Ухвала суду № 140618549, 13.10.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/18378/26

Провадження № 2/369/16649/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Хацько Н.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Годні Антона Алнуровича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Резіденс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 3», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Комфорт Сервіс 5», про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, в інтересах якого діє представник адвокат Годня А.А. звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Резіденс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 3», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Комфорт Сервіс 5», про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння

Разом з позовом позивач подав заяву про забезпечення позову у виді арешту квартири АДРЕСА_1 . реєстраційний номер об`єкта: 3324774432080.

В обґрунтування заяви зазначено, що між позивачем та ТОВ «Петрівський квартал 3» 28.05.2021 укладено договори купівлі-продажу майнових прав на спірну квартиру АДРЕСА_1 . Вартість майнових прав позивачем сплачено в повному обсязі 28.05.2021, та позивач набула право власності на квартиру з моменту закінчення будівництва та введелння в експтуатацію , що мало місце 10.06.2026 року.

Заявник вказує, що згодом право забудови земельної ділянки перейшло від ТОВ «Петрівський квартал 3» до ТОВ «Смарт Резіденс» на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 06.08.2024. Договір з Позивачем був укладений 28 травня 2021 року, і станом на цю дату у ТОВ «Петрівський квартал 3» були наявні всі дозвільні документи для початку будівництва на земельній ділянці, про що зазначено безпосередньо в Договорі. І станом на 28 травня 2021 року будівництво вже було розпочато, в тому числі був залитий фундамент та було видно палі. Однак, після введення Об`єкта будівництва в експлуатацію, замість передачі документів Позивачу, необхідних для державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна за Позивачем, ТОВ «Петрівський квартал 3» всупереч чинному законодавству та укладеному з Позивачем Договору, реалізував схему, згідно якої здійснено перешкоди Позивачу в реєстрації права власності на спірну квартиру, що змусило її звернутися до суду з позовною заявою.

Після того як позивач та інші інвестори відмовилися доплачувати не передбачену Договором суму коштів за квартири, то відповідачі виставили квартири, в тому числі спірну квартиру в Об`єкті будівництва, на продаж, що підтверджується скриншотами з сайтів з продажу нерухомого майна.

Заявник зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду про задоволення позову, оскільки ТОВ «Смарт Резіденс», як власник спірної квартири має фактичну можливість в будь-який момент здійснити її відчуження на користь третіх осіб що унеможливить витребування майна на користь позивача в порядку виконання майбутнього судового рішення.

Заявник також зазначив про відсутність підстав для застосування зустрічного забезпечення позову, оскільки позивач має зареєстроване місце проживання на території України.

Заява про забезпечення позову, яка подана разом з позовною заявою, відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України.

Заява про забезпечення позову зареєстрована в суді 22.09.2026 року.

В період з 22.09.2026 по 02.10.2026 включно, суддя Хацько Н.О. перебувала на лікарняному.

За правилами ч. 1 ст. 153 ЦПК України суд проводить розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 1 частини 1 статті 150 ЦПК України передбачено такий вид забезпечення позову, як арешт майна. Відповідно до частини 3 цієї статті заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, позовним вимогам.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь нього, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах від 03.07.2019 у справі № 331/1255/17 та від 30.06.2021 у справі № 204/8994/19 вказав, що забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача, спрямоване на охорону матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача.

У постановах від 12.08.2021 у справі № 724/561/20 та від 07.07.2021 у справі № 308/7086/20 Верховний Суд наголосив, що цивільний процесуальний закон не зобов`язує під час розгляду заяви про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи по суті, а лише вимагає встановлення зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Оцінюючи наведені у заяві доводи, суд враховує, що предметом спору у справі є витребування нерухомого майна у виді квартири, яка на підставі договорів купівлі-продажу майнових прав від 28.05.2021, як ваажає заявник належить позивачу, та витребування даного майна з володіння відповідача ТОВ «СМАРТ РЕЗІДЕНС». В підтвердження реєстрації права власності за ТОВ «СМАРТ РЕЗІДЕНС» позивачем було надано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав станом на 24.08.2026 року.

Натомість, розглядаючи дану заяву про забезпечення позову, судом було здійснено перевірку в Державному реєстрі речових прав нерухомого майна щодо належності право власності на спірну квартиру за відповідачем ТОВ «СМАРТ РЕЗІДЕНС», як стороні по справі, та встановлено, що станом на 12.10.2026 право власності на спірну квартиру 25.09.2026 зареєстровано на іншу фізичну особу, яка не є стороною по даній справі, що підтверджується договором купівлі продажу від 25.09.2026.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків

Цивільне процесуальне законодавство не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2022 року у справі № 522/1514/21 (провадження № 61-19123св21).

У постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 759/13257/19 (провадження № 61-18169св19) зазначено, що «вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має враховувати співмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи. З наявної в матеріалах справи заяви про вжиття заходів забезпечення позову вбачається, що вжиті судом заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру стосуються прав третьої особи, яка не є відповідачем у справі. При цьому забезпеченням позову захищаються законні права (інтереси) позивача у разі, коли відповідач діє недобросовісно. Відтак, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми ЦПК України, оскільки арешт може бути накладено на майно відповідача, а не третьої особи, і суд повинен виходити із наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги. Таким чином, у справі, що переглядається, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи й правильно застосувавши норму процесуального права, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову».

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 травня 2024 року у справі № 824/2/24 (провадження № 61-1444ав24).

У постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20 (провадження № 61-17180св20) вказано, що «при задоволенні заяви позивача про накладення арешту на нерухоме майно та заборони його відчуження, суди не звернули уваги, що позов забезпечується накладенням арешту на майно, що не належить відповідачу. Тому є помилковим накладення арешту на майно особи, яка не є відповідачем у справі».

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 21 квітня

2021 року у справі № 372/333/20 (провадження № 61-19492св20) та від 21 квітня

2022 року у справі № 755/5300/21 (провадження № 61-18391св21), від 18 січня 2023 року у справі № 755/9322/20 (провадження № 61-14783св20), від 25 вересня 2024 року у справі № 756/19178/21 (провадження № 61-13112св23).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом.

Сам факт звернення з позовом до суду не може бути підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Проте, обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів особи у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання в майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер та не порушувати права та інтереси інших осіб.

Таким чином враховуючи вказані обставини, предмет позовної заяви та склад стороні по даній цивільній справі суд приходить до висновку, що заявлені вимоги про накладання арешту на квартиру, яка наразі перебуває у власності іншої особи, яка не є стороною у справі, не відповідає принципу співмірності, та порушує права та інтереси власника майна, який не є стороною у справі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 149154, 157, 260, 353, 354 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И Л А:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Годні Антона Алнуровича про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Резіденс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 3», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Комфорт Сервіс 5», про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя Наталя Хацько