Рішення № 140623548, 14.10.2026, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/8238/26

Провадження № 2/211/6139/26

РІШЕННЯ

іменем України

14 жовтня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Ніколенко Д.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровське управління регіонального будівництва» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії,-

встановив:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровське управління регіонального будівництва» (далі ТОВ «ДУРБ») звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, обґрунтовуючи свій позов тим, що надає послуги з централізованого опалення відповідачам за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є відповідач ОСОБА_1 та в якій у спірний період був зареєстрований відповідач ОСОБА_2 . Однак відповідачі в повному обсязі оплату за отримані послуги не здійснювали, в результаті чого виникла заборгованість: за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2020 р. по 01.10.2024 р. в сумі 11081,50 грн, за абонентське обслуговування за період з 12.11.2021 р по 01.01.2024 р. в сумі 1033,22 грн, за відсотками з користування грошовими коштами в сумі 65,89 грн, з інфляційних збитків в сумі 225,63 грн. Зазначили про звернення до суду з заявою про видачу судового наказу, який ухвалою суду за заявою відповідача ОСОБА_2 скасовано. Вказану суму заборгованості по оплаті за послуги з централізованого опалення позивач просить стягнути на свою користь солідарно з відповідачів.

Ухвалою суду від 17 серпня 2026 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 24 вересня 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

29 вересня 2026 року представником відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 до суду скеровано відзив на позовну заяву за змістом якого відповідач ОСОБА_2 позов не визнає в повному обсязі, оскільки у квартирі АДРЕСА_2 згідно з актом від 03.09.2026 року не проживав з 15.08.2014 року, а проживає постійно за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується актом від 09.09.2026. Жодних договорів із позивачем ОСОБА_2 не укладав, рахунків не отримував та послугами не користувався. Крім того, вважає незаконним нарахування штрафних санкцій. Також зазначено, що обов`язок щодо сплати комунальних послуг покладається виключно на власника майна, яким є батько ОСОБА_2 ОСОБА_1

06 жовтня 2026 року через підсистему «Електронний суд» представником позивача ОСОБА_4 скеровано відповідь на відзив, за змістом якого позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, оскільки обов`язок щодо сплати за комунальні послуги покладається законодавцем також і на дієздатних осіб, які зареєстровані у житлі споживача. Більш того, у спірний період відповідач ОСОБА_2 був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_2 . Зазначено також, що відсутність укладеного договору із відповідачем ОСОБА_2 не спростовує його обов`язку щодо сплати за надану послугу з постачання теплової енергії. Щодо необґрунтованості розрахунку заборгованості, позивач вказує на те, що відповідачем ОСОБА_2 не надано його спростування та не проведено контррозрахунок. Крім того, зауважено, що штрафні санкції нараховані до 24.02.2022 року.

12 жовтня 2026 року представником відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 до суду скеровано заперечення на відповідь на відзив за змістом якого відповідач ОСОБА_2 зазначає, що не є власником майна і відповідно на нього не покладено обов`язку щодо сплати за послугу з постачання теплової енергії.

Ухвалою суду від 12 жовтня 2026 року відмовлено відповідачу ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно зі ст. 279 ЦПК України суд проводить розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 18.08.2006 року та з 20 липня 2006 року є власником квартири та відповідно споживачем послуг з постачання теплової енергії (а.с. 37 копія витягу, а.с. 44 - довідка).

З 18.08.2006 по 06.03.2025 року відповідач ОСОБА_2 був зареєстрованим за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 60 інформація).

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачами виникли правовідносини по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг по централізованому опаленню, які врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII (далі Закон № 2189-VIII), Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 №2633-IV (далі Закон № 2633-IV) та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі Правила).

Обов`язок споживача оплатити надані послуги встановлено ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», ст.ст. 7 ,9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно ч. 1 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата за послуги нараховується щомісячно.

За положеннями п.1 ч.1 ст.14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме: 1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку.

Так, до набрання чинності типового індивідуального договору про надання послуги постачання теплової енергії, 01 грудня 2013 року між ТОВ «ДУРБ» та ОСОБА_1 було укладено договір №8432055054 про надання послуг з централізованого опалення до квартири АДРЕСА_2 (а.с.35-36 копія договору).

Вже з 12.11.2021 року між сторонами фактично укладений типовий індивідуальний договір про надання послуги постачання теплової енергії.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», визначені обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, серед обов`язків споживача оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а одним із обов`язків виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору.

Пунктом 18 Правил, передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.

Згідно пункту 21 Правил, у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України, передбачає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону № 2189-VIII, до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

За положеннями частини шостої статті 19 Закону № 2633-IV, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

ТОВ «ДУРБ» відповідно до тарифів на теплову енергію, постачалася в спірний період теплова енергія до житла відповідачів, однак відповідачами зобов`язання по оплаті за надані послуги здійснювалася неналежним чином.

Так, згідно з наданим до суду розрахунком заборгованості, сума боргу по оплаті за послуги постачання теплової енергії до квартири АДРЕСА_4 за період з 01.11.2020 р. по 01.10.2024 р. складає 12 406,24 грн, в тому числі:

- за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2020 р. по 01.10.2024 р. в сумі 11081,50 грн,

- за абонентське обслуговування за період з 12.11.2021 р по 01.01.2024 р. в сумі 1033,22 грн,

- за відсотками з користування грошовими коштами в сумі 65,89 грн,

- з інфляційних збитків в сумі 225,63 грн.

В зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань по сплаті вартості наданих послуг, ТОВ «ДУРБ»» зверталось до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з централізованого опалення, однак ухвалою суду від 20 березня 2025 року судовий наказ за заявою боржника скасовано (а.с.7 копія ухвали).

Правильність нарахувань заборгованості з наданих відповідачам послуг з постачання теплової енергії підтверджується рішеннями виконавчого комітету Криворізької міської ради. Абонентська плата обрахована вірно відповідно до вимог діючого законодавства.

Таким чином, судом було встановлено, що розмір несплачених відповідачами послуг з теплової енергії підтверджено відповідними тарифами та розрахунком позивача, дані не спростовані відповідачами.

Також суд зазначає, що за ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання за вимогою кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлено договором або законом.

З огляду на юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 18 березня 2018 року по справі № 210/5796/16-ц.

Так, на підставі розрахунків представника позивача з 3% річних та інфляційних витрат відповідно до ст. 625 ЦК України за період прострочення погашення заборгованості споживачів вбачається, що останні заборгували за спірний період позивачу інфляційні втрати в сумі 225,63 грн, 3% річних у сумі 65,89 грн. (а. с.32)

Суд зауважує, що за ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції з 1 травня 2019 року), споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач; а індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, (або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції з 1 травня 2019 року), індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; а також оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Натомість, за ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції з 1 травня 2019 року), дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Ураховуючи викладене вмотивування, суд зазначає, що відповідачі будучи власником та зареєстрованою особою, та користуючись житлово-комунальними послугами, несуть солідарний обов`язок за зобов`язаннями з їх оплати, отже відповідають за пред`явленим ТОВ «ДУРБ» до них позовом.

При цьому суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин, який тривав до 30 червня 2023 року.

Законом України від 30 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Крім того на підставі п. 19 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (в редакції з 17 березня 2022 року) вбачається, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Так у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України згідно з Указом Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 5-30 год. 24 лютого 2022 року, який діє до теперішнього часу.

Урахувавши наведені норми, суд дійшов переконання, що для заявлених позивачем вимог за період з 01.11.2020 по 01.10.2024 року строки загальної позовної давності не спливли, оскільки Законами України були внесені зміни до ЦК України щодо продовження строків за ст. 257 ЦК України на час дії карантинних обмежень та на час введеного в Україні воєнного стану, крім того, відповідачами протягом спірного періоду здійснювались платежі.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Положеннями ч. 1 статі 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В обґрунтування заперечень відповідач ОСОБА_2 посилається на фактичне непроживання у квартирі, за якою обліковується заборгованість та некористування наданими послугами.

З цього приводу суд зазначає таке.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» Споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг. Таким чином, законодавець імперативно зазначає, що непроживання за місцем реєстрації не звільняє споживача від обов`язку щодо оплати послуги постачання теплової енергії.

Крім того, суд наголошує на тому, що відповідно до інформації щодо реєстрації місця проживання з відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб у Довгинцівському районі від 28.08.2026 року, відповідач ОСОБА_2 з 18.08.2006 року до 06.03.2025 року був зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 . Станом на 01.11.2020 року був повнолітньою дієздатною особою, а тому в розумінні діючого законодавства України на нього покладений обов`язок по сплаті послуги постачання теплової енергії у спірний період.

Інші заперечення відповідача ОСОБА_2 спростовуються матеріалами справи.

Тому аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 3328,00 грн: сплачений ним при подачі позову та зверненні до суду з заявою про видачу судового наказу, тому оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, суд з врахуванням положень ст. 141 ЦПК України вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати, стягнувши їх з відповідачів на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 279, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровське управління регіонального будівництва» - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровське управління регіонального будівництва», ЄДРПОУ 37862355, юридична адреса: Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Військове містечко-33, буд.16, кв.33, заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії, яка виникла за адресою: АДРЕСА_1 , у сумі 12 406 (дванадцять тисяч чотириста шість) грн 24 коп. за період з 01.11.2020 р. по 01.10.2024 р.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровське управління регіонального будівництва» судовий збір у сумі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн 00 коп., тобто по 1 664 (одній тисячі шістсот шістдесят чотири) грн 00 коп. з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 14.10.2026 р.

Суддя Д.М.Ніколенко