Рішення № 140615109, 14.10.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2026 р. справа № 300/2075/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Біньковської Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відповідно до змісту якого просить: визнати протиправним та скасувати рішення №092850009823 щодо призначення і виплати з 27.04.2022 до 01.03.2023 мінімального розміру пенсії, не зарахуванні до страхового стажу періодів роботи на території російської федерації за 2007-2011 роки, при допризначенні пенсії не врахуванні до заробітної плати періодів з 18.10.2001 по 12.04.2005 (підприємство "Пантингнафтогазеологія") та з 23.10.2012 по 31.12.2020 ("Єрмаковське підприємство по ремонту свердловин"); зобов`язати з урахуванням висновків суду та фактично отриманих виплат провести з 27.04.2022 відповідний перерахунок призначеної пенсії, зарахувати до страхового стажу періоди роботи на території російської федерації за 2007 2011 роки та до заробітної плати врахувати періоди роботи з 18.10.2001 по 12.04.2005 (підприємство "Пантингнафтогазеологія") та з 23.10.2012 по 31.12.2020 ("Єрмаковське підприємство по ремонту свердловин").

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.05.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2023, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №092850009823 щодо призначення і виплату ОСОБА_1 з 27.04.2022 до 01.03.2023 мінімального розміру пенсії, не зарахуванні до страхового стажу періодів роботи на території російської федерації за 2007-2011 роки, при допризначенні пенсії не врахуванні до заробітної плати періодів з 18.10.2001 по 12.04.2005 (підприємство "Пантингнафтогазеологія") та з 23.10.2012 по 31.12.2020 ("Єрмаковське підприємство по ремонту свердловин"). Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, з урахуванням висновків суду та фактично отриманих виплат провести з 27.04.2022 відповідний перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії, зарахувати до страхового стажу періоди роботи на території Російської Федерації за 2007-2011 роки та до заробітної плати врахувати періоди роботи з 18.10.2001 по 12.04.2005 (підприємство "Пантингнафтогазеологія") та з 23.10.2012 по 31.12.2020 ("Єрмаковське підприємство по ремонту свердловин").

Постановою Верховного Суду від 14.08.2025 рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року в адміністративній справі №300/2075/23 скасовано. Справу № 300/2075/23 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду прийнято до провадження вказану адміністративну справу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 27.04.2022 отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2. Однак, відповідачем протиправно не зараховано періоди роботи на території російської федерації за 2007 - 2011 роки, оскільки не підтверджено сплату внесків до пенсійного фонду російської федерації. При допризначенні пенсії до заробітної плати не враховано періоди з 18.10.2001 по 12.04.2005 (підприємство "Пантингнафтогазеологія") та з 23.10.2012 по 31.12.2020 ("Єрмаковське підприємство по ремонту свердловин"), оскільки довідки про заробітну плату за вищевказані періоди не підтверджені первинними документами. Стверджує, що як законодавством України так і законодавством російської федерації передбачено зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу при умові сплати страхових внесків до пенсійного фонду тієї країни, на території якої здійснювалась така діяльність. Обов`язок щодо сплати страхових внесків на фінансування страхової частини трудової пенсії за іноземних громадян, зокрема й громадян України, саме до пенсійного фонду російської федерації виник у страхувальників лише з 01.01.2012. Вважає, що відсутність інформації про сплату страхових внесків за певні періоди роботи жодним чином не підтверджує несплату таких внесків. Також зазначає, що у трудовій книжці наявні записи щодо періодів роботи на території російської федерації за 2007 по 2011 роки (записи № 39 -48), зокрема, це записи про прийом на роботу, записи про звільнення. Просить позов задовольнити.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, в якому стосовно заявлених позовних вимог заперечує. Зазначає, що ОСОБА_1 з 27.04.2022 одержує пенсію за віком по Списку №2, призначену відповідно до норм Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від загального страхового стажу роботи 30 років 1 день без заробітної плати. При призначенні пенсії стаж роботи позивачу враховано на підставі записів трудової книжки, довідок, виданих установами, та пенсійним фондом росії про пільговий характер роботи і про сплату внесків до пенсійного фонду росії (довідки, видані до 2022 року). Врахувавши заробітну плату за оптимальним варіантом з 01.03.1993 по 28.02.1998 та з вересня 2005 по серпень 2007 року за періоди роботи в росії, які підтверджені актами зустрічних перевірок № 16, 17 від 28.05.2012, № 7 від 03.04.2013, розмір пенсії з 27.04.2022 становив 7349,41 грн. Стверджує, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи в росії за 2007 2011 роки, оскільки не підтверджено сплату внесків до пенсійного фонду російської федерації. При донарахуванні пенсії до заробітної плати не враховано періоди з 18.10.2001 по 12.04.2005, з 23.10.2012 по 31.12.2020. Позивачем не було надано жодних первинних документів, які б підтверджували суми заробітної плати, зазначених в довідках, виданих за періоди роботи з 18.10.2001 по 12.04.2005 та з 23.10.2012 по 31.12.2020. Звертає увагу, що спірні довідки про заробітну плату, які долучені до позову та є предметом спору, складені на мові, яка не є державною мовою, вони не містять перекладу. Також зазначає, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду із цим позовом (а.с.208 т.1).

У відповіді на відзив позивач не погоджується із доводами відповідача з підстав, аналогічних позовній заяві. Також зазначає, що у зв`язку зі збройною агресією росії проти України спірні довідки жодним чином не міг отримати, оскільки ще 15 березня 2022 року виїхав з території росії. 09 лютого 2023 року звернувся із письмовою заявою до ГУ ПФ України в Івано-Франківській області про надання письмового роз`яснення щодо пенсійного забезпечення. І тільки після отримання листа ГУ ПФУ в Івано-Франківській області № 1455-1066/П-02/8-0900/23 від 09.03.2023 року позивачу достовірно стало відомо про порушення права на пенсійне забезпечення (а.с.1 т.2).

Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.

ОСОБА_1 з 27.04.2022 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Страховий стаж склав 30 років 01 день, що підтверджується рішенням про призначення пенсії від 04.05.2022 №0928500009823 (а.с.31 т.2).

07.02.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про перегляд рішення про призначення пенсії за віком та заробітної плати (а.с.32 т. 2).

Відповідач листом від 09.03.2023 повідомив позивача про те, що з 27.04.2022 він одержує пенсію за віком за Списком № 2, призначену відповідно до норм Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, від загального страхового стажу роботи 30 років 1 день (коефіцієнт стажу - 0,30000) без заробітної плати. Під час розгляду звернення встановлено, що при призначенні пенсії стаж роботи враховано на підставі записів трудової книжки, довідок, виданих установами, та пенсійним фондом росії про пільговий характер роботи і про сплату внесків до пенсійного фонду росії (довідки видані до 2022 року). Врахувавши заробітну плату за оптимальним варіантом з 01.03.1993 по 28.02.1998 та з вересня 2005 по серпень 2007 за періоди роботи в росії, які підтверджені актами зустрічних перевірок №16, 17 від 28.05.2012, №7 від 03.04.2013, розмір пенсії з 27.04.2022 становив 7349,41 грн. Вказано, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи в росії за 2007 2011 роки, оскільки не підтверджено сплату внесків до пенсійного фонду російської федерації. При донарахуванні пенсії до заробітної плати не враховано періоди з 18.10.2001 по 12.04.2005 (підприємство Пантингнафтогазгеологія), з 23.10.2012 по 31.12.2020 (Єрмаковське підприємство по ремонту свердловин), оскільки довідки про заробітну плату за вищевказані періоди не підтверджені первинними документами. З 01.01.2023 росія призупинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року (а.с.22 т.1).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (надалі також - Закон №1058-IV).

Статтею 1 зазначеного Закону визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом абзацу 1 частини 2 статті 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України Про пенсійне забезпечення (надалі також - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно із статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (надалі також - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Пунктом 3 вказаного Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У позові позивач просить зарахувати до його страхового стажу періоди роботи в росії з 2007 по 2011 роки.

Згідно із розрахунком стажу роботи до страхового стажу позивача зараховано, зокрема періоди з 14.09.2005 по 19.01.2007, з 06.04.2007 по 17.08.2007, з 23.10.2012 по 04.07.2017 (а.с.55 т.1).

Зі змісту трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 26.09.1986, вкладиша до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 13.03.2010 видно, що позивач з 15.09.2005 по 31.07.2007, з 06.04.2007 по 17.08.2007 - працював машиністом у ООО Бизнес-Альянс, з 12.09.2007 по 13.03.2010 в ООО Обьнефтеремонт, з 20.04.2010 по 13.12.2010 у ООО Обьнефтеремонт, з 16.12.2010 по 13.11.2011 в ООО Сибирьтранссервис (а.с.24, 34 т.1).

У відповіді пенсійного органу від 09.03.2023 зазначено, що підставою для неврахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 2007 по 2011 роки на території російської федерації слугувала обставина припинення участі російської федерації та України в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та відсутність відомостей про підтвердження сплати страхових внесків до пенсійного фонду російської федерації.

Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Вказана Угода підписана Україною і російською федерацією та, відповідно, була обов`язкова для застосування в спірний період державними органами вказаних держав.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської Федерації Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Відповідно до статті 13 Угоди від 13.03.1992 кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

За приписами частини 2 статті 24 Закону України Про міжнародні договори України припинення та зупинення дії міжнародного договору України здійснюються: в) щодо міжнародних договорів, які укладено від імені Уряду України та які не потребували надання згоди на їх обов`язковість Верховною Радою України або затвердження Президентом України, а також щодо міжвідомчих договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, - у формі постанови Кабінету Міністрів України.

Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України Про міжнародні договори України припинення дії міжнародного договору України звільняє Україну від будь-якого зобов`язання щодо виконання договору і не впливає на права, зобов`язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення постановлено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві.

Листом Міністерства закордонних справ України від 29 грудня 2022 року №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, Кабінет Міністрів України, Офіс Президента України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 №376 (із змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.

Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023, яке було опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для України 19 червня 2023 року.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2023 №639 Про припинення дії Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн припинено дію Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, вчиненої 14 січня 1993 р. в м. Москві.

Листом Міністерства закордонних справ України від 10.07.2023 № 72/14-612/1-80209 повідомлено Міністерство юстиції України, Кабінет Міністрів України, Офіс Президента України, Апарат Верховної Ради України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 376 (із змінами), Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993, припинила дію 4 липня 2023 року.

01.12.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України № 2783-IX Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року (надалі також - Закон №2783-IX), який набрав чинності 23.12.2022 і яким постановила зупинити у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР , та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР .

Таким чином, положення Закону №2783-IX підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто з 23.12.2022.

З огляду на визначені наслідки припинення дії міжнародного договору України суд виснує, що денонсація Угоди від 13.03.1992 та Угоди від 14.01.1993, а також зупинення дії та вихід України з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року у відносинах із російською федерацією означає, що вказані Угоди та Конвенція припинили породження зобов`язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників цих Угод і Конвенції, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення зазначених Угод та Конвенції.

Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, Угода між Урядом України і урядом російської федерації Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993, а також Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протокол до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року у відносинах із російською федерацією підлягають застосуванню при зарахуванні стажу роботи позивача в період їх чинності.

Суд наголошує на тому, що закон не має зворотної дії в часі. Працюючи за межами України, позивач мав легітимні очікування щодо його пенсійного забезпечення. Надані позивачем первинні документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії тільки з тих міркувань, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.

Таким чином в спірному випадку стаж, набутий на території російської федерації до денонсації Угоди від 13.03.1992 та Угоди від 14.01.1993, а також до зупинення дії і виходу України з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року у відносинах із російською федерацією, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, повинні враховуватись при встановленні права позивача на пенсію і її обчисленні.

Відтак, підстави незарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи на території російської федерації згідно записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 26.09.1986, вкладиша до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 13.03.2010, наведені у листі-відповіді від 09.03.2023 (щодо виходу росії із Угоди від 13.03.1992), є протиправними, оскільки позивач працював на території російської федерації під час чинності Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а також до зупинення дії і виходу України з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року у відносинах із російською федерацією, тому мав легітимні очікування щодо зарахування такого періоду до страхового стажу та належне пенсійне забезпечення.

Суд звертає увагу, що Верховний Суд в постанові від 17.09.2024 у справі 580/3576/22 дійшов такого висновку: ... Окрім того, не зважаючи на вихід України з Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають (ст. 13 Угоди).

Отже, положення відповідного міжнародного договору розповсюджується на питання пов`язані із призначенням пенсії, зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу тощо….

Вказана правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 30.10.2025 у справі №300/6020/23.

Таким чином, трудова книжка серії НОМЕР_1 від 26.09.1986, вкладиш до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 13.03.2010 підтверджують факт офіційного працевлаштування позивача в росії в 2007 по 2011 роки, а саме з 20.01.2007 по 31.01.2007, з 12.09.2007 по 13.03.2010, з 20.04.2010 по 13.12.2010, з 16.12.2010 по 13.11.2011.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше.

Подібні за суттю вимоги передбачені й в законодавстві російської федерації.

Згідно з статтею 2 федерального Закону російської федерації від 17 грудня 2001 року № 173-ФЗ Про трудові пенсії в російській федерації, який застосовувався до 01 січня 2015 року, страховий стаж - стаж, що враховується при визначенні права на трудову пенсію, сумарна тривалість періодів роботи та (або) іншої діяльності, протягом якої сплачувались страхові внески до Пенсійного Фонду російської федерації, а також інші періоди, що зараховуються до страхового стажу.

Відповідно до частини першої статті 10 федерального Закону російської федерації від 17 грудня 2001 року № 173-ФЗ Про трудові пенсії в російській федерації до страхового стажу включаються періоди роботи та (або) іншої діяльності, які виконувались на території російської федерації особами, вказаними в частині першій статті 3 даного федерального закону, за умови, що за ці періоди сплачувались страхові внески до Пенсійного Фонду російської федерації.

При підрахунку страхового стажу періоди, що передбачені статтями 11 та 12 даного федерального закону, до реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до федерального закону від 1 квітня 1996 року № 27-ФЗ Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов`язкового пенсійного страхування підтверджуються на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку за вказаний період та (або) документів, що видаються роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами в порядку, який встановлений законодавством російської федерації (частина перша статті 13 федерального Закону російської федерації від 17 грудня 2001 року № 173-ФЗ Про трудові пенсії в російській федерації).

Згідно з частиною другою статті 13 федерального Закону російської федерації від 17 грудня 2001 року № 173-ФЗ Про трудові пенсії в російській федерації при підрахунку страхового стажу періоди, що передбачені статтями 11 та 12 даного федерального закону, після реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до федерального закону від 1 квітня 1996 року № 27-ФЗ Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов`язкового пенсійного страхування підтверджуються на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку.

Згідно із частиною другою статті 14 федерального закону № 173-ФЗ при підрахунку страхового стажу періоди, що передбачені статтями 11 та 12 даного Федерального закону, після реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до Федерального Закону від 1 квітня 1996 року № 27-ФЗ "Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов`язкового пенсійного страхування" підтверджуються на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку.

Аналогічні за змістом положення щодо визначення страхового стажу, періодів роботи та (або) іншої діяльності, що включаються до страхового стажу, та правил обчислення та порядку підтвердження страхового стажу містяться і у федеральному законі російської федерації від 28.12.2013 № 400-ФЗ Про страхові пенсії (статті 3, 11, 14).

Отже, як законодавством України, так і законодавством російської федерації передбачено зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу при умові сплати страхових внесків до пенсійного фонду тієї країни, на території якої здійснювалась така діяльність.

У досліджуваному випадку відповідачу також слід зважати на те, що у період роботи позивача в російській федерації, існував правовий механізм за допомогою якого, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди від 13.03.1992 враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Згідно зазначеної Угоди обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

У довідці ООО Бизнес-Альянс від 20.04.2008 № 1894 зазначено, що ОСОБА_1 у період з 15.09.2005 по 31.01.2007 працював у зазначеному товаристві.

Вказана довідка також містить відомості про те, що на всі види доходів, які підлягають оподаткуванню, проведено відрахування до пенсійного фонду (а.с. 52, т. 1).

Згідно з випискою з особового рахунку застрахованої особи ОСОБА_1 (дата заповнення 21.02.2008), сума нарахованих страхових внесків за періоди роботи з 01.01.2007 по 19.01.2007 та з 06.04.2007 по 17.08.2007 становила 18 435,97 руб. (а.с. 44 зворот т. 1).

Також, за змістом відомостей про індивідуальний особовий рахунок застрахованої особи від 14.07.2021, форми СЗІ-ІЛС, ООО Бизнес-Альянс сплачувала страхові внески за ОСОБА_1 з 14.09.2005 по 19.01.2007 та з 06.04.2007 по 17.08.2007 (а.с.46 т. 1).

Згідно з довідкою про доходи фізичної особи за 2011 рік № 142 від 27.04.2012, ООО Сибирьтранссервис сплачувало у 2011 році податок на доходи фізичної особи за ОСОБА_1 у розмірі 13 % (а. с. 49).

Довідка ООО Обьнефтеремонт від 07.03.2020 № 04/26 про періоди роботи позивача з 12.09.2007 по 13.03.2010, з 20.04.2010 по 30.09.2010 та з 01.10.2010 по 13.12.2010 не містить відомостей про відрахування/невідрахування страхових внесків до пенсійного фонду російської федерації.

Верховним Судом у справі №620/3530/22 було сформовано наступний висновок: … відсутність інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду російської федерації та неможливість їх підтвердження не може бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу для призначення пенсії за віком стажу роботи, набутого на підприємствах російської федерації, який підтверджений належними доказами, зокрема записами трудової книжки.

Надана позивачем трудова книжка не може піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу лише з тих міркувань, що у зв`язку з військовою агресією РФ припинено співробітництво з країною-агресором.

Такий висновок відповідає правовому висновку Верховного Суду, наведеного в постанові від 30.10.2025 у справі №300/6020/23.

Відтак зарахуванню до страхового стажу роботи позивача підлягають періоди з 20.01.2007 по 31.01.2007, з 12.09.2007 по 13.03.2010, з 20.04.2010 по 13.12.2010, з 16.12.2010 по 13.11.2011.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання відповідача врахувати до заробітної плати періоди його роботи з 18.10.2001 по 12.04.2005 (підприємство "Пантингнафтогазеологія") та з 23.10.2012 по 31.12.2020 ("Єрмаковське підприємство по ремонту свердловин"), суд зазначає наступне.

Положеннями частини 1 статті 40 Закону 1058-IV визначено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Згідно з абзацами 4, 5 частини 1 статті 40 Закону 1058-IV для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Згідно з підпунктом 3 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 за №22-1 (надалі також Порядок №22-1) для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).

За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5).

Довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об`єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії (пункт 2.10 Порядку №22-1).

Отже, за загальним правилом підставою для проведення розрахунку/перерахунку пенсії є документи про нарахування заробітної плати. Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року враховується за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу. Видача довідок про заробітну плату проводиться, відповідно до первинних документів за нормативними документами, які дійсні на час видачі довідки.

Відповідачем до відзиву на позов додано архівну довідку Державного архіву Ханти-Мансійського автономного округу Югри від 29.05.2012 № 816, адресовану Управлінню Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі.

Архівна довідка від 29.05.2012 № 816 про заробітну плату ОСОБА_1 містить відомості про суми заробітної плати за періоди роботи в унітарному підприємстві Ханти-Мансійського автономного округу Пантынгнефтегазгеология з жовтня 2001 року по травень 2002 року, з жовтня 2002 року по грудень 2002 року, за лютий 2003 року, з січня по червень 2004 року, з жовтня по грудень 2004 року та з січня по квітень 2005 року (а. с. 221 т. 1).

Підставою для видачі довідки вказано КУ Державний архів Югры.

Вказана довідка підписана першим заступником директора зазначеного архіву, на ній міститься відтиск печатки КУ Державний архів Югры. Також до цієї довідки внесено дані про адресу місцезнаходження КУ Державний архів Югры, який її видав.

Згідно з випискою з особового рахунку застрахованої особи ОСОБА_1 , сума нарахованих страхових внесків за періоди роботи з 10.01.2004 по 09.03.2004, з 12.04.2004 по 26.05.2004 та з 30.09.2004 по 31.12.2004 становила 14 518,20 руб., а за період з 14.09.2005 по 31.12.2005 13729,22 руб (а. с. 43-44 т. 1).

Також, за змістом відомостей про індивідуальний особовий рахунок застрахованої особи від 14.07.2021, форми СЗІ-ІЛС, ООО Бизнес-Альянс сплачувало страхові внески за ОСОБА_1 з 10.01.2004 по 09.03.2004, з 12.04.2004 по 26.05.2004 та з 30.09.2004 по 12.04.2005 (а. с. 47 т. 1).

Відомості про сплату страхових внесків за період з 18.10.2001 по 2003 рік у виписці з особового рахунку застрахованої особи ОСОБА_1 відсутні (а.с.43, 47 т.1).

Отже, архівна довідка Державного архіву Ханти-Мансійського автономного округу - Югри від 29.05.2012 № 816 підлягає врахуванню пенсійним органом під час обчислення пенсії в частині заробітної плати за періоди, щодо яких наявні відомості про сплату страхових внесків, з урахуванням відомостей про індивідуальний особовий рахунок застрахованої особи, виписок з особового рахунку застрахованої особи ОСОБА_1 .

Довідка від 03.03.2021 № 242 про заробітну плату, видана АО Ермаковское предприятие по ремонту скважин, містить відомості про суми заробітної плати за період роботи позивача в росії з 23.10.2012 по 31.12.2020 (а. с. 45 т. 1).

Підставою для видачі довідки вказано особові рахунки. У довідці зазначено, що в період з 23.10.2012 по 31.12.2020 нараховувалися та перераховувалися страхові внески до пенсійного фонду росії. Заробітна плата зазначена без врахування районного коефіцієнта та північної надбавки.

Вказана довідка підписана генеральним директором та головним бухгалтером АО Ермаковское предприятие по ремонту скважин, на ній міститься відтиск печатки підприємства. Також до цієї довідки внесено дані про адресу місцезнаходження АО Ермаковское предприятие по ремонту скважин, яке видало таку довідку.

Також, за змістом відомостей про індивідуальний особовий рахунок застрахованої особи від 14.07.2021, форми СЗІ-ІЛС, АО Ермаковское предприятие по ремонту скважин сплачувало страхові внески за ОСОБА_1 з 23.10.2012 по 31.12.2014, з 01.01.2015 по 31.12.2020 (а. с. 46 зворот т. 1).

Суд також вважає за необхідне зазначити, що зміст описаних вище довідок (складених російською мовою) є чітким і зрозумілим та не був підставою для відмови у призначенні пенсії позивачу.

Отже, зважаючи на зміст відомостей зазначених у довідках від 29.05.2012 № 816, від 03.03.2021 № 242, інформації про індивідуальний особовий рахунок застрахованої особи від 14.07.2021, виписці з особового рахунку застрахованої особи ОСОБА_1 та беручи до уваги положення підпункту 3 пункту 2.1 Порядку № 22-1, якими встановлено вимоги до оформлення довідок про заробітну плату для обчислення пенсії, суд дійшов висновку, що такі довідки відповідають вимогам законодавства, так як видані на підставі особових рахунків, містять чітко визначені періоди роботи, за які здійснювались нарахування заробітної плати, суми заробітної плати, а також містять інформацію щодо місцезнаходження і адресу підприємства, яким видана така довідка, містять печатку підприємства та підписи уповноважених осіб.

За вказаних обставин судом не встановлено жодних підстав, які б викликали сумніви у достовірності даних, зазначених у довідках від 29.05.2012 № 816, від 03.03.2021 № 242, інформації про індивідуальний особовий рахунок застрахованої особи від 14.07.2021, виписці з особового рахунку застрахованої особи ОСОБА_1 . Відомості довідок є чіткими і зрозумілими.

Таким чином, описані вище довідки про заробітну плату від 29.05.2012 № 816, від 03.03.2021 № 242, інформація про індивідуальний особовий рахунок застрахованої особи від 14.07.2021, виписка з особового рахунку застрахованої особи ОСОБА_1 , підтверджують факт офіційного працевлаштування позивача та факт сплати роботодавцем позивача за відповідні періоди роботи, зокрема платежів до пенсійного фонду згідно законодавства російської федерації.

Отже, відомості вказаних вище довідок мають бути враховані пенсійним органом при обрахунку пенсії позивача.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення №092850009823 щодо призначення і виплати з 27.04.2022 до 01.03.2023 мінімального розміру пенсії, незарахування до страхового стажу періодів роботи на території російської федерації за 2007 2011 роки та при допризначенні пенсії неврахування до заробітної плати періодів з 18.10.2001 по 12.04.2005 (підприємство Пантингнафтогазгеологія) та з 23.10.2012 по 31.12.2020 (Єрмаковське підприємство по ремонту свердловин), суд зазначає, що рішенням пенсійного органу від 04.05.2022 позивачу призначено пенсію з 27.04.2022.

Однак при призначенні пенсії стаж роботи та заробітна плата позивача враховані не в повному обсязі, оскільки не включено вказані вище періоди роботи в росії до страхового стажу і розрахунку заробітної плати під час здійснення обрахунку пенсії.

Таким чином, протиправними є саме дії пенсійного органу щодо неврахування страхового стажу та заробітної плати при призначенні пенсії, у результаті чого призначено мінімальний розмір пенсії за період з 27.04.2022 по 01.03.2023, на що й посилається позивач у позовній заяві. Відтак, рішення про призначення пенсії від 04.05.2022 не підлягає скасуванню.

Підсумовуючи наведене вище суд доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

При цьому суд зазначає, що повноваження Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо перерахунку пенсії не є дискреційними, з огляду на таке.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Стосовно дискреційних повноважень, суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

У такому випадку дійсно суд, за загальним правилом, не завжди може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки, як правило, який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Натомість, у цій справі, пенсійний орган помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов - відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій перерахувати пенсію, в іншому випадку, такі дії є неправомірними, тобто у органу пенсійного фонду в спірних правовідносинах існував лише один правомірний варіант поведінки (здійснити перерахунок пенсії) і він не мав законної можливості на власний адміністративний розсуд (дискрецію) не призначати таку пенсію.

Умовами для перерахунку пенсії законодавство визначає цілком визначені матеріально-правові факти, а не бажання на вільний розсуд (дискрецію) пенсійного органу. В іншому випадку законодавець формулював би відповідні положення закону із застосуванням формулювань на зразок пенсійний орган може перерахувати пенсію чи пенсійний орган має право перерахувати пенсію тощо, щоб вказувало на те, що це залежить виключно від його розсуду, а не від виконання платником передбачених законом умов, відтак, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.

Щодо доводів Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з приводу пропущення позивачем шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду з позовом, суд зазначає, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 09.02.2023 про неврахування спірних періодів та заробітної плати при призначенні пенсії, відповідь пенсійним органом надана 09.03.2023. Доказів обізнаності позивача із розрахунками стажу та заробітку до 07 лютого 2023 року суду не надано. До суду із позовом позивач звернувся 19.04.2023, тобто в межах шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого частиною другою статті 122 КАС України.

Згідно із частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн, відтак підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в сумі 858,88 грн. (80% задоволених позовних вимог). Доказів понесення інших судових витрат суду не надано.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 20.01.2007 по 31.01.2007, з 12.09.2007 по 13.03.2010, з 20.04.2010 по 13.12.2010, з 16.12.2010 по 13.11.2011 та заробітної плати (доходу) на підставі відомостей архівної довідки КУ Державний архів Югры від 29.05.2012 № 816 про заробітну плату за періоди роботи в УП Пантынгнефтегазгеология, довідки від 03.03.2021 № 242 АО Ермаковское предприятие по ремонту скважин.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) здійснити з 27.04.2022 перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, зарахувавши до його страхового стажу періоди роботи з 20.01.2007 по 31.01.2007, з 12.09.2007 по 13.03.2010, з 20.04.2010 по 13.12.2010, з 16.12.2010 по 13.11.2011, із урахуванням заробітної плати на підставі відомостей архівної довідки КУ Державний архів Югры від 29.05.2012 № 816 про заробітну плату за періоди роботи в УП Пантынгнефтегазгеология, довідки від 03.03.2021 № 242 АО Ермаковское предприятие по ремонту скважин, із врахуванням встановлених обставин та викладених судом висновків у цьому рішенні суду, з урахуванням проведених платежів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір в розмірі 858,88 грн. (вісімсот п`ятдесят вісім гривень 88 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.