Рішення № 140623438, 14.10.2026, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 209/6715/26

Провадження № 2-а/209/50/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"14" жовтня 2026 р. м. Кам`янське

Дніпровський районний суд м.Кам`янського Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Багбая Є.Д.

за участі секретаря Полухіної Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції та Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції та Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. На обґрунтування позовних вимог зазначає, що його 17 вересня 2026 року приблизно о 20:30 на виїзді з м. Кам`янське під час керування автомобілем з причепом, у якому здійснювалося перевезення живого вантажу (бджіл) було зупинено екіпажем патрульної поліції на службовому автомобілі Renault Duster. Причиною зупинки інспектор поліції назвав технічну несправність, а саме: відсутність освітлення (підсвічування) номерного знаку на причепі. Незважаючи на те, що зазначена технічна несправність за наявності вини повністю охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 121 КУпАП, поліцейські вчинили проти нього протиправні дії в результаті чого о 20:40 він здійснив перший екстрений виклик через мобільний додаток системи «112» МВС України, надалі ним було здійснено ще три дзвінки на спецлінію «102» (останній о 21:24) з викликом слідчо- оперативної групи (СОГ). Жодної допомоги від правоохоронних органів спрямовано не було. Натомість інспектор поліції Єгоров О.Д., без розгляду справи у встановленому законом порядку, виніс електронну постанову про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Копію вказаної постанови на місці зупинки вручено не було, що є порушенням ст. 285 КУпАП. Вважає вказану постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав: відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 121-3 КУпАП, оскільки ним було перевірено технічний стан транспортного засобу та причепу всі прилади освітлення працювали. Припинення роботи лампи підсвічування відбулося безпосередньо під час руху, що є форс-мажорною обставиною та повністю виключає умисел у його діях. Державний номерний знак причепа був наявний, чистий та повністю читабельний. Також працівниками поліції грубо порушено процесуальні права позивача та процедури розгляду справи. Інспектор поліції взагалі не оголосив про початок розгляду справи про адміністративне правопорушення, як того вимагає ст. 279 КУпАП, та не роз`яснив його мої процесуальні права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. На підставі вищевикладеного, просить суд скасувати постанову серії ЕНА №07901519 від 17.09.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121-3 КУпАП.

Ухвалою суду від 24 вересня 2026 року провадження по справі було відкрито та призначено судове засідання в порядку спрощеного провадження на 14 жовтня 2026 року о 10.30 годині.

Представник Департаменту патрульної поліції подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та /а.с.26-29/ та зазначив, що 17.09.2026 інспектором ВП № 1 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Єгоровим Олександром Дмитровичем, винесено постанову ЕНА № 7901519 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн., в якій зазначено про те, що останній, керуючи транспортним засобом ВАЗ 2109, днз НОМЕР_1 , з причіпом днз НОМЕР_2 , в Дніпропетровській обл., м. Кам`янське, по просп. Наддніпрянський, у якого в темну пору доби був не освітлений задній номерний знак. Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 742/2298/17, відповідачем у справах про оскарження рішень посадових осіб суб`єктів владних повноважень є орган державної влади-суб`єкт владних повноважень, з яким така особа, перебуває у трудових відносинах. Постановою КМУ від 16.09.2015 № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» утворено територіальні органи Національної поліції як юридичні особи публічного права згідно переліку, зазначеному в додатку 1 до такої постанови. Так, відповідно до такого додатку 1 до даної постанови, утворено наступні юридичні особи публічного права: - Департамент патрульної поліції як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції; - Головні управління Національної поліції в регіонах, зокрема, Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області. Поліцейський, який виніс оспорювану постанову, є працівником саме Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, а не Департаменту патрульної поліції, що, зокрема, підтверджується найменуванням посади такого поліцейського безпосередньо в оскаржуваній постанові та відповідною довідкою відділу кадрів. Згідно Положення про Департамент патрульної поліції, затвердженого Наказом Національної поліції України від 06.07.2015 № 73, територіальними (відокремленими) підрозділами Департаменту патрульної поліції є відповідні управління патрульної поліції в регіонах, одним з яких є управління патрульної поліції в Дніпропетровській області. За таких обставин Департамент патрульної поліції є неналежним відповідачем у справі. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, постановах Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 201/16327/16-ц, від 06.12.2021 у справі № 640/10507/18, від 14.12.2021 у справі № 242/3711/20, від 02.08.2023 у справі № 761/13310/22, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в його задоволенні.

Від представника Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву /а.с.37-39/ згідно якого зазначили, що вважають постанову про накладення адміністративних стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 17.09.2026 року серії ЕНА № 7901519, якою зафіксовано порушення Позивача, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 121-3 КУпАП, законною та складеною з урахуванням норм чинного законодавства, виходячи з наступного. Як вбачається зі змісту постанови поліцейським зафіксовано, що 17.09.2026 року о 20 год 40 хв. у м. Кам`янське, по просп. Наддніпрянський 29А водій ОСОБА_1 керував ТЗ ВАЗ 2109 з причіпом дндз НОМЕР_2 , у котрого в темну пору доби був неосвітлений задній номерний знак, чим порушив п.п. «в» п. 2.9 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 121-3 КУпАП. Відповідно до п.п. «в» п. 2.9 ПДР України передбачено, водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу, не відповідає вимогам стандартів, закріплений не в установленому для цього місці, закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м, неосвітлений у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий. Згідно п.п. 30.2 ПДР України передбачено, що забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, крім випадку закріплення заднього номерного знака на додатковому обладнанні, що призначене для тимчасового перевезення багажу або вантажу, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чисті й достатньо освітлені. Згідно до ч. 1 ст. 121-3 КУпАП передбачено, керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знаку з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисн е приховування номерного знаку, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таким чином, вважаємо, що у діях Позивача вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121-3 КУпАП. При цьому, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, е будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Вважають, що постанова про адміністративне стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 17.09.2026 року серії ЕНА № 7901519 відповідає вимогам ст. 283 КУпАП та складена з дотриманням вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395.

Позивач по справі долучив відповідь на відзив /а.с.35-36,45-46/ відповідно до якого зазначив, відповідачем грубо пропущено встановлений судом строк для подання відзиву, який сплив 30.09.2026 року. Відзив сформовано лише 05.10.2026 року та зареєстровано судом 06.10.2026 року без зазначення поважних причин. На підставі ч. 2 ст. 121 КАС України пропущений строк не поновлюється, а документ має бути залишений без розгляду. Відповідач не надав суду жодного фактичного та допустимого доказу вчинення ним правопорушення. Серед додатків до відзиву повністю відсутні відеозаписи з нагрудних камер (боді-камер) поліцейських. Згідно з офіційною відповіддю Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області від 05.10.2026 року № 154/41/19/01-2026, матеріали відеофіксації суду та позивачу надані не були. На підставі ч. 2 ст. 77 КАС України обов`язок щодо доказування покладається на відповідача, а сама лише постанова за відсутності відеофіксації не є доказом вини. В оскаржуваній постанові поліцейським здійснено неправильну кваліфікацію правопорушення. Зазначено, що в його авто «був неосвітлений задній номерний знак», що кваліфіковано за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП (штраф 1190 грн). Проте відповідальність за неосвітлений знак прямо передбачена ч. 6 ст. 121 КУпАП (штраф 340 грн). Притягнення до відповідальності за статтею, яка не відповідає суті порушення, є безумовною підставою для скасування постанови. Напис інспектора у пункті 9 постанови про те, що він безпідставно «відмовився від підпису», не відповідає дійсності. Під час складання постанови поліцейські чинили на нього як на особу з інвалідністю І групи, психологічний тиск та погрожували відвезти до психіатричної лікарні. Через це він був змушений зателефонувати на гарячу лінію «102» зі скаргою, тому не підписував постанову виключно тому, що очікував на законне врегулювання ситуації за викликом. Інспектор, знаючи про дзвінок, поспіхом зробив відмітку про відмову, щоб приховати факт тиску. Таким чином, доводи Відповідача є безпідставними, так як правова позиція останнього заснована на помилковому тлумаченні норм чинного законодавства та повній відсутності доказів. Просить відмовити в задоволенні відзиву;залишити відзив Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 06.10.2026 року без розгляду у зв`язку з пропуском процесуального строку.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У судовому засіданні встановлені судом обставини та визначені до них правовідносини.

Згідно копії постанови серії ЕНА № 7901519 /а.с.42/ 17.09.2026 року о 20:23:13 водій керував транспортним засобом ВАЗ 2109, днз НОМЕР_1 , з причіпом днз НОМЕР_2 , в Дніпропетровській обл., м. Кам`янське, по просп. Наддніпрянський, у якого в темну пору доби, був не освітлений задній номерний знак, чим порушив п.2.9 в ПДР, а саме керування водієм тз з номерним знаком, перевернутим чи неосвітленим. Згідно вказаної постанови інспектором ВП №1 Кам`янського районного управління Національної поліції ГУНП в Дніпропетровській області сержантом поліції Єгоровим О.Д. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії та накладено штраф у розмірі 1190,00 гривень за вчинення правопорушення, передбаченого ст.121-3 ч.1 КУпАП.

Суд вважає встановленим наявність фактів, якими обґрунтовуються вимоги позивача, з таких мотивів.

Так, ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язані з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності з вимогами ст. 252 цього Кодексу, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 245 зазначеного Кодексу, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідальність за порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини передбачена ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КУпАП, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, з цієї правової норми вбачається, що законодавцем встановлено презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються. Це означає, що повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративне правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283,284 КУпАП. Зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів.

Пунктом 31,1 ПДР України унормовано, що технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються, безпеки дорожнього руху та правил технічною експлуатації.

Пунктом 2.9.в) ПДР України визначено, що керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МБС, або таким, що/не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи; номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби aбо в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що ОСОБА_1 заперечує, що він порушив вимоги ПДР України та вчинив адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП та стверджує, що номерний знак підсвічувався, вищезазначені твердження відповідачем не спростовані.

З оскаржуваної постанови вбачається, що свідків правопорушення в ній не зазначено, будь-яких інших доказів, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення, до постанови не додано, оскільки відеозапис з нагрудної бодікамери не долучений.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в своїй постанові від 26.04.2018 року в справі № 338/855/17 зазначив, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. У вказаній постанові суд роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Враховуючи вищенаведене, зокрема те, що належних та допустимих доказів на підтвердження порушення вимог ПДР України водієм ОСОБА_1 відповідачем не надано, суд прийшов до висновку про відсутність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121-3 КУпАП, а тому постанова про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7901519 від 17.09.2026 року інспектором ВП № 1 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Єгоровим О.Д., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121-3 КУпАП, є протиправною і її слід скасувати в зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 77, 90, 139, 242-246, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції (місце знаходження м. Київ, вул. Федора Ернста, буд.3), Головне управління національної поліції в Дніпропетровській області ( місце знаходження м. Дніпро, вул. Троїцька, буд.20а) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити повністю.

Скасувати постанову серії ЕНА № 7901519 від 17 вересня 2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену інспектором ВП № 1 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Єгоровим Олександром Дмитровиче про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 121-3 ч.1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1190,00 гривень.

Закрити справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. ст. 121-3 ч.1 КУпАП від 17 вересня 2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи безпосередньо до Третього адміністративного апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя

Дніпровського районного суду

м. Кам`янського Є.Д. Багбая