Рішення № 140622549, 15.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 р. № 520/22129/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 , викладену в листі 1011/фс від 09.06.2026, у призначенні ОСОБА_1 , одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відмова у виплаті одноразової грошової винагороди є протиправною, оскільки ґрунтується на обмежувальному тлумаченні Постанови №153, яке не відповідає її буквальному змісту, суперечить меті цієї виплати як заходу соціального захисту осіб, які добровільно взяли на себе зобов`язання захищати Батьківщину в умовах воєнного стану, та спростовується послідовною судовою практикою адміністративних судів у тотожних справах. Указані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду задля захисту своїх прав.

Ухвалою судді від 29.07.2026 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачам надати відзив на позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачам - заперечення протягом п`яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження доставлена сторонам по справі до електронного кабінету через систему "Електронний суд", що підтверджується довідками про доставку до електронного кабінету ЄСІТС.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що виданню наказу командира Військової частини НОМЕР_1 про виплату одноразової грошової винагороди, визначеної Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 передує попередня перевірка законності нарахування вказаної виплати Військовою частиною НОМЕР_2 (Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), у зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Розгляд справи по суті здійснюється з урахуванням надмірного навантаження в Харківському окружному адміністративному суді та днів перебування судді у відпустці у період а з 10.08.2026 по 23.08.2026.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом установлено такі обставини.

Позивач з 28.08.2021 проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 , обіймає посаду санітарного інструктора медичного пункту 1 механізованого батальйону. Після введення воєнного стану дію контракту продовжено на період до оголошення демобілізації (а.с.22, 23-26).

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 , позивачка безпосередньо брала участь у бойових діях на території Миколаївської, Харківської та Донецької областей у періоди з 25.03.2022 по 25.04.2024 та з 07.05.2024 по 13.02.2025, загалом протягом 266 днів. До адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувалася, дисциплінарні стягнення до неї не застосовувалися (а.с.19-21).

Позивач 20.05.2026 подала до військової частини НОМЕР_1 рапорт про призначення одноразової грошової винагороди відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 (а.с.10-14).

Листом від 09.06.2026 №1011/фс у призначенні винагороди відмовлено з підстав того, що позивачка проходить військову службу безперервно з 28.08.2021, тобто була прийнята на службу до введення воєнного стану, а тому, на думку військової частини, не належить до категорії осіб, які мають право на зазначену виплату (а.с.9).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Приписами ст. 24 Конституції України гарантується рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.

Згідно з вказаною нормою суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII, у редакції від 12.04.2026) Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включа, зокрема, але не виключно, проходження військової служби.

Приписами частини 6 статті 2 Закону № 2232-XII передбачено такі види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Згідно з п. 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (у редакції від 28.02.2026) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного часу неодноразово продовжувався та триває на дату розгляду даної справи. Отже, як у спірний період, так і нас час розгляду даної справи на території України діє особливий період.

Кабінет Міністрів України 11.02.2025 прийняв постанову №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», пунктом 2 якої затверджений Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу (далі - Постанова № 153).

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 Постанови № 153 (у редакції чинній на момент її прийняття) було установлено, що учасникам експериментального проекту є громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу; Збройні Сили; Міністерство оборони; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил.

У подальшому, в Постанову №153 вносились зміни та підпунктом 1 пункту 3 зазначеної постанови (у редакції, чинній з 07.08.2025) було визначено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Згідно з пунктом 4 Постанови № 153 (у редакції чинній на момент її прийняття) було установлено, що:

особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Також пунктом 4 Постанови № 153 (у редакції чинній з 07.08.2025, на момент розгляду відповідачем питання щодо виплати позивачу одноразової грошової винагороди) було установлено, що:

громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

Порівняльний аналіз зазначених редакцій пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №153 свідчить, що вони передбачають аналогічний загальний механізм виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження військової служби в бойових умовах, зокрема визначають умови отримання винагороди в розмірі 1 млн гривень за безпосередню участь у бойових діях сукупною тривалістю не менше шести місяців, порядок її пропорційної виплати за меншої тривалості участі, а також випадки виплати винагороди в повному обсязі незалежно від тривалості такої участі.

Водночас зазначені редакції не є тотожними за змістом, оскільки містять відмінності щодо визначення кола осіб, які мають право на отримання винагороди, конкретизації територій ведення бойових дій, участь у яких враховується для її призначення, а також умов невиплати винагороди у зв`язку з притягненням військовослужбовців до кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності.

Таким чином, попри збереження загального механізму та основних принципів виплати винагороди, відповідні редакції пункту 4 постанови №153 відрізняються за окремими юридично значущими положеннями, які можуть впливати на визначення права конкретного військовослужбовця на її отримання.

Зі змісту положень Постанови № 153 можна дійти висновку, що реалізація права особи на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 грн можлива виключно за умови дотримання встановлених цією Постановою вимог, які мають існувати в сукупності. При цьому дотримання зазначених вимог підлягає оцінці в їх сукупності з урахуванням установлених Постановою особливостей визначення розміру винагороди та випадків її виплати в повному обсязі незалежно від тривалості участі в бойових діях.

Як установлено судом, 20.05.2026 позивач звернулася до військової частини НОМЕР_1 із рапортом про призначення одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 (а.с.10-15).

Листом від 09.06.2026 №1011/фс позивачці відмовлено у призначенні зазначеної винагороди з мотивів того, що вона проходить військову службу безперервно з 28.08.2021, тобто була прийнята на військову службу до введення воєнного стану, а тому не належить до категорії осіб, які мають право на відповідну виплату (а.с.9).

Разом із тим зі змісту вказаного листа не вбачається, що відповідачем було здійснено повну та всебічну перевірку поданих позивачкою документів на предмет відповідності встановленим пунктом 4 постанови №153 умовам призначення одноразової грошової винагороди. Зокрема, у листі не наведено результатів оцінки обставин проходження позивачкою військової служби, її безпосередньої участі в бойових діях, тривалості такої участі та інших обставин, які мають значення для вирішення питання про наявність права на відповідну виплату.

При цьому згідно з довідкою про безпосередню участь у бойових діях, позивачка брала безпосередню участь у бойових діях у визначених районах їх ведення загалом протягом 266 днів. Також у зазначеній довідці вказано, що до адміністративної та кримінальної відповідальності позивачка не притягувалася, а дисциплінарні стягнення за порушення військової дисципліни до неї не застосовувалися (а.с.19-21).

Окрім того, позивачка 03.07.2024 одержала вогнепальне осколкове точкове поранення правого плеча, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 13.07.2024 №225/10/284А (а.с.27).

Отже, наведені у матеріалах справи обставини свідчать про те, що позивачка надала документи, які містять відомості, істотні для вирішення питання про призначення спірної винагороди, однак зі змісту оскаржуваної відмови неможливо встановити, чи були ці відомості належним чином перевірені та оцінені відповідачем.

Суд зазначає, що сам по собі факт прийняття позивачки на військову службу до введення воєнного стану, на який послався відповідач, не звільняє його від обов`язку належним чином розглянути рапорт та надати оцінку всім обставинам, які мають значення для вирішення порушеного питання, з урахуванням змісту та умов застосування пункту 4 постанови №153.

Водночас суд не підміняє уповноважений орган у здійсненні його компетенції та не вирішує замість нього питання про остаточну наявність у позивачки права на отримання спірної винагороди. Завдання суду в межах цієї справи полягає у перевірці правомірності оскаржуваного рішення та забезпеченні ефективного захисту порушених прав позивачки.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України суд перевіряє, чи прийняті рішення суб`єкта владних повноважень обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а також добросовісно, розсудливо та з дотриманням принципу рівності перед законом.

У цьому випадку відповідач, відмовляючи у призначенні винагороди, обмежився посиланням на дату прийняття позивачки на військову службу, не навівши у листі результатів оцінки інших обставин, що мають значення для вирішення питання відповідно до пункту 4 постанови №153. За таких обставин суд позбавлений можливості встановити, що рапорт позивачки було розглянуто з дотриманням вимог обґрунтованості та повноти з`ясування обставин.

Суд також ураховує, що під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень суд надає оцінку обставинам, які були покладені в основу такого рішення, і не повинен підміняти відповідача, самостійно здійснюючи первинну перевірку всіх умов призначення відповідної виплати, якщо така перевірка належить до компетенції уповноваженого органу.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що відмова військової частини НОМЕР_1 у призначенні позивачу одноразової грошової винагороди, викладена в листі від 09.06.2026, є протиправною, оскільки відповідач не навів належного обґрунтування свого рішення з урахуванням усіх обставин, які мають значення для вирішення порушеного питання.

Разом із тим зобов`язання відповідача безпосередньо призначити та виплатити позивачці одноразову грошову винагороду є передчасним, оскільки питання про відповідність позивачки всім установленим нормативно-правовим актом умовам її призначення потребує належної перевірки уповноваженим органом.

При вирішенні спору суд бере до уваги правовий висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 17.12.2018 по справі № 509/4156/15-а, у силу якого адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності ("виправдання") свого рішення. Адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні.

Отже, суд перевіряє правомірність рішення суб`єкта владних повноважень виключно з підстав, зазначених у цьому рішенні. Суд не наділений повноваженнями підміняти суб`єкта владних повноважень та самостійно визначати інші підстави для прийняття рішення, ніж ті, що зазначені у спірному рішенні.

Зобов`язання судом відповідача виплатити одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн відповідно до п. 4 Постанови № 153 може мати місце лише у випадку, якщо судом установлено відсутність інших підстав для відмови у призначенні та виплаті такої винагороди, які передбачені законом.

При цьому суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки, а прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача виплатити позивачеві допомогу на поховання, без перевірки наявності чи відсутності усіх підстав для відмови у її виплаті, може бути необґрунтованим.

У рішеннях у справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Відповідно до пункту 4 частини другої та частини четвертої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Якщо ж для вирішення питання орган влади повинен здійснити оцінку документів, перевірити їх відповідність, витребувати додаткові відомості, усунути розбіжності або використати інші інструменти, що належать до його компетенції, суд не вправі підміняти собою адміністративний орган, а має лише зобов`язати його розглянути заяву та ухвалити рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові по справі №420/13975/24 від 08.12.2025.

Таким чином, з метою належного захисту прав позивача, суд уважає за необхідне частково задовольнити позов шляхом визнання протиправною відмови Військової частини НОМЕР_1 у призначенні одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 20.05.2026 про призначення одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», з урахуванням висновків суду.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 , викладену у листі від 09.06.2026 №1011/фс, у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 20.05.2026 про призначення одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН