Рішення № 140618925, 13.10.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/3112/26

381/3956/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Ковалевської Л.М.,

за участі секретаря Омельчук С.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Фастові Київської області цивільну справу за позовом Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов`язків, -

ВСТАНОВИВ:

23 червня 2026 року Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» (далі КНП КОР «КОЦЕМД МК», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов`язків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах із КНП КОР «КОЦЕМД МК». Відповідно до наказу № 27-к від 30 квітня 2014 року його прийнято на посаду водія санітарного транспорту Фастівської станції екстреної медичної допомоги з 01 травня 2014 року, а згідно з витягом з наказу № 421.22-к від 18 грудня 2024 року з 01 січня 2025 року переведено на посаду екстреного медичного техніка Фастівської станції екстреної медичної допомоги КНП КОР «КОЦЕМД МК».

31 січня 2026 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Citroen Jumper», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить КНП КОР «КОЦЕМД МК», під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля «Skoda Octavia», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 березня 2026 року у справі № 369/2659/26 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, пов`язаного із зазначеною дорожньо-транспортною пригодою.

Внаслідок ДТП автомобіль позивача отримав механічні пошкодження.

Згідно зі звітом про визначення вартості матеріального збитку від 08 червня 2026 року, складеним ТОВ «Експертно-асистуюча компанія «Довіра», вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу, становить 327 706,85 грн.

Посилаючись на те, що на момент ДТП ОСОБА_1 перебував при виконанні трудових обов`язків, а підстав для покладення на нього повної матеріальної відповідальності немає, позивач вважає, що відповідно до статей 130, 132 КЗпП України відповідач має нести матеріальну відповідальність у межах свого середнього місячного заробітку.

Згідно з довідкою про середню заробітну плату заробітна плата відповідача за квітень та травень 2026 року становить 60 761,95 грн, у зв`язку з чим позивач визначив середній місячний заробіток у розмірі 30 380,97 грн.

На підставі викладеного позивач просить стягнути із ОСОБА_1 на свою користь майнову шкоду в розмірі 30 380,97 грн та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03 липня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання.

03 серпня 2026 року представник позивача Шарко О.М. подала заяву про розгляд призначеного на 04 серпня 2026 року судового засідання без участі позивача та його представника, зазначивши, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

07 вересня 2026 року представник відповідача адвокат Ничик А.В. подала заяву про відкладення судового засідання, призначеного на 08.09.2026 року о 14 год 00 хв, у зв`язку з укладенням договору про надання правничої допомоги та необхідністю ознайомлення з матеріалами справи.

15 вересня 2026 року представник позивача Панас В.М. подав клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 16.09.2026 року об 11 годині 10 хвилин, у зв`язку з проходженням військово-лікарської комісії.

16 вересня 2026 року представник відповідача адвокат Ничик А.В. подала заяву, в якій просила розглянути справу за відсутності відповідача та його представника. Зазначила, що позовні вимоги відповідач визнає частково та погоджується зі стягненням грошової суми в межах однієї заробітної плати відповідача. При визначенні її розміру просила врахувати довідку про доходи № 33 від 15.09.2026 року, копію якої додала до заяви.

29 вересня 2026 року представник позивача Панас В.М. подав заяву про долучення до матеріалів справи копії довідки військово-лікарської комісії від 16.09.2026 року № 2026-0916-0913-0135-0 на підтвердження обставин, зазначених у клопотанні про відкладення розгляду справи від 15.09.2026 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Ничик А.В. у судове засідання не з`явилися. Представник відповідача подала заяву про розгляд справи за їх відсутності. Відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

Відповідно до частини 8 статті 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що відповідно до наказу № 27-к від 30 квітня 2014 року ОСОБА_1 прийнято на посаду водія санітарного транспорту Фастівської станції екстреної медичної допомоги на одну ставку з 01 травня 2014 року (а.с. 5).

Відповідно до витягу з наказу № 421.22-к від 18 грудня 2024 року ОСОБА_1 з 01 січня 2025 року переведено на посаду екстреного медичного техніка Фастівської станції екстреної медичної допомоги КНП КОР «КОЦЕМД МК» (а.с. 6).

Спеціалізований автомобіль екстреної медичної допомоги «АВТОСПЕЦПРОМ 18/Y05C0/510» на базі «Citroen Jumper», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить на праві власності КНП КОР «КОЦЕМД МК», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (а.с. 14-15).

31 січня 2026 року за участю зазначеного транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль отримав механічні пошкодження, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 580292 від 31 січня 2026 року (а.с. 9-10).

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 березня 2026 року у справі № 369/2659/26 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП (а.с. 11-13).

Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено відповідний вирок, ухвалу або постанову, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, постанова Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 березня 2026 року у справі № 369/2659/26 має преюдиційне значення у цій справі в частині встановлення факту вчинення ОСОБА_1 дій, за які його притягнуто до адміністративної відповідальності.

Згідно зі звітом про визначення вартості матеріального збитку від 08 червня 2026 року, вих. № 22041, складеним ТОВ «Експертно-асистуюча компанія «Довіра», вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «АВТОСПЕЦПРОМ 18/Y05C0/510» на базі «Citroen Jumper», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, яка сталася 31.01.2026 року, з урахуванням фізичного зносу становить 327706,85 грн.

Зазначений звіт поданий позивачем на підтвердження розміру прямої дійсної шкоди, завданої транспортному засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

Частиною другою статті 130 КЗпП України передбачено, що при покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Відповідно до частини третьої статті 130 КЗпП України за наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Згідно зі статтею 138 КЗпП України для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.

Оцінивши подані позивачем докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач довів факт заподіяння йому прямої дійсної шкоди, протиправність та вину відповідача, а також причинний зв`язок між діями відповідача та заподіяною шкодою.

Зокрема, факт вини відповідача у дорожньо-транспортній пригоді встановлений постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 березня 2026 року у справі № 369/2659/26, яка набрала законної сили, а факт заподіяння майнової шкоди позивачу підтверджується матеріалами справи та звітом про визначення вартості матеріального збитку від 08 червня 2026 року.

Крім того, з постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 березня 2026 року вбачається, що на час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 керував автомобілем екстреної медичної допомоги у складі бригади, яка прямувала на виклик. Отже, пошкодження належного позивачу автомобіля сталося під час виконання відповідачем трудових обов`язків, а причинний зв`язок існує між допущеним ним порушенням правил дорожнього руху та пошкодженням транспортного засобу.

Таким чином, судом встановлено сукупність передбачених статтею 130 КЗпП України умов для покладення на відповідача матеріальної відповідальності за заподіяну позивачу шкоду.

Частиною 1 статті 132 КЗпП України передбачено, що за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, які є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Статтею 134 КЗпП України визначені випадки, в яких працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації.

Доказів наявності передбачених законом підстав для покладення на ОСОБА_1 повної матеріальної відповідальності матеріали справи не містять. Позивачем не доведено наявності обставин, які відповідно до статті 134 КЗпП України є підставою для застосування повної матеріальної відповідальності.

Відтак до спірних правовідносин підлягає застосуванню загальне правило про обмежену матеріальну відповідальність працівника, передбачене частиною 1 статті 132 КЗпП України.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» при матеріальній відповідальності в межах середнього місячного заробітку працівника він визначається відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 Порядку обчислення середньої заробітної плати, а саме виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують вирішенню судом справи про відшкодування шкоди, або за фактично відпрацьований час, якщо працівник пропрацював менше двох місяців. У разі коли працівник останні місяці перед вирішенням справи не працював або справа вирішується після його звільнення, середній заробіток визначається виходячи з виплат за попередні два місяці роботи на даному підприємстві.

Згідно з довідкою про середній заробіток, доданою до позовної заяви, заробітна плата ОСОБА_1 за квітень та травень 2026 року становить 60 761,95 грн (а.с.39).

Представником відповідача до заяви від 16 вересня 2026 року додано довідку про доходи № 33 від 15.09.2026 року, яка містить відомості про нараховану відповідачу заробітну плату та інші виплати за березень-серпень 2026 року. Загальна сума доходу за зазначені шість місяців відповідно до довідки становить 185 214,53 грн.

Згідно з пунктом 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати суми нарахованої заробітної плати враховуються у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, з урахуванням передбачених цим Порядком винятків.

Середній арифметичний розмір доходу відповідача за наведені у довідці шість місяців становить 30 869,09 грн (185 214,53 грн / 6), що на 488,12 грн перевищує заявлену позивачем до стягнення суму 30 380,97 грн. Разом з тим середній арифметичний дохід за шість місяців не є розрахунком середнього місячного заробітку за Порядком № 100, оскільки такий розрахунок здійснюється за належний розрахунковий період з урахуванням складу виплат та фактично відпрацьованого часу.

Заяву представника відповідача про часткове визнання позовних вимог та згоду зі стягненням суми в межах однієї заробітної плати суд оцінює у сукупності з іншими доказами.

За розрахунком, наведеним позивачем, середній заробіток відповідача за квітень та травень 2026 року становить 30 380,975 грн, що при округленні до копійок складає 30 380,98 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача 30 380,97 грн, тобто суму, яка не перевищує середнього заробітку, обчисленого за квітень та травень 2026 року.

Суд враховує, що визначений звітом розмір матеріального збитку у сумі 327 706,85 грн значно перевищує заявлений до стягнення розмір майнової шкоди.

Відповідно до статті 137 КЗпП України суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. Суд може зменшити розмір покриття шкоди, заподіяної працівником, залежно від його майнового стану, за винятком випадків, коли шкода заподіяна злочинними діями працівника, вчиненими з корисливою метою.

Представник відповідача просила врахувати надану довідку при визначенні заробітку, яким обмежується матеріальна відповідальність. Доказів інших обставин, які свідчили б про наявність підстав для додаткового зменшення розміру відшкодування залежно від майнового стану відповідача, не надала.

З урахуванням того, що розмір прямої дійсної шкоди, завданої позивачу, становить 327 706,85 грн та перевищує середній місячний заробіток відповідача, а заявлений позивачем до стягнення розмір майнової шкоди становить 30 380,97 грн, суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 662,40 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 12, 13, 76-82, 89, 133, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, статтями 130, 132, 134 КЗпП України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов`язків - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», код ЄДРПОУ 34002938, місцезнаходження: 07053, Київська обл., Вишгородський р-н, селище міського типу Красятичі, вул. Воздвиженська, будинок 7, майнову шкоду, завдану працівником під час виконання трудових обов`язків, у розмірі 30 380 (тридцять тисяч триста вісімдесят) гривень 97 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.М.Ковалевська