Рішення № 140623809, 14.10.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/9054/26

Номер провадження2/711/4545/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі головуючого-судді Демчика Р.В., секретаря судового засідання Кобилки Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа: ОСОБА_2 про звільнення нерухомого майна з-під арешту,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Другого відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа: ОСОБА_2 про звільнення нерухомого майна з-під арешту.

Позов обґрунтовує тим, що вона є спадкоємицею померлої матері ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що підтверджується довідкою приватного нотаріуса від 25.02.2026 № 38/02-14.

Проте під час вчинення дій щодо прийняття спадщини нотаріусом виявлено наявність обтяжень, що перешкоджають цьому, зокрема в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна міститься запис про арешт нерухомого майна:- реєстраційний номер обтяження 5290131;- дата реєстрації 12.07.2007 року;- підстава реєстрації постанова АА № 352873 від 25.06.2007, винесена державним виконавцем ДВС у Придніпровському районі м. Черкаси Гибало О.В.;- об`єкт обтяження квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2 від 18.01.2006, виданого виконавчим комітетом Придніпровською районною радою м. Черкаси, квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , у рівних частках по 1/2.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Черкаським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Черкаси, актовий запис № 78 від 30.10.2024.

11.02.2025 приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Миколенко І.М. відкрито спадкову справу № 5/2025 після смерті ОСОБА_3

12.03.2026 до Першої черкаської державної нотаріальної контори та Черкаського обласного державного нотаріального архіву направлено адвокатські запити вих. № А-319/26 та № А-320/26 відповідно, метою направлення яких було отримання копій документів, що стали підставою для накладення вказаного вище арешту на майно померлої ОСОБА_3 .

Відповіддю від 16.03.2026 № 431/01-16 державний нотаріус та завідувачка Першої черкаської державної нотаріальної контори Шалденко Л.В. повідомила про необхідність звернення за належністю до обтяжувача майна.

З огляду на відповідь від 18.03.2026 № 225/01-12, у Черкаському обласному державному нотаріальному архіві запитувані копії документів відсутні.

Представник позивача 21.07.2026 звернувся до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою вих. № В-401/26 про зняття арешту з нерухомого майна й адвокатським запитом вих. № А-403/26 про надання документально підтвердженої інформації про виконавче провадження, у межах якого винесено постанову державного виконавця АА № 352873 від 25.06.2007.

Відповідями № 13513/20.21-40/106614 та № 13540/20.21-40/106605 від 23.07.2026, зміст яких повторюється у частці 90%, відповідач зазначив, що перевіркою бази даних Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що на виконанні в Органі ДВС перебували виконавчі провадження відносно ОСОБА_3 , які наразі завершені.

Водночас відповідач заявив, що ця інформація є неповною, оскільки відповідно до Правил ведення діловодства та архіву в органах ДВС та приватними виконавцями, строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу ДВС становить три роки , крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік, надати будь-які копії матеріалів виконавчих проваджень та здійснити перевірку щодо правомірності накладення арешту неможливо, оскільки термін зберігання виконавчого провадження, у межах якого винесено постанову державного виконавця АА № 352873 від 25.06.2007, сплив.

Таким чином, вимога про зняття арешту з нерухомого майна залишилася без реагування.

Як вбачається із витягів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, арешт не відображається за пошуком за РНОКПП та реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна, натомість такий арешт відображається у витязі, сформованому внаслідок пошуку за місцезнаходженням нерухомого майна.

Наявність зазначеного арешту унеможливлює оформлення спадкових прав, перешкоджає отриманню свідоцтва про право на спадщину та істотно порушує право на мирне володіння майном.

Водночас згідно відомостей АСВП, наразі будь-які відкриті виконавчі провадження щодо спадкодавця відсутні, а також відсутні будь-які записи про спадкодавця в Єдиному реєстрі боржників.

Таким чином, офіційні державні інформаційні ресурси не містять відомостей про існування відкритого виконавчого провадження, в межах якого могли б існувати правові підстави для подальшого застосування такого заходу примусового виконання, як арешт нерухомого майна.

За таких обставин існування арешту, накладеного ще у 2007 році, викликає об ґрунтовані сумніви щодо наявності законних підстав збереження

Просить суд скасувати арешт нерухомого майна: частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , накладений на підставі постанови серії АА № 352873 від 25.06.2007, винесеної державним виконавцем ДВС у Придніпровському районі м. Черкаси Гибало О.В., реєстраційний номер обтяження 5290131. та стягнути судові витрати.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.09.2026 року відкрите спрощене позовне провадження у справі.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися. Представник позивача надав суду заяву, в якій позовні вимого підтримав. справу просив розглянути у його відсутності.

01.10.2026 року до суду надійшов відзив Другого відділу ДВС, в якому представник відповідача справу просив розглянути у його відсутності.

Зазначив, що наказом Міністерства юстиції України від 20.02.2023 № 684/5 «Про відділи державної виконавчої служби у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)» реорганізовано Придніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) шляхом приєднання до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з перейменуванням у Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Згідно з наказу від 06.05.2025 № 517 про перейменування відділів державної виконавчої служби було здійснено перейменування відділу державної виконавчої служби з Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ) на Київське міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. Встановлено, що Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України є правонаступником відповідних реорганізованих відділів державної виконавчої служби.

Перевіркою бази даних Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що на виконанні у Відділі перебували виконавчі провадження відносно ОСОБА_3 , які станом на 23.07.2026 завершено, але відсутня інформація щодо повного фактичного виконання рішення, сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, а саме:

виконавче провадження № 3343763 про стягнення з ОСОБА_3 на користь КС «Капітал» заборгованості у сумі 3665,42 грн;

виконавче провадження № 16204266 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ВП «Черкаська ТЕЦ» заборгованості в сумі 3120,30 грн;

виконавче провадження № 44732997 про стягнення з ОСОБА_3 на користь КС «Імперія» заборгованості у сумі 7212,74 грн;

виконавче провадження №46974857 про стягнення з ОСОБА_3 штрафу на користь держави у сумі 85,00 грн;

виконавче провадження №56362030 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ВП «Черкаська ТЕЦ» заборгованості в сумі 45366,11 грн;

виконавче провадження №70869685 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ВП «Черкаська ТЕЦ» заборгованості в сумі 45366,11 грн.

Одночасно зазначає, що дана інформація є неповною, оскільки технічні можливості бази даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень унеможливлюють перевірку виконавчих проваджень, що передані до інших відділів у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень та в зв`язку з скороченням можливостей пошуку інформації в АСВП.

Оскільки, відповідно до Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік, надати будь які копії матеріалів виконавчих проваджень та здійснити перевірку щодо правомірності накладення арешту - не можливо, так як термін зберігання зазначеного виконавчого провадження закінчився.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, 12.07.2007 року зареєстровано арешт нерухомого майна ОСОБА_3 , а саме: квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі постанови АА 352873 від 25.06.2007 ДВС у Придніпровському р-ні м.Черкаси, обтяження зареєстровано за № 5290131.

Однак, відсутня можливість ідентифікувати в рамках якого виконавчого провадження було накладено арешт, оскільки номер постанови про арешт майна боржника від 25.06.2007 року не відповідає номеру виконавчого провадження в межах якого накладався арешт, а матеріали виконавчих проваджень знищено відповідно до Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями. Крім того, порядок накладення арешту на майно боржника в даний період передбачав використання бланків суворої звітності з подальшим направленням для виконання до відповідних органів, які на той час здійснювали реєстрацію обтяжень майна боржника.

Згідно частина 4 статті 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконаннем арешту з усього майна (контів) боржника або його частици є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

Відповідно до частиною 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» у Другого ДВС відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника, з метою виконання виконавчого документа

Третя особа в судове засідання не з`явилася з невідомих суду причин, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2 від 18.01.2006 року, квартира АДРЕСА_2 дійсно належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_5 та члену її сім`ї ОСОБА_3 , в рівних частках ( по частці).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , яке видане 30.10.2024 року.

Як вбачається з довідки приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Миколенко І.М. №38/02-14 від 25.02.2026, в її провадженні знаходиться спадкова справа №5/2025 після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємицею якої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (номер інформаційної довідки: 485730686 від 14.07.2026 року) в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна міститься запис про арешт нерухомого майна:

- реєстраційний номер обтяження 5290131;

- дата реєстрації 12.07.2007 року;

- підстава обтяження постанова АА № 352873 від 25.06.2007, винесена державним виконавцем ДВС у Придніпровському районі м. Черкаси Гибало О.В.;

- об`єкт обтяження квартира за адресою: АДРЕСА_1 ;

-власник- ОСОБА_3

Згідно листа Першої черкаської державної нотаріальної контори від 16.03.2026 року, Перша черкаська держана нотаріальна контора, виконуючи обов`язки реєстратора лише внесла відомості про накладене обтяження до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, а тому не є суб`єктом обтяження (обтяжувачем) та не приймала самостійного рішення про накладення арешту.

Згідно листа Черкаського обласного державного нотаріального архіву від 18.03.2026 року, у Черкаському обласному державному нотаріальному архіві відсутні документи щодо обтяження, зареєстрованого 12.07.2007 року на підставі постанови Придніпровського відділу ДВС Черкаського МУЮ від 25.06.2007 серії АА №352873, а тому надати інформацію та копії документів про вищезазначене обтяження, неможливо.

Відповідями № 13513/20.21-40/106614 та № 13540/20.21-40/106605 від 23.07.2026, Другий відділ ДВС зазначив, що перевіркою бази даних Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що на виконанні в Органі ДВС перебували виконавчі провадження відносно ОСОБА_3 , які наразі завершені.

Водночас Другий відділ ДВС повідомив, що ця інформація є неповною, оскільки відповідно до Правил ведення діловодства та архіву в органах ДВС та приватними виконавцями, строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу ДВС становить три роки , крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік, надати будь-які копії матеріалів виконавчих проваджень та здійснити перевірку щодо правомірності накладення арешту неможливо, оскільки термін зберігання виконавчого провадження, у межах якого винесено постанову державного виконавця АА № 352873 від 25.06.2007, сплив.

Частиною 1 ст. 1296 ЦК України встановлено, що спадкоємець який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є власником спадщини з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на момент звернення позивача до виконавчої служби із заявою про скасування заходів примусового виконання рішення у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Інформація щодо того, що виконавче провадження було закінчене, відсутня, проте відповідно до розділу XI Правил роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 1829/5 від 07.06.2017, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік.

Згідно з п. 1 розділу Х Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України 07.06.2017 № 1829/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.06.2017 за № 699/30567, завершені виконавчі провадження та виконавчі провадження, за якими виконавчий документ повернуто без прийняття до виконання, підлягають передачі до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше 01 серпня поточного року та 01 лютого наступного року, а відповідно до п.1 розділу ХІ вказаних Правил передані до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця справи та виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягають знищенню.

З урахуванням того, що відповідно до відповідей Органу ДВС № 13513/20.21 40/106614 та № 13540/20.21-40/106605 від 23.07.2026, термін зберігання виконавчого провадження, у межах якого винесено постанову державного виконавця АА № 352873 від 25.06.2007, сплив, а відповідно до положень зазначених вище нормативно правових актів знищуються лише завершені виконавчі провадження, виконавче провадження було завершено, а при завершенні виконавчого провадження органом ДВС, в порушення вимог закону, арешт не було скасовано.

Згідно зі ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ч.ч. 2,4 ст. 10 ЦПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Предметом регулювання ст. 1 Першого протоколу є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що ставиться для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки пропорційності, як і в питаннях наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

За вказаних обставин, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту з майна, накладеного у завершеному виконавчому провадженні, порушує права власника на мирне володіння своїм майном.

Право власності на нерухоме майно за позивачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не зареєстровано, а відтак у позивача, в силу приписів закону, не виникло. Однак ч. 3 ст. 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини, а ч. 3 ст. 1296 ЦК України передбачено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Отже, у спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

Національне законодавство не містить термінів «правомірні очікування» та «законне сподівання».

При цьому, ці терміни часто застосовуються в практиці Європейського суду з прав людини.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24.06.2003, майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції, вважаються законне та обгрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.

Відповідно до прецедентної практики Європейського Суду з прав людини поняття «майно» включає в себе, як «фактичне майно», так і майнові цінності, у тому числі і тоді, коли особа може претендувати на відповідну власність, тобто мати на неї право, про що зазначено у справі «Совтрансавто-Холдинг проти України» (заява № 48553/99).

Саме по собі право на майно може розглядатися за змістом ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, якщо таке право буде конкретним, належним чином визначене у заявах.

Заявлення особою про своє право власності може означати «володіння майном», про яке йдеться у ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо є достатні підстави для забезпечення цього права через суд.

В таких випадках, під час розгляду справи Європейським Судом, право заявника не може вважатися «наявним» відповідно до національного законодавства тому Суд визнає порушеним не право, а встановивши факт законного сподівання визнає порушеним правомірні очікування заявника.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини, дає можливість зробити висновок про те що права власності на об`єкт нерухомого майна породжує право «правомірних очікувань» та «законного сподівання» на вільне володіння, користування та розпорядження майном.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Uzan та інші проти Турції» (скарги № 19620/05, 41487/05, 17613/08 и 19316/08) від 05.03.2019 року, Європейський Суд встановив, що заявники скаржилися на тривале застосування тимчасових заходів щодо їхнього майна та відмову органів влади скасувати ці заходи протягом кількох років, навіть з урахуванням того, що заявників не було визнано винними у кримінальному провадженні або відповідачами у цивільному провадженні. Європейський Суд прийшов до висновку, що влада не змогла встановити «справедливий баланс» між захистом суспільних інтересів та вимог захисту прав заявників на повагу їх власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на мирне володіння майном).

У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Вендітеллі проти Італії» суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань.

Також, Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Тобто, наявність арешту на майно за відсутності правових підстав для цього порушує право власності скаржника, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном та власний розсуд.

Арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню. Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15 (провадження № 61-18160св19).

За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись наведеним, ст.ст.13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273-275, 279, 280, 281, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити.

Скасувати арешт нерухомого майна: частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , накладений на підставі постанови серії АА № 352873 від 25.06.2007, винесеної державним виконавцем ДВС у Придніпровському районі м. Черкаси Гибало О.В., реєстраційний номер обтяження 5290131.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Р. В. Демчик