Рішення № 140615893, 14.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 року м. Київ №320/3864/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в електронній формі у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" звернулось ПАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" з позовом до Державної служба України з безпеки на транспорті, у якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 24.12.2024 р. № 099593.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що відповідачем за результатами перевірки складено акт № 089768 та винесено постанову від 24.12.2024 № 099593 про застосування до ПрАТ «НЕК «Укренерго» адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000 грн у зв`язку з відсутністю особистої картки водія в цифровому тахографі. На обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що не здійснює діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, а використовує транспортні засоби для власних господарських потреб. У зв`язку з цим, на думку позивача, положення Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385, на нього не поширюються. Крім того, позивач зазначає, що акт перевірки не містить відомостей, які підтверджували б здійснення перевезення вантажу, а тому вважає відсутніми підстави для притягнення його до відповідальності за статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». З огляду на викладене позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову від 24.12.2024 № 099593.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Відповідач не скористався правом подачі відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго»» (ЄДРПОУ 00100227, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри), зареєстроване в якості юридичної особи 10.08.1998, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Основним видом діяльності є 35.12 - Передача електроенергії.

Працівником Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті складено акт № 089768 стосовно Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго».

Підставою для складення зазначеного акта стала відсутність під час проведення перевірки документів у водія ОСОБА_1 , який 11 листопада 2024 року керував автомобілем марки Renault, державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ПрАТ «НЕК «Укренерго», та рухався автомобільною дорогою М-14 Одеса Мелітополь, на 21 км + 434 м.

За висновком контролюючого органу, у цифровому тахографі транспортного засобу була відсутня особиста картка водія, унаслідок чого неможливо було здійснити роздруківку даних щодо режиму праці та відпочинку водія за 11 листопада 2024 року. Такі обставини відповідач розцінив як порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

На підставі зазначеного акта виконувачем обов`язків начальника Відділу державного нагляду (контролю) у місті Києві Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову від 24 грудня 2024 року № 099593 про застосування до ПрАТ «НЕК «Укренерго» адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000 грн. У постанові зазначено, що товариством допущено порушення законодавства у сфері автомобільного транспорту, за яке передбачено відповідальність абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ПрАТ «НЕК «Укренерго» звернулося до суду з цим позовом, у якому просить визнати її протиправною та скасувати.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-III, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до статті 48 Закону № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Саме до категорії інших документів відноситься у даному випадку відсутня індивідуально-контрольна книжка.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 422 водій транспортного засобу зобов`язаний надати на час перевірки посадовій особі документи, на підставі яких здійснюється перевезення, виконувати вимоги посадової особи, передбачені Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, та розпочинати рух лише з дозволу посадової особи. Перевірка одного транспортного засобу проводиться протягом не більше однієї години.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено Порядком № 1567.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно:

наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;

додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУ ГР) (далі - Європейська угода);

відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;

оснащення таксі справним таксометром;

відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;

додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;

наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;

додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;

виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі);

виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирської о автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

У свою чергу, абзацом 7 статтею 34 Закону № 2344-ІІІ визначено, що автомобільний перевізник повинен забезпечувати умови праці та відпочинку водив згідно з вимогами законодавства.

Пунктом 20 Порядку № 1567 зазначено, що виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Відповідно до статті 49 Закону № 2344-ІІІ водій транспортного засобу при внутрішньому перевезенні вантажів зобов`язаний дотримуватися визначеного . режиму праці та відпочинку.

Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 14.09.2010 за № 811/18106 (далі - Положення № 340), встановлено особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.

Згідно з пунктом 1.1. Положення № 340 це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці № 153 від 1979 про тривалість робочого часу та періоди-відпочинку на дорожньому транспорті, Регламенту (ЄС) № 561/2006 Європейського Парламенту та Ради від 15.03.2006 про гармонізацію відповідного соціального законодавства, що регулює відносини в галузі автомобільного транспорту та вносить зміни до Регламентів Ради (ЄЕС) № 3821/85 та (ЄС) № 2135/98 і скасовує Регламент Ради (ЄЕС) № 3820/85, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух».

В силу вимог пункту 1.3. Положення № 340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Згідно з пунктом 7.1. Положення № 340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Пунктом 6.1 Положення № 340 встановлено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними , тахографами.

Відповідно до пункту 6.3. Положення № 340 водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Під час перевірки було встановлено, що індивідуальна контрольна книжка водія /графік змінності водіїв відсутні.

Крім того, «формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути у водія на руках, а не в офісах інших осіб, саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи на підставі яких здійснюється перевезення та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини. Носієм доказової інформації щодо встановлених таким чином обставин, є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом, акти, довідки відповідно до зазначених вище правил і процедур, передбачених вищезгаданими профільними нормативно- правовими актами. У даному випадку, на місці події (зупинки) за наданими водієм транспортного засобу матеріалами та відомостями складено акт, який є носієм доказової інформації (доказової бази).

Також відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

В силу частини сьомої статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України.

Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з частинами сімнадцятої-двадцятої статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Відповідно до статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Також, статтею 18 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані:

організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку, відповідно до вимог законодавства України здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;

забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;

здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Відповідно до пункту 6.2 Положення облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.

Отже, контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.

Згідно з визначенням Положення тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації інформації про рух транспортного засобу.

Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування.

Таким чином, чинним законодавством встановлені вимоги щодо обов`язкової наявності засобів контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв, при цьому відсутність засобів контролю робочого часу для таких категорій не допускається.

Враховуючи викладене, водії, які здійснюють перевезення вантажів автомобілями з повною масою понад 3,5 тон, зобов`язані мати при собі діючий та повірений тахограф. У разі, якщо ТЗ не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.03.2020 у справі № 823/1199/17, від 10.05.2019 у справі № 816/124/17, від 29.08.2019 у справі № 823/5035/15.

Згідно з матеріалами справи, під час проведення рейдової перевірки відповідачем встановлено факт здійснення водієм перевезень на транспортний засіб, який належить позивачу, без наявності на момент перевірки індивідуальної контрольної книжки водія або копії графіку змінності водія.

До того ж із матеріалів справи вбачається, що позивач не заперечує факт відсутності в цифровому тахографі автомобіля Renault, державний номерний знак НОМЕР_1 , особистої картки водія ОСОБА_1 під час перевірки 11.11.2024 року. Водночас позивач посилається на те, що ПрАТ «НЕК «Укренерго» не здійснює діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, а використовує транспортні засоби для власних господарських потреб, у зв`язку з чим вважає положення Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385, такими, що не поширюються на нього. Крім того, позивач зазначає, що акт перевірки не містить відомостей, які б підтверджували здійснення водієм перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Суд відхиляє доводи позивача про непоширення на нього вимог Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції № 385 її дія поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами. Водночас системне тлумачення положень цієї Інструкції у взаємозв`язку з Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340, не дає підстав для висновку, що юридичні особи звільняються від дотримання вимог щодо використання тахографів лише з тієї підстави, що перевезення здійснюється для власних господарських потреб.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 31.07.2024 у справі № 440/5873/23, відповідно до якої виняток, передбачений пунктом 1.4 Положення № 340, стосується перевезень, що здійснюються фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв. Отже, використання транспортного засобу юридичною особою для власних потреб саме по собі не виключає застосування вимог законодавства щодо використання тахографа.

За таких обставин посилання позивача на те, що основним видом його діяльності є передача електричної енергії, а не надання транспортних послуг, не спростовує необхідності дотримання встановлених законодавством вимог під час експлуатації транспортного засобу, обладнаного цифровим тахографом.

Не заслуговують на увагу й доводи позивача про відсутність в акті перевірки відомостей щодо конкретного вантажу, який перевозив водій. Зі змісту акта № 089768 убачається, що під час перевірки транспортного засобу Renault, який належить позивачу, зафіксовано відсутність особистої картки водія в цифровому тахографі, що унеможливило отримання відповідних даних щодо режиму праці та відпочинку водія. Саме ці обставини контролюючий орган поклав в основу висновку про порушення законодавства у сфері автомобільного транспорту.

При цьому відсутність в акті детального опису вантажу не спростовує зафіксованого порушення вимог щодо використання тахографа та не свідчить про протиправність оскаржуваної постанови, якщо встановлені контролюючим органом обставини підтверджують наявність передбачених законом підстав для застосування відповідальності.

Отже, доводи позивача про використання транспортного засобу для власних господарських потреб та незастосовність до нього вимог Інструкції № 385 не спростовують установлених під час перевірки обставин і не є достатніми для висновку про протиправність постанови від 24.12.2024 № 099593. З огляду на наведене суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, оцінивши докази, долучені до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що постанова Державної служби України з безпеки на транспорті №099593 від 20.06.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу до позивача, є правомірною, а тому підстави для її скасування відсутні.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.