Рішення № 140615009, 14.10.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 жовтня 2026 рокуСправа № 280/5590/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29604, м. Хмельницький, вул. Гната Чекірди, буд. 10, ЄДРПОУ 21318350) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 16 січня 2026 року № №084650010877 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області врахувати стаж ОСОБА_1 , який зазначений в трудовій книжці НОМЕР_2 від 29 вересня 1978 року, врахувати період роботи з 29 вересня 1978 року по 16 березня 2000 рік, з 17 березня 2000 року по 29 травня 2001 рік, з 14 вересня 2001 року по 10 січня 2003 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 08 січня 2026 року позивач звернувся до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі Закон України №1058-IV). Рішенням відповідача №084650010877 від 16 січня 2026 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу. Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що суперечить вимогам законодавства, оскільки у відповідача не було підстав для не врахування до його страхового стажу періодів роботи в колгоспі з 29 вересня 1978 року по 16 березня 2000 рік, з 17 березня 2000 року по 29 травня 2001 рік, з 14 вересня 2001 року по 10 січня 2003 року. На підставі вищевикладеного вказує, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, у зв`язку із чим прийняв протиправне рішення №084650010877 від 16 січня 2026 року, яке підлягає скасуванню, а тому позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 10 червня 2026 року відкрито провадження у справі №280/5590/26, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення та виклику учасників справи. Також, вказаною ухвалою від відповідача витребувано засвідчені належним чином копії матеріали звернення позивача із заявою про призначення пенсії за віком.

03 липня 2026 року від представника ГУ ПФУ в Хмельницькій області надійшло клопотання про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін в режимі відеоконференції в порядку статті 195 КАС України з зали судового засідання Хмельницького окружного адміністративного суду (вул. Козацька, 42, м. Хмельницький, 29009).

Також, 03 липня 2026 року від представника відповідача на адресу суду надійшло клопотання про залучення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у якості співвідповідача в обґрунтування якого вказано, що відповідно до пункту 4.10 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року в редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07 липня 2014 року № 13-1, після призначення/перерахунку пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Окрім того, 03 липня 2026 року представником ГУ ПФУ в Хмельницькій області до суду через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» разом із витребуваними документами подано відзив на позовну заяву у яким вказано, рішенням відповідача №084650010877 від 08 січня 2026 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу. Вказує, що 08 січня 2026 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону № 1058-IV. Відповідно до положень пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року в редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07 липня 2014 року № 13-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 084650010877 від 16 січня 2026 року відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. За наданими документами до загального страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки (серії НОМЕР_3 ): період роботи в колгоспі з 29 вересня 1978 року по 16 березня 2000 року, оскільки в інформації про трудову участь (відпрацьовані виходоні) протягом 1978-1988 років не зазначено номери і дати документів, на підставі яких внесено записи про кількість трудоднів, запис про звільнення засвідчено не чіткою печаткою. Особа приймалася в колгосп імені Чкалова, а в записі про звільнення заявника виведено із членів КСП імені Чкалова. Довідка про реорганізацію колгоспу від 12 травня 2025 року № 05-07/Є-1023 та довідка про періоди роботи в колгоспі від 12 травня 2025 року № 05.07/Є-1023 надані в колгоспах (чорно-білому форматі) та не містить інформації про кількість трудоднів. Крім того відсутні накази про прийняття та звільнення з КСП; період роботи з 17 березня 2000 року по 29 травня 2001 року, оскільки в записі про звільнення з роботи наявне виправлення в даті наказу та записи в трудовій книжці не підтвердженні індивідуальним відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (відсутня інформація про сплату внесків); період з 14 вересня 2001 року по 10 січня 2003 року, оскільки в записі про звільнення з роботи дата наказу (07 липня 2021 року) не відповідає даті звільнення (29 травня 2021 року). Страховий стаж позивача 18 років 11 місяців 24 дні (при необхідних 23 роки), що недостатньо для призначення пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 26 Закону. В задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.

Ухвалами суду від 07 липня 2026 року у задоволенні вищезазначених клопотань відмовлено.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

ОСОБА_2 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_4 від 25 червня 1996 року.

08 січня 2026 року позивач звернувся до органів пенсійного фонду із заявою про призначення їй пенсії за віком, відповідно до Закону України №1058-IV.

За результатами розгляду заяви відповідачем прийнято рішення від 16 січня 2026 року№084650010877 про відмову в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідно до вказаного рішення загальний страховий стаж 18 років 11 місяців 24 днів.

За наданими документами до загального страхового стажу не зараховано періоди роботи:

- період роботи в колгоспі з 29 вересня 1978 року по 16 березня 2000 року, оскільки в інформації про трудову участь (відпрацьовані виходоні) протягом 1978-1988 років не зазначено номери і дати документів, на підставі яких внесено записи про кількість трудоднів, запис про звільнення засвідчено не чіткою печаткою. Особа приймалася в колгосп імені Чкалова, а в записі про звільнення заявника виведено із членів КСП імені Чкалова. Довідка про реорганізацію колгоспу від 12 травня 2025 року № 05-07/Є-1023 та довідка про періоди роботи в колгоспі від 12 травня 2025 року № 05.07/Є-1023 надані в колгоспах (чорно-білому форматі) та не містить інформації про кількість трудоднів. Крім того відсутні накази про прийняття та звільнення з КСП;

- період роботи з 17 березня 2000 року по 29 травня 2001 року, оскільки в записі про звільнення з роботи наявне виправлення в даті наказу та записи в трудовій книжці не підтвердженні індивідуальним відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (відсутня інформація про сплату внесків);

- період з 14 вересня 2001 року по 10 січня 2003 року, оскільки в записі про звільнення з роботи дата наказу (07 липня 2021 року) не відповідає даті звільнення (29 травня 2021 року).

Для зарахування необхідно долучити довідку про період роботи видану на підставі первинних документів.

Позивач не погодившись з рішенням відповідача від №084650010877 від 08 січня 2026 року про відмову в призначенні пенсії за віком та не зарахуванням до страхового стажу періодів його роботи з 18 липня 1983 року по 27 серпня 1986 року згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_5 від 08 березня 1983 року та періоди роботи 20 лютого 1997 року по 18 липня 1998 року, звернулась з даним адміністративним позовом до суду.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Призначення, виплата та перерахунок пенсій регулюється Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно з частинами 1, 3 статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Однією із обов`язкових умов для призначення пенсії є підтвердження особою відповідного страхового стажу.

Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Абзацами 9, 10 частини 3 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII до стажу зараховується до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

За приписами статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За період до 1 січня 2004 обчислення трудового стажу здійснювалося згідно зі статтями 56-63 Закону №1788-XII.

Як встановлено під час розгляду справи з наданих позивачем документів, зокрема трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 від 29 вересня 1978 року:

- запис №1 від 29 вересня 1978 року прийнятий у члени колгоспу ім.«Чкалова» Веселівського району Запорізької області Прот.№10 від 29 вересня 1978 року;

- запис №2 від 16 березня 2000 року дозволений вихід із членів КСП імені «Чкалова» Веселівського району Запорізької області згідно підписаної заяви (стаття 38 КЗпП України) Пр. №5 від 16 березня 2000 року;

- запис №3 від 17 березня 2000 року прийнятий в члени СПК «Колос» Веселівського району Запорізької області, Пр.№1 від 16 березня 2000 року;

- запис №4 від 29 травня 2001 року дозволений вихід із членів СПК «Колос» Веселівського району Запорізької області, за власним бажанням (стаття 38 КЗпП України) Пр. №5 від 07 липня 2000 року;

- запис № 5 від 14 вересня 2001 року прийнятий на роботу оператором до ПП «Яловой» згідно трудового договору, зареєстрованому у Веселівському районному центрі зайнятості;

- запис 6 від 10 січня 2003 року звільнений з роботи в ПП «Яловой» за власним бажанням.

Окрім того, відповідно до трудової книжки (аркуш 18-21) вбачається, що: - у 1978 році річний мінімум складав 270 дні, виконання річного мінімуму 305 днів; - у 1979 році річний мінімум складав 270 дні, виконання річного мінімуму 305 днів; - у 1980 році річний мінімум складав 270 дні, виконання річного мінімуму 306 днів; - у 1981 році річний мінімум складав 270 дні, виконання річного мінімуму 304 дні; - у 1982 році річний мінімум складав 270 дні, виконання річного мінімуму 306 днів; - у період з 1983 по 1985 р. служба в Радянській армії - 1985 рік річний мінімум - 280 днів, виконання річного мінімуму 145 днів, заробітна плата - 212,04 руб., - 1986 рік річний мінімум - 280 днів, виконання річного мінімуму 305 днів, заробітна плата - 1781,55 руб., - 1987 рік - річний мінімум - 280 днів, виконання річного мінімуму 330 днів, заробітна плата 1634,79+207 руб.; - 1988 рік - річний мінімум - 280 днів, виконання річного мінімуму 311 дні, заробітна плата - 1508,90+235 руб.;

- 1989 рік - річний мінімум 280 днів, виконання річного мінімуму 308 днів, заробітна плата 1492,46+328 руб.; - 1990 рік - річний мінімум - 280 днів, виконання річного мінімуму 335 днів, заробітна плата 3283,58+467 руб.; - 1991 рік - річний мінімум - 280 днів, виконання річного мінімуму 295 день, заробітна плата 6494,05 руб. - 1992 рік - річний мінімум - 280 днів, виконання річного мінімуму 312 дні, заробітна плата 66832,00 карб., - 1993 рік - річний мінімум - 280 днів, виконання річного мінімуму 304 днів, заробітна плата 1660551,00 карб.; - 1994 рік - річний мінімум - 280 днів, виконання річного мінімуму 311 дні, заробітна плата 12670580 карб.; - 1995 рік - річний мінімум - 280 днів, виконання річного мінімуму 326 днів, заробітна плата 87873000 карб.; - 1996 рік - річний мінімум - 280 днів, виконання річного мінімуму 305 днів, заробітна плата 783,09 грн.; - 1997 рік - річний мінімум - 270 днів, виконання річного мінімуму 301 днів, заробітна плата 1157,01 грн.; - 1998 рік - річний мінімум - 270 днів, виконання річного мінімуму 205 днів, заробітна плата 725,61 грн.; - 1999 рік - річний мінімум 250 днів, виконання річного мінімуму 307 днів, заробітна плата 1698,92 грн.; - 2000 рік - річний мінімум 60 днів, виконання річного мінімуму 61 днів, заробітна плата 207,56 грн; - 2000 рік - річний мінімум 206 днів, виконання річного мінімуму 206 днів, заробітна плата 1146,00 грн; - 2001 рік - річний мінімум 108 днів, виконання річного мінімуму 108 днів, заробітна плата 602,25 грн.

Так, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Наведені положення свідчать про те, що законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі по тексту - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За приписами пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року за №310, та чинних на час розгляду справи (далі по тексту - Основні Положення).

Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (п.5 Основних Положень).

Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Також, слід відмітити про встановлений взірець трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

Відповідно до пунктом 8 Основних Положень трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.

Трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Суд зазначає, що на час заповнення належних позивачу трудових книжок була чинною Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20 червня 1974 року №162 (далі - Інструкція №162).

Підпунктом 2.2. пункту 2 Інструкції №162 передбачалося, що заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу.

Пунктом 2.3 Інструкції № 162 було визначено, що всі записи у трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, також по нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, кульковою або з пером ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.

Згідно з підпунктами 2.10 та 2.11. пункту 2 Інструкції №162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження. Освіта - середня, середня спеціальна і вища - вказується тільки на підставі документів (атестата, посвідчення, диплома). Запис про незакінчену середню або незакінчену вищу освіті також може бути проведена лише на підставі відповідних документів (студентського квитка, залікової книжки, довідки навчального закладу і т. п.). Професія або спеціальність записується у трудовій книжці на підстав документа про освіту або іншого належним чином оформленого документа. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Пунктом 2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення № 58 від 29 липня 1993 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 17 серпня 1993 року за № 110, передбачено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Згідно з пунктом 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства.

Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.

У графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій. Якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що мають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06 вересня 1973 року №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 13 вказаної постанови «Про трудові книжки робітників та службовців» при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.

При цьому, відповідно до пункту 18 вказано постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

З 29 липня 1993 року порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 (далі - Інструкція №58), яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок, що й Інструкція №162.

Відповідно до пункту 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Разом з тим, у силу пункту 2.6. Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Згідно з абзацом 2 пункту 6.1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.

З приписів порядку ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, що визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20 червня 1974 року №162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 вбачається, що заповнення трудової книжки здійснюється роботодавцем, а не працівником. Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки вперше, в тому числі і внесення до неї записів на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки, є підприємство роботодавець, а відтак відсутня вина позивача в тому, що трудову книжку роботодавцем оформлено із порушенням.

Судом встановлено, що в трудовій книжці колгоспника Серії НОМЕР_2 , копія якої наявна в матеріалах справи, містяться відомості про роботу чітко по хронології відображено місця та роботу, яку виконував позивач, наявні відтиски печаток та підписи уповноважених на внесення даних записів осіб.

Судом також враховано, що після повномасштабного вторгнення окупаційних російських військ на територію України 24 лютого 2022 року та тимчасової окупації частини Веселівського та Мелітопольського району Запорізької області, у позивача відсутня можливість надати додаткові відомості про періоди роботи у КСП імені «Чкалова», ПП «Яловой» та Веселівському районному центрі зайнятості.

Суд звертає увагу, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з статтею 62 Закону №1788 та підпункту 4 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідну постанову по справі № 638/18467/15-а Верховний Суд прийняв 30 вересня 2019 року.

Однак, як встановлено судом, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити спірний стаж позивача.

Стосовно посилання відповідача на відсутність інформації про нараховану заробітну плату та сплату страхових внесків за період з 14 вересня 2001 року по 29 травня 2001 року, як підставу для не зарахування зазначеного періоду до страхового стажу позивача, то суд зазначає та враховує таке.

Обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Позивач не повинен відповідати за ймовірне неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, оскільки за правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 17 липня 2019 року у справі №144/669/17, від 20 березня 2019 року у справі № 688/947/17 та від 01 березня 2021 року у справі №423/757/17, несплата страхувальником страхових внесків (або відсутність інформації про таку сплату в системі персоніфікованого обліку) не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.

У постанові Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі №607/4451/16-а викладено правову позицію, згідно з якою сама по собі відсутність записів у трудовій книжці чи відсутність індивідуальних відомостей про застраховану особу (сплату страхових внесків в ПФУ) не може бути достатнім та належним доказом підтвердження відсутності трудових відносин.

Суд також зазначає, що невиконання страхувальником обов`язку зі сплати страхових внесків не може позбавляти особу соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, адже суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту населення.

У зв`язку із чим, суд дійшов висновку, що неврахування ГУ ПФУ в Хмельницькій області під час вирішення питання про призначення позивачу пенсії відомостей про роботу носить формальний характер і не відповідає вимогам пенсійного законодавства, відповідачем не було забезпечено розгляду наданої позивачем заяви про призначення пенсії за віком шляхом всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх поданих документів.

З огляду на вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 29 вересня 1978 року по 16 березня 2000 рік, з 17 березня 2000 року по 29 травня 2001 рік, з 14 вересня 2001 року по 10 січня 2003 року, а тому оскаржуване рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 16 січня 2026 року №084650010877 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а заява від 08 січня 2026 року є такою, що підлягаю повторному розгляду.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).

На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача наступним чином:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 16 січня 2026 року № №084650010877 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області врахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи, які зазначені в трудовій книжці НОМЕР_2 від 29 вересня 1978 року, а саме: з 29 вересня 1978 року по 16 березня 2000 рік, з 17 березня 2000 року по 29 травня 2001 рік, з 14 вересня 2001 року по 10 січня 2003 рік та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08 січня 2026 року про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволення позовних вимог, судовий збір у розмірі 1065,00 грн. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій, як суб`єкта владних повноважень, яким прийнято оскаржуване рішення.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 16 січня 2026 року № №084650010877 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області врахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи, які зазначені в трудовій книжці НОМЕР_2 від 29 вересня 1978 року, а саме: з 29 вересня 1978 року по 16 березня 2000 рік, з 17 березня 2000 року по 29 травня 2001 рік, з 14 вересня 2001 року по 10 січня 2003 рік та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08 січня 2026 року про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1065,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 14 жовтня 2026 року.

Суддя Д.В. Татаринов