Рішення № 140618055, 15.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 рокусправа № 380/13765/26Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації про зобов`язання до вчинення дій, -

встановив:

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся Офіс охорони культурної спадщини Львівської міської ради до ОСОБА_1 , в якому просить суд:

зобов`язати ОСОБА_1 упродовж одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Офісом охорони культурної спадщини Львівської міської ради охоронний договір на частину пам`ятки архітектури місцевого значення Житловий будинок на АДРЕСА_1 на умовах та в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України №1768 від 28.12.2001 Про затвердження Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, щойно виявлені об`єкти культурної спадщини чи їх частини.

Позовна заява обґрунтована тим, що житловий будинок XX ст., за адресою: АДРЕСА_1 є пам`яткою архітектури місцевого значення (охоронний №5484-Лв), внесена в перелік пам`яток місцевого значення, згідно з рішенням виконкому Львівської обласної ради №227 від 17.09.1990 та наказом Міністерства культури та інформаційної політики України Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України від 18.01.2021 №14 (охоронний №5484-Лв).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.08.2025 (інформаційна довідка №440078274) квартира АДРЕСА_2 належать на праві приватної власності ОСОБА_1 (власник), на підставі договору купівлі-продажу №256 від 27.03.2025 посвідченим приватним нотаріусом Лозинською О.М. Львівського міського нотаріального округу Львівської області.

Статтею 23 Закону України Про охорону культурної спадщини передбачено, що усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Наголошує, що обов`язок укладення охоронного договору покладається саме на власника пам`ятки, а не на орган охорони культурної спадщини, і саме власник повинен бути його ініціатором.

Зазначає, що відповідач зобов`язаний укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Водночас, всупереч вищевказаним нормам законодавства відповідач не виконує свого обов`язку з укладення охоронного договору з органом охорони культурної спадщини.

Вказує, що правопорушення у вигляді не укладення договору, допущене відповідачем, є триваючим, на теперішній час існує обов`язок укласти охоронний договір на належну відповідачу частину пам`ятки архітектури місцевого значення Житловий будинок на вул. Патріарха Любомира Гузара, 24 у м. Львові.

Ухвалою суду від 08.07.2026 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги заперечує повністю. Зазначає, що органи місцевого самоврядування не мають законних повноважень на укладення охоронних договорів. Посилання на Наказ №03 від 20.08.2013 є безпідставним, оскільки Відділ охорони культурної спадщини ЛОДА перебуває в стані припинення з 2015 року, а публічне правонаступництво та делегування повноважень суб`єктам місцевого самоврядування можливе виключно на підставі закону (ст.143 Конституції України, ст.6 Закону України Про охорону культурної спадщини).

Спеціальний Закон України Про охорону культурної спадщини (зокрема ст.21) містить єдиний спосіб судового реагування органу охорони у разі неналежного утримання чи пошкодження пам`ятки - позов про викуп пам`ятки. Суб`єкт владних повноважень не має права звертатися з позовом про зобов`язання укласти охоронний договір за відсутності прямої вказівки в законі (постанова ВС від 24.02.2025 у справі №420/28679/23).

Обов`язок із виготовлення та затвердження облікової документації (паспорта пам`ятки, акта технічного стану тощо) покладено на органи охорони культурної спадщини. Відсутність/неналежність такої документації є об`єктивною перешкодою для укладення договору та не може розцінюватися як вина власника (постанова ВС від 09.09.2025 у справі № 440/10514/23).

Представником позивача подано відповідь на відзив. Зазначає, що твердження відповідача про відсутність у Офісу культурної спадщини Львівської міської ради повноважень на укладення охоронних договорів ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм чинного законодавства.

Пунктом 11 частини 2 статті 6 Закону України Про охорону культурної спадщини прямо передбачено право виконавчих органів міських рад укладати охоронні договори на пам`ятки в межах повноважень, делегованих органом охорони культурної спадщини вищого рівня.

Представник позивача також зазначає, що наказом Відділу охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської ОДА №03 від 20.08.2013, Управлінню охорони історичного середовища Львівської міської ради (правонаступником якого є Офіс охорони культурної спадщини Львівської міської ради) делеговано повноваження на укладення охоронних договорів на пам`ятки архітектури національного та місцевого значення. Департамент архітектури та розвитку містобудування ЛОДА є правонаступником вищезазначеного відділу, а сам наказ №03 від 20.08.2013 не скасований, є чинним і підлягає застосуванню.

Щодо доводів відповідача про те, що орган місцевого самоврядування не має права звертатися до суду з позовом про зобов`язання укласти охоронний договір то такі є необґрунтованими та ґрунтуються на неправильному тлумаченні положень Закону України Про охорону культурної спадщини.

Охоронний договір, укладений на підставі ст.23 Закону України Про охорону культурної спадщини, за правовою природою є адміністративним договором (що підтверджено судовою практикою Верховного Суду, зокрема у справах №806/1536/18, № 620/17968/21).

Укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об`єкт культурної спадщини, а встановлюється режим використання пам`яток та відповідальність за порушення такого режиму. У спорах, що виникають з подібних правовідносин, належним позивачем є орган охорони культурної спадщини міської ради або облдержадміністрації, а відповідачем - власник пам`ятки культурної спадщини.

У спорах, що виникають з подібних правовідносин, належним позивачем є орган охорони культурної спадщини міської ради або облдержадміністрації, а відповідачем - власник пам`ятки культурної спадщини.

Якщо власник пам`ятки ухиляється від укладення такого договору, орган охорони культурної спадщини має право звернутися до суду з позовом про примусове укладення охоронного договору.

Посилання представника відповідача на постанову Верховного Суду від 09.09.2025 у справі №440/10514/23 є необґрунтованим, оскільки фактичні обставини зазначеної справи істотно відрізняються від обставин цієї справи.

Так, у справі №440/10514/23 Верховний Суд встановив, що органом охорони культурної спадщини не було розроблено та оформлено обов`язкову облікову документацію на об`єкт культурної спадщини, зокрема паспорт пам`ятки, який відповідно до Порядку № 1768 є невід`ємним додатком до охоронного договору. Саме відсутність такої документації суд визнав об`єктивною перешкодою для укладення охоронного договору, що виключало можливість покладення відповідальності за його не укладення на власників об`єкта культурної спадщини. Натомість у спірних правовідносинах необхідна облікова документація на пам`ятку культурної спадщини, у тому числі паспорт пам`ятки та інші документи, передбачені законодавством, наявна. Відтак відсутні ті обставини, які Верховний Суд у справі № 440/10514/23 визнав об`єктивною перешкодою для укладення охоронного договору.

Представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив. Зазначає, що органами охорони культурної спадщини вищого рівня є Департамент архітектури та розвитку містобудування ЛОДА та Міністерство культури. В той же час, жоден із перелічених органів не делегував своїх повноважень на укладення охоронних договорів позивачу.

Наказ Відділу охорони культурної спадщини та культурних цінностей №03 від 20.08.2013 не спростовує даного факту та не наділяє позивача такими повноваженнями на даний час з кількох підстав: публічне правонаступництво не є тотожним правонаступництву суб`єктів приватного права; повноваження органу виконавчої влади визначає орган який його створює; делегування окремих повноважень від органу державної влади до органу місцевого самоврядування можуть надаватися органам місцевого самоврядування лише законом.

Згідно зі ст.143 Конституції України, окремі повноваження органів виконавчої влади можуть надаватися органам місцевого самоврядування лише законом, а не підзаконними чи внутрішніми актами.

Самостійних повноважень на укладення охоронних договорів Закон України Про охорону культурної спадщини не наділяє органи місцевого самоврядування чи їх виконавчі органи.

Окрім згаданого Закону, повноваження органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів у сфері охорони культурної спадщини визначено Закон України Про місцеве самоврядування в Україні, що визначає і власні (самоврядні) і делеговані повноваження. Однак, цим Законом укладення охоронних договорів не віднесено ні до власних, ні до делегованих повноважень.

Організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначає Закон України Про місцеві державні адміністрації. Зазначений Закон також не передбачає можливості делегування власних та делегованих повноважень іншим особам, в т.ч. й органам місцевого самоврядування чи їх виконавчим органам.

Не передбачає можливості делегування власних повноважень і Положення про Департамент архітектури та розвитку містобудування ЛОДА, затверджене розпорядженням голови облдержадміністрації від 26.01.2016 №36/0/5-16. Позивач допускається помилки, стверджуючи про те, що наказ №03 від 20.08.2013 є діючим внаслідок правонаступництва. Такі твердження є хибними, адже публічне правонаступництво не є тотожним правонаступництву суб`єктів приватного права.

Відділ охорони культурної спадщини та культурних цінностей обласної державної адміністрації перебуває у процесі припинення. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, Відділ охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської обласної державної адміністрації, код ЄДРПОУ 38853540 є зареєстрованим; з 05.11.2015 юридична особа перебуває в стані припинення; станом на даний час не ліквідована; в реєстрі відсутня інформація про наявність правонаступників відділу.

Іншими словами, розпорядчим актом засновник припинив усі повноваження Відділу охорони культурної спадщини та культурних цінностей обласної державної адміністрації у сфері охорони культурної спадщини та передав ці повноваження Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації.

Позивач, намагаючись спростувати доводи відповідача про неналежний спосіб захисту, покликається на постанови Верховного Суду. Однак, у жодній із перелічених позивачем справ не досліджувались питання та, відповідно, Верховний Суд не надавав висновків щодо способів захисту інтересів держави в суді уповноваженим на це органом охорони культурної спадщини.

Позивач стверджує про наявність розробленої та оформленої обов`язкової облікової документації на об`єкт культурної спадщини. Однак, такі твердження не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються долученими позивачем до відповіді на відзив обліковими документами, склад яких не відповідає переліку та вимогам, встановлених п.п. 6, 17 Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, щойно виявлені об`єкти культурної спадщини чи їх частини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.05.2024 №630) та п.п. 4.8., 5.10 5.12, 5.14 Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затверджений наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 №158, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.04.2013 за №528/23060. Серед представлених копій документів немає щонайменше двох, з числа визначених обов`язковими вищезазначеними нормативно-правовими актами; один із них не затверджений / не погоджений у встановленому порядку; строк його дії закінчився. Викладене об`єктивно спростовує твердження позивача про наявність усієї необхідної облікової документація на пам`ятку культурної спадщини, передбаченої законодавством для укладення охоронного договору.

Представник позивача подала додаткові пояснення, в яких зазначила, що повноваження позивача підтверджуються наказом Відділу охорони культурної спадщини та культурних цінностей ЛОДА №03 від 20.08.2013, яким відповідні повноваження були делеговані управлінню міської ради (правонаступником якого є Офіс). Цей наказ є чинним, не скасований і обов`язковий з урахуванням норм адміністративного правонаступництва (ст. 25 Закону України Про адміністративну процедуру). Нерухомі об`єкти культурної спадщини мають особливу нематеріальну (історико-культурну) цінність, що формується століттями, тому їх охорона є пріоритетним державним завданням (правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №910/8413/21). Необхідна облікова документація (включно з паспортом пам`ятки) наявна, а посилання відповідача на практику Верховного Суду у справі №440/10514/23 є помилковим, оскільки підставою для відмови була повна відсутність паспорта об`єкта.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно даних Переліку пам`яток культурної спадщини, які заносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення у Львівській області, житловий будинок XX ст., за адресою: м. Львів, вул. Патріарха Любомира Гузара ,24 є пам`яткою архітектури місцевого значення (охоронний №5484-Лв), внесена в перелік пам`яток місцевого значення згідно з рішенням виконкому Львівської обласної ради №227 від 17.07.1990 та наказом Міністерства культури та інформаційної політики України Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України від 18.01.2021 №14 (охоронний №5484-Лв).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.08.2025 (інформаційна довідка №440078274) квартира АДРЕСА_2 належать на праві приватної власності ОСОБА_1 (власник), на підставі договору купівлі-продажу №256 від 27.03.2025 посвідченим приватним нотаріусом Лозинською О.М. Львівського міського нотаріального округу Львівської області.

22.12.2025 ОСОБА_1 звернулась до Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради з метою укладення охоронного договору на частину пам`ятки культурної спадщини за адресою : м. Львів, вул. Патріарха Любомира Гузара,24/4.

23.12.2025 ОСОБА_1 подала заяву про відкликання поданого звернення, залишення без розгляду та повернення поданого пакету документів.

Листом від 05.01.2026 №0004-вих-798 Офіс охорони культурної спадщини Львівської міської ради повідомив про відсутність заперечень щодо відкликання звернення №22991/АП від 22.12.2025 та залишення його без розгляду та додатково повідомив про відповідальність встановлену законодавством.

З метою забезпечення виконання вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини Офісом охорони культурної спадщини Львівської міської ради 14.05.2026 на адресу ОСОБА_1 було скеровано лист-попередження № 0004-вих-69320 щодо необхідності укладення охоронного договору.

19.05.2026 ОСОБА_1 на лист-попередження від 14.05.2026 просила повідомити про наявність в Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради повноважень на укладення охоронних договорів, делегованих органом охорони культурної спадщини вищого рівня відповідно до закону, з долученням підтверджуючого розпорядчого акта, в т.ч. й наказу відділу охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської обласної державної адміністрації від 20.08.2013 №03 Про делегування окремих повноважень відділу (на який міститься покликання в інформаційній картці адмінпослуги) з підтвердженням його чинності.

Листом від 29.05.2026 №0004-вих-77641 Офіс охорони культурної спадщини надав відповідь із документальним підтвердженням відповідних повноважень.

Однак станом на час розгляду справи відповідач до Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради із зверненням щодо укладення охоронного договору не звертався, дій, спрямованих на укладення такого договору, не вчинив, у зв`язку з чим відповідний охоронний договір не укладено. Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду із цим позовом.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст.1 Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи від 03.10.1985, стороною якої є Україна, для цілей цієї Конвенції вираз архітектурна спадщина включає, зокрема, усі будівлі та споруди, що маюсь непересічне історичне, археологічне, мистецьке, наукове, соціальне або технічне значення, включаючи усі особливості їхнього технічного виконання та оздоблення.

Згідно зі ст.ст. 3, 4 цієї Конвенції, кожна Сторона зобов`язується, крім іншого, вживати правових заходів для охорони архітектурної спадщини; за допомогою таких заходів і діючих в кожній державі або кожному регіоні процедур, забезпечити охорону пам`яток, архітектурних ансамблів та визначних місць; запровадити відповідні контрольні і дозвільні процедури, необхідні для правової охорони об`єктів архітектурної спадщини.

Крім того, за ст.9 Конвенції кожна Сторона зобов`язується забезпечити, щоб відповідний компетентний орган належним чином реагував на порушення законодавства про охорону архітектурної спадщини. У відповідних випадках він може зобов`язати правопорушника реставрувати об`єкт спадщини, що охороняється, до його первісного вигляду.

Згідно з ч.3 ст.13 Конституції України власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 54 Конституції України, культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Закон України Про охорону культурної спадщини від 08.06.2000 №1805-III (далі - Закон №1805-III) регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

За визначеннями статті 1 Закону №1805-III:

-об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

-охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Отже, регулювання відносин у сфері охорони культурної спадщини спрямоване на її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст.24 Закону №1805-III, власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.

Статтею 23 Закону №1805-III передбачено, що усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

При передачі пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам`ятка, щойно виявлений об`єкт культурної спадщини чи її (його) частина, збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини відповідно до вимог цього Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

Важливим елементом охоронного договору, який підтверджує його публічно-правову природу, є предмет об`єкт культурної спадщини, правовий режим якого відрізняється від інших матеріальних об`єктів.

Особливий предмет охоронного договору обумовлює спеціальний суб`єктний склад.

Так, охоронний договір є актом за участю суб`єкта владних повноважень (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) та власника (власників) об`єкту культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері і укладається на підставі ст. 23 Закону України Про охорону культурної спадщини.

Укладання такого договору відбувається замість видання органом охорони культурної спадщини індивідуального акта, яким покладається на власника (власників) зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини.

Укладання охоронних договорів має імперативний характер та спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Такими договорами не вирішується питання власності на об`єкт культурної спадщини, а встановлюється режим використання пам`яток та відповідальність за порушення такого режиму, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Частиною 3 ст.23 Закону №1805-III передбачено, що порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, щойно виявлені об`єкти культурної спадщини чи їх частини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768 (далі Порядок №1768) дія цього Порядку поширюється на укладення, зміну та припинення охоронного договору між власником (користувачем) пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини або уповноваженим ним органом (особою) незалежно від форми власності на зазначені об`єкти та відповідним органом охорони культурної спадщини.

Відповідно до п.8 Порядку №1768, в охоронному договорі, складеному за формою згідно з додатком 1, зазначаються вимоги щодо режиму використання пам`ятки чи її частини, види і строки виконання робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту, пристосування пам`яток, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Пунктом 12 Порядку №1768 визначено, що власник (користувач) пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини у власність (користування) укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Приписами п. 14 Порядку №1768 передбачено, що охоронний договір укладається власником (користувачем) пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини або уповноваженим ним органом (особою) з таким органом охорони культурної спадщини відповідної адміністративно-територіальної одиниці:

з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органом охорони культурної спадщини обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації (військової адміністрації);

з районною держадміністрацією (військовою адміністрацією), виконавчим органом сільської, селищної, міської ради (за наявності повноважень, делегованих органом охорони культурної спадщини вищого рівня відповідно до закону).

Згідно з п. 1.1. Положення про Офіс охорони культурної спадщини Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 28.01.2025 № 52, Офіс охорони культурної спадщини є виконавчим органом Львівської міської ради відповідно до ухвали міської ради від 04.02.2021 №32 Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів, утвореним відповідно до Закону України Про місцеве самоврядування в Україні. Основними завданнями Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради, як виконавчого органу Львівської міської ради є забезпечення виконання вимог Закону України Про охорону культурної спадщини, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на території Львівської міської територіальної громади (п. 2.1.1 Положення).

Відповідно до наказу виконувача обов`язків начальника Відділу охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської обласної державної адміністрації №03 від 20.08.2013 Про делегування окремих повноважень Управлінню охорони історичного середовища Львівської міської ради (тепер - Офіс охорони культурної спадщини) делеговано повноваження з укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини місцевого значення, що знаходяться на території м. Львова, за умови погодження згаданих договорів з відділом охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської обласної державної адміністрації (п. 2).

Згідно з п. 17 Порядку №1768, охоронний договір на пам`ятку архітектури чи її частину складається за формою згідно з додатком 1 та повинен містити такі додатки: 1) акт технічного стану пам`ятки (форма якого визначається МКСК) з фотофіксацією, що не перевищує трьох місяців до дати укладення охоронного договору. Для комплексів (ансамблів) складається окремий акт на кожну їх складову. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на п`ять років. Якщо стан пам`ятки або її частини значно змінився після проведення робіт на пам`ятці, - протягом п`яти календарних днів після його зміни; 2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам`ятки, розташовуються на її території чи пов`язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання; 3) технічний паспорт; 4) план пам`ятки чи її частини у масштабі 1:100, 1:200 (можуть бути у складі технічного паспорта); 5) план території пам`ятки; 6) паспорт пам`ятки (форма якого визначається МКСК).

Таким чином, юридичні або фізичні особи, які є власниками (користувачами) об`єктів культурної спадщини чи їх частин, зобов`язані укласти з відповіднім органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка, до якого мають бути додані додаткові документи.

Укладання охоронних договорів має імперативний характер та спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об`єкт культурної спадщини, а встановлюється режим використання пам`яток та відповідальність за порушення такого режиму, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Судом встановлено, що згідно даних Переліку пам`яток культурної спадщини, які заносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення у Львівській області, житловий будинок XX ст., за адресою: м. Львів, вул. Патріарха Любомира Гузара ,24 є пам`яткою архітектури місцевого значення (охоронний №5484-Лв), внесена в перелік пам`яток місцевого значення згідно з рішенням виконкому Львівської обласної ради №227 від 17.07.1990 та наказом Міністерства культури та інформаційної політики України Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України від 18.01.2021 №14 (охоронний №5484-Лв).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.08.2025 (інформаційна довідка №440078274) квартира АДРЕСА_2 належать на праві приватної власності ОСОБА_1 (власник), на підставі договору купівлі-продажу №256 від 27.03.2025 посвідченим приватним нотаріусом Лозинською О.М. Львівського міського нотаріального округу Львівської області.

З метою забезпечення виконання вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини Офісом охорони культурної спадщини Львівської міської ради 14.05.2026 на адресу ОСОБА_1 було скеровано лист-попередження № 0004-вих-69320 щодо необхідності укладення охоронного договору.

19.05.2026 ОСОБА_1 на лист-попередження від 14.05.2026 просила повідомити про наявність в Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради повноважень на укладення охоронних договорів, делегованих органом охорони культурної спадщини вищого рівня відповідно до закону, з долученням підтверджуючого розпорядчого акта, в т.ч. й наказу відділу охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської обласної державної адміністрації від 20.08.2013 №03 Про делегування окремих повноважень відділу (на який міститься покликання в інформаційній картці адмінпослуги) з підтвердженням його чинності.

Листом від 29.05.2026 №0004-вих-77641 Офіс охорони культурної спадщини надав відповідь із документальним підтвердженням відповідних повноважень.

З огляду на встановлене та наведене вище правове регулювання спірних правовідносин, відсутність укладеного охоронного договору фактично позбавляє пам`ятку архітектури місцевого значення (її частину) будинок за адресою: АДРЕСА_1 , охоронний №5484-Лв, передбачених законодавством гарантій її захисту.

Таким чином, до цього часу відповідач як власник квартири АДРЕСА_2 , охоронний договір на об`єкт культурної спадщини, не уклала, жодних дій, спрямованих на його укладення, не вчинила, протилежного матеріали справи не містять.

Суд відхиляє доводи представника відповідача щодо неможливості делегування повноважень, оскільки відповідно до п.11 ч. 2 ст. 6 Закону України Про охорону культурної спадщини до повноважень виконавчих органів міських рад належить укладення охоронних договорів на пам`ятки в межах повноважень, делегованих органом охорони культурної спадщини вищого рівня відповідно до закону.

Судом встановлено, що наказом Відділу охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської обласної державної адміністрації №03 від 20.08.2013 виконавчому органу Львівської міської ради було делеговано повноваження на укладення охоронних договорів. У подальшому, згідно з ухвалами Львівської міської ради №32 від 04.02.2021, №5724 від 28.11.2024 та №5732 від 19.12.2024 Про внесення змін до ухвал міської ради від 28.11.2024 № 5724 та 04.02.2021 № 32, Управління охорони історичного середовища реорганізовано шляхом перейменування в Офіс охорони культурної спадщини, який є його правонаступником. Зазначений Наказ № 03 від 20.08.2013 є чинним, у встановленому законом порядку не скасований та не визнаний недійсним.

Суд погоджується з позицією позивача (викладеною у позові та додаткових поясненнях), що охоронний договір є адміністративним договором, спрямованим на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної надбання (постанови Верховного Суду у справах №806/1536/18, №620/17968/21).

Посилання відповідача на практику Верховного Суду щодо викупу пам`яток (справа №420/28679/23) не спростовує права органу охорони вимагати примусового укладення охоронного договору у разі ухилення від цього власника, оскільки спеціальна ст. 23 Закону України Про охорону культурної спадщини чітко покладає такий обов`язок саме на власника майна.

Посилання представника відповідача на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09.09.2025 у справі №440/10514/23, суд не бере до уваги, оскільки такі не є релевантними з огляду на те, що Верховний Суд досліджував факт наявності паспорта об`єкта культурної спадщини.

В матеріалах справи наявна облікова та технічна документація на житловий будинок по АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_3 (включно з технічним паспортом та паспортом пам`ятки), що спростовує твердження про наявність об`єктивних перешкод для укладення договору.

Рещта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

З огляду на викладене, суд приходить висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача власника квартири АДРЕСА_3 упродовж одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Офісом охорони культурної спадщини Львівської міської ради охоронний договір на частину об`єкта культурної спадщини пам`ятку архітектури місцевого значення розташовану за адресою: м. Львів, вул. Патріарха Любомира Гузара,24, на умовах та в порядку, визначеним постановою Кабінету Міністрів України № 1768 від 28.12.2001.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов слід задовольнити повністю.

Ураховуючи положення частини 2 статті 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 77, 90, 242-246, 262, 294 КАС України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити повністю.

Зобов`язати власника квартири №4 ОСОБА_1 упродовж одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Офісом охорони культурної спадщини Львівської міської ради охоронний договір на частину об`єкта культурної спадщини пам`ятку архітектури місцевого значення розташовану за адресою: АДРЕСА_1 на умовах та в порядку, визначеним постановою Кабінету Міністрів України №1768 від 28.12.2001.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна