Ухвала суду № 140622438, 14.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

14 жовтня 2026 рокуСправа № 520/29469/26Суддя Харківського окружного адміністративного суду Садова М. І., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача у якому просить: -визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо нарахування пенсії ОСОБА_1 в розмірі менше прожиткового мінімуму та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати розмір пенсії з дати поновлення в розмірі не менше прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.

Ухвалою суду від 21.09.2026 позовну заяву залишено без руху. У клопотанні про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Позивачу надано строк для усунення недоліків, п`ять днів з вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

01.10.2026 від представника позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви. У заяві уточнює позовні вимоги та просить: зобов`язати відповідача перерахувати розмір пенсії з дати поновлення з 25 лютого 2019 року у розмірі не менше прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, а також просив відстрочити сплату судового збору. Також наводить аргументи про те, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року у справі № 520/5625/19 скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити виплату пенсії за вислугу років, як військовослужбовцю і перерахувати розмір пенсії, починаючи з 25 лютого 2019 року та виплачувати на визначений пенсіонером банківській рахунок. Тобто, позивач в позові просить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати розмір пенсії з дати поновлення в розмірі не менше прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, тобто з 25 лютого 2019 року.

Тобто позивач фактично не погоджується із розрахунком нарахування пенсії на виконання судового рішення, адже при її обчисленні розмір пенсії з 25.02.2019 мав бути не менше прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2026 позовну заяву було залишено без руху.

Для усунення недоліків встановлених в ухвалі суду від 05.10.2026 позивачу необхідно було надати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити поважні причини його пропуску, з наданням доказів на підтвердження поважності цих причин.

09.10.2026 представником позивача подано заяву про усунення недоліків про те, що предметом даного позову є дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, пов`язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави. При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави. Таким чином, законодавчі норми не обмежують будь-якими строками період, протягом якого проводиться перерахунок пенсій, у разі, якщо такий не проведений у встановлені строки з вини органів Пенсійного фонду України. Щодо сплати судового збору представник позивача зазначає про те, що згідно довідки з органу державної податкової служби України від 16.09.2026р. про суми виплачених доходів та утриманих податків у ОСОБА_2 за період з січня 2025 року по грудень 2025 року доходу не має. Згідно довідки про доходи № 7752677421723724 ОСОБА_2 отримує пенсію з грудня 2022 року по серпень 2026 року в розмірі 269,44 грн. Отже, 5 відсотків розміру річного доходу позивача становить 0 грн. Таким чином, позивач ОСОБА_1 є особою похилого віку, предметом позову у цій справі є захист соціальних прав фізичної особи на належне пенсійне забезпечення, а розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача. Просив звільнити від сплати судового збору та поновити строк звернення до суду

Дослідивши позовну заяву, долучені до неї документи, а також заяву позивача про усунення недоліків, суддя дійшов висновку, що позивач не виконав вимоги ухвали суду від 05.10.2026.

Щодо доводів позивача про поновлення строку звернення до суду, суддя вважає за необхідне зазначити наступне.

Харківський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 10.07.2019 у справі №520/5625/19 скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області викладене в листі від 28.03.2019 року №937/С-14 про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити виплату пенсії за вислугу років, як військовослужбовцю і перерахувати розмір пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 25 лютого 2019 року та виплачувати на визначений пенсіонером банківській рахунок.

Другий апеляційний адміністративний суд своєю постановою від 18.10.2019 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2019 у справі № 520/5625/19 скасував в частині задоволення позову ОСОБА_1 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати розмір пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 25 лютого 2019 року та в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати розмір пенсії відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, затвердженого постановою КМУ № 45 від 13.02.2008р. за всіма підставами для перерахунку та поновити виплату пенсії з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, з проведенням всіх індексацій за період з 07.10.2009 року по 04.12.2018 року. Прийняв в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати розмір пенсії ОСОБА_1 відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, затвердженого постановою КМУ № 45 від 13.02.2008 за всіма підставами для перерахунку, починаючи з 25 лютого 2019 року відмовити. Позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати розмір пенсії відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, затвердженого постановою КМУ № 45 від 13.02.2008р. за всіма підставами для перерахунку та поновити виплату пенсії з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, з проведенням всіх індексацій за період з 07.10.2009 року по 04.12.2018 року залишено без розгляду. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2019 по справі №520/5625/19 залишено без змін.

Надалі з метою виконання судового рішення неодноразово встановлювався судовий контроль.

На виконання судового рішення у справі № 520/5625/19, 18.01.2024 відповідачем подано звіт про виконання судового рішення. ОСОБА_1 поновлено виплату з 25.02.2019. Нараховані суми пенсії за період з 25.02.2019 по 30.11.2022 у розмірі 12163,29 грн (щомісячно у розмірі 269,44 грн).

З 01.12.2022 пенсія виплачується з урахуванням рішення суду у розмірі 269,44 грн, що підтверджено довідкою про доходи позивача та перерахунком пенсії станом на 01.12.2022 від 30.11.2022.

Дані обставини установлено із комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/5625/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 2 ст. 122 цього Кодексу для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть установлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 грудня 2020 року (справа № 510/1286/16-а) у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

При цьому, поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року №340/1019/19).

Верховний Суд наголошує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року (справа №240/12017/19) відступив від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29 жовтня 2020 року по справі №816/197/18, від 20 жовтня 2020 року по справі №640/14865/16-а, від 25 лютого 2021 року по справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року по справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20 жовтня 2020 року по справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25 лютого 2021 року по справі №822/1928/18) та дійшла наступного правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів; 2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Позивач пов`язує порушення його прав з невірним нарахованим розміром пенсії на виконання судового рішення стосовно поновлення виплати пенсії з 25.02.2019 та вважає, що розмір пенсії повинен бути не менше прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.

Суд відмічає, що пенсія виплачується щомісячно, у зв`язку з чим позивач повинен був дізнатися про неналежний нарахований розмірі йому пенсії на виконання судового рішення у справі №520/5625/19 ще у грудні 2022 року, адже саме тоді здійснено нарахування пенсії у розмірі 269,44 грн.

Шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду почав свій відлік з 01.01.2023 і тривав до 30.06.2023.

До суду позивач звернувся 16.09.2026, тобто з пропуском 6-місячного строку щодо позовних вимог за період з 25.02.2019 до 16.03.2026 (вимоги, які перебувають поза межами 6-місячного строку звернення до адміністративного суду).

Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду. Не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Як наслідок, не звернення позивачем до суду із позовною заявою зумовлена власною пасивною поведінкою позивача та не може бути поважною підставою для поновлення строку звернення до суду з даним позовом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 року по справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з підготовкою до звернення до суду тощо.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Позивач у клопотання про поновлення строку зверення до суду із адміністративним позовом наводить аргументи про те, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.

Попри те, в ухвалі про залишення адміністративного позову до суду суд виходив із того, що позивач повинен був дізнатися про порушення свого права, адже отримує виплату пенсії щомісячно. З цього приводу позивачем не наведено жодних поважних підстав, що він не міг дізнатися, або були перешкоди, щоб дізнатися про це.

Відповідно до частини першої статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою у зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на викладене вище, приходжу до переконання про те, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду з позовною заявою в частині позовних вимог за період з 01.05.2020 до 16.03.2026.

У рішенні Європейського суду з прав людини Чуйкіна проти України ((CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) 13 січня 2011 року ОСТАТОЧНЕ) вказано, що стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 36, Series A № 18).

Доступ до правосуддя включає не лише можливість подати заяву до суду. На відміну від права на справедливий суд, право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може бути обмежено, зокрема, задля забезпечення нормального функціонування судової системи. Це включає часові обмеження, фінансовий тягар, вимоги щодо форми звернення тощо.

Наведене у сукупності дозволяє суду дійти висновку, що можливість звернення до суду з даним позовом за спірний період, залежала виключно від волевиявлення самого позивача.

Інших поважних та об`єктивних причин для поновлення строку звернення до суду позивачем не зазначено, доказів на їх підтвердження не надано, тому суд дійшов висновку про неповажність наведених позивачем підстав для поновлення строку звернення до суду, внаслідок чого у задоволенні заяви про поновлення такого строку слід відмовити.

Отже, позивачем недоліки не усунено, так як причини пропуску строку звернення до суду в частині позовних вимог за вищевказаний період, вказані в клопотанні позивача, суд визнає не поважними.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

За наведених обставин, позовну заяву в частині позовних вимог за період з 25.02.2019 до 16.03.2026, необхідно повернути позивачу.

Щодо сплати судового збору за подання адміністративного позову до суду.

Згідно з ч.3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивачем подано до суду клопотання про звільнення від сплати судового збору у зв`язку із складним матеріальним становищем у відповідності до пп 1 п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України Про судовий збір.

Згідно зі пп 1 п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України Про судовий збір враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зокрема за умов, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Відповідно до ст. 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Отже, законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати, а єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони.

Майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов`язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити. Отже, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; <...>.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Суд зазначає, що Закон України "Про сплату судового збору" не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Згідно довідки з органу державної податкової служби України від 16.09.2026 про суми виплачених доходів та утриманих податків у позивача ОСОБА_2 за період з січня 2025 року по грудень 2025 року відсутні доходи.

Вказані докази не можуть бути розцінені як належні докази на підтвердження скрутного матеріального становища скаржника, адже підтверджують лише відсутність доходу позивача на території України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 15.07.2024 (справа № 380/919/24).

В той же час представник позивача самостійно вказує про той факт, що позивач постійно проживання у державі Ізраїль.

Таким чином, оскільки позивач тривалий час проживає у державі Ізраїль та може мати там джерела доходів, про які у первинному клопотанні про звільнення позивача від сплати судового збору взагалі не зазначено.

Крім того, суддя зазначає, що під час розгляду питання наявності у особи права на звільнення від сплати судового збору за звернення до суду із позовом судом надається оцінка майновому стану особи, а отримання такою особою тих чи інших виплат має вплив на такий стан.

Будь-яких інших доказів на підтвердження недостатнього рівня свого майнового стану позивачем суду не надано, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2024 у справі №520/21035/24

З огляду на викладене вище, приходжу переконання про те, що суду не надано достатніх доказів, які б підтверджували складне матеріальне становища, що ускладнює виконання позивачем обов`язку сплати судовий збір за подання адміністративного позову до суду не надано, а тому підстави для звільнення від сплати судового збору за подання адміністративного позову до суду відсутні, а відтак у клопотанні про звільнення від сплати судового збору за подання адміністративного позову до суду необхідно відмовити.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Враховуючи викладене, приходжу до переконання, що оскільки позивач не усунув недоліки, які викладені в ухвалі суду від 05.10.2026, а відтак приходжу висновку про те, що таку необхідно повернути позивачу.

Згідно з положеннями ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись статтями 45, 169, 256, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в:

У клопотанні позивача ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду із адміністративним позовом, за період з 25.02.2019 до 16.03.2026 - відмовити.

У клопотанні позивача ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання адміністративного позову до суду відмовити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Ухвала складена та підписана суддею 14.10.2026.

Суддя М. І. Садова