Рішення № 140621920, 15.10.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

. 15 жовтня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/12489/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якій просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 10.07.2026 року Nє163950040084 щодо відмови ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком на пільгових умовах (Список № 2);

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 із зменшенням віку на підставі п. б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України Nє1-p/2020 від 23 січня 2020 року, починаючи з дня досягнення пенсійного віку, тобто з 07.07.2026 року.

Позов обґрунтований тим, що позивач звернулася до територіального органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №163950040084 від 10.07.2026 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки заявниця не досягла відповідного пенсійного віку згідно чинного законодавства та з відсутністю пільгового стажу роботи по Списку №2. З вказаним рішенням позивач не погоджується, посилаючись на те, що рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) положення статті 13, частини другої статті 14, пунктів "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення. А відтак, позивач, як жінка, яка на момент звернення із заявою досягла 50-річного віку та набула необхідного загального стажу та пільгового стажу роботи за Списком №2, має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2026 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивач 01.07.2026 звернулася із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наслідками розгляду якої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецької області прийнято рішення від 10.07.2026 №163950040084 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Проаналізувавши документи позивача, відповідачем страховий стаж позивача обрахований у кількості 25 років 11 місяців 11 днів. За результатами розгляду документів позивача відповідачем до пільгового стажу роботи позивача за Списком №2 зараховано періоди його роботи у кількості 7 років 6 місяців 18 днів, що є недостатнім при необхідній кількості 10 років та що стало причиною для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Справу розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд установив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії від 01.07.2026, у якій просила призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Вказана заява була розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Донецькій області.

Рішенням про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №163950040084 від 10.07.2026 відмовлено позивачу у призначенні пенсії відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю необхідного пенсійного віку та відсутністю пільгового стажу за Списком №2.

Вказане рішення обґрунтоване тим, що: дата народження заявниці: ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі- Закон № 1058) 01.07.2026. Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають необхідного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, але мають не менше половини стажу (тобто не менше 5 років) на зазначених роботах, та відповідний страховий стаж пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, визначеного частиною 1 статті 26 Закону Nє 1058,жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення здійснюється у відповідності зі списками № 1, № 2, затвердженими Кабінетом Міністрів України, які чинні у період роботи працівника, на підставі записів у трудових книжках та уточнюючих довідок, виданих підприємствами або їх правонаступниками (додаток № 5), відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637та Наказу від 18.11.2005 № 383 «Про затвердження Порядку застосування Списків № l, № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах». Відповідно до пункту 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) звернення за призначенням пенсії може здійснюватись в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Фактичні обставини справи: Пенсійний вік згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058 становить 55 років. Вік заявниці 51 рік 11 місяців. Необхідний страховий стаж становить: не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Страховий стаж заявниці становить: 25 років 11 місяців 11 днів, пільговий стаж роботи по Списку № 2 становить 7 років 6 місяців 18 днів. Результати розгляду документів доданих до заяви. До страхового та пільгового стажу роботи по Списку № 2 зараховано усі періоди. Заявниця буде мати право на пенсійну виплату після досягнення віку 57 років ІНФОРМАЦІЯ_2 . На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує. На підставі вищевикладеного, враховуючи частину 5 статті 45 Закону № 1058, пункт 4.3 Порядку № 22-1 ВИРІШЕНО: відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058 у зв`язку з відсутністю пільгового стажу роботи по Списку № 2 та недосягненням пенсійного віку згідно чинного законодавства.

Не погодившись з рішенням про відмову у призначенні пенсії позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05 листопада 1991 року /надалі Закон №1788-XIІ/ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 12 Закону №1788-XIІ право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 "Пенсії за віком на пільгових умовах" Закону №1788-XIІ (із змінами, внесеними Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зокрема жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Аналогічні положення містить і Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-ІV /надалі Закон № 1058-ІV /.

Так, підпунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Водночас 23 січня 2020 року Конституційним Судом України прийнято рішення №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу І, пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213?VIII.

Пунктом 1 резолютивної частини вказаного Рішення визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б""г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213VIII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини цього Рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б""г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 резолютивної частини цього ж Рішення передбачено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам;

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, положення статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", які збільшували пенсійний вік для осіб, що мають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, втратили чинність з 23 січня 2020 року та саме з цієї дати підлягає застосуванню норма статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213VIII, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах та стажу роботи. Перший із цих законів визначав вік для жінок - 50 років, а загальний стаж - не менше 20 років та пільговий стаж- не менше 10 років, а за наявності не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці можливість зменшення пенсійного віку: чоловікам 55 років - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи, жінкам 50 років - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи, тоді як другий визначав вік - 55 років, а загальний стаж не менше 25 років та пільговий стаж - не менше 10 років, а за відсутності такого пільгового стажу, але за наявності не менше половини стажу на зазначених роботах можливість зменшення пенсійного віку чоловікам: на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи, жінкам: на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

В постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Враховуючи викладене, до спірних правовідносин застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення КСУ №1-р/2020, а не норми Закону № 1058-ІV.

З тексту оскаржуваного рішення вбачається, що підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах слугував висновок органу пенсійного фонду про недосягнення заявницею пенсійного віку.

Судом встановлено, що з письмовою заявою про призначення пенсії позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до територіального органу ПФУ 01.07.2026, що не заперечується учасниками справи.

Отже, станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії вік позивача становив 51 рік 11 місяців, а на час винесення оскаржуваного рішення (10.07.2026) - станови 52 роки (повних років) що визнається відповідачем в оскаржуваному рішенні.

При цьому позивач має не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, а відтак вона має право на призначення пенсії на пільгових умовах із зменшенням віку (55 років для жінок), передбаченого статтею 12 Закону №1788-XIІ, на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи, тобто за наявності у позивача пільгового стажу за Списком №2 - 07 років 06 місяців 18 днів, вона має право на зменшення пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону №1788-XIІ, на 3 роки.

Таким чином, довід відповідача про недосягнення позивачем відповідного пенсійного віку, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, є помилковим.

Аргумент відповідача, що позивач не досягла пенсійного віку, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", суд відхиляє, оскільки з 23 січня 2020 року в Україні одночасно існують два Закони, котрі регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: пункт "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до Закону України від 02 березня 2015 року №213-VIII та пункт 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII, а тому враховуючи частину першу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що застосуванню підлягає Закон, який є найбільш сприятливим для позивача щодо встановлення пенсійного віку на рівні найменшої величини.

Довід відповідача, заявлений у відзиві на позовну заяву щодо недостатності у позивача пільгового стажу, суд відхиляє, оскільки такий мотив не був покладений в основу прийняття оскаржуваного рішення як підстава для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Крім того, судовим розглядом встановлено, що позивач має право на зменшення пенсійного віку (55 років), передбаченого статтею 12 Закону №1788-XIІ, на 3 роки та на момент винесення оскаржуваного рішення досягла 52 років.

Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №163950040084 від 10.07.2026 прийнято відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 із зменшенням віку на підставі п. б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України Nє1-p/2020 від 23 січня 2020 року, починаючи з дня досягнення пенсійного віку, тобто з 07.07.2026 року, суд зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Суд зазначає, що дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 листопада 2019 року № 509/1350/17 сформовано висновок про те, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У дослідженому випадку судом надавалась оцінка правомірності відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, а також рішенню, ухваленому відповідачем за результатами розгляду звернення позивача за призначенням пенсії в межах мотивів, наведених відповідачем у такому рішенні. Виходячи з предмету доказування у цій справі, суд не досліджував чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для призначення пенсії за віком.

Отже, позовна вимога про зобов`язання відповідачів призначити позивачу пенсію з 07.07.2026 року задоволенню не підлягає.

Водночас, для належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області повторно розглянути заяву позивача від 01.07.2026 про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 з 07.07.2026 із врахуванням висновків суду.

Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У дослідженому судом випадку Головним управлінням Пенсійного фонду України у Донецькій області не доведено правомірність та обґрунтованість свого рішення, а позивачем надано достатні, достовірні та допустимі докази на підтвердження існування обставин, що свідчать про те, що зазначений орган Пенсійного фонду у спірних правовідносинах мав діяти в інший спосіб.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 665,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, оскільки спірне рішення було прийнято саме цим органом.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, ЄДРПОУ 13486010), третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (м. Полтава, вул. Гоголя, 34, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 10.07.2026 № 163950040084 щодо відмови ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.07.2026 про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 з 07.07.2026 із врахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 ( шістдесят) копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на це рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяА.О. Чеснокова