Рішення № 140619775, 14.10.2026, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 14.10.2026

Справа № 501/5981/25

2/501/905/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року Чорноморський міський суд Одеської області у складі головуючого судді Петрюченко М.І.,

за участю секретаря судового засідання Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м.Чорноморську Одеського району Одеської області цивільну справу за

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ КАПІТАЛ»

до

відповідача: ОСОБА_1

предмет та підстави позову: про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

І. Виклад позиції позивача та відповідача.

Через систему «Електронний суд» 26.12.2026 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКР КРЕДИТ КАПІТАЛ» (далі позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №1530-7868 від 25.03.2025 у розмірі 36342,56 грн., з яких заборгованість за кредитом 11426,31 грн., заборгованість за нарахованими процентами 15712,25 грн., заборгованість за процентами річних на підставі ст.625 ЦК 8200,00 грн., заборгованість по комісії 1005,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що 25.03.2025 сторони за допомогою веб-сайту https://creditkasa.ua уклали електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1530-7868, який разом з Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким відповідач був попередньо ознайомлений.

Відповідно до умов договору відповідач отримав від позивача кредит у розмірі 4700 грн., строк кредитування 365 днів, знижена % ставка 1,00 % в день, стандартна % ставка 1,00 % в день.

Також:

- додатковою угодою №1 від 18.04.2025 до Договору про відкриття кредитної лінії №1530-7868 від 25.03.2025 Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 900 грн.;

- додатковою угодою №2 від 04.05.2025 до Договору про відкриття кредитної лінії №1530-7868 від 25.03.2025 Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1000 грн.;

- додатковою угодою №3 від 05.05.2025 до Договору про відкриття кредитної лінії №1530-7868 від 25.03.2025 Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 800 грн.

- додатковою угодою №4 від 07.05.2025 до Договору про відкриття кредитної лінії №1530-7868 від 25.03.2025 Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1700 грн.;

- додатковою угодою №4 від 09.05.2025 до Договору про відкриття кредитної лінії №1530-7868 від 25.03.2025 Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 600 грн.;

- додатковою угодою №4 від 27.05.2025 до Договору про відкриття кредитної лінії №1530-7868 від 25.03.2025 Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 6700 грн.

Однак, відповідач належним чином не виконував своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, відсотків, а тому станом на 22.10.2025 за ним утворилась заборгованість у розмірі 36342,56 грн., з яких заборгованість за кредитом 11426,31 грн., заборгованість за нарахованими процентами 15712,25 грн., заборгованість за процентами річних на підставі ст.625 ЦК 8200,00 грн., заборгованість по комісії 1005,00 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, позивач просив суд стягнути кредитну заборгованість, а також понесені судові витрати по справі.

Відповідач 07.07.2026 надав до суду відзив на позов (а.с.120-125), просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що до позовної заяви надано електронні копії, з яких неможливо встановити їх автентичність; використання підпису одноразовим ідентифікатором та наявність електронного договору не є достатнім доказом підписання кредитного договору, додаткових угод до нього, тощо.

ІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 26.12.2025 справа розподілена для розгляду судді Петрюченко М.І. (а.с.86).

Ухвалою судді від 16.01.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.89-90).

Сторони були належним чином сповіщені про судовий розгляд справи, однак до суду не з`явились, надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 25.03.2025 сторони за допомогою веб-сайту https://creditkasa.ua уклали електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1530-7868, який разом з Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким відповідач був попередньо ознайомлений.

Відповідно до умов договору відповідач отримав від позивача кредит у розмірі 4700 грн., строк кредитування 365 днів, знижена % ставка 1,00 % в день, стандартна % ставка 1,00 % в день.

Також:

- додатковою угодою №1 від 18.04.2025 до Договору про відкриття кредитної лінії №1530-7868 від 25.03.2025 Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 900 грн.;

- додатковою угодою №2 від 04.05.2025 до Договору про відкриття кредитної лінії №1530-7868 від 25.03.2025 Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1000 грн.;

- додатковою угодою №3 від 05.05.2025 до Договору про відкриття кредитної лінії №1530-7868 від 25.03.2025 Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 800 грн.

- додатковою угодою №4 від 07.05.2025 до Договору про відкриття кредитної лінії №1530-7868 від 25.03.2025 Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1700 грн.;

- додатковою угодою №4 від 09.05.2025 до Договору про відкриття кредитної лінії №1530-7868 від 25.03.2025 Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 600 грн.;

- додатковою угодою №4 від 27.05.2025 до Договору про відкриття кредитної лінії №1530-7868 від 25.03.2025 Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 6700 грн.

Однак, відповідач належним чином не виконував своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, відсотків, а тому станом на 22.10.2025 за ним утворилась заборгованість у розмірі 36342,56 грн., з яких заборгованість за кредитом 11426,31 грн., заборгованість за нарахованими процентами 15712,25 грн., заборгованість за процентами річних на підставі ст.625 ЦК 8200,00 грн., заборгованість по комісії 1005,00 грн.

ІV. Оцінка Суду.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За положенням статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтями 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Матеріали справи свідчать про те, що оспорюваний договір укладений в електронній формі.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Також, відповідно до частини першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно статті 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 640 ЦК - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно статті 642 ЦК - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що 25.03.2025 сторони за допомогою веб-сайту https://creditkasa.ua уклали електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1530-7868, який разом з Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким відповідач був попередньо ознайомлений (а.с.11-22).

Відповідно до умов договору відповідач отримав від позивача кредит у розмірі 4700 грн., строк кредитування 365 днів, знижена % ставка 1,00 % в день, стандартна % ставка 1,00 % в день.

Також:

- додатковою угодою №1 від 18.04.2025 до Договору про відкриття кредитної лінії №1530-7868 від 25.03.2025 Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 900 грн.;

- додатковою угодою №2 від 04.05.2025 до Договору про відкриття кредитної лінії №1530-7868 від 25.03.2025 Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1000 грн.;

- додатковою угодою №3 від 05.05.2025 до Договору про відкриття кредитної лінії №1530-7868 від 25.03.2025 Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 800 грн.

- додатковою угодою №4 від 07.05.2025 до Договору про відкриття кредитної лінії №1530-7868 від 25.03.2025 Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1700 грн.;

- додатковою угодою №4 від 09.05.2025 до Договору про відкриття кредитної лінії №1530-7868 від 25.03.2025 Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 600 грн.;

- додатковою угодою №4 від 27.05.2025 до Договору про відкриття кредитної лінії №1530-7868 від 25.03.2025 Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 6700 грн.

На підтвердження укладання кредитного договору, позивач надав електронний доказ в паперовій формі, підписаний одноразовим ідентифікатором.

Отже, позивачем доведено факт укладання договору з відповідачем та додаткових угод до нього, його істотних умов.

Одночасно, позивачем сформовано довідку про перерахування суми кредиту, як підтвердження переказу кредитних коштів за кредитним договором №1530-7868 від 25.03.2025 та додаткових угод до нього (а.с.68).

Аналізуючи викладене вище вбачається, що позивач перерахував грошові кошти у сумі 4700 грн., 900 грн., 1000 грн., 800 грн., 1700 грн., 600 грн., 6700 грн. (всього 16400 грн.) на банківську карту № НОМЕР_1 , що належить відповідачу, що підтверджується квитанцією щодо переказу коштів (а.с.68).

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

При цьому, суд враховує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що у даній справі договір, на підставі якого заявлено позовні вимоги, у встановленому законом порядку оспорювався чи визнавався недійсним.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідач здійснював часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором шляхом здійснення платежів зазначених у розрахунку заборгованості за кредитним договором (а.с.69-71).

Суд, з врахуванням наведеного, погоджується з доводами позивача, що відповідач сплачуючи кредит, вчинив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного кредитного договору та додаткових угод до нього, які створилив для нього певні цивільні права та обов`язки, частину яких було реалізовано.

Це відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду викладеній у Постанові від 23.12.2020 по справі №127/23910/14-ц, а саме: «Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу».

В подальшому, Відповідач всупереч умовам Кредитного договору, ст.12 ЗУ «Про споживче кредитування» та ст.ст.525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушив вищезазначені умови Кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит Кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед Кредитодавцем за Кредитним договором.

Станом на 22.10.2025 року загальний розмір заборгованості Відповідача за Кредитним договором становить**: 36 342,56 грн., а саме:

- заборгованість за кредитом 11 425,31 грн.;

- заборгованість за нарахованими процентами 15 712,25 грн.;

- заборгованість за процентами річних на підставі ст.625 ЦК 8 200,00 грн.;

- заборгованість по комісії 1 005,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України у розмірі 8200,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.18 прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У даній справі, встановлено, що позивач (позикодавець) просив стягнути з позичальника заборгованість за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України під час дії в Україні воєнного стану у розмірі 8200 грн., які підлягають списанню кредитодавцем, а отже у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Крім того, суд не погоджується в частині стягнення з відповідача на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованості за комісією у розмірі 1005 грн., виходячи з наступного.

Так, відповідно до п.4.11 договору про відкриття кредитної лінії № 1530-7868 від 25.03.2025, комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит становить 15 % від суми додаткових грошових коштів.

Відносини, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних потреб громадян регулюються, зокрема, Законом України «Про захист прав споживачів».

Положення Закону України «Про захист прав споживачів» від 19.05.1991 з наступними змінами, у взаємозв`язку із положеннями ст.42 ч.4 Конституції України, треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником /споживачем/ за договором про надання споживчого кредиту, що виникають, як під час укладення, так і виконання такого договору (рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року у справі №15-рп/2011).

Відповідно до п.п.3.1, 3.4 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління НБУ від 10.05.2007 №168 (далі-Правила), у кредитному договорі або додатку до нього банки повинні надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача, зазначивши, зокрема, перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов`язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення. Банки також зобов`язанні в кредитному договорі зазначити вид і предмет кожної супутньої послуги, яка надається споживачу, обґрунтувати вартість супутньої послуги (нормативно-правові акти щодо визначення розмірів зборів та обов`язкових платежів, тарифів нотаріусів, страхових компаній, суб`єктів оціночної діяльності, реєстраторів за надання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна, інших реєстрів тощо).

Разом з тим, відповідно до п.3.6 Правил, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач повинен сплатити на користь банка за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо) або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє споживач з метою встановлення, зміни чи припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Держава має сприяти забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри у суспільстві.

Споживачу, як правило, об`єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму. Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть внаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги. Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визнання особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору (рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 у справі №15-рп/2011).

Споживач може і не знати, що при оформленні кредитного договору він оформив з банком непотрібну йому послугу.

Тому держава повинна забезпечувати захист громадян, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах.

За таких обставин, п.4.11 Договору про відкриття кредитної лінії щодо сплати позичальником комісії за надання кредиту у розмірі 15% грн. від суми додаткових грошових коштів в силу ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними.

Зважаючи на викладене, суд відмовляє у позові в частині стягнення заборгованості по комісії у розмірі 11005 грн.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини справи, даний позов підлягає частковому задоволенню.

Суд звертає увагу на те, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з частинами 1-2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Належно перевіривши всі обставини справи, дослідивши докази, вбачається, що власні дії відповідача щодо його фінансового номера телефону сприяли здійсненню відповідачем фінансових операцій, отримання грошових коштів на його рахунки.

На підставі досліджених доказів, суд висновує, що відповідач має повернути грошові кошти, які були зараховані на його картковий рахунок за спірним кредитним договором.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, у відповідності до вимог ч.3 ст.133 ЦПК, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача (ч.1, 2 ст.141 ЦПК).

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн., сплачений при подачі позову до суду пропорційно долі задоволених вимог у розмірі 1988,05 грн. (27137,56/36342,56)*2662,40.

Керуючись ст.ст.3, 4, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 89, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, Суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 38548598) заборгованість за кредитним договором №1530-7868 від 25.03.2025 у розмірі 27137,56 грн., з яких заборгованість за кредитом 11426,31 грн., заборгованість за нарахованими процентами 15712,25 грн. та судові витрати у розмірі 1988,05 грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Чорноморського міського

суду Одеської області М.І.Петрюченко