Рішення № 140614513, 15.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 рокуСправа № 160/22536/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, м. Луцьк, Київський майдан, 6, ЄДРПОУ 13358826), Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

28.07.2026 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача 1: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, відповідача 2: Головне управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області, у якому позивач просить:

- визнати протиправними дії та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 09.07.2026 р. № 047150037749 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з не зарахуванням до страхового стажу: періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 10.08.1984 р.; періоди ведення підприємницької діяльності згідно патентів НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , АП №025776, НОМЕР_7 ; періоду навчання з 01.09.1981 р. по 01.07.1984 р. згідно з дипломом НОМЕР_8 від 03.07.1984 р. № 277 в Криворізькому медичному училищі за спеціальністю «фельдшерсько-лаборантській», присвоєно кваліфікація «фельдшер-лаборант».

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області області зарахувати до її страхового стажу : всі періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 10.08.1984 р.; періоди ведення підприємницької діяльності згідно патентів НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_9 , НОМЕР_7 ; період навчання з 01.09.1981 р. по 01.07.1984 р. згідно з дипломом НОМЕР_8 в Криворізькому медичному училищі на спеціальності «фельдшерсько лаборантській», кваліфікація «фельдшер лаборант» та зобов`язати відповідача здійснити призначення позивачу пенсії за віком з урахуванням вказаних періодів з дати звернення позивача до відділення пенсійного фонду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України звернулася із заявою на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області встановлено, що страховий стаж складає 8 років 5 місяців 1 день, стаж для права - становить 10 років 01 місяць. До страхового стажу не зараховано: періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_10 від 10.08.1984, періоди ведення підприємницької діяльності згідно патентів та навчання з з 01.09.1981 по 01.07.1984 згідно з дипломом, оскільки ім`я « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним заявниці. Позивач звертає увагу суду, що відповідач відмовляє позивачу у призначенні пенсії через різне написання її імені українською мовою в різних документах, в тому числі, трудова книжка, диплом, патенти, навіть підкреслює у своєму рішенні написання імені позивача російською мовою. З даного приводу, позивач пояснює, що відповідач у своєму рішенні вказує невірне написання прізвища позивача, посилаючись на вірнен написання її імені українською мовою як « ОСОБА_2 », замість вірного « ОСОБА_3 », тобто відмовляючи в у призначенні пенсії, відповідач вже помилився в написанні імені позивача; Так, вказана розбіжність в написанні імені позивача через подвійну «т» пояснюється виключно людським фактором та невірним перекладом з російської на українську мову її призвища. Позивач не мала та не має відношення до заповнення трудової книжки, яка заповнювалась уповнаженим представником роботодавця, внести зміни до трудової книжки позивач не мала. З урахуванням викладеного, вважає рішення протиправним та просить скасувати.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2026 р. відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, цією ухвалою суду витребувано від відповідача належним чином завірену копію пенсійної справи.

20.08.2026 року від Головного управління ПФУ у Волинській області надійшов відзив, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову.

24.08.2026 року від Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області надійшли належним чином завірені копії пенсійної справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_11 , виданого Довгинцівський РВ Криворізького УМВС України в Дніпропетровській області від 08.08.2002 р.

01.07.2026 року позивачка звернулася до територіальних органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області.

За результатом розгляду заяви позивача від 01.07.2026 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області прийнято рішення від 09.07.2026 року №047150037749 про відмову в призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу

Означене рішення від 09.07.2026 року №047150037749 обґрунтоване наступним.

Страховий стаж позивача складає 8 років 5 місяців 1 день, стаж для права - становить 10 років 01 місяць. При опрацюванні звернення, до страхового стажу позивача не зараховано:

- періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_10 від 10.08.1984 - на титульній сторінці трудової книжки ім`я « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним заявниці « ОСОБА_2 », що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58;

- періоди ведення підприємницької діяльності згідно патентів НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , АП № 025130, АП № 025776, АР № 025268 - ім`я « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним заявниці « ОСОБА_2 », відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній»;

- навчання з з 01.09.1981 по 01.07.1984 згідно з дипломом НОМЕР_12 - ім`я «Виолетта» не відповідає паспортним даним заявниці, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній».

Не погодившись з відмовою у призначенні пенсії, позивач звернулась до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин).

За змістом статті 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 1 Закону №1058-ІV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною першою статті 26 Закону №1058-ІV визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).

Відповідно до статті 2 Закону №1788-XII за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно з приписами статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Відповідно до пункту 24 Порядку №637 для підтвердження стажу роботи приймаються лише ті відомості про період роботи, що внесені до довідки на підставі документів, або відповідно до вимог цього Порядку.

Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналогічна правова позиція неодноразово виснувалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29 березня 2023 року у справі №360/4129/20, від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.

В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач 01.07.2026 року звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 09.07.2026 року №047150037749, яким відмолено в призначення пенсії за віком з підстав відсутності на час звернення необхідного страхового стажу.

Як убачається з матеріалів справи, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області відмовило у врахуванні періодів роботи позивачки згідно із записами трудової книжки, періодів здійснення підприємницької діяльності на підставі патентів та періоду навчання виключно з мотивів невідповідності написання імені позивачки у відповідних документах даним її паспорта.

Зокрема, у паспорті ім`я позивачки зазначено українською мовою як «Віолета», тоді як у документах, складених російською мовою, воно зазначене як «Виолетта», тобто з використанням двох літер «т».

Водночас інші персональні дані, зазначені у спірних документах, збігаються з відповідними відомостями паспорта позивачки, а відповідач не навів інших об`єктивних обставин, які б свідчили про належність цих документів іншій особі або про неможливість ідентифікації позивачки за сукупністю наявних відомостей.

Отже, встановлена відповідачем розбіжність стосується виключно написання імені та сама по собі не доводить недостовірності інших відомостей, що містяться у документах, і не спростовує можливості їх належності позивачці.

За таких обставин відповідач мав оцінити зазначену розбіжність у взаємозв`язку з усіма іншими відомостями, що містяться у поданих документах, з`ясувати, чи дають вони змогу достовірно ідентифікувати позивачку, та перевірити, чи існують інші передбачені законом підстави для незарахування відповідних періодів до страхового стажу.

Натомість відповідач обмежився формальною констатацією різного написання імені, не встановивши, яким саме чином така розбіжність перешкоджає ідентифікації позивачки, та не навів належного обґрунтування неможливості використання поданих документів для підтвердження відповідних періодів.

Такий підхід свідчить про те, що питання щодо зарахування спірних періодів фактично не було досліджено відповідачем по суті, а рішення прийнято без повного з`ясування обставин, які мають значення для реалізації позивачкою права на пенсійне забезпечення.

Висновок про протиправність такого формального підходу узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду.

Так у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а сформульовано правовий висновок, відповідно до якого формальні неточності у документах за загальним правилом не можуть бути самостійною підставою для обмеження особи в реалізації конституційного права на соціальний захист.

Наведена правова позиція є релевантною для цієї справи в частині оцінки допустимості надмірного формалізму під час вирішення пенсійних питань. Хоча зазначена справа стосувалася інших обставин, викладений Верховним Судом підхід свідчить про необхідність оцінювати документи з урахуванням їх змісту та фактичних обставин, а не відмовляти у реалізації соціального права виключно через формальні недоліки.

Безпосередньо подібні правовідносини були предметом розгляду Верховного Суду у постанові від 17 вересня 2024 року у справі № 440/4164/23.

У цій справі Пенсійний фонд відмовив у зарахуванні періодів роботи, зазначених у трудовій книжці, зокрема через те, що ім`я позивачки в трудовій книжці, оформленій російською мовою, не відповідало написанню імені в паспорті. Суди встановили, що документи містили недоліки в оформленні, однак відповідні відомості та взаємозв`язок документів давали змогу оцінити їх належність позивачці.

Верховний Суд погодився з висновком про те, що зазначені Пенсійним фондом недоліки трудової книжки не можуть бути належною підставою для незарахування відомостей про роботу до трудового стажу. Суд також підтримав висновок про те, що належним способом захисту в установлених у цій справі обставинах є скасування рішення про відмову та зобов`язання органу Пенсійного фонду повторно розглянути заяву про призначення пенсії з урахуванням висновків суду.

Важливим для цієї справи є також те, що Верховний Суд наголосив на необхідності належного дослідження документів про навчання та надання оцінки доказам, які підтверджують відповідний період.

Отже, навіть за наявності формальних розбіжностей орган Пенсійного фонду не звільняється від обов`язку встановити фактичні обставини та оцінити всі документи, які мають значення для вирішення питання про зарахування стажу.

Постанова Верховного Суду від 17 вересня 2024 року у справі № 440/4164/23 є особливо релевантною, оскільки в ній ішлося про відмінність у написанні персональних даних у документах, складених російською мовою, та паспорті, а також про належний спосіб захисту у разі, коли пенсійний орган не врахував документи про стаж через такі розбіжності.

Крім того, у постанові від 28 січня 2025 року у справі № 300/8132/23 Верховний Суд погодився з належністю способу захисту, за якого рішення Пенсійного фонду визнається протиправним і скасовується, а відповідний орган зобов`язується повторно розглянути питання щодо зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу з урахуванням правової оцінки суду.

У цій справі суди попередніх інстанцій зобов`язали орган Пенсійного фонду повторно розглянути питання про зарахування періоду роботи, а Верховний Суд залишив такий підхід у межах відповідного спору. Наведене підтверджує, що за обставин, коли для остаточного вирішення питання необхідно провести належну перевірку документів та застосувати відповідні положення пенсійного законодавства, повторний розгляд із урахуванням правової оцінки суду може бути належним способом відновлення порушеного права.

З урахуванням наведених правових позицій суд доходить висновку, що розбіжність у написанні імені позивачки сама по собі не є достатньою підставою для автоматичного відхилення поданих документів. Відповідач мав установити, чи підтверджують документи відповідні юридичні факти, чи належать вони позивачці та чи виконані передбачені законодавством умови для зарахування кожного періоду до страхового стажу.

Водночас суд наголошує, що встановлення протиправності відмови, мотивованої виключно розбіжністю у написанні імені, не означає автоматичного підтвердження права позивачки на зарахування всіх спірних періодів. Наявність такого права має бути встановлена з урахуванням вимог законодавства, чинного у відповідні періоди, та змісту документів, поданих на підтвердження роботи, підприємницької діяльності й навчання.

Зокрема, щодо періодів роботи відповідач має перевірити записи трудової книжки, їх зміст, послідовність та належне оформлення, а також інші відомості, які підтверджують трудову діяльність позивачки.

Щодо періодів підприємницької діяльності за 19992000 роки відповідач має дослідити подані патенти та інші наявні документи, установити, які саме обставини вони підтверджують, перевірити виконання вимог законодавства, чинного у відповідні періоди, та визначити наявність правових підстав для зарахування відповідних періодів до страхового стажу.

Щодо періоду навчання відповідач має перевірити документ про навчання, установити відповідний період та з`ясувати, чи підлягає він зарахуванню до страхового стажу відповідно до законодавства, чинного на час навчання, і чи дотримані передбачені ним умови.

При цьому відповідач не вправі обмежитися повторним посиланням на відмінність у написанні імені, а повинен надати самостійну, повну й мотивовану оцінку кожному документу та сукупності доказів, з`ясувати всі обставини, що мають значення для вирішення питання, і в разі необхідності здійснити передбачені законодавством перевірочні дії.

Суд звертає увагу, що орган Пенсійного фонду України наділений повноваженнями перевіряти правильність оформлення документів, їх зміст, обґрунтованість видачі та наявність установлених законом підстав для зарахування відповідних періодів. Однак реалізація цих повноважень передбачає обов`язок провести належну перевірку, а не підміняти її формальним посиланням на одну невідповідність у персональних даних.

Відповідач не може вважати питання про зарахування спірних періодів вирішеним лише на тій підставі, що в документах ім`я позивачки написано з однією або двома літерами «т», якщо інші персональні відомості узгоджуються з паспортом та не встановлено інших об`єктивних перешкод для ідентифікації особи.

Таким чином, оскаржуване рішення в частині незарахування спірних періодів не відповідає критеріям обґрунтованості та розсудливості, оскільки відповідач не дослідив документи по суті, не встановив усіх обставин, що мають значення для вирішення питання, та не обґрунтував неможливість їх використання виключно через розбіжність у написанні імені.

За таких обставин суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивачки є визнання протиправним та скасування рішення відповідача у відповідній частині й зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути подані документи та питання про зарахування періодів роботи, підприємницької діяльності й навчання до страхового стажу з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Під час повторного розгляду відповідач повинен дослідити документи в сукупності, перевірити належність їх позивачці, установити наявність передбачених законом підстав для зарахування кожного спірного періоду, застосувати законодавство, чинне у відповідний час, та прийняти обґрунтоване й мотивоване рішення щодо кожного періоду окремо.

Відповідач має врахувати, що сама по собі розбіжність у написанні імені позивачки українською та російською мовами, за наявності збігу інших ідентифікаційних даних та відсутності інших об`єктивних перешкод для встановлення належності документів, не може бути єдиною підставою для відмови в їх урахуванні.

Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача в частині незарахування відповідних документів з мотивів розбіжності у написанні імені та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути питання про зарахування спірних періодів до страхового стажу з урахуванням висновків суду.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом положень частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на задоволення основної позовної вимоги, суд зроби висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 судових витрат зі сплати судового збору в сумі 1331,20 грн.

Керуючись ст. 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, м. Луцьк, Київський майдан, 6, ЄДРПОУ 13358826), Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 09.07.2026 року №047150037749 про відмову в призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, м. Луцьк, Київський майдан, 6, ЄДРПОУ 13358826) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 01.07.2026 року про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, м. Луцьк, Київський майдан, 6, ЄДРПОУ 13358826) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук