Рішення № 140621308, 13.10.2026, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/1453/26

Провадження № 2/542/913/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді - Афанасьєвої Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання - Чиж Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Нові Санжари цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся з позовом до суду в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до відповідачки про стягнення боргу за кредитним договором в розмірі 40660 грн. та судові витрати.

Позов мотивовано тим, що 19 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання грошових коштів у позику №6762370125.

Відповідно до договору позики позикодавець зобов`язується надати позичальнику кредит на суму 10000 грн. шляхом перерахунку на поточний рахунок позичальника, включаючи використання реквізитів платіжної картки, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику у погоджений умовами договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою.

Посилаються на те, що ТОВ «Іннова Нова», як позикодавець, свої зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши відповідачці грошові кошти у розмірі 10000 грн. Відповідачка же належним чином свої зобов`язання не виконала, суму позики не повернула, проценти за користування грошовими коштами не сплатила.

З огляду на викладене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 40660 грн. та судові витрати.

Ухвалою суду від 20.07.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження. Витребувано докази (а.с.76-77).

Ухвалою суду від 13.10.2026 року було відмовлено у задоволенні клопотань відповідачки про витребування доказів та виклик свідка.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи (а.с.122), у відповіді на відзив просив справу розглядати у його відсутність (а.с.98).

Відповідачка ОСОБА_1 , представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Петрушанко О.Д. в судове засідання повторно не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 81, 121, 123).

При цьому відповідачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Петрушанко О.Д. надали заяви про відкладення розгляд справи, оскільки адвокат Петрушанко О.Д. приймає участь в розгляді іншої цивільної справи в Глобинському районному суді Полтавської області.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи передбачені ст. 223 ЦПК України, згідно з якою неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстави першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

А згідно з п.п.1,2, ч.3 ст.223 ЦПК Укрїани якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

При цьому Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 зазначив, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Верховний Суд вже неодноразово у своїх рішеннях, зокрема, у справах №802/562/18-а, №826/4504/17, звертав увагу на те, що повноваження щодо відкладення судового розгляду на підставі поданого учасниками судового процесу клопотання є дискреційними.

При цьому, судова дискреція щодо оцінки обставин, які не дають можливості особі прийняти участь у судовому засіданні, на предмет їх поважності чи неповажності для цілей відкладення судового розгляду не має абсолютних меж. Суд має враховувати конкретну ситуацію та обґрунтування особи, яка просить суд відкласти судовий розгляд, відповідне обґрунтування не має бути абстрактним, а обставини, наведені у ньому, повинні бути підтверджені належною доказовою базою. Тобто, реалізація відповідної дискреції суду щодо кваліфікації наведених учасником судового процесу у клопотанні про відкладення судового розгляду обставин має здійснюватися індивідуально з урахуванням принципу верховенства права. Це зумовлено тим, що сама концепція верховенства права передбачає суд як найдієвіший інструмент її застосування, адже тільки суд може вийти за межі формального права та визначити доцільне та належне регулювання в кожній конкретній ситуації. При цьому для цілей дотримання принципу верховенства права суд повинен обирати такий варіант вирішення клопотання про відкладення судового засідання, який є максимально доцільним та справедливим у відповідній ситуації, а обраний ним процесуальний наслідок розгляду відповідного клопотання, як результат реалізації наданих йому дискреційних повноважень, завжди вимагає мотивації зробленого вибору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка та її представник належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Посилання відповідача та її представника на участь представника в іншому судовому засіданні саме по собі не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, а належного обгрунтування необхідності відкладення розгляду справи та неможливості вирішення спору у даному судовому засіданні клопотання не містить. При цьому відповідачкою був наданий відзив на позовну заяву, нею подавались клопотання про витребування доказів, виклик свідка.

За таких обставин суд вважає наведені клопотання необґрунтованими та вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача, відповідача та її представника.

Так, відповідачкою ОСОБА_1 03.08.2026 року був наданий відзив на позовну заяву (а.с. 85-87), в якому вона просить відмовити повністю у задоволенні позовних вимог, посилаючись на таке.

Так зазначає, що вона не укладала жодного кредитного договору з позивачем, не підписувала електронних договорів, не вводила одноразових паролів (ОТР) та не здійснювала будь-яких дій, спрямованих на отримання кредиту, не отримувала кошти від позивача й не зверталася до нього із заявою про надання кредиту.

Вказує про наявні ознаки шахрайського оформлення кредиту третіми особами.

Після отримання позову вона звернулася до поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення за фактом оформлення кредиту без її участі. Невідомі особи, ймовірно, використали її персональні дані без дозволу.

Вказує, що позивач не довів належної ідентифікації клієнта.

Крім того, позивачем не доведено належність їй картки, на яку перераховані кошти та що саме вона володіла або користувалася цим рахунком.

Зазначає, що позивач не надав документів, які б підтверджували факт реального отримання нею кредитних коштів (платіжні документи, виписки з банку).

11.08.2026 року представником позивача була надана до суду відповідь на відзив, в якій зазначено наступне.

Стосовно заперечень відповідачки щодо укладення з нею договору про надання грошових коштів у позику №6762370125 від 19.01.2025 р. на зазначених в ньому умовах, вказує, що позичальником ОСОБА_1 під час укладення вказаного договору пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку (цей спосіб ідентифікації прописаний у п. 2.17. Договору).

Під час ідентифікації позичальника - ОСОБА_1 - з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи, зокрема отримано інформацію відносно прізвища, ім`я та по батькові, дати народження, адреси зареєстрованого місця проживання, фінансового номеру телефону, а саме: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , НОМЕР_2 .

При реєстрації та входу в особистий кабінет позичальника при укладенні договору №6762370125, відповідачкою було використано фінансовий номер телефону НОМЕР_2 , на який був відправлений та доставлений одноразовий ідентифікатор (9885), яким був підписаний договір про надання грошових коштів у позику № 6762370125 від 19.01.2025 року.

Таким чином ОСОБА_1 договір про надання грошових коштів у позику № 6762370125 від 19.01.2025 року підписано одноразовим ідентифікатором (9885) надісланим смс-повідомленням на належний відповідачу фінансовий номер телефону ( НОМЕР_2 ), використання якого дозволено ст.207 Цивільного кодексу України та ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 10 000,00 грн., а отже акцептовано умови Договору.

Вказує, що відповідачка не спростувала обставини, про які йдеться у позовній заяві, оскільки на противагу цим обставинам ОСОБА_1 не надано ані банківської виписки по картковому рахунку № НОМЕР_3 , з якої було б чітко видно, що 19.01.2025 р. кошти через платіжний сервіс «EasyPay» в рамках виконання умов договору не надходили; так само не надано доказів, що могли б слугувати підтвердженням вчинення щодо неї шахрайських дій у випадку, якщо ОСОБА_1 договір про надання грошових коштів у позику № 6762370125 від 19.01.2025 р. із ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» не укладався, а саме: звернення до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення та/або протоколу про прийняття такого звернення; витяг з ЄРДР; документи досудового розслідування за фактом встановлення обставин шахрайських дій; та обвинувальний вирок суду, що набрав законної сили, як результат вищевказаних звернень, тощо.

Стосовно відсутності належних доказів на підтвердження видачі кредиту зазначає, що наведений позивачем розрахунок заборгованості підтверджений квитанцiєю до платіжної інструкції № 20107-1354-182323645 про видачу коштів за Договором про надання грошових коштів у позику № 6762370125 від 19.01.2025 р. у розмірі 10 000,00 грн., що становить суму тіла кредиту, від якої відповідно до умов підписаного ОСОБА_1 договору проводилось подальше нарахування процентів за користування кредитними коштами.

Квитанція EasyPay до платіжної інструкції № 20107-1354-182323645 (ID операції: 1544589763) про перерахування коштів від 19.01.2025 р., долучена позивачем, є достовірним доказом, оскільки містить усі необхідні реквізити, а саме: номер, дату здійснення операції, суму видачі коштів, призначення платежу, найменування та скорочений номер рахунку отримувача, - і не може не враховуватись лише через наявність суб`єктивних заперечень відповідача. Додатково інформація про картковий рахунок, дату та час перерахування коштів міститься у Розділі 11 Договору.

Номер картки, на яку було здійснено перерахування коштів за договором, в особистому кабінеті відповідачка самостійно додала як таку, на яку бажає отримати кредитні кошти, і саме на цю картку № НОМЕР_3 відповідачкою було отримано суму позики у розмірі 10 000,00 грн.

Просить позов задовольнити в повному обсязі (а.с.90-98).

Дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 19.01.2025 року між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 укладений договір надання грошових коштів у кредит №6762370125, відповідно до якого відповідачці надано кредит в розмірі 10000,00 грн., строком на 360 днів, стандартна процентна ставка в день застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.2.5. цього договору та становить: 1% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього договору; 0,87% за кожен день користування кредитом, яка застосовується в період починаючи з 181 календарного дня з дати укладення цього договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (а.с.22-33).

Відповідно до Рішення Єдиного учасника ТОВ «Іннова Фінанс» № 05-09/2025 від 05.09.2025 було змінено найменування юридичної особи товариства з обмеженою відповідальністю з «Іннова Фінанс» на «Іннова -Нова» (а.с. 12).

Щодо укладення кредитного договору в електронному вигляді.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина другастатті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі205,207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікаторомце дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору - пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію».

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Так, згідно з п.10.2 договору надання грошових коштів у кредит №6762370125 від 19.01.2025 року, договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами Сторін та діє протягом строку, вказаного в п. 2.5. Договору (включно), а у випадку, якщо після закінчення вказаного строку, за Договором будуть наявні невиконані грошові зобов`язання, Договір продовжує діяти до повного виконання Позичальником зобов`язань за ним.

Відповідно до п.10.6.10.7 позичальник ознайомившись з усіма істотними умовами Оферти надав згоду (акцепт) на укладення Договору шляхом направлення повідомлення Товариству, яке підписано відповідно до абзацу третього частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме: шляхом введення у спеціальному полі під Офертою, яка містить усі істотні умови Договору, Одноразового ідентифікатора, який відповідає вимогам абзацу третього частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», та натиснення іконки «підписати». Вказана іконка стає активною лише після отримання та введення Одноразового ідентифікатора для підписання Договору та Одноразового ідентифікатора для підписання Паспорту Кредиту. Після підпису Електронного повідомлення Позичальником, зазначене повідомлення надійшло в ІКС Товариства, відповідно з цього моменту Товариство повідомлене про те, що Позичальник надав згоду (акцептував) на пропозицію (Оферту) Товариства щодо укладання Договору. Моментом підписання цього Договору є використання його Сторонами електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Підписанням Договору зі сторони Товариства є формування та надання на ознайомлення Позичальнику Оферти, а також генерація та направлення Позичальнику Одноразового ідентифікатора. Підписанням Договору зі сторони Позичальника є направлення Позичальником повідомлення, що містить Одноразовий ідентифікатор отриманий від Товариства, через Особистий кабінет.

Так, у розділі «Реквізити та підписи сторін» зазначено особисті дані позичальника ОСОБА_1 : РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт: НОМЕР_4 , виданий Новосанжарським РВ УМВС України в Полтавській області 24.05.2012, адреса: АДРЕСА_2 ; тел.: НОМЕР_2 , адреса електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 . Картка для зарахування коштів №: НОМЕР_6, що є підтвердженням здійсненої нею процедури ідентифікації в розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію».

При реєстрації та вході в особистий кабінет позичальника при укладенні договору відповідачем було використано фінансовий номер телефону НОМЕР_5 та електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Кредитний договір №6762370125 містить відмітку про підписання його одноразовим ідентифікатором 9885.

Таким чином, договір №6762370125 від 19.01.2025 року про надання грошових коштів у кредит підписаний відповідачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора 9885, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачкою не був би укладений.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10.06.2021 у справі №234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Твердження відповідачки ОСОБА_1 про те, що вона не укладала кредитний договір, не підписувала його та не отримувала коштів, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Одноразовий ідентифікатор 9885 направлявся відповідачці шляхом надсилання повідомлення на її мобільний номер, який вказувався нею при реєстрації - НОМЕР_5 .

При цьому відповідачка не заперечує, що вказаний номер телефону належить саме їй та саме вказаний номер телефону відповідачка вказаує як свій засіб зв`язку у відзиві на позовну заяву, а також в інших заявах та клопотаннях, поданих до суду (а.с. 82, 85-87, 126).

Таким чином, вказаний договір підписаний позичальником електронним підписом, у відповідності до норм статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст. 207 Цивільного кодексу України, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, що доводить волевиявлення відповідача на укладання кредитного договору у такий спосіб та отримання нею кредитних коштів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 року по справі №404/502/18, від 12.01.2021 року по справі №524/5556/19.

Щодо посилань відповідачки на здійснення шахрайських дій, зокрема зі сторони ОСОБА_2 , який на той час проживав в її будинку та без її згоди оформив кредит від її імені, використавши її документи (паспорт та РНОКПП), а також її мобільний телефон, про що відповідачка зазначає в заві від 03.08.2026 (а.с. 82), та неотримання нею кредитних коштів за наслідками укладення договору, то суд виходить із того, що матеріали справи не містять будь-яких переконливих відомостей щодо протиправності дій третіх осіб, зокрема й ОСОБА_2 чи ОСОБА_2 , стосовно відповідачки, як і незаконності заволодіння її персональними даними з метою подальшого укладення договору.

Надані же відповідачкою витяг з ЄРДР про кримінальне провадження №12026175480000080 за ч. 1 ст. 182 КК України не містять відомостей щодо їх відношення саме до правовідносин, які склались між сторонами, зокрема, щодо договору №6762370125 від 19.01.2025 (а.с. 88).

Крім того, заява про вчинення кримінального правопорушення є лише підставою для початку досудового розслідування, а не встановлення факту злочину, вини певної особи чи визнання договору недійсним. Внесення відомостей до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, не означає автоматичного підтвердження, обставин викладених у заяві. Досудове розслідування є лише етапом встановлення істини, а не доведеним фактом шахрайства, крадіжки, тощо.

Водночас, будь-які заяви чи аргументи відповідача, які не підкріплені конкретними доказами, є юридично необґрунтованими та не можуть бути прийняті судом які належний доказ. Зважаючи на вищенаведене, заяву відповідача про вчинення злочину за ознаками кримінального правопорушення необхідно розглядати виключно як припущення, яке не підтверджується належними доказами.

Отже, сам по собі факт звернення відповідачки до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення відносно неї не свідчить про те, що вона не укладала такий договір. Доказів на підтвердження укладення кредитного договору під впливом інших осіб відповідач не надавала. За таких обставин підстави вважати, що у відповідачки не виник обов`язок з виконання умов кредитного договору, відсутні.

Щодо перерахування кредитних коштів за кредитним договором суд виходить з такого.

На підтвердження виконання кредитором обов`язку щодо надання грошових коштів у розмірі 10000 грн відповідачці було надано лист ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» про перерахування коштів 19.01.2025 на суму 10000 грн. на картку НОМЕР_3 (який відповідає номеру банківської картки зазначеної в кредитному договорі), призначення платежу: кредитні кошти від ТОВ «Іннова Фінанс» (а.с. 38).

Згідно з повідомленням АТ КБ "Приват Банк" №20.1.0.0.0/7-260729/49881-БТ від 31.07.2026, наданим на виконання ухвали суду про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_6 ( НОМЕР_7 ), на яку 19 січня 2025 року був зарахований платіж у сумі 10000 грн, що відповідає даті укладання кредитного договору та сумі наданого кредиту (а.с. 113, 114).

Вказані докази спростовують доводи відповідачки про не підтвердження позивачем факту перерахування кредитних коштів на її банківський рахунок.

Таким чином, суд дійшов висновку про укладення ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 кредитного договору №6762370125 від 19.01.2025 та виконання кредитовцем зобов`язання за договором та надання позичальнику грошових коштів в розмірі 10000,00 грн шляхом перерахування грошових коштів 19 січня 2025 року на банківську картку, вказану позичальником при заповненні анкетних даних.

А доводи відповідачки про те, що вона кредитний договір №6762370125 від 19.01.2025 не укладала та кошти в розмірі 10000,00 грн не отримувала спростовуються дослідженими у справі доказами: договором про надання фінансового кредиту №6762370125 від 19.01.2025, який містить: всі персональні дані позивачки, номер картки, для зарахування кредитних коштів, відомості про номер телефону, з якого нею був відправлений одноразовий ідентифікатора 9885, з метою підписання кредитного договору та супутніх до нього документів; а також повідомленням АТ КБ «ПриватБанк» про належність кредитної картки НОМЕР_6 відповідачці та зарахування на неї 19.01.2025 коштів в сумі 10000,00 грн.

Щодо виконання взятих зобов`язань за кредитним договором відповідачкою.

Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, як це передбачено ст. 526 ЦК України.

Згідно з нормою статті 562 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 611 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені у статтях 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплатити суму боргу кредитору.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц).

Так в даному випадку матеріали справи у своїй сукупності свідчать про те, що відповідачка отримала кредитні кошти за договором №6762370125 від 19 січня 2025 року, укладеного з ТОВ «Іннова Фінанс».

Звертаючись до суду з вказаним позовом, представник позивача зазначав про те, що у зв`язку з невиконанням відповідачкою зобов`язань за кредитним договором №6762370125 від 19 січня 2025 року вона має заборгованість, яка за даними позивача становить 40660 грн., з яких: 10000 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 30660 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с. 60-70).

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення ОСОБА_1 отриманих в кредит коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом, в межах визначеного сторонами строку кредитування.

Таким чином, оскільки відповідачка не виконала взяті на себе зобов`язання та в добровільному порядку у строки, передбачені кредитним договором, отримані в кредит кошти не повернула в повному обсязі, позовні вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) по вищевказаному договору, підлягають задоволенню.

За умовами договору №6762370125 від 19 січня 2025 року укладеного між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 було передбачено надання кредиту в розмірі 10000 грн, строком на 360 днів, стандартна процентна ставка в день застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.2.5. цього договору та становить: 1% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього договору; 0,87% за кожен день користування кредитом, яка застосовується в період починаючи з 181 календарного дня з дати укладення цього договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (а.с.22-33).

З наданого розрахунку заборгованості за кредитним договором (а.с.60-70) вбачається, що відсотки за користування кредитом були нараховані, виходчи з розміру визначених договорі процентних ставок, в межах строку кредитування за період: з 19.01.2025 року по 14.01.2026 року, та враховуючи часткову сплату за кредитом, про що позивач зазначив в позові, відсотки за користування кредитом становлять 30660 грн (а.с.60-70).

Відповідачка заперечень щодо правильності наданого позивачем розрахунку сум заборгованості не заявляла; належних та допустимих доказів того, що заборгованість розрахована невірно та має менший розмір, ніж зазначено позивачем, не надала; власний розрахунок не надавала.

Таким чином, у зв`язку порушеннями зобов`язань відповідачка має заборгованість за кредитним договором №6762370125 від 19.01.2025 в розмірі 40660 грн., що складається з заборгованості за основною сумою боргу 10000 грн., заборгованості за відсотками 30660 грн.

Оскільки відповідачка не виконує умов кредитного договору, добровільно та в визначені строки не сплачує визначені договором платежі, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», із позовних заяв майнового характеру, поданих юридичною особою, справляється судовий збір в розмірі 1,5% ціни позову, але не менше одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд бере до уваги, що позов задоволено в повному обсязі, тому судові витрати покладаються на відповідачку в повному розмірі. З відповідачки на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати у розмірі 2662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» (код ЄДРПОУ 44127243) заборгованість за кредитним договором №6762370125 від 19.01.2025 в розмірі 40660 (сорок тисяч шістсот шістдесят) грн 00 коп, що складається із суми заборгованості за основною сумою боргу - 10000 грн, суми заборгованості за відсотками - 30660 грн, а також понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова», місцезнаходження: вул. Верхній Вал, буд.10, поверх 2, офіс 5, м.Київ, 04071, код ЄДРПОУ 44127243;

відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

представник відповідачки: адвокат Петрушанко Ольга Дмитрівна, адреса робочого місця адвоката: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складений 13 жовтня 2026 року.

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Ю.О. Афанасьєва