Рішення № 140615593, 06.10.2026, Іваничівський районний суд Волинської області

справа № 156/527/26

Провадження № 2/156/452/26

рядок статзвіту 71

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 жовтня 2026 року сел.Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Малюшевської І. Є.,

за участю секретаря судового засідання Киці Л. Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду сел. Іваничі цивільну справу № 156/527/26 за позовом

ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Павлюк Радислав Сергійович,

до ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Володимирська окружна прокуратура Волинської області та виконавчий комітет Устилузької міської ради,

про позбавлення батьківських прав,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

представник позивачки - адвокат Павлюк Р.С. (в режимі відеоконференції),

відповідач - не з`явився,

представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору виконавчого комітету Устилузької міської ради - Батоговська Т. П. (в режимі відеоконференції),

за участю прокурора Нововолинського відділу Володимирської окружної прокуратури Левчук О. П. (в режимі відеоконференції),

в с т а н о в и в :

І. Зміст спору

Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - виконавчий комітет Устилузької міської ради, про позбавлення батьківських прав. Позов мотивовано тим, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано рішенням суду від 18 квітня 2023 року. Від шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання шлюбу між батьками залишилася проживати з матір`ю.

Позивачка уклала новий шлюб із ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), і вони спільно виховують дівчинку в селі Стенжаричі. Вероніка перебуває на повному матеріальному утриманні матері та вітчима (який є військовослужбовцем за контрактом). Умови проживання дитини є цілком задовільними, їй забезпечено все необхідне для належного розвитку та відпочинку.

Відповідач проживає окремо у своїх батьків у селі Нова Лішня та повністю ухиляється від виховання доньки, не цікавиться її здоров`ям, розвитком, навчанням та інтересами. За майже 5 років життя дитини він бачив її лише один раз - у перший місяць після народження. Жодної фінансової чи моральної підтримки батько не надає. Через систематичне та злісне ухилення від сплати аліментів ОСОБА_2 був двічі засуджений за ст. 164 Кримінального кодексу України (вироки судів від 05.09.2023 р. та 26.02.2026 р.). На момент підготовки позову його сукупна заборгованість зі сплати аліментів перевищувала 80 000 гривень.

Відповідачу було забезпечено право подати відзив на позовну заяву, однак такий не подано.

ІІ. Позиції учасників справи

Позивач ОСОБА_1 в судовому позовну заяву підтримала в повному обсязі, просила таку задовольнити з мотивів, викладених у позовній заяві. Наполягала, що відповідач не піклується про свою дитину, не цікавився його здоров`ям та навчанням, не піклується про фізичний та духовний розвиток, тобто взагалі не виконує своїх батьківських обов`язків. Похбавлення ОСОБА_2 буде відповідати найкращим інтересам дитини.

Представник позивачки - адвокат Павлюк Радислав Сергійович в режимі відеоконференції просив задовольнити позов та позбавини ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_3 , оскільки відповідач самоусунувся від виховання дитини.

Прокурор Нововолинського відділу Володимирської окружної прокуратури Левчук О. П. в режимі відеоконференції в судовому засіданні зазначила, що позовна заява ОСОБА_1 є бґрунтованою та підставною, а тому вважає, що позовні вимоги слід задовольнити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог виконавчого комітету Нововолинської міської Володимирського району Волинської області Батоговська Т. П. в судовому засіданні підтримала висновок органу опіки і піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його дочки і наполягала на такому, оскільки це відповідає інтересам дитини.

ОСОБА_2 в судові засідання жодного разу не з`явився. Про дату, час і місце розгляду справи неодноразово повідомлявся належним чином шляхом направлення судових повісток про виклик в судові засідання на адресу зареєстрованого та фактичного місця проживання. Щоразу до суду поверталися поштові відправлення з відміткою на конверті: «адресат відсутній» (а.с. 58, 70, 80, 96, 109, 130). Також виклик відповідача здійснювався шляхом опублікування на офіційному веб-сайті Судової влади України оголошення про його виклик в судові засідання (а.с. 79, 89, 95, 107, 110, 129). Відзиву на позовну заяву ОСОБА_2 не подав. Будь-яких заяв чи клопотань від нього не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 21.05.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, розгляд справи проводиться за правилами загального позовного провадження. Цією ж ухвалою зобов`язано виконавчий комітет Устилузької міської ради, як орган опіки та піклування до 10 червня 2026 року надати висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 стосовно малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

08.06.2026 вимоги ухвали суду від 21.05.2026 Устилузькою міською радою виконані.

Ухвало суду від 02.07.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 10.08.2026 залучено до участі у справі № 156/527/26 прокурора Володимирської окружної прокуратури Волинської області, явку представника третьої особи - виконавчого комітету Устилузької міської ради визнано обов`язковою та відкладено судове засідання до 13:00 год 26.08.2026.

У судове засідання, призначене на 06.10.2026 року з`явилися всі учасники справи, окрім відповідача ОСОБА_2 , який неодноразово належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток про виклик в судові засідання на адресу зареєстрованого та фактичного місця проживання. Щоразу до суду поверталися поштові відправлення з відміткою на конверті: «адресат відсутній» (а.с. 58, 70, 80, 96, 109, 130). Також виклик відповідача здійснювався шляхом опублікування на офіційному веб-сайті Судової влади України оголошення про його виклик в судові засідання (а.с. 79, 89, 95, 107, 110, 129).

Враховуючи, що відповідно до положень ст. 128 ЦПК України, з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, а також те, що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, а відповідач відзиву не подав, наявні всі умови, встановлені ст. 280 ЦПК України, які необхідні для ухвалення заочного рішення. Враховуючи такі обставини, 06.10.2026 року судом вирішено здійснити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 18 квітня 2023 року розірвано (а.с. 13-15). Від шлюбу у сторін народилася одна дитина: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 16).

Відповідно до судового наказу Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 10.02.2022 року у справі № 154/137/22 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 стягуються аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня подання заяви до суду - 11.01.2022 року (а.с. 23).

З 01 вересня 2023 року позивачка ОСОБА_1 одружилася вдруге з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 17).

З позовної заяви слідує, що її другий чоловік замінив дитині справжнього батька, бере активну участь у її вихованні та утриманні, і з яким у них склалися теплі, довірливі стосунки.

За місцем проживання позивачка ОСОБА_1 характеризується позитивно. Так, згідно з характеристикою старости Стенжарицького старостинського округу Устилузької міської ради Оксани Савчук від 28.04.2026 року, ОСОБА_1 проживає в с. Стенжаричі разом з донькою ОСОБА_7 , матір`ю ОСОБА_8 , вітчимом ОСОБА_9 та бабусею ОСОБА_10 (а.с. 25). Вона веде здоровий спосіб життя, конфліктних ситуацій та скарг від сусідів за час проживання не надходило, спиртними напоями не зловживає.

Відповідно до характеристики вихованки Стенжарицького закладу дошкільної освіти Устилузької міської ради Волинської області від 28.04.2026 року, ОСОБА_3 , 2021 року народження, навчається в (відвідує) зазначеному закладі з 18.10.2024 року (а.с. 26). За цей час зарекомендувала себе активною, товариською дитиною . Дівчинка володіє навичками самообслуговування, активна на заняттях, виявляє інтерес до музики та танців, різноманітних ігор. Соціальна адаптація проходила успішно, але обережно з новими знайомими та педагогами. Стан здоров`я дитини задовільний, вона фізично розвинена згідно з віковою нормою. Вихованням дитини переважно займається мама ОСОБА_1 , яка приділяє належну увагу всебічному розвитку дівчинки, регулярно відвідує батьківські збори, цікавиться успіхами та самопочуттям дитини, забезпечує її всім необхідним для навчання та відпочинку, підтримує постійний зв`язок із вихователями. Щодо участі батька, ОСОБА_2 , у житті дитини протягом усього періоду перебування ОСОБА_7 у закладі дошкільної освіти зафіксовано наступне: батько жодного разу не з`являвся у закладі освіти, не брав участі у святах чи заходах за участю батьків, не цікавився станом здоров`я у телефонному чи особистому режимі, а зі слів дитини спілкування з батьком повністю відсутнє. Таким чином, батько самоусунувся від виконання своїх обов`язків щодо виховання та розвитку дитини в умовах закладу дошкільної освіти.

Відповідно до характеристики старости Старолішнянського старостинського округу та акту обстеження житлово-побутових умов, громадянин ОСОБА_2 зареєстрований, а також проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом зі своїми батьками (а.с. 27-28). ОСОБА_2 бере участь у веденні особистого селянського господарства, постійної роботи не має, у громадському житті громади участі не бере. Письмових скарг від сусідів та односельчан на його поведінку не надходило, проте в сім`ї час від часу виникають конфліктні ситуації.

Вироком Іваничівського районного суду Волинської області від 05.09.2023 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України за злісне ухилення від сплати аліментів за період з 11.01.2022 р. по 31.07.2023 р. з сумою заборгованості 56 477,50 грн, і призначено йому покарання у виді 80 (вісімдесяти) годин громадських робіт (а.с. 20-21). Окрім того, вироком Іваничівського районного суду Волинської області від 26.02.2026 року ОСОБА_2 повторно визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 164 КК України за злісне ухилення від сплати аліментів за період з 01.08.2023 р. по 31.01.2026 р. із накопиченою заборгованістю 87 217,77 грн, і призначено йому покарання у виді 240 (двісті сорок) годин громадських робіт (а.с. 22). Також відповідач внесений до Єдиного реєстру боржників за відкритими виконавчими провадженнями про стягнення аліментів (а.с. 23).

Заборгованість ОСОБА_2 по аліментах станом на 19 січня 2026 року становить 140 722,77 грн (а.с. 24).

З висновку виконавчого комітету Устилузької міської ради від 04.06.2026 року № 8/8, як органу опіки та піклування, слідує, що малолітня ОСОБА_3 проживає разом із матір`ю ОСОБА_1 та вітчимом ОСОБА_4 у с. Стенжаричі (а.с. 1-3). З рідним батьком ОСОБА_2 донька не бачиться і не спілкується, оскільки відповідач повністю самоусунувся від її виховання, не цікавиться її життям, здоров`ям та розвитком. Дівчинка виглядає емоційно стабільною та щасливою, що свідчить про наявність належної підтримки та любові в родині матері та вітчима. Завдяки міцному зв`язку з ними, відсутність контакту з рідним батьком не спричиняє негативних емоційних наслідків. Дитина проживає в належних житлово-побутових умовах, забезпечена окремим ліжком для сну, сезонним одягом, взуттям, засобами гігієни та іграшками (а.с. 25). Взаємодія з матір`ю та вітчимом є основним джерелом емоційної підтримки для дитини, вони активно залучені у її виховання та розвиток.

Питання щодо доцільності чи недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_3 розглядалось на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 03.06.2026 року (протокол № 5). Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення зацікавлених сторін та враховуючи неявку батька без поважних причин, комісія виснувала, що є усі підстави вважати, що батько свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

ОСОБА_2 не звертався ні до поліції, ні до органу опіки та піклування із заявами про створення йому перешкод щодо участі у вихованні дитини. При вирішенні питання щодо надання висновку про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки, взято до уваги те, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини має місце, коли батьки не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків.

Керуючись статтями 19, 164, 165 Сімейного кодексу України, враховуючи вищенаведене, взявши до уваги рішення комісії з питань захисту прав дитини, виконавчий комітет Устилузької міської ради Волинської області, як орган опіки і піклування, виходячи виключно з інтересів дитини, вважає, що ОСОБА_2 самоухилився від виконання своїх батьківських обов`язків, а тому є необхідність у позбавленні його батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 з дитиною не контактує, її життям та успіхами не цікавиться, не займається її підготовкою до самостійного життя, її фізичним і духовним розвитком, матеріально доньку не підтримує, злісно та тривало ухиляється від сплати аліментів, за що двічі засуджений судом, позивачка змушена звернутися з таким позовом до суду.

У судовому засіданні допитані як свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

ОСОБА_11 , яка є сусідкою та подругою матері позивачки, суду показала, що знає сім`ю ОСОБА_1 . Дуже добре, і ОСОБА_2 вона бачила лише декілька разів. Після одруження ОСОБА_1 і ОСОБА_2 спільно прожили лише декілька місяців. Після народження ОСОБА_13 приїжджав лише один раз, не був на хрестинах доньки і з того часу взагалі не бере участі у вихованні дитини та не спілкується з нею. Дівчинка відкрита, йде на контакт і спілкування, однак про батька взагалі розмов немає. ОСОБА_7 знає як батька і любить теперішнього чоловіка позивачки.

Допитана як свідок ОСОБА_12 , яка є матір`ю позивачки ОСОБА_1 , суду показала, що востаннє колишнього зятя ОСОБА_2 вона бачила у грудні 2021 року, коли ОСОБА_7 виповнився один місяць. З того часу він не дзвонив, не цікавився життям доньки, не бере участі у її вихованні та утриманні, не вітає зі святами.

Відповідач не скористався своїм правом та не подав до суду відзиву на позовну заяву. Крім того, відповідач в судові засідання жодного разу не з`явився. Під час судового розгляду справи жодним чином не продемонстрував суду свого бажання в поновленні сімейних стосунків з дитиною.

V. Застосоване судом законодавство

Відповідно до положень частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями частини 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 32 Конституції України передбачено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; хронічно зловживають алкоголем або наркотиками; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Статтею 180 Сімейного Кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, може бути згодом зменшений або збільшений за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у випадку зміни розміру аліментів у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Згідно статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності до статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

VІ. Висновки Суду

Заслухавши учасників справи та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В даних правовідносинах, для суду є безспірним, що при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав відповідача відбувається втручання в його право на сімейне життя, яке не є абсолютним і може бути обмеженим в порядку передбаченому Конституцією України. Однак, з іншої сторони обов`язковому дослідженню судом підлягає питання щодо забезпечення прав малолітньої дитини не розлучатися з батьком і врахування при цьому «якнайкращих інтересів дитини» (статті 1, 9 Конвенції про права дитини (далі Конвенція)).

Встановлюючи правомірність втручання в право відповідачки на сімейне життя, суд, розуміючи місце Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року в сфері стандартів прав людини, вважає за необхідне звернутись до принципів викладених в ст. 29 Декларації, згідно із якими: кожна людина має обов`язки перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особи; при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві. В даному випадку допускається обмеження прав особи, а процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами Сімейним кодексом України (статті 164-167).

В ході розгляду справи судом встановлено та не спростовано відповідачем, що він ухиляється від участі у вихованні дочки, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, що свідчить про ухилення відповідачем від виконання своїх батьківських обов`язків. Таке, виходячи із положень статей 164-167 СК України, є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав.

У даному випадку, для суду є беззаперечним те, що втручання у право відповідача має законні підстави, які є чинними протягом періоду, який розглядається. Суд знаходить підставним, що втручання у право відповідача спрямоване на захист «прав і свобод» неповнолітньої дитини. У даному випадку при втручанні у право відповідача вимоги статті 29 Декларації щодо законності та мети втручання дотримані.

В цій ситуації суд зобов`язаний дослідити найважливіше і найскладніше питання: наскільки позбавлення батьківських прав буде відповідати інтересам дитини і чи немає в даному випадку підстав для попередження відповідача щодо зміни свого відношення до виховання дитини, без позбавлення батьківських прав (пункт 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»). Суд виходить з того, що на перше місце ставляться «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Водночас позбавлення батьківських прав одного з батьків щодо малолітньої дитини є крайнім заходом впливу.

Згідно з пунктом 1 статті 3 Конвенції дитина наділяється правом на те, щоб її найкращі інтереси оцінювалися і бралися до уваги в якості першочергового міркування при прийнятті в її відношенні будь-яких дій або рішень як в державній, так і в приватній сфері. Більш того, в ньому втілений один з фундаментальних принципів Конвенції.

Суд виходить з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Європейський Суд в своїй прецедентній практиці виробив дві умови, які необхідно враховувати при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення у справі «Мамчур проти України»). Оцінюючи можливість забезпечення якнайкращих інтересів дітей, в даній справі суд підкреслює, що з огляду на те, що розлучення з батьками надає тяжкий вплив на дитину, таке розлучення повинно проводитися лише в крайньому випадку, наприклад коли існує небезпека неминучого заподіяння дитині шкоди або в інших необхідних випадках; розлучення не повинно проводитися, якщо дитина може бути огороджена від розлучення за допомогою менш радикальних заходів. Перш ніж вдатися до розлучення, держава повинна надати батькам сприяння у виконанні ними своїх батьківських обов`язків і відновити або зміцнити здатність сім`ї піклуватися про свою дитину, за винятком тих випадків, коли розлучення необхідне в інтересах захисту дитини. Матеріальна скрута не може служити виправданням для розлучення дитини зі своїми батьками.

Зазначені вище фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, пасивну поведінку відповідача, суд розцінює як ухилення від виховання ним дитини, свідоме нехтування ним своїми обов`язками і небажанням виконувати їх, що є правовою підставою можливості позбавлення батьківських прав.

В ситуації, що розглядається судом береться до уваги те, що дитина проживає з матір`ю в с. П`ятидні Володимирського району Волинської області. Вихованням та матеріальним забезпеченням дочки займається матір разом з другим чоловіком.

Відповідач під час судового розгляду справи жодним чином не продемонстрував суду свого бажання в поновленні сімейних стосунків з дитиною, і в такій ситуації, на думку суду, без бажання відповідача держава позбавлена можливості посприяти йому у виконанні своїх батьківських обов`язків і відновленні або зміцненні сім`ї.

Також, важливим для суду є те, що при позбавленні батьківських прав відповідача, відносини, які склались між ним і дочкою не зміняться в бік розлучення його з дитиною, які ітак разом не проживають. Важливим в даній ситуації є те, що позбавлення батьківських прав не призведе до відібрання дитини у батька, оскільки він з дочкою не проживає, так само даний захід не виключає можливості побачення батька з дитиною. Позбавлення батьківських прав відповідача фактично і суттєво не змінить ситуацію між батьком та дитиною, яка склалася та існує протягом тривалого часу. Як підсумок аналізу елементів, які впливають на визначення «якнайкращих інтересів дитини» суд зауважує, що в даних правовідносинах позбавлення батьківських прав буде сприяти інтересам дитини і в надалі зможе гарантувати повну та ефективну реалізацію їхніх прав. Суд наголошує, що захід, який застосовується, не є безстроковим і відповідач має право у випадку зміни своєї поведінки на поновлення батьківських прав в порядку передбаченому СК України (стаття 169).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторона позивача посилалася як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову ОСОБА_1 з наведених вище мотивів та підстав, що у даному випадку відповідатиме найкращим інтересам дитини. Відтак, позов підлягає до повного задоволення.

VIІ. Розподіл судових витрат між сторонами

За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачка при зверненні до суду з вказаним позовом заявила одну позовну вимогу немайнового характеру (про позбавлення батьківським прав відносно однієї дитини), яку оплатила судовим збором у розмірі 1331,20 грн (а.с.1).

У зв`язку із повним задоволенням позову з відповідача на користь позивача слід стягнути 1331,20 грн понесених позивачем судових витрат.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 258, 259, 265, 273, 280-282 ЦПК України суд,

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - виконавчий комітет Устилузької міської ради про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав щодо малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривню 20 коп. судових витрат.

Додатково роз`яснити учасникам справи, що відповідно до ст.169 Сімейного кодексу України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення ( виклику ) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення якщо така адреса відсутня.

Інформація щодо сторін та інших учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; місце проживання: АДРЕСА_3 ;

Представник позивачки: адвокат Павлюк Радислав Сергійович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1456 від 19.12.2023, адреса для листування: 44702, місто Володимир, Волинської області, а/с № 15;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт № НОМЕР_3 , виданий 22 листопада 2021 року, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Виконавчий комітет Устилузької міської ради (як орган опіки та піклування), код ЄДРПОУ: 40270407, місце знаходження: 44731, Волинська обл., Володимирський район, місто Устилуг, вулиця Володимирська, 40,

прокурор Нововолинського відділу Володимирської окружної прокуратури Волинської області Левчук О. П. (адреса: 44702, м. Володимир, вул. Драгоманова, 31).

Повне судове рішення складено 14 жовтня 2026 року.

Суддя І. Є. Малюшевська