Рішення № 140615481, 13.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року справа №320/15557/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач-2), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним рішення про відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за №104250020957 вихідний №2000-0304-9/16086 від 29.01.2025, щодо призначення ОСОБА_1 пенсії із зменшенням пенсійного віку;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію із зменшенням пенсійного віку з моменту досягнення пенсійного віку 55 років.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він постійно проживав у селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області, яке у відповідний період було віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю, у зв`язку з чим має право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Позивач вказує, що має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи 4 категорії, на підтвердження чого йому 25.11.1993 видано посвідчення серії НОМЕР_1 .

Зазначає, що звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 29.01.2025 №104250020957 йому відмовлено у призначенні пенсії з посиланням на відсутність необхідного періоду проживання (роботи) у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993. Зокрема, пенсійним органом враховано лише 2 роки 3 місяці 28 днів проживання у такій зоні при необхідних не менше 4 років.

Позивач із таким рішенням не погоджується та стверджує, що відповідачем не враховано в повному обсязі надані ним документи, які у своїй сукупності підтверджують необхідний період проживання та перебування на території зони посиленого радіоекологічного контролю. Зокрема, позивач посилається на відомості про його навчання у Рокитнянському професійно-технічному училищі, трудову діяльність на підприємствах смт Рокитне, відомості трудової книжки, архівні довідки, а також посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи 4 категорії.

На думку позивача, зазначені документи є належними та достатніми доказами його проживання та перебування у зоні посиленого радіоекологічного контролю протягом періоду, необхідного для застосування передбаченого статтею 55 Закону №796-XII зменшення пенсійного віку.

Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 29.01.2025 №104250020957 протиправним та таким, що порушує його право на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

13.05.2025 від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області через підсистему "Електронний Суд" до суду надійшло клопотання про долучення доказів на виконання ухвали суду від 30.04.2025.

16.05.2025 від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області через підсистему "Електронний Суд" до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечувало та просило відмовити у задоволенні позову.

Відповідач-1 зазначив, що за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії від 20.01.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення від 29.01.2025 №104250020957 про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Вказав, що відповідно до статті 55 Закону №796-XII особам, які постійно проживали або постійно працювали у зоні посиленого радіоекологічного контролю, пенсійний вік знижується за умови, що станом на 01.01.1993 вони прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років.

Відповідач-1 зауважив, що згідно з поданими позивачем документами період його проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 становить 2 роки 3 місяці 28 днів, що є недостатнім для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку. При цьому до періоду проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю не зараховано період навчання з 26.04.1986 по 01.07.1988, оскільки відсутня інформація про реєстрацію та проживання за цей період на території, віднесеній до зони посиленого радіоекологічного контролю. У зв`язку з цим відповідач-1 вважає рішення від 29.01.2025 про відмову у призначенні пенсії правомірним.

Крім того, відповідач-1 зазначив, що вимога про зобов`язання призначити пенсію стосується дискреційних повноважень органу Пенсійного фонду України. На його думку, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, та приймати замість нього рішення з питань, віднесених до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач-2 правом подати відзив на позов не скористався, копію позовної заяви отримав засобами електронної пошти 09.06.2026, що підтверджено довідкою секретаря судового засідання від 09.06.2026.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.09.1985 по 01.07.1988 навчався за денною формою навчання у професійно-технічному училищі №1 смт Рокитне Київської області за професією "Електрогазозварювальник". За результатами навчання позивач отримав диплом серії НОМЕР_2 від 01.07.1988.

Згідно з довідкою Державного професійно-технічного навчального закладу "Рокитнянський професійний ліцей" від 22.01.2025 №22 ОСОБА_1 дійсно навчався в ПТУ-1 смт. Рокитне (форма - денна) і проживав в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 з 01.09.1985 (наказ №16-К від 31.08.1985) по 01.07.1988 (наказ №16-К від 01.07.1988) за професією "Електрогазозварювальник". З 01.07.2005 ПТУ-1 смт. Рокитне наказом Міністерства освіти і науки України №278 від 05.05.2005 реорганізовано в ДПТНЗ "Рокитнянський професійний ліцей".

З 23.08.1988 позивач працював слюсарем 2 розряду в ремонтній майстерні Рокитнянського ремонтно-транспортного підприємства у смт Рокитне Київської області. 19.09.1988 позивача переведено електрогазозварником 4 розряду в ремонтній майстерні Рокитнянського ремонтно-транспортного підприємства у смт Рокитне Київської області. 29.11.1988 позивача звільнено у зв`язку з призовом на військову службу.

З 07.12.1988 по 07.12.1990 позивач проходив військову службу в Радянській армії.

З 27.02.1991 позивач працював електрогазозварником 4 розряду в ремонтній майстерні Рокитнянського ремонтно-транспортного підприємства у смт Рокитне Київської області, яке з 04.12.1991 перетворено в Рокитнянське міжрайонне підприємство "Міжрайагротехсервіс" у смт Рокитне Київської області. 18.01.1994 позивача звільнено з роботи за власним бажанням.

У подальшому позивач продовжував трудову діяльність.

25.11.1993 Київською облдержадміністрацією позивачу видано посвідчення серії НОМЕР_1 громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю, (Категорія 4).

03.01.2025 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення/перерахунок пенсії.

За результатами розгляду заяви за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення від 09.01.2025 №104250020957 про відмову у призначенні пенсії, в якому зазначено, що на дату звернення вік позивача становив 55 років, страховий стаж 38 років 6 місяців 12 днів.

Пенсійним органом зазначено, що для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII необхідно підтвердити проживання або роботу у зоні посиленого радіоекологічного контролю протягом не менше чотирьох років станом на 01.01.1993. Пенсійним органом визначено, що період проживання позивача у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 становить 2 роки 3 місяці 28 днів, що є меншим за необхідні чотири роки. До періоду проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю не зараховано період навчання з 26.04.1986 (01.09.1985) по 01.07.1988, оскільки відсутня інформація про реєстрацію та проживання за цей період та потребує підтвердження.

20.01.2025 позивач повторно звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення/перерахунок пенсії.

До заяви позивачем були подані документи про особу, трудову діяльність, навчання, проходження військової служби, місце проживання (реєстрації), а також посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Заяву позивача від 20.01.2025 за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, яким 29.01.2025 за результатами розгляду заяви позивача прийнято рішення №104250020957 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №796-XII.

За результатами розгляду заяви страховий стаж позивача визначено тривалістю 38 років 6 місяців 12 днів.

У рішенні зазначено, що вік позивача на дату звернення становить 55 років.

Пенсійним органом визначено, що період проживання позивача у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 становить 2 роки 3 місяці 28 днів.

Період навчання позивача з 26.04.1986 по 01.07.1988 до періоду проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю пенсійним органом не зараховано. У рішенні зазначено, що за вказаний період відсутня інформація про реєстрацію та проживання позивача на території, віднесеній до зони посиленого радіоекологічного контролю. У зв`язку з відсутністю необхідного періоду проживання (роботи) у відповідній зоні пенсійним органом відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.

Не погоджуючись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 29.01.2025 №104250020957, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи нормативно-правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 1 Конституції України Україна є соціальною та правовою державою.

Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.

Водночас у пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачений Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Частиною першою статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з частиною 1 статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Відповідно до частини 3 статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Частиною 1 статті 45 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частина 2 статті 45 Закону №1058-IV).

Згідно з частиною 5 статті 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Пунктом 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1), передбачено, заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.07.2015 №13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.08.2015 за №991/27436.

У разі подання заяви засобами Порталу Дія та за умови реалізації технічної можливості щодо її формування та подання, формування заяви здійснюється засобами Порталу Дія відповідно до відомостей, зазначених в додатках до цього Порядку. Відомості, необхідні для формування заяви, можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з інформаційно-комунікаційними системами та публічними реєстрами органів державної влади.

У період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох наступних місяців після місяця, в якому його буде припинено чи скасовано, заява про призначення (поновлення) пенсії та документи, необхідні для призначення (поновлення) пенсії, особами, які у зв`язку з агресією Російської Федерації тимчасово проживають за кордоном (крім осіб, які проживають на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором) та отримали тимчасовий захист або статус біженця (далі - особи, які тимчасово проживають за кордоном), можуть надсилатись поштою.

Додатком 1 до Порядку №22-1 передбачена форма заяви про призначення/перерахунок пенсії.

Пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 встановлено перелік документів, необхідних для призначення пенсії, які додаються до заяви про призначення пенсії, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 №8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Згідно з пунктом 2.23 Порядку №22-1 передбачено, що при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах.

До заяви, поданої в електронній формі через вебпортал або засобами Порталу Дія, додаються скановані копії оригіналів документів. На створені електронні копії заявник накладає електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку №22-1 установлено, що заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Пунктом 4.2 Порядку №22-1 передбачено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17 - 19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії; з`ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Отже, за принципом екстериторіальності розгляд заяви позивача від 20.01.2025 про призначення/перерахунок пенсії здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яким за результатами її розгляду прийнято оскаржуване рішення від 29.01.2025 №104250020957 про відмову у призначенні пенсії.

Пунктом 4.7 Порядку №22-1 визначено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, є Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-XII).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 11 Закону №796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Аналогічно пунктом 4 частини 1 статті 14 Закону №796-XII до категорії 4 віднесено осіб, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

Таким чином, положення Закону №796-XII при визначенні кола осіб, які належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та віднесені до категорії 4, передбачали три самостійні форми перебування особи на території зони посиленого радіоекологічного контролю - проживання, роботу та постійне навчання. При цьому для набуття відповідного статусу законодавцем установлена умова щодо тривалості такого проживання, роботи чи постійного навчання - не менше чотирьох років станом на 01.01.1993.

Як установлено судом, 25.11.1993 Київською облдержадміністрацією позивачу видано посвідчення серії НОМЕР_1 громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю, категорії 4.

Особливості пенсійного забезпечення осіб, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, визначені статтею 55 Закону №796-XII.

Відповідно до частини 1 статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Пунктом 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю, за умови, що станом на 01.01.1993 вони прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, пенсійний вік знижується на 2 роки та додатково на 1 рік за кожні 3 роки проживання або роботи у цій зоні, але не більше ніж на 5 років.

При цьому приміткою до статті 55 Закону №796-XII визначено, що початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Отже, для осіб, які претендують на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку як такі, що постійно проживали або постійно працювали у зоні посиленого радіологічного контролю, статтею 55 Закону №796-XII встановлена обов`язкова умова щодо тривалості такого проживання або роботи - не менше чотирьох років станом на 01.01.1993.

Разом з тим початкова величина зниження пенсійного віку на два роки пов`язується із постійним проживанням або постійною роботою особи у відповідній зоні в період з моменту аварії на Чорнобильській АЕС по 31.07.1986, незалежно від тривалості проживання або роботи протягом цього періоду.

При цьому суд зазначає, що умови віднесення особи до категорії 4 потерпілих від Чорнобильської катастрофи та умови набуття права на пенсію зі зменшенням пенсійного віку не є тотожними. Так, положення статей 11 та 14 Закону №796-XII передбачають урахування постійного проживання, постійної роботи або постійного навчання особи на території зони посиленого радіоекологічного контролю, тоді як стаття 55 Закону №796-XII пов`язує право на зменшення пенсійного віку з відповідною тривалістю постійного проживання або постійної роботи у такій зоні.

Території, які належали до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначалися відповідно до законодавства, чинного у відповідний період.

Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106 затверджено Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно з Переліком населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106, смт Рокитне Рокитнянського району Київської області було віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Отже, смт Рокитне Київської області, на території якого у спірний період навчався та працював позивач, належало до територій зони посиленого радіоекологічного контролю.

Вирішуючи питання щодо підтвердження необхідного періоду постійного проживання або постійної роботи позивача на території зони посиленого радіоекологічного контролю, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 3 статті 15 Закону №796-XII підставою для визначення статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи, який проживає або працює на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Згідно з частиною 1 статті 65 Закону №796-XII учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Частиною третьою статті 65 Закону №796-XII визначено, що посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Отже, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи є документом, який підтверджує набутий особою у встановленому законом порядку відповідний статус.

Як установлено судом, 25.11.1993 Київською облдержадміністрацією позивачу видано посвідчення серії НОМЕР_1 громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю, (Категорія 4).

При цьому, як зазначено судом вище, відповідно до пункту 4 частини першої статті 14 Закону №796-XII до категорії 4 належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Таким чином, факт видачі позивачу 25.11.1993 посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 підлягає врахуванню при вирішенні питання про його право на пенсійне забезпечення відповідно до статті 55 Закону №796-XII.

Разом з тим наявність у особи посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 сама по собі не звільняє пенсійний орган від обов`язку під час вирішення питання про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку перевірити дотримання умов, установлених безпосередньо статтею 55 Закону №796-XII, зокрема щодо тривалості постійного проживання або постійної роботи особи у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993.

Верховний Суд у постановах від 19.09.2019 у справі №556/1172/17, від 17.06.2020 у справі №572/456/17, від 11.03.2024 у справі №500/2422/23, від 19.09.2024 у справі №460/23707/22 та від 02.10.2024 у справі №500/551/23 сформував правовий висновок, відповідно до якого виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує з фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або роботою у такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення відповідної місцевості та тривалості проживання в ній особи.

Крім того, у постановах від 29.01.2020 у справі №572/245/17 та від 17.06.2020 у справі №572/456/17 Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіоактивного забруднення.

Аналогічний підхід послідовно застосований Верховним Судом і в подальшій практиці, зокрема у постановах від 19.09.2024 у справі №460/23707/22, від 02.10.2024 у справі №500/551/23 та від 28.05.2025 у справі №460/658/24.

Таким чином, сама по собі відсутність відомостей про реєстрацію місця проживання особи на території відповідної зони не є безумовною підставою для висновку про відсутність факту її постійного проживання на такій території. Вирішальним для застосування статті 55 Закону №796-XII є встановлення факту постійного проживання або постійної роботи особи у відповідній зоні та тривалості такого проживання або роботи.

Як вбачається з оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 29.01.2025 №104250020957, пенсійним органом визначено, що станом на 01.01.1993 період проживання позивача у зоні посиленого радіоекологічного контролю становить 2 роки 3 місяці 28 днів.

До зазначеного періоду пенсійним органом не враховано період навчання позивача у професійно-технічному училищі №1 смт Рокитне Київської області з 26.04.1986 по 01.07.1988, оскільки, за висновком відповідача, відсутня інформація про реєстрацію та проживання позивача у зоні посиленого радіоекологічного контролю у цей період.

Разом з тим згідно з довідкою Державного професійно-технічного навчального закладу "Рокитнянський професійний ліцей" від 22.01.2025 №22 ОСОБА_1 дійсно навчався в ПТУ-1 смт. Рокитне (форма - денна) і проживав в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 з 01.09.1985 (наказ №16-К від 31.08.1985) по 01.07.1988 (наказ №16-К від 01.07.1988) за професією "Електрогазозварювальник". З 01.07.2005 ПТУ-1 смт. Рокитне наказом Міністерства освіти і науки України №278 від 05.05.2005 реорганізовано в ДПТНЗ "Рокитнянський професійний ліцей".

Факт навчання позивача за денною формою навчання у професійно-технічному училищі №1 смт Рокитне Київської області за професією "Електрогазозварювальник" підтверджується дипломом серії НОМЕР_2 від 01.07.1988.

При цьому місцем знаходження навчального закладу було саме смт Рокитне Київської області, яке, як установлено судом вище, належало до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Після закінчення навчання позивач з 23.08.1988 працював слюсарем 2-го розряду в ремонтній майстерні Рокитнянського ремонтно-транспортного підприємства у смт Рокитне, а з 19.09.1988 був переведений на роботу електрогазозварником 4-го розряду у тій самій ремонтній майстерні.

29.11.1988 позивача звільнено з роботи у зв`язку з призовом на військову службу.

У період з 07.12.1988 по 07.12.1990 позивач проходив військову службу.

Після закінчення військової служби позивач з 27.02.1991 знову працював у смт Рокитне електрогазозварником 4-го розряду в ремонтній майстерні Рокитнянського ремонтно-транспортного підприємства у смт Рокитне Київської області, яке з 04.12.1991 перетворено в Рокитнянське міжрайонне підприємство "Міжрайагротехсервіс" у смт Рокитне Київської області, звідки був звільнений 18.01.1994.

Наведені обставини свідчать про те, що документи, подані позивачем до пенсійного органу, містили відомості не лише про факт його навчання у навчальному закладі, розташованому безпосередньо на території зони посиленого радіоекологічного контролю, але й про подальшу трудову діяльність позивача у цьому ж населеному пункті як до призову на військову службу, так і після її закінчення.

Крім того, 25.11.1993 позивачу було видано посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, для набуття якого законодавством, чинним на відповідний час, вимагалася наявність станом на 01.01.1993 не менше чотирьох років постійного проживання, постійної роботи або постійного навчання у зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Водночас суд наголошує, що факт навчання особи у навчальному закладі, розташованому на території зони посиленого радіоекологічного контролю, сам по собі не є тотожним факту постійного проживання такої особи у відповідній зоні у розумінні статті 55 Закону №796-XII.

Так, у постанові від 19.09.2024 у справі №460/23707/22 Верховний Суд погодився з необхідністю при вирішенні питання про право на пенсію відповідно до статті 55 Закону №796-XII установлювати саме фактичне постійне проживання або роботу особи у відповідній зоні. У тій справі навчання особи у навчальному закладі, розташованому поза межами зони посиленого радіологічного контролю, було враховано при оцінці можливості її постійного проживання у забрудненій зоні. Отже, місце навчання може мати доказове значення для встановлення фактичного місця перебування особи, проте саме по собі не підміняє встановлення факту постійного проживання, необхідного для застосування статті 55 Закону №796-XII.

У спірних правовідносинах ситуація є іншою, оскільки професійно-технічний навчальний заклад, в якому навчався позивач, знаходився у смт Рокитне, тобто на території зони посиленого радіоекологічного контролю.

Згідно з довідкою Державного професійно-технічного навчального закладу "Рокитнянський професійний ліцей" від 22.01.2025 №22 ОСОБА_1 дійсно навчався в ПТУ-1 смт. Рокитне (форма - денна) і проживав в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 з 01.09.1985 (наказ №16-К від 31.08.1985) по 01.07.1988 (наказ №16-К від 01.07.1988) за професією "Електрогазозварювальник". З 01.07.2005 ПТУ-1 смт. Рокитне наказом Міністерства освіти і науки України №278 від 05.05.2005 реорганізовано в ДПТНЗ "Рокитнянський професійний ліцей".

Отже, відомості про денне навчання позивача у професійно-технічному училищі №1 смт Рокитне, проживання в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 з 01.09.1985 по 01.07.1988 у сукупності з відомостями про його трудову діяльність у цьому ж населеному пункті до проходження військової служби та після її закінчення, а також наявністю у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 становили сукупність обставин, яка підлягала повному та всебічному дослідженню пенсійним органом при вирішенні питання про наявність у позивача необхідного періоду постійного проживання або постійної роботи у відповідній зоні.

Натомість зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що підставою для неврахування періоду з 26.04.1986 по 01.07.1988 фактично стала відсутність інформації про реєстрацію та проживання позивача у відповідній зоні.

Такий підхід не узгоджується з наведеними правовими висновками Верховного Суду, відповідно до яких для застосування статті 55 Закону №796-XII визначальним є факт постійного проживання або роботи особи у відповідній зоні, а не сам по собі факт реєстрації місця проживання.

Більше того, відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів орган Пенсійного фонду зобов`язаний, серед іншого, перевіряти зміст і належне оформлення поданих документів, уточнювати інформацію про факт роботи, навчання, служби та інші періоди діяльності до 01.01.2004, повідомляти особу про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів, а також надсилати запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних інформаційних ресурсів.

Водночас пунктом 4.7 Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що під час розгляду заяви позивача пенсійним органом вживалися передбачені Порядком №22-1 заходи з метою з`ясування фактичного місця проживання позивача у спірний період.

За таких обставин сам по собі висновок про неможливість урахування спірного періоду виключно у зв`язку з відсутністю відомостей про реєстрацію позивача не може свідчити про всебічний, повний та об`єктивний розгляд поданих ним документів у розумінні пункту 4.7 Порядку №22-1.

Разом з тим наявні у матеріалах справи документи дають суду достатні підстави для самостійного висновку про те, що весь період навчання позивача з 26.04.1986 (01.09.1985) по 01.07.1988 безумовно є періодом його постійного проживання у смт Рокитне в розумінні статті 55 Закону №796-XII.

Отже, оскаржуване рішення прийнято без повного з`ясування всіх обставин, що мають значення для встановлення права позивача на пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII, та без всебічної оцінки сукупності поданих ним документів.

За таких обставин суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області при прийнятті рішення від 29.01.2025 №104250020957 не забезпечено всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх поданих позивачем документів та не з`ясовано у повному обсязі обставини, які мають значення для встановлення наявності у позивача права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII.

Зокрема, відмовляючи у врахуванні періоду з 26.04.1986 по 01.07.1988, відповідач обмежився посиланням на відсутність інформації про реєстрацію та проживання позивача на території зони посиленого радіоекологічного контролю, не надавши належної оцінки відомостям про навчання позивача у цей період у професійно-технічному училищі №1, розташованому у смт Рокитне Київської області, його подальшій трудовій діяльності у цьому ж населеному пункті, а також наявності у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4.

З огляду на викладене суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 29.01.2025 №104250020957 про відмову у призначенні позивачу пенсії прийнято протиправно, без повного з`ясування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення питання про наявність у позивача права на пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку, а тому таке рішення не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, установленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання призначити позивачу пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення на користь особи є допустимим за умови, якщо судом встановлено виконання такою особою всіх передбачених законом умов, необхідних для прийняття відповідного рішення.

У спірних правовідносинах судом установлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області під час розгляду заяви позивача від 20.01.2025 не було належним чином з`ясовано фактичне місце його проживання у період навчання у професійно-технічному училищі №1 смт Рокитне та, відповідно, не встановлено тривалість постійного проживання або постійної роботи позивача у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993.

Отже, вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача саме призначити пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку не підлягають задоволенню, оскільки на даній стадії вони є передчасними і призведуть до втручання в дискреційні повноваження відповідачів щодо обчислення сумарного страхового стажу, зокрема пільгового, для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку.

Суд звертає увагу, що судом не обчислюється дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, оскільки суд, виходячи з положень ч. 1 ст. 124 Конституції України, виконує виключно функцію правосуддя і є органом судової гілки влади, не має право перебирати на себе повноваження, виконання яких покладено на органи виконавчої влади, до якої відноситься відповідач, який і повинен вирішити питання щодо призначення чи відмови у призначенні пенсії позивачу, у зв`язку з чим відсутні підстави для зобов`язання відповідача призначити пенсію позивачу із зменшенням пенсійного віку з моменту досягнення пенсійного віку 55 років.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а.

Відповідно до ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відтак, з урахуванням вищевикладеного суд може лише зобов`язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії, вказавши на виявлені порушення, допущені під час розгляду заяви позивача, а тому, суд вважає, що з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, необхідно вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) від 20.01.2025 про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням висновків суду у цьому рішенні та прийняти за результатами її розгляду рішення відповідно до вимог законодавства.

Визначаючи територіальний орган Пенсійного фонду України, на який має бути покладено обов`язок щодо повторного розгляду заяви позивача, суд враховує таке.

Як зазначено судом вище, відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів та електронну пенсійну справу.

Отже, за принципом екстериторіальності засобами програмного забезпечення визначається структурний підрозділ територіального органу Пенсійного фонду України, уповноважений на розгляд відповідної заяви та прийняття рішення за результатами її розгляду, незалежно від місця проживання особи та місця подання нею заяви.

Як установлено судом, заява позивача від 20.01.2025 за принципом екстериторіальності була передана на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області, яке за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів прийняло рішення від 29.01.2025 №104250020957 про відмову у призначенні пенсії.

У постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23 Верховний Суд, застосовуючи положення пункту 4.2 Порядку №22-1, дійшов висновку, що дії зобов`язального характеру за результатами судового розгляду має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності для розгляду відповідної заяви.

З огляду на викладене, оскільки саме Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області було визначено за принципом екстериторіальності для розгляду заяви позивача від 20.01.2025 та саме цим органом прийнято оскаржуване у цій справі рішення, обов`язок щодо повторного розгляду зазначеної заяви має бути покладений на Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Підстав для покладення такого обов`язку на Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області суд не вбачає, оскільки зазначений територіальний орган не був визначений за принципом екстериторіальності для розгляду заяви позивача від 20.01.2025 та не приймав рішення за результатами її розгляду.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, обов`язок доведення правомірності рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії покладається на суб`єкта владних повноважень, яким таке рішення прийнято. При цьому відповідач має довести не лише наявність формальних підстав для прийняття відповідного рішення, а й те, що під час його прийняття ним було повно та всебічно з`ясовано всі обставини, що мають значення для вирішення питання про право позивача на пенсійне забезпечення, та надано належну оцінку поданим ним документам.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 29.01.2025 №104250020957 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.01.2025 про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Разом з тим суд звертає увагу на те, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовної вимоги немайнового характеру не застосовується.

Відповідно до квитанції від 26.03.2025 (а.с. 1) позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Враховуючи встановлену судом протиправність оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та обраний судом спосіб ефективного захисту порушеного права позивача, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн підлягають стягненню на його користь у повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, протиправне рішення якого призвело до виникнення спірних правовідносин.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 29.01.2025 №104250020957 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) від 20.01.2025 про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням висновків суду у цьому рішенні, та прийняти за результатами її розгляду рішення відповідно до вимог законодавства.

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код 14099344).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.