Рішення № 140615169, 15.10.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2026 р. справа № 300/7044/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області звернулося в суд із позовною заявою до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Іваночка В.Ю. від 18.09.2026 ВП №80700860 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання судового рішення від 11.04.2025 по справі №300/672/25 проведено з 31.07.2024 індексацію пенсії ОСОБА_1 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески та який врахований для обчислення пенсії 9118, 81 грн на коефіцієнти збільшення в розмірах 1,14, 1,197, 1,0796. За період з 31.07.2024 по 30.09.2026 нараховано доплату в сумі 70653,96 грн, яка занесена в реєстр судових рішень та виплачуватиметься відповідно до постанови КМУ №1046 від 19.08.2026. У грудні 2025 року ОСОБА_1 виплачено 6551,98 грн, з лютого по червень 2026 року 5111,02 грн, у вересні 2026 року 1021,92 грн. Залишок невиплачених коштів на 24.09.2026 склав 57969,04 грн. Однак, постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Іваночка В.Ю. від 18.09.2026 ВП №80700860 накладено штраф в розмірі 5100 грн за невиконання рішення суду по вказаній справі. Постанова обґрунтована тим, що ГУ ПФУ в Івано-Франківській області в супереч вимозі виплачує поточну пенсію ОСОБА_1 щомісячно в розмірі 8061 грн замість 11227,57 грн, чим продовжує порушувати права пенсіонера. Постанова державного виконавця від 18.09.2026 є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки позивачем добровільно вчинено весь обсяг дій, прийнято достатньо рішень на виконання судового рішення в справі №300/672/25. Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що для накладення штрафу за невиконання судового рішення потрібно встановити факт його невиконання в строк, а також відсутність поважних причин, тобто причин, які унеможливили або значно ускладнили виконання. Невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів, за відсутності фінансового забезпечення не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.10.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, визначеними статтями 268, 269, 271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Представники сторін у судове засідання не з`явилася, хоча про нього належним чином повідомлені. Представник позивача подала клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (частина 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України).

З урахуванням ст. ст. 194, 205, 268 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає можливим розглянути дану справу на підставі наявних у ній доказів за відсутності учасників справи.

Розглянувши матеріали адміністративної справи за правилами статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, суд зазначив наступне.

За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII (далі -Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VІІІ).

Судом встановлено, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.04.2025, яке набрало законної сили 19.09.2025, по справі №300/672/25 задоволено позов ОСОБА_1 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 31.07.2024 індексацію його пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який врахований для обчислення пенсії - 9118,81 грн., на коефіцієнти збільшення у розмірах 1,14, 1,197, 1,0796, та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії.

Івано-Франківським окружним адміністративним судом за заявою позивача для виконання рішення суду видано 12.02.2026 виконавчий лист.

Відповідно до статті 26 Закону №1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону в тому числі за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VІІІ).

У частині 5 статті 26 Закону №1404-VІІІ передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Іваночком В.Ю. 08.04.2026 відкрито виконавче провадження №80700860 з виконання виконавчого листа №300/672/25 від 12.02.2026 (а.с. 14-15).

У листі від 16.04.2026 №0900-0902-5/19660 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повідомило про добровільне фактичне виконання судового рішення, яке полягало у внесенні доплати до пенсії ОСОБА_1 за період з 31.04.2024 по 30.04.2026 в сумі 58424,45 грн у реєстр судових рішень, виплата за яким проводитиметься відповідно до постанови КМУ №821 від 25.09.2025, а також виплаті за період з грудня 2025 по березень 2026 року 8737,98 грн. (а.с. 16-18).

Згідно з вимогою державного виконавця від 27.05.2026 №02.1-23/5253 пенсія ОСОБА_1 підлягає виплаті в розмірі 10585,38 грн.

На виконання вимоги Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повідомило про те, що нарахована доплата в сумі 63471,31 грн за період з 31.07.2024 по 30.06.2026 внесена в реєстр судових рішень та буде виплачуватися відповідно до виділених кошторисних призначень ПФУ на відповідний рік. У грудні 2025 року, з лютого по червень 2026 року виплачено ОСОБА_1 за рішенням суду 11663 грн, залишок боргу на 11.06.2026 склав 51808,31 грн. Під час виконання судового рішення по справі №300/672/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області керувалося постановою КМУ №821 від 14.07.2025, яка була чинною до 08.06.2026. Крім того, звернуло увагу державного виконавця на те, що питання виплати пенсії після набрання рішенням суду законної сили у неповному розмірі, не було предметом розгляду в цій справі.

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Іваночком В.Ю. 06.07.2026 винесено вимогу №6598, в якій вимагав від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 у фіксованому розмірі (11227,57 грн) без самовільного зменшення до 8061 грн.

На виконання цієї вимоги Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області навело такі ж аргументи, що й у відповіді на попередню вимогу державного виконавця, за винятком сум, які підлягають виплаті ОСОБА_1 . При цьому, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зазначило, що під час виконання судового рішення по справі №300/672/25 керувалося постановою КМУ №821 від 14.07.2025, яка була чинною до 08.06.2026, а далі виникла прогалина та правова невизначеність у регулюванні механізму фінансування з бюджету ПФУ видатків на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішенням суду.

За невиконання рішення суду від 11.04.2025 по справі №300/672/25 в повному обсязі, зокрема, невиплати поточної пенсії ОСОБА_1 щомісячно в розмірі 11227,57 грн, Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Іваночко В.Ю. винесено постанову про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області штрафу в розмірі 5100 грн (а.с. 12-13).

Позивач не погодився із вказаною постановою, звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

У частині 6 статті 26 Закону №1404-VІІІ передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів.

Відповідно до частини 1 статті 63 Закону №1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина 2 статті 63 Закону №1404-VІІІ ).

Відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії визначена положеннями статті 75 Закону №1404-VІІІ.

Аналіз зазначених правових норм вказує на те, що невиконання боржником рішення суду без поважних причин тягне за собою наслідки, в числі яких накладення штрафу.

За приписами статті 75 Закону №1404-VІІІ у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Отже, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає виконанню у встановлений законом строк, а виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень.

Судом встановлено, що на виконання рішення суду по справі №300/672/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 .

Згідно з рішеннями про перерахунок №092850010753 розмір пенсії ОСОБА_1 з 31.07.2024 склав 10585,38 грн, з 24.04.2026 11924,06 грн, з 01.10.2026 11130,51 грн. (а.с.34-51). Водночас, виплата поточної пенсії не проводилася у вказаних розмірах.

Суд зазначає, що на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

З наведених рішень про перерахунок вбачається, що Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не вчиняє дій, спрямованих на виконання судового рішення, а продовжує, після набрання судового рішення законної сили виплачувати ОСОБА_1 поточну пенсію в меншому розмірі, порушуючи цим право на пенсійне забезпечення.

Отже, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.04.2025 по справі №300/672/25 залишається не виконаним.

Суд зазначає, що невиконання рішення суду боржником не пов`язано з об`єктивно поважними причинами. Ті обставини, на які позивач покликається у позові, не є поважними в розумінні закону причинами невиконання судового рішення, відтак не звільняють боржника від відповідальності за його невиконання.

Враховуючи встановлене, суд вважає, що державний виконавець обґрунтовано встановив факт невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області рішення суду без поважних причин, подальше притягнення боржника до відповідальності у вигляді штрафу є правомірним.

Оцінюючи доводи позивача про поважність причин невиконання рішення суду, а саме посилання на обмеженість бюджетних призначень Пенсійного фонду України, чинність постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» (далі - постанова КМУ №821) та відсутність порядку фінансування видатків на виконання судових рішень після визнання її нечинною, суд зазначає таке.

Уряд, у затвердженому Постановою КМУ №821 Порядку протиправно встановив особливі правила та обмеження щодо виплати пенсійних сум на виконання остаточних судових рішень, пов`язавши повноту і строки їх реалізації з наявністю та обсягом поточного бюджетного фінансування. Приписи Порядку порушували права позивача на справедливий суд в частині виконання судового рішення, яке гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 55 Конституції України.

Принцип обов`язковості судових рішень, як одну з основних засад судочинства, закріплено у статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод та у статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Цей принцип поширюється на осіб, що брали та не брали участі у справі, якщо судове рішення впливає на їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Посилання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та «Прикінцеві положення» Закону України від 03.12.2025 №4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» є безпідставними.

Так, у пункті 25 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-ІХ (далі - Закон №4059-ІХ), пункті 14 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 №4695-IX (далі - Закон №4695-ІХ) передбачено, що видатки з бюджету Пенсійного фонду України на виплати за ретроспективними судовими рішеннями та виплати перерахованих за рішенням суду пенсій здійснюються за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Однак, визначення Кабінетом Міністрів України порядку виконання приписів пункту 25 розділу «Прикінцеві положення» Закону №4059-ІХ і пункту 14 розділу «Прикінцеві положення» Закону №4695-ІХ не наділяє його повноваженнями на визначення порядку виконання судових рішень, в яких боржниками є органи Пенсійного фонду України. Ця норма передбачає тільки необхідність виокремлення в бюджеті Пенсійного фонду України видатків на виконання судових рішень.

У свою чергу, відсутність порядку фінансування видатків на виконання судових рішень, після визнання протиправними і нечинними пунктів 1, 2, 3 постанови КМУ №821, зобов`язувала Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області виконувати судове рішення щодо виплати пенсійних сум у строки та без будь-яких обмежень.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що посилання позивача на бюджетні обмеження та нормативну невизначеність не можуть бути визнані поважними причинами невиконання судового рішення у розумінні статей 63, 75 Закону №1404-VIII, оскільки не є об`єктивно непереборними обставинами, що виключають можливість виконання рішення суду.

Інші аргументи Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області судом вивчені, однак є такими, що не потребують детального аналізу в цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд, в силу приписів ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, заявлені позивачем вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 262, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови від 18.09.2026 ВП №80700860 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.