Рішення № 140614628, 14.10.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/12895/25

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Житомирської митниці про визнання протиправними, скасування рішення та картки відмови,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ФОП ОСОБА_1 із позовом до Житомирської митниці, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA101020/2025/000077/2 від 31.03.2025 та картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2025/000420 від 31.03.2025, винесені Житомирською митницею.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при розмитненні у березні 2025 року товару митним органом застосовано другорядний (резервний) метод, не зважаючи на те, що декларантом було надано повний пакет необхідних документів для застосування першого методу. На думку позивача, митним органом безпідставно збільшено митну вартість товару. Як вказує позивач, оскаржуваним рішенням скориговано вартість товару "б/в підіймач колінчастий Haulotte HA260PX, с.н.: AD126729, 2015 рік, вага 15950 кг - 1 шт. Робоча висота - 25,6 м, максимальна вантажопідйомність - 230 кг, тип двигуна - дизель, потужність двигуна - 33 кВт, швидкість - 0,5 - 4,5 км/год. Максимальна кількість людей на підіймачі - 2. Товар не для військового призначення та не подвійного використання. Торговельна марка: Haulotte. Виробник: Haulotte Group. Країна виробництва: FR. Код згідно з УКТ ЗЕД 8427201900". У подальшому товар випущено у вільний обіг на підставі митної декларації №25UA101020010334U4 від 31.03.2025 із застосуванням фінансових гарантій у порядку, передбаченому ч.7 ст.55 Митного кодексу України. Сума фінансових гарантій 87313,44 грн.

Підставою для такого рішення слугувало, те, що документи, подані для митного оформлення містили розбіжності та не містили всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Зокрема: відомості, що викладені у митній декларації країни відправлення №251TQ3J1TCH51926B2 від 28.03.2025 можуть бути використані під час перевірки числових значень заявленої митної вартості у випадку надання митному органу перекладу на українську мову даного документа; долучена до митної декларації платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах №663 від 20.03.2025 не може бути використана, як належний та допустимий доказ фактично сплаченої ціни за товару у зв`язку із тим, що: сплачена сума перевищує фактурну вартість товару; у графі 70 як підстава здійснення платежу зазначено відомості про реквізити документу (SP. 122 dd 20.03.2022), який до митного оформлення не поданий; додатково надані договір-угода із третіми особами, а саме проформа від 13.03.2025 №202527117967 та підтвердження оплати аукціону не є документами, які підтверджують фактично сплачену ціну за товар, у зовнішньоекономічній операції з поставки його на митну територію України; відсутність у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні товари), та методу 2г (ст.63 Митного кодексу України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанту.

На думку представника позивача, розбіжності, на які посилається митний орган, не є аргументованими та переконливими, жодним чином не впливають на правильність визначення митної вартості за основним методом, а тому, на думку позивача, їх не слід брати до уваги, оскільки митним органом не здійснено повний та всебічний аналіз поданих позивачем документів під час митного оформлення товару, які дозволяли здійснити його розмитнення за першим методом.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

04.06.2025 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву вх. №45760/25 в якому відповідач проти заявлених вимог заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначив, що документи, подані для митного оформлення містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, та ціни, що підлягає сплаті за товар. Зокрема, з наданих до митного оформлення документів встановлено, що декларантом не надано перекладу на українську мову декларації країни відправлення №25ITQ3J1TCH51926B2 від 28.03.2025 на виконання вимог ст.254 Митного кодексу України. Митний орган, керуючись ст.254 Митного кодексу України лише надіслав лист з проханням надати переклад даного документу, оскільки він (документ) був наданий на італійській мові, а згідно Угоди про застосування Світової організації торгівлі від 15.04.1994, до якої Україна приєдналася 16.05.2008, італійська мова не є офіційною мовою СОТ (такими є англійська, французька та іспанська). Ненадання декларантом перекладу копії митної декларації країни відправлення призвели до неможливості використання зазначених документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару. Щодо платіжної інструкції №663 від 20.03.2025 представник відповідача вказала, що до митної декларації під кодом 3001 була долучена платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах №663 від 20.03.2025, яка митним органом не могла бути використана як належний та допустимий доказ фактично сплаченої ціни за товару у зв`язку із тим, що: 1) сплачена сума перевищує фактурну вартість товару, а саме: сплачено було 82000 євро, а фактурна вартість товару становить 16600 євро; 2) у графі 70 платіжної інструкції підставою здійснення платежу крім контракту, зазначена специфікація №122 від 20.03.2022 (SP.122 dd 20.03.2025), яка до митного оформлення надана не була. Даний факт органами митниці розцінюється як чергова розбіжність заявленої декларантом митної вартості та був повідомлений йому під час електронного листування 31.03.2025. Додатково надані договір-угода із третіми особами, а саме проформа №202527117967 від 13.03.2025 та підтвердження оплати аукціону №202527117967 від 24.03.2025 не є документами, які підтверджують фактично сплачену ціну за товар, у зовнішньоекономічній операції з поставки його на митну територію України, а носять лише інформаційний характер. З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів з декларантом була проведена консультація, в ході якої декларанту надавалася інформація щодо вартості схожого товару та інформувалося про вищезазначені розбіжності у документах. Проте під час консультації декларантом додаткових документів не надавалось.

Враховуючи наведене вище, відповідно до вимог статті 55 Митного кодексу України 31.03.2025 митницею було прийняте рішення про коригування митної вартості №UA101020/2025/000077/2. Методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г в зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених частиною 3 статті 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару за МД №24UA101020021865U7 від 12.06.2024 - Б/в підйомник колінчатий Haulotte HA32PX, с.н.-AD121460, 2008 р, вага-20100 кг. Робоча висота - 32,00 м, максимальна вантажопідйомність - 250 кг, тип двигуна - дизель, потужність двигуна - 64 кВт, швидкість руху - 5,00 км/год. Максимальна кількість людей на підіймачі - 2. Товар не для військового призначення та не подвійного використання. Торговельна марка: Haulotte. Виробник: Haulotte Group. Країна виробництва: FR. 28109,26 EUR за одиницю. У подальшому товар випущено у вільний обіг на підставі митної декларації №25UA101020010334U4 від 31.03.2025 із застосуванням фінансових гарантій у порядку, передбаченому ч.7 ст.55 Митного кодексу України. Сума фінансових гарантій 87313,44 грн. У даному випадку при проведенні митних формальностей за митною декларацією №25UA101020010222U4 у митного органу були обґрунтовані підстави вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Крім того, представником відповідача у відзиві з приводу стягнення суми судових витрат, в тому числі витрат на надання правової допомоги в розмірі 2500 грн та 8000 грн витрат щодо розгляду справи, яку позивач просить стягнути з відповідача, зазначено, що відповідач, категорично не погоджується з таким розміром зазначених витрат та залишає за собою право на надання клопотання про зменшення розміру таких витрат після ознайомлення з обґрунтованим розрахунком, що буде наданий адвокатом.

05.06.2025 на адресу суду від представника позивача надійшла заява щодо розміру витрат, які сторона має сплатити у зв`язку з розглядом справи вх. №46058/25.

Крім того, 05.06.2025 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив вх. №46053/25 відповідно до змісту якої представник позивача проти доводів відзиву заперечує, позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити з підстав, що вказані у позовній заяві та цій відповіді на відзив.

10.06.2025 на адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення вх. №47318/25 на заяву представника позивача про відшкодування витрат понесених з розглядом справи з підстав їх необґрунтованості та надмірного завищення. Крім того, витрати на переклад документів в розмірі 2500 грн, на думку представника відповідача не вважаються судовими витратами в розумінні частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не пов`язані із послугами перекладача у судових засіданнях, та не розповсюджуються на випадки використання послуг перекладача в позасудовому порядку.

10.06.2025 на адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив вх. №47127/25.

09.01.2026 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про компенсацію витрат на правову допомогу в сумі 8000,00 грн вх. №2217/26.

16.01.2026 на адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення на заяву представника позивача про компенсацію витрат на правову допомогу вх. №3840/26. В обґрунтування заперечень представник відповідача посилається на їх неспівмірність та надмірне завищення.

Відповідно до положень частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 31.03.2025 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було подано митну декларацію №25UA101020010222U4, разом з митною декларацією було надано наступні документи:

- рахунок-фактура (інвойс) №ЕХ2500057 від 27.03.2025;

- автотранспортна накладна від 27.03.2025;

- декларація про походження товару №ЕХ2500057 від 27.03.2025;

- банківський платіжний документ, що підтверджує вартість товару №663 від 20.03.2025;

- документ що підтверджує вартість перевезення товару №30 від 28.03.2025;

- зовнішньоекономічний контракт №2024/040 від 26.07.2023;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Специфікація №122/2 від 20.03.2025;

- договір (контракт) на перевезення №2025-021 від 21.03.2025;

- копія митної декларації країни відправлення №25ITQ3J1TCH51926B2 від 28.03.2025;

- митна декларація за якою було відмовлено у виписку товарів №25UA101020010222U4 від 17.03.2025;

На підтвердження митної вартості за основним методом, позивачу було запропоновано надати додаткові документи.

Однак, після отримання додаткових документів, 31.03.2025 Житомирською митницею було винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000077/2 від 31.03.2025 та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/000420 від 31.03.2025 (а.с.9-10).

У подальшому товар випущено у вільний обіг на підставі митної декларації №25UA101020010334U4 від 31.03.2025 із застосуванням фінансових гарантій у порядку, передбаченому ч.7 ст.55 Митного кодексу України. Сума фінансових гарантій 87313,44 грн.

11.04.2025 (у строк передбачений ч.8 ст.55 Митного кодексу України протягом 80 днів з дня випуску товарів) позивачем було направлено до відповідача звернення про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Однак, після направлення декларантом додаткових документів, відповідач зазначив, що підстави для скасування рішення про коригування митної вартості відсутні.

Вважаючи рішення про коригування митної вартості та картку відмови у прийнятті митної декларації незаконними та протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходь з наступного.

За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Митним кодексом України, у редакції, що була чинною станом на час виникнення спірних правовідносин.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій із митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Стаття 53 Митного кодексу України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 Митного кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина 5 статті 53 Митного кодексу України містить норми, відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Отже, митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 57 Митного кодексу України передбачено методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту.

Відповідно до частини 2 статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При використанні цього методу за основу беруться ціна товару, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, до якої додаються подальші витрати покупця згідно з умовами поставки, якщо вони не включені до цієї ціни.

Частиною 10 статті 58 Митного кодексу України встановлено виключний перелік витрат покупця, які додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Суд погоджується із доводами позивача стосовно того, що надані до Житомирської митниці документи містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар.

Судом встановлено, що 26.07.2023 між ФОП ОСОБА_1 та компанією Forklift Group Sp. z o.o. укладено контракт №2023/040 (а.с.11-12).

Відповідно до умов контракту №2023/040 від 26.07.2023 сторони дійшли згоди укласти Специфікацію №122 від 20.03.2025 згідно якої предметом специфікації було поставка 6 (шести) одиниць підйомників загальною вартістю 82000,00 євро (а.с.13-14).

Оплата за товар підтверджується платіжною інструкцією №663 від 20.03.2025 (а.с.15).

З метою здійснення митного оформлення ввезеного товару декларантом була подана митна декларація №25UA101020010222U4, разом з митною декларацією було надано наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) №ЕХ2500057 від 27.03.2025; автотранспортна накладна від 27.03.2025; декларація про походження товару №ЕХ2500057 від 27.03.2025; банківський платіжний документ, що підтверджує вартість товару №663 від 20.03.2025; документ що підтверджує вартість перевезення товару №30 від 28.03.2025; зовнішньоекономічний контракт №2024/040 від 26.07.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Специфікація №122/2 від 20.03.2025; договір (контракт) на перевезення №2025-021 від 21.03.2025; копія митної декларації країни відправлення №25ITQ3J1TCH51926B2 від 28.03.2025; митна декларація за якою було відмовлено у виписку товарів №25UA101020010222U4 від 17.03.2025 (а.с.11-23).

Митна вартість товару була визначена відповідно до п.п.1 п.1 ст.57 Митного кодексу України - за основним методом, а саме за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

За наслідками розгляду документів відповідач прийняв оскаржуване рішення.

Аналіз графи 33 рішення дає підстави стверджувати, що митницею не прийнято ціну, зазначену позивачем у митній декларації.

Суд не погоджується з такими твердженнями відповідача.

Щодо тверджень відповідача, що відомості викладені у митній декларації країни відправлення №25ITQ3J1TCH51926B2 від 28.03.2025 можуть бути використані під час перевірки числових значень заявленої митної вартості у випадку надання митному органу перекладу на українську мову даного документу, суд зазначає наступне.

Митна декларація країни відправлення в розумінні частини 2 статті 53 Митного кодексу України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини 6 статті 53 Митного кодексу України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною 3 статті 53 Митного кодексу України.

Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

Наявність або відсутність такого документи (наявність його перекладу) жодним чином не впливає на визначення митної вартості за основним методом.

Відповідач зазначає, що декларантом самостійно було надано митну декларацію країни відправлення. Позивач не заперечує факту надання цього документа, оскільки вважає, що в разі його ненадання відповідач міг би використати таку обставину як один з аргументів на обґрунтування рішення про коригування митної вартості. Водночас після надання зазначеного документа відповідач фактично акцентує увагу на відсутності його перекладу.

Однак, сама по собі відсутність перекладу митної декларації країни відправлення не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості та не спростовує числового значення такої вартості, визначеного декларантом за основним методом.

Крім того, посилання відповідача на відсутність перекладу зазначеного документа не може вважатися достатньою підставою для коригування митної вартості без належного обґрунтування того, яким саме чином ця обставина перешкоджає перевірці числового значення заявленої митної вартості або свідчить про його недостовірність.

Так, у рішенні про коригування митної вартості відповідачем не наведено належних пояснень щодо того, яким чином відсутність перекладу митної декларації країни відправлення впливає на визначення числового значення митної вартості товару, що переміщується через митний кордон України, та з яких причин ця обставина унеможливлює застосування основного методу її визначення.

Отже, саме лише посилання на відсутність перекладу митної декларації країни відправлення, без встановлення конкретного впливу цієї обставини на достовірність заявленої митної вартості та без наведення належного обґрунтування в рішенні про коригування митної вартості, не може вважатися достатньою підставою для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості товару.

Щодо доводів митного органу про те, що долучена до митної декларації платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах №663 від 20.03.2025 не може бути використана як належний та допустимий доказ фактично сплаченої ціни за товару у зв`язку із тим, що сплачена сума перевищує фактурну вартість товару; у графі 70 як підстава здійснення платежу зазначено відомості про реквізити документу (SP. 122 dd 20.03.2022), який до митного оформлення не поданий, то суд зазначає наступне.

Відповідно до умов контракту №2023/040 від 26.07.2023 сторони дійшли згоди укласти Специфікацію №122 від 20.03.2025 згідно з якої предметом специфікації було поставка 6 (шести) одиниць підйомників загальною вартістю 82000,00 євро (а.с.14).

Оплата за такий товар підтверджується платіжною інструкцією №663 від 20.03.2025 (а.с.15).

В той же час предметом поставки з приводу якого митним органом винесено рішення про коригування митної вартості був: «б/в підйомник Haulotte HA260PX» вартість якого згідно специфікації №122/2 від 20.03.2025 становить 16600,00 євро (а.с.13) така ж ціна та назва відображена у специфікації №122 від 20.03.2025 (а.с.14).

Враховуючи викладені обставини суд дійшов висновку, що платіжна інструкція №663 від 20.03.2025 також стосується оплати за товар, який відображений у специфікації №122/2 від 20.03.2025 (дана інформація також підтверджується листом від компанії Forklift Group Sp. z o.o. від 14.04.2025 на звороті а.с.15).

Позивач не позбавлений права та можливості здійснювати оплату вартості декількох товарів за допомогою однієї платіжної інструкції. Сам по собі факт здійснення платежу одним платіжним документом за декілька товарних позицій не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості та не може бути самостійною підставою для її коригування.

Більше того, положення статей 49 та 50 Митного кодексу України визначають правові засади поняття митної вартості товарів та її використання для митних цілей. Зокрема, відповідно до статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей та базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, визначальним для встановлення митної вартості є зміст господарської операції, умови зовнішньоекономічного договору, фактично сплачена або така, що підлягає сплаті, ціна товару та документальне підтвердження відповідних обставин, а не кількість платіжних інструкцій, за допомогою яких здійснюються розрахунки між сторонами.

Таким чином, здійснення оплати за декілька товарів однією платіжною інструкцією саме по собі не спростовує достовірності заявленої митної вартості. Для обґрунтування коригування митної вартості відповідач повинен навести конкретні обставини та належні докази, які свідчать про неможливість ідентифікувати відповідний платіж із поставленими товарами або про недостовірність заявленої декларантом митної вартості. За відсутності такого обґрунтування зазначена обставина не може автоматично слугувати підставою для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості товарів.

Стосовно тверджень відповідача, що додатково надані договір-угода із третіми особами, а саме проформа від 13.03.2025 №202527117967 та підтвердження оплати аукціону не є документами, які підтверджують фактично сплачену ціну за товар, у зовнішньоекономічній операції з поставки його на митну територію України, суд зазначає наступне.

Дані документи, а саме проформа від 13.03.2025 №202527117967 та підтвердження оплати аукціону надані в якості додаткових документів виключно інформаційно, для того щоб відповідач зміг пересвідчитись у вартості за яку компанія Forklift Group Sp. z o.o. придбала на аукціоні даний товар. У відповідності до проформи від 13.03.2025 №202527117967 компанія Forklift Group Sp. z o.o. придбала бувший у використанні підйомник Haulotte HA260PX за 14700,00 євро, який реалізовано ФОП ОСОБА_1 за 16660,00 євро, що підтверджується Специфікацією №122/2 від 26.07.2023 (а.с.13), фактурою ЕХ2500057 (а.с.16 та а.с.16 на звороті) та листом від 14.04.2025 (на звороті а.с.15). Проте, відповідачем не було надано належної оцінки поданим документам.

Щодо тверджень відповідача про те що у зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 Митного кодексу України) та методу 2б (ст.60 Митного кодексу України) з причин відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні товари), та методу 2г (ст.63 Митного кодексу України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанту. Митна вартість товару 1 визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби, а саме Товар - на рівні 28109,26 євро/од за МД №24UA101020021865U7 від 12.06.2024. Суд не погоджується з такими доводами відповідача, з огляду на наступне.

При здійсненні митного контролю митний орган, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в Автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.

Сам по собі, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження декларантом митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Спрацювання форми контролю Автоматизованої системи аналізу та управління ризиками як самостійна підстава для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої декларантом митної вартості, а також як підстава для обмеження у застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору, законодавством не передачена. Спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а, від 10.06.2020 у справі №1.380.2019.004752.

Нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження декларантом митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом його митної вартості. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20.07.2023 у справі №640/22572/20 вказав наступне: «... рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод».

У свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Позивачем було надано належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин 4, 5 статті 58 Митного кодексу України, у своєму рішенні про коригування митної вартості відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Таким чином, відповідачем не наведено обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 Митного кодексу України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування резервного методу визначення митної вартості товару.

Отже, Житомирська митниця протиправно винесла рішення про коригування митної вартості товарів від №UA101020/2025/000077/2 від 31.03.2025 та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2025/000420 від 31.03.2025, у зв`язку з чим cуд задовольняє адміністративний позов.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення, тому суд задовольняє адміністративний позов.

Щодо стягнення на користь позивача понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3)пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст.30 Закону України від 05.07.2012 №5076-VІ "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Так, з матеріалів справи вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу у цій справі становлять у 8000,00 грн.

Суд звертає увагу, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Досліджуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу на предмет їх обґрунтованості та пропорційності, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.09.2020 у справі №360/3764/18, за якою при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, викладеної, зокрема, у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Таким чином, аналізуючи документи надані представником позивача на підтвердження витрат на правничу (правову) допомогу та заперечення представників відповідача на заяву про компенсацію витрат на правничу допомогу, враховуючи категорію та складність справи, ціну та предмет позову, виходячи з обсягу та характеру доказів у справі, суд вважає розмір вартості наданих послуг є співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та результатом розгляду справи, а отже, вимоги про відшкодування 8000,00 грн витрат на правничу допомогу є обґрунтованими.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд стягує судові витрати позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Задовольнити позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Житомирської митниці (вул.Перемоги, 25, м.Житомир, 10000, код ЄДРПОУ 44005610) про визнання протиправними, скасування рішення та картки відмови.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA101020/2025/000077/2 від 31.03.2025 та картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2025/000420 від 31.03.2025, винесені Житомирською митницею відносно фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 4239,20 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору та 8000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Гурін

14.10.26