Рішення № 140622463, 15.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 р. № 520/22266/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл.Соборна, буд.3, м.Слов`янськ, Краматорський р-н, Донецька обл., 84122, ЄДРПОУ 13486010) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №103950007561 від 21.01.2026 щодо відмови у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як особі постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, 4 категорії, з часу виникнення права на призначення пенсії (з 19.12.2025 при досягненні 55 років).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що Головним управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято протиправне рішення про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку. Спірним у вказаному рішенні стало незарахування відповідачем періоду навчання позивачки в Черкаському державному педагогічному інституті імені 300-річчя возз`єднання України з росією з 04.08.1988 по 30.06.1994, у зв`язку з чим у позивачки відсутній необхідний стаж постійного проживання (роботи) в зоні посиленого радіологічного контролю. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 29.07.2026 відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п`яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження доставлена відповідачу до його електронного кабінету через систему "Електронний суд", що підтверджується довідками про доставку до електронного кабінету ЄСІТС, а позивачу - направлена засобами поштового зв`язку та отримана позивачкою особисто.

Відповідач, скориставшись своїм правом на надання відзиву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Свою правову позицію обґрунтував тим, що позивачка станом на дату звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не досягла необхідного періоду проживання у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 1 січня 1993 року 4 роки. Вік заявниці на день звернення 55 років. Страховий стаж особи склав 36 років 5 місяців 20 днів. До страхового стажу враховано всі періоди. Період постійного проживання (роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю у Київській області, м. Фастів 23 роки 3 місяці 2 дні, з них станом на 1 січня 1993 року період проживання (роботи) дорівнює 2 роки 9 місяців 2 дні.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Розгляд справи здійснюється з урахуванням надмірного навантаження в Харківському окружному адміністративному суді, а також днів перебування судді у відпустці у період з 10.08.2026 по 23.08.2026 включно.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Позивачка, має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 4, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим Київською облдержадміністрацією 12.11.1996 року.

12.01.2026 року позивач звернулася до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно статті 55 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, за принципом екстериторіальності, розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду заяви прийнято рішення від 21.01.2026 №103950007561 про відмову у призначенні заявленого виду пенсії. У рішенні вказано, що за наданими документами період постійного проживання особи у зоні посиленого радіологічного контролю у Київській області, м.Фастів - 23 роки 3 місяці 2 дні, з них станом на 01.01.1993 - 02 роки 9 місяців 2 дні, відповідно право на зниження пенсійного віку відсутнє, оскільки такий період має дорівнювати 4 роки. За наданими документами до часу постійного проживання у зоні посиленого радіологічного контролю не зараховано період навчання з 20.03.1991 по 30.06.1994, згідно архівної довідки про навчання від 14.01.2025 №02/01-11, оскільки в "Переліку населених пунктів зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106 місто Черкаси відсутнє. Враховуючи зазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за відсутності періоду постійної роботи (постійного проживання) особи зоні посиленого радіологічного контролю станом на 1 січня 1993 року не менше 4 років.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови призначення пенсії за віком врегульовані приписами статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).

Частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Пунктом 13 Перехідних положень Закону №1058-ІV передбачено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та цього Закону», призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII ).

Згідно зі статтею 55 Закону №796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються зі зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

З наведених норм чинного законодавства вбачається, що обов`язковою умовою виникнення в особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-ХІІ є факт постійного проживання та (або) роботи такої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років до 01 січня 1993 року.

При цьому, особам, які додатково до зазначеної умови постійно проживали у зоні посиленого радіологічного контролю в період з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року, ще встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 2 роки.

Особам, які постійно не працювали/постійно не проживали в зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року, але постійно проживали/постійно працювали у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років до 01 січня 1993 року, зменшення пенсійного віку застосовується без початкової величини зменшення пенсійного віку, з розрахунку - 1 рік за 3 роки проживання/роботи.

Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше.

Виходячи із змісту спірних правовідносин, зокрема, встановлення факту проживання та (або) праці позивачки у зоні посиленого радіологічного контролю протягом 4 років станом на 01 січня 1993 року, такий період має тривати з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року. Таким чином, виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв`язку із постійним проживанням, або у зв`язку із роботою в такій місцевості. При цьому, як вбачається зі змісту статті 55 вказаного Закону, зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.

Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), передбачено, що при призначенні (перерахунку) пенсії за віком надаються, зокрема документи, які засвідчують особливий статус особи, та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка у період 29.03.1983 по 26.08.1988, а потім з 19.10.1990 і по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відомостями з реєстру територіальної громади про місце проживання особи (а.с.16).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» м. Фастів Київської області було віднесено до зони посиленого радіологічного контролю (4 категорія).

Водночас, як вбачається з копії архівної довідки від 14.01.2025 №02/01-11, ОСОБА_2 навчалася у Черкаському державному педагогічному інституті імені 300-річчя возз`єднання України з росією на філологічному факультеті (денна форма навчання).

Так, 04.08.1988 ОСОБА_2 зарахована студенткою першого курсу денного відділення філологічного факультету спеціальності "Російська мова і література" (наказ від 04.08.1988 №34-с).

У період з 01.09.1990 по 01.03.1991 позивачці надано академічну відпустку у зв`язку з хворобою (наказ від 18.07.1990 №24-с).

20.03.1991 ОСОБА_2 дозволено приступити до занять після закінчення академічної відпустки (наказ від 20.03.1991 №17-с).

30.06.1994 позивачка здобула кваліфікацію вчителя російської мови і літератури та звання учителя середньої школи, отримала диплом № НОМЕР_3 , реєстраційний №1920.

Відповідно до вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106 місто Черкаси не відноситься до зони посиленого радіологічного контролю.

Суд враховує, що правові підстави виникнення права на зниження пенсійного віку пов`язані саме із фактом фізичного перебування заявника у зоні радіоактивного забруднення, зокрема, у зв`язку із постійним проживанням в такій місцевості та тривалим впливом радіації.

Натомість, позивачка, в обґрунтування своєї позиції щодо наявності у неї права на призначення відповідного виду пенсії, наводить відомості з реєстру територіальної громади про місце проживання особи, згідно яких позивачка з 29.03.1983 по 26.08.1988 та з 19.10.1990 по нинішній час зареєстрована у місті Фастів, а також визнана потерпілою особою внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 12.11.1996.

Водночас, Верховний Суд у постанові від 11.11.2024 в адміністративній справі №460/19947/23 виснував, що наявність посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII. Вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або роботою на цій території. При цьому в контексті обставин цієї справи, Суд також враховує, що оскільки військова служба та навчання зазвичай є тривалими періодами, протягом яких особа постійно перебуває (проживає) в певному місці, такі періоди можуть бути прирівняні до постійного проживання або роботи в зоні радіаційного забруднення і враховані під час призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку лише за умови, що останні безпосередньо проходили в забрудненій зоні і зазначене буде підтверджено відповідними документами, які однозначно вказують на місцезнаходження позивача у радіоактивній зоні протягом відповідного періоду (довідка з гуртожитку навчального закладу, в якому проживав позивач під час навчання; військовий квиток, довідка з військової частини про її місце дислокації або інші документи, з яких вбачається інформація про місце розташування військової частини).

У постанові від 18 березня 2025 року у справі №460/27065/23 Верховний Суд також вказав, що наявність у позивача посвідчення особи, яка постійно проживала на території зони гарантованого добровільного відселення (3 категорія) не є безумовною підставою, яка автоматично підтверджує право позивача на зменшення його пенсійного віку та призначення пенсії за пунктом 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII, позаяк положенням цієї норми чітко встановлені підстави, за яких пенсійний вік зменшується, а пенсія призначається зі зменшенням пенсійного віку - зокрема «якщо особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років».

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.09.2019 в адміністративній справі № 556/1172/17, від 17.06.2020 у справі № 572/456/17, від 29.01.2020 року у справі № 572/245/17, від 17.06.2020 у справі № 572/456/17 та від 19.09.2024 у справі №460/23707/22.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Так, сторонами не заперечується факт навчання позивачки у місті Черкаси. Окрім того, відомості щодо місця реєстрації позивачки у місті Фастів перетинаються з початком періоду її навчання у Черкаському педагогічному інституті на денній формі, у зв`язку з чим первинний період реєстрації позивачки у місті Фастів закінчився після вступу до вищого навчального закладу, 26.08.1988.

У подальшому, коли згідно наказу від 18.07.1990 №24-с, позивачка отримала академічну відпустку, вона з 19.10.1990 повторно зареєструвалася за попереднім місцем проживання у місті Фастів. Та вже за півроку повернулася до навчання у вищому навчальному закладі, що свідчить про фізичне перебування саме у місті Черкаси, де позивачка здобувала вищу освіту. Отже факт реєстрації місця проживання позивачки у місті Фастів не свідчить про її фізичне перебування за вказаною адресою, що надає право на отримання пенсії зі зниженням пенсійного віку, на території, яка не віднесена до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення і не може бути зарахований до періоду проживання (навчання та період роботи) на території зони посиленого радіоекологічного контролю. Як свідчать матеріали справи, позивачка фактично проживала у зоні посиленого радіологічного контролю (м.Фастів) в період з 26.04.1986 по 26.08.1988 (2 роки 4 місяці), та в період академічної відпустки - з 01.09.1990 по 01.03.1991 (6 місяців), що загалом становить 2 роки 10 місяців, що не є достатньою підставою для призначення пенсії в порядку статті 55 Закону України ".

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл.Соборна, буд.3, м.Слов`янськ, Краматорський р-н, Донецька обл., 84122, ЄДРПОУ 13486010) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН