Рішення № 140621742, 13.10.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/20480/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Харечка С.П.,

секретар судового засідання Литвиненко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

До Рівненського міського суду Рівненської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 09.12.2025-100001603 від 09.12.2025 року у розмірі 25720 грн. 00 коп. та судових витрат.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 09.12.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферту) № 09.12.2025-100001603. Відповідно до умов Договору позивач надав відповідачу кредит у розмірі 4000 грн. 00 коп. строком на 217 днів, з кінцевою датою повернення 13.07.2026 року. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 25720 грн. 00 коп., яка складається з: тіла кредиту - 7000 грн. 00 коп.; процентів - 9830 грн. 00 коп.; комісії, пов`язаної з наданням кредиту, - 630 грн. 00 коп.; додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості - 1260 грн. 00 коп.; процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, - 7000 грн. 00 коп.

Сторони в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник позивача у позовній заяві просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача адвокат Мороз В.В. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд винести рішення про задоволення позову частково, а саме стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 6470 грн. 00 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту. В обґрунтування зазначає, що відповідач ОСОБА_1 перебуває на військовій службі по мобілізації, і на нього поширюються гарантії передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 09.12.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферту) № 09.12.2025-100001603. Відповідно до умов Договору позивач надав відповідачу кредит у розмірі 4000 грн. 00 коп. строком на 217 днів, з кінцевою датою повернення 13.07.2026 року.

Відповідно до умов Договору заявка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомився під час укладення кредитного договору. Позичальнику надано кредит на таких умовах: дата надання кредиту - 09.12.2025 року; сума кредиту - 4000 грн. 00 коп.; строк кредитування - 217 днів; дата повернення кредиту - 13.07.2026 року. Процентна ставка «Стандарт» є фіксованою та незмінною і становить 1 % за один день користування кредитом протягом перших трьох чергових періодів користування кредитом. Процентна ставка «Економ» є фіксованою та незмінною і становить 0,5 % за один день користування кредитом протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Комісія, пов`язана з наданням кредиту, становить 9 % від суми кредиту та дорівнює 360 грн. 00 коп. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості становить 360 грн. у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

Відповідно до пункту 3.1 Договору кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти і комісію, якщо така встановлена договором.

Згідно з пунктом 3.2 Договору кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до пункту 4.1 Договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності та поворотності.

Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту перерахування на рахунок споживача, у тому числі з використанням реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11XX-XXXX-6153.

09.12.2025 та 10.12.2025 року сторонами укладено додаткові угоди про збільшення суми кредиту яка становить 7000 грн 00 коп.

Своєю чергою, ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на дату подання позовної заяви утворилася заборгованість у загальному розмірі 25 720,00 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 7 000,00 грн; заборгованості за процентами - 9 830,00 грн; комісії, пов`язаної з наданням кредиту, - 630,00 грн; додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості - 1 260,00 грн; процентів, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, - 7 000,00 грн.

Також з розрахунку заборгованості слідує, що відповідач здійснив часткове погашення заборгованості 08 січня 2026 року в розмірі 1 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За умовами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

А згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що ТОВ «Споживчий центр» належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти в сумі 7000 грн. 00 коп.

Натомість відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів належним чином не виконав.

Однак при прийнятті рішення суд враховує, що відповідач до матеріалів справи долучив копію витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.12.2025 року №360, з якого убачається що ОСОБА_1 приступив до виконання сслужбових обов`язків.

Згідно довідки 16.07.2026 року він перебуває на військовій службі по мобілізації в ІНФОРМАЦІЯ_2 з 16 грудня 2025 року по теперішній час.

Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

У статті 1, 2 даного Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Оскільки відповідач є військовослужбовцем, на нього поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто у нього відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом.

Крім того із договору вбачається, що позичальник зобов`язався сплатити додаткову комісію за надання кредиту на суму 1260,00 грн.

Однак, надання кредиту є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою зі сторони позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку, наведене повністю узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц.

Враховуючи викладене суд вважає, що відсутні підстави для нарахування та стягнення з відповідача комісії за вказаним вище договором позики, оскільки такі умови договору суперечать ст. 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування» та є нікчемними в силу закону.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 викладено правову позицію відповідно до якої, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Доказів надання кредитодавцем позичальнику додаткових послуг, їх переліку та розрахунку матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за додатковою комісією в розмірі 1260,00 грн.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 6370 грн. 00 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту ур розмірі 6370 грн. з врахуванням часткової сплати відповідачем 08.01.2026 року заборгованості.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у розмірі 659 гривні 21 копійок підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

З огляду на часткове задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на відправлення копії позовної заяви пропорційно розміру задоволених позовних вимог: 37,14 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 258, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р I Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Договором № 09.12.2005-100001603 від 09.12.2025 року у розмірі 6370 грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір в розмірі 659 грн 21 коп. та витрати понесені на відправлення копії позовної заяви у розмірі 37 грн. 14 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133А, м. Київ, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Харечко С.П.