Рішення № 140621311, 12.10.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 12.10.2026Справа № 554/2857/26Провадження № 2/554/2701/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді Михайлової І.М.,

за участі секретаря судового засідання Станкевич Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 позивач ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 49159,95 грн, а також судових витрат.

Позовна заява вмотивована тим, що 30.11.2021 між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 44-002-867-2-21-Г про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (індивідуальна частина), який складається з публічної частини договору, яким є договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, розміщений у місці інформування Клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua та індивідуальної частини, якою є вказаний кредитний договір.

Сторони погодили і Клієнт своїм підписом підтвердила, що Кредитний договір з Додатками (в тому числі, Тарифи, тощо) у сукупності складають єдиний Договір, істотні умови якого можуть міститися як у цьому тексті так i в інших частинах Договору (п.5.4. Кредитного договору). Також ОСОБА_1 своїм підписом підтвердила, що з усіма умовами Договору, які розміщені на офіційному сайті Банку www.megabank.ua ознайомлена і згодна. Відповідно до п. 1.3. Кредитного договору Банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі та на умовах, визначених Договором, які позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі згідно з додатками до цього Договору.

Кредит надавався на споживчі цілі шляхом видачі коштів з каси Банку готівкою (п. 1.4 Кредитного договору). Для обліку Кредиту та нарахованих процентів за Кредитом Кредитодавець відкрив відповідні рахунки (п. п. 3.1.1, 3.1.2 Кредитного договору). Позичальник зобов`язувався: ? Повернути одержаний Кредит у повному обсязі до 29.11.2023, своєчасно та в повній сумі сплачувати щомісячні платежі (ануїтетні платежі та відповідні комісійні винагороди) за Договором на передбачених Договором умовах. При цьому, перерахування (внесення) Позичальником грошових коштів на погашення ануїтетних платежів повинно бути здійснено у строк, не пізніше останнього робочого дня місяця (п. 3.2.3 Кредитного договору). Крім того, у індивідуальній та публічній частинах Кредитного договору Сторони погодили всі істотні умови, що є необхідними для цього виду договорів. У тому числі, у розділі 2 «Умови та порядок надання кредиту», сторони погодили конкретні умови, на яких Позичальнику надавався Кредит, зокрема:- п. 2.2 строк надання Кредиту;- п. 2.3 загальний розмір Кредиту;- п. 2.4 процентна ставка за користування Кредитом;- п. 2.5 орієнтована реальна річна процентна ставка;- п. 2.6 орієнтована загальна вартість Кредиту;- п. п. 2.7, 2.8 розмір комісійної винагороди;- п. 2.9 розмір щомісячного платежу;- п. 2.10 інформація щодо забезпечення;- п. 2.11 процентна ставка за користування Кредитом понад строк, вказаний в п. 2.2 Кредитного договору та ін. У подальшому Банк свої зобов`язання перед Позичальником за Кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши йому Кредит у розмірі та на умовах, погоджених у Кредитному договорі. Позичальник Кредит одержав, що відображено у виписках з його рахунку. Однак, свої зобов`язання за Кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків та комісії (за наявності) за користування Кредитом Відповідачка виконала не в повному обсязі, допустивши прострочення здійснення строкових платежів, а також не повернула кредит після закінчення строку кредитування, внаслідок чого у останньої сформувалась заборгованість перед Позивачем в сумі 49159,95 грн.

03.09.2024 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №GFD001-UA-20240618-01260, між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, на підставі якого новий кредитор ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» набув право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором № 44-002-867-2-21-Г від 30.11.2021.

27.12.2024 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» уклав з ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» Договір №1/12 про відступлення прав вимоги. Відповідно до Додатку №1 «Друкований Реєстр Боржників» до вказаного договору про відступлення прав вимоги серед інших, до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло і право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором № 44-002-867-2-21-Г від 30.11.2021. Згідно з Довідкою-розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором № 44-002-867-2-21-Г від 30.11.2021, сформованої АТ «МЕГАБАНК» станом на 03.09.2024 заборгованість відповідачки становить 49159,95, яка складається з: 22062,22 грн заборгованість за тілом кредиту (в тому числі прострочена), 17161,73 грн заборгованість за відсотками (в тому числі прострочена), заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями 9936,00 грн.

На підставі викладеного, оскільки відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, з метою захисту своїх порушених прав позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 04.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Розгляд справи призначено на 29.04.2026.

13.04.2026 представник відповідачки адвокат Борзовець О.В. через підсистему «Електронний суд» подав заяву про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ». Зокрема, зазначає, що матеріали позовної заяви не містять доказів отримання кредитних коштів ОСОБА_1 від АТ «МЕГАБАНК». ОСОБА_1 має сумніви, що саме вона підписувала кредитний договір. Позивачем не надано доказів оформлення Пам`ятки клієнта, відповідачу не доведені Умови та Правила надання банківських послуг і Тарифів. Зазначив про відсутність належного розрахунку заборгованості, несправедливість розміру нарахованих відсотків, недоведеність факту відступлення права вимоги позивачу до відповідача, незгоди із заявленою позивачем сумою витрат на правничу допомогу. Зазначив, що попередній розрахунок суми витрат відповідача на правничу допомогу становить 5000 грн.

29.04.2026 розгляд справи відкладено на 24.06.2026 у зв`язку з неявкою відповідачки. 24.06.2026 розгляд справи відкладено на 03.08.2026 у зв`язку з неявкою учасників процесу.

03.08.2026 розгляд справи відкладено на 12.10.2026 у зв`язку з розглядом клопотань про невідкладні слідчі дії.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надіслав до суду клопотання, в якому просив проводити розгляд справи за відсутності представника позивача. Не заперечував проти винесення заочного рішення.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про місце та час слухання справи повідомлена належним чином.

Зокрема, надісланий на адресу за місцем реєстрації відповідачки рекомендований лист з повідомленням про розгляд справи ОСОБА_1 не було вручено, а поштове відправлення повернуто з відміткою «адресат відсутній». Отже, відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд судом цивільної справи, учасником якої він є.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача та відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінюючи докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшов такого висновку.

Згідно із ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом установлено, що 30.11.2021 між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний Договір № 44-002-867-2-21-Г (з ануїтетними платежами) про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (індивідуальна частина), який складається з публічної частини договору, яким є договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, розміщений у місці інформування Клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua та індивідуальної частини, якою є вказаний кредитний договір.

Сторони погодили і Клієнт своїм підписом підтвердила, що Кредитний договір з Додатками (в тому числі, Тарифи, тощо) у сукупності складають єдиний Договір, істотні умови якого можуть міститися як у цьому тексті так i в інших частинах Договору (п.5.4. Кредитного договору). Також ОСОБА_1 своїм підписом підтвердила, що з усіма умовами Договору, які розміщені на офіційному сайті Банку www.megabank.ua ознайомлена і згодна.

Відповідно до п. 1.3. Кредитного договору Банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі та на умовах, визначених Договором, які позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі згідно з додатками до цього Договору.

Кредит надавався на споживчі цілі шляхом видачі коштів з каси Банку готівкою (п. 1.4 Кредитного договору). Для обліку Кредиту та нарахованих процентів за Кредитом Кредитодавець відкрив відповідні рахунки (п. п. 3.1.1, 3.1.2 Кредитного договору). Позичальник зобов`язувався: ? Повернути одержаний Кредит у повному обсязі до 29.11.2023, своєчасно та в повній сумі сплачувати щомісячні платежі (ануїтетні платежі та відповідні комісійні винагороди) за Договором на передбачених Договором умовах. При цьому, перерахування (внесення) Позичальником грошових коштів на погашення ануїтетних платежів повинно бути здійснено у строк, не пізніше останнього робочого дня місяця (п. 3.2.3 Кредитного договору). Крім того, у індивідуальній та публічній частинах Кредитного договору Сторони погодили всі істотні умови, що є необхідними для цього виду договорів. У тому числі, у розділі 2 «Умови та порядок надання кредиту», сторони погодили конкретні умови, на яких Позичальнику надавався Кредит, зокрема:- п. 2.2 строк надання Кредиту;- п. 2.3 загальний розмір Кредиту;- п. 2.4 процентна ставка за користування Кредитом;- п. 2.5 орієнтована реальна річна процентна ставка;- п. 2.6 орієнтована загальна вартість Кредиту;- п. п. 2.7, 2.8 розмір комісійної винагороди;- п. 2.9 розмір щомісячного платежу;- п. 2.10 інформація щодо забезпечення;- п. 2.11 процентна ставка за користування Кредитом понад строк, вказаний в п. 2.2 Кредитного договору та ін.

Згідно з розділом «Умови та порядок надання кредиту» загальний розмір кредиту становить 24000 грн, строк кредиту з 30.11.2021 до 29.11.2023 включно, тип кредиту - кредит, процентна ставка за користування кредитом, що нараховується на суму заборгованості (фіксована)- 5% річних, орієнтована реальна річна процента ставка 51,60% річних, орієнтована загальна вартість кредиту 35659,65 грн., щомісячна комісія 1,8% від суми кредиту.

Відповідно до пункту 3.1.2. розділу «Права та обов`язки сторін» цього Договору для обліку кредиту відкрито позичковий рахунок № НОМЕР_1 .

Згідно Заяви-анкети на отримання кредиту, підписаною ОСОБА_1 30.11.2021 форма отримання кредиту: готівкою через касу банку.

Заявою на видачу готівки № TR.3268546.112118.46 від 30.11.2021, підписаною безпосередньо отримувачем ОСОБА_1 на позичковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий банком згідно умов договору на ім`я ОСОБА_1 , зараховано 24000,00 грн.

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 44-002-867-2-21-Г від 30.11.2021 станом на 03.09.2024 заборгованість останньої становить 49159,95, яка складається із: заборгованості за кредитом (у тому числі простроченої) в розмірі 22062,22 грн; заборгованості за відсотками (у тому числі прострочена) в розмірі 17161,73 грн, заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями в сумі 9936,00 грн.

03.09.2024 року між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» було укладено Договір №GL1N426240 про відступлення прав вимоги.

Відповідно до Витягу з Додатку №1 до Договору №GL1N426240 про відступлення прав вимоги, укладеного 03.09.2024, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 44-002-867-2-21-Г від 30.11.2021 в розмірі 49159,95 грн.

27.12.2024 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» та ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» укладено Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги.

Відповідно до Витягу з Додатку №1 до Договору № 1/12 про відступлення прав вимоги ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 44-002-867-2-21-Г від 30.11.2021 в розмірі 49159,95 грн, що складається із заборгованість за тілом кредиту в розмірі 22062,22 грн, заборгованості за відсотками в розмірі 17161,73 грн, заборгованість за комісіями 9936,00 грн.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з положеннями п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст.513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Частиною 1 статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також положеннями статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Наданими позивачем доказами підтверджується факт укладення кредитного договору між первісним кредитором АТ «МЕГАБАНК» та відповідачем ОСОБА_1 , а також факт надання відповідачеві кредитних коштів з каси банку готівкою. Також із доданих до позовної заяви доказів убачається, що відповідач користувався кредитними коштами, однак їх не повернула, чим порушила умови кредитного договору та взяті на себе зобов`язання.

Разом із цим судом установлено, що у відповідності до ст.512 ЦК України ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 44-002-867-2-21-Г від 30.11.2021 на суму 49159,95 грн.

Доказів виконання умов договору та погашення заборгованості повністю чи частково, як і заперечень з приводу нарахованої суми боргу, відповідачкою до суду не надано.

Враховуючи фактичні обставини справи та зважаючи на те, що відповідачка не погасила заборгованість за кредитним договором № 44-002-867-2-21-Г від 30.11.2021, право вимоги за яким на підставі Договору №GL1N426240 про відступлення прав вимоги від 03.09.2024 перейшло до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС», а потім за Договором № 1/12 про відступлення прав вимоги від 27.12.2024 до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ», суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи представника відповідачки адвоката Борзовець О.В., викладені у заяві, є необґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами, та такими, що спростовуються наявними матеріалами справи, неприйнятними з точки зору вимог правових норм чинного законодавства, зокрема й посилання представника відповідача на відсутність доказів фактичного надання кредиту.

Позивачем до матеріалів справи додано документи, що підтверджують факт укладення кредитного договору, його підписання відповідачкою, а також документи щодо виконання кредитодавцем своїх зобов`язань з надання кредиту. Представник відповідачки не заперечує факт використання нею банківського рахунку, відкритого на її ім`я згідно умов договору, не заявляє про несанкціоноване використання її персональних даних або банківської картки та відповідач не зверталась до правоохоронних органів із заявами про шахрайські дії. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України саме сторона, яка заперечує певні обставини, повинна довести ті факти, на які вона посилається. Натомість представник відповідачки жодного доказу того, що кредитні кошти не надходили на вказаний рахунок або були перераховані іншою особою, суду не надав.

Посилання відповідача на відсутність доказів оформлення та укладення між сторонами та, відповідно отримання позичальником Пам`ятки Клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг, Тарифів також є необґрунтованими. Надана позивачем копія заяви на видачу готівки в розмірі 24000 грн від 30.11.2021 №TR.3268546.112118.46, містить особистий підпис відповідачки ОСОБА_1 , підтверджена первинним бухгалтерським документом та підтверджує факт виконання первісним кредитором свого обов`язку щодо видачі кредиту.

Укладений між сторонами договір є договором споживчого кредиту, який регулюється положеннями Цивільного кодексу України, Закону України «Про споживче кредитування» та умовами самого договору. Передача коштів підтверджується поданими позивачем доказами, а тому твердження про неотримання грошових коштів згідно договору є безпідставним.

Посилання представника відповідача на те, що позивачем не надано суду первинних документів, в т.ч. виписок, які б підтверджували розмір заборгованості та сам факт отримання відповідачем кредиту, не відповідає дійсності. Згідно виписки по особовому рахунку (ф.281) сформованої 05.10.2024 за період з 03.12.2022 по 03.09.2024 по Рах.№ 22035164252, ОСОБА_1 , Вал.: 980/ UAH Дата: 03.09.2024 / 20.12.2022 Вхідний залишок: 15 642,74. Вихідний залишок: 17 156,40.

Реальність передання грошових коштів та отримання їх відповідачкою підтверджується наданими суду доказами, зокрема згідно Заяви-анкети на отримання кредиту, підписаної ОСОБА_1 30.11.2021, форма отримання кредиту: готівкою через касу банку.

Заявою на видачу готівки № TR.3268546.112118.46 від 30.11.2021, підписаною отримувачем ОСОБА_1 на позичковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий банком згідно умов договору на ім`я ОСОБА_1 , видано через касу отримувачу ОСОБА_1 24000,00 грн.

Посилання представника відповідачки на несправедливість процентної ставки саме по собі не свідчить про недійсність кредитного договору. На момент укладення договору відповідач була належним чином ознайомлена з усіма істотними умовами кредитування, у тому числі із розміром процентної ставки, комісіями, графіком платежів та паспортом споживчого кредиту, після чого добровільно уклала договір. Жодного судового рішення про визнання відповідних умов договору недійсними не існує, тому не беруться судом до уваги.

Посилання представника відповідачки на те, що платіжна інструкція кредитного переказу коштів між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» не містить детального переліку того майна/майнових прав, які набуваються, не заслуговує на увагу, оскільки у графі «призначення платежу» наданих позивачем платіжних інструкцій № 1074 від 27.12.2024, № 1091 від 31.01.2025, № 1822 від 22.09.2025 зазначено - «оплата згідно договору № 1/12 про відступлення права вимоги від 27.12.2024 за права вимоги за договорами на розрахунково-касове обслуговування, користування банківськими індивідуальними сейфами та кредитними договорами, без ПДВ. Тобто заповнення платником реквізиту «Призначення платежу» платіжних інструкцій, наданих до матеріалів позову відповідає правилам, встановленим Порядком заповнення реквізиту «Призначення платежу» платіжної інструкції під час сплати(стягнення) податків, зборів, митних, інших платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування внесення авансових платежів (передоплати), грошової застави, а також у разі їх повернення» (зі змінами), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.03.2023 № 148.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наведені у заяві представника відповідача заперечення ґрунтуються переважно на припущеннях, не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують факт укладення кредитного договору, виникнення заборгованості, правомірності переходу права вимоги до позивача. У зв`язку з цим заява не містить обставин, які б були підставою для відмови у задоволенні позову.

Щодо позовних вимог про стягнення комісії за користування кредитом слід зазначити, що п. 2.8 кредитного договору передбачено, що щомісячна комісія за обслуговування кредиту становить 1,8% від суми кредиту, сплачується щомісячно, розмір щомісячного платежу, який включає суму ануїтетного платежу (крім першого та останнього) та суму щомісячної комісійної винагороди, сплачується щомісячно в розмірі 1485,84 грн.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.

Згідно з абзацами другим та третім частини четвертої статті 11 Закону України Про захист прав споживачів (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки, комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Крім того, відповідно до статті 55 Закону України Про банки і банківську діяльність відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Рішенням Конституційного Суду України від 10.11.2011 року № 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України Про захист прав споживачів у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України Про захист прав споживачів з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Таким чином, враховуючи викладене, відсутні підстави стягнення з відповідачки на користь позивача комісії за користування кредитом у розмірі 9936,00 грн.

З огляду на викладене, визначаючи розмір заборгованості відповідачки, дослідивши подані докази, перевіривши їх, оцінивши в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, суд дійшов висновку позов задовольнити частково та стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ ФК «ЄВРОКРЕДИТ» заборгованість в сумі 39223,95 грн, що складається із: 22062,22 грн - заборгованості по тілу кредиту; 17161,73 грн- заборгованості за відсотками.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Зі змісту ч.ч.1-3 ст. 134 ЦПК України вбачається, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача надано такі докази: договір про надання правничої допомоги № 1/07 від 01.07.2025, укладений між АО «АЛЬЯНС ДЛС» та ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ», а також акт приймання-передачі послуг ДО Договору № 1/07 № 12065599, з якого вбачається, що ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» отримав такі послуги адвоката на загальну суму 11200 грн: проведення юридичного та фінансового аналізу Боржника, вартістю 1200 грн; складання, підписання та подання до суду позовної заяви щодо стягнення заборгованості, вартістю 10000 грн. Вказані в цьому Акті послуги з правничої допомоги прийняті Клієнтом у повному обсязі, без зауважень.

Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 р. у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19, зазначивши в своїх постановах, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 р. у справі 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAllianceLimited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічний правовий висновок сформулювала Велика Палата Верховного Суду та вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

У свою чергу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ураховуючи категорію та складність даної справи, розгляд якої здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження, обсяг досліджених доказів, який є не значним, та виконаних адвокатом послуг на час розгляду справи у суді першої інстанції, ціну позову, значення справи для сторін, зміст позовної заяви, те, що розгляд справи здійснювався за відсутності учасників, а також складність та значимість дій адвоката у справі, суд вважає необхідним зменшити розмір витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката та стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн, що відповідає засадам розумності та співмірності характеру наданої правової допомоги.

Зважаючи на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з відповідача у відповідності до статті 141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір в сумі 2124,3 грн, оскільки позовні вимоги задоволені на 79,78%.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 76, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 280-284, 289, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» заборгованість за кредитним договором № 44-002-867-2-21-Г від 30.11.2021 в розмірі 39223,95 грн, що складається із: 22062,22 грн - заборгованості по тілу кредиту; 17161,73 грн - заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» судовий збір у розмірі 2124,3 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ», адреса місцезнаходження: 49001, м. Дніпро, пров. Ушинського, буд.1, офіс 105, код ЄДРПОУ 40932411.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя І.М. Михайлова