Єдиний державний реєстр судових рішень
ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/27221/26
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просить:
- визнати протиправними дії та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Житомирській області з 01.07.2026 нарахувати та виплатити підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є непрацюючим пенсіонером, який постійно проживає на території радіоактивного забруднення, та на підставі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 березня 2022 року у справі №240/26136/21 отримувала підвищення до пенсії, передбачене статтею 39 Закону №796-XII, однак з 01 січня 2025 року відповідачем встановлено доплату із застосуванням статті 45 Закону №4059-IX та статті 29 Закону №4695. На переконання позивача, таке зменшення підвищення до пенсії є протиправним, оскільки Законом №4059-IX та Законом №4695 встановлені додаткові умови для отримання цієї доплати, які звужують обсяг її права, гарантованого Законом №796-XII, та суперечать статті 71 цього Закону.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статей 258-263 КАС України.
Відповідачем у встановлені строки відзив на адміністративний позов не подано.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що позивач має статус громадянина, який постраждав від наслідків аварії на ЧАЕС, є непрацюючим пенсіонером та проживає в зоні гарантованого добровільного відселення.
На виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 березня 2022 року у справі №240/26136/21 проведено перерахунок пенсії позивача з урахуванням підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Згідно довідки Коростенської міської ради від 19.06.2026 за №1891 позивач постійно проживала та була зареєстрована у період з 17.03.1983 по 23.10.2013 за адресою: АДРЕСА_1 та з 23.10.2013 по теперішній час за адресою: АДРЕСА_2 , яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, та має посвідчення громадянина, який постраждав від Чорнобильської катастрофи (Категорія 3).
З 01 січня 2025 року доплата до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, позивачу встановлена в розмірі 2361,00 грн., передбаченому Законом №4059, а з 01.01.2026 в розмірі 2595,00 грн., передбаченому Законом №4695.
Позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо проведення нарахування та виплати щомісячного підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-ХІІ, проте Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відмовило позивачу.
Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернулась із цим позовом до суду.
Обґрунтовуючи наявність суб`єктивного права на отримання підвищення до пенсії, позивач посилається на судове рішення, в якому зроблено висновок, що таке право передбачене статтею 39 Закону №796-XII в редакції, яка була чинною до 01 січня 2015 року.
Стаття 39 Закону №796-ХІІ у редакції, чинній до 01.01.2015, була викладена так: громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.
Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов`язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Між тим, при розгляді цієї справи судом враховується, що 04.02.2016 Верховною Радою України прийнято Закон України №987-VIII, який згідно з розділом ІІ «Прикінцеві положення» набрав чинності з 01.01.2016 і який включив до Закону №796-XII статтю 39 такого змісту: "Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України".
Таким чином, спеціальним законом, яким є Закон №796-XII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, виплата позивачу як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, підвищення до пенсії не передбачена.
01 січня 2025 року набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року №4059-IХ (далі - Закон України №4059-ІХ).
Статтею 45 названого Закону установлено, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв`язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.
Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов`язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.
Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов`язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.
Для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею.
Крім того, згодом приписами статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» (далі - Закон №4695-ІХ) установлено, що у 2026 році доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв`язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 2595 гривень.
Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов`язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.
Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов`язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів, а також у разі працевлаштування (зайнятості) особи за межами зони безумовного (обов`язкового) відселення та зони гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею.
Здійснюючи правозастосування у цій справі, суд враховує, що у правовій доктрині розрізняють різні види конкуренції правових норм: та, що пов`язана з колізією норм у законодавстві, й та, що не пов`язана з такою колізією. Тобто категорія конкуренції різних правових норм є більш загальним поняттям.
Колізія (від лат. collisio - зіткнення) у законодавстві - це різновид юридичних колізій, що виникають за наявності розбіжності (зокрема, суперечності) між нормами права, які закріплені в законодавстві та регулюють одній і ті самі суспільні відносини.
За наявності колізії зміст однієї норми права повністю чи частково заперечує зміст іншої, що призводить до ситуації, за якої правовідносини по-різному регулюються окремими нормами. Серед колізій у законодавстві розрізняють, зокрема, темпоральну (залежно від часу прийняття правової норми), ієрархічну (залежно від юридичної сили документа, в якому визначена відповідна норма) та змістову (між загальними і спеціальними нормами права) колізії.
Інший різновид конкуренції правових норм - та, що не пов`язана з колізією в законодавстві, - виникає тоді, коли норми права прямо не суперечать одна одній. Тобто така конкуренція правових норм має місце в ситуації, коли на врегулювання одного і того ж аспекту суспільних відносин претендують одночасно дві або більше правові норми, які за своїм змістом не суперечать одна одній, мають тісний взаємний зв`язок і залежність.
З викладеного судом правового регулювання спірних правовідносин вбачається, що у 2025-2026 роках доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, була передбачена виключно статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік».
Таке тлумачення дозволяє зробити висновок, що у спірних правовідносинах немає колізії.
Подібний правовий підхід щодо відсутності колізії застосований Великою Палатою Верховного Суду при вирішенні справи №240/7215/24.
Однією зі стадій правозастосування судом також є встановлення автентичності тексту норми права, що передбачає необхідність встановлення того, що норма є чинною у даний момент. Правозастосовна діяльність уповноважених суб`єктів права поширюється виключно на чинні правові норми, які належним чином зафіксовані в текстах нормативних актів. Норма права може бути або чинною або скасованою. Такі висновки базуються виключно на доктринальних тлумаченнях положень чинного законодавства України.
Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 39 Закону №796-XII в редакції Закону, чинній з 1 січня 2016 року.
Оскільки пізніше прийнята редакція ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не передбачає виплати підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох прожиткових мінімумів, правових підстав для задоволення заявленого позову судом не встановлено.
Що стосується висновків Великої Палати Верхового Суду, викладених у постанові від 18 березня 2020 року у зразковій справі №240/4937/18, слід врахувати таке.
Обставинами зразкової справи, які обумовлювали типове застосування норм матеріального права, було існування предмету спору про нарахування та виплату із 17 липня 2018 року підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному частиною другою статті 39 Закону №796-XII, у редакції, чинній до 01 січня 2015 року.
Обставини цієї справи відмінні від обставин зразкової справи і охоплюють правову оцінку судом нового правозастосування відповідачем положень Закону України «Про Державний бюджет України» на 2025-2026 роки.
Судом також враховується, що відповідно до ст. 75, п. 3 ч. 1 ст. 85 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України, саме до її повноважень належить прийняття законів.
У Рішенні від 09 вересня 2026 року №10-р(II)/2026 (у справі №3- 148/2025(288/25) Конституційний Суд України вказав, що принцип верховенства Конституції України (частина друга статті 8 Основного Закону України) зобов`язує кожен суд застосовувати норми права у спосіб, що відповідає Конституції України. Розглядаючи цю справу, Конституційний Суд вказав, що саме в законі має бути встановлений відповідний обов`язок. Велика Палата Верховного Суду, визначивши обов`язок сплати і розмір ставки судового збору у справах про оскарження постанов про адміністративні правопорушення, вийшла за межі своїх повноважень.
Справедливо відмітити, що у Рішенні Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018 міститься висновок, що обмеження чи скасування пільг для осіб, на яких поширюється дія Закону №796, без відповідної рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов`язань держави щодо забезпечення соціального захисту цієї категорії осіб. У разі зміни правового регулювання набуті такими особами права на пільги, компенсації і гарантії повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації або запроваджені рівноцінні чи більш сприятливі умови соціального захисту.
Статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» законодавцем запроваджена доплата непрацюючим пенсіонерам за проживання на забруднених територіях.
Суд першої інстанції не наділений повноваженнями встановлювати відповідність запроваджених законодавцем змін правовим положенням Конституції України, позаяк такі повноваження відповідно до ст. 147 Конституції України належать виключно Конституційному Суду України.
Питання звуження змісту та обсягу прав і свобод осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та суперечність нового запровадженого законодавцем правого регулювання положенням частини другої статті з Конституції України, відповідно до якого держава відповідає перед людиною за свою діяльність, не може бути вирішене автоматичним відновленням дії попередньої редакції правової норми після зміни її законодавцем.
Внутрішня правова система України визначає механізми, за допомогою яких держава має забезпечити дотримання прав осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Такими механізмами є конституційний контроль та зміна законодавчого регулювання. Натомість, національне законодавство не містить норми про наявність у суду спеціального повноваження відновлювати дію норми, що втратила чинність.
Пізніше прийнятий Закон України від 4 лютого 2016 року №987-VIII «Про внесення зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №987-VIII) є чинним, не визнавався таким, що не відповідає Конституції України, а тому починаючи з 1 січня 2016 року стаття 39 Закону №796-XII діє в редакції Закону №987-VIII.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При вирішенні цієї справи судом не встановлено, який припис закону порушив відповідач, зважаючи на що відсутні підстави для визнання його дій протиправними.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно ст. 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ: 13559341) відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Майстренко
14.10.26
Судове рішення № 140614683, Житомирський окружний адміністративний суд було прийнято 14.10.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 240/27221/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: