Рішення № 140616419, 14.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 рокусправа № 380/12717/26Львівський окружний адміністративний суд, у складі судді Брильовського Р.М., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, з урахуванням уточненої позовної заяви, у якому просить суд: визнати дії Головного Управління ПФУ у Львівській області щодо припинення ОСОБА_1 виплати пенсії з липня 2023 року по лютий 2026 року протиправними, стягнувши з відповідача заборгованість з виплати пенсії в порядку ч.2 ст.46 Закону № 1058 без обмеження будь яким строком з нарахуванням відповідної компенсації; за нестерпні почуття розпачу та неспокою внаслідок тривалого і грубого порушення законних прав позивача стягнути з ГУ ПФУ у Львівській області завдану моральну шкоду в розмірі - 25000грн та витрати на правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що 4.07.2023 надіслала поштою до ГУ ПФУ заяву з проханням в подальшому виплату їй пенсії або грошової допомоги здійснювати через банківський рахунок у відділенні АТ» Кредобанк». ГУ ПФУ на заяву від 04.07.2023 в задоволенні прохання відмовив, мотивуючи тим, що заяви такого змісту повинні подаватися лише особисто. У серпні 2025, проживаючи у Гамбурзі (ФРН) ОСОБА_1 підготувала й подала до консульства України документи, на які отримала належним чином завірену довідку, про те, що жива і фактично перебуває в м. Гамбург, як біженка. 20.08.2025 направила поштою до ГУ ПФУ у Львівській області копії паспортних й засвідчених консульською установою документів, що підтверджували статус біженки й місце проживання в Німеччині та заяву з проханнями в подальшому виплату пенсії здійснювати через банківський рахунок ВАТ» Універсал банк». З рішенням ГУ ГІФУ від 12.07.2023 № 41872/8 про припинення виплати пенсії позивачка була належним чином ознайомлена лише 1.03.2026. 3.09.2025 позивачка отримала письмову відповідь від ПФУ про відмову в поновленні виплати пенсії з підстав неподання документів про неотримання пенсії в Російській Федерації. На вимогу відповідача ОСОБА_1 в черговий раз 16.10.2025 та 25.10.2025 подала до ГУ ПФУ у Львівської області заяви про те, що пенсії з Росії не отримує, які залишилися без відповіді. Згідно з листом ПФУ від 3.03.2026 виплату пенсії позивачці поновлено та виплачено частину заборгованості за період з 01.07.2023. В подальшому відповідач має намір проводити погашення заборгованості в порядку ч.1ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто помісячно рівними частинами, які не перевищуватимуть місячного розміру пенсії. Вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки вважає, що заборгованість має бути їй виплачена в порядку ч.2ст.46 3акону № 1058, без обмеження будь-яким строком і з нарахуванням компенсації, яка проводиться в разі затримки виплати доходів на один і більше календарних місяців. Просила позов задовольнити.

Ухвалою судді від 24.06.2026 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору.

Ухвалою судді від 6.07.2026 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 .

Ухвалою судді від 27.07.2026 задоволено клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору у справі № 380/12717/26; звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання позовної заяви до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою судді від 27.07.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; відповідачу встановлено 15-денний строк для подання до суду відзиву.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на обліку як непрацюючий пенсіонер, одержувач пенсії за віком відповідно до Закону №1058 з 10.02.2004 року. На заяви від 05.12.2025 № 1599 та № 1601 про виплату пенсії через установу банку прийнято Рішення про відмову від 17.12.2025. Відповідно до листа Пенсійного фонду України від 23.02.2026 №19019-966/Ж-03/8-2800/26 ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії з 01.07.2023 з урахуванням положень частини першої статті 46 Закону №1058. Проведено ідентифікацію пенсіонера та розпорядженням від 26.02.2026 здійснено перерахунок, поновлення виплати пенсії з 01.07.2023. Суму пенсії за період з 01.07.2023 по 30.06.2024 та за період з 01.02.2026 по 28.02.2026 виплачено в березні 2026 року. Розмір пенсії обчислено з урахуванням страхового стажу 36 років 1 місяців 11 днів, коефіцієнт страхового стажу - 0,36083 і середньомісячної заробітної плати 6693,31 грн (9992,40 * 0,66984). Загальний розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 з 01.08.2026 становив 5055,42 грн. В подальшому погашення заборгованості буде проводитись згідно статті 46 Закону 1058. Вважає, що дії Головного управління є правомірними, ґрунтуються на Конституції та законах України, а позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, необгрунтованими та не відповідають нормам чинного законодавства. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив наступне.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку як непрацюючий пенсіонер, одержувач пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 з 10.02.2004 року.

4.07.2023 ОСОБА_1 надіслала поштою до ГУ ПФУ заяву з проханням в подальшому виплату їй пенсії або грошової допомоги здійснювати через банківський рахунок у відділенні АТ» Кредобанк».

ГУ ПФУ на заяву від 04.07.2023 в задоволенні прохання відмовив, мотивуючи тим, що заяви такого змісту повинні подаватися лише особисто.

У серпні 2025, проживаючи у Гамбурзі (ФРН) ОСОБА_1 підготувала й подала до консульства України документи, на які отримала належним чином завірену довідку, про те, що жива і фактично перебуває в м. Гамбург, як біженка.

20.08.2025 направила поштою до ГУ ПФУ у Львівській області копії паспортних й засвідчених консульською установою документів, що підтверджували статус біженки й місце проживання в Німеччині та заяву з проханнями в подальшому виплату пенсії здійснювати через банківський рахунок ВАТ» Універсал банк».

3.09.2025 позивачка отримала письмову відповідь від ПФУ про відмову їй в поновленні виплати пенсії з підстав неподання документів про неотримання пенсії в Російській Федерації.

На вимогу відповідача позивачка 16.10.2025 та 25.10.2025 подала до ГУ ПФУ у Львівської області заяви про те, що пенсії з Росії не отримує, які залишилися без відповіді.

На заяви від 05.12.2025 № 1599 та № 1601 про виплату пенсії через установу банку прийнято Рішення про відмову від 17.12.2025.

Відповідно до листа Пенсійного фонду України від 23.02.2026 № 19019-966/Ж-03/8-2800/26 ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії з 01.07.2023 з урахуванням положень частини першої статті 46 Закону №1058.

Проведено ідентифікацію пенсіонера та розпорядженням від 26.02.2026 здійснено перерахунок, поновлення виплати пенсії з 01.07.2023 року.

В подальшому відповідач має намір проводити погашення заборгованості в порядку ч.1ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто помісячно рівними частинами, які не перевищуватимуть місячного розміру пенсії.

ОСОБА_1 вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки вважає, що заборгованість має бути їй виплачена в порядку ч.2ст.46 3акону № 1058, без обмеження будь-яким строком і з нарахуванням компенсації, яка проводиться в разі затримки виплати доходів на один і більше календарних місяців.

Не погоджуючись із діями відповідача, позивачка звернулася до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір суд керувався таким.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон №1788-ХІІ) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).

Згідно з частиною 1 ст. 5 Закону № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Абзацом 7 частини 2 ст. 5 Закону №1058 передбачено, що виключно цим Законом визначаються умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Відповідно до частини 1 ст. 44 Закону №1058 призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Відповідно до ч.1 ст.46 Закону №1058 нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Згідно з частиною першою статті 47 Закону 1058 пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.46 Закону №1058 нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій затверджений (надалі - Порядок 22-1).

Згідно з пунктом 1.1 Порядку 22-1 заява про призначення (перерахунок) пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.

Заява про призначення, перерахунок пенсії, може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року №13-1 (надалі Порядок №13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.

У разі подання заяви засобами Порталу Дія та за умови реалізації технічної можливості щодо її формування та подання, формування заяви здійснюється засобами Порталу Дія відповідно до відомостей, зазначених в додатках до цього Порядку. Відомості, необхідні для формування заяви, можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з інформаційно-комунікаційними системами та публічними реєстрами органів державної влади.

У період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох наступних місяців після місяця, в якому його буде припинено чи скасовано, заява про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном, заява про призначення (поновлення) пенсії та документи, необхідні для призначення (поновлення) пенсії, особами, які у зв`язку з агресією Російської Федерації тимчасово проживають за кордоном (крім осіб, які проживають на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором) та отримали тимчасовий захист або статус біженця (далі - особи, які тимчасово проживають за кордоном), можуть надсилатись поштою.

У період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох наступних місяців після місяця, в якому його буде припинено чи скасовано, заява про призначення пенсії та документи, необхідні для призначення пенсії, особами, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у період дії воєнного стану, які безпосередньо беруть участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України (далі оборона України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації), або які перебувають на момент набуття права на призначення пенсії на лікуванні, реабілітації, протезуванні за кордоном, можуть надсилатися поштою.

Отже, вказаний Порядок №13-1 встановлює, що заяви про призначення (перерахунок) пенсії можуть направляти поштою лише особи, які у зв`язку з агресією Російської Федерації тимчасово проживають за кордоном (крім осіб, які проживають на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором) та отримали тимчасовий захист або статус біженця (далі - особи, які тимчасово проживають за кордоном), а також особи, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняті на військову службу за контрактом у період дії воєнного стану, які безпосередньо беруть участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України (далі оборона України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації), або які перебувають на момент набуття права на призначення пенсії на лікуванні, реабілітації, протезуванні за кордоном.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; з`ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи.

Механізм виплати пенсій, шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги (далі - одержувачі), а у разі їх смерті - на поточні рахунки осіб, які мають право на отримання допомоги на поховання та недоотриманої суми пенсії, грошової допомоги, в уповноважених банках, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 № 1596 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 р. № 662) (надалі Порядок №662).

Згідно з пунктом 10 Порядку №662 заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) або заява про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка (додаток 4) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України.

Заява про виплату пенсії або грошової допомоги може прийматися органом Пенсійного фонду України або органом соціального захисту населення через установи уповноваженого банку, зокрема, в електронній формі з накладенням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису відповідно до вимог Закону України Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги, одержувача та уповноваженого працівника банку.

Заява приймається за умови пред`явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує її вік, і визначеного законодавством документа, необхідного для з`ясування місця її проживання, та реєструється в установленому порядку.

У разі отримання від одержувача заяви про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка орган Пенсійного фонду України або орган соціального захисту населення інформує одержувача про необхідність укладення договору банківського рахунка із зазначеним у заяві уповноваженим банком.

Органи Пенсійного фонду України та органи соціального захисту населення формують перелік одержувачів на підставі отриманих заяв про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка та разом із необхідними для відкриття поточних рахунків таким особам документами та відомостями, визначеними нормативно-правовими актами Національного банку, подають його відповідному уповноваженому банку у строки, визначені у договорі, але не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дати прийняття документів.

Заява про виплату пенсії або грошової допомоги може подаватися до органу Пенсійного фонду України в електронній формі через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням засобів електронної ідентифікації з високим або середнім рівнем довіри відповідно до вимог Законів України Про електронні документи та електронний документообіг і Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 299 затверджено Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) (надалі Порядок №299) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, особам, які тимчасово проживають за межами України, або проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, або виїхали з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території (далі - Порядок), дія якого поширюється на осіб, які: тимчасово проживають за межами України; проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення тимчасової окупації; які виїхали з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території.

Згідно з Порядком №299, починаючи з 01.01.2026 року, виплата зазначеній категорії осіб буде здійснюватися за умови проходження особою фізичної ідентифікації до 31 грудня кожного календарного року.

Відповідно до пункту 10 Порядку 299 особам, які проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України або які виїхали на підконтрольну Україні територію з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, виплата пенсії проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та Російської Федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

Суд встановив, що 4.07.2023 ОСОБА_1 , перебуваючи в Україні, надіслала поштою до ГУ ПФУ заяву з проханням в подальшому виплату пенсії або грошової допомоги здійснювати через банківський рахунок у відділенні АТ`Кредобанк».

ГУ ПФУ на заяву від 04.07.2023 в задоволенні прохання відмовив, мотивуючи тим, що заяви такого змісту повинні подаватися лише особисто.

З врахуванням вимог вищевказаних приписів законодавства, суд дійшов висновку, що заяву про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України, або може прийматися органом Пенсійного фонду України або органом соціального захисту населення через установи уповноваженого банку, зокрема, в електронній формі з накладенням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису відповідно до вимог Закону України Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги, одержувача та уповноваженого працівника банку.

Оскільки, ОСОБА_1 при поданні заяви про виплату пенсії не було дотримано порядку подання заяви, відповідач правомірно відмовив їй у виплаті пенсії через установу банку.

Суд зазначає, що вказаний порядок забезпечує фізичну ідентифікацію особи, яка звертається з заявою про виплату пенсії через установу банку та тим самим унеможливлює будь-які зловживання сторонніх осіб стосовно виплат пенсіонерам пенсій через установу банку.

І лише після належно подання ОСОБА_1 заяви про виплату пенсії відповідач поновив виплату пенсії з 01.07.2023.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише па підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд дійшов висновку, що дії Головного управління щодо припинення ОСОБА_1 виплати пенсії з липня 2023 по лютий 2026 є правомірними, ґрунтуються на Конституції та законах України, а позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, необгрунтованими та не підлягають до задоволення.

Щодо позовної вимоги про стягнення з ГУ ПФУ у Львівській області моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною 1 статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що за нестерпні почуття розпачу та неспокою внаслідок тривалого і грубого порушення її законних прав просить стягнути з ГУ ПФУ у Львівській області завдану моральну шкоду в розмірі 25000грн.

Суд не знайшов підстав для задоволення заявлених позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачка не надала до суду жодних доказів, які підтверджують завдання ОСОБА_1 такої шкоди та не було доведено причинно-наслідковий зв`язок з предметом позову.

В контексті зазначеного суд вважає за необхідне звернути увагу на приписи статті 6 КАС України за якими суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Із зазначеного слідує, що першочерговим завданням судочинства є захист порушених прав та свобод людини, які визнаються найвищою цінністю. З цією метою сторонам забезпечується рівність та свобода у наданні суду доказів, що підтверджують заявлені ними вимоги.

Поняття доказів наведено у статті 72 КАС України, відповідно до якого доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статей 73, 74 КАС України, надані сторонами докази мають відповідати вимогам належності та допустимості, тобто, містити інформацію щодо предмета доказування та бути одержаними в порядку, встановленому законом.

Обов`язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 77 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи.

Із врахування вищезазначених правових норм, суд зазначає, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.

Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.

Проте, як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивачкою не надано жодних доказів, що прямо чи опосередковано підтверджують заподіяння ОСОБА_1 сильних душевних страждань, завдання шкоди її здоров`ю, чи завдання її інших втрат немайнового характеру з яких суд при обрахуванні розміру компенсації міг би встановити характер та обсяг моральних страждань, матеріальні витрати, понесені позивачкою.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України суд,

вирішив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяБрильовський Роман Михайлович