Рішення № 140615760, 14.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 року м. Київ справа №320/18745/26

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Білоноженко М.А.,

розглянувши у приміщенні суду у м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 )доМіністерства внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 00032684)провизнання протиправним дій та зобов`язання вчинити дії

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо зберігання та поширення в інформаційно-аналітичній системі відомостей стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до кримінальної відповідальності та судимість за ч.1 ст. 263 КК України;

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України видалити (знищити) з інформаційно-аналітичної системи МВС відомості про притягнення до кримінальної відповідальності та наявність судимості стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до кримінальної відповідальності та судимість за ч.1 ст. 263 КК України Вирок Деснянського районного суду міста Києва від 12 квітня 2016 року.

Позов мотивовано тим, що відповідачем протиправно відмовлено у вилучені інформації з інформаційно-аналітичної системи МВС про притягнення позивача до кримінальної відповідальності, оскільки станом на момент звернення з позовною заявою та заявою про виключення відомостей судимість по кримінальному правопорушенню у відповідності з вимогами ст. 89 КК України є погашеною, а ОСОБА_1 особою, що немає судимість.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами опрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на підставі статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що діяв виключно в межах наданих законом повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством. Відомості про позивача внесені до інформаційно-аналітичної системи на підставі офіційних облікових документів, отриманих від органів досудового розслідування, що відповідає вимогам нормативно-правових актів. Відмітив, що відомості, які позивач просить видалити (знищити), є офіційними обліковими даними, внесеними до ІАС на підставі Вироку суду, що набрав законної сили (13.05.2016), та подальших рішень/повідомлень компетентних органів щодо виконання покарань. Відомості в ІАС зберігаються та обробляються відповідно до встановлених строків, а їх передчасне видалення суперечить вимогам нормативно-правового регулювання та призведе до спотворення облікової інформації, яка використовується уповноваженими суб`єктами для виконання покладених на них законом функцій. Таким чином, дії відповідача є правомірними, права позивачки не порушені, а заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що Деснянським районном судом міста Києва 12 квітня 2016 року ОСОБА_1 був визнаний винним у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування призначеного покарання, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки не виїждати за межі України на постійне місце проживання.

Станом на сьогодні судимість по даному кримінальному правопорушенню у відповідності з вимогами ст. 89 КК України є погашеною, а ОСОБА_1 особою, що немає судимість. По незрозумілим причинам, інформація щодо притягнення до кримінальної відповідальності та судимість ОСОБА_1 залишилася в системі МВС, що негативно впливає на працевлаштування та життя ОСОБА_1 .

Проте, в інформаційно-аналітичний системі МВС наявна інформація про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не вилучення вищевказаної інформації протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державні влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачене Конституцією та законами України.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закону України Про доступ до публічної інформації від 13.01.2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI).

Відповідно до ст.1 Закону №2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону №2939-VI розпорядники інформації зобов`язані: надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

У відповідності до п. 1, 2 розділу V Порядку доступу до відомостей персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого Наказом МВС України від 29.11.2016 №1256, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.01.2017 за №22/29890 (в редакції на момент видачі довідки в якій зазначена спірна інформація), фізична особа, яка досягла 14-річного віку (далі - Заявник), має право на отримання з персонально-довідкового обліку відомостей про себе.

Відомості з персонально-довідкового обліку надаються заявнику у формі довідки з дотриманням вимог законодавства про звернення громадян та захист персональних даних на підставі запиту на отримання довідки про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України, що подається за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.

При цьому за визначенням, наведеним у п. 1 розд. І Порядку №1256, довідка - документ, який містить відомості про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України, та надається фізичній особі у відповідь на її запит.

Порядок №1256 втратив чинність 15.04.2022 у зв`язку з прийняттям Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 30.03.2022 №207, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2022 за №426/37762. Наказом Міністерства внутрішніх справи України від 30.03.2022 №207, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2022 за №426/37762 затверджено Порядок доступу до відомостей інформаційно-аналітичної системи Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості (далі-Порядок № 207).

Відповідно до розділу IV Отримання відомостей з ІАС за зверненнями фізичних осіб Порядку № 207, фізична особа, яка досягла 14-річного віку (далі - Заявник), має право на отримання з ІАС відомостей про себе в паперовій або електронній формі. Відомості з ІАС надаються заявнику у формі Витягу з дотриманням вимог законодавства про звернення громадян та захист персональних даних на підставі запиту на отримання Витягу, що подається за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.

Запит подається в паперовій або електронній формі. Запит в електронній формі подається за умови ідентифікації заявника з використанням електронного підпису чи іншого альтернативного засобу ідентифікації особи, що відповідає вимогам законодавства України, через офіційний вебсайт МВС або з використанням сервісної послуги єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ у формі прикладного програмного інтерфейсу, Єдиного державного вебпорталу електронних послуг або електронного кабінету громадянина.

Витяг виготовляється в електронній формі. У випадках, передбачених законодавством, та за бажанням заявника Витяг може бути надано в паперовій формі. Витяг виготовляється за формою, наведеною в додатку 3 до цього Порядку. Інформація про заявника, вказана в запиті, та додатково подані ним копії документів обробляються виключно з метою підготовки та надання йому Витягу.

Сформований в електронній формі Витяг засвідчується електронною печаткою служби ЄІС МВС та надсилається до робочого місця віддаленого доступу, з якого надійшов запит.

У разі якщо інформація, яка надається у відповідь на запит, містить дві сторінки, друга сторінка друкується на зворотному боці.

На вимогу заявника Витяг може виготовлятися в електронній формі, засвідчений електронною печаткою служби ЄІС МВС, та надсилатися на вказану ним адресу електронної пошти. У разі незгоди з відомостями, що містяться у Витязі, заявник може надати до служби ЄІС МВС офіційні документи (засвідчену судом копію рішення із зазначенням дати набрання чинності, довідку з місць позбавлення волі тощо) для внесення відповідних змін до ІАС.

Для уточнення наявної у служби ЄІС МВС інформації або установчих даних заявника, що вказані в запиті, можуть проводитися додаткові перевірки за територіальними персонально-довідковими картотеками Національної поліції України або уточнення інформації, наданої в запиті, у посадової особи РСЦ МВС, ВПР АЦСК МВС.

Фізична особа має право отримати інформацію про те, чи обробляються її персональні дані в ІАС, за умови дотримання вимог Закону України «Про захист персональних даних».

При цьому за визначенням, наведеним у п. 2 розд. І Порядку №207 витяг з ІАС (далі - Витяг) - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням ІАС та містить відомості з неї, які є актуальні на дату та час його формування. Кожному Витягу присвоюється унікальний електронний ідентифікатор (QR-код), який забезпечує перехід за посиланням на відповідний підтвердний запис в електронних ресурсах ІАС.

В ІАС формується два види Витягів про: відсутність (наявність) судимості (скорочений); притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінальним процесуальним законодавством України (повний). Установчі дані - інформація про прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) фізичної особи, дату та місце її народження, що дозволяє ідентифікувати її в ІАС. Інші терміни в цьому Порядку вжито у значеннях, наведених у Положенні про єдину інформаційну систему Міністерства внутрішніх справ, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2018 року № 1024.

Повноваження Департаменту інформатизації МВС України щодо формування персонально-довідкового обліку як інформаційного ресурсу єдиної інформаційної системи МВС України, забезпечення контролю процесів його наповнення та використання, а також надання інформаційних послуг юридичним і фізичним особам закріплені у Положенні про Департамент інформатизації Міністерства внутрішніх справ України, затвердженому наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.01.2018 №70.

Наказом МВС України та ДДУПВП від 23.08.2002 №823/188, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.09.2002 за №738/7026, затверджено Інструкцію про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України (далі - Інструкція №823/188), який діяв на момент внесення відомостей про позивача до АІС.

Відповідно до підпункту 9.9 пункту 9 Інструкції про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах кримінально-виконавчої системи України, затвердженої наказом МВС та Державного департаменту України з питань виконання покарань від 23.08.2002 №823/188 (далі - Інструкція №823/188), інформацію про судимість (несудимість) за особистими зверненнями громадян надають територіальні УОІ-ВОІ за місцем останнього постійного мешкання цих громадян з урахуванням вимог статей 5, 89, 108 КК України. Довідка надається на бланку встановленого зразка за підписом керівника та засвідчується печаткою підрозділу з її обов`язковою реєстрацією.

Згідно пункту 11.1 пункту 11 Інструкції №823/188 з оперативно-довідкових картотек ДІТ при МВС та територіальних УОІ-ВОІ вилучаються:

а) раніше складені облікові документи у разі їх переоформлення на підставі постанов органів слідства (дізнання) або ухвал судів про уточнення (зміну) анкетних даних осіб, що стоять на обліку;

б) алфавітні картки на осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності, до яких не застосовувався запобіжний захід у вигляді взяття під варту, при заміні цих карток на арештантські або картки з рішенням суду;

в) облікові документи на осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності як обвинувачені, кримінальні справи стосовно яких припинені на стадії досудового слідства на підставі реабілітації або відносно яких судом прийнято виправдувальний вирок;

г) облікові документи, що підлягають вилученню у зв`язку із закінченням строку їх зберігання відповідно до п.10 Інструкції.

Відповідно до пункту 10 Інструкції №823/188 терміни зберігання облікових документів.

В оперативно-довідкових картотеках (банках даних) ДІТ при МВС і територіальних УОІ-ВОІ облікові документи зберігаються незалежно від погашення або зняття судимості.(пп. 10.1 п. 10 Інструкції №823/188).

Підпунктом 10.2 пункту 10 Інструкції №823/188 в оперативно-довідкових картотеках облікові документи зберігаються:

Постійно:

а) на засуджених за злочини проти основ національної безпеки України, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку;

б) на засуджених до довічного позбавлення волі (у тому числі тих, хто раніше був засуджений до смертної кари);

в) на осіб, померлих у місцях позбавлення волі та під час слідства;

г) на осіб, що стали жертвами політичних репресій.

На засуджених до позбавлення волі за скоєння:

а) особливо тяжких злочинів (пункт 5 статті 12 КК України) ( 2341-14 ) - 50 років після відбування покарання;

б) тяжких злочинів (пункт 4 статті 12 КК України) ( 2341-14 ) - 30 років після відбування покарання;

в) злочинів середньої тяжкості (пункт 3 статті 12 КК України) ( 2341-14 ) - 20 років після відбування покарання;

г) злочинів невеликої тяжкості (пункт 2 статті 12 КК України) ( 2341-14 ) - 10 років після відбування покарання.

На осіб, засуджених до мір покарання без позбавлення волі:

а) один раз - 5 років після відбування покарання;

б) два і більше разів - 10 років після відбування покарання

за останньою судимістю.

На осіб, засуджених до штрафу, - 5 років після винесення рішення.

У разі основного покарання у вигляді позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю, службового обмеження для військовослужбовців, а також тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців - 2 роки після закінчення визначеного судом терміну обмеження.

Щодо інших категорій осіб:

а) на осіб, які вчинили злочини і за рішенням суду поміщені в психіатричні лікарні для примусового лікування або передані під опіку родичів чи інших осіб, що доглядають за хворим, - до досягнення ними 80-річного віку;

б) на осіб, амністованих на стадії досудового слідства, або до вступу вироку в законну силу, - 10 років з моменту прийняття рішення про амністію;

в) на засуджених осіб, амністованих після вступу вироку в законну силу, - на загальних підставах відповідно з підпунктами 10.2.1, 10.2.2, 10.2.3, 10.2.4 Інструкції, але не менш ніж 10 років після звільнення від покарання;

г) на осіб, кримінальні справи стосовно яких припинені відповідно до статей 22, 44-49, 97, - 10 років з дня припинення справи;

ґ) на осіб, оголошених у розшук, - до припинення розшуку його ініціатором;

д) на осіб, затриманих за підозрою в занятті бродяжництвом, - 5 років;

е) на осіб, відносно яких матеріали протокольної форми направлені до суду відповідно до статті 426 КПК України ( 1003-05 ), - 10 років;

є) на іноземців - на загальних підставах відповідно до підпунктів 10.2.1, 10.2.2, 10.2.3, 10.2.4, 10.2.5 Інструкції.

На осіб, які відбували покарання за статтями Кримінального кодексу України ( 2001-05, 2002-05 ) 1961 року, виключеними з чинного кримінального кодексу України ( 2341-14 ) 2001 року:

а) у разі засудження до позбавлення волі - 10 років після відбування покарання;

б) у разі засудження до мір покарання без позбавлення волі - 2 роки після відбування покарання.

Відповідно до підпункту 10.3 пункту 10 Інструкції №823/188 у дактилоскопічних картотеках ДІТ при МВС України та територіальних УОІ-ВОІ дактилоскопічні карти зберігаються незалежно від термінів зберігання облікових карток, до досягнення особами, що стоять на обліку, 80-річного віку.

Особи, які досягли 80-річного віку в період відбування покарання, з дактилоскопічного обліку знімаються після звільнення.

Терміни зберігання облікових матеріалів, які мають науково-історичне значення, можуть продовжуватись рішенням керівництва ДІТ при МВС або територіального УОІ-ВОІ.

Ключовим питанням у справі є з`ясування наявності у відповідача обов`язку видалення відповідних відомостей в контексті доводів позивача про їх недостовірність.

Як встановлено судом відповідні відомості внесені правоохоронними органами України в 2016 році, у зв`язку з тим, що Деснянським районном судом міста Києва 12 квітня 2016 року ОСОБА_1 був визнаний винним у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування призначеного покарання, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки не виїждати за межі України на постійне місце проживання, згідно вимог Інструкції про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ затвердженого спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України № 823/188 від 23.08.2002.

В подальшому, по даному кримінальному правопорушенню у відповідності з вимогами ст. 89 КК України є погашеною, а ОСОБА_1 особою, що немає судимість, згідно з ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 04.05.2017 та 15.05.2017 знятий з обліку Деснянського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» у м. Києві та Київській області на підставі вказаної ухвали.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 89 КК України Такими, що не мають судимості, визнаються: особи, засуджені відповідно до статті 75 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового кримінального правопорушення і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом. Якщо строк додаткового покарання перевищує тривалість іспитового строку, особа визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням інформації наявної в матеріалах справи, в провадженні будь-якого компетентного органу, до повноважень яких віднесено розслідування та розгляд кримінальних справ, матеріали кримінальної справи стосовно позивача відсутні, а тому, оскільки інформація, яка міститься в базі даних оперативно-довідкового обліку носить виключно статистичний характер, тобто підставою для внесення якої є виключно процесуальні рішення, слід вказати, що оскільки ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 04.05.2017 позивача вважається таким, що немає судимості.

Суд зазначає, що передбачені Інструкцією №823/188 строки зберігання облікових документів застосовуються за наявності встановленого процесуального результату кримінального провадження, зокрема ухвалення вироку, закриття справи, з яким закон пов`язує початок перебігу відповідного строку.

Тобто, у відповідача є обов`язок щодо видалення такої інформації з 05.05.2027, оскільки у вказану дату спливає 10 річний строк з моменту (04.05.2017) коли позивач був визнаний таким, що не має судимості.

Суд також зважає на те, що Конституційний Суд України у рішенні №9-рп/99 від 27.10.1999 року вказав, що кримінальна відповідальність особи настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення вимог пункту 1 статті 6 Конвенції у справі «Буров проти України» ЄСПЛ встановив, що у зв`язку з тим, що тривалість провадження у справі заявника, яка становила 10 років і майже 3 місяці, була такою, що порушує вимогу здійснення провадження протягом «розумного строку».

Порушення вимог пункту 1 статті 6 Конвенції у справі «Третьяков проти України» встановлено у зв`язку з тим, що тривалість кримінального провадження стосовно заявника, яка становила приблизно 5 років і 9 місяців, була визнана такою, що порушує вимогу здійснення провадження протягом «розумного строку», і мала місце з вини державних органів, оскільки основними причинами затримок були повернення справи на додаткове розслідування або новий розгляд.

В той же час, інформація про позивача щодо притягнення його до кримінальної відповідальності, відповідно до положень Інструкції №823/188, за відсутності відповідного процесуального рішення компетентного органу, відповідачем самостійно відкоригована не буде.

У справі «Рисовський проти України», заява № 29979/04, рішення від 20 жовтня 2011 р. ЄСПЛ зазначив, що аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування».

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland)). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не 71 впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Підсумовуючи вищенаведене, рішення суду повинне бути не просто формально законним і обґрунтованим, а й справедливим за своєю суттю. Головний результат правосуддя - ухвалення законного та справедливого рішення у справі, з дотриманням принципів закріплених в статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, іншого способу відновлення порушеного права позивача, з урахуванням встановлених судом обставин, окрім як зобов`язати відповідача виключити інформацію про притягнення позивача до кримінальної відповідальності з 05.05.2027, не вбачається.

Саме такої правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 30 квітня 2020 року у справі №120/345/19-а, для відступу від якої в даному випадку у суду не має жодних підстав.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

На переконання суду, відповідачем не доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 00032684) про визнання протиправним дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України видалити (знищити) з 05.05.2027 з інформаційно-аналітичної системи МВС відомості про притягнення до кримінальної відповідальності та наявність судимості стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до кримінальної відповідальності та судимість за ч.1 ст. 263 КК України Вирок Деснянського районного суду міста Києва від 12 квітня 2016 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 665,60 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 00032684).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоноженко М.А.