Рішення № 140624001, 15.10.2026, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/1142/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді ГАЛ Л. Л., за участю секретаря Геревич Т.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ТОВ «Фінпром Маркет», в інтересах якого діє адвокат Ткаченко Ю.О., звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики №45542848 в розмірі 16 499 грн., з яких: 5 000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 699 грн. сума заборгованості за процентами; 800 грн. сума заборгованості за комісією; 10 000 грн. сума заборгованості за пенею/неустойкою та заборгованості за договором позики № 8332366 в розмірі 20 968,82 грн., з яких: 5 346,66 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 4 622,16 грн. сума заборгованості за процентами; 11 000 грн. сума заборгованості за пенею/неустойкою, а також судові витрати: судовий збір в розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500 грн.

Позов мотивовано тим, що 01 жовтня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит №?45542848, який підписано електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Відповідно до його умов кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 5?000,00 грн. строком на 30 днів (з 01.10.2025 року по 30.10.2025 року) із фіксованою процентною ставкою 0,466?% на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісією у розмірі 16,00?% від суми кредиту (800,00 грн.) та пенею у розмірі 4,00?% за кожен день прострочення.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов?язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного кредитного договору.

У свою чергу, відповідач порушив умови договору, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 16?499 грн., що складається з: 5?000 грн. основний борг; 699 грн. проценти; 800 грн. комісія; 10?000 грн. пеня.

26 червня 2025 року між тими ж сторонами укладено договір кредиту №?8332366, який підписано електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Відповідно до його умов кредитодавець надав позичальнику 5?500 грн. строком на 360 днів (з 26.06.2025 року по 20.06.2026 року) із фіксованою процентною ставкою 0,95?% на залишок заборгованості, комісією 17,25?% (948,75 грн.) та неустойкою 275 грн. за кожен день прострочення.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов?язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного кредитного договору.

У свою чергу, відповідач порушив умови договору, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 20?968,82 грн., що складається з: 5?346,66 грн. основний борг; 4?622,16 грн. проценти; 11?000 грн. пеня.

Таким чином, підписанням кредитних договорів позичальник підтвердив прийняття їх умов та був належним чином повідомлений про всі істотні умови кредитування.

Листом №?25/02/26-45584339 від 25.02.2026 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» підтвердило факт перерахування коштів на картковий рахунок відповідача.

25 лютого 2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу №?25/02/26, за умовами якого останнє набуло право грошової вимоги до боржників, у тому числі й до відповідача за вищевказаними кредитними договорами.

Отже, ТОВ «Фінпром Маркет» набуло право вимоги до відповідача за кредитними договорами №?45542848 від 01.10.2025 року та №?8332366 від 26.06.2025 року.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 11.05.2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 11.05.2026 року клопотання директора ТОВ «Фінпром Маркет» Гедзь О.В. про витребування доказів задоволено та в АТ «Універсал Банк» витребувано: 1) інформацію щодо належності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) карткового рахунку № НОМЕР_2 ; 2) виписку по картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ «Універсал Банк» ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за період з 01.10.2025 року по 04.10.2025 року; 3) виписку по картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ «Універсал Банк» ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за період з 26.06.2025 року по 29.06.2025 року.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 278 ЦПК України відповідач відзив щодо позову не подав.

При цьому, заява представника відповідача адвоката Редьки М.Г. про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, оскільки 22.08.2026 року відповідач була належним чином повідомлена про розгляд справи за зареєстрованим місцем проживання згідно з повідомленням Укрпошти (а.с.?58-59).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов`язання в натурі.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. У статті 12 ЦПК України йдеться про те, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 01 жовтня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у кредит №?45542848, який підписано останньою електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора, унаслідок чого вона отримала грошові кошти у розмірі 5?000 грн.

Крім того, 26 червня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту №?8332366, який також підписано ОСОБА_1 електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора, унаслідок чого вона отримала грошові кошти у розмірі 5?500 грн.

25 лютого 2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу №?25/02/26, за умовами якого останнє набуло право грошової вимоги до боржників, у тому числі й до відповідача за вищевказаними кредитними договорами.

Отже, ТОВ «Фінпром Маркет» набуло право вимоги до відповідача за кредитними договорами №?45542848 від 01.10.2025 року та №?8332366 від 26.06.2025 року.

За цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Визначення факторингу міститься у ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Частиною 1 ст. 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з розрахунком заборгованості за договором №?45542848 від 01.10.2025 року, у ОСОБА_1 утворилася заборгованість за наданим кредитом у розмірі 16?499 грн., що складається з: 5?000 грн. основний борг; 699 грн. проценти; 800 грн. комісія; 10?000 грн. пеня.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором №?8332366 від 26.06.2025 року, у ОСОБА_1 утворилася заборгованість за наданим кредитом у розмірі 20?968,82 грн., що складається з: 5?346,66 грн. основний борг; 4?622,16 грн. проценти; 11?000 грн. пеня.

Крім того, згідно з витребуваною судом інформацією з АТ «Універсал Банк», на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) банком було емітовано фізичну платіжну картку № НОМЕР_3 та інші картки.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України зазначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У даному випадку матеріали справи свідчать про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на встановлених умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується, що кредитний договір було укладено на підставі вільного волевиявлення ОСОБА_1 .

Частиною четвертою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Кредитні кошти відповідачу були надані у спосіб, зазначений у кредитних договорах.

Так, первісні кредитори свої обов`язки за кредитними договорами виконали в повному обсязі та згідно з договорами факторингу позивач отримав право вимоги до відповідача за цими кредитними договорами.

У свою чергу, відповідач свої зобов`язання за кредитними договорами належним чином не виконала.

Отже, відповідачем було порушено умови кредитних договорів, а також норми чинного законодавства.

Будь-яких доказів на спростування наданих позивачем розрахунків заборгованості відповідач суду не надала, як і не надала доказів щодо належного виконання ним умов договорів.

При цьому Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (набув чинності 17 березня 2022 року) внесено зміни до Цивільного кодексу України, Закону України «Про іпотеку» та Закону України «Про споживче кредитування». Зокрема, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, відповідно до якого у період дії воєнного чи надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування позичальник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені). Установлено, що неустойка та інші платежі, нараховані з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання таких договорів, підлягають списанню кредитодавцем.

За таких обставин, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань та з урахуванням положень Закону № 2120-ІХ, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Зокрема, за кредитним договором №?45542848 від 01.10.2025 року підлягає стягненню заборгованість за основною сумою боргу у розмірі 5 000 грн., заборгованість за процентами у розмірі 699 грн. та заборгованість за комісією у розмірі 800 грн., тобто загалом 6 499 грн. Водночас стягнення заборгованості за пенею у розмірі 10 000 грн. задоволенню не підлягає, у цій частині вимог слід відмовити.

Аналогічно, за кредитним договором №?8332366 від 26.06.2025 року підлягає стягненню заборгованість за основною сумою боргу у розмірі 5 346,66 грн. та заборгованість за процентами у розмірі 4 622,16 грн., тобто загалом 9 968,82 грн. Водночас стягнення заборгованості за пенею у розмірі 11 000 грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача документально підтверджена сплачена сума судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500 грн. суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Велика Палата Верховного Суду висловила наступну правову позицію у постанові від 19 лютого 2020 року № 14-382цс19.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23- рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Судом досліджено договір №25-08/25/ФП про надання правничої допомоги від 25.08.2025 року, додаток №1 до договору №25-08/25/ФП про надання правничої допомоги від 25.08.2025 року, додаток №2 до договору №25-08/25/ФП про надання правничої допомоги від 25.08.2025 року, платіжна інструкція кредитового переказу коштів, ордер на надання правничої допомоги, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Отже, проаналізувавши надані документи та вищенаведені норми законодавства, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, є співмірним із складністю даної категорії справ та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих послуг.

У зв`язку з наведеним, суд вважає, що відшкодування позивачу ТОВ «Фінпром Маркет» витрат, пов`язаних з професійною правничою допомогою адвоката, підлягає в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 611, 612, 625, 1054 ЦК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , мешканки АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», розташованого за адресою: м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33, Київська область, код ЄДРПОУ 43311346, заборгованість за кредитним договором № 45542848 від 01.10.2025 року в розмірі 6 499 (шість тисяч чотириста дев`яносто дев`ять) гривень, що складається з: 5 000 грн. основний борг; 699 грн. проценти; 800 грн. комісія, та за кредитним договором № 8332366 від 26.06.2025 року в розмірі 9 968 (дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 82 копійки, що складається з: 5 346,66 грн. основний борг; 4 622,16 грн. проценти.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя: Лайош ГАЛ