Рішення № 140621924, 15.10.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/11808/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В:

До Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області), у якій позивач просить визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області від 07.05.2025 №Ф-3400-51-У про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) по єдиному внеску в сумі 24952,73 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що вимога ГУ ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 07.05.2025 №Ф-3400-51-У є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки починаючи з 01.01.2008 ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність, з 04.10.2017 позивач працює за трудовим договором у ПАТ "Полтавський ГЗК". Крім того, спірна вимога винесена не на підставі акту перевірки та не вручена у порядку, встановленому законодавством України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/11808/25, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази від відповідача Головного управління ДПС у Полтавській області.

17 вересня 2025 року до суду надійшов відзив ГУ ДПС у Полтавській області на позовну заяву /а.с. 32-35/, у якому представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідно до даних інформаційно-комунікаційної системи ДПС України ОСОБА_1 з 11.07.2007 обліковується в ГУ ДПС у Полтавській області (Горішньоплавнівська ДПІ) як фiзична особа, яка отримувала доходи вiд провадження пiдприємницької дiяльностi, дата державної реєстрації припинення 14.04.2020, про що до ЄДР внесено запис за № 25840050001003224. Із 11.07.2007 по 14.04.2020 платник податків ОСОБА_1 перебував на загальній системі оподаткування. Станом на 09.09.2025 згідно даних інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 борг по єдиному соціальному внеску, що сплачується фізичними особами підприємцями, в тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб складає 24952,73 грн., який виник за рахунок щоквартальних нарахувань та сплати єдиного внеску: по строку сплати 09.02.2018 в сумі 8448,00 грн., за 2017 рік сплата відсутня; по строку сплати 19.04.2018 в сумі 2457,18 грн., за 1 квартал 2018 року сплата відсутня; по строку сплати 19.07.2018 в сумі 2457,18 грн.; за 2 квартал 2018 року сплата відсутня; по строку сплати 19.10.2018 в сумі 2457,18 грн.; за 3 квартал 2018 року сплата відсутня; по строку сплати 21.01.2019 в сумі 2457,18 грн.; за 4 квартал 2018 року, сплата відсутня; по строку сплати 19.04.2019 в сумі 2754,18 грн.; за 1 квартал 2019 року сплата відсутня; по строку сплати 19.07.2019 в сумі 2754,18 грн.; за 2 квартал 2019 року сплата відсутня; по строку сплати 21.10.2019 в сумі 2754,18 грн.; за 3 квартал 2019 року сплата відсутня; по строку сплати 20.01.2020 в сумі 2754,18 грн.; за 4 квартал 2019 року сплата відсутня; по строку сплати 21.04.2020 в сумі 2078,12 грн.; за 1 квартал 2020 року сплата відсутня. Станом на 31.12.2020 заборгованість по єдиному внеску становила 31371,56 гривень. 14.04.2025 надійшли кошти в межах виконавчого провадження від державної виконавчої служби в сумі 4875,47 грн. та 21.04.2025 в сумі 1543,36 грн. Відповідно сума заборгованості по єдиному внеску становить 24952,73 грн. Станом на 30.04.2025 рахувалась заборгованість по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне страхування в сумі 24952,73 грн., у зв`язку з чим 07.05.2025 по ОСОБА_1 сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3100-51, яку направлено позивачу та вручено 15.05.2025.

02 лютого 2026 року до суду надійшла відповідь ОСОБА_1 на відзив /а.с. 57/, у якій зазначено, що відповідно до постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 20 січня 2010 року по справі №2а-47756/09/1670 припинено підприємницьку діяльність фізичної особи ОСОБА_1 , що був зареєстрований виконавчим комітетом Комсомольської міської ради у Полтавській області 11.07.2007, номер запису про державну реєстрацію 25840000000003224. Із 2007 року позивач офіційно працевлаштований на підприємстві Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат м. Горішні Плавні на посаді черговий електрослюсар та його роботодавець в повному обсязі, починаючи з 2007 року, сплачує за позивача всі податки та ЄСВ.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 11.07.2007, з 11.07.2007 позивач взятий на облік як платник податків в Кременчуцькій державній податковій інспекції ГУ ДПС у Полтавській області, з 12.07.2007 ОСОБА_1 взятий на облік як платник єдиного внеску в Кременчуцькій державній податковій інспекції ГУ ДПС у Полтавській області, 14.04.2020 до ЄДР внесено рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності, 14.04.2020 проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ОСОБА_1 /а.с. 73-75/.

07.05.2025 ГУ ДПС у Полтавській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3400-51-У, якою ОСОБА_1 повідомлено, що станом на 23 липня 2025 року заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 24952,73 грн. та вимагається сплатити недоїмку в сумі 24952,73 грн. /а.с. 11/.

Згідно наданого відповідачем до суду розрахунку боргу по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 нараховано єдиний внесок за 4 квартал 2017 року, 2018-2019 роки, 1 квартал 2020 року в загальній сумі 31371,56 грн., сплата до бюджету становить 6418,83 грн., сума заборгованості складає 24952,73 грн. /а.с. 40/.

Вимога ГУ ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3400-51-У від 07.05.2025 надіслана контролюючим органом позивачу та вручена ОСОБА_1 16.05.2025, що підтверджено зворотним повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення /зворот а.с. 39/.

Позивач не погодився вимогою Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 07.05.2025 №Ф-3400-51-У та звернувся до суду з позовом у цій справі.

Надаючи правову оцінку оскаржуваній вимозі Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 07.05.2025 №Ф-3400-51-У, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає поняття "працівник" як фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктами 3 і 10 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з приписами пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці:

підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань).

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. На підставі наведеного можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені постанові Верховного Суду від 03 квітня 2020 року у справі №140/642/19.

Законом України від 21.12.2016 №1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік" установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 - 3200,00 грн., з 1 січня 2018 року - 3723,00 грн.

Законом України від 07.12.2017 №2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік" установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2018 - 3723,00 грн.

Законом України від 23.11.2018 № 2629-VII "Про Державний бюджет України на 2019 рік" у 2019 році мінімальну заробітну плату установлено у місячному розмірі: з 1 січня - 4173 гривні.

Законом України від 14.11.2019 № 294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено у 2020 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 4723 гривні.

Частиною 5 статті 8 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Таким чином, фізичні особи-підприємці зобов`язані сплатити:

- за звітний 2017 рік не менше 8448 грн. (3200*12*22%), тобто 2112 грн. щоквартально;

- за звітний 2018 рік не менше 9828,72 грн. (3723*12*22%), тобто 2457,18 грн. щоквартально;

- за звітний 2019 рік не менше 11016,72 грн. (4173*12*22%), тобто 2754,18 грн. щоквартально;

- за звітний 2020 рік не менше 11016,72 грн. (4173*12*22%), тобто 2754,18 грн. щоквартально.

Пунктом 3 розділу VІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі по тексту - Інструкція № 449, в редакції, чинній на час винесення спірної у справі вимоги), передбачено, що Податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним податковим органом протягом 15 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Податковий орган надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

платникам, зазначеним у пункті 1 статті 4 Закону, протягом 20 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Під частковим зменшенням суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій) для цілей цього пункту вважається зменшення загальної суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску, яка включає нараховані та несплачені суми єдиного внеску (фінансових санкцій) за останній календарний місяць, в якому відбулось таке зменшення.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-комунікаційних систем ДПС (далі - ІКС) на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Відповідно до пункту 4 цього розділу Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІКС за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Отже, у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску фіскальний орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки.

При цьому положеннями законодавства не передбачено обов`язкової умови для формування вимоги (у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки за результатами самостійного декларування) проведення перевірки та складення за її результатами відповідного акту. Вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається разом з актом документальної перевірки виключно у випадку, коли виявлені у ході документальної перевірки дані свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 25 березня 2021 року у справі №807/921/16.

Як встановлено судом ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець 11.07.2007 та 14.04.2020 проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ОСОБА_1 /а.с. 73-75/.

Статтею 51 Цивільного кодексу України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Статтею 104 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Отже, підприємницька діяльність ОСОБА_1 , як фізичної особи-підприємця, припинена 14.04.2020, а не з 01.01.2008, як стверджує позивач.

Водночас, трудовою книжкою ОСОБА_1 , довідкою Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" №125 від 21.08.2025 та витягом з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 підтверджено, що з 14.08.2007 ОСОБА_1 перебуває в трудових відносинах з Відритим акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", що у 2016 році перейменоване у Приватне акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", зокрема, у період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2020 року позивач працював у Приватному акціонерному товаристві "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" /а.с. 4-5, 8-10, 20-23/.

Юридична особа Приватне акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", як роботодавець позивача, нараховуючи позивачу заробітну плату, за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2020 року сплачував за ОСОБА_1 як страхувальник єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що підтверджується витягом з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 , розмір якого не є меншим за мінімальний страховий внесок.

Відповідачем не надано до суду доказів отримання позивачем у спірний період доходів від провадження господарської діяльності.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку, що вимога Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 07.05.2025 №Ф-3400-51-У на суму 24952,73 грн. прийнята відповідачем не на підставі, не у межах повноважень, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також необґрунтовано, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

При прийнятті рішення у даній справі суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Таким чином, позов ОСОБА_1 обґрунтований та підлягає задоволенню.

При зверненні до суду з позовом у цій справі позивачем сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.4516450337.1 від 25.08.2025 /а.с. 24/ та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України /а.с. 27/.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, при задоволенні позову ОСОБА_1 суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211 грн. 20 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 139, 229, 242-245, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44057192) про визнання протиправною та скасування вимоги задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 07 травня 2025 року №Ф-3400-51-У.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211 грн. 20 коп. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Сич