Рішення № 140614998, 15.10.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 жовтня 2026 рокуСправа № 280/9192/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Управління Державної міграційної служби в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, вул. вул. Незалежної України, буд. 90; код ЄДРПОУ 37834773)

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

02.09.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Управління Державної міграційної служби в Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області щодо відмови у прийнятті та розгляді заяви ОСОБА_1 про прийняття до громадянства України;

- зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області прийняти до розгляду заяву ОСОБА_1 про прийняття до громадянства України відповідно до ст. 9 Закону України «Про громадянство України» та пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 21.08.2024 № 3897-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення реалізації права на набуття та збереження громадянства України» та прийняти відповідне рішення по суті.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивач є громадянином Російської Федерації, який на підставі посвідки на постійне проживання від 02.09.2016 № ІН НОМЕР_2 постійно проживав на території України. У період дії воєнного стану позивач добровільно вступив на військову службу та проходив її за контрактом у Збройних Силах України з 15.10.2023 по 16.06.2024, під час проходження служби отримав дві травми (поранення) та набув статус учасника бойових дій, після чого був звільнений у запас. З метою реалізації права на набуття громадянства України у липні 2026 року позивач звернувся до відповідача із заявою та пакетом документів про прийняття до громадянства України на підставі ст. 9 Закону України «Про громадянство України» та п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 21.08.2024 № 3897-ІХ. Проте відповідач відмовив у прийнятті заяви та документів. У відповідь на адвокатський запит Управління ДМС України в Запорізькій області листом від 12.08.2026 №2301.4-11093/23.1-26 повідомило про відсутність підстав для подання позивачем заяви про оформлення набуття/прийняття громадянства України, оскільки стосовно громадян РФ зупинено розгляд заяв про громадянство, а підстави для застосування до позивача спрощеного порядку розгляду заяв відсутні. Позивач вважає такі дії та відмову відповідача протиправними, оскільки відповідно до абз. 3 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 21.08.2024 № 3897-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення реалізації права на набуття та збереження громадянства України» обмеження щодо розгляду заявок громадян РФ не поширюються на осіб, які проходили військову службу за контрактом у Збройних Силах України. Крім того, згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про громадянство України» для іноземців, які проходили службу за контрактом під час воєнного стану, встановлено пільговий строк безперервного проживання в Україні - 1 рік проходження служби, якому позивач повністю відповідає. Просить задовольнити позовні вимоги.

07.09.2026 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі № 280/9192/26 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Управління Державної міграційної служби в Запорізькій області позовну заяву не визнало. У письмовому відзиві від 22.09.2026 вх. №55103 посилається на те, що позивачем не було дотримано належної процедури особистого звернення із заявою про прийняття до громадянства України. Твердження представника позивача щодо неприйняття такої заяви не обґрунтовано жодними доказами. Адвокатський запит представника позивача за своєю правовою природою є інструментом збору інформації для надання правничої допомоги, а тому не може бути заявою про надання адміністративної послуги з питань громадянства. За таких обставин, відповідачем не було вчинено протиправної бездіяльності щодо нерозгляду заяви позивача про прийняття до громадянства України, оскільки належного звернення не відбулось. Також вказано про наявність у чинному законодавстві заборони щодо вчинення міграційних дій стосовно громадян країни-агресора, з урахуванням визначених винятків щодо певної категорії осіб. Виняток щодо осіб, які проходили службу за контрактом у ЗСУ, розповсюджується лише у випадку дотримання умов, визначених абз. 1 та 2 ч. 18 ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а саме проходження служби за контрактом строком не менше трьох років або не менше одного року. Згідно з наданим військовим квитком позивач проходив службу за контрактом лише 8 місяців, а тому він не набув пільгового статусу та підпадає під дію загальної імперативної заборони щодо прийняття заяв від громадян РФ. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

24.09.2026 за вх.№55393 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій проти доводів відповідача заперечено у повному обсязі. Зазначено, що усна відмова посадовими особами відповідача у прийнятті та реєстрації звернення позивача про прийняття до громадянства України створила штучну перешкоду для реалізації законного права позивача, що свідчить про наявність протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень. В свою чергу, надана відповідачем відповідь на адвокатський запит доводить факт блокування звернення позивача на етапі прийому документів. Посилання відповідача на те, що позивач не підпадає під виключення загальної імперативної заборони щодо прийняття заяв від громадян РФ вважає необґрунтованим, оскільки він є особою, яка має посвідку на постійне проживання та безперервно проживає в Україні понад 10 років, проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України з 15.10.2023 по 16.06.2024, безпосередньо приймаючи участь у бойових діях проти країни-агресора, де отримав два тяжких поранення і був звільнений у запас за станом здоров`я на законних підставах.

25.09.2026 за вх.№55866 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. На їх обґрунтування зокрема вказано, що відповідач є органом вищого рівня, який ухвалює фінальні рішення за матеріалами, сформованими територіальними підрозділами. Первинний прийом громадян, ідентифікацію особи, перевірку оригіналів документів та формування заяви-анкети в електронній системі здійснюють виключно територіальні підрозділи (районні, міські відділи/сектори). Позивач до жодного територіального підрозділу за місцем проживання не звертався, а направлення адвокатського запиту безпосередньо до апарату Управління не замінює обов`язкової процедури особистої явки. За таких обставин, відсутність звернення позивача до територіального підрозділу міграційної служби виключає обов`язок у відповідача вчиняти дії щодо формування міграційної справи. Надання інформаційної відповіді на адвокатський запит не порушило прав позивача, а судовий захист не може надаватися на випередження щодо потенційних майбутніх звернень.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Російської Федерації, який на підставі посвідки на постійне проживання № НОМЕР_3 , виданої 02.09.2016, постійно проживав на території України за місцем реєстрації проживання: АДРЕСА_2 .

Між позивачем та командиром військової частини НОМЕР_4 укладено контракт про проходження іноземцями та особами без громадянства військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу строком на 3 роки, який набрав чинності 15.10.2023.

Згідно довідки про обставини травми від 19.03.2024 №1852, виданої військовою частиною НОМЕР_5 , позивач 29.02.2024 під час безпосередньої участі у бойових дій під час захисту Батьківщини, при виконанні бойових завдань отримав поранення.

Згідно довідки про обставини травми від 20.05.2024 №3680, виданої військовою частиною НОМЕР_5 , позивач 05.05.2024 під час безпосередньої участі у бойових дій під час захисту Батьківщини, при виконанні бойових завдань отримав травму.

За відомостями військового квитка серії НОМЕР_6 позивача 16.06.2024 було звільнено з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Представником позивача, адвокатом Різником С.Г., було направлено адвокатський запит до Управління Державної міграційної служби в Запорізькій області про надання інформації щодо правових підстав для отримання позивачем посвідки на постійне проживання або громадянства України за спрощеною процедурою як іноземець, який проходив службу за контрактом в ЗСУ.

Листом від 12.08.2026 № 2301.4-11093/23.1-26 Управління Державної міграційної служби в Запорізькій області повідомило представника позивача про те, що згідно з положеннями Закону України «Про громадянство України», для іноземців та осіб без громадянства, які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту або Національній гвардії України, строк безперервного проживання на території України має становити останні три роки на момент подання заяви про прийняття до громадянства України з дня набрання чинності контрактом про проходження військової служби у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту або Національній гвардії України або один рік проходження в установленому законодавством України порядку військової служби за контрактом у період дії воєнного стану, а для осіб, які отримали посвідку на тимчасове проживання відповідно до частини двадцять четвертої статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", - останні три роки на дату подання такої заяви з моменту отримання посвідки на тимчасове проживання.

20 серпня 2024 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3897-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо правового статусу іноземців та осіб без громадянства, які беруть участь у захисті територіальної цілісності та недоторканності України» (далі Закон України № 3897), який набирає чинності через три місяці з дня його опублікування з 24.11.2024, окрім деяких його положень, які набрали чинності з 25.08.2024.

Реалізація державної політики у сфері громадянства територіальними органами/територіальними підрозділами Державної міграційної служби України, посольствами та консульськими установами України стосовно громадян Російської Федерації здійснюється з урахуванням таких особливостей:

- розгляд заяв про набуття громадянства України, поданих до набрання чинності цим Законом, зупиняється до спливу 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX;

- прийняття заяв про набуття громадянства України від громадян Російської Федерації припиняється до спливу 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX.

Зазначені особливості не поширюються на:

1) осіб, які мають визначні заслуги перед Україною чи прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України, їх подружжя;

2) осіб, які в установленому законодавством України порядку проходять/проходили військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту або Національній гвардії України, їх подружжя;

3) осіб, які в установленому законодавством України порядку отримали посвідку на тимчасове проживання відповідно до частини двадцять четвертої статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", їх подружжя;

4) неповнолітніх дітей, які мають законні підстави для набуття громадянства України.

Таким чином, з 25.08.2024 припиняється прийняття та розгляд заяв про набуття громадянства України від громадян Російської Федерації до вказаного періоду.

Станом на 11.08.2026 у громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні підстави для подання заяви про оформлення набуття/прийняття громадянства України як у особи, яка відноситься до окремих категорій, визначених чинним законодавством.

Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо відмови у прийнятті та розгляді заяви про прийняття до громадянства України, позивач звернувся до суду захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 4 Конституції України встановлено, що в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.

За умовами пункту 2 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються громадянство, правосуб`єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Законом України від 18 січня 2001 року № 2235-III «Про громадянство України» (далі - Закон України «Про громадянство України»).

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про громадянство України» (у редакції, чинній на час спірних правовідносин):

громадянство України - громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках (абзац 2 статті 1 Закону № 2235-III);

громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України (абзац 4 статті 1 Закону № 2235-III);

іноземець - особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав (абзац 5 статті 1 Закону № 2235-III);

реєстрація громадянства України - внесення інформації про особу до відомчої інформаційної системи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, що підтверджує факт прийняття спеціальними уповноваженими органами рішень про набуття особою громадянства України, видання відповідного указу Президента України про прийняття іноземця чи особи без громадянства до громадянства України (абзац 10 статті 1 Закону № 2235-III);

декларація про відмову від іноземного громадянства та визнання себе лише громадянином України - документ, що засвідчує відмову іноземця від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав, що подається іноземцем: який в установленому законодавством України порядку проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту або Національній гвардії України, контракт якого припинено (розірвано), та якого звільнено з військової служби з підстав, передбачених підпунктами "а", "б", "в" пунктів 1, 2, підпунктами "а", "б" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", у тому числі якого нагороджено державною нагородою України, або є одним із подружжя такої особи, або є дитиною такої особи, або дитиною одного із подружжя, або одним із батьків подружжя (абзац 44 статті 1 Закону № 2235-III).

Статтею 6 Закону №2235-III встановлено підстави набуття громадянства України. Так, громадянство України набувається, зокрема, внаслідок прийняття до громадянства (пункт 3).

Відповідно до положень пункту 3 статті 6 Закону № 2235-III громадянство України набувається внаслідок прийняття до громадянства.

Згідно частини 1 статті 9 Закону №2235-III іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх заявою прийняті до громадянства України.

Положеннями статті 9 Закону №2235-III встановлено умови прийняття до громадянства України. До них, зокрема відноситься:

- безперервне проживання на території України протягом останніх п`яти років (пункт 3 частини 2 статті 9 Закону №2235-III);

- наявність дозволу на імміграцію (пункт 4 частини 2 статті 9 Закону №2235-III);

- наявність законних джерел існування (пункт 5 частини 2 статті 9 Закону №2235-III).

Умови, передбачені пунктами 3-5 частини другої статті статті 9 Закону №2235-III, не поширюються на іноземців та осіб без громадянства, які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту або Національній гвардії України і нагороджені державною нагородою України, осіб, які мають визначні заслуги перед Україною, осіб, які проходили військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту або Національній гвардії України, контракт яких припинено та яких звільнено з військової служби з підстав, передбачених підпунктом "б" пунктів 1-3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", осіб, прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України, а також на осіб, які отримали посвідку на тимчасове проживання на підставі частин двадцятої, двадцять четвертої статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".

20.08.2024 Верховною Радою України прийнято Закон № 3897-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо правового статусу іноземців та осіб без громадянства, які беруть участь у захисті територіальної цілісності та недоторканності України" (далі - Закон №3897-IX).

Згідно пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону №3897-IX, реалізація державної політики у сфері громадянства територіальними органами/територіальними підрозділами Державної міграційної служби України, посольствами та консульськими установами України стосовно громадян Російської Федерації здійснюється з урахуванням таких особливостей: розгляд заяв про набуття громадянства України, поданих до набрання чинності цим Законом, зупиняється до спливу 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX; прийняття заяв про набуття громадянства України від громадян Російської Федерації припиняється до спливу 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX.

Зазначені особливості не поширюються на:

1) осіб, які мають визначні заслуги перед Україною чи прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України, їх подружжя;

2) осіб, які в установленому законодавством України порядку проходять/проходили військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту або Національній гвардії України, їх подружжя;

3) осіб, які в установленому законодавством України порядку отримали посвідку на тимчасове проживання відповідно до частини двадцять четвертої статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", їх подружжя;

4) неповнолітніх дітей, які мають законні підстави для набуття громадянства України.

Відповідні положення пункту 1 розділу ІІ Закону № 3897-IX, набрали чинності 25.08.2024.

Пунктом 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 18.06.2025 № 4502-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення реалізації права на набуття та збереження громадянства України», який набув чинності з 16.01.2026, встановлено, що дія положень абзаців першого - третього пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3897-IX не поширюється на осіб, зазначених в абзацах сорок третьому - сорок восьмому, п`ятдесятому, п`ятдесят першому статті 1 Закону України "Про громадянство України".

Аналіз вищезазначених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що прийняття заяв про набуття громадянства України від громадян Російської Федерації припинено до спливу 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану в Україні, за виключенням осіб, які в установленому законодавством України порядку проходили військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту або Національній гвардії України, контракт якого припинено (розірвано), та якого звільнено з військової служби з підстав, передбачених підпунктами "а", "б", "в" пунктів 1, 2, підпунктами "а", "б" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

З пояснень позивача вбачається, що він проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України 15.10.2023 по 16.06.2024, отримав поранення під час виконання бойових завдань, пов`язаних із захистом Батьківщини, а тому відноситься до осіб, відносно яких дія положень пункту 1 розділу ІІ Закону № 3897-IX не розповсюджується. Вказує, з таких мотивів йому в усній формі співробітниками відповідача було відмовлено у прийнятті та реєстрації заяви про прийняття до громадянства України. Відповідь на адвокатський запит підтверджує позицію відповідача щодо відсутності підстав для прийняття такої заяви.

В свою чергу, відповідач посилається на відсутність будь-яких доказів особистого звернення позивача до територіального підрозділу ДМС за місцем фактичного проживання або обліку, та наполягає на тому, що Управління Державної міграційної служби в Запорізькій області є органом вищого рівня, який здійснює загальне керівництво, контроль, аналіз та ухвалює фінальні рішення за матеріалами, що вже належним чином сформовані, перевірені та надіслані територіальними підрозділами.

З приводу зазначених спірних правовідносин судом враховується наступне.

Указом Президента України від 27.03.2001 №215 (у редакції Указу Президента України від 11.02.2026 № 110/2026) затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок №215).

Зазначений Порядок визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 215 для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, виходу з громадянства України особа подає заяву/клопотання (далі заява) з питань громадянства України, а також інші документи, передбачені розділом II цього Порядку.

Провадження за заявами з питань громадянства України здійснюється Державною міграційною службою України, її територіальними органами та територіальними підрозділами, Міністерством закордонних справ України, посольствами чи консульськими установами України, зокрема з використанням засобів інформаційно-комунікаційних систем, призначених для подання документів з питань громадянства, провадження за ними, у тому числі повідомлення заявників про прийняті рішення, виконання прийнятих рішень з питань громадянства та ведення обліку осіб, які набули або припинили громадянство України.

Пунктом 2 Порядку № 215 передбачено, що заяви з питань громадянства України оформлюються про прийняття до громадянства України та про вихід з громадянства України - на ім`я Президента України.

Заява з питань громадянства України та інші документи з питань громадянства України подаються особою, яка перебуває на території України, - до територіального підрозділу Державної міграційної служби України за місцем звернення. У заяві зазначаються адреса місця проживання особи та адреса електронної пошти (за наявності) (пункт 4 Порядку №215)

Розділ IV Порядку №215 встановлює порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства.

Пунктами п. 127-128 розділу IV Порядку №215 передбачено, що працівник територіального підрозділу Державної міграційної служби України, до якого подано документи щодо прийняття особи до громадянства України або виходу з громадянства України, перевіряє повноту поданих заявником документів, відповідність їх оформлення вимогам законодавства України, звіряє подані копії документів із оригіналами та завіряє їх шляхом проставлення відмітки "згідно з оригіналом" і підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів і дати. У разі подання разом із оригіналом документа копії такого документа, засвідченої в установленому порядку, працівником територіального підрозділу Державної міграційної служби України проставляється відмітка "оригінал пред`явлено" і підпис із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів і дати.

Документи, подані заявником, оформлені відповідно до вимог законодавства України не пізніше ніж у двотижневий строк із дня їх надходження надсилаються до територіального органу Державної міграційної служби України, зокрема з використанням засобів інформаційно-комунікаційної системи Державної міграційної служби України.

Працівник територіального органу Державної міграційної служби України, до якого подано документи, перевіряє:

повноту поданих заявником документів;

відповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України;

підтвердження документами виконання умов прийняття до громадянства України або виходу з громадянства України, зокрема законність надання дозволу на імміграцію, видачі посвідки на постійне проживання або посвідки на тимчасове проживання, проводить перевірки за даними інформаційно-комунікаційної системи Державної міграційної служби України, отримує інформацію з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, зокрема засобами інформаційно-комунікаційної системи Державної міграційної служби України, з інших державних та єдиних реєстрів, інформаційних баз, що перебувають у власності держави;

відсутність підстав, за наявності яких особа не приймається до громадянства України або вихід з громадянства України не допускається.

Працівник територіального органу Державної міграційної служби України перевіряє повноту документів, поданих заявником, відповідність їх оформлення вимогам законодавства України та підтвердження ними наявності фактів, визначених статтею 3 Закону, з якими пов`язана належність особи до громадянства України, проводить перевірки за даними інформаційно-комунікаційної системи Державної міграційної служби України, отримує інформацію з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, зокрема засобами інформаційно-комунікаційної системи Державної міграційної служби України, а також отримує інформацію від відповідного органу реєстрації (виконавчого органу сільської, селищної або міської ради), з інших державних та єдиних реєстрів, інформаційних баз, що перебувають у власності держави (у разі проведення перевірки належності до громадянства України).

У разі якщо під час перевірки буде встановлено факт подання не всіх необхідних документів або те, що подані заявником документи не оформлені відповідно до вимог законодавства України, зазначені документи не пізніше ніж у двотижневий строк із дня їх надходження повертаються до територіального підрозділу Державної міграційної служби України, до якого документи були подані заявником, зокрема засобами інформаційно-комунікаційної системи Державної міграційної служби України. Територіальний підрозділ Державної міграційної служби України не пізніше ніж у тижневий строк із дня надходження документів вживає заходів до повернення їх заявникові для усунення недоліків. У разі якщо заявник у двомісячний строк із дня вручення йому зареєстрованого в установленому порядку повідомлення про необхідність отримання документів для усунення недоліків не усунув такі недоліки та не подав документи повторно, керівник територіального підрозділу Державної міграційної служби України або його заступник приймає рішення про припинення провадження за цією заявою.

Про прийняте рішення територіальний підрозділ Державної міграційної служби України інформує заявника із зазначенням причин, зокрема засобами інформаційно-комунікаційної системи Державної міграційної служби України.

У разі якщо документи оформлені відповідно до вимог законодавства України і підтверджують виконання умов прийняття до громадянства України або виходу з громадянства України та відсутні підстави, за наявності яких особа не приймається до громадянства України або вихід з громадянства України не допускається, територіальний орган Державної міграційної служби України готує висновок про можливість задоволення клопотання заявника і не пізніше ніж у тримісячний строк із дня надходження документів надсилає цей висновок разом із поданими документами до Державної міграційної служби України, зокрема засобами інформаційно-комунікаційної системи Державної міграційної служби України.

У разі якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не підтверджують виконання умов прийняття до громадянства України або виходу з громадянства України, а також будуть виявлені підстави, за наявності яких особа не приймається до громадянства України або вихід з громадянства України не допускається, територіальний орган Державної міграційної служби України готує та затверджує висновок про відсутність підстав для задоволення клопотання заявника. Про прийняте рішення територіальний орган Державної міграційної служби України інформує заявника із зазначенням причин, зокрема засобами інформаційно-комунікаційної системи Державної міграційної служби України.

Аналізуючи наведені вище норми, судом враховується, що ініціювання прийняття до громадянства України відбувається шляхом подання до територіального підрозділу Державної міграційної служби України відповідної заяви разом з визначеними у розділі ІІ Порядку №215 документами.

У разі відповідності переліку необхідних документів доданих до заяви територіальний підрозділ Державної міграційної служби України направляє матеріали до територіального органу Державної міграційної служби України, керівник якого за наслідком перевірки готує висновок стосовно наявності або відсутності підстав для задоволення клопотання заявника.

Управління Державної міграційної служби в Запорізькій області є територіальним органом, який здійснює розгляд направлених з територіальних підрозділів заяв з питань громадянства та формує висновок стосовно наявності або відсутності підстав їх для задоволення.

Твердження позивача стосовно того, що його заяву про прийняття до громадянства України не було прийнято не підтверджується жодними належними доказами.

Також суд враховує, що встановлена процедура розгляду заяв про прийняття до громадянства України не передбачає дискреції у територіального підрозділу Державної міграційної служби України щодо розгляду заяви по суті та вирішення питання щодо її неприйняття з мотивів обмежень чинним законодавством. До їх повноважень входить виключно перевірка повноти поданих заявником документів, відповідність їх оформлення вимогам законодавства України.

Надана представнику позивача відповідь на адвокатський запит не свідчить про те, що позивачем було дотримано адміністративну процедуру з подання заяви про прийняття до громадянства України.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України у Рішенні №6-зп від 25.11.1997 зазначив, що стаття 55 Конституції України не визначає, які саме рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади і місцевого самоврядування чи посадових і службових осіб можуть бути оскаржені, і встановлює принцип, відповідно до якого, в суді можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії та бездіяльність.

Разом з тим, Конституційний Суд України у зазначеному вище Рішенні вказав, що частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто, громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що рішення, дія чи бездіяльність порушують або обмежують права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому, потребують правового захисту в суді.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За вимогами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, а також рішень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер.

Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі, на виконання делегованих повноважень.

Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

В розумінні КАС України, відповідно до приписів п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України, позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду. Отже, адміністративний позов подається собою для відновлення її прав, свобод та інтересів.

Враховуючи наведене, обов`язковою умовою захисту в адміністративному суді прав, свобод, інтересів позивача є одночасна наявність двох факторів: існування публічно-правових відносин між позивачем та відповідачем суб`єктом владних повноважень, а також наявність факту порушень прав, свобод, інтересів позивача, вчинених або допущених відповідачем у таких правовідносинах.

Таким чином, в розумінні КАС України, захист прав, свобод та інтересів осіб, завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів, з чого вбачається, що право на судовий захист не є абсолютним. Для того, щоб особі було надано судовий захист, суд має встановити, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (п. 57 постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17), тому, суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (п. п. 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц).

Вирішуючи спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18, від 21.01.2020 у справі №910/7815/18, від 11.02.2020 у справі №922/1159/19, від 16.07.2020 у справі №924/369/19.

Таким чином, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права та забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Із заявлених позовних вимог, фактичних обставин справи вбачається, що позивачем було порушено порядок звернення із заявою про прийняття до громадянства України, оскільки її не було подано взагалі.

На переконання суду, у спірному випадку позивач має з дотриманням адміністративної процедури подати до територіального підрозділу Державної міграційної служби України заяву про прийняття до громадянства України, надати всі необхідні документи.

Суд не вбачає протиправної бездіяльності відповідача як територіального органу Державної міграційної служби України щодо неприйняття заяви позивача, оскільки фактично така заява на його розгляд не надходила. За таких обставин, позовні вимоги до відповідача стосовно прийняття до розгляду заяву позивача суд вважає передчасними.

Згідно з частиною 1 та 2 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

У зв`язку із відмовою у позові, розподіл судових витрат на підставі ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Державної міграційної служби в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, вул. вул. Незалежної України, буд. 90; код ЄДРПОУ 37834773) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 15.10.2026.

Суддя М.С. Лазаренко