Рішення № 140614614, 15.10.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/23121/25

категорія 112010203

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №06435003812 від 08.07.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, зарахувати до періоду проживання ОСОБА_1 в зоні гарантованого добровільного відселення період проживання з 01 вересня 1985 року по 13 липня 1988 року та призначити ОСОБА_1 з 30 червня 2025 року (день звернення з заявою про призначення пенсії), пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що має право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, звернулась до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до вимог ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", подавши усі необхідні документи, однак отримала рішення про відмову у призначенні пенсії з посиланням на відсутність необхідного періоду проживання у зоні радіоактивного забруднення не менше 3 років. Вказана відмова слугувала підставою для звернення позивачки із цим позовом до суду.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 07.10.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

27.10.2025 від ГУ ПФУ в Житомирській області надійшов відзив на позов вх. №78289/25 відповідно до змісту якого відповідач заперечує проти заявлених вимог та просить відмовити в позові. В обґрунтування відзиву відповідач вказав, що після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 08.07.2025 №064350003812 про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до норм статті 55 Закону №796-ХІІ у зв`язку з тим, що у заявника на дату звернення необхідний період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 недостатній для призначення пенсії.

Так, за результатами розгляду заяви про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку від 30.06.2025 та доданих до неї документів до періодів проживання/роботи заявниці не зараховано період навчання з 26.04.1986 по 01.06.1988 (повний період навчання з 01.09.1985 по 13.07.1988 в Житомирському ПТУ №5 згідно диплому від 13.07.1988 НОМЕР_1 , оскільки м.Житомир, відповідно до переліку населених пунктів віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою КМ УРСР від 23.07.1991 №106, не відноситься до зон радіоактивного забруднення.

За доданими документами період проживання (роботи) позивачки у зоні безумовного обов`язкового відселення (ІІ зона) станом на 01.01.1993 становить 01 рік 02 місяці 13 днів з 29.09.1988 по 23.03.1989 та з 20.04.1992 по 31.12.1992, що не дає право на зниження пенсійного віку для виходу на пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.

Щодо періоду проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення (ІІІ зона) то станом на 01.01.1993 він становить 02 роки 08 місяців 13 днів, що не дає право на зниження пенсійного віку для виходу на пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.

Оскільки наданими особою документами не підтверджено постійне проживання/роботу у зоні безумовного обов`язкового відселення з моменту аварії на Чорнобильській АЕС (26.04.1986) упродовж не менше 2 років станом на 01.01.1993 та у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років станом на 01.01.1993, тому підстави для застосування до особи положень статті 55 Закону №796-XII щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відсутні.

Отже право на зниження пенсійного віку документально не підтверджено.

Рішення про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку є правомірним та вмотивованим, а позов є необґрунтованим, тому підлягає залишенню без задоволення.

29.10.2025 на адресу суду від ГУ ПФУ у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву вх. №78562/25 відповідно до змісту якого відповідач заперечує проти заявлених вимог та просить відмовити в позові. В обґрунтування відзиву відповідач вказав, що після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивачки та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 08.07.2025 №064350003812 про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до норм статті 55 Закону №796-ХІІ у зв`язку з тим, що у заявниці на дату звернення необхідний період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 недостатній для призначення пенсії.

Так, за результатами розгляду заяви про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку від 30.06.2025 та доданих до неї документів до періодів проживання/роботи заявниці не зараховано період навчання з 26.04.1986 по 01.06.1988 (повний період навчання з 01.09.1985 по 13.07.1988 в Житомирському ПТУ №5 згідно диплому від 13.07.1988 НОМЕР_1 , оскільки м.Житомир, відповідно до переліку населених пунктів віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою КМ УРСР від 23.07.1991 №106, не відноситься до зон радіоактивного забруднення.

За доданими документами період проживання (роботи) позивачки на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993 становить 02 роки 08 місяців 13 днів, що не дає право на зниження пенсійного віку для виходу на пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.

Оскільки наданими особою документами не підтверджено постійне проживання/роботу у зоні безумовного обов`язкового відселення з моменту аварії на Чорнобильській АЕС (26.04.1986) упродовж не менше 2 років станом на 01.01.1993 та у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років станом на 01.01.1993, тому підстави для застосування до особи положень статті 55 Закону №796-XII щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відсутні.

Отже право на зниження пенсійного віку документально не підтверджено.

Рішення про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку є правомірним та вмотивованим, а позов є необґрунтованим, тому підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 після того, як їй виповнилося 55 років, 30.06.2025, вважаючи, що має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до змісту статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням положення ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

До заяви було додано усі необхідні, на думку позивачки, документи для призначення пенсії.

Проте, позивачкою було отримано від ГУ ПФУ в Житомирській області повідомлення про відмову у призначенні пенсії від 14.07.2025 в якому повідомлялось, що у зв`язку з розглядом даної заяви та наданих до неї документів 08.07.2025 винесено рішення №06435003812 про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до норм статті 55 Закону №796-ХІІ у зв`язку з тим, що у заявниці на дату звернення відсутній необхідний період проживання/роботи у зоні безумовного обов`язкового відселення з моменту аварії на Чорнобильській АЕС (26.04.1986) упродовж не менше 2 років станом на 01.01.1993 та у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років станом на 01.01.1993, тому підстави для застосування до особи положень статті 55 Закону №796-XII щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відсутні (а.с.19-20).

У рішенні про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку зазначено, що за доданими документами період проживання (роботи) позивачки на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993 становить 02 роки 08 місяців 13 днів, що не дає право на зниження пенсійного віку для виходу на пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.

Крім того, у рішенні зазначено, що за результатами розгляду заяви про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку від 30.06.2025 та доданих до неї документів до періодів проживання/роботи заявниці не зараховано період навчання з 26.04.1986 по 01.06.1988 (повний період навчання з 01.09.1985 по 13.07.1988 в Житомирському ПТУ №5 згідно диплому від 13.07.1988 НОМЕР_1 , оскільки м.Житомир, відповідно до переліку населених пунктів віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою КМ УРСР від 23.07.1991 №106, не відноситься до зон радіоактивного забруднення (а.с.18).

Позивачка вважає таке рішення протиправним, та звернулась до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови призначення пенсії за віком встановлено ст.26 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).

Зокрема, частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи по 31 грудня 2017 року мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.

Зокрема:

- особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні безумовного (обов`язкового) відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років, вік виходу на пенсію зменшується на 4 роки* та додатково 1 рік за кожний рік проживання (роботи), але не більше 9 років;

- особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, вік виходу на пенсію зменшується на 3 роки* та додатково 1 рік за 2 роки проживання (роботи), але не більше 6 років.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Водночас, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Закон №796-ХІІ).

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені ст.55 Закону №796-ХІІ.

Відповідно до абзацу першого ч.1 ст.55 Закону №796-ХІІ передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років, але не менше 15 років страхового стажу.

При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії, тобто з 26.04.1986 по 31.07.1986.

Статтею 55 Закону №796-ХІІ визначено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії призначають із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV, за наявності відповідного стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку.

Відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ із врахуванням положень статті 26 Закону №1058-ІV для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку необхідний страховий стаж у 2021 повинен становити не менше 19 років (28-9) для осіб, які проживали або постійно працювали в зоні безумовного обов`язкового відселення (ІІ зона).

Відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ із врахуванням положень статті 26 Закону №1058-ІV для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку необхідний страховий стаж у 2024 повинен становити не менше 25 років (31-6) для осіб, які проживали або постійно працювали в зоні гарантованого добровільного відселення (ІІІ зона).

Статтею 55 Закону №796-ХІІ визначено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії призначають із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV, за наявності відповідного стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку.

Відповідно до положень статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Приписами п.п.5 п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема документи, які засвідчують особливий статус особи; посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).

Частинами 3, 4 статті 15 Закону №796-ХІІ встановлено, що підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Видача довідок про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення здійснюється органами місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, за документ, що засвідчує особливий статус особи, подається посвідчення потерпілого від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період (и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення; для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування.

Відповідно до архівної довідки Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області від 05.05.2022 за №В-88, підтверджується, що в погосподарських книгах Ласківської сільської ради народних депутатів Народицького району Житомирської області за 1986-1990 роки, 1991-1995 роки значиться, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно була зареєстрована та проживала в с.Ласки, Народицького району, Житомирської області на момент аварії на ЧАЕС (26.04.1986) по 01.06.1988, з 12.06.1989 по 24.02.1992 (а.с.17).

Згідно Постанови КМУ "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" №106 від 23.07.1991, село Ласки, Народицького району, Житомирської області відноситься до 3 зони гарантованого добровільного відселення внаслідок аварії на ЧАЕС.

Крім того, довідкою Народицької селищної ради Житомирської області від 02.03.2021 №299 підтверджується, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно проживала в смт.Народичі, Житомирської області у період з 29.09.1988 по 29.03.1989 (а.с.15).

Згідно Постанови КМУ "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" №106 від 23.07.1991 смт.Народичі, Житомирської області відноситься до 2 зони безумовного (обов`язкового) відселення внаслідок аварії на ЧАЕС.

Також, архівною довідкою Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області від 06.04.2021 №В-24 підтверджується, що в погосподарських книгах Голубієвицької сільської ради народних депутатів Народицького району Житомирської області за 1991-1995 роки значиться, що ОСОБА_1 дійсно постійно проживала в с.Голубієвичі, Народицького району, Житомирської області з 20.04.1992 по 22.11.2000 (а.с.16).

Згідно Постанови КМУ "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" №106 від 23.07.1991 с.Голубієвичі, Народицького району, Житомирської області відноситься до 2 зони безумовного (обов`язкового) відселення внаслідок аварії на ЧАЕС.

Також, на підтвердження факту проживання (роботи) позивачки у зоні радіоактивного забруднення у матеріалах справи наявна трудова книжка НОМЕР_2 (а.с.11-14).

Надаючи правову оцінку характеру обчислення періодів проживання позивача на різних територіях радіоактивного забруднення, суд зазначає таке.

Чинне законодавство України не передбачає механічного чи прямого арифметичного сумування періодів проживання в різних зонах забруднення як відірваних один від одного юридичних фактів для досягнення цензу проживання по кожній із зон окремо.

Водночас, системний та телеологічний (цільовий) аналіз положень Закону №796-XII у поєднанні із загальноправовим принципом "a maiori ad minus" (від більшого до меншого) свідчить про обґрунтованість і правомірність зарахування періоду проживання у зоні з вищим рівнем радіоактивного забруднення (зоні з більш суворим правовим режимом) до періоду проживання у зоні з нижчим рівнем забруднення.

Статтею 2 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено категорії зон. За рівнем негативного впливу радіаційного чинника зона безумовного (обов`язкового) відселення характеризується вищою щільністю забруднення порівняно із зоною гарантованого добровільного відселення (3 зона).

Оскільки проживання особи в умовах вищого радіаційного навантаження (2 зона) завдає здоров`ю людини інтенсивнішого негативного впливу, перебування у такій зоні повністю охоплює за своїм шкідливим потенціалом перебування у зоні гарантованого добровільного відселення. Проживаючи у 2 зоні, особа апріорі перебувала в умовах екологічного неблагополуччя, які щонайменше дорівнюють або перевищують умови 3-ї зони.

Неврахування періоду проживання у 2 зоні до загального строку проживання у 3 зоні є виявом надмірного правового формалізму, який порушує баланс інтересів та нівелює сутність права на соціальний захист. Держава, гарантуючи пільги особам, які зазнали меншого радіаційного впливу, не може позбавляти аналогічного захисту особу, яка перебувала в умовах значно більшого радіаційного впливу за той самий проміжок часу.

Суд враховує, що в окремих постановах Верховного Суду сформульовано підхід, за яким зниження пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII застосовується лише за однією з передбачених цією статтею підстав, а сумування періодів проживання (роботи) у різних зонах радіоактивного забруднення законом не передбачено (зокрема, постанова Верховного Суду від 18.03.2025 у справі №460/27065/23). Разом із тим, наведена практика стосується ситуацій, коли особа, не досягнувши встановленого законом цензу проживання в жодній із зон окремо, прагне штучно, шляхом прямого арифметичного додавання розрізнених періодів проживання у формально різних зонах, досягнути потрібного порогового значення.

Обставини цієї справи є іншими: період проживання позивачки у зоні безумовного (обов`язкового) відселення (2 зона), яка відповідно до статті 2 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" законодавчо віднесена до території з вищим рівнем радіоактивного забруднення і суворішим правовим режимом, ніж зона гарантованого добровільного відселення (3 зона), суд зараховує саме до періоду проживання у менш забрудненій (3-й) зоні, ценз перебування в якій позивачка частково підтвердила самостійно. Таке зарахування не є забороненим законом сумуванням розрізнених цензів проживання у різних зонах з метою одержання пільги, а випливає з логічного співвідношення обсягу гарантій, наданих Законом №796-XII особам, які зазнали більшого і меншого радіаційного впливу відповідно.

Враховуючи викладене, період проживання (роботи) ОСОБА_1 станом на 01.01.1993 в зоні гарантованого добровільного відселення 04 роки 09 місяців 20 днів, а в зоні безумовного (обов`язкового) відселення 01 рік 02 місяці 14 днів, разом період проживанням у цих зонах становить 06 років 04 дні, що є достатнім для призначення пенсії відповідно до п.2 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи».

Визначаючи конкретну тривалість зниження пенсійного віку, суд враховує, що позивачка проживала у с.Ласки, Народицького району, Житомирської області з 26.04.1986, тобто з моменту аварії на Чорнобильській АЕС, а отже підпадає під дію частини 2 статті 55 Закону №796-XII, якою початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у відповідній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 включно. Сукупний період проживання (роботи) позивача у зонах гарантованого добровільного відселення та безумовного (обов`язкового) відселення станом на 01.01.1993 становить 06 років 04 дні, тобто перевищує визначений законом мінімальний ценз (3 роки) для зони гарантованого добровільного відселення та (2 роки) для зони безумовного (обов`язкового) відселення.

З огляду на встановлений факт проживання позивачки з моменту аварії на ЧАЕС, набуття нею мінімального цензу проживання у зонах гарантованого добровільного відселення та безумовного (обов`язкового) відселення станом на 01.01.1993, суд, керуючись метою Закону №796-XII - компенсувати особам шкоду, зумовлену радіаційним впливом, пропорційно сукупній тривалості такого впливу, - доходить висновку про наявність підстав для зниження пенсійного віку позивачки на максимально передбачені частиною 2 статті 55 Закону №796-XII 5 років. Суд звертає увагу, що саме такий, найбільш сприятливий для позивачки підхід до обчислення тривалості зниження пенсійного віку є предметом судового розсуду в межах наданих йому повноважень з оцінки доказів, а остаточність математичного обґрунтування конкретної кількості років зниження (а не лише самого факту права на зниження) підлягає додатковій перевірці за наявності відповідних заперечень учасників справи.

Крім того, позивач має статус потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, що відповідно до норм ст.65 Закону №796-ХІІ підтверджується відповідним посвідченням (а.с.8).

Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

Відповідно до п.п.5 п.6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян» затвердженого постановою КМУ №551 від 11.07.2018 потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 р. прожили в зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, і таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 3) серії Б зеленого кольору.

Пунктом 10 Порядку №551 передбачено, що видача посвідчень провадиться, зокрема, обласними державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання. Посвідчення видаються особам, які постійно проживають або працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - на підставі довідки встановленого зразка.

Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що у разі звернення особи із заявою про призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону №796-ХІІ для підтвердження особливого статусу заявника додається посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період проживання на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування.

Отже, єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 28.03.2018 у справі №333/2072/17, від 08.05.2018 у справі №708/1022/17, від 21.11.2019 у справі №572/47/17, від 06.04.2020 у справі №752/15346/17, від 27.04.2020 у справі №212/5780/16-а, від 17.05.2021 у справі №398/494/17 та в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховується судом при вирішенні даної справи.

Дійсність посвідчення серії НОМЕР_3 (а.с.8), що посвідчує статус ОСОБА_1 , як постраждалої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), не оспорювалась та воно не визнавалось недійсним у судовому порядку.

У підсумку станом на 01.01.1993 позивач прожила та відпрацювала у зоні гарантованого добровільного відселення понад 3 роки.

Таким чином, наявне у позивачки посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_3 підтверджує той факт, що станом на 01.01.1993 вона проживавла (працювала) у зоні гарантованого добровільного відселення понад 3 років, що надає їй право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Наявне у позивачки посвідчення недійсним не визнавалось, її статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи не оспорювався, доказів фактичного проживання або реєстрації місця проживання позивача в с.Ласки, Народицького району, Житомирської області, смт.Народичі, Житомирської області, с.Голубієвичі, Народицького району, Житомирської області чи роботи в іншому місті, аніж в с.Ласки, Народицького району, Житомирської області, смт.Народичі, Житомирської області, с.Голубієвичі, Народицького району, Житомирської області відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, не наводять.

Посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи АЕС є підтвердженням того, що позивачка постійно проживала (навчалась) чи працювала на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993 не менше строку, необхідного для набуття особою такого статусу. Факт проживання (роботи) навчання позивача на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993 перевірявся відповідними комісіями при видачі їй посвідчення та зазначене посвідчення недійсним не визнавалось.

Таким чином, наявність посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт проживання позивача станом на 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 30.08.2022 у справі №357/6372/17.

Отже, станом на дату звернення позивачки із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, її наявний страховий стаж відповідав вимогам ст.26 Закону №1058-VІ, з урахуванням права, встановленого нормою статті 55 Закону №796-ХІІ, а висновки відповідачів про не проживання позивача станом на 01.01.1993 не менше трьох років у зоні гарантованого добровільного відселення та відсутність у неї права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку є безпідставними.

Таким чином, наявними документами підтверджено проживання (роботу) позивачки у зоні радіоактивного забруднення в с.Ласки, Народицького району, Житомирської області, смт.Народичі, Житомирської області, с.Голубієвичі, Народицького району, Житомирської області станом на 01.01.1993 понад 3 роки, що згідно вимог ч.1 ст.26 Закону №1058-IV, є достатнім для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ч.2 ст.55 Закону №796-ХІІ.

Отже, позивачка має право на зниження пенсійного віку на 5 років.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, приймаючи рішення від 08.07.2025 №064350003812 про скасування рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону №796-ХІІ діяло протиправно, з огляду на що суд вважає за необхідне визнати протиправним вказане рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та скасувати його.

Щодо вимоги про зобов`язання призначити позивачці пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, як способу відновлення прав позивача, суд зазначає, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку (абзац перший частини 1 статті 45 Закону №1058-IV).

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кодексом адміністративного судочинства України також визначено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії (ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України). В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач.

У пункті 145 рішення від 15.11.96 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

У рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, надаючи правову оцінку належності обраного заявником способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору і статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені нормами Законів №1058-IV та №796-ХІІ. Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені також законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Як вже встановлено судом, у позивачки наявні всі умови (страховий стаж не менше 15 років, період проживання (праці) на території зон радіоактивного забруднення - понад 3 роки), які є достатніми для призначення їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону №796-ХІІ.

Отже, виходячи із вищевикладеного суд вважає, що для відновлення порушеного права позивачки необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону №796-ХІІ з 30.06.2025 - часу звернення з відповідною заявою про здійснення призначення пенсії.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд стягує понесені позивачем судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 9, 77, 139, 143, 243-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016, код ЄДРПОУ13814885) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №06435003812 від 08.07.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до періоду проживання ОСОБА_1 в зоні гарантованого добровільного відселення період проживання з 01.09.1985 по 13.07.1988 та призначити ОСОБА_1 з 30.06.2025 (день звернення з заявою про призначення пенсії), пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 1211,20 грн на користь ОСОБА_1 судові на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Гурін

15.10.26