Рішення № 140619294, 14.10.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11040/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

Розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

16 квітня 2026 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, у якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії Департаменту патрульної поліції в особі УПП в Одеській області щодо проведення службового розслідування за фактами, викладеними в його заяві від 30.03.2026 року та уточнюючої заяви від 04.04.2026 року;

скасувати висновок службового розслідування, затверджений наказом УПП в Одеській області від 12.09.2025 №619 в частині визнання дій поліцейських не правомірними;

зобов`язати відповідача провести повторне службове розслідування з обов`язковим долученням його пояснень.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі; вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; зобов`язано відповідача надати суду належним чином завірені копії матеріалів службового розслідування, затвердженого наказом УПП в Одеській області ДПП від 12.09.2025 року № 619.

27.04.2026 року позивач подав клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, у якому зазначив, що для повного встановлення обставин справи письмових матеріалів недостатньо, та повідомив про внесення Державним бюро розслідувань відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62026150020000875 від 10.03.2026 року за фактами протиправних дій працівників поліції, які є предметом оскарження у даній справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в ніч з 03 на 04 вересня 2025 року до нього працівниками Управління патрульної поліції в Одеській області ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та двома невстановленими особами у поліцейській формі було застосовано заходи фізичного впливу та спеціальні засоби (кайданки), що призвело до отримання ним тілесних ушкоджень та стану механічної асфіксії. За доводами позивача, після оформлення дорожньо-транспортної пригоди, учасником якої він був, поліцейські без законних підстав обмежили свободу його пересування з метою примусового доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, будь-яких документів про затримання не склали, а його виклики на лінію « 102» фактично проігнорували.

Позивач зазначає, що 30.03.2026 року звернувся до відповідача із заявою про вчинення дисциплінарного проступку та призначення службового розслідування щодо зазначених поліцейських, а 04.04.2026 року подав заяву про уточнення дати події. Проте службове розслідування за його заявою проведено не було, натомість листом від 13.04.2026 року № К-670 його повідомлено, що за фактом події вже проведено службове розслідування, призначене наказом від 12.09.2025 року № 619, за результатами якого в діях поліцейських не виявлено ознак дисциплінарного проступку.

Позивач вважає висновок службового розслідування упередженим та формальним, оскільки його як потерпілого не було опитано, висновок ґрунтується виключно на поясненнях зацікавлених осіб, працівників поліції, а дисциплінарна комісія проігнорувала його виклики на лінію « 102», що, на думку позивача, порушує вимоги Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 року № 893, щодо повноти та всебічності розслідування.

06.05.2026 року Департамент патрульної поліції подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що 01.04.2026 року за вх. № Н-670 та 07.04.2026 року за вх. № Н-719 до Управління патрульної поліції в Одеській області надійшла скарга позивача на дії працівників патрульної поліції. Під час опрацювання скарги виявлено, що за фактом описаної у ній події проведено службове розслідування, призначене наказом Управління патрульної поліції в Одеській області від 12.09.2025 року № 619, за результатами якого складено висновок службового розслідування від 11.10.2025 року, та 13.04.2026 року позивачу надано відповідь про відсутність у діях поліцейських ознак дисциплінарного проступку. Відповідач вказує, що під час оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди встановлено, що позивач відповідно до даних інформаційно-комунікаційної системи перебував у переліку осіб, які підлягають доставленню до ТЦК та СП згідно зі зверненням уповноваженого органу, відмовився виконувати законні вимоги поліцейських, у зв`язку з чим його було адміністративно затримано, а під час затримання він чинив активний фізичний опір та завдав тілесного ушкодження поліцейському ОСОБА_3 (укус правого передпліччя). За результатами службового розслідування дії поліцейських ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнано такими, що не містять ознак дисциплінарного проступку.

На думку відповідача, відсутність пояснень позивача не свідчить про незаконність чи упередженість службового розслідування, оскільки воно ґрунтувалося на сукупності доказів, зокрема відеозаписах, службових рапортах та письмових поясненнях інших осіб, позивач не був позбавлений можливості надати свої пояснення, однак цим правом не скористався, а у матеріалах службового розслідування міститься його пояснення від 04.09.2025 року, відібране після доставлення. Доводи позивача щодо викликів на лінію « 102» та упередженості ґрунтуються на припущеннях. Крім того, відповідач зазначає, що висновок службового розслідування є внутрішнім актом службової оцінки, прийнятим уповноваженим органом у межах дискреційних повноважень.

06.05.2026 року відповідач на виконання ухвали суду від 21.04.2026 року надав належним чином засвідчені копії матеріалів службового розслідування, призначеного наказом Управління патрульної поліції в Одеській області від 12.09.2025 року № 619, разом із відеозаписами на електронних носіях.

11.05.2026 року позивач подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що відповідачем не надано доказів наявності звернення ТЦК та СП щодо його доставлення та дотримання строку його виконання, а сила до нього застосовувалась з метою незаконного примусового доставлення. Позивач наголошує, що відповідно до статей 17, 28, 31 Закону України «Про адміністративну процедуру» дисциплінарна комісія була зобов`язана заслухати його та самостійно з`ясувати обставини справи, не обмежуючись поясненнями працівників поліції, що у висновку та матеріалах службового розслідування не відображено пояснень очевидців події ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а також не досліджено обставини його викликів на лінію « 102». Також позивач повідомив, що за фактом протиправних дій працівників поліції Державним бюро розслідувань розпочато кримінальне провадження № 62026150020000875 від 10.03.2026 року. До відповіді на відзив позивач долучив відеозапис події на електронному носії та подав клопотання про виклик і допит свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 і клопотання про долучення до матеріалів справи електронного доказу.

15.05.2026 року відповідач подав клопотання про повернення відповіді на відзив позивачеві, посилаючись на те, що у справах даної категорії заявами по суті справи є лише позов і відзив, а також заперечення проти клопотань позивача про виклик та допит свідків і долучення електронного доказу, вказуючи на заінтересованість зазначених осіб та на те, що відеозаписи з портативних відеореєстраторів поліцейських, наявні у матеріалах службового розслідування, містять безперервну фіксацію події.

Ухвалою суду від 14.10.2026 року провадження у справі в частині позовної вимоги про скасування висновку службового розслідування, затвердженого наказом УПП в Одеській області від 12.09.2025 № 619, закрито на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України, оскільки висновок службового розслідування не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке породжує правові наслідки для позивача, і така вимога не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, як і взагалі судом.

Щодо клопотань учасників справи суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Згідно з п.2 ч.6 ст.262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Предметом доказування у даній справі є правомірність дій відповідача щодо розгляду заяви позивача про вчинення поліцейськими дисциплінарного проступку, що з`ясовується на підставі письмових доказів: заяв позивача, відповіді відповідача та матеріалів службового розслідування. Позиції сторін достатньо повно викладені у заявах по суті справи, а тому суд не вбачає необхідності у проведенні судового засідання з повідомленням сторін та відмовляє у задоволенні клопотання позивача від 27.04.2026 року.

З цих же підстав суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про виклик та допит як свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Обставини, щодо яких позивач просить допитати свідків, стосуються фактичних подій затримання позивача та застосування до нього заходів примусу. Встановлення таких обставин та надання оцінки правомірності дій поліцейських під час затримання позивача не належить до предмета доказування у даній справі, а здійснюється органом поліції під час розгляду скарги позивача, у тому числі шляхом проведення службового розслідування, а також у межах кримінального провадження № 62026150020000875.

Клопотання позивача про долучення до матеріалів справи електронного доказу (відеозапису події на електронному носії) суд, з огляду на вимоги статей 2 та 9 КАС України, задовольняє та процесуальну оцінку надає у сукупності з наявними доказами у справі, враховуючи предмет доказування.

Клопотання відповідача про повернення позивачу відповіді на відзив задоволенню не підлягає. Відповідно до ч.2 ст.159 КАС України відповідь на відзив є заявою по суті справи. Ухвалою суду від 21.04.2026 року позивачу встановлено строк для подання відповіді на відзив сім днів з дня отримання відзиву. Відзив позивач отримав 07.05.2026 року, а відповідь на відзив подав 11.05.2026 року, тобто у встановлений судом строк. Посилання відповідача на ч.3 ст.263 КАС України є безпідставним, оскільки чинна редакція зазначеної статті такої норми не містить, а справа не належить до категорій справ, визначених ч.1 ст.263 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, які мають значення для вирішення спору, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що в ніч з 03.09.2025 року на 04.09.2025 року за участю позивача ОСОБА_1 мала місце подія, під час якої працівниками Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції після оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди позивача було затримано для доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки із застосуванням заходів фізичного впливу та спеціальних засобів.

Наказом Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції від 12.09.2025 року № 619 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» за фактом зазначеної події призначено службове розслідування, за результатами якого складено висновок службового розслідування від 11.10.2025 року.

Як зазначено відповідачем у відзиві, за результатами службового розслідування отримання 04.09.2025 року травми поліцейським ОСОБА_3 визнано таким, що мало місце під час виконання службових обов`язків, а дії поліцейських Управління патрульної поліції в Одеській області визнано такими, що не містять ознак дисциплінарного проступку.

30.03.2026 року позивач звернувся до начальника Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Одеській області із заявою про вчинення дисциплінарного проступку та призначення службового розслідування, у якій виклав обставини застосування до нього поліцейськими фізичної сили та спеціальних засобів, зокрема заламування рук, повалення на землю, притискання обличчям до землі та сильного тиску на ділянку шиї, внаслідок чого він перебував у стані кисневого голодування, зазначив про здійснення ним з 00:20 до 00:48 викликів на лінію « 102» з метою фіксації незаконного позбавлення волі та просив призначити і провести повне, всебічне та об`єктивне службове розслідування щодо поліцейських ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та інших причетних осіб. Заявою від 04.04.2026 року позивач уточнив дату події, зазначену в первинній заяві.

Зазначені заяви зареєстровані Управлінням патрульної поліції в Одеській області 01.04.2026 року за вх. № Н-670 та 07.04.2026 року за вх. № Н-719.

Листом Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції від 13.04.2026 року № К-670/41/13/04/02-26 «Про надання відповіді за результатом розгляду звернення» позивача повідомлено, що за фактом події, описаної у його зверненні, проведено службове розслідування, призначене на підставі наказу від 12.09.2025 року № 619, за результатами якого встановлено, що дії працівників Управління патрульної поліції в Одеській області під час події 04.09.2025 року не містять ознак дисциплінарного проступку, та роз`яснено право на оскарження.

Відомостей про те, що за заявою позивача від 30.03.2026 року з урахуванням заяви від 04.04.2026 року відповідачем перевірялось, чи містить вона відомості, які не були досліджені під час службового розслідування, призначеного наказом від 12.09.2025 року № 619, а також про прийняття за результатами такої перевірки рішення про призначення нового службового розслідування або про відмову в розгляді скарги, лист від 13.04.2026 року не містить.

Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.03.2026 року на виконання ухвали Пересипського районного суду м. Одеси від 02.03.2026 року у справі № 523/3857/26 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 62026150020000875 за заявою ОСОБА_1 від 02.02.2026 року щодо можливих неправомірних дій окремих працівників УПП в Одеській області ДПП, які, на думку заявника, незаконно обмежили його пересування, без складання відповідних документів, з правовою кваліфікацією за ч.2 ст.146 КК України. Досудове розслідування здійснює Другий слідчий відділ (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо розгляду його заяви та з висновком службового розслідування, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 року № 2337-VIII (далі Дисциплінарний статут).

Відповідно до частин 1, 2 статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Згідно з частиною 3 статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Частиною 4 статті 14 Дисциплінарного статуту визначено, що підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, медіа (далі повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Відповідно до частини 8 статті 14 Дисциплінарного статуту у разі надходження скарги на рішення, дії чи бездіяльність поліцейського, щодо яких вже проводиться службове розслідування, така скарга долучається до матеріалів службового розслідування.

Згідно з частиною 9 статті 14 Дисциплінарного статуту у разі надходження скарги на рішення, дії чи бездіяльність поліцейського, щодо яких є висновок дисциплінарної комісії, такі скарги не розглядаються, якщо не містять інформації, яка не була досліджена під час проведення службового розслідування. Про відмову у розгляді скарги заявник інформується у десятиденний строк.

Частиною 10 статті 14 Дисциплінарного статуту встановлено, що порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 року № 893 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі Порядок № 893).

Відповідно до пункту 1 розділу II Порядку № 893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Згідно з пунктом 2 розділу II Порядку № 893 службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про: внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення; ознаки дисциплінарного проступку, що призвів до загибелі або поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського під час виконання ним службових повноважень; недотримання підстав та порядку застосування або використання вогнепальної зброї, спеціальних засобів або заходів фізичного впливу.

Відповідно до пункту 10 розділу VI Порядку № 893 у разі надходження до керівника органу поліції вищого рівня скарги на рішення, дії чи бездіяльність поліцейського, щодо якого є висновок службового розслідування, якщо в ній містяться відомості, які не були досліджені під час проведення службового розслідування, чи безпосереднього виявлення таких відомостей уповноважений керівник органу поліції вищого рівня призначає нове службове розслідування за такими відомостями, проведення якого доручається дисциплінарній комісії органу поліції вищого рівня. За наявності підстав у таких випадках може призначатися службове розслідування за фактом учинення членами дисциплінарної комісії дисциплінарного проступку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про звернення громадян» заява (клопотання) це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Скарга це звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про звернення громадян» громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, має право, зокрема, особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви, знайомитися з матеріалами перевірки, подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема, об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення.

Аналіз наведених норм свідчить, що заява громадянина про вчинення поліцейським дисциплінарного проступку є передбаченою законом підставою для призначення службового розслідування, а у випадку, коли щодо відповідних дій поліцейського вже є висновок дисциплінарної комісії, орган поліції зобов`язаний перевірити, чи містить така скарга інформацію, яка не була досліджена під час проведення службового розслідування. За наслідками такої перевірки орган поліції або призначає нове службове розслідування за відомостями, що не були досліджені, або відмовляє у розгляді скарги з повідомленням про це заявника. При цьому відповідь заявнику має бути обґрунтованою, тобто містити мотиви прийнятого рішення.

Верховний Суд у постанові від 07.12.2021 року у справі № 120/278/20-а, аналізуючи положення частини 9 статті 14 Дисциплінарного статуту та пункту 10 розділу VI Порядку № 893, зазначив, що керівник вищого рівня не призначає службове розслідування лише у випадку надходження до нього скарги на рішення, дії чи бездіяльність поліцейського, щодо якого вже є висновок службового розслідування. Водночас за умови, якщо у скарзі містяться відомості, які не були досліджені під час вже проведеного службового розслідування, керівник вищого рівня у будь-якому випадку зобов`язаний призначити службове розслідування, проведення якого доручити дисциплінарній комісії органу поліції вищого рівня.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення службового розслідування за фактами, викладеними в заяві позивача від 30.03.2026 року та уточнюючій заяві від 04.04.2026 року, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, у заяві від 30.03.2026 року позивач повідомив про застосування до нього поліцейськими фізичної сили, зокрема притискання обличчям до землі та сильного тиску на ділянку шиї, що, за його твердженням, призвело до стану кисневого голодування, а також про здійснення ним викликів на лінію « 102» у період з 00:20 до 00:48, та просив призначити службове розслідування щодо конкретних поліцейських. Тобто заява позивача є повідомленням про можливе недотримання підстав та порядку застосування спеціальних засобів і заходів фізичного впливу, яке в силу частини 4 статті 14 Дисциплінарного статуту та пункту 2 розділу II Порядку № 893 є підставою для призначення службового розслідування.

Відповідач, отримавши зазначену заяву, службове розслідування за нею не призначив, а у відповіді від 13.04.2026 року обмежився посиланням на те, що за фактом події вже проведено службове розслідування, призначене наказом від 12.09.2025 року № 619.

Суд зазначає, що наявність висновку службового розслідування щодо тих самих дій поліцейських сама по собі не звільняє орган поліції від обов`язку розглянути скаргу громадянина у порядку, визначеному частиною 9 статті 14 Дисциплінарного статуту та пунктом 10 розділу VI Порядку № 893. Зазначені норми зобов`язують орган поліції перевірити, чи містить скарга інформацію, яка не була досліджена під час службового розслідування, та за результатами такої перевірки або призначити нове службове розслідування, або повідомити заявника про відмову у розгляді скарги саме з цих підстав.

Однак лист відповідача від 13.04.2026 року жодних висновків щодо того, чи досліджувались під час службового розслідування обставини, на які посилався позивач у заяві від 30.03.2026 року, зокрема щодо застосування до нього тиску на ділянку шиї, його викликів на лінію « 102», наявності очевидців події, не містить. Відповідь не містить і рішення про відмову у розгляді скарги з посиланням на частину 9 статті 14 Дисциплінарного статуту та мотивів такої відмови. Таким чином, фактично заява позивача по суті розглянута не була, а відповідь на неї не відповідає вимогам частини 1 статті 15 та статті 19 Закону України «Про звернення громадян» щодо об`єктивного та всебічного розгляду звернення і обґрунтованості прийнятого рішення.

Крім того, суд враховує, що службове розслідування, на яке послався відповідач, було призначено 12.09.2025 року та завершено 11.10.2025 року, тобто задовго до звернення позивача із заявою від 30.03.2026 року, та під час його проведення позивач не був опитаний як особа, щодо якої застосовувались заходи примусу, а його пояснення від 04.09.2025 року, на які посилається відповідач, відібрані безпосередньо після доставлення, тобто до призначення службового розслідування. Також після завершення службового розслідування, 10.03.2026 року, до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості № 62026150020000875 щодо можливих неправомірних дій працівників УПП в Одеській області ДПП стосовно позивача за ч.2 ст.146 КК України, що відповідно до пункту 2 розділу II Порядку № 893 є окремою підставою для призначення службового розслідування та, відповідно, не могло бути предметом дослідження дисциплінарної комісії.

Отже, відповідач не перевірив належним чином, чи містить заява позивача відомості, які не були досліджені під час службового розслідування, та не прийняв за нею жодного з рішень, передбачених частиною 9 статті 14 Дисциплінарного статуту та пунктом 10 розділу VI Порядку № 893, що свідчить про протиправність дій відповідача щодо розгляду заяви позивача від 30.03.2026 року з урахуванням уточнюючої заяви від 04.04.2026 року.

Посилання відповідача на те, що позивач не був позбавлений можливості надати пояснення, суд відхиляє, оскільки предметом оцінки у цій частині є саме розгляд відповідачем заяви позивача від 30.03.2026 року, а доказів того, що під час її розгляду позивачу пропонувалося надати пояснення або додаткові матеріали, як це передбачено статтею 18 Закону України «Про звернення громадян», відповідачем не надано.

Оцінюючи доводи відповідача щодо дискреційного характеру його повноважень, суд зазначає, що згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Водночас обов`язок розглянути скаргу громадянина на дії поліцейських у порядку, визначеному частиною 9 статті 14 Дисциплінарного статуту та пунктом 10 розділу VI Порядку № 893, і прийняти за нею одне з передбачених законом рішень дискреційним не є. Невчинення відповідачем дій, які покладаються на нього нормами Дисциплінарного статуту у зв`язку з надходженням скарги позивача, суд кваліфікує як протиправну поведінку суб`єкта владних повноважень. Роблячи такі висновки, суд не втручається у дискреційні повноваження відповідача щодо оцінки наявності чи відсутності в діях поліцейських дисциплінарного проступку та не надає власної оцінки правомірності їх дій під час затримання позивача, оскільки за відсутності належного розгляду скарги це було б передчасним.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) наголосив на особливій важливості принципу «належного урядування», який передбачає, що державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на встановлені обставини та для ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Департаменту патрульної поліції щодо розгляду заяви позивача від 30.03.2026 року з урахуванням уточнюючої заяви від 04.04.2026 року про вчинення поліцейськими дисциплінарного проступку та призначення службового розслідування, що відповідає суті першої позовної вимоги.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача провести повторне службове розслідування з обов`язковим долученням пояснень позивача суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Вирішення питання про призначення нового службового розслідування відповідно до частини 9 статті 14 Дисциплінарного статуту та пункту 10 розділу VI Порядку № 893 залежить від результатів перевірки органом поліції того, чи містить скарга відомості, які не були досліджені під час проведення службового розслідування, тобто належить до повноважень відповідача, які він має реалізувати за результатами розгляду заяви позивача. Суд не може підміняти орган поліції та наперед вирішувати питання про призначення службового розслідування.

За таких обставин належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Департаменту патрульної поліції повторно розглянути заяву позивача від 30.03.2026 року з урахуванням уточнюючої заяви від 04.04.2026 року про вчинення поліцейськими дисциплінарного проступку та призначення службового розслідування відповідно до вимог Дисциплінарного статуту, Порядку № 893 та Закону України «Про звернення громадян», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, у тому числі із забезпеченням права позивача надати пояснення та додаткові матеріали.

Отже, позовна вимога про зобов`язання відповідача провести повторне службове розслідування підлягає частковому задоволенню шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідачем правомірність своїх дій щодо розгляду заяви позивача від 30.03.2026 року не доведена.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір за подання даного позову у сумі 1331,20грн., ці витрати суд покладає на відповідача згідно ч.1 ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 260, 262, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 30.03.2026 року з урахуванням уточнюючої заяви від 04.04.2026 року про вчинення поліцейськими дисциплінарного проступку та призначення службового розслідування.

Зобов`язати Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.03.2026 року з урахуванням уточнюючої заяви від 04.04.2026 року про вчинення поліцейськими дисциплінарного проступку та призначення службового розслідування з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 1331(одна тисяча триста тридцять одна)грн. 20коп. витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України, до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646; місцезнаходження: вул. Ак.Корольова, буд.5, м.Одеса, 65114).

Суддя М.М. Аракелян