Рішення № 140616979, 01.10.2026, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/9550/26

2/296/4902/26

Р І Ш Е Н Н Я (ЗАОЧНЕ)

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" жовтня 2026 р. м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира в складі: головуючого судді Шкирі В.М., за участі секретаря судового засідання Сейко Л.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» - адвоката Усенка Михайла Ігоревича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

17.08.2026 представник позивача - ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» - адвокат Усенко М.І. звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит №19895425 від 24.03.2024 в сумі 17 375,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача посилається на те, що 24.03.2024 року між ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №19895425, умовами якого встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 5000,00 грн строком на 180 днів із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 2% у пільговий період (26 днів з 24.03.2024 по 19.04.2024) та стандартною (базовою) процентною ставкою в розмірі 2.5% (154 календарних днів з 20.04.2024 по 2024-09-20). Загальні витрати за кредитом складуть 21 850 грн; загальна вартість кредиту складе 26 850 грн.

У разі не виконання позичальником зобов`язань та неповернення кредиту вчасно позичальник зобов`язується сплатити штраф в розмірі 50% тіла кредиту при простроченні понад 15 днів.

Свої зобов`язання ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» виконало та перерахувало відповідачу 5 000,00 грн.

Відповідачем не виконано умов договору про споживчий кредит №19895425 від 24.03.2024, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 17 375,00 грн., з яких: - 5 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; - 12 375,18 грн. сума заборгованості за відсотками.

Наявність заборгованості у відповідача за договором про споживчий кредит №19895425 від 24.03.2024 зумовлює звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 20.08.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження та вирішено розглядати її з повідомленням сторін (ініціатива суду) - 01.10.2026 о 10-00 годині.

01.10.2026 сторони чи їх представники до суду не з`явилися.

Представник позивача разом із позовною заявою подав заяву про розгляд справи без його участі. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, заперечень проти позову не надала, як і будь-яких заяв чи клопотань.

Судом було вжито усіх заходів передбачених ЦПК України для належного повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи. Так ухвалу про відкриття провадження у справі та призначення її до розгляду на 10-00 годину 01.10.2026, направлено відповідачу ОСОБА_1 за адресою місця реєстрації: АДРЕСА_1 . Проте, 01.10.2026 до суду повернувся конверт з відправленням, згідно довідки Укрпошти від 24.09.2026 причина невручення; "адресат відсутній "

У постанові Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 757/15603/19 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність за вказаною адресою, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії, а повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки .

Отже, вважається, що саме 24.09.2026 відповідач повідомлений про розгляд цієї справи судом 01.10.2026.

Верховний Суд у постановах від 13 листопада 2020 року у справі№ 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) зазначив, що якщо сторони чи їх представники, чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони чи її представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні

Суд вважає, що наявних у справі матеріалів у цій справі, достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, та не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті

Згідно ч. 5 ст. 259 та ч. 1 ст. 281 ЦПК України, не виходячи до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст. 280, 281 ЦПК України.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини.

24.03.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладений в електронному вигляді відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» договір про споживчий кредит №1985425.

Сторони домовилися про укладення договору на наступних умовах:

-сума кредиту становить 5000 грн. (п. 1.2 договору);

-строк кредитування 180 днів, з 24.03.2024 по 20.09.2024 (п. 1.3, 1.4 договору);

-загальні витрати за кредитом 21850 грн. (п. 1.5 договору);

-орієнтовна реальна річна процентна ставка 58600%; орієнтовна загальна вартість кредиту 26850 грн. (п. 1.5 договору);

-пільгова процентна ставка 2% на день, строк пільгового періоду 26 днів (п. 1.5.1, 2.2.3 договору);

-стандартна процентна ставка становить 912,5% річних (2.5% на день), строк стандартного періоду 154 дні (п. 1.6, 2.2.3 договору);

-комісія за надання кредиту 0 грн. (п. 1.5.2 договору);

-проценти нараховуються щоденно на залишок фактичної заборгованості база для нарахування процентів 5000 грн. (п. 2.2.2 договору);

-позичальник має право на пролонгацію строку до 30 днів, комісія 0 грн. (п. 2.3 договору);

-повернення кредиту здійснюється за графіком платежів (п. 2.4.1 договору);

-датою сплати вважається дата отримання коштів кредитодавцем (п. 2.4.5 договору);

-у разі прострочення понад 15 днів застосовується штраф у розмірі 50% суми кредиту (п. 4.6 договору).

Згідно Графіку платежів відповідач мав погасити 5 000,00 грн за 7 платежі, 1 платіж з 19.04.2024 в сумі по 2600,00 грн, 5 платежів з 15.05.2024 по 27.08.2024 в сумі по 3250,00 грн., а 1 платіж 20.09.2024 в сумі 8 000 грн.

ОСОБА_1 підписала договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором of17u0kt.

Кредитодавець на виконання умов договору про споживчий кредит №19895425 від 24.03.2024 року, виконав свої зобов`язання, зокрема передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 5 000,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Відповідача № НОМЕР_1 .

Оскільки відповідачем не виконано умов договору, кредитні кошти, відсотки за користування кредитними коштами відповідачем не сплачені за ним наявна заборгованість в сумі 17 375,00 грн., з яких:

- 5 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 12 375,00 грн. сума заборгованості за відсотками;

Таким чином суд встановив, що між позивачем та відповідачем існують зобов`язальні, цивільно-правові правовідносини у сфері кредитування, що регулюється нормами ЦК України.

Вирішуючи спір по суті суд прийшов наступного.

За приписами ч.1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Суд під час розгляду справи встановив, що 24.03.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладений в електронному вигляді відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» договір про споживчий кредит №1985425.

Сторони домовилися про укладення договору на наступних умовах:

-сума кредиту становить 5000 грн. (п. 1.2 договору);

-строк кредитування 180 днів, з 24.03.2024 по 20.09.2024 (п. 1.3, 1.4 договору);

-загальні витрати за кредитом 21850 грн. (п. 1.5 договору);

-орієнтовна реальна річна процентна ставка 58600%; орієнтовна загальна вартість кредиту 26850 грн. (п. 1.5 договору);

-пільгова процентна ставка 2% на день, строк пільгового періоду 26 днів (п. 1.5.1, 2.2.3 договору);

-стандартна процентна ставка становить 912,5% річних (2.5% на день), строк стандартного періоду 154 дні (п. 1.6, 2.2.3 договору);

-комісія за надання кредиту 0 грн. (п. 1.5.2 договору);

-проценти нараховуються щоденно на залишок фактичної заборгованості база для нарахування процентів 5000 грн. (п. 2.2.2 договору);

-позичальник має право на пролонгацію строку до 30 днів, комісія 0 грн. (п. 2.3 договору);

-повернення кредиту здійснюється за графіком платежів (п. 2.4.1 договору);

-датою сплати вважається дата отримання коштів кредитодавцем (п. 2.4.5 договору);

-у разі прострочення понад 15 днів застосовується штраф у розмірі 50% суми кредиту (п. 4.6 договору).

Згідно Графіку платежів відповідач мав погасити 5 000,00 грн за 7 платежі, 1 платіж з 19.04.2024 в сумі по 2600,00 грн, 5 платежів з 15.05.2024 по 27.08.2024 в сумі по 3250,00 грн., а 1 платіж 20.09.2024 в сумі 8 000 грн.

ОСОБА_1 підписала договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором of17u0kt.

Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно неможливим (постанова Верховного Суду від 09.09.2020 (справа №732/670/19), від 12.01.2021 (справа №524/5556/19), від 31.08.2022 (справа №280/4456/20), від 09.02.2023 (справа №640/7029/19).

Належних і документальних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано

Таким чином, за встановлених обставин справи та досліджених доказів, вважає, що 24.03.2024 між ТОВ «ФК «ТАЙГЕР ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №19895425.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Кредитодавець на виконання умов договору про споживчий кредит №19895425 від 24.03.2024 року, виконав свої зобов`язання, зокрема перерахував Відповідачу грошові кошти в сумі 5 000,00 грн. на банківський картковий рахунок Відповідача № НОМЕР_1 .

На виконання ухвали суду про витребування доказів АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» надав суду відомості, що на ім`я ОСОБА_1 була випущена банківська платіжна картка НОМЕР_1 .

Відповідно до відповіді АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» 24.03.2024 на платіжну картку № НОМЕР_1 було зараховано платіж у сумі 5 000 грн.

Отже, факт отримання відповідачем ОСОБА_1 коштів від кредитора ТОВ «ФК «ТАЙГЕР ФІНАНС» в сумі 5 000,00 грн., 24.03.2024, суд вважає доведеним.

Доказів повернення ОСОБА_1 кредитних коштів первісному кредитору в сумі 5 000,00 грн протягом 180 днів з дня отримання кредиту, як те передбачено умовами договору матеріали цивільної справи не містять.

Щодо відсотків за користування кредитними коштами.

Відповідно до п. 2.2.3. За користуванням Кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов:

-Пільгова процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується лише протягом пільгового періоду користування Кредитом. Після закінчення строку пільгового періоду періоду нараховується Стандартна процентна ставка (з 24.03.2024 по 19.04.2024).

-Стандартна процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується з першого дня Стандартного періоду (з 20.04.2024 по 20.09.2024).

Відповідач здійснила оплату за кредитом в розмірі 2 600 грн. 19.04.2024.

За користування кредитом у сумі 5 000,00 грн за період з 24.03.2024 по 21.09.2024 (181 днів) нараховано проценти в сумі 12 375,00 грн.

Однак такі нарахування суперечать вимогам чинного законодавства. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 3498-IX статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено вимогами щодо граничного розміру денної процентної ставки: 2,5 % у період з 24.12.2023 по 22.04.2024; 1,5 % у період з 23.04.2024 по 20.08.2024; 1 % з 21.08.2024.

Таким чином, за наведеними періодами проценти могли бути нараховані в такому розмірі: за період з 24.03.2024 по 19.04.2024 2 600,00 грн (5 000 * 2 % * 26 днів); за період з 20.04.2024 по 22.04.2024 375,00 грн (5 000 * 2,5 % * 3 дні); за період з 23.04.2024 по 20.08.2024 9 000,00 грн (5 000 * 1,5 % * 120 днів); за період з 21.08.2024 по 20.09.2024 1 550,00 грн (5 000 * 1 % * 31 день).

Отже, загальний розмір процентів за період з 24.03.2024 по 20.09.2024 становить 13 525,00 грн.

Разом з тим, 19.04.2024 відповідачем сплачено 2 600,00 грн, що відповідно до наведеного розрахунку відповідає процентам, нарахованим за пільговий період. Таким чином, після зазначеної оплати несплачений розмір процентів становить 10 925,00 грн.

При цьому нарахування процентів за 21.09.2024 не відповідає умовам п. 1.4 договору, відповідно до якого строк користування кредитом визначено до 20.09.2024, а тому проценти за 21.09.2024 нарахуванню не підлягають.

Отже, за наведеним розрахунком кредитор безпідставно визначив розмір процентів у сумі 12 375,00 грн, тоді як з урахуванням здійсненої відповідачем оплати та граничних розмірів денної процентної ставки сума несплачених процентів не може перевищувати 10 925,00 грн.

Таким чином первісний кредитор мав право вимоги до відповідача в сумі 15925,00 грн :

-5 000,00 гривень - заборгованість за основною сумою боргу;

-10 925,00 гривень - заборгованість за відсотками;

Враховуючи вищевикладене суд приймає рішення про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 15 925,00 грн. в якості заборгованості за кредитним договором від 24.03.2024 №19895425

Щодо судових витрат.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При цьому за приписами п.4 ч.3 ст133 ЦПК Україїни до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судовий збір.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» понесло судові витрати, що складаються з 2 662,40 грн сплаченого судового збору, які зараховані до спеціального фонду державного бюджету України.

Ціна позову 17 375,00 грн, судом задоволено вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 15 925,00 грн, що дорівнює 91,65 % від ціни позову.

Оскільки суд задовільнив позов частково то відповідно з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в сумі 2 440,21 грн (15 925,00 грн : 17 375,00 грн * 2662,40 грн = 2 440,21 грн) , що пропорційно до задоволених вимог.

Правнича допомога.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

У постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19) викладено правовий висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00, зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

На підтвердження судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суду надано акт наданих послуг №2868 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Тайгер Фінанс» та Адвокатське об`єднання «Апологет» уклали Договір №0207 про надання правової допомоги від 02.07.2025 року відповідно до якого за надані послуги клієнт сплачує адвокату 8 000,00 грн.

Однак зі змісту детального опису наданих юридичних послуг №2868 вбачається, що до складу витрат включено 1.Усна консультація Клієнта, щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором; 2. Ознайомлення з матеріалами кредитної справи; 3. Погодження правової позиції Клієнта у справі; 4. Складення позовної заяви з урахуванням правової позиції Клієнта; 5. Подання заяви до суду від імені Клієнта.

У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №211/3113/16-ц та від 06 листопада 2020 року у справі №760/11145/18 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічні висновки викладені й у постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі №456/456/20, від 01 листопада 2022 року у справі №757/24445/21-ц.

Водночас заявлений розмір витрат не відповідає критеріям співмірності, визначеним ч. 4 ст. 137 ЦПК України. Справа є типовою та нескладною, предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором, а позовна заява ґрунтується на стандартних правових нормах. При цьому усна консультація фактично дублює вивчення документів, необхідне для складання позову.

За таких обставин витрати у розмірі 8 000,00 грн є неспівмірними зі складністю справи та обсягом виконаної роботи, а тому підлягають зменшенню до 4 000,00 грн, що відповідає обґрунтованій вартості наданих послуг.

Керуючись ст. ст.509,525,526,530,610,1048,1054 ЦК України ст.ст.12, 13 , 81, 133 , 141, 258,259,263-265,354,355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» - адвоката Усенка Михайла Ігоревича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТАЙГЕР-ФІНАНС» заборгованість за договором про споживчий кредит №19895425 від 24.03.2024 року, яка становить 15 925 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот двадцять п`ять) гривень 00 копійок, з яких:

-5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту;

-10 925 (десять тисяч дев`ятсот двадцять п`ять) гривень 00 копійок - заборгованість за відсотками;

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТАЙГЕР-ФІНАНС» витрати зі сплати судового збору в сумі 2440 (дві тисячі чотириста сорок) гривень 40 копійок та витрат на правничу допомогу в сумі 4 000 (чотири тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути оскаржено відповідачем шляхом подання до Корольовського районного суду м. Житомира заяви про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ТАЙГЕР-ФІНАНС», код ЄДРПОУ 43561909, місцезнаходження юридичної особи: 79000, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького 1, корпус 28, р/р НОМЕР_2 , ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", код банку 300335.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Cуддя В. М. Шкиря