Рішення № 140619101, 14.10.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/26342/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 27 серпня 2026 року надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі-відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з відмови, листом №35842-31761/Д-02/8-1500/26 від 26.06.2026 року, у поновленні мого, ОСОБА_1 , права на отримання, з 01 лютого 2023 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року, з 01 березня 2025 року, з 01 березня 2026 року та з 01 червня 2026 року, основної пенсії у розмірі 86% грошового забезпечення, яке зазначено в довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 №ЮО101759 від 01.04.2025 року, пенсійної виплати у нарахованому на відповідну дату розмірі, без обмеження її максимальним розміром та без застосування, з 01 березня 2025 року, обмежувальних коефіцієнтів, встановлених пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 року «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період дії воєнного стану», та, з 01 березня 2026 року та з 01 червня 2026 року обмежувальних коефіцієнтів, встановлених пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України №1778 від 30.12.2026 року «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період дії воєнного стану»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити, шляхом проведення перерахунків пенсії, моє, ОСОБА_1 , порушене право на отримання, з 01 лютого 2023 року, з 01 лютого 2023 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року, з 01 березня 2025 року, з 01 березня 2026 року та з 01 червня 2026 року, основної пенсії у розмірі 86% грошового забезпечення, яке зазначено в довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 №ЮО101759 від 01.04.2025 року, пенсійної виплати у нарахованому на відповідну дату розмірі, без обмеження її максимальним розміром та без застосування, з 01 березня 2025 року, обмежувальних коефіцієнтів, встановлених пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 року «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період дії воєнного стану», та, з 01 березня 2026 року та з 01 червня 2026 року обмежувальних коефіцієнтів, встановлених пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України №1778 від 30.12.2026 року «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період дії воєнного стану»;

- відшкодувати ОСОБА_1 , понесені судові витрати, стягнувши їх з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Позиція позивача обґрунтовується наступним

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію відповідно до Закону України № 2262-XII.

На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/19935/25 відповідач здійснив перерахунок його пенсії з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 №ЮО101759 від 01.04.2025 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023.

Однак під час зазначеного перерахунку основний розмір пенсії було зменшено з 86% до 70% відповідних сум грошового забезпечення, незважаючи на те, що право позивача на обчислення пенсії виходячи з 86% грошового забезпечення було підтверджено рішенням суду у справі №420/2411/22.

Позивач вважає таке зменшення протиправним, оскільки зміни до статті 13 Закону України №2262-XII щодо встановлення граничного відсоткового розміру пенсії застосовуються при призначенні пенсії та не є підставою для зміни відсоткового значення раніше призначеної пенсії під час її перерахунку. Крім того, зазначає, що з 01.03.2025 відповідач застосував до його пенсії обмеження максимальним розміром та понижуючі коефіцієнти, передбачені постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025, а під час визначення розміру пенсійних виплат станом на 01.03.2026 та 01.06.2026 - понижуючі коефіцієнти, передбачені постановою Кабінету Міністрів України №1778 від 30.12.2025.

У червні 2026 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії виходячи з 86% грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, проте листом №35842-31761/Д-02/8-1500/26 від 26.06.2026 у задоволенні заяви було відмовлено.

Вважаючи зазначені дії відповідача протиправними та такими, що порушують його право на отримання пенсії у належному розмірі, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Позиція відповідача обґрунтовується наступним

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не погоджується із заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, і зазначає, що перерахунок пенсії позивача на виконання рішення суду у справі №420/19935/25 проведено на підставі оновленої довідки про грошове забезпечення із застосуванням основного розміру пенсії 70%, передбаченого статтею 13 Закону України №2262-XII. На думку відповідача, врахування нових видів грошового забезпечення зумовлює застосування законодавства, чинного на момент виникнення права на відповідний перерахунок. Також посилається на статтю 2 Закону України №3668-VI, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, та зазначає, що рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 не скасувало положень цієї статті.

Водночас вказує, що на виконання рішення суду у справі №420/13806/24 пенсія позивача обчислюється без обмеження максимальним розміром, а доплата за результатами виконання рішення у справі №420/19935/25 відсутня. Застосування понижуючих коефіцієнтів обґрунтовує положеннями статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та постанови Кабінету Міністрів України №1778 від 30.12.2025. Зазначає, що відомості про позивача в Єдиному державному реєстрі ветеранів війни відсутні, тому підстав для незастосування зазначених коефіцієнтів немає. Наголошує на можливості зміни механізму реалізації соціально-економічних прав з урахуванням фінансових ресурсів держави в умовах воєнного стану.

Крім того, заперечує проти стягнення судових витрат, посилаючись на цільове призначення коштів Пенсійного фонду України. З огляду на викладене просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Процесуальні дії та клопотання учасників процесу

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2026 року, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.

11 вересня 2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Станом на 14 жовтня 2026 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиція позивача та відповідача, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/2411/22 було відновлено право позивача на обчислення пенсії виходячи з 86% відповідних сум грошового забезпечення.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.01.2026 року у справі №420/19935/25 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.02.2023 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, з урахуванням виплачених сум.

Листом №28955-25089/Д-02/8-1500/26 від 26.05.2026 року відповідач повідомив позивача про виконання рішення суду у справі №420/19935/25 та надав копії розрахунків пенсії станом на 01.02.2023 року, 01.03.2023 року, 01.03.2024 року, 01.03.2025 року, 01.03.2026 року та 01.06.2026 року.

Відповідно до зазначених розрахунків під час перерахунку пенсії на підставі довідки №ЮО101759 від 01.04.2025 року відповідач застосував основний розмір пенсії 70% відповідних сум грошового забезпечення.

З розрахунку пенсії станом на 01.03.2025 року вбачається, що розмір пенсії позивача з урахуванням надбавок і доплат становив 32280,13 грн, з урахуванням максимального розміру - 31160,26 грн, а до виплати із застосуванням постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 року визначено 26819,48 грн.

Згідно з розрахунками пенсії станом на 01.03.2026 року та 01.06.2026 року розмір пенсії з урахуванням надбавок і доплат становив 34875,13 грн, з урахуванням максимального розміру - 31160,26 грн, а до виплати із застосуванням постанови Кабінету Міністрів України №1778 від 30.12.2025 року визначено 28293,60 грн.

У червні 2026 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про перерахунок пенсії виходячи з 86% грошового забезпечення, зазначеного в довідці №ЮО101759 від 01.04.2025 року, без обмеження максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів.

Листом №35842-31761/Д-02/8-1500/26 від 26.06.2026 року відповідач відмовив у задоволенні заяви. Застосування основного розміру пенсії 70% відповідач обґрунтував тим, що під час виконання рішення суду у справі №420/19935/25 враховано нові види грошового забезпечення, які не враховувалися при попередньому перерахунку пенсії на виконання рішення суду у справі №420/2411/22, та послався на положення статті 13 Закону України №2262-XII.

Не погоджуючись зі зменшенням відсоткового значення основного розміру пенсії, обмеженням її максимальним розміром та застосуванням понижуючих коефіцієнтів, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Джерела права та висновки суду

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

Приписами статті 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (частина 5 статті 17 Конституції України).

Конституційний Суд України у рішенні від 12 жовтня 2022 року №7-р(II)/2022 вказав на те, що встановлений частиною 5 статті 17 Основного Закону України обов`язок держави забезпечити соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, поширюється як на громадян України, які безпосередньо перебувають на такій службі, так і на тих, яких звільнено з неї.

Отже, на Державу покладається конституційний обов`язок посиленого соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії російської федерації проти України, розпочатої у лютому 2014 року, а також осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності.

Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 (далі - Закон №2262-ХІІ).

Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

На час призначення позивачу пенсії - 21.05.2004, частини перша та друга статті 13 Закону №2262-ХІІ визначали, що:

- пенсії за вислугу років призначаються особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12) в таких розмірах: за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;

- загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 86 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

Слід згадати, що пенсію позивачу було вперше (первісно) призначено саме в розмірі 86 відсотків відповідних сум грошового забезпечення.

Пунктом 8 розділу II Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності з 01.10.2011, та пунктом 23 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 № 1166-VII (далі - Закон №1166-VII), який набрав чинності з 01.05.2014, до частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ було внесено зміни та цифри « 86» замінено цифрами « 80» та цифри « 80» замінено цифрами « 70» відповідно.

Тобто, зміна встановленого Законом максимального розміру пенсії (з 86% до 70% сум грошового забезпечення) відбулася вже після призначення позивачу пенсії.

Водночас, питання щодо призначення пенсії за вислугу років, тобто умови призначення, розміри пенсій, види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, заробіток (грошове забезпечення) для обчислення пенсій, порядок звернення за призначенням пенсій та процедура їх призначення, унормовані, зокрема, статтями 12, 13, 14, 17, 43, 48, 49, 50 Закону №2262-ХІІ.

Натомість питання перерахунку призначених пенсій врегульовані статтями 51 та 63, а також частиною 18 статті 43 Закону №2262-ХІІ, відповідно до яких перерахунок пенсій, призначених особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

У разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.

Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Унесені до частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ зміни щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у зменшеному до 80% та 70% грошового забезпечення стосуються порядку призначення пенсії у разі реалізації права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Таким чином, зміна максимального розміру пенсії з 86% до 70% сум грошового забезпечення, що відбулася відповідно до частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ після призначення пенсії позивачу, не є підставою для зменшення розміру призначеної позивачу пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку.

Внесені Законами №3668-17 та №1166-VII зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80% та 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при призначенні нових пенсій.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом України в постанові від 08 липня 2015 року у справі №732/48/15 та Верховним Судом у постановах від 31 січня 2018 року у справі № 523/4930/15-а та від 27 лютого 2018 року у справі №642/3284/17.

У постанові від 19.06.2018 у справі №583/2264/17 Верховний Суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії відсотковий розмір грошового забезпечення, з якої призначається пенсія, визначається з урахування вислуги років, при цьому застосуванню підлягає норма закону у редакції, яка була чинною на час призначення пенсії.

Аналогічний правовий висновок також міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі №240/5401/18.

У відповідності до частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд уважає наведені вище правові висновки Верховного Суду цілком застосовними у даній справі, оскільки такі сформовані у подібних правовідносинах.

Додатково суд зазначає, що ч. 3 ст. 11 Закону №2262-ХІІ встановлено, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Однак, як Законом №2262-ХІІ, так і Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачено зменшення основного розміру пенсії у разі проведення її перерахунку.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про протиправність дій ГУПФУ в Одеській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії за вислугу років позивача з 86% до 70% сум грошового забезпечення, а отже в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими.

Щодо вимог в частині здійснення перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром, суд зазначає наступне.

Згідно частини 2 статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (абзац 6 пункт 4 Рішення Конституційного Суду України у Справі № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України).

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2000 року (вказана вище Справа № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України), рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади.

Отже, правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України Рішення від 20.12.2016 у справі № 7-рп/2016, є втрата чинності із 20.12.2016 року норм частини 7 статті 43 в Законі України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Це, у свою чергу, виключає можливість законодавчого органу України вносити зміни у норму яка визнана неконституційною, оскільки після визнання неконституційною частини 7 статті 43 Закону від 09.04.1992 року №2262-XII, така норма вважається «відсутньою» у тексті Закону.

Згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VIII, передбачено, що відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, він набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».

Разом з тим, суд зазначає, що частини 7 статті 43 Закону від 09.04.1992 року № 2262-XII, якою було передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, втратила чинність з часу прийняття рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016.

Буквальне розуміння змін, внесених Законом України від 06.12.2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016, дозволяє стверджувати, що у Законі від 09.04.1992 року № 2262-XII була відсутньою норма частини 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.

Тобто, вказане означає, що починаючи із 2017 року стаття 43 Закону від 09.04.1992 року № 2262-XII не передбачала положення про обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами. Отже, внесені Законом України від 06.12.2016 року №1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року»), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Такий висновок узгоджується з позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 року у справі №522/16882/17, від 31.01.2019 року у справі №638/6363/17 та від 12.03.2019 року у справі № 522/3049/17.

Крім цього суд звертає увагу й на те, що принцип обов`язковості рішень Конституційного Суду України, та їх властивість «негативної нормотворчості» проявляється у недопустимості запровадження правового регулювання з тими самими недоліками.

Зокрема, Конституційний Суд України в пункті 7 Рішення від 08.06.2016 року № 4-рп/2016 висловлював правову позицію, якою зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є «обов`язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені». Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Наведені висновки теж спростовують твердження відповідача про те, що стаття 43 Закону від 09.04.1992 року № 2262-XII на момент перерахунку пенсії носила імперативний характер та в установленому законодавством порядку неконституційною не визнавалася.

Також Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (рішення від 20.03.2002 року № 5-рп/2002, від 17.03.2004 року № 7-рп/2004).

Конституційний Суд України зазначав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20.03.2002 року № 5-рп/2002, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17.03.2004 року № 7-рп/2004).

Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом від 09.04.1992 року № 2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Як було встановлено та вбачається з матеріалів справи, у розрахунках пенсії позивача станом на 01.02.2023 року, 01.03.2023 року та 01.03.2024 року зазначено основний розмір пенсії 70% грошового забезпечення, визначеного довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 №ЮО101759 від 01.04.2025 року.

Згідно з відомістю про розрахунок пенсії позивача станом на 01.03.2025 року зазначено основний розмір пенсії 70% грошового забезпечення, підсумок пенсії з надбавками та доплатами - 32280,13 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії - 31160,26 грн. До виплати із застосуванням понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 року, визначено 26819,48 грн.

Згідно з відомостями про розрахунок пенсії позивача станом на 01.03.2026 року та 01.06.2026 року зазначено основний розмір пенсії 70% грошового забезпечення, підсумок пенсії з надбавками та доплатами - 34875,13 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії - 31160,26 грн. До виплати із застосуванням понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України №1778 від 30.12.2025 року, визначено 28293,60 грн.

З метою захисту порушеного права позивача, враховуючи зміст сформульованих вимог, суд вважає за доцільне визнати протиправними дії відповідача щодо перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2023 року, з 01 лютого 2023 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року, з 01 березня 2025 року, з 01 березня 2026 року та з 01 червня 2026 року з обмеженням її максимальним розміром та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 01 лютого 2023 року, з 01 лютого 2023 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року, з 01 березня 2025 року, з 01 березня 2026 року та з 01 червня 2026 року здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу без обмеження її максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо позовних вимог у частині здійснення перерахунку без застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановами Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 та №1778 від 30.12.2025, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 3 Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ (далі - Указ №64/2022), у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, передбачених частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Строк дії воєнного стану надалі неодноразово продовжувався відповідними указами Президента України, затвердженими законами України.

При цьому стаття 46 Конституції України, якою гарантовано право на соціальний захист, не включена до визначеного Указом №64/2022 переліку конституційних прав і свобод, які можуть тимчасово обмежуватися у зв`язку із введенням воєнного стану.

Статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що у 2025 році в період дії воєнного стану в Україні пенсії, призначені (перераховані) відповідно до визначених цією статтею законодавчих актів, зокрема Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших установлених законодавством доплат, розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаної норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 03.01.2025 року №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» (далі - Постанова №1), якою визначено розміри та порядок застосування зазначених коефіцієнтів.

Аналогічне регулювання передбачено статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», відповідно до якої у 2026 році в період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані), зокрема відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаної норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30.12.2025 року №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» (далі - Постанова №1778).

Пунктом 1 Постанови №1778 передбачено застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення пенсії:

до частини пенсії, що перевищує десять та не перевищує одинадцяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;

до частини пенсії, що перевищує одинадцять та не перевищує тринадцяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;

до частини пенсії, що перевищує тринадцять та не перевищує сімнадцяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;

до частини пенсії, що перевищує сімнадцять та не перевищує двадцяти одного прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;

до частини пенсії, що перевищує двадцять один прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.

Відповідні розміри коефіцієнтів до сум перевищення передбачено також пунктом 1 Постанови №1.

Для осіб, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та в яких обчислений відповідно до визначених постановами положень цього Закону розмір пенсії перевищує десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, передбачено особливий порядок визначення суми перевищення, до якої застосовуються коефіцієнти.

Постановами також визначено категорії осіб, до пенсій яких зазначені коефіцієнти не застосовуються. Зокрема, такі винятки стосуються осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації, заходах, необхідних для забезпечення оборони України, а також членів сімей відповідних загиблих, померлих або зниклих безвісти осіб, яким призначено пенсію в разі втрати годувальника.

Таким чином, положеннями статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та Постанови №1, а також статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та Постанови №1778 запроваджено тимчасове застосування до призначених (перерахованих) пенсій коефіцієнтів зменшення пенсійної виплати. Указаними положеннями фактично встановлено додаткове регулювання відносин, відмінне від передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який є спеціальним у сфері пенсійного забезпечення позивача.

Судом установлено, що згідно з розрахунком пенсії ОСОБА_1 станом на 01.03.2025 року її розмір з урахуванням надбавок і доплат становив 32280,13 грн. Водночас у розрахунку зазначено розмір пенсії з урахуванням максимального обмеження - 31160,26 грн, а до виплати із застосуванням Постанови №1 визначено 26819,48 грн.

З розрахунків пенсії станом на 01.03.2026 року та 01.06.2026 року вбачається, що її розмір з урахуванням надбавок і доплат становив 34875,13 грн. При цьому з урахуванням максимального обмеження зазначено 31160,26 грн, а до виплати із застосуванням Постанови №1778 визначено 28293,60 грн.

Отже, у справі, яка розглядається, ключовим є питання правомірності обмеження пенсії позивача максимальним розміром та застосування до нарахованої пенсії понижуючих коефіцієнтів, установлених Постановами №1 та №1778.

Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян регулюється спеціальними законами з урахуванням особливостей проходження служби, характеру, складності та значущості виконуваних обов`язків, ступеня відповідальності та встановлених законодавством гарантій соціального захисту.

Позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-XII).

Відповідно до частини третьої статті 1-1 Закону №2262-XII зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Отже, спеціальним законом установлено порядок зміни умов і норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії осіб. Запровадження додаткового механізму зменшення пенсійної виплати положеннями закону про Державний бюджет України та підзаконними нормативно-правовими актами без відповідної зміни спеціального закону не узгоджується з указаним приписом.

Щодо обмеження пенсії максимальним розміром суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 визнано неконституційними положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які передбачали таке обмеження.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 року №7-р(ІІ)/2022 визнано неконституційними приписи статті 2 Закону України від 08.07.2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» в частині їх поширення на Закон №2262-XII.

Тому доводи відповідача про те, що стаття 2 Закону №3668-VI не визнавалася неконституційною в частині обмеження пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII, не враховують зазначеного рішення Конституційного Суду України.

При цьому суд розмежовує обмеження пенсії максимальним розміром та застосування понижуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення. Хоча обидва механізми призводять до зменшення пенсійної виплати, вони мають різні нормативні підстави та потребують окремої правової оцінки.

Конституційний Суд України в рішенні від 28.08.2020 року №10-р/2020 зазначав, що предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений Конституцією України, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України. Відповідна юридична позиція викладена також у рішенні від 09.07.2007 року №6-рп/2007.

У рішенні від 27.02.2020 року №3-р/2020 Конституційний Суд України наголосив, що Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також установлювати інше, додаткове законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.

Враховуючи зазначені юридичні позиції, суд зазначає, що закони України про Державний бюджет України на 2025 та 2026 роки не повинні встановлювати іншого чи додаткового регулювання правовідносин, які охоплюються предметом спеціального пенсійного законодавства. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили щодо інших законів.

У разі необхідності зміни умов пенсійного забезпечення відповідні зміни мають вноситися з дотриманням порядку, визначеного спеціальним законом, а не шляхом установлення додаткових обмежень у бюджетному законодавстві.

За наявності конкуренції загальних і спеціальних норм застосуванню підлягає правило пріоритетності спеціального закону. У спірних правовідносинах таким законом є Закон №2262-XII, який визначає умови, норми та порядок пенсійного забезпечення позивача.

На особливості предмета та змісту закону про Державний бюджет України Конституційний Суд України звертав увагу також у рішенні від 22.05.2008 року №10-рп/2008.

Суд наголошує, що відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Водночас закон про Державний бюджет України має спеціально визначений предмет регулювання, пов`язаний із затвердженням Державного бюджету України та забезпеченням його виконання протягом відповідного бюджетного періоду.

Отже, під час вирішення спірних правовідносин застосуванню підлягають положення спеціального Закону №2262-XII, зокрема частини третьої статті 1-1, яка визначає порядок зміни умов і норм пенсійного забезпечення.

Посилання відповідача на можливість зміни механізму реалізації соціально-економічних прав з урахуванням фінансових ресурсів держави та необхідності забезпечення балансу суспільних інтересів не спростовують обов`язку органів державної влади діяти відповідно до Конституції та законів України.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 7 КАС України в разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Повноваження суду не застосовувати підзаконний нормативно-правовий акт у разі його суперечності закону кореспондує з принципом верховенства права.

Чинність підзаконного нормативно-правового акта та відсутність судового рішення про визнання його нечинним не усувають обов`язку суду перевірити відповідність його положень нормативно-правовим актам вищої юридичної сили.

Таким чином, застосування до пенсії ОСОБА_1 , призначеної відповідно до Закону №2262-XII, понижуючих коефіцієнтів, передбачених Постановами №1 та №1778, фактично призводить до зменшення пенсійної виплати шляхом запровадження додаткового регулювання, яке не узгоджується з установленим спеціальним законом порядком зміни умов пенсійного забезпечення.

Зважаючи на викладене, суд доходить висновку, що дії відповідача щодо застосування до пенсії позивача з 01.03.2025 року понижуючих коефіцієнтів, передбачених Постановою №1, та з 01.03.2026 року понижуючих коефіцієнтів, передбачених Постановою №1778, є протиправними.

При цьому 01.06.2026 року є датою одного з наданих розрахунків пенсії, який підтверджує продовження застосування Постанови №1778, та не потребує визначення окремого початку періоду відновлення порушеного права.

Враховуючи викладене, належним способом захисту порушеного права позивача в частині застосування понижуючих коефіцієнтів є визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025 року без застосування понижуючих коефіцієнтів, установлених пунктом 1 Постанови №1, а з 01.03.2026 року, без застосування понижуючих коефіцієнтів, установлених пунктом 1 Постанови №1778, з урахуванням раніше виплачених сум та відновленого в межах цієї справи основного розміру пенсії 86% відповідних сум грошового забезпечення.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії, та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на задоволення позовних вимог та згідно із ст.139 КАС України судові витрати позивача підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 143, 242-246, 258, 261, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 86% до 70% відповідних сум грошового забезпечення під час здійснення перерахунку пенсії з 01 лютого 2023 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 №ЮО101759 від 01.04.2025 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01 лютого 2023 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 №ЮО101759 від 01.04.2025 року виходячи з основного розміру пенсії 86% відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2023 року, з 01 лютого 2023 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року, з 01 березня 2025 року, з 01 березня 2026 року та з 01 червня 2026 року з обмеженням її максимальним розміром.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2023 року, з 01 лютого 2023 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року, з 01 березня 2025 року, з 01 березня 2026 року та з 01 червня 2026 року без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо застосування до пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2025 року понижуючих коефіцієнтів, установлених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 року «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з 01 березня 2026 року понижуючих коефіцієнтів, установлених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1778 від 30.12.2025 року «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2025 року без застосування понижуючих коефіцієнтів, установлених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 року, з 01 березня 2026 року без застосування понижуючих коефіцієнтів, установлених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1778 від 30.12.2025 року, виходячи з основного розміру пенсії 86% відповідних сум грошового забезпечення та з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1331 грн. 20 коп. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385).

Суддя С.О. Cтефанов