Рішення № 140616245, 15.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року м. Київ справа №320/45502/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

І. Зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі відповідач), в якому просить суд

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» разом з виплатою першої пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» разом з виплатою першої пенсії.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що вона перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 11 грудня 2024 року.

Як вказує позивач, її страховий стаж становить 40 років 4 місяців 2 дні, спеціальний стаж як працівника охорони здоров`я, освіти повних 30 років.

Позивач зазначає, що разом із заявою про призначення пенсії за віком вона подавала заяву про нарахування і виплатиту їй грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, передбачену пунктом 7-1 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком, яка була розглянута Головним управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Не отримавши вказану грошову допомогу, представником позивача подано до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві адвокатський запит щодо виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, передбачену пунктом 7-1 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.

Відповідачем у відповідь повідомлено, що заява позивача від 29 січня 2025 року про призначення пенсії за віком відпрацьовувалась за принципом екстериторіальності Головними управліннями Пенсійного фонду України в Запорізькій та Сумській областях, також повідомлено, що спеціальний стаж позивача складає 16 років 03 місяці 29 днів, що не відповідає вимогам пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і свідчить про відсутність підстав для здійснення виплати.

На переконання позивача, в неї наявний необхідний спеціальний страховий стаж, оскільки посади, які вона обіймала передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років». Наявний стаж підтверджується записами в трудовій книжці, а також довідкою НДСЛ «Охматдит» МОЗ України від 20 січня 2025 року № 54, яка, за твердженнями позивача, була проігнорована відповідачем при вирішення питання щодо наявності права на отримання разової допомоги.

Також, позивач стверджує, що доданими до позовної заяви документами підтверджуються обставини наявності в неї спеціального стажу в обсязі понад 30 років на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та нарахування та виплату їй одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» разом з виплатою першої пенсії.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті їй одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» разом з виплатою першої пенсії, позивач звернулась до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача 1 у відзиві на позовну заяву послався на те, що для виплати грошової допомоги позивачу необхідно мати 30 років спеціального страхового стажу відповідно до вимог чинного законодавства. Проте, у позивача підтверджено документально лише 16 років 16 років 03 місяці 29 днів, що не відповідає вимогам пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Тому, на переконання представника відповідача, відсутні правові підстави для призначення такої допомоги, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвала суду від 15 вересня 2025 року доставлена до електронного кабінету відповідача 19 вересня 2025 року, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного листа від 19 вересня 2025 року.

Пунктом 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Враховуючи вимоги статті 263 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з частиною другою статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та з 11 грудня 2024 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, позивач вказує, що разом із заявою про призначення їй пенсії за віком, нею було подано заяву про нарахування та виплату їй грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, передбачену пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком, проте, зазначена допомога їй не була нарахована, відповідно, й не була виплачена.

У зв`язку з чим, представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з адвокатським запитом, у відповідь на який листом від 20 лютого 2025 року № 2600-0202-8/30039 відповідач повідомив, що на підставі заяви від 29 січня 2025 року про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 з 11 грудня 2024 року призначена пенсія за віком, яка обчислена згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV. Страховий стаж ОСОБА_1 складає 40 років 04 місяці 02 дні.

До страхового стажу при призначені пенсії ОСОБА_1 не зараховано період навчання у вищому навчальному закладі, оскільки перевищений загальновстановлений термін навчання. Згідно з наданим ОСОБА_1 для призначення пенсії диплом НОМЕР_1 період навчання склав 06 років 09 місяців. Заява ОСОБА_1 від 29 січня 2025 року про призначення пенсії за віком відпрацьовувалась за принципом екстериторіальності, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України» від 16 грудня 2020 року № 25-1 Головними управліннями Пенсійного фонду України в Запорізькій та Сумській областях. Спеціальний стаж для призначення пенсій за вислугу років як працівника охорони здоров`я, зарахований на підставі довідки від 20 січня 2025 № 54, в якій міститься інформація про відпустки без збереження заробітної плати за період роботи на посаді. Отже, спеціальний стаж ОСОБА_1 складає 16 років 03 місяці 29 днів, що не відповідає вимогам пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058. Рішення про відмову в нарахуванні грошової допомога згідно з пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058 вищезазначеними Головними управліннями не виносилось.

Не погоджуючись з відмовою відповідача у нарахуванні та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, передбачену пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком, позивач звернулась до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов таких висновків.

Так, предметом спору в даній адміністративній справі є відмова Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві саме щодо нарахування та виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, передбачену пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.

При цьому, правовідносини, які стосуються незгоди позивача з обчисленням відповідачем набутого нею спеціального страхового стажу, не є предметом спору у даній адміністративній справі, і позовних вимог в цій частині позивачем до відповідача у цій справі не пред`явлено.

За таких підстав, в межах розгляду даної адміністративної справи, судом надається правова оцінка виключно діям відповідача в частині, що стосується відмови у нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, передбачену пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком, а не правомірності/протиправності незарахування певних періодів роботи позивача до спеціального страхового стажу.

Згідно статті 44 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно пункту 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України постановою від 23 листопада 2011 року № 1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 1191).

Пунтком 2 Порядку № 1191 передбачено, що до страхового стажу, який визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е», пункту «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909.

У пункті 5 Порядку № 1191 зазначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статті 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Суд зауважує, що Верховним Судом вже надавалась правова оцінка аналогічним правовідносинам, зокрема, у постанові від 15 червня 2022 року у справі № 200/854/19-а Верховний Суд виснував: «норму пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію по Закону №1058-IV особа має дотриматись таких вимог:

- станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»";

- пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її, право на зазначену грошову допомогу втратили);

- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону № 1058-IV станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.»

У постанові від 22 лютого 2024 року у справі № 260/323/20 та у постанові від 21 березня 2024 року у справі № 580/2737/23, Верховний Суд зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на визначених законодавством посадах, досягненням пенсійного віку, працюючи на цих роботах, а також неотриманням такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.

Судом встановлено, що позивачу пенсія за віком призначена вперше, при цьому, відповідачем зараховано до спеціального страхового стажу 16 років 3 місяці 29 днів.

У свою чергу, суд акцентує на тому, що позивачем не пред`явлено до відповідача позовних вимог щодо протиправного незарахування конкретних періодів її роботи до спеціального страхового стажу з похідними позовними вимогами про зобов`язання зарахувати такі періоди роботи. Враховуючи положення статті 5 КАС України, з урахуванням вимог статті 9 КАС України, суд доходить висновку, про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Водночас, суд наголошує на тому, що суд не наділений повноваженнями самостійно вирішувати, який спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним для позивача, а також зауважує, що позивач не позбавлена можливості звернутись до суду в загальному порядку з позовом про визнання протиправними дій відповідача щодо незарахування до її спеціального страхового стажу певних періодів роботи.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що самі по собі твердження позивача, при зверненні до суду з даною позовною заявою, про наявність в неї необхідного спеціального стажу, без конкретизації періодів роботи на відповідних посадах, які, на думку позивача, підлягають зарахуванню до спепіального страхового стажу, та які дають підстави для нарахування та виплати разової грошової допомоги без пред`явлення відповідних позовних вимог до відповідача в цій частині, не можуть свідчити про обрання останньою належного способу захисту в межах спірних правовідносин.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно частини другої статті 2 КАС України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неу24переджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

VI. Судові витрати.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жук Р.В.