Рішення № 140618326, 30.09.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/7806/23

Провадження № 2/369/716/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Козак І.А.,

при секретарі судових засідань Кавун Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління комфорту» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2023 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління комфорту» - адвокат Морозик Д.В. звернувся до суду з вказаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.03.2023 року ТОВ «Управління комфорту» звернулось до Києво-Святошинського районного суду Київської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням трьох відсотків річних та індексу інфляції.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.04.2023 року у видачі судового наказу позивачу відмовлено на підставі ч. 9 ст. 165 ЦПК України, оскільки не вдалося встановити зареєстроване у встановленому порядку місце проживання відповідача.

Враховуючи зазначене, позивач звертається до суду з вимогою про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги в позовному провадженні.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Управління комфорту» є обслуговуючою організацією, яка надає житлово-комунальні послуги у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 .

Згідно із відомостями, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (витяг №42699676 від 22.08.2015), власником квартири АДРЕСА_2 є відповідач.

Послуги з утримання будинку та прибудинкової території надаються Позивачем згідно переліку, що встановлений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №190 від 27.07.2018 «Про затвердження Обов`язкового переліку робіт (послуг), витрати на які включаються до складу витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території».

Вартість послуг з утримання будинку та його прибудинкової території встановлена за 1 кв. метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення та в період:

з серпня 2015 року по вересень 2016 року становила 4,96 грн на місяць;

з жовтня 2016 року по жовтень 2017 року становила 5,96 грн на місяць;

з листопада 2017 року по травень 2018 року становила 6,90 грн на місяць;

з червня 2018 року по серпень 2021 року становила 6,43 грн на місяць;

з вересня 2021 року по квітень 2023 року становила 7,71 грн на місяць.

При цьому, у зв`язку з введенням військового стану на території України та частковою неможливістю надання послуг позивачем, за березень та квітень 2022 року було здійснено перерахунок вартості послуги в бік зменшення, за результатами якого, в ці місяці вартість послуги становила 5,55 грн за 1 кв. метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку.

Враховуючи викладене, загальний розмір нарахувань відповідачу за послуги з утримання будинку та прибудинкової території з 22.08.2015 по 30.04.2023 становив 19 396,45 грн.

Згідно з даними показників приладів обліку відповідачем за період з 01.07.2016 по 30.04.2023 спожито послуг з водопостачання та водовідведення, загальна вартість яких становить 7 517,30 грн.

Таким чином, відповідачем спожито житлово комунальних послуг на загальну суму 26 913, 75 грн, з яких сплачено лише 5 758,59 грн, що підтверджується копією фінансово-особового рахунку № 27Г033.

Станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем за надані житлово- комунальні послуги становить 21 155,16 грн.

Крім того, позивач зазначив, що стороною позивача проведено розрахунок 3 % річних та інфляційних витрат за період з 21.09.2015 року по 23.02.2022 року, відповідно до якого сума інфляційних витрат становить 3 363,38 грн, а сума 3 % річних становить 1 139,17 грн.

Враховуючи наведене представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління комфорту» заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних у сумі 25 657,71 грн. та судовий збір 2684,00 грн та витрати на правничу допомогу 4000,00 грн.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 травня 2023 року Ковальчук Л.М. відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Распутної Н.О. №178 від 25.09.2023 року, на підставі п.2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №369/7806/23.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2023 року, справу передано на розгляд судді Волчку А.Я.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 вересня 2023 року ОСОБА_2 відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Распутної Н.О. №2382 від 05.12.2024 року, на підставі п.2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №369/7806/23.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2024 року, справу передано на розгляд судді Козак І.А.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 січня 2025 року Козак І.А. прийнято справу до провадження та призначено судове засідання.

У судове засідання представник позивача не з`явився. Разом з тим, через канцелярію суду подав клопотання, в якому просив розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.

У судове засідання відповідач не з`явився. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причини неявки суду не повідомив.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 07.03.2023 року ТОВ «Управління комфорту» звернулось до Києво-Святошинського районного суду Київської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням трьох відсотків річних та індексу інфляції.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Управління комфорту» є обслуговуючою організацією, яка надає житлово-комунальні послуги у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 .

Згідно із копією свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 22.08.2015, власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_1

03 червня 2016 року між позивачем та відповідачем укладено договір №37Г/033 про надання житлово-комунальних послуг.

Вартість послуг з утримання будинку та його прибудинкової території встановлена за 1 кв. метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення та в період:

з серпня 2015 року по вересень 2016 року становила 4,96 грн на місяць;

з жовтня 2016 року по жовтень 2017 року становила 5,96 грн на місяць;

з листопада 2017 року по травень 2018 року становила 6,90 грн на місяць;

з червня 2018 року по серпень 2021 року становила 6,43 грн на місяць;

з вересня 2021 року по квітень 2023 року становила 7,71 грн на місяць.

При цьому, у зв`язку з введенням військового стану на території України та частковою неможливістю надання послуг позивачем, за березень та квітень 2022 року було здійснено перерахунок вартості послуги в бік зменшення, за результатами якого, в ці місяці вартість послуги становила 5,55 грн за 1 кв. метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку.

Враховуючи викладене, загальний розмір нарахувань відповідачу за послуги з утримання будинку та прибудинкової території з 22.08.2015 по 30.04.2023 становив 19 396,45 грн.

Згідно з даними показників приладів обліку відповідачем за період з 01.07.2016 по 30.04.2023 спожито послуг з водопостачання та водовідведення, загальна вартість яких становить 7 517,30 грн.

Таким чином, відповідачем спожито житлово комунальних послуг на загальну суму 26 913, 75 грн, з яких сплачено лише 5 758,59 грн, що підтверджується копією фінансово-особового рахунку № НОМЕР_2 .

Станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем за надані житлово- комунальні послуги становить 21 155,16 грн.

Крім того, позивач зазначив, що стороною позивача проведено розрахунок 3 % річних та інфляційних витрат за період з 21.09.2015 року по 23.02.2022 року, відповідно до якого сума інфляційних витрат становить 3 363,38 грн, а сума 3 % річних становить 1 139,17 грн.

Статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо-будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо-будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Частиною 1 ст. 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг визначені статтями 7, 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Обов`язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, а також оплата житлово-комунальних послуг за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановленні відповідними договорами (пункт 1 та пункт 5 частина 2 статті 7 Закону), а обов`язком виконавця забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотриманням умов їх виконання згідно типовим договором ( п. 1, п. 2 ч. 2 ст. 8 Закону).

Відповідно до п. 18, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21 липня 2005 року, чинних на спірний період правовідносин, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями ч ч. 1 та 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Отже, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

Отже, з огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Зобов`язання по оплаті житлово-комунальних послуг носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісячно, тому інфляційні втрати та три відсотка річних повинні обраховуватися, виходячи із суми заборгованості за кожний місяць окремо. Інфляційні втрати обраховуються шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

За правилами частини четвертої статті 319, статті 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач, звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості, зазначає, що він надає відповідачу житлово-комунальні послуги з за адресою: АДРЕСА_3 .

Разом з тим, судом встановлено, що на підтвердження належності відповідачу квартири, за якою позивачем здійснено нарахування плати за житлово-комунальні послуги, позивачем надано свідоцтво про право власності на квартиру від 22 серпня 2015 року та договір про надання житлово-комунальних послуг від 03 червня 2016 року.

Водночас позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, нараховану за період з серпня 2015 року по квітень 2023 року.

Суд зазначає, що надане свідоцтво про право власності підтверджує набуття відповідачем права власності на зазначену квартиру станом на 22 серпня 2015 року, однак не підтверджує того, що відповідач залишався власником цієї квартири протягом усього періоду, за який позивачем здійснено нарахування заборгованості, зокрема до квітня 2023 року.

При цьому, інших доказів, які б підтверджували право власності відповідача на квартиру станом на час виникнення та протягом усього періоду заявленої заборгованості, позивачем суду не надано.

Разом з тим, судом встановлено, що на підтвердження належності відповідачу квартири, за якою позивачем здійснено нарахування плати за житлово-комунальні послуги, позивачем надано свідоцтво про право власності на квартиру від 22 серпня 2015 року та договір про надання житлово-комунальних послуг від 03 червня 2016 року.

Водночас позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, нараховану за період з серпня 2015 року по квітень 2023 року.

Суд зазначає, що надане свідоцтво про право власності підтверджує набуття відповідачем права власності на зазначену квартиру станом на 22 серпня 2015 року, однак не підтверджує того, що відповідач залишався власником цієї квартири протягом усього періоду, за який позивачем здійснено нарахування заборгованості, зокрема до квітня 2023 року. Договір про надання житлово-комунальних послуг від 03 червня 2016 року також не підтверджує належність відповідачу квартири протягом усього заявленого періоду заборгованості.

При цьому інших доказів, які б підтверджували право власності відповідача на квартиру станом на час виникнення та протягом усього періоду заявленої заборгованості, позивачем суду не надано.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Тобто, закон покладає обов`язок доказування на сторони у справі.

У силу положень ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків в зв`язку з вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі" роз`яснено, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Враховуючи викладене, а також оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, та достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що позовні вимоги залишено без задоволення, а тому на підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати залишаються за позивачем.

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління комфорту» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуто Києво-Святошинським районним судом Київської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 30 вересня 2026 року.

Суддя Ірина КОЗАК