Рішення № 140616304, 15.10.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/4467/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі позивач) до Міністерства оборони України (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 114/в від 18 грудня 2025 року, викладене у пункті 30, про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги через втрату 15 відсотків працездатності, яка встановлена 25 червня 2025 року, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини;

- зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7 частини другої статті 16 Закону України №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і прийняти рішення, з урахуванням висновків суду про відсутність пропущеного строку.

В обґрунтування вимог зазначено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , під час якої отримав поранення, пов`язане із захистом Батьківщини. Після звільнення з військової служби 07.03.2025 позивач 25.03.2025 був направлений на проходження оцінювання повсякденного функціонування особи, за результатами якого рішенням від 25.06.2025 йому встановлено 15 відсотків втрати професійної працездатності без встановлення інвалідності внаслідок зазначеного поранення. Після отримання відповідного витягу з рішення експертної команди позивач подав через ІНФОРМАЦІЯ_1 документи для призначення та виплати одноразової грошової допомоги. Однак рішенням комісії Міністерства оборони України, оформленим витягом із протоколу від 18.12.2025 №114/в, у призначенні такої допомоги відмовлено з підстав установлення ступеня втрати працездатності після спливу тримісячного строку з дня звільнення з військової служби. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки після звільнення своєчасно вчинив усі залежні від нього дії для встановлення ступеня втрати працездатності, звернувшись до закладу охорони здоров`я вже 25.03.2025. На його думку, перевищення тримісячного строку зумовлене обставинами, що не залежали від його волевиявлення, зокрема навантаженням на експертні команди та тривалістю розгляду документів. Посилаючись на положення Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, та практику Верховного Суду, позивач наголошує на необхідності оцінки об`єктивних причин несвоєчасного встановлення втрати працездатності. Додатково зазначає, що Законом України від 16.07.2025 № 4546-IX тримісячний строк змінено на однорічний. У зв`язку з викладеним позивач просить визнати протиправною та скасувати відмову в призначенні одноразової грошової допомоги.

Відповідач подав відзив, у якому заперечив проти позову, вказавши, що рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги прийнято відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення у позивача права на її отримання. На обґрунтування своєї позиції Міністерство оборони України послалося на підпункт 7 пункту 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у редакції, чинній на час встановлення ступеня втрати працездатності, згідно з якою така допомога особі, звільненій з військової служби, призначається за умови встановлення часткової втрати працездатності не пізніше ніж через три місяці після звільнення. Відповідач зазначає, що позивача звільнено з військової служби 07.03.2025, тоді як 15 відсотків втрати професійної працездатності було встановлено 25.06.2025, тобто після закінчення передбаченого законом тримісячного строку. На думку відповідача, зазначений строк є присічним, законодавством не передбачено його поновлення, а він не наділений повноваженнями щодо його поновлення. У зв`язку із цим установлення ступеня втрати працездатності після спливу визначеного строку виключає можливість призначення спірної виплати. На підтвердження правомірності своєї позиції відповідач посилається на положення Закону № 2011-XII, Порядку № 975 та правові висновки Верховного Суду, зокрема щодо необхідності застосування встановлених законодавством умов призначення одноразової грошової допомоги. Також наголошує, що процедура її призначення та виплати передбачає визначену послідовність дій уповноважених органів, а рішення приймається на підставі поданих документів і відповідного висновку. Отже, вважаючи відмову правомірною, відповідач просить відмовити в задоволенні позову (а.с. 49-52).

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 31 грудня 2023 року.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 28 лютого 2025 року № 47-РС позивача звільнено з військової служби у відставку за станом здоров`я.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07 березня 2025 року № 67 позивача з 07 березня 2025 року було виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, а з 08 березня 2025 року знято з котлового забезпечення.

Так, під час проходження військової служби позивач отримав поранення, пов`язане із захистом Батьківщини. Після звільнення з військової служби позивач звернувся до закладу охорони здоров`я для встановлення групи інвалідності або ступеня втрати працездатності.

25 березня 2025 року позивача направлено на проходження оцінювання повсякденного функціонування особи.

За результатами оцінювання експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи було прийнято рішення від 25 червня 2025 року № 140/25/947/В, яким позивачу встановлено 15 відсотків втрати професійної працездатності внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, без встановлення інвалідності.

Після отримання витягу із зазначеного рішення позивач через ІНФОРМАЦІЯ_1 подав до Міністерства оборони України документи для призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням 15 відсотків втрати професійної працездатності внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини.

За результатами розгляду поданих документів комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийняла рішення про відмову в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, оформлене витягом із протоколу засідання комісії від 18 грудня 2025 року № 114/в. Підставою відмови визначено встановлення позивачу ступеня втрати працездатності 25 червня 2025 року, тобто після спливу тримісячного строку з дня звільнення з військової служби 07 березня 2025 року, передбаченого підпунктом 7 пункту 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у редакції, чинній на момент встановлення ступеня втрати працездатності (а.с. 38-48).

Про прийняте рішення позивача повідомлено листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11 червня 2026 року № 6/9681, до якого додано витяг із протоколу засідання комісії (а.с. 19).

Не погоджуючись із відмовою у призначенні одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі Закон № 2232-ХІІ).

Статтею 40 Закону № 2232-ХІІ визначено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.

Виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (стаття 41 Закону № 2232-ХІІ).

Відповідно до статті 1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі Закон № 2011-ХІІ), соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України № 2011-XII, останній поширюється, зокрема на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Статтею 12 Закону України № 2011-XII визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що одноразова грошова допомога є гарантованою державою виплатою лише тим особам, які за цим Законом мають право на її отримання.

Згідно із пунктом 7 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній на день встановлення втрати працездатності) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.

Так, відповідно до частини десятої статті 16-3 Закону № 2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2014 року № 975 затверджений Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі Порядок № 975).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності дата огляду, зазначена у витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно із пунктом 21 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов`язаний, резервіст або особа, звільнена з військової служби, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, подають уповноваженому органу у паперовій або електронній формі засобами електронної пошти з дотриманням законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг такі документи:

заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;

завірену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією або витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

Згідно із пунктом 22 Порядку № 975 призначення одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, призваним на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюються Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, розвідувальним органом Міноборони, Службою зовнішньої розвідки та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Відповідно до пункту 23 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу після визначення переліку осіб, зазначених у пунктах 8 і 9 цього Порядку, які мають право на одержання одноразової грошової допомоги (зокрема з урахуванням особистого розпорядження), подає у 15-денний строк з дня реєстрації документів, передбачених пунктами 20 і 21 цього Порядку, розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов`язково додаються документи, зазначені в пунктах 20 і 21 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження від уповноваженого органу висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених у пунктах 20 і 21 цього Порядку, приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення зазначених документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах, чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявнику з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.

Згідно із пунктом 25 Порядку № 975 рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Із аналізу наведених приписів законодавства України слідує, що, у межах спірних правовідносин, при вирішенні питання про наявність у особи права на одноразову грошову допомогу, пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону №2011-XII передбачене строкове обмеження щодо часу втрати особою, звільненої з військової служби, працездатності, а саме (у редакції, чинній на день встановлення позивачу втрати працездатності) не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби. При цьому, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, є дата огляду, зазначена у витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або довідці медико-соціальної експертної комісії.

У контексті спірних правовідносин суд ураховує, що днем закінчення проходження позивачем військової служби є день виключення його зі списків особового складу військової частини, а саме 07.03.2025.

Як установлено судом, позивач учинив необхідні дії для встановлення ступеня втрати професійної працездатності без необґрунтованих зволікань. Зокрема, 25.03.2025 його було направлено на оцінювання повсякденного функціонування особи, тобто через 18 календарних днів після закінчення проходження військової служби та в межах установленого законом тримісячного строку.

Згідно до п. 17 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338, оцінювання здійснюється за електронним направленням, сформованим лікарем в електронній системі.

Пунктом 28 цього Порядку передбачено, що розгляд справ здійснюється в порядку черговості на підставі електронної черги, сформованої електронною системою.

Відповідно до положення пункту 29 Порядку розгляд справи повинен бути проведений не пізніше 30 календарних днів з дня прийняття закладом охорони здоров`я електронного направлення до розгляду, крім виникнення надзвичайних та невідворотних обставин, що об`єктивно унеможливлюють розгляд справи в установлені строки.

Рішення приймаються експертною командою в день розгляду справи, крім випадків необхідності проведення додаткового обстеження, неявки особи на проведення оцінювання або зміни складу експертної команди.

Отже, процедура встановлення ступеня втрати професійної працездатності передбачає вчинення визначених нормативно-правовим актом дій та здійснюється із дотриманням установленої послідовності розгляду справ. Відтак, після направлення на оцінювання позивач не мав можливості самостійно визначати дату проведення оцінювання та строк прийняття відповідного рішення, оскільки зазначені дії належать до компетенції уповноважених суб`єктів і здійснюються відповідно до визначеної процедури.

Рішенням експертної команди від 25.06.2025 позивачу встановлено 15 відсотків втрати професійної працездатності внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, без установлення інвалідності. Таким чином, рішення прийнято після спливу тримісячного строку з дня закінчення проходження військової служби, однак відповідне перевищення строку зумовлене тривалістю процедури оцінювання, а не несвоєчасним зверненням позивача чи невчиненням ним необхідних дій (доказів чого відповідач не надав).

Суд наголошує, що позивач своєчасно ініціював процедуру встановлення ступеня втрати професійної працездатності, звернувшись за відповідним оцінюванням у межах тримісячного строку. Відтак обставини, пов`язані з подальшим проведенням оцінювання та прийняттям рішення експертною командою, не перебували під його контролем і не могли бути ним самостійно усунуті. За відсутності доказів того, що тривалість процедури була зумовлена бездіяльністю позивача або несвоєчасним виконанням ним необхідних дій, покладення на нього негативних наслідків такої тривалості є необґрунтованим.

При цьому суд ураховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 15 грудня 2023 року у справі № 380/2772/21, відповідно до якої:

"15. Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що встановлення законодавцем обмеженого строку є однією з умов дисциплінування фізичних осіб як учасників публічно-правових відносин при реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги. У випадку пропуску такого строку виключними підставами для визнання судом поважними причин такого пропуску може бути лише наявність об`єктивно непереборних обставин, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Разом з тим, це не означає, що зі збігом цього строку особа безумовно втрачає соціальні гарантії, які надані їй Законом, зокрема можливість реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у виключних випадках із застосуванням судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову).

16. Вищезазначене підтверджується позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постановах від 23 жовтня 2018 року у справі № 161/69/17 та від 12 березня 2019 року у справі №760/18315/16-а, у яких колегія суддів Верховного Суду дійшла обґрунтованого висновку, що строк може вважатись присічним за умови, якщо особа протягом цього строку має можливість в будь-який час звернутися за захистом своїх соціальних прав, а саме, права на отримання грошової виплати; не вважається завершеним строк за умови об`єктивної відсутності можливості особи безперешкодного звернення за захистом відповідного соціального права; таке обмеження буде порушенням права особи на соціальне забезпечення та проявом дискримінації.

17. Крім того, Велика Палата Верховного Суду також сформулювала позицію щодо можливості поновлення преклюзивного строку, якщо його пропущено з причин, що є поважними і не залежали від волі та дій особи, зокрема, у постановах від 20 червня 2018 року у справі №553/1642/15-ц, від 29 серпня 2018 року у справі № 755/17365/15-ц та від 20 березня 2019 року у справі № 456/450/16-ц, де зазначила, що строкові обмеження для реалізації особою свого майнового права без можливості поновлення такого строку, якщо його пропущено з причин, що є поважними і не залежали від волі та дій такої особи, не є необхідним у правовій державі; таке обмеження буде непропорційним і неправомірним обмеженням прав особи та неправомірним втручанням у право на мирне володіння своїм майном та реалізації майнових прав.".

Крім того, після прийняття рішення експертної команди 25.06.2025 позивач 01.07.2025 звернувся через відповідний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки до Міністерства оборони України із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги. Така послідовність дій підтверджує, що позивач послідовно та без необґрунтованих зволікань реалізовував своє право на отримання передбаченої законом соціальної гарантії.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що позивач ужив усіх залежних від нього заходів для встановлення ступеня втрати професійної працездатності в межах тримісячного строку, однак не міг забезпечити прийняття рішення експертною командою до його закінчення. Тому встановлення позивачу 15 відсотків втрати професійної працездатності 25.06.2025 саме по собі не може бути достатньою підставою для відмови в призначенні одноразової грошової допомоги без урахування причин тривалості відповідної процедури оцінювання і своєчасності дій позивача.

Протилежний підхід покладав би на позивача негативні наслідки за обставини, на які він не міг впливати, та фактично ставив би реалізацію його права на соціальний захист у залежність від тривалості адміністративної процедури, організація та проведення якої не належать до його повноважень. Такий підхід не відповідав би принципам правової визначеності, пропорційності та ефективного захисту соціальних прав.

Отже, відмова в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги виключно з підстави встановлення ступеня втрати професійної працездатності після спливу тримісячного строку, без урахування того, що позивач своєчасно ініціював процедуру оцінювання та не мав можливості впливати на строки її завершення, є протиправною.

З огляду на викладене суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправним і скасування рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого пунктом 30 протоколу засідання від 18 грудня 2025 року № 114/в, про відмову в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням 15 відсотків втрати професійної працездатності внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини. Водночас, зважаючи на необхідність реалізації повноважень уповноваженого органу щодо вирішення питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, належним способом захисту порушеного права є зобов`язання Міністерства оборони України повторно розглянути заяву позивача про призначення такої одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки суду, викладеної в цьому рішенні.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов до висновку про задоволення позову.

Позивач звільнений від сплати судового збору.

Крім того, позивач просить стягнути на його користь витрати на правничу допомогу, при цьому вказує, що відповідно до ч.7 ст.139 КАС України докази про понесення таких витрат будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Тому розподіл таких витрат наразі не вирішується.

Підстави для розподілу судових витрат на підставі статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.ст.139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03168, ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнання протиправним та скасування рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого пунктом 30 протоколу засідання від 18 грудня 2025 року №114/в, про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням 15 відсотків втрати професійної працездатності внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Зобов`язати Міністерства оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки суду, викладеної в цьому рішенні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. САГУН