Ухвала суду № 140617359, 18.06.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/18848/25

Провадження № 6/357/409/26

У Х В А Л А

іменем України

18 червня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Орєхова О. І. ,

за участі секретаря Кича М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква заяву представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про розстрочення виконання рішення суду від 30 березня 2026 року у справі № 357/18848/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

03.06.2026 через систему «Електронний суд», представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 , звернувся до суду з заявою про розстрочення виконання рішення суду від 30 березня 2026 року у справі № 357/18848/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, зареєстрована судом 05.06.2026 за вх. № 36404.

В обґрунтування заяви вказано, що внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, відбуваються значні стагнаційні процеси для економіки України. Загальновизнаним є той факт, що війна призвела до скорочення робочих місць і доходів, зменшення купівельної спроможності і обсягів накопичених активів. Вказані обставини відобразились і на стані боржника. Вона не в змозі виконати рішення шляхом одноразового платежу, що викликано наступними обставинами. Боржник є студенткою і єдиним джерелом її існування є стипендія, яка виплачується тільки під час навчального процесу. Крім того, боржник є круглою сиротою у зв`язку із смертю її мами ОСОБА_3 на утримання якої перебувала боржник ОСОБА_1 . Просили розстрочити виконання рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 березня 2026 року у справі № 357/18848/25, яким було частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 09.05.2025-100001426 від 09.05.2025 у загальному розмірі 21 404,65 гривень, та судовий збір у розмірі 1 801,78 гривень, загалом 23 206,43 гривень (двадцять три тисячі двісті шість гривень сорок три копійки). На 12 місяців шляхом сплати щомісячного платежу 1 925,61 грн від суми 23 107,43 грн, за вирахуванням 99.00 грн стягнутих внаслідок виконавчих дій у виконавчому провадженні № 81113159, починаючи з червня і до травня 2027 року.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.06.2026, матеріали передані судді Орєхову О.І.

Ухвалою судді від 09.06.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження за заявою ОСОБА_1 , стягувач ( позивач ): ТОВ «Споживчий центр» про розстрочення виконання рішення суду та призначено судовий розгляд заяви на 18.06.2026.

Належним чином повідомлені учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Суд вважає можливим розглядати заяву у відсутність сторін. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про розстрочку виконання рішення суду.

Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши заяву про розстрочення виконання рішення суду, вивчивши матеріали цивільної справи, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 березня 2026 року у справі № 357/18848/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, позовні вимоги були задоволені частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 09.05.2025-100001426 від 09.05.2025 у загальному розмірі 21 404,65 гривень, та судовий збір у розмірі 1 801,78 гривень, загалом 23 206,43 гривень (двадцять три тисячі двісті шість гривень сорок три копійки).

На час розгляду даної заяви, вищевказане заочне рішення набрало законної сили.

За заявою представника ТОВ «Споживчий центр», видано виконавчий документ.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим для виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Поряд з цим, згідно частин 1, 3, 4, 5статті 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Розстрочення виконання рішення суду це надання боржнику можливості виконання рішення по частинах у певні строки.

Виконання рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий суд. Правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення у правах. Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян і є завершальною стадією судового провадження, без належного виконання судових рішень правосуддя втрачає сенс. Право на виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Право сторони звернутися із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Тобто, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Виходячи із вимог ст. 435 ЦПК України і ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» відстрочення виконання судового рішення може бути застосовано судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі в строк і порядок, передбачений чинним законодавством. Підставою для застосування вказаних норм є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Таким чином, підставою для відстрочення та розстрочення виконання рішення є обставини, що ускладнюють виконання цього рішення. У вирішенні питання про відстрочення та розстрочення виконання рішення враховуються відсутність вини боржника у створенні обставин, що ускладнюють виконання рішення, тимчасовість перебування боржника у такому стані, а також мають бути враховані права стягувача.

Так, заявник ( її представник ) стверджує, що вона не в змозі виконати рішення шляхом одноразового платежу, що викликано наступними обставинами. Боржник є студенткою і єдиним джерелом її існування є стипендія, яка виплачується тільки під час навчального процесу. Крім того, боржник є круглою сиротою у зв`язку із смертю її мами ОСОБА_3 на утримання якої перебувала боржник.

На підтвердження вказаних обставин, надано копію студентського квитка, копію свідоцтво про народження ОСОБА_1 , копію свідоцтва про смерть її мами, ОСОБА_3 .

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

Водночас, відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов`язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04.06.2019 року у справі №916/190/18.

Законом встановлено, що критерієм визначення підстав для розстрочки виконання рішення є обставини, які утруднюють виконання судового рішення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішити питання про їх наявність з урахуванням всіх обставин справи, а також прав та законних інтересів сторін виконавчого провадження.

Підстави, які зумовлюють необхідність розстрочки виконання рішення, мають оціночний характер, так як законодавцем не надано його вичерпного переліку.

Обставинами, які утруднюють виконання рішення, можуть бути тільки ті обставини, які існують насправді і які безпосередньо не дозволяють виконати судове рішення в обсязі, строки та в порядку, визначеному в ньому.

Вирішуючи питання розстрочки виконання рішення, суд повинен виходити із засад доцільності та необхідності захисту інтересів, насамперед, стягувача, права якого підтверджені судовим рішенням, але при цьому дотримувати баланс інтересів і боржника, на його право на розстрочку чи відстрочення виконання судового рішення.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Розстрочка виконання рішення суду це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду сплати загальної суми боргу частинами. Надання розстрочки судом полягає у визначенні розміру щомісячних платежів з метою погашення усієї суми боргу, визначенні нової конкретної, більш пізньої, ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку сплати останнього платежу на підставі розстрочки рішення має бути виконано повністю.

У відповідності до ч. 5 ст.435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, заявник стверджує, що можливості сплатити заборгованість в розмірі 23 206,43 гривень (двадцять три тисячі двісті шість гривень сорок три копійки), за вирахуванням 99.00 грн стягнутих внаслідок виконавчих дій у виконавчому провадженні № 81113159,в повній мірі на даний час немає, просить суд врахувати її скрутне матеріальне становище, те, що вона є студенткою і єдиним джерелом її існування є стипендія, яка виплачується тільки під час навчального процесу, а також те, що боржник є круглою сиротою, у зв`язку з цим просить суд про розстрочку виконання рішення суду рівними платежами по 1 925,61 грн, щомісяця, на 12 місяців.

Водночас суд звертає увагу, що відповідно до законодавства України, суми за виконавчими діями (виконавчий збір та витрати виконавчого провадження) є обов`язковими платежами, які додатково стягуються з боржника, але не входять до тіла самого боргу, визначеного рішенням суду.

Оцінюючи наявні у справі докази, суд вважає, що наявні підстави для розстрочення рішення суду, оскільки заявник не отримує достатнього доходу для виконання рішення суду одразу в повному обсязі, однак має намір виконати рішення добровільно.

Водночас, суд вважає за можливе заяву ОСОБА_1 задовольнити частково, оскільки заявник просить розстрочити рішення суду на строк, що перевищує межі строку, встановленого вимогами частини п`ятої статті 435 ЦПК України.

Вказана норма процесуального закону не ставить в залежність початок перебігу річного строку для розстрочення виконання судового рішення з моментом постановлення ухвали про розстрочку виконання рішення, а чітко встановлює, що такий строк не може перевищувати одного року саме з дня ухвалення рішення, виконання якого заявник просить розстрочити.

Проаналізувавши всі обставини справи, враховуючи бажання боржника сплатити на користь позивача заборгованість за кредитним договором,виходячи з засад розумності та справедливості, суд вважає, що доводи боржника щодо розстрочення виконання рішення на найбільш максимальний термін є необґрунтованими (розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення), рішення суду ухвалено 30.03.2026, а тому, з урахуванням обставин справи, приходить до висновку про можливість розстрочити виконання заочного рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 березня 2026 року в частині стягнення заборгованості за Кредитним договором № 09.05.2025-100001426 від 09.05.2025, що становить 23 206,43 грн, із сплатою рівними частинами, шляхом внесення щомісячних періодичних платежів, щомісячно, тобто, по 2 320,64 грн починаючи з червня 2026 року, не пізніше останнього числа кожного місяця з кінцевим строком повної сплати до березня 2027 року включно, з правом дострокової сплати.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.55,260,435, 446 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Заяву представника ОСОБА_1 Дешко В`ячеслава Олександровича про розстрочення виконання рішення суду від 30 березня 2026 року у справі № 357/18848/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Розстрочити виконання заочного рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 березня 2026 року у справі № 357/18848/25 в частині стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 09.05.2025-100001426 від 09.05.2025, в загальному розмірі 23 206,43 гривень, із сплатою заборгованості рівними частинами, тобто по 2 320,64 грн починаючи з червня 2026 року, не пізніше останнього числа кожного місяця з кінцевим строком повної сплати до березня 2027 року включно, з правом дострокової сплати.

В решті клопотання,- відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено 18 червня 2026 року.

СуддяО. І. Орєхов