Ухвала суду № 140619296, 13.10.2026, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

УХВАЛА

Справа № 495/10603/23

Номер провадження 1-кп/495/706/2026

13 жовтня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі головуючої судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 , за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5 (ВКЗ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білгороді-Дністровському Одеської області у кримінальному провадженні, зареєстрованому у ЄРДР №12023162240000816 від 15.07.2023 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.4 ст.187 КК України, клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 та клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_4 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт,

УСТАНОВИВ:

У провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.07.2023 за №12023162240000816 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.4 ст.187 КК України, який надійшов на новий розгляд в іншому складі суду зі стадії підготовчого провадження після скасування обвинувального вироку.

Обвинуваченому ОСОБА_4 ухвалою Одеського апеляційного суду від 02.07.2026, одночасно із скасуванням вироку суду першої інстанції та направленням справи на новий розгляд, продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 16.10.2026.

Прокурор Білгород-Дністровської окружної прокуроратури Одеської області ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів. Клопотання мотивоване наявністю ризиків, передбачених п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України.

Захисник ОСОБА_5 подав клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, мотивуючи відсутністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України, наявністю у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків та постійного місця проживання.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив задовольнити, вказав, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину та нетяжкого злочину, ризики, які були підставою для обрання під час досудового слідства такого запобіжного заходу, як тримання під вартою не зникли та не перестали існувати, а судове провадження по розгляду обвинувального акта розпочато спочатку, триває дослідження доказів, свідки у справі не допитані.

Захисник в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підтримали клопотання захисника та просили суд обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю.

Захисник послався на надмірну тривалість строку тримання під вартою його підзахисного - понад три роки, на наявність у останнього міцних соціальних зв`язків, недоведеність існування ризиків, відсутність претензій у потерпілої, тощо.

Суд, заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання та кримінального провадження, встановив наступне.

Відповідно до ст. 331 КПК України суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається у порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Пункт 1 статті 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Разом з цим, тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості. Також згідно з пунктом 3 статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування мають навести всі підстави для обрання запобіжного заходу тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані.

Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховатися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, серед яких: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні,у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію обвинуваченого; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей у обвинуваченого; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Аналізуючи положення ст.194 КПК України разом із загальними положеннями КПК України щодо судового провадження в суді першої інстанції, можна дійти висновку, що суд не надає оцінку наявності обґрунтованої підозри під час вирішення питання продовження дії заходів забезпечення кримінального провадження, бо це передбачає оцінку доказів, яка може бути надана судом лише в нарадчій кімнаті на стадії ухвалення остаточного рішення.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.187, ч.2 ст.146 КК України, при цьому злочин за ч.4 ст.187 КК України відноситься до особливо тяжких, санкція статті якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду береться до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.

Судом також враховано, що ОСОБА_4 раніше судимий, не має постійного джерела доходів.

Прокурором доведено, відповідно до ст.194 КПК України, наявність достатніх підстав вважати, що існує передбачені п.1, п.5 ч.1 ст.177 КПК України ризики, а саме переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.

Захисник та обвинувачений заперечили проти продовження строку тримання під вартою, просили обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Суд, розглянувши цей довід, не знаходить підстав для його задоволення, вважає, що застосування інших більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Оцінивши обставини, визначені ст. 178 КПК України, враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 12 років, за станом здоров`я може триматися під вартою, не працює, має реальну можливість переховуватись від суду, що не надасть можливості забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання процесуальних рішень, суд прийшов до висновку, що клопотання прокурора, заявлене під час судового розгляду обвинувального акту відносно обвинуваченого є обґрунтованим і підлягає задоволенню та обраний відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід залишити на строк шістдесят днів з моменту постановлення наявної ухвали.

Суд приходить до висновку, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування відносно ОСОБА_4 такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, не зменшилися та не перестали існувати, обставини, що були враховані при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою також існувати не перестали.

З урахуванням наведеного, відповідно до вимог ст. ст. 177, 178, 183, 197, 199 КПК України, суд прийшов до висновку про необхідність продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор» строком на шістдесят днів, у зв`язку з чим клопотання прокурора підлягає задоволенню, а у задоволенні клопотання захисника слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 331, 372 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника відмовити.

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Державній установі «Ізмаїльській слідчій ізолятор» строком на 60 (шістдесят) діб з 13 жовтня 2026 року по 11 грудня 2026 року включно, з утриманням його в Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор».

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Дата та час проголошення повного тексту 14.10.2026 о 16.55

Суддя ОСОБА_1