Рішення № 140614620, 14.10.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/30255/26

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. від 04.09.2026 ВП №81766088 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Корнєєва Миколи Миколайовича.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно з постановою від 04.09.2026 ВП №81766088 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України накладено на Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (боржника) штраф у розмірі 5100,00 грн. за невиконання рішення суду. Вважає, що постанова державного виконавця про накладення штрафу винесена із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою суду від 16.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з призначенням розгляду справи на 07.10.2026 у порядку статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

22.09.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначає, що при перевірці виконання рішення суду державним виконавцем встановлено, що рішення суду боржником не виконано в частині застосування п. 14 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік», де є посилання на Порядок № 821, який визнано нечинним.

07.10.2026 суд, заслухавши пояснення сторін, протокольною ухвалою перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04.12.2026 у справі №240/19897/25, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 з 01 червня 2025 року пенсію по інвалідності, передбачену статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", із урахуванням заробітної плати за роботу в зоні відчуження, вказаної в довідці Державного підприємства "Житомирський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації" від 15.08.2005 № 92.

На виконання рішення суду судом видано виконавчий лист, який стягувачем пред`явлено до виконання та на підставі якого державним виконавцем відкрите виконавче провадження ВП №81766088.

В подальшому, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області листом від 01.09.2026 за №0600-0305-8/90573 повідомлено державного виконавця, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 по справі №240/19897/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області нараховано ОСОБА_1 з 01 червня 2025 року пенсію по інвалідності, передбачену статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", із урахуванням заробітної плати за роботу в зоні відчуження, вказаної в довідці Державного підприємства "Житомирський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації" від 15.08.2005 №92.

У результаті перерахунку на виконання рішення суду у справі №240/19897/25 розмір пенсії з 01.06.2025 становив 26248,79 грн.

При перевірці виконання рішення суду державним виконавцем встановлено, що рішення суду боржником не виконано в частині застосування п. 14 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік», де є посилання на Порядок №821.

У зв`язку з наведеним, 04.09.2026 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. на боржника за невиконання рішення суду без поважних причин.

Вважаючи постанову державного виконавця протиправною, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що здійснює регулювання правовідносин, які склалися в процесі примусового виконання судових рішень та рішень інших органів, є Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка є чинною на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 цього Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно положень частини 1 статті 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За правилами частини 1 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 1 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII передбачена відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії. Зокрема, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що правовою підставою накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання останнім судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. Отже, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти штраф на боржника.

Встановлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов`язків та реалізації прав, передбачених статтею 18 Закону № 1404-VIII.

Відповідно до змісту положень частини 3 зазначеної правової норми виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а частина 4 наголошує на тому що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Отже, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути прийнята лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Поважними в розумінні наведених норм Закону України "Про виконавче провадження" можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 360/3573/20.

Поряд з цим Верховний Суд у постанові від 31.05.2021 у справі № 560/594/20 зауважив, що невиконання пенсійним органом рішення суду дозволяє державному виконавцю вжити заходи реагування у вигляді накладення штрафу, проте необхідно встановити, що послугувало причиною до невиконання рішення суду на момент накладення штрафу. Якщо встановлено, що невиконання відбулось без поважних причин-наявні підстави для накладення штрафу, а у протилежному випадку (наявні реальні обставини, що є перешкодою до виконання) необхідно враховувати їх поважність та у кожному конкретному випадку виходити з цих обставин.

Матеріали справи свідчать, що підставою для винесення оскаржуваної постанови слугувало те, що рішення суду боржником не виконано, оскільки застосовано п. 14 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет на 2026 рік", де є посилання на Порядок №821, затверджений постановою КМУ від 14.07.2025, який визнано нечинним.

Так, під час розгляду справи встановлено, що виплата пенсії, нарахованої на виконання рішення суду у справі №240/19897/25, здійснювалася відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 (далі Порядок).

Визначена відповідно до цього Порядку заборгованість за минулий час з 01.06.2025 до 01.07.2026 (дата набрання чинності за рішенням суду) - 117561,64 грн., поточна заборгованість з 01.07.2026 по 31.08.2026- 19218,86 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №320/51895/25 постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 визнано протиправною та нечинною. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 рішення суду першої інстанції залишено без змін; постанова апеляційного суду набрала законної сили 08.06.2026.

Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, з 08.06.2026 постанова Кабінету Міністрів України №821 втратила чинність, а тому на дату винесення оскаржуваної постанови державного виконавця - 17.08.2026 - її положення не могли бути правовою підставою для невиконання судового рішення в частині фактичної виплати пенсії.

Правомірність рішення суб`єкта владних повноважень підлягає оцінці виходячи з фактичних обставин та правового регулювання, які існували на момент його прийняття.

Суд також зазначає, що сама по собі наявність бюджетних обмежень не є безумовним доказом поважності причин невиконання судового рішення. Для визнання таких причин поважними боржник повинен підтвердити конкретними доказами існування об`єктивних, незалежних від його волі обставин, які унеможливлювали виконання рішення, а також вжиття ним усіх залежних від нього заходів для його виконання.

У цій справі позивач посилається на загальні положення бюджетного законодавства та здійснення окремих часткових виплат, однак матеріали справи не містять належних доказів того, що станом на 17.08.2026 ним були вжиті всі залежні від нього заходи для забезпечення хоча би часткової виплати перерахованої пенсії та погашення заборгованості, а також докази повної відсутності бюджетних видатків на виконання судового рішення.

Не містять матеріали справи й доказів надання позивачу відстрочки або розстрочки виконання рішення, зміни способу чи порядку його виконання або інших судових рішень, які б змінювали обсяг покладеного на нього виконавчим документом обов`язку.

Щодо посилань позивача на тимчасову відсутність нормативного механізму виплати пенсії після визнання нечинною Постанови №821, суд зазначає, що держава не може ставити реалізацію гарантованих законом соціальних прав у залежність від прийняття підзаконного регулювання. Допустимість зміни механізму реалізації соціальних прав не означає можливості позбавлення особи самого змісту такого права або відмови держави від виконання взятих на себе соціальних зобов`язань.

Пенсійний орган не надав суду доказів виконання рішення суду, а також наявності поважних причин у вигляді повної відсутності бюджетних призначень для виконання такого рішення.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, позивачем таких доказів суду не подано.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно прийняв постанову про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2026 року у справі №560/14289/26, 09 вересня 2026 року у справі № 560/12924/26, від 15 вересня 2026 року у справі № 560/14776/26.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Відповідач під час розгляду справи довів правомірність оскаржуваної постанови.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені у справі обставини та положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини, відсутність інших доводів позивача на обґрунтування заявлених вимог, суд уважає їх недоведеними, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Зважаючи на висновок суду про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, а також ураховуючи положення ст. 139 КАС України, судові витрати, понесені позивачем, стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10003, код ЄДРПОУ 13559341) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (майдан Соборний, 1, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10014, код ЄДРПОУ 45798761) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Майстренко

14.10.26