніх меж земельної ділянки, зокрема, площею 0,069 га під будівлею.

Однак за інформацією від 20.08.2026 року із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та з Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що права власності за ОСОБА_3 не було зареєстровано ані на житловий будинок, що знаходиться у АДРЕСА_1 (загальна площа 53,1 кв. м., жила площа 28,7 кв. м.), ані на земельну ділянку площею 0,549 га для ведення особистого підсобного господарства, розташовану на території села Оріхово-Василівка Міньківської сільської ради.

Суд встановив, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 була зареєстрована спадкова справа 11 грудня 2015 року 2-ю Бахмутською державною нотаріальною конторою (справа 670/15), яка була прийнята приватним нотаріусом Меньшиковою К. О. до свого провадження (справа № 40/2026), що підтверджується витягом від 10.04.2026 року зі Спадкового реєстру.

Так відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 7 серпня 2017 року, виданого позивачу та посвідченого нотаріально державним нотаріусом 2-ї Бахмутської державної нотаріальної контори, реєстр № 1213, вбачається, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на підставі заповіту від 28 січня 1991 року спадкоємцями майна останньої в частках по 1/2 частка за кожним стали ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , а спадщина складається із земельної ділянки площею 3,6041 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Міньківської сільської ради Бахмутського району Донецької області, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку ДН № 045391, виданого 14.03.2006 року Артемівським районним відділом земельних ресурсів (кадастровий № 1420985700:01:011:0020). Право власності ОСОБА_1 на 1/2 частку даної земельної ділянки було зареєстровано в Держаному реєстрі прав на нерухоме майно 07.08.2017 року.

Однак відповідно до листа від 07.04.2026 року Харківського міжрегіонального управління міністерства юстиції вбачається, що 2-у Бахмутську державну нотаріальну контору було перейменовано 08.05.2023 року на Бахмутську державну нотаріальну контору та з 31.12.2025 року оголошено її простій. При цьому документи нотаріального діловодства та архіву до Донецького обласного державного нотаріального архіву не передавались та встановити їх місце знаходження неможливо.

Таким чином постановою від 4 серпня 2026 року приватного нотаріусу Меньшиковою К. О. було відмовлено за заявою позивача у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 через неможливість встановити коло спадкоємців такого спадкодавця.

Однак суд не встановив ані наявність на теперішній час заповіту від 28 січня 1991 року померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ані його зміст, що позбавляє суд його враховувати при вирішенні даної справи.

У свою чергу факт проведення оплат позивачем, ОСОБА_1 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері, ОСОБА_3 , комунальних платежів по АДРЕСА_1 підтверджується долученими до справи квитанціями про проведення оплат на користь Донецьких енергетичних послуг (січень 2022 року, лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року, січень 2023 року, лютий 2023 року, березень 2023 року), а також актом про пломбування від 7 травня 2008 року та актом технічної перевірки розрахункових засобів від 7 травня 2008 року.

Судом також було встановлено, що за розпорядженням начальника міської військової адміністрації від 09.04.2024 року № 85-р було перейменовано вулицю Чкалова на вулицю Миру в селі Оріхово-Василівка.

Суд зазначає, що згідно із ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Так суд зауважує, що станом на день виникнення у спадкодавця права власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 (1990 рік) процедура реєстрації прав на нерухоме майно визначалася Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затвердженою заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31.01.1966 року, яка втратила чинність на підставі Наказу Держжитлокомунгоспу № 56 від 13.12.1995 року, відповідно до п. 1 Розділу І якої реєстрацію будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP провадили бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих.

Отже, право власності на спірний будинок свого часу було набуто ОСОБА_3 в порядку, який існував на час оформлення на нього права власності, тобто станом до 2013 року, що підтверджується реєстрацією права власності на житловий будинок, що знаходиться у АДРЕСА_1 (загальна площа 53,1 кв. м., жила площа 28,7 кв. м.) в БТІ, що підтверджується реєстрацією права власності в Артемівському БТІ від 15 січня 1990 року в книзі 1 за реєстром № 283.

Також відповідно до інформації від 18 вересня 2026 року Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області вбачається, що на підставі Розпорядження начальника Соледарської міської військової адміністрації від 9 квітня 2024 року № 85-р було перейменовано вулиці в населених пунктах Соледарської міської територіальної громади, внаслідок чого в с. Оріхово-Василівка вулиця Чкалова була перейменована на вулицю Миру. Натомість, за відомостями Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області від 18 вересня 2026 року вбачається, що внаслідок влучання ворожого снаряду у адміністративну будівлю Соледарської міської ради через виниклу пожежу були знищені архівні документи, тому немає можливості надати інформацію про зміну назв АДРЕСА_1 , а також про зміну нумерації будинка АДРЕСА_2 на АДРЕСА_1 .

Крім того суд вказує, що станом на день виникнення у спадкодавця права власності на земельну ділянку площею 0,549 га для ведення особистого підсобного господарства, розташованої на території села Оріхово-Василівка Міньківської сільської ради (25 жовтня 1995 року) до 1 січня 2013 року державна реєстрація земельних ділянок здійснювалась з видачою державних актів на право власності на земельні ділянки, а реєстрація державних актів на право власності здійснювалась у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю.

Натомість, суд вказує, що земельні ділянки, право власності на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера відповідно до пункту 2 розділу VІІ Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Окрім того, згідно з пунктом 10 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» документи, якими було посвідчено право власності земельною ділянкою, видані до набуття чинності цим Законом, що відбулося 01.01.2013 року, є дійсними.

Таким чином право власності на спірну земельну ділянку було набуто ОСОБА_3 в порядку, який існував на час оформлення на неї права власності, тобто станом до 2013 року, що підтверджується реєстрацією такого права спадкодавця в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 195 від 25 жовтня 1995 року.

Згідно із ст. 1216, 1218 Цивільного кодексу України (в редакції 2003 року) (далі - ЦК) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За ч. 2 ст. 1220 ЦК часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відповідно до ст. 1261 ЦК у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У свою чергу за ч. 1 ст. 1235 ЦК заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно із ч. 3 ст. 1268 ЦК спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК, він не заявив про відмову від неї.

На підставі ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

На підставі ст. 1270 ЦК для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За ст. 1296 ЦК спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

На підставі п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до ст. 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця.

В той же час суд зазначає, що наявність державної реєстрації права власності на спірний житловий будинок та на спірну земельну ділянку за спадкодавцем ОСОБА_3 не була проведена відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та з Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Також враховуючи, що реєстрація права власності за ОСОБА_3 була проведена в Артемівському БТІ та в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю Міньківської сільської ради, які є тимчасово непідконтрольними територіями України, то доступ до таких архівів наразі неможливий.

В цьому сенсі суд вказує, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права, тому прийняття спадщини спадкоємцем трансформується в майнове право, яке підлягає спадкуванню, оскільки Цивільний кодекс України, як основний регулятор спадкових відносин, не містить жодних обмежень чи заборон на спадкування такого права за відсутності його належного оформлення.

Аналогічна за змістом правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 22 квітня 2024 року по справі № 346/2744/21.

Таким чином, не зважаючи на те, що ОСОБА_3 не було зареєстровано в Держаних реєстрах прав власності майнові права житловий будинок та земельну ділянку, враховуючи, що доступу до архівів на території Донецької області немає через воєнні дії, то майнові права на таке майно увійшли до складу спадщини після смерті ОСОБА_3 , оскільки прийняття спадщини спадкоємцем останньої, позивачем, трансформується в майнове право, яке підлягає спадкуванню.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування» за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі ж відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином судом було встановлено, що фактично спадкоємець, ОСОБА_1 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_10 своєї матері ОСОБА_3 , як спадкоємець першої черги, прийняв спадщину, оскільки спадкова справа щодо майна померлої ОСОБА_3 була заведена ще 11 грудня 2015 року 2-ю Бахмутською державною нотаріальною конторою (справа 670/15) в тому числі за заявою позивача, що також підтверджується змістом постанови від 4 серпня 2026 року приватного нотаріусу Меньшиковою К. О., що крім іншого визнавалось відповідачкою, сестрою позивача, то за відсутності інших спадкоємців за законом та за заповітом, які виявили своє бажання успадкувати майно ОСОБА_3 , суд дійшов переконання, що позивач вважається таким, що прийняв спадщину після смерті своєї матері 5 липня 2015 року, яка йому належить із часу відкриття спадщини, що складу якої увійшли майнові права на спірні житловий будинок та земельну ділянку в Оріхово-Василівка Міньківської сільської ради.

Судом, натомість, було встановлено, що позивач як спадкоємцем за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_3 фактично прийняв спадщину у встановленому законом порядку, однак через обставини, що не залежать від нього, не може отримати в поза судовому порядку свідоцтво про право на таку спадщину.

Також враховуючи покази сторін, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та зважаючи на інформацію від 18 вересня 2026 року Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області, суд вважає доведеним у судовому засіданні, що в с. Оріхово-Василівка Бахмутського району Донецької області вулиця Жданова спочатку була перейменована на вулицю Чкалова, а потім була перейменована на вулицю Миру, зокрема, на підставі Розпорядження начальника Соледарської міської військової адміністрації від 9 квітня 2024 року № 85-р, а також що по такій вулиці в с. Оріхово-Василівка була змінена нумерація будинку 57 на нумерацію 126.

Отже, з огляду на викладене вмотивування, а також те, що до складу спадщини входять усі права, належні спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та які не припинилися внаслідок його смерті, то враховуючи, що до позивача перейшли спадкові права померлої матері? ОСОБА_3 , то таким чином позивач успадкував майно такого спадкодавця, внаслідок чого суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги у даній справі підлягають задоволенню шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на: 1) житловий будинок, що знаходиться у АДРЕСА_1 (загальна площа 53,1 кв. м., жила площа 28,7 кв. м.), до складу якого входть житловий будинок літ. А-1а, гараж літ. Б, сарай літ. В, сарай літ. Г, сарай літ. Ж, сарай літ. З, сарай літ. К, вбиральня літ. Д, душ літ. Е, погреб літ. И, літня кухня з сараєм літ. Л, Н, крильце літ. М; 2) земельну ділянку площею 0,549 га для ведення особистого підсобного господарства, розташованої на території села Оріхово-Василівка Бахмутського району Донецької області, яка складається із земельних ділянок площами 0,308 га та 0,241 га, - в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_3 .

Між тим суд зазначає, що права власності на земельну ділянку виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

При цьому з 1 січня 2013 року у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про Державний земельний кадастр» державні акти на право власності земельною ділянкою не видаються, а право власності земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Так за Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» земельні ділянки, право власності, на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера, а документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набуття чинності цим Законом, є дійсними.

Однак, згідно зі ст. 120, 132 Земельного кодексу України істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, а угоди про перехід права власності на земельні ділянки повинні містити кадастровий номер земельної ділянки, що позбавляє можливості зареєструвати право власності на особу без присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру, інформація про що вноситься до Державного земельного кадастру згідно із Законом України «Про Державний земельний кадастр».

Таким чином в разі якщо відомості про сформовані земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників.

Також якщо на земельній ділянці, право власності на яку не зареєстровано, розташований житловий будинок, право власності на який зареєстровано, кадастровий номер на таку земельну ділянку присвоюється за заявою власників такого будинку на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Отже, завершальним етапом оформлення земельної ділянки є реєстрація права власності на неї у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Керуючись ст. 4-5, 13, 19, 76-81, 89, 133-141, 258-259, 263, 265 ЦПК, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Соледарська міська військова адміністрація Бахмутського району Донецької області, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу, Меньшикова К. О., про визнання права власності в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_3 право власності на житловий будинок, що знаходиться у АДРЕСА_1 (загальна площа 53,1 кв. м., жила площа 28,7 кв. м.), до складу якого входять: житловий будинок літ. А-1а, гараж літ. Б, сарай літ. В, сарай літ. Г, сарай літ. Ж, сарай літ. З, сарай літ. К, вбиральня літ. Д, душ літ. Е, погреб літ. И, літня кухня з сараєм літ. Л, Н, крильце літ. М.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 0,549 га для ведення особистого підсобного господарства, розташовану на території села Оріхово-Василівка Бахмутського району Донецької області, яка складається із земельних ділянок площами 0,308 га та 0,241 га.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 14 жовтня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований в АДРЕСА_5 , а мешкає в АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована в АДРЕСА_6 , а мешкає в АДРЕСА_7 .

Суддя: Д. О. Козлов