Вирок № 140620414, 14.10.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/5985/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року с-ще Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018160380001905 від 09.09.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, з середню освіту, одруженого, офіційно працевлаштованого у ТОВ «ФОМАЛЬГАУТ-ПОЛІМІН» на посаді представника торгівельного відділу по роботі з ключовими клієнтами, маючого на утриманні малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України,

ВСТАНОВИВ:

09 вересня 2018 року, приблизно о 05.00 годині, обвинувачений ОСОБА_4 разом із невстановленою досудовим розслідуванням особою (матеріали відносно якого виділено в окреме провадження), перебуваючи в автомобілі марки «Mitsubishi Chariot» д.р.н. НОМЕР_1 , за адресою: м. Одеса. Аркадійська алея, 1, помітили раніше незнайомого їм неповнолітнього ОСОБА_7 , який сідав в автомобіль служби таксі «Bond», в результаті чого у них раптово виник злочинний намір, спрямований на незаконне заволодіння його майном. Далі, обвинувачений ОСОБА_4 , та невстановлена досудовим розслідуванням особа (матеріали відносно якого виділено в окреме провадження), на автомобілі «Mitsubishi Chariot» під керуванням обвинуваченого ОСОБА_4 , прослідували за автомобілем таксі, який прямував до місця проживання ОСОБА_7 .

Прибувши до місця мешкання ОСОБА_8 , обвинувачений ОСОБА_4 , із невстановленою досудовим розслідуванням особою (матеріали відносно якого виділено в окреме провадження), зупинились на перехресті вулиць Вишневої та Якутської, в с. Лиманка Овідіопольського (зараз Одеського) району Одеської області та дочекались коли ОСОБА_8 вийшов з салону автомобіля таксі та підійшов до місця свого проживання, а саме до будинку АДРЕСА_3 .

Після чого, приблизно о 05 годині 25 хвилин, того ж дня, реалізовуючи спільний злочинний намір, направлений на здійснення розбійного нападу з метою заволодіння майном потерпілого, обвинувачений ОСОБА_4 , за попередньою змовою із невстановленою досудовим розслідуванням особою (матеріали відносно якого виділено в окреме провадження), керуючись корисливим мотивом, умисно, застосовуючи насильство, яке є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого та виразилося у тому, що обвинувачений ОСОБА_4 , підійшов збоку до потерпілого ОСОБА_7 та наніс йому один удар кулаком руки в область губи зліва, в свою чергу, невстановлена досудовим слідством особа (матеріали відносно якого виділено в окреме провадження), знаходячись ззаду потерпілого, схопила його одною рукою за шию, а другою нанесла удар в область правого ока та продовжила утримувати, як в цей час, обвинувачений ОСОБА_4 , відкрито заволодів, вихопивши з рук, мобільним телефоном потерпілого марки «SAMSUNG Galaxy S8», чорного кольору, ІМЕІ: НОМЕР_2 , вартістю 22000 гривень та зірвав з шиї два срібних ланцюга загальною вартістю 1800 гривень із срібною підвіскою, вартістю 182 гривень.

Далі, продовжуючи спільні злочинні дії, скеровані на заволодіння майном потерпілого, обвинувачений ОСОБА_4 , застосовуючи насильство, яке є небезпечним для життя та здоров`я, знову наніс удар рукою в ніс потерпілого ОСОБА_7 , від якого він впав на землю, де невстановлена досудовим слідством особа (матеріали відносно якого виділено в окреме провадження), завдавши ще один удар рукою в область щелепи, відкрито заволодів, знявши з руки, годинником марки «Zodiac», вартістю 50000 гривень, в цей же момент обвинувачений ОСОБА_4 відкрито заволодів, вилучивши з карману штанів, гаманцем вартістю 500 гривень, в якому знаходились грошові кошти у сумі 1500 гривень, платіжна картка КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 , яка матеріальної цінності не уявляє. Заволодівши вказаним мобільним телефоном, обвинувачений ОСОБА_4 , з метою доведення злочинного наміру до кінця, погрожуючи потерпілому ОСОБА_7 застосуванням ножа, почав вимагати від останнього повідомити пароль розблокування мобільного телефону потерпілого. В свою чергу, потерпілий ОСОБА_7 , сприйнявши вказану погрозу, застосування відносно нього ножа, як реальну, повідомив обвинуваченому ОСОБА_4 , 4-х значний пароль, для розблокування мобільного телефону марки «SAMSUNG Galaxy S8», чорного кольору, ІМЕІ: НОМЕР_2 . В результаті спільних злочинних дій, обвинувачений ОСОБА_4 , та невстановлена досудовим розслідуванням особа (матеріали відносно якого виділено в окреме провадження), незаконно заволоділи майном потерпілого на загальну суму 75982,00 гривень. З місця вчинення злочину зникли та викраденим майном розпорядились на власний розсуд.

В результаті дій обвинуваченого ОСОБА_4 та невстановленої досудовим розслідуванням особи (матеріали відносно якого виділено в окреме провадження) потерпілому ОСОБА_7 , відповідно до висновку експерта №374 від 10.10.2018, спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми у формі струсу головного мозку і гематом потиличної області справа. Ці тілесні ушкодження утворилися від не менш як одноразової дії тупого (тупих) предмета (предметів), групові і індивідуальні особливості яких в ушкодженнях не відобразилися.

Враховуючи морфологічні особливості ушкоджень, а також приймаючи до уваги медичну документацію, можна висловитись, що вони можуть відноситись до періоду 09.09.2018 року.

Закрита черепно-мозкова травма у формі струсу головного мозку і гематоми потиличної області справа, спричинили за собою розлад здоров`я терміном понад 6 днів але не більше 21 дня і за цим критерієм, згідно п.2.3.3 і 4.6. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 2 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, та з погрозою застосування такого насильства (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

30.09.2026 року між прокурором Чорноморської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участі захисника адвоката ОСОБА_5 , за наявної письмової згоди потерпілого ОСОБА_7 на укладення угоди, було укладено угоду про визнання винуватості, згідно якої ОСОБА_4 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України при вказаних вище обставинах.

Обвинувачений ОСОБА_4 згідно даної угоди зобов`язується добровільно перерахувати протягом 5 днів з дня підписання даної угоди на підтримку військової частини НОМЕР_4 Збройних Сил України (реквізити рахунку отримувач: військова частина НОМЕР_4 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ; код класифікації доходів бюджету: 25020200 Кошти, що отримують бюджетні установи від підприємств, організацій, фізичних осіб та від інших бюджетних установ для виконання цільових заходів; код програмної класифікації видатків (КПКВ): 2101150; рахунок: UA61 820172 03132 4100 33020 19028; установа УДКСУ м. Києва; МФО: 820172) грошові кошти в сумі 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень, задля захисту безпеки населення, інтересів держави та територіальної цілісності від військової агресії російської федерації проти України, із наданням прокурору підтверджуючих документів.

Прокурором при вирішенні питання про укладення цієї угоди про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. 470 КПК України враховано, зокрема:

активне сприяння ОСОБА_4 розкриттю кримінального правопорушення, що виразилось у повідомленні ним про всі обставини його вчинення, обставини та події, які мають значення для кримінального провадження, що враховується як активне сприяння встановленню обставин кримінального провадження;

відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок вчинення інкримінованого кримінального правопорушення потерпілий ОСОБА_7 повідомив суду, що обвинувачений ОСОБА_4 відшкодував йому в повному обсязі завдану шкоду, будь яких претензій він до нього не має. Відсутність встановленої іншої шкоди заподіяної внаслідок вчинення даного кримінального правопорушення;

наявний суспільний інтерес у забезпеченні швидкого судового провадження щодо інкримінованого йому злочину.

Обвинувачений ОСОБА_4 щиро розкаюється в скоєному, критично оцінює свою злочинну поведінку, в тому числі шляхом повного визнання вини і готовності нести кримінальну відповідальність, активно сприяв розкриттю інкримінованого йому злочину.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 (ст. 66 КК України) є: щире каяття; активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; добровільне відшкодування завданого збитку; добровільна ініціатива обвинуваченого щодо надання грошових коштів для цілей оборони у воєнний час; вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких сімейних обставин, оскільки обвинувачений мав та має на утриманні члена сім`ї мати ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , із групою інвалідності та яка потребує постійного догляду, проте не був працевлаштований, на момент вчинення протиправних дій, перебував у скрутному матеріальному становищі. Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 (згідно зі ст. 67 КК України), не встановлено.

Беручи до уваги відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який характеризується позитивно, його молодий вік, який офіційно працевлаштувався, одружився, у нього народилась дитина після вчинення вказаного кримінального правопорушення, має на утриманні мати, яка є інвалідом та потребує стороннього догляду, раніше не судимий, тяжкість інкримінованого йому злочину, позицію потерпілого ОСОБА_7 щодо призначення ОСОБА_4 найбільш м`якого покарання не пов`язаного з реальним позбавленням волі - у зв`язку з розкаянням останнього, його вибачень та відшкодуванням завданої шкоди в повному обсязі, наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення відповідно до ст. 66 КК України, а саме: щире каяття та беззастережне визнання ним винуватості, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку, вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких сімейних обставин, а також добровільна ініціатива обвинуваченого щодо надання грошових коштів для цілей оборони у воєнний час, відсутність обставин, що обтяжують покарання, передбачених ст. 67 КК України, сторони дійшли згоди про можливість призначення ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст. 69 КК України та призначення основного покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, у вигляді позбавлення волі строком п`ять років, і не призначення додаткового покарання, що передбачено санкцією ч. 2 ст. 187 КК України.

Крім того, враховуючи обставини справи та особу винного, а також вказані обставини, що пом`якшують покарання, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання, сторони вважають, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без реального відбування покарання, тому сторони, з урахуванням вимог частини 2 статті 75 КК України, узгодили звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку та покладенням обов`язків, визначених ст. 76 КК України.

Прокурор в судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості від 30.09.2026 року та надав суду лист № 2362/19176 від 02.10.2026 від т.в.о. командира військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_10 адресований прокурору Чорноморської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 , відповідно до якого, на рахунок військової частини НОМЕР_4 від обвинуваченого ОСОБА_4 надійшли добровільні внески від 30.09.2026 та 01.10.2026 на загальну суму 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень, які будуть використані на забезпечення потреб військової частини НОМЕР_4 з протистояння збройної агресії рф.

Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні просив суд затвердити досягнуту під час судового розгляду угоду про визнання винуватості між обвинуваченим та прокурором за його участі як захисника, а також за письмової згоди на укладення такої угоди потерпілого ОСОБА_7 , а також надав суду чотири квитанції про внесення обвинуваченим ОСОБА_4 грошових коштів у загальній сумі 500 000 гривень, згідно з обов`язком по вказаній угоді про визнання винуватості, на рахунок військової частини НОМЕР_4 задля забезпечення потреб військової частини з протистояння збройної агресії рф.

Обвинувачений в судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості, запевнивши про добровільність її укладення, визнання ним вини у вчиненні вказаного вище кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, при вказаних вище обставинах, а також повідомив про добровільність виконання ним усіх умов та обов`язків угоди про визнання винуватості.

Потерпілий ОСОБА_7 в судове засідання не з`явився, 23.09.2026 року через систему "Електронний суд" подав заяву, якою підтверджує про надання ним письмової згоди на укладення між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 угоди про визнання винуватості, а також просить розглянути дану угоду та ухвалити вирок без його участі та повідомив, що обвинувачений ОСОБА_4 відшкодував йому увесь матеріальний та моральний збиток, розкаявся у вчиненому, претензій до нього він не має.

Вивчивши матеріали кримінального провадження, заслухавши прокурора, обвинуваченого, захисника, суд дійшов висновку, що угоду про визнання винуватості слід затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену сторонами угоди міру покарання, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно із ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією).

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Судом встановлено, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, та з погрозою застосування такого насильства (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб..

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винним, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Крім того, судом встановлено, що потерпілим у даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 надано письмову згоду прокурору на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим.

Вчиненим кримінальним правопорушенням шкода шкоди державним чи суспільним інтересам не завдано.

Таким чином, у даному кримінальному провадженні можливе укладання угоди про визнання винуватості відповідно до ч. 4 ст. 469 КПК України.

Судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено та перевірено, що умови даної угоди відповідають вимогам КПК України та КК України.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 є: щире каяття; активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; добровільне відшкодування завданого збитку; добровільна ініціатива обвинуваченого щодо надання грошових коштів для цілей оборони у воєнний час; вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких сімейних обставин, оскільки обвинувачений мав та має на утриманні члена сім`ї мати ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , із групою інвалідності та яка потребує постійного догляду, проте не був працевлаштований, на момент вчинення протиправних дій, перебував у скрутному матеріальному становищі.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Зі змісту ч. 5 ст. 65 КК України, суд при затвердженні вироком угоди про примирення або про визнання вини, призначає покарання узгоджене сторонами угоди. При цьому, вимоги ст. 50 КК України регламентують призначення покарання із урахуванням мети покарання як такої, що включає не лише кару, а й виправлення засуджених та запобігання вчиненню злочинів у майбутньому як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим і призначення останньому узгодженої сторонами міри покарання.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні.

Арешти на майно, накладені ухвалами слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 18.09.2018 року (справа № 509/4288/18) та від 19.09.2018 року (справа № 509/4301/18), підлягають скасуванню.

Долю речових доказів у даному кримінальному провадженні належить вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого відсутній, підстави для його обрання до набрання вироком законної сили відсутні.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 314, 373, 374, 376, 394, 475 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Угоду про визнання винуватості між прокурором Чорноморської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 , та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участі захисника ОСОБА_5 від 30 вересня 2026 року в кримінальному провадженні №12018160380001905 від 09.09.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, - затвердити.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України та призначити йому покарання за ч.2 ст.187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч.2 ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням і встановити іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

На підставі п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Арешти на майно, накладені ухвалами слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 18.09.2018 року (справа № 509/4288/18) та від 19.09.2018 року (справа № 509/4301/18), - скасувати.

Речові докази після набрання вироком суду законної сили:

- предмет візуально схожий на ніж (розкладний), з чорною металевою рукояткою та розібраним лезом, довжиною 10 см, шириною 2 см; набір відмичок; чоловічий светр коричневого кольору «UCAR», які поміщені до камери зберігання речових доказів Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області (теперішня назва відділення поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Одеській області) знищити;

- автомобіль «MITSUBISHI CHARIOT» номер шасі НОМЕР_6 реєстраційний номер НОМЕР_1 , вважати повернутим ОСОБА_9 , яка мала права на розпорядження та користування вказаним автомобілем на підставі довіреності від 08.05.2018 від власника автомобіля;

- DVD-R диск «Maximus», об`ємом 4,7 GB із записом з камери відеоспостереження, який зберігається при матеріалах кримінального провадження в суді, продовжити зберігати при матеріалах кримінального провадження в суді;

- цифровий носій інформації DVD-R диск «Maximus», об`ємом 4,7 GB з відеозаписом ІЦ «Безпечне місто», який зберігається при матеріалах кримінального провадження в суді, продовжити зберігати при матеріалах кримінального провадження в суді;

- CD-R диск «Artex», об`ємом 700 МВ з інформацією з банка, який зберігається при матеріалах кримінального провадження в суді, продовжити зберігати при матеріалах кримінального провадження в суді;

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ч.4 ст. 394 КПК України до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення:

- обвинуваченим, його захисником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 КПК України, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди;

- прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий: ОСОБА_1