Рішення № 140623860, 14.10.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/9550/26

Провадження № 2/711/4738/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Скляренко В.М.,

при секретарі Півень С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», в особі директора Романенка М.Е., звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за Кредитним договором №90749 від 01.09.2023 року в загальній сумі 13 350 грн., а також судові витрати по справі, а саме судовий збір в розмірі 2662,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000 грн. (позовна заява з додатками сформована і подана через систему «Електронний суд»).

В обґрунтування позову вказує, що 01.09.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» та відповідачем був укладений кредитний договір №90749, на підставі якого ТОВ «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» перерахувало кредитні кошти на картковий рахунок відповідача в загальній сумі 3 000 грн.

В подальшому, 23.12.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» був укладений Договір факторингу №23122024, відповідно до якого ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право вимоги, в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з Додатку №1 до Договору факторингу №23122024 від 23.12.2023 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до відповідача в загальній сумі 13350 грн., з яких: сума заборгованості за тілом кредиту 3 000 грн.; сума заборгованості за відсотками 10 350грн.

Оскільки відповідач не виконав своїх грошових зобов`язань з повернення кредитної заборгованості, то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Від відповідача заперечень проти позову не надходило.

16.09.2026 року судом відкрито провадження у справі з визначенням здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку. Разом з тим, суд враховує, що в позовній заяві позивачем, в особі директора Романенка М.Е., викладено клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного провадження у відсутність представника позивача на підставі наявних у справі доказів та про заочний розгляд справи.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явився. Про час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку, шляхом надсилання судової повістки-повідомлення за зареєстрованим місцем проживання засобами поштового зв`язку відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК). Натомість судова повістка-повідомлення повернулась до суду без вручення відповідачу з причин відсутності останнього за вказаною адресою, що в контексті положень п. 3, 4 ч. 8 ст. 128, ч. 10 ст. 130 ЦПК суд вважає належним повідомленням. Крім того, додатково судом вживались заходи з повідомлення відповідача про дату, час та місце слухання справи шляхом надсилання судової повістки до електронної скриньки відповідача (документ доставлений 17.09.2026р. о 09:14:37) та шляхом розміщення оголошення про виклик в судове засідання на веб-сайті суду.

Отже, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки, внаслідок чого на підставі ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані учасниками справи докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

01.09.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансового кредиту №90749 /21-25/, за умовами якого Товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 3 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 1.1. Договору).

Кредит надається строком на 90 днів, тобто до 29.11.2023р., зі сплатою фіксованою процентною ставкою, а саме відсотків за користування кредитом у розмірі 1825% річних від суми кредиту в розрахунку 5% на добу. Кредит надається у безготівковій формі національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. (п. 1.2, 1.3, 1.4 Договору).

Відповідно до умов п. 3.1. Договору, відповідач зобов`язався здійснювати погашення кредиту відповідно до Графіку, що є додатком до кредитного договору.

Пунктом 5.3 Договору сторони визначили, що у разі якщо клієнт не повернув кредит в строк, визначений п.1.2. цього Договору та/або в додатку(ах) до цього даного договору, клієнт зобов`язаний виплатити Товариству пеню в розмірі 5% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов цього договору, починаючи з першого дня прострочення. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про надання фінансового кредиту, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору.

Свої зобов`язання за вказаним кредитним договором №90749 від 01.09.2023 року ТОВ «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредитні кошти у розмірі 3 000 грн., перерахувавши їх 01.09.2023 року на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , що стверджується підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід» /а.с. 26/.

В свою чергу, відповідач взяті на себе зобов`язання за вищевказаним договором не виконав, оскільки у встановлені договором та графіком строки не сплачував проценти та не повернув суму кредиту, в зв`язку з чим його заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» за кредитним договором №90749 від 01.09.2023 року станом на 16.12.2024р. складала 13 350 грн., з яких: сума заборгованості за тілом кредиту 3 000 грн.; сума заборгованості за відсотками 10 350 грн., які нараховані за період з 01.09.2023р. по 08.11.2023р. включно, що підтверджується розрахунком заборгованості /а.с. 27-31/.

Частини 1, 2 ст. 509 ЦК України визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі, якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами, якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Суд встановив, що відносини, які виникли між сторонами цього спору, є правовідносинами, пов`язаними з виконанням кредитного договору і договору факторингу, та регулюються главами 71, 73 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Разом з цим, згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

В судовому засіданні встановлено, що 23.12.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» був укладений Договір факторингу №23122024, відповідно до умов якого «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» передало (відступило) ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» прийняло належні ТОВ «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» права вимоги до боржників, які вказані у Додатку №1 /а.с. 32-39/.

Відповідно до витягу з Додатку №1 до Договору факторингу №23122024 від 23.12.2023 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №90749 від 01.09.2023 року на загальну суму 13 350 грн., з яких: сума заборгованості за тілом кредиту 3 000 грн.; сума заборгованості за відсотками 10 350 грн. /а.с. 38/.

Доказів того, що такий договір визнаний недійсним чи його дійсність оскаржується у судовому порядку, суду не надано.

За таких підстав, суд доходить висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства позивач ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором №90749 від 01.09.2023 року на загальну суму 13 350 грн.

Стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Доказами, які можуть підтверджувати наявність кредитної заборгованості боржника перед банком та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеними аргументи позивача, що відповідачем були отримані кредитні кошти на умовах та в порядку, що зазначені Кредитним договором №90749 від 01.09.2023 року і він користувався такими коштами, однак не належним чином виконував свої зобов`язання за вказаним договором, внаслідок чого в нього виникла заборгованість в загальній сумі 13 350 грн., з яких: заборгованість за кредитом 3000грн.; заборгованість за відсотками 10 350 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за Договором №90749 від 01.09.2023 року, розмір якої на час розгляду справи не зменшився.

При цьому, варто звернути увагу, що відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, внаслідок чого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України відповідачем не надано суду будь-яких заперечень проти позовних вимог та не повідомлено про обставини, які б спростували правомірність заявлених позивачем вимог та встановлені судом обставини спірних правовідносин.

Враховуючи ту обставину, що в порушення умов кредитного договору №90749 від 01.09.2023 року, відповідач, фактично отримані та використані ним кошти, у добровільному порядку не повернув, чим порушив права кредитора, то позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, при зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 2 662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №90749 від 28.07.2026 року /а.с. 1/. Відтак, з урахуванням вказаних норм закону та враховуючи, що позовні задоволено в повному обсязі, сплачений судовий збір підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Статтею 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатом розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 4, 5 статті 137 ЦПК України).

Частиною 6 статті 137 ЦПК України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витратна оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22.11.2019 року у справі № 902/347/18, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, обсягом та витраченим часом.

Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу стороною позивача надано: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №11306/10; копію договору про надання правової допомоги №42649746 від 01.06.2026 року, укладеного між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», в особі директора ОСОБА_2 , та адвокатом Міньковською А.В.; копію додаткової угоди №90749 від 29.06.2026 року до Договору № 42649746 про надання правової допомоги від 01.01.2025 року; копію детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Міньковською А.В. для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» щодо стягнення заборгованості від 29.06.2026р.; копію акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом відповідно до договору про надання правової допомоги №42649746 від 29.06.2026 року на суму 6 000 грн., згідно яких позивач отримав від Міньковської А.В. (адвокат) наступні послуги: усна консультація Клієнта щодо обставин справи 0,5 год., загальна вартість 250 грн.; письмова консультація Клієнта щодо спірних правовідносин 1 год., загальна вартість 750 грн.; правовий аналіз обставин спірних правовідносин 1 год., загальна вартість 1 500 грн.; складання позовної заяви 3 год., загальна вартість 3 000 грн.; формування додатків до позовної заяви (письмові докази) 0,5 год., загальна вартість 500 грн. Всього надано послуг на загальну суму 6 000 грн. /а.с. 40-45/.

Оцінюючи в сукупності надані докази, а також беручи до уваги, що відповідачем до суду не подавалося відповідного клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу та не доведено неспівмірність таких витрат, як це визначено частиною 5, 6 статті 137 ЦПК України, суд приходить до висновку про необхідність стягнення із відповідача на користь позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.

На підставі викладеного вище та, керуючись ст. ст. 3, 6, 15, 16, 509, 526, 610, 612, 625, 626, 628, 638, 639, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 80, 133, 137, 141, 223, 280-282 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_3 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851) заборгованість за кредитним договором №90749 від 01.09.2023 року в загальній сумі 13 350 грн., судовий збір в розмірі 2662,40грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 6 000 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст рішення складений 14 жовтня 2026 року.

Головуючий: В.М. Скляренко