Рішення № 140622352, 15.10.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1825/26

15 жовтня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грицюка Р.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ПОЛІССЯ" до Одеської митниці про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ПОЛІССЯ" до Одеської митниці про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить:

- визнати протиправною відмову Одеської митниці у відновленні режиму вільної торгівлі та поверненні надміру сплачених сум митних платежів, оформлену листом № 7.10-4/15-04/13/1488 від 03.02.2026;

- зобов`язати Одеську митницю відновити режим вільної торгівлі, скласти аркуш коригування до митної декларації № 25UA500090010726U6 від 22.09.2025 в частині зміни її граф з урахуванням режиму вільної торгівлі (преференційного режиму), сформувати висновок про повернення з державного бюджету надміру сплачених сум митних платежів в розмірі 2 917 351, 55 грн вивізного мита за митною декларацією № 25UA500090010726U6 від 22.09.2025 і направити його до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області для фактичного виконання.

В обґрунтування вимог позову зазначається, що позивач експортує в ЄС сільськогосподарську продукцію власного виробництва українського походження, зокрема насіння ріпаку за кодом 1205 10 90 00 згідно з УКТ ЗЕД (далі товар). Раніше товар оформлювався в митний режим експорту за ставкою вивізного мита 0%. Проте 04.09.2025 набрав чинності Закон, який встановлює вивізне мито у розмірі 10%, в тому числі, при експорті насіння ріпаку (Закон України № 4536-ІХ від 16.07.2025 ). З огляду на оновлення законодавства, позивач оформив плановий експорт товару в Німеччину і нарахував вивізне мито за ставкою 10 % (в межах поставки за митною декларацією від 22.09.2025). Водночас, для українського експорту в ЄС діє режим вільної торгівлі в межах Угоди про асоціацію між Україною та ЄС (далі Угода). Це означає, що товари вивозяться в ЄС без будь-якого мита, за винятком випадків, передбачених у Додатку І-С з графіками пониження вже встановлених мит. Запровадження нових експортних мит Угодою заборонено, а насіння ріпаку немає серед винятків. Оскільки Угода як міжнародний договір має вищу юридичну силу, ніж закон, тому має перевагу у цьому випадку. Позивач зазначає, якби він експортував товар в інші країни не Європейського Союзу, повинен був би нарахувати вивізне мито у розмірі 10 % на підставі закону. А оскільки поставка здійснювалась в Німеччину, тобто в ЄС, застосуванню підлягає преференційна ставка мита (0 %) згідно з Угодою. Підставою для застосування знижених ставок, в т. ч. вивізного мита, є сертифікат з перевезення товарів EUR.1 (згідно з Угодою та Регіональною конвенцією про пан євро-середземноморські преференційні правила походження (далі Регіональна конвенція ПЄМ). На момент митного оформлення позивач не мав сертифікату EUR.1 на відповідну поставку, але отримав його в подальшому ретроспективно (графа 7: ISSUED RETROSPECTIVELY). Наявність такого сертифікату дозволяє відновити режим вільної торгівлі та повернути надміру сплачені митні платежі.

21.01.2026 позивач звернувся з відповідною заявою до Одеської митниці, проте отримав відмову від 03.02.2026. Позиція митного органу зводиться до того, що (1) товар відсутній у додатку до Угоди, що скасовує вивізні мита, (2) у зв`язку із чим відсутні законодавчі підстави для відновлення режиму вільної торгівлі згідно з Угодою до товару «насіння ріпаку…» та повернення сплаченого експортного (вивізного) мита. Водночас, з таким рішенням митного органу позивач не погоджується.

Ухвалою суду від 31.03.2026 позовну заяву залишено без руху та надано строк, достатній для усунення недоліків позовної заяви, із зазначенням способу їх усунення. Недоліки позовної заяви усунуто позивачем у строк, встановлений судом.

Ухвалою суду від 15.04.2026 прийнято адміністративний позов до провадження та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 21.05.2026 у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та/або за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Відповідачем до суду подано відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача зазначив, що за митною декларацією типу «ЕК 10 ДР» від 22.09.2025 №25UA500090010726U6 здійснено митне оформлення товару «насіння ріпаку…» за кодом 1205 10 90 00 згідно з УКТ ЗЕД для експорту до країни Європейського Союзу Німеччини зі сплатою вивізного експортного мита. На вказаний товар експортеру ТОВ "КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ПОЛІССЯ" в Одеській митниці видано сертифікат з перевезення EUR.1 від 23.09.2025 №А500.112521 згідно з Порядком заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1 або EUR-MED, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2021 №139. Згодом до Одеської митниці надійшов лист ТОВ "КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ПОЛІССЯ" (код ЄДРПОУ 40088494) від 21.01.2026 №21-01/2026 щодо відновлення режиму вільної торгівлі до товару, оформленого за вищевказаною МД. Проте, законодавчі підстави для відновлення режиму вільної торгівлі згідно з Угодою до товару «насіння ріпаку…», оформленого митною декларацією від 22.09.2025 №25UA500090010726U6, та повернення сплаченого експортного (вивізного) мита відсутні.

На підставі викладеного представник відповідача у задоволенні адміністративного позову просить відмовити.

Представником позивача до суду надано відповідь на відзив, в якій вказано, що позивач із висновками Одеської митниці не погоджується і підтримує раніше викладену позицію щодо незаконності та необґрунтованості відмови у відновлені режиму вільної торгівлі та поверненні надміру сплачених сум митних платежів.

Представником відповідача надано заперечення, в яких зазначено, що Одеська митниця не погоджується із аргументами, викладеними у відповіді позивача на відзив. Зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2025 року № 1256 «Деякі питання підтвердження власного вирощування окремих видів сільськогосподарської продукції для цілей експорту» (далі постанова № 1256), яка набрала чинності 05.10.2025, встановлено, що сільськогосподарські товаровиробники, які експортують власно вирощену сільськогосподарську продукцію, що класифікується за кодами 1201 та 1205 згідно з УКТЗЕД, а також сільськогосподарські кооперативи, які експортують зазначену сільськогосподарську продукцію, вирощену членами таких кооперативів (далі експортери), митні органи, Торгово-промислова палата України та регіональні торгово-промислові палати визнають, що експертний висновок про походження товару, виданий експортеру Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою (далі експертний висновок), є документом, що підтверджує право такого експортера на пільгу із сплати вивізного (експортного) мита, передбачену статтею 1 Закону України «Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур» .

Експертні висновки видаються сільськогосподарським товаровиробникам, які експортують власно вирощену сільськогосподарську продукцію, що класифікується за кодами 1201 та 1205 згідно з УКТЗЕД, а також сільськогосподарським кооперативам, які експортують зазначену сільськогосподарську продукцію, вирощену членами таких кооперативів (далі експортери) на кожну окрему партію сільськогосподарської продукції, що експортується.

Враховуючи зазначене, для цілей надання пільги зі сплати вивізного (експортного) мита (вивільнення зарезервованих коштів/повернення сплачених до бюджету сум вивізного (експортного) мита) експертні висновки подаються експортерами митним органам на кожну окрему партію сільськогосподарської продукції, що була фактично переміщена через митний кордон України після набрання чинності Постановою № 1256.

Крім того, зазначає, що Закон України «Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур» не передбачає застосування пільг зі сплати вивізного мита на умовах міжнародних угод про вільну торгівлю, укладених Україною з окремими країнами.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді справи, суд встановив такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ПОЛІССЯ" (код ЄДРПОУ 40088494) зареєстрований як юридична особа 28.10.2015, основний вид діяльності за КВЕД: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що позивач має у користуванні землі сільськогосподарського призначення, здійснює збір вирощеного врожаю. Складськими квитанціями на зерно №6897 від 24.07.2025, № 6898 від 25.07.2025, №6899 від 25.07.2025 підтверджується, що зерновий склад ТОВ «Контінентал елеватор Деренівка» прийняв на зберігання від товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ПОЛІССЯ" насіння ріпаку (вищий клас).

01 серпня 2025 року між ТОВ "КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ПОЛІССЯ" та компанією CFG Trading Switzerland SA, Швейцарія укладено зовнішньоекономічний контракт № UA50-0108PL щодо продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва (зернові, бобові олійні культури) українського походження.

Як слідує з додатків №1 від 01.08.2025 та №2 від 01.08.2025 до договору поставки №UA50-0108PL від 01.08.2025 постачальник приймає на себе зобов`язання передати (продати), а покупець зобов`язується прийняти у свою власність та оплатити (придбати) продукцію наступного асортименту - український ріпак, ISCC сталий врожай 2025 року, насипом.

Експертним висновом про походження товару № UAD54600R1463 від 29.10.2025 Львівської торгово-промислової палати стверджено, що згідно із контрактом №UA50-0108PL від 01.08.2025 між ТОВ "КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ПОЛІССЯ", Україна, та CFG Trading Switzerland SA, Швейцарія, експортуються до Німеччини український ріпак, ISCC сталий врожай 2025 року з низьким вмістом ерукової кислоти, насипом. Посів ріпаку озимого під врожай 2025 року здійснений на площі 1545 га на земельних ділянках с/г призначення, що підтверджується звітом про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2025 року. Збирання насіння ріпаку здійснено з площі 1545 га., валовий збір склав 43241,54 ц., що встановлено із звіту про збирання врожаю сільськогосподарських культур на 01.09.2025.

За митною декларацією від 22.09.2025 № 25UA500090010726U6 здійснено митне оформлення товару «насіння ріпаку…» за кодом 1205 10 90 00 згідно з УКТ ЗЕД для експорту до країни Європейського Союзу Німеччини зі сплатою вивізного експортного мита.

На вказаний товар експортеру ТОВ "КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ПОЛІССЯ" в Одеській митниці видано сертифікат з перевезення EUR.1 від 23.09.2025 №А500.112521 згідно із Порядком заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1 або EUR-MED, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2021 №139.

До Одеської митниці подано лист ТОВ "КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ПОЛІССЯ" від 21.01.2026 №21-01/2026 щодо відновлення режиму вільної торгівлі до товару, оформленого за вищевказаною МД.

Розглянувши лист ТОВ "КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ПОЛІССЯ", відповідачем 03.02.2026 складено відповідь про те, що за митною декларацією від 22.09.2025 №25UA500090010726U6 здійснено митне оформлення товару «насіння ріпаку…» за кодом 1205 10 90 00 згідно з УКТ ЗЕД для експорту до країни Європейського Союзу Німеччини зі сплатою вивізного експортного мита.

Згідно із Класифікатором звільнень від сплати вивізного мита, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20 вересня 2012 року № 1011 (зі змінами), підставою для застосування тарифної преференції за кодом « 410 - товари, що вивозяться з України відповідно до Угоди» є стаття 31 Угоди, додаток I-C до глави 1 розділу IV «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею» (графік скасування вивізного (експортного) мита).

Так, статтею 31 «Вивізне (експортне) мито» глави І «Національний режим та доступ товарів на ринки» розділу IV «Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею» Угоди визначено, що сторони не повинні запроваджувати або зберігати в силі будь-які мита, податки або будь-які інші заходи еквівалентної дії, що накладаються на вивезення товарів або запроваджується у зв`язку з вивезенням товарів на іншу територію. Існуючі мита або заходи еквівалентної дії, які застосовуються в Україні, як зазначено у Додатку I-C до цієї Угоди, повинні поступово анулюватися протягом перехідного періоду відповідно до Графіку, включеного до Додатку I-C до цієї Угоди. У разі внесення змін до митного законодавства України зобов`язання, взяті відповідно до Графіку, що міститься у Додатку I-C до цієї Угоди, залишатимуться чинними на основі відповідності опису товарів.

Додаток І-С «Графік скасування вивізного (експортного) мита» містить перелік товарів, щодо якого діють положення статті 31 глави І розділу IV Угоди. До вказаного переліку не включено товар товарної позиції 1205 згідно з УКТ ЗЕД з відповідним описом.

Таким чином, у зв`язку із вищевикладеним відповідач прийшов до висновку про те, що законодавчі підстави для відновлення режиму вільної торгівлі згідно із Угоди до товару «насіння ріпаку…», оформленого митною декларацією від 22.09.2025 №25UA500090010726U6, та повернення сплаченого експортного (вивізного) мита, відсутні.

Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України. Питання митних платежів врегульовано розділом ІХ МК України.

Правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, митом, крім особливих видів мита, встановлюються цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 270 МК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 271 МК України мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

В Україні застосовуються такі види мита: ввізне мито; вивізне мито; сезонне мито; особливі види мита: спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне, додатковий імпортний збір.

Вивізне мито встановлюється законом на українські товари, що вивозяться за межі митної території України (стаття 273 МК України)

Вивізне мито нараховується за ставками, встановленими законом (частина сьома статті 280 МК України)

Ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур затверджені Законом №1033-XIV.

Пунктом 2 розділу І Закону №4536-IX внесено зміни до Закону №1033-XIV, зокрема доповнено його статтею 1-1, згідно якої затверджено ставку вивізного мита на товар «насіння ріпаку або кользи, подрібнене або не подрібнене» (код товару згідно з УКТ ЗЕД 1205) на рівні 10 відсотків.

Розділом ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4536-IX передбачено, що цей Закон набирає чинності з першого числа місяця, наступного за місяцем його опублікування, крім, зокрема, пункту 1 (щодо внесення змін до статті 14 Податкового кодексу України), пункту 5 (щодо внесення змін до статті 168 Податкового кодексу України) розділу I цього Закону та підпункту 1 пункту 2 цього розділу (щодо внесення змін до Закону України "Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур"), які набирають чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

Отже, починаючи з 04.09.2025 (наступного дня після опублікування Закону №4536-IX) застосовується ставка вивізного мита на насіння ріпаку (подрібненого або не подрібненого) на рівні 10 відсотків.

Разом з тим, Законом України «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» від 16.09.2014 №1678-VII, ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

Статтею 25 глави 1 Розділу IV Угоди встановлено, що Сторони поступово створюють зону вільної торгівлі протягом перехідного періоду, що не перевищує 10 років починаючи з дати набрання чинності цією Угодою, відповідно до положень цієї Угоди та відповідно до Статті XXIV Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року.

Згідно зі статтею 31 глави 1 Розділу IV Угоди Сторони не повинні запроваджувати або зберігати в силі будь-які мита, податки або будь-які інші заходи еквівалентної дії, що накладаються на вивезення товарів або запроваджується у зв`язку з вивезенням товарів на іншу територію.

Існуючі мита або заходи еквівалентної дії, які застосовуються в Україні, як зазначено у Додатку І-C до цієї Угоди, повинні поступово анулюватися протягом перехідного періоду відповідно до Графіку, включеного до Додатку І-C до цієї Угоди. У разі внесення змін до митного законодавства України зобов`язання, взяті відповідно до Графіку, що міститься у Додатку І-C до цієї Угоди, залишатимуться чинними на основі відповідності опису товарів. Україна може застосовувати спеціальні заходи щодо вивізного (експортного) мита на умовах, визначених у Додатку І-D до цієї Угоди. Дія таких спеціальних заходів закінчиться наприкінці періоду, встановленого для такого товару у Додатку І-D до цієї Угоди.

У цій справі спірним є поширення наведених вище положень Угоди в частині встановлення преференційних ставок вивізного мита на товари, що походять з території Сторін (зокрема України), проте які відсутні у додатку І-С.

Так, за позицією позивача, під час експорту товару на територію ЄС діє режим вільної торгівлі, встановлений у межах Угоди, а тому ставка вивізного мита при митному оформленні насіння ріпаку згідно із митною декларацією 25UA500090010726U6 становить 0%.

Натомість відповідач зазначає, що передбачений Угодою Додаток I-C «Графік скасування вивізного (експортного) мита» містить виключний перелік товарів, щодо яких діють наведені положення статті 31 Угоди в частині встановлення преференційних ставок вивізного мита. Оскільки до вказаного переліку не входить товар за товарною позицією 1205 згідно з УКТ ЗЕД (насіння ріпаку або кользи, подрібнене або не подрібнене), тому відповідач вважає, що на його експорт не поширюються встановлені Угодою преференції щодо нульової ставки вивізного мита.

Статтею 31 глави 1 Розділу IV Угоди передбачено, що сторони не повинні запроваджувати або зберігати в силі будь-які мита, податки або будь-які інші заходи еквівалентної дії, що накладаються на вивезення товарів або запроваджується у зв`язку з вивезенням товарів на іншу територію.

Статтею 26 глави 1 Розділу IV Угоди встановлено, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін.

Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва»).

Відповідно до статті 2 Протоколу І до Угоди, з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з України:

(a) товари, цілком вироблені в Україні, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;

(b) товари, отримані в Україні з матеріалів, які не були вироблені цілком на її території, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в Україні відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Згідно зі статтею 13 Протоколу І до Угоди преференційний режим, передбачений цією Угодою, застосовуються лише до товарів, які виконують умови цього Протоколу, транспортованих безпосередньо між Європейським Союзом та Україною. Проте товари у складі однієї партії можуть бути транспортовані через інші території з перевантаженням або тимчасовим зберіганням на цій території (за необхідності) за умови постійного перебування цих товарів під наглядом митних органів у країні транзиту чи зберігання, і якщо з цими товарами не виконуватиметься жодних операцій окрім розвантаження, перевантаження та заходів, необхідних для збереження в належному стані.

Підтвердження виконання умов, наведених у пункті 1, мають бути надані митним органам країни імпорту у вигляді:

(a) єдиного транспортного документа, який регламентує перевезення товарів із країни експорту через країну транзиту; або

(b) сертифіката, виданого митними органами країни транзиту: (i) з повним описом транспортованих товарів; (ii) з позначенням дат розвантаження та перевантаження товарів і, за необхідності, назв суден або інших використаних транспортних засобів; (iii) з підтвердженням умов перебування цих товарів у країні транзиту; або

(c) за відсутності цих документів - будь-яких документальних свідчень.

Аналіз наведених положень Угоди та Протоколу І свідчить, що преференційний режим, у тому числі щодо заборони будь-якого мита, податків або будь-які інших заходів еквівалентної дії, що накладаються на вивезення товарів, має застосовуватись до всіх товарів, що відповідають критерію походження та які транспортуються безпосередньо між Європейським Союзом та Україною.

При цьому, стаття 31 Угоди передбачає не лише заборону щодо зберігання в силі вивізного мита щодо товарів, які підпадають під дію Протоколу І, а й заборону щодо запровадження нових мит.

Відтак, суд погоджується із доводами позивача про неможливість застосування Закону №1033-XIV в частині обов`язку сплати вивізного мита на товари, які підпадають під правила походження, викладені в Протоколі I до Угоди, та які експортуються на територію ЄС, оскільки такі положення національного законодавства суперечать наведеним вище положенням Угоди. Посилання відповідача на відсутність експортованого позивачем товару за товарною позицією 1205 згідно з УКТ ЗЕД (насіння ріпаку або кользи, подрібнене або не подрібнене) у Додатку І-С до Угоди, як на підставу застосування загальної митної тарифної ставки, передбаченої Законом №1033-XIV, суд не приймає, оскільки вони ґрунтуються на помилковому тлумаченні зазначених вище правових норм.

Вивізне мито на насіння ріпаку, що запроваджене Законом України №1033-XIV в редакції Закону № 4536-ІХ, не було передбачено на момент ратифікації Угоди Законом №1678-VIІ, тому насіння ріпаку відсутнє серед переліку товарів у Додатку І-С. При цьому, ані Угода, ані Протокол І чи Додаток І-С не містять застережень про те, що мита, податки або будь-які інші заходи еквівалентної дії, що накладаються на вивезення товарів або запроваджується у зв`язку з вивезенням товарів на іншу територію, не застосовуються виключно до товарів, передбачених Графіком скасування вивізного (експортного) мита (додатком І-С).

Здійснення нарахування вивізного мита на товар українського походження (в даному випадку насіння ріпаку) під час його експорту на територію ЄС свідчитиме про порушення міжнародних зобов`язань України, зокрема загального правила заборони запровадження або збереження в силі будь-яких мит, податків або будь-яких інших заходів еквівалентної дії, що накладаються на вивезення товарів або запроваджується у зв`язку з вивезенням товарів на іншу територію, передбаченого статтею 31 Угоди.

Частиною першою статті 270 МК України передбачено, що правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, митом встановлюються Митним кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із статтею 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Аналогічні положення містить частина перша статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 № 1906-IV.

При цьому, частиною другою статті 19 цього Закону передбачено, що якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Отже, міжнародний договір, ратифікований Україною у встановленому законом порядку, має вищу юридичну силу, ніж національний закон, а тому підлягає застосуванню як норма прямої дії.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що у правовідносинах, пов`язаних з встановленням митних платежів, зокрема вивізного мита, під час експорту товару на територію ЄС підлягає застосуванню Угода, яка має переважне значення відносно Закону №1033-XIV, та передбачає преференційну (знижену або нульову) ставку мита в рамках вільної торгівлі між Україною та ЄС за умови підтвердження походження товару з України.

Крім того, суд звертає увагу на зауваження Головного юридичного управління Верховної Ради України до проекту Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення» та з метою удосконалення окремих положень податкового законодавства». Так, підпунктом 2 пункту 2 Прикінцевих положень передбачено внесення змін до Закону України «Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур», якими пропонується встановити ставки вивізного (експортного) мита на такі види олійних культур: соєві боби, подрібнені або не подрібнене - 10%; насіння ріпаку або кользи, подрібнене або неподрібнене - 10%. Зазначене суперечить статті 31 Угоди між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, згідно з якою Сторони не повинні запроваджувати або зберігати в силі будь-які мита, податки або будь-які інші заходи еквівалентної дії, що накладаються на вивезення товарів або запроваджується у зв`язку з вивезенням товарів на іншу територію. Існуючі мита або заходи еквівалентної дії, які застосовуються в Україні, як зазначено у Додатку І-C до цієї Угоди, повинні поступово анулюватися протягом перехідного періоду відповідно до Графіку, включеного до Додатку ІC до цієї Угоди. У разі внесення змін до митного законодавства України зобов`язання, взяті відповідно до Графіку, що міститься у Додатку І-C до цієї Угоди, залишатимуться чинними на основі відповідності опису товарів. Україна може застосовувати спеціальні заходи щодо вивізного (експортного) мита на умовах, визначених у Додатку І-D до цієї Угоди. Дія таких спеціальних заходів закінчиться наприкінці періоду, встановленого для такого товару у Додатку І-D до цієї Угоди.

Щодо належного підтвердження походження товару з України, то необхідно врахувати, що рішенням Підкомітету Україна ЄС від 21.11.2018 №1/2018 протокол I "Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, замінений текстом, викладеним у Додатку до цього Рішення.

Згідно із статтею 1 Протоколу І з метою імплементації цієї Угоди застосовуються Доповнення I і відповідні положення Доповнення II до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі - Конвенція). Усі посилання на «відповідну угоду» в Доповненні I й у відповідних положеннях Доповнення II до Конвенції тлумачаться у значенні цієї Угоди.

Пунктом 1 статті 2 Доповнення І до Регіональної конвенції визначено, що з метою імплементації відповідної Угоди наступні продукти вважаться такими, що вироблені в Договірній Стороні при експорті в іншу Договірну Сторону:

(а) товари цілком вироблені в певній країні відповідно до Статті 4;

(b) товари, отримані в Договірній Стороні, включаючи товари, які не були повністю там вироблені, за умови, що ці матеріали пройшли достатню обробку та переробку в цих Договірних Сторонах відповідно до Статті 5;

(c) майно, що виробляється в Європейському Економічному Просторі (ЄЕП) в рамках значення Протоколу 4 до Угоди про Європейський економічний простір. Такі товари повинні розглядатися, як вироблені в Європейському Союзі, Ісландії, Ліхтенштейні1 чи Норвегії (сторони ЄЕП), при експорті відповідно з Європейського Союзу, Ісландії, Ліхтенштейну чи Норвегії до договірної країни, крім учасників ЄЕП.

Згідно з пунктом 1 статті 5 Доповнення І до Регіональної конвенції з метою виконання положень Статті 2, товари, які не є повністю отриманими, повинні вважатись достатньо обробленими та переробленими у ній, при виконанні умов, викладених у Додатку II.

Пунктом 1 статті 15 Доповнення І до Регіональної конвенції визначено, що товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження:

(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III а;

(b) сертифікат з перевезення товару EUR-МЕD, зразок якого наведений у Додатку III b;

(c) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься "декларацією походження" або "декларацією походження EUR-МЕD"), надана експортером до інвойса. повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати. Текст декларації походження наведений у Додатку IV а і b.

Процедуру видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлює стаття 16 Доповнення І до Регіональної конвенції та стаття 17 Протоколу І Угоди.

Згідно зі статтею 16 Доповнення І до Регіональної конвенції сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-МЕD має бути виданий митними органами Договірної сторони-експортера на письмову заявку експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-МЕD, а також бланк заявки, зразок якої наведений у Додатку III а і и. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і відповідно до норм національного законодавства країни експорту. Якщо ці бланки заповнюються від руки, вони повинні заповнюватися ручкою друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього графі, не залишаючи вільних рядків. Якщо графа не заповнена повністю, під останнім рядком опису проставляється горизонтальна лінія, вільне місце перекреслюється.

Експортер, який подає заявку про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1 або EUR-МЕD, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів Договірної сторони-експортера, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1або EUR-МЕD, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цієї Конвенції.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1 або EUR-МЕD, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також для виконання інших умов цієї Конвенції. Для цих цілей вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть доцільними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї Статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена графа, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-МЕD має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Аналіз наведених положень Угоди, Протоколу І та Доповнення І до Регіональної конвенції свідчить, що преференційний режим, у тому числі щодо заборони будь-якого мита, податків або будь-які інших заходів еквівалентної дії, що накладаються на вивезення товарів, має застосовуватись до всіх товарів, що відповідають критерію походження та які транспортуються безпосередньо між Європейським Союзом та Україною. При цьому як Угода, так і Регіональна конвенція чітко визначають, що товар вважається таким, що походить з України чи Європейського Союзу за умови подання сертифікату з перевезення товару EUR.1 або EUR-МЕD. Крім того, саме митний орган Договірної сторони країни експорту видає сертифікат EUR.1.

Відтак, під час експорту товару «насіння ріпаку» згідно митної декларації №25UA500090010726U6 митним органом видано позивачу сертифікат з перевезення товару EUR.1 №А500.112521 від 23.09.2025, яким підтверджено походження товару з України та, відповідно, виконано передумову для можливості застосування положень статті 31 Угоди, яка передбачає преференційну ставку вивізного мита 0%. При цьому, митне оформлення товару за вказаною вище митною декларацією здійснено позивачем відповідно до заявленої декларантом митної вартості та нарахованих і сплачених митних платежів, у тому числі нарахованим вивізним митом за ставкою 10 відсотків від основи нарахування.

До заявлених у митній декларації товарів декларантом пільга зі сплати вивізного мита не застосовувалася у зв`язку з відсутністю на той час документів, якими підтверджується преференційне походження товару (сертифікату EUR.1), що підтверджується графою 36 МД. Після отримання сертифікату EUR.1 №А500.112521 від 23.09.2025 на звернення позивача щодо внесення змін до відповідних граф митної декларації №25UA500090010726U6, відповідач листом від 03.02.2026 №7.10-4/15-04/13/1488 відповів відмовою.

Суд також звертає увагу, шо експертним висновом Львівської торгово-промислової палати про походження товару №UAD54600R1463 від 29.10.2025 стверджено, що згідно із контрактом №UA50-0108PL від 01.08.2025 між ТОВ "КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ПОЛІССЯ", Україна, та CFG Trading Switzerland SA, Швейцарія, експортуються до Німеччини український ріпак, ISCC сталий врожай 2025 року з низьким вмістом ерукової кислоти, насипом. Посів ріпаку озимого під врожай 2025 року здійснений на площі 1545 га на земельних ділянках с/г призначення, що підтверджується звітом про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2025 року. Збирання насіння ріпаку здійснено з площі 1545 га., валовий збір склав 43241,54 ц., що встановлено із звіту про збирання врожаю сільськогосподарських культур на 01.09.2025.

З цього приводу суд враховує, що пунктами 20, 23 частини першої статті 4 МК України визначено, що митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митний режим, у який вона бажає помістити товари, та до якої внесено відомості залежно від митних формальностей, встановлених цим Кодексом для митних режимів; митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

За приписами частини першої статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта.

Відповідно до частини першої статті 258 МК України Під митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим. Оформлення митним органом митної декларації, заповненої у звичайному порядку, є випуском товарів у заявлений митний режим.

За змістом статті 268 МК України допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, не тягне за собою застосування санкцій, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, посадові особи митних органів надають декларантам можливість виправити помилки, допущені в митній декларації.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та сьомої статті 269 МК України відповідно до положень цієї статті за письмовим зверненням декларанта та з дозволу митного органу відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. У разі відмови у наданні такого дозволу митний орган зобов`язаний невідкладно, письмово або в електронному вигляді, повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови.

Внесення змін до митної декларації, прийнятої митним органом, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення. Зміни повинні стосуватися лише товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зазначених у митній декларації.

Внесення до митної декларації змін, які впливають на застосування до товарів заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, здійснюється за умови дотримання таких заходів.

Порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450 затверджено Положення про митні декларації (далі - Положення № 450).

Пунктом 33 Положення №450 встановлено, що за письмовим зверненням декларанта та з дозволу митного органу вiдомостi, зазначенi в поданій митному органу митній декларації, можуть бути змінені, зокрема шляхом доповнення, або митна декларація може бути відкликана.

У разі коли декларування здійснювалося непрямим митним представником, внесення змін або відкликання митної декларації може здійснюватися з дозволу митного органу за письмовим зверненням декларанта або утримувача митного режиму.

У заяві за формою згідно з додатком 3, підписаній декларантом, зазначаються причини зміни або відкликання митної декларації. Якщо відповідні нові відомості або причини відкликання митної декларації підтверджуються документами, що не подавались під час декларування, до заяви додаються завірені в установленому порядку копії таких документів.

Дозвіл митного органу на зміну або відкликання митної декларації на паперовому носії, митне оформлення якої не завершено, надається посадовою особою митного органу, яка здійснює оформлення цієї митної декларації, в усній формі.

Під час електронного декларування заява за формою згідно з додатком 3 складається з полів електронного документа, що відповідають її формі, та подається з використанням електронного підпису чи печатки, що базуються на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа, декларанта.

Згідно із пунктом 34 Положення №450 не дозволяється:

внесення змін до граф 1 (перший і другий підрозділи), 14, 37 (перший підрозділ) і 54 митної декларації за формою єдиного адміністративного документа;

внесення змін або відкликання митної декларації у разі виявлення порушень митних правил щодо задекларованих у цій митній декларації товарів;

внесення змін до митної декларації, якщо з поданих документів не випливає, що відомості, зазначені у цій митній декларації, необхідно змінювати;

внесення змін або відкликання митної декларації після надання декларанту митним органом, якому подана така митна декларація, інформації про призначення митним органом митного огляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення або перевірки документів на товари (крім випадків, коли після проведення зазначених митних формальностей порушень митних правил не виявлено);

внесення змін до митної декларації або її відкликання у разі відсутності документів, що підтверджують необхідність внесення таких змін або її відкликання;

внесення змін до митної декларації за формою єдиного адміністративного документа з метою подання відомостей у випадках, коли Митним кодексом України передбачена необхідність подання з цією метою додаткової декларації.

За приписами абзаців третього, четвертого пункту 36 Положення №450 зміни до поданої митному органу електронної митної декларації, оформлення якої митним органом не завершене, вносяться посадовою особою митного органу, яка здійснює оформлення такої митної декларації з накладенням її електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.

У разі відмови у наданні дозволу на внесення змін або відкликання електронної митної декларації посадова особа митного органу, яка здійснює оформлення митної декларацiї, невідкладно після розгляду заяви повідомляє про це декларанту у складі електронного повідомлення, на яке накладено її електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.

Пунктом 37 Положення № 450 встановлено, що після завершення митного оформлення зміни до митної декларації за формою єдиного адміністративного документа можуть вноситися шляхом:

подання з метою сплати митних платежів у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, декларантом додаткової декларації та оформлення її митним органом;

подання з метою продовження строку тимчасового ввезення товарів з частковим звільненням від оподаткування митними платежами, для сплати рівними частинами податку на додану вартість у разі надання розстрочення сплати податку на додану вартість під час ввезення на митну територію України устатковання та обладнання на підставах, визначених Податковим кодексом України, а також у випадках, визначених Митним кодексом України, декларантом додаткової митної декларації та оформлення її митним органом;

подання у визначених Митним кодексом України випадках, коли необхідне надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу X Митного кодексу України та під час поміщення товарів у відповідний митний режим таке забезпечення не надавалося, з метою надання забезпечення сплати митних платежів декларантом додаткової митної декларації та оформлення її митним органом;

заповнення та оформлення митним органом аркуша коригування за формою згідно з додатком 4.

Внесення змін до митної декларації за формою єдиного адміністративного документа шляхом оформлення аркуша коригування здійснюється в порядку, що встановлюється Мінфіном. Після оформлення аркуша коригування його електронний примірник з використанням електронного підпису посадової особи митного органу чи електронної печатки митного органу, які базуються на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа, вноситься до систем, що забезпечують функціонування електронних інформаційних ресурсів митних органів, посадовою особою митного органу, що його оформила, та передається Держмитслужбою ДПС згідно з пунктом 32 цього Положення.

Оформлений митним органом аркуш коригування є невід`ємною частиною відповідної митної декларації за формою єдиного адміністративного документа.

Аркуш коригування заповнюється та оформлюється митним органом у разі:

- необхідності виправлення відомостей, пов`язаних з доплатою або поверненням митних платежів, у тому числі у зв`язку із скасуванням рішення митного органу;

- необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи відомостей, пов`язаних з коригуванням ціни товару, що вивозиться за межі митної території України, для цілей податкового контролю за трансфертним ціноутворенням, якщо таке коригування не призведе до зменшення суми податків, що підлягає сплаті до бюджету;

- необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи помилково зазначених в оформленій митній декларації на бланку єдиного адміністративного документа відомостей про товари, не пов`язаних з перерахуванням сум митних платежів за такою митною декларацією;

- необхідності відображення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи відомостей про товари, що стали відомі після закінчення митного оформлення товарів, не пов`язаних з перерахуванням сум митних платежів за митною декларацією на бланку єдиного адміністративного документа.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що до моменту завершення митного оформлення товарів, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення декларант має право вносити зміни до митної декларації, за виключенням граф 1 (перший і другий підрозділи), 14, 37 (перший підрозділ) і 54 митної декларації за формою єдиного адміністративного документа. При цьому відмова митного органу не може ґрунтуватися на підставі того, що вказані виправлення стосуються перерахунку митних платежів. Навпаки, вирішення питання перерахунку митних платежів є наслідком наявності або відсутності підстав для внесення таких змін. Відтак, при отриманні звернення декларанта або уповноваженої ним особи про внесення змін до митної декларації, митний орган може відмовити у внесені таких змін лише у разі відсутності законних підстав для їх внесення. При цьому, при необхідності виправлення відомостей, пов`язаних з доплатою або поверненням митних платежів, митним органом заповнюється та оформлюється аркуш коригування.

Враховуючи те, що при оформленні експортованого товару за митною декларацією №25UA500090010726U6 сертифікат про походження товару з України ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ПОЛІССЯ» не надавався у зв`язку з його відсутністю і товар був оформлений без застосування пільги зі сплати вивізного мита, проте після отримання сертифікату EUR.1 №А500.112521 від 23.09.2025 позивачем підтверджено право на преференційну ставку вивізного мита, передбачену Угодою у межах вільної торгівлі з ЄС, тому у нього виникло право на звільнення від сплати митних платежів та, як наслідок, внесення змін до митної декларації №25UA500090010726U6 шляхом складання відповідних аркушів коригування.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до переконання про те, що відмова Одеської митниці у внесенні змін у митну декларацію №25UA500090010726U6, оформлена листом від 03.02.2026 №7.10-4/15-04/13/1488, є протиправною.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача сформувати висновки про повернення з державного бюджету надміру сплачених сум митних платежів в розмірі 2917351,55 грн і направити їх до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області для фактичного виконання суд зазначає таке.

Згідно із частинами першою - третьою статті 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів митний орган не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов`язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

За змістом пункту 43.1 статті 43 Податкового кодексу України (далі - ПК України) помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Пунктом 43.3 статті 43 ПК України передбачено, що обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.

Відповідно до пунктів 43.4, 43.5 статті 43 ПК України платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на рахунок платника податків у банку, небанківському надавачу платіжних послуг; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг. Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подає його для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку.

Порядок повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів затверджений наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 № 643, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09.08.2017 за № 976/30844 (далі - Порядок №643).

Згідно із пунктом 1 розділу III Порядку №643 повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня їх виникнення.

Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 301 Митного кодексу України, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

Платник податків подає до митниці Держмитслужби заяву довільної форми в паперовому вигляді або за допомогою засобів електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг та електронного документообігу, або в електронній формі за допомогою засобів інформаційно-комунікаційних систем Держмитслужби з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу, або в електронній формі через систему електронної взаємодії державних інформаційних ресурсів та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу.

Відповідно до пунктів 3, 5-8 розділу III Порядку № 643 у заяві зазначаються: 1) сума коштів до повернення за видами митних, інших платежів та пені; 2) причини виникнення такої суми коштів; 3) найменування юридичної особи та код за ЄДРПОУ, або прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); 4) напрям(и) перерахування суми коштів: а) на поточний рахунок платника податку в установі банку із зазначенням реквізитів; б) для виплати готівкою (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); в) для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава: на депозитний рахунок 3734; на депозитний рахунок 3734 іншої митниці; на банківський рахунок 2603 (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); г) для погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів незалежно від виду бюджету; 5) реквізити митної декларації (іншого документа, що її замінює) або уніфікованої митної квитанції, за якими помилково та/або надміру сплачені суми митних платежів.

До заяви додаються: документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені; виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо повернення сум відповідних митних платежів; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності).

Підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету та відсутність у нього податкового боргу за допомогою засобів АСМО.

Співробітник Підрозділу до Реєстру вносить дату сплати і реквізити, за якими кошти перераховано до бюджету (код класифікації доходів бюджету, бюджетний рахунок, на який перераховано кошти, код за ЄДРПОУ територіального органу Казначейства, на ім`я якого відкрито рахунок, та МФО Казначейства).

Якщо за результатами розгляду заяви митницею Держмитслужби встановлено наявність підстав для повернення коштів, працівник Підрозділу формує електронний висновок про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені (далі - електронний висновок) за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, який подається керівнику (заступнику керівника) митниці Держмитслужби для прийняття рішення щодо повернення відповідної суми коштів.

На кожний сформований електронний висновок, за яким прийнято рішення про повернення, накладаються кваліфіковані електронні підписи керівника (заступника керівника) структурного підрозділу, що сформував електронний висновок, керівника (заступника керівника) митниці Держмитслужби та кваліфікована електронна печатка такого органу.

Сформовані електронні висновки з накладеними кваліфікованими електронними підписами та кваліфікованими електронними печатками митниці Держмитслужби у строк не пізніше 17:00 шостого робочого дня до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви до митниці Держмитслужби в автоматичному режимі надсилають до Казначейства для виконання.

Електронні висновки про повернення платежів, належних місцевим бюджетам, та платежів, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами (крім акцизного податку з ввезеного на митну територію України пального), надсилають до Казначейства для виконання за умови їх погодження з відповідними місцевими фінансовими органами.

У разі якщо заявник не виконав вимог пунктів 1-3 цього розділу, надав недостовірні дані та/або має податковий борг (крім випадків визначення у заяві напряму перерахування коштів на погашення податкового боргу), готується та надсилається йому письмова (в паперовому вигляді або електронній формі) обґрунтована відмова, у тому числі за допомогою засобів інформаційно-комунікаційних систем Держмитслужби.

Отже, обов`язковою умовою для здійснення повернення з державного бюджету надміру сплачених сум митних платежів є подання платником податків заяви про таке повернення.

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 21.01.2026 № 21-01/2026, поданою відповідно до статті 301 МК України, статті 43 ПК України, з прохання відновити преференційне походження товару і, як наслідок, повернути з державного бюджету надміру сплачені суми митних платежів.

Разом з тим, форма додатку 3 до Положення № 450 передбачає лише звернення платника до митного органу в порядку статті 269 МК України про надання дозволу на внесення змін/відкликання митної декларації із зазначенням змісту таких змін, та не передбачає форму звернення про відновлення преференційного походження товару і повернення з державного бюджету надміру сплачених сум митних платежів.

Матеріали адміністративної справи не містять відомостей про подання позивачем іншої заяви, крім заяви від 21.01.2026 № 21-01/2026, про надання дозволу про внесення змін до митної декларації. Матеріали справи не містять ні заяви за формою додатку 3 до Положення №450, ні письмової (в паперовому вигляді або електронній формі) обґрунтованої відмови, складеної у порядку пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 643.

З огляду на вказані обставини, а саме недотримання позивачем встановленої законодавством процедури повернення з державного бюджету надміру сплачених сум митних платежів (неподання позивачем митному органу заяви про повернення з державного бюджету надміру сплачених сум митних платежів за формою додатку 3 до Положення №450), позовні вимоги про визнання протиправною відмови Одеської митниці у поверненні митних платежів та зобов`язання відповідача сформувати висновки про повернення з державного бюджету надміру сплачених сум митних платежів і направити їх до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області для фактичного виконання були заявлені безпідставно та передчасно, тому у їх задоволенні належить відмовити.

За змістом частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відтак, у зв`язку із частковим задоволенням позовної заяви стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у сумі 2662,40 грн за задоволену позовну вимогу немайнового характеру.

При вирішенні питання про стягнення із Одеської митниці на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 136242,66 грн суд враховує таке.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

Як слідує із наявних у справі письмових доказів, а саме договору про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 09.01.2026 № 4-09/01-26, додаткової угоди № 1 від 09.01.2026 до вказаного договору, акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 5 від 16.04.2026 на суму 100352,40 грн, акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №49 від 20.05.2026 на суму 35890,26 грн, платіжної інструкції № 1 від 29.01.2026 на суму 100352,40 грн, платіжної інструкції №12 від 21.04.2026 на суму 35890,26 грн позивач оплатив адвокатському об`єднанню «ФИРСТ ЧЕЙР ЛІГАЛ» кошти в сумі 136242,65 грн за надану у цій справі правову допомогу в суді.

Проте, у порушення наведених вище вимог статті 134 КАС України представником позивача не надано детального опису виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) з відображенням кількості витраченого адвокатом часу (годин), що унеможливлює визначення розміру витрат позивача на правничу допомогу на відповідність критерію обґрунтованості.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу слід керуватись не тільки критерієм реальності таких витрат (встановлення їх дійсності), але й критеріями розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Надані адвокатом послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 2.1 договору від 09.01.2026 про надання правової допомоги №4-09/01-26 вартість послуг розраховується шляхом множення погодинної ставки на кількість робочого часу, витраченого на надання таких послуг. Отже, враховуючи, що сторонами договору про надання правової допомоги обумовлено вартість послуг адвоката в залежності від витраченого ним часу (годин) на роботу, тому за відсутності в матеріалах справи детального опису виконаних адвокатом робіт та витраченого ним часу суд позбавлений можливості визнати заявлену позивачем до відшкодування суму витрат обґрунтованою та такою, що відповідає принципу розумності.

Крім того, суд враховує надані відповідачем заперечення щодо співмірності зазначеної позивачем суми витрат на правову допомогу складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, враховуючи предмет спору, конкретні обставини справи, суть наданих послуг, часткове задоволення позовних вимог суд вважає, що заявлений до відшкодування їх розмір (136242,66 грн) є надмірним. На думку суду, адвокатом не обґрунтовано кількість часу, який був витрачений на надання вказаних в актах здачі - приймання робіт та послуг. А тому, суд вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суб`єкта владних повноважень у розмірі 5000,00 грн.

Таким чином, враховуючи зміст позовних вимог і виклад обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, суд вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. Решту витрат на правничу допомогу слід залишити за позивачем.

Щодо витрат, пов`язаних із підготовкою справи до розгляду суд вказує таке.

Згідно із частинами першою, третьої статті 138 КАС України розмір витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Особа, яка не є учасником судового процесу, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов`язаних із наданням доказу на вимогу суду, вчиненням інших процесуальних дій.

У випадках, коли сума витрат особи, яка не є учасником судового процесу, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо (авансом), суд стягує ці суми на користь такої особи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи слідує, що з метою підготовки справи до розгляду позивачем згідно виставленого ФОП ОСОБА_1 рахунку № 23676-1 від 21.04.2026 та акта виконаних робіт (наданих послуг) №23676-1 від 21.04.2026 сплачено вартість посередницьких послуг з нотаріального засвідчення документів в сумі 800,00 грн та послуги письмового перекладу з англійської мови на українську двох документів у сумі 480,00 грн, що разом становить 1280,00 грн та підтверджується платіжною інструкцією №3 від 23.04.2026.

Враховуючи, що позивачем підтверджено належними доказами вартість понесених ним витрат, пов`язаних з підготовкою справи до розгляду, тому суд доходить висновку про їх обґрунтованість та наявність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ПОЛІССЯ" до Одеської митниці задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Одеської митниці у наданні дозволу на внесення змін до митної декларації №25UA500090010726U6 від 22.09.2025.

Зобов`язати Одеську митницю на підставі заяви товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ПОЛІССЯ» від 21.01.2026 №21-01/2026 внести зміни до митної декларації №25UA500090010726U6 від 22.09.2025 шляхом оформлення аркуша коригування.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ПОЛІССЯ" сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ПОЛІССЯ» судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000 гривень 00 копійок та витрати, пов`язані з підготовкою справи до розгляду, у сумі 1280 гривень 00 копійок

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 15 жовтня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ ПОЛІССЯ" (місцезнаходження: вул. Богдана Хмельницького, 19А, с. Людвище, Кременецький р-н, Тернопільська обл., 47130 код ЄДРПОУ 40088494);

відповідач:

- Одеська митниця (місцезнаходження: вул. Івана і Юрія Лип, 21А, м. Одеса, Одеський р-н, Одеська обл., 65078 код ЄДРПОУ 44005631).

Головуючий суддя Грицюк Р.П.