Рішення № 140614441, 15.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 рокуСправа № 640/11798/22

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в м. Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Інструменту Україна» до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 01.10.2021 №UA100130/2021/000025/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 29.09.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ Інструменту Україна» було подано в електронному вигляді митну декларацію форми МД-2 № UA100130/2021/856640 на товари за 38 позиціями з визначенням митної вартості товарів за основним методом - ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

01.10.2021 Київською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100130/2021/000025/2 (надалі рішення про коригування).

Рішення про коригування прийнято відповідачем вибірково щодо позицій № 7/1, 18/1 задекларованого товару. Внаслідок збільшення митної вартості вказаних товарів сума митних платежів, які підлягали сплаті позивачем збільшилась: мито - на 5255,87 грн; податок на додану вартість на 12842,55 грн. Всього митні платежі збільшились внаслідок коригування на суму 18098,42 грн.

Позивач вважає Рішення про коригування митної вартості № UA100130/2021/000025/2 від 01.10.2021 неправомірним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Щодо причин неприйняття митної вартості, заявленої позивачем, викладених відповідачем в рішенні про коригування митної вартості.

Як вбачається зі змісту оскарженого Рішення, відповідачем не заповнено графу 33, у якій уповноважений орган має зазначити обставини прийняття рішення та використані ним джерела інформації. Таким чином, відповідачем порушено вимоги ч.ч. 1-3 ст. 55 Митного кодексу України (далі Митний кодекс, МК України), а також розділу II «Графа 33» Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (надалі - Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів).

Як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідач порушив вищевказані законодавчі вимоги щодо форми рішення, а у графі 33 оскаржуваного рішення не вказав жодної підстави для його прийняття.

При цьому, підстави коригування митної вартості викладені відповідачем в електронному повідомленні. Разом з тим, виклад графи 33 рішення про коригування митної вартості в окремому електронному повідомленні законодавством не передбачено. А тому позивач вважає, що недотримання відповідачем визначеної законодавством форми заповнення оскаржуваного рішення є безпідставним та повинно мати наслідком визнання протиправним та скасування такого рішення.

Щодо підтвердження транспортних витрат.

В електронному повідомленні (запиті) відповідач вказав «Для підтвердження витрат на транспортування декларантом надано довідку про вартість перевезення до митного кордону України від 25.09.2021 № SODS0007550, видану ТОВ «ДСВ Логістика». В той же час згідно даних, зазначених в коносаменті № WMS21080118A від 14.08.2021 перевізником товару є «AAA CHINA LIMITED AS». Тобто відбулось залучення третіх осіб. Підприємство, яке надало документи для підтвердження транспортних витрат, повинно одночасно ідентифікуватись з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару. Однак документи, передбачені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 та які видані суб`єктами господарювання, що залучалися безпосередньо до виконання договору транспортного експедирування не надавались.».

Відповідач вважає непідтвердженою таку складову митної вартості як вартість перевезення товару.

Позивач зазначає, що з положень п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України, Графи 20 Розділу III Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 599, ч.ч. 11, 12, 13 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» вбачається, що до документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, серед інших, належить рахунок-фактуру або акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг.

Щодо додаткових витрат.

Норми законодавства не містять вимог про надання документів безпосереднім перевізником товару або документів на підтвердження додаткових витрат, понесених експедитором, на що посилається відповідач в електронному повідомленні (запиті) від 17.09.2021 року. Позивачу такі документи експедитором ТОВ «ДСВ Логістика» не надавались.

Також відповідачем не вказано, чим підтверджується понесення експедитором ТОВ «ДСВ Логістика» додаткових витрат, які мали б бути включені до митної вартості. За вказаних обставин посилання відповідача на непідтвердження витрат на вартість перевезення є необґрунтованими.

Щодо надання Заявки та/або додаткових угод до договорів, то, виходячи з положень Графи 20 Розділу III Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, не є обов`язковим подання вказаних документів для підтвердження вартості перевезення, натомість достатніми документами на підтвердження вартості перевезення зазначено рахунок-фактуру або інші документи експедитора, які було надано позивачем під час декларування. Окрім того, між позивачем та ТОВ «ДСВ Логістика» не укладалося додаткових угод, які б впливали на вартість перевезення, та відповідно на митну вартість.

Щодо витрат на страхування.

Серед інших підстав для неприйняття заявленої митної вартості в електронному повідомленні (запиті) вказано, що декларантом не надано відомостей щодо чисельних значень складових митної вартості, а саме витрат на страхування вантажу.

Умовами п. 10.1 контракту передбачено, що здійснення страхування відбувається на розсуд позивача як покупця, тобто є правом, а не обов`язком.

Позивачем страхування товару не здійснювалось і про вказану обставину було повідомлено митний орган при декларуванні шляхом подання довідки ТОВ «ДСВ Логістика» про транспортні витрати № SODS0007550 від 24.09.2021, яка не була врахована відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення.

Крім того, правилами Інкотермс не передбачено зобов`язання Покупця щодо страхування товару, а митним законодавством передбачено, що страхові документи подаються у випадку, якщо здійснювалось страхування. Враховуючи, що страхування товару не здійснювалось, і позивачем було подано про це довідку, у позивача був відсутній обов`язок надавати страхові документи.

Щодо надання додаткових документів контролюючому органу.

В електронному повідомленні (запиті) відповідач зазначив «за власним бажанням подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару».

На підтвердження митної вартості товару позивачем було надано митному органу наступні документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України (копії додаються): 1) контракт № CHN-MIU/137/011219 від 01.12.2019 р.; 2) специфікацію від 09.07.2021 р. № 21-0713-К137; 3) комерційний інвойс від 05.08.2021 р. № 21-0992-К137; 4) договір на транспортно-експедиторське обслуговування №SC-676 від 13.12.2013 р.; 5) довідку про транспортні витрати № SODS0007550 від 24.09.2021 р.; 6) рахунок на оплату № UA00051848 24.09.2021р.; 7) коносамент (bill of lading) NWMS21080118А від 14.08.2021.

Отже, позивачем на підтвердження складової митної вартості у вигляді ціни товару та транспортних витрат за межами території України були подані всі необхідні документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Підстави для неприйняття вказаних документів або сумнівів в їх достовірності у відповідача були відсутні, про що свідчить також відсутність обґрунтованих сумнівів щодо змісту таких документів в оскаржуваному рішенні.

Водночас, оскільки первинно ним були подані достовірні відомості, що не містили розбіжностей, у відповідача були відсутні підстави для витребування додаткових документів.

Позивачем при поданні митної декларації для підтвердження заявленої митної вартості товарів було подано документи, що підтверджують складові митної вартості та правомірно застосовано основний метод визначення митної вартості товару, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 57 МК України - за ціною договору, яка підтверджувалась документами, доданими до митної декларації. Підстави для застосування інших методів у відповідача були відсутні.

Обґрунтованих причин, з яких відповідачем не було визнано заявлену позивачем митну вартість, оскаржуване рішення не містить. Враховуючи вказане, рішення про коригування митної вартості є незаконним та підлягає скасуванню.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначено, що оскаржуване рішення отримано позивачем 01.10.2021, шестимісячний строк звернення до суду сплив 01.04.2022, а його пропуск зумовлений введенням в Україні воєнного стану з 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації, вимушеним виїздом представника позивача разом з родиною з м. Києва, залишенням усіх матеріалів та оригіналів документів, необхідних для подання позову, за адресою робочого місця представника, а також відсутністю працівників позивача на робочих місцях та їх виїздом до західних областей України та за її межі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2022 відкрито провадження в адміністративній справі; визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

13.09.2022 відповідач подав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

19.09.2022 відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позову. 14.05.2026 відповідачем повторно подано відзив на позовну заяву аналогічного змісту.

Заперечення проти позову мотивовано тим, що під час здійснення контролю митної вартості за митною декларацією від 29.09.2021 №UA100130/2021/ 856640 встановлено, що документи, які подані декларантом ТОВ «УТС» (код ЄДРПОУ 30518220) для підтвердження заявленої митної вартості товару, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості (відомості не підтверджено документально).

Зокрема, у графі 20 митної декларації відповідно до інвойсу від 05.08.2021 № 21-0992-K137 та контракту від 01.12.2019 №CHN-MIU/137/011219 задекларовано умови поставки FOB - NINGBO (Китай). Відповідно до положень Інкотермс -2010, при умовах поставки FOB, продавець повинен доставити товар до порту призначення та завантажити його на судно.

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом надано довідку про вартість перевезення до митного кордону України від 25.09.2021 № SODS0007550, видану ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА».В той же час згідно даних зазначених в коносаменті від 14.08.2021 № WMS21080118A перевізником товару є «AAA CHINA, LIMSTED AS ».

Тобто відбулось залучення третіх осіб. Підприємство, яке надало документи для підтвердження транспортних витрат повинно однозначно ідентифікуватись з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару. Однак, документи, передбачені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 та які видані суб`єктами господарювання, що залучалися безпосередньо до виконання договору транспортного експедирування не надавались.

Відповідач вважає, що належним підтвердженням суми оплати за транспортування товару у разі залучення сторонніх організацій є рахунки таких фактичних перевізників.

Також декларантом не надано відомостей щодо чисельних значень складових митної вартості, а саме витрат на страхування вантажу.

Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу України.

На запит митного органу про надання додаткових документів декларантом ТОВ «УТС» ОСОБА_1 надіслано копію митної декларації країни відправлення, прайс лист виробника.

Копія митної декларації країни відправлення № 310120210517278350 від 09.08.2021 прийнята митницею до уваги, проте враховуючи вищевикладене, вона не може бути підставою для визнання митної вартості, яка міститься в МД, поданої до митного оформлення. Окрім того, декларантом не надано її переклад, що унеможливлює співставити інформацію про товар, зазначений в такій декларації інформації, яку внесено декларантом до МД.

Також надані копії митних декларацій країни відправлення MRN 17PL402010NS0RYMQ0 та MRN 17PL402010NS0RYKK6 не містять інформації щодо числових значень оцінюваного товару.

Копію митної декларації країни виробництва - Китаю ідентифікувати з оцінюваним товаром немає можливості, оскільки відсутній її переклад.

Прайс лист від 19.11.2020 MATRIZE Handels GmbH не містить умов, достатніх будь-якому покупцю для здійснення замовлення: а саме: телефонів та інтернет адреси для швидкого зв`язку, об`єму мінімальної партії товару, умов оплати та можливих знижок, термінів поставки та інше, отже прайс-лист не може бути використаний для підтвердження заявленої митної вартості.

Відповідач зазначає, що декларантом не надано виписку з бухгалтерської документації, що розкриває числове значення сплачених (або підлягаючих сплаті) сум платежів на підставі угоди між MATRIZE Handels-Gmbh та ТОВ «Світ Інструменту Україна» від 01.12.2019 та договори з третіми особами, що пов`язані з імпортом оцінюваної партії товарів та рахунки про сплату платежів третім особам. Також, згідно зовнішньоекономічного контракту не визначено конкретного строку та умов оплати товару. Разом з тим, декларантом не надано банківських платіжних документів та/або виписку з бухгалтерської документації, що розкриває розрахунки з продавцем по Контракту.

Оскільки декларантом не надано документи, які підтверджують всі складові митної вартості товарів, не усунуто виявлені розбіжності та не спростовано сумніви у правильності задекларованої митної вартості, митним органом не був застосований метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосований у зв`язку з відсутністю вартості операції з ідентичними товарами, прийнятої органом доходів і зборів, з дотриманням умов, зазначених у статті 59 Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосований у зв`язку з відсутністю вартості операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, та прийнятої органом доходів і зборів, з дотриманням умов, зазначених у статті 60 Кодексу.

Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не застосований у зв`язку з відсутністю ціни, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до положень статті 62 Кодексу.

Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не може бути використаний у зв`язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків.

Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) не застосований у зв`язку з відсутністю наданої виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформації про їх вартість з дотриманням умов, зазначених у статті 63 Кодексу.

Згідно статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митним органом проведено порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнями митної вартості товарів та з довідковою інформацією, та встановлено заниження заявленого рівня митної вартості, що суперечить поняттю дійсної вартості товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ 1947).

Від процедури консультації між митницею та декларантом проведено (лист ТОВ «УТС» від 01.10.2021 № 2.

Враховуючи неможливість застосування попередніх методів, митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Кодексу.

Декларанту ТОВ «ТОВ УТС» 01.10.2021 надана картка відмови за № UA100130/2021/000174.

На підставі рішення про коригування митної вартості товарів від 01.10.2021 № UA100130/2021/000025/2 товар випущено у вільний обіг з наданням гарантій відповідно до частини 7 статті 55 Кодексу, за митною декларацією від 01.10.2021 № UA100130/2021/ 856680.

У зв`язку з ліквідацією Окружного адміністративного суду міста Києва справу передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 05.05.2026 справу прийнято до провадження, суд визнав поважними причини пропуску звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Інструменту Україна» з позовом до суду та поновлено строк звернення до суду з позовом.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 21.05.2026 №960/0/15-26 «Про зміну територіальної підсудності судових справ Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, Донецького окружного адміністративного суду, Луганського окружного адміністративного суду» з 01.06.2026 змінено територіальну підсудність судових справ Луганського окружного адміністративного суду шляхом її передачі до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2026 справу прийнято до провадження; учасникам справи запропоновано протягом 15 днів з дати отримання ухвали надати суду письмові пояснення по суті заявленого позову та наявних заперечень проти нього з урахуванням спливу часу від дати подання позову.

Сторонами не надано до суду письмових пояснень.

Ухвалою суду від 15.10.2026 відмовлено в клопотанні відповідача про його заміну.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов такого.

Між компанією MATRIZE Handels-GmbH (Китай) (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ Інструменту Україна» (покупець) укладено контракт № CHN-MIU/137/011219 від 01.12.2019 (далі - контракт), відповідно до якого продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товари (інструменти) в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними в інвойсах та специфікаціях, які є невід`ємними частинами контракту.

Відповідно до умов контракту ціна товару встановлюється в доларах США на умовах поставки FOB. Згідно з пунктом 5.2 контракту покупець здійснює оплату 100% вартості відвантаженої партії товарів протягом 180 календарних днів після відвантаження, підтвердженого копіями відвантажувальних документів. Пунктом 10.1 контракту передбачено, що покупець здійснює страхування кожної партії товарів на власний розсуд та за власний рахунок.

На виконання умов контракту сторонами погоджено специфікацію №21-0992-K137 від 05.08.2021 до інвойсу №21-0992-K137 від 05.08.2021 на загальну суму 45890,66 дол. США, умови поставки FOB NINGBO.

Товар перевезено морським транспортом у контейнері TRHU8507270 за коносаментом від 14.08.2021 №WMS21080118A.

Також між ТОВ «ДСВ Логістика» (експедитор) та позивачем (замовник) укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування №SC-676 від 13.12.2013, за умовами якого експедитор за плату та за рахунок замовника надає комплекс послуг з організації та забезпечення перевезення імпортних вантажів замовника, у тому числі в контейнерах, морським та іншими видами транспорту.

ТОВ «ДСВ Логістика» видано довідку про вартість перевезення до митного кордону України від 25.09.2021 №SODS0007550, в якій зазначено вартість морського перевезення контейнера TRHU8507270 за коносаментами №WMS21080118A, №WMS21080118B, №WMS21080118C до митного кордону України та вказано, що страхування вантажу не проводилось, а також виставлено позивачу рахунок на оплату від 24.09.2021 №UA00051848 із зазначенням договору №SC-676 від 13.12.2013, домашнього коносаменту WMS21080118A/B/C, номера контейнера TRHU8507270, маршруту перевезення та номера замовлення.

29.09.2021 митним брокером ТОВ «УТС» від імені позивача до Київської митниці з метою митного оформлення товарів подано митну декларацію №UA100130/2021/856640. Митна вартість товарів заявлена за ціною договору (основний метод).

Для підтвердження заявленої митної вартості товарів декларантом надано митному органу документи, перелік яких зазначено у графі 44 митної декларації, зокрема: контракт №CHN-MIU/137/011219 від 01.12.2019, специфікацію №21-0992-K137 від 05.08.2021, інвойс №21-0992-K137 від 05.08.2021, пакувальний лист, коносамент №WMS21080118A від 14.08.2021, автотранспортну накладну, сертифікат про походження товару форми А, договір №SC-676 від 13.12.2013, рахунок-фактуру експедитора №UA00051848 від 24.09.2021, довідку про вартість перевезення №SODS0007550 від 25.09.2021, прайс-лист виробника від 19.11.2020, договір про надання послуг митного брокера.

29.09.2021 митним органом направлено декларанту електронне повідомлення (запит) про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

На вказаний запит декларантом надано копію митної декларації країни відправлення №310120210517278350 від 09.08.2021 та прайс-лист виробника, а листом від 01.10.2021 №2 повідомлено, що консультація з митним органом проведена, інші додаткові документи на даний час надати немає можливості, та висловлено прохання прийняти рішення щодо визначення митної вартості товарів без урахування десятиденного строку.

01.10.2021 Київською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100130/2021/000025/2, яким скориговано митну вартість двох товарних позицій:

товару №7/1 - «Камені для заточування та полірування вручну (брусок наждачний, виготовлений на основі електрокорунду нормального марки 14А)», код УКТ ЗЕД 6804300000, торговельна марка «Сибртех», виробник MATRIZE Handels-GmbH, вага нетто 913,8 кг, фактурна вартість 991,39 дол. США - з розрахунку 1,61 дол. США/кг до 1471,22 дол. США;

товару №18/1 - «Інструменти ручні, молотки, кувалди» (молотки слюсарні та кувалди масою від 400 г до 8000 г), код УКТ ЗЕД 8205200000, торговельні марки «Сибртех», «Sparta», «MTX», виробник MATRIZE Handels-GmbH, вага нетто 3704,89 кг, фактурна вартість 7605,92 дол. США - з розрахунку 2,52 дол. США/кг до 9336,32 дол. США.

Митну вартість скориговано за резервним методом.

У зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 01.10.2021 № UA100130/2021/000174, а товари випущено у вільний обіг за митною декларацією від 01.10.2021 № UA100130/2021/856680.

Не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до частин першої, другої статті 1 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - Митний кодекс України, МК України) законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно із частиною восьмою статті 257 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).

На виконання статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 вказаної статті у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною п`ятою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що митний орган не має права вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи подання документів, не визначених цією статтею. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням можуть подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган має право, серед іншого, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (частини п`ята статті 54 Митного кодексу України).

Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, митний орган може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу (частини шоста статті 54 Митного кодексу України).

Згідно зі статтею 55 Митного кодексу України якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини десятої статті 58 Митного кодексу України під час визначення митної вартості за ціною договору до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, додаються, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, а також витрати на страхування цих товарів, якщо такі витрати не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив або повинен сплатити за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов`язковому порядку зобов`язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявністю у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, тощо.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. При цьому, митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно із частиною другою статті 55 Митного кодексу України Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Дослідивши оскаржене рішення на відповідність частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов такого висновку.

Щодо доводів позивача про незаповнення графи 33 оскаржуваного рішення суд зазначає, що у наданих відповідачем матеріалах митного оформлення обґрунтування причин коригування митної вартості та застосування резервного методу викладено на окремих аркушах, що містять текст, аналогічний змісту електронного повідомлення (запиту) митного органу від 29.09.2021, доповнений відомостями про проведення консультацій та про митні декларації, використані як джерело цінової інформації. З огляду на це суд не вважає незаповнення графи 33 на бланку рішення самостійною підставою для його скасування, однак оцінює зміст наведеного митним органом обґрунтування на відповідність вимогам пунктів 1, 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Як слідує зі змісту обґрунтування, підставами для неприйняття заявленої декларантом митної вартості митний орган визначив: неподання декларантом всіх запитаних документів; відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, зокрема вартості страхування та вартості транспортування; заниження рівня заявленої митної вартості порівняно з цінами подібних товарів.

Щодо витрат на транспортування.

Відповідач зазначає: «Для підтвердження витрат на транспортування декларантом надано довідку про вартість перевезення до митного кордону України від 25.09.2021 №SODS0007550, видану ТОВ «ДСВ Логістика». В той же час згідно даних зазначених в коносаменті від 14.08.2021 №WMS21080118A перевізником товару є «AAA CHINA LIMITED». Тобто відбулось залучення третіх осіб. Підприємство, яке надало документи для підтвердження транспортних витрат, повинно однозначно ідентифікуватись з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару…».

Відповідно до частин першої, одинадцятої - тринадцятої статті 9 Закону України від 01.07.2004 №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Експедитор має право залучати до виконання своїх обов`язків інших осіб, при цьому підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування.

Таким чином, залучення експедитором для фактичного перевезення вантажу перевізника є звичайним способом виконання договору транспортного експедирування і саме по собі не свідчить про недостовірність заявлених декларантом відомостей про вартість перевезення. Документи, видані перевізником, підтверджують витрати експедитора у відносинах між експедитором та залученими ним особами, тоді як витрати клієнта (декларанта) на транспортування товару підтверджуються документами, виданими експедитором як виконавцем договору про надання транспортно-експедиторських послуг.

Правилами заповнення декларації митної вартості, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, передбачено, що до документів, які містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, можуть належати, зокрема, рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів. Обов`язку декларанта надавати документи, видані безпосереднім перевізником, зазначеними Правилами не передбачено.

Судом установлено, що позивачем надано митному органу договір на транспортно-експедиторське обслуговування № SC-676 від 13.12.2013, довідку експедитора про вартість перевезення до митного кордону України № SODS0007550 від 25.09.2021 та рахунок експедитора № UA00051848 від 24.09.2021, які містять посилання на договір, номер коносаменту, номер контейнера, маршрут перевезення та номер замовлення, тобто дозволяють однозначно ідентифікувати послуги з перевезення саме оцінюваної партії товарів. Коносамент № WMS21080118A, у свою чергу, підтверджує факт перевезення товарів у контейнері TRHU8507270 з порту Нінбо.

Щодо посилання відповідача на відсутність у рахунку переліку додаткових витрат та ненадання заявки чи додаткових угод до договору суд зазначає, що митним органом не встановлено та не зазначено в оскарженому рішенні, які саме додаткові витрати, пов`язані з транспортуванням оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, фактично понесені та не були включені декларантом до митної вартості, і на підставі яких відомостей митний орган дійшов висновку про їх існування. Посилання на можливість понесення таких витрат є припущенням, яке не може бути покладене в основу рішення суб`єкта владних повноважень. Крім того, вартість послуг експедитора щодо перевезення оцінюваної партії товарів визначена в рахунку та довідці експедитора, а відомостей, які б спростовували достовірність зазначених документів, відповідачем не наведено.

Щодо витрат на страхування.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 53 Митного кодексу України страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, подаються декларантом лише у випадку, якщо здійснювалося страхування.

Умовами поставки FOB (Інкотермс) не передбачено обов`язку покупця щодо страхування товару, а пунктом 10.1 контракту визначено, що страхування партії товару здійснюється покупцем на власний розсуд та за власний рахунок, тобто є правом, а не обов`язком покупця.

Наданою до митного оформлення довідкою ТОВ «ДСВ Логістика» №SODS0007550 від 25.09.2021 прямо засвідчено, що страхування вантажу не проводилось.

Отже, витрати на страхування не є складовою митної вартості оцінюваних товарів, у зв`язку з чим висновок відповідача про ненадання декларантом відомостей щодо числових значень витрат на страхування вантажу є безпідставним.

Щодо ненадання банківських платіжних документів та виписки з бухгалтерської документації.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 53 Митного кодексу України банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, подаються, якщо рахунок сплачено.

Твердження відповідача про те, що контрактом не визначено конкретного строку та умов оплати товару, спростовується змістом пункту 5.2 контракту, яким передбачено оплату 100% вартості відвантаженої партії товару протягом 180 календарних днів після відвантаження. З огляду на дату відвантаження товару (коносамент від 14.08.2021) станом на дату митного оформлення (29.09.2021) строк оплати товару не настав, відтак відсутність банківських платіжних документів і виписки з бухгалтерської документації щодо розрахунків з продавцем за оцінювану партію товару відповідає умовам контракту та не свідчить про недостовірність заявленої ціни.

Відповідачем також не зазначено, які саме платежі третім особам, пов`язані з імпортом оцінюваної партії товару, мали місце та могли б вплинути на рівень митної вартості, а також не обґрунтовано, яким чином витребувані договори з третіми особами чи висновки експертних організацій могли усунути сумніви митного органу щодо конкретних складових митної вартості.

Щодо копії митної декларації країни відправлення та прайс-листа виробника.

Копія митної декларації країни відправлення та прайс-лист виробника були надані декларантом додатково, на запит митного органу, і не належать до основних документів, які в силу частини другої статті 53 Митного кодексу України підтверджують заявлену митну вартість.

Відповідачем не наведено жодних розбіжностей між відомостями, що містяться в копії митної декларації країни відправлення, та відомостями, заявленими у митній декларації №UA100130/2021/856640, а відсутність перекладу такого документа митний орган додатково у декларанта не витребовував. Посилання відповідача на відсутність у прайс-листі виробника контактних даних, умов оплати, мінімальної партії та строків поставки не свідчить про недостовірність ціни, погодженої сторонами зовнішньоекономічного контракту в інвойсі та специфікації, і не є підставою для неприйняття заявленої митної вартості.

Щодо порівняння рівня митної вартості та застосування резервного методу.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Відповідно до частини другої-третьої цієї статті основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Відповідно до статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Таким чином, обов`язковою умовою застосування резервного методу є неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості товару, у тому числі основного методу, за умови доведення митним органом обґрунтованості своїх сумнівів щодо заявленої митної вартості.

Верховний Суд, розглядаючи судові справи щодо оскарження аналогічних рішень митниці, висловлює у своїх постановах наступні правові висновки: «Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів. Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування» (постанова від 22.04.2019 у справі № 815/6242/17).

У постанові Верховного Суду від 18.12.2020 у справі № 160/5853/19 вказано, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскаржене рішення таких відомостей не містить. Митний орган обмежився зазначенням номерів та дат митних декларацій від 27.09.2021 №UA500500/2021/214973 та від 26.09.2021 №UA100020/2021/524926 і рівня митної вартості у доларах США за кілограм, без порівняння характеристик оцінюваних товарів та товарів, митна вартість яких взята за основу, їх виробників, торговельних марок, обсягів партій, умов поставки та комерційних умов.

Більше того, з наданих відповідачем копій вказаних митних декларацій вбачається, що за митною декларацією №UA500500/2021/214973 оформлено камені штучні для полірування вручну, без основи, побутового призначення, виробництва ZHEJIANG BLOOM IMP AND EXP CO., LTD, вагою нетто 2435,4 кг, тоді як оцінюваний товар позивача - бруски абразивні на основі електрокорунду нормального марки 14А для правки та заточування різальних кромок інструменту торговельної марки «Сибртех» виробництва MATRIZE Handels-GmbH вагою нетто 913,8 кг. За митною декларацією №UA100020/2021/524926 оформлено інструменти ручні неелектричні - молотки торговельної марки «SURMENE» виробництва BEIJING TAGMARK IMPORT AND EXPORT CO., LTD вагою нетто 200 кг на умовах поставки CPT Київ, тоді як оцінюваний товар позивача - молотки слюсарні та кувалди різної маси торговельних марок «Сибртех», «Sparta», «MTX» виробництва MATRIZE Handels-GmbH загальною вагою нетто 3704,89 кг на умовах поставки FOB Нінбо.

Отже, твердження відповідача про те, що за основу для визначення митної вартості взято митне оформлення товарів, ввезених приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінюваний товар, не відповідає дійсності. Товари, ціна яких використана митним органом, відрізняються від оцінюваних товарів за виробником, торговельною маркою, характеристиками, обсягом партії та умовами поставки (умови CPT, на відміну від FOB, включають вартість перевезення до місця призначення в Україні), однак будь-яких коригувань з урахуванням цих відмінностей митним органом не здійснено.

Посилання відповідача на результати перевірки об`єктивності ціни на підставі пункту 2.2.14 Методичних рекомендацій, затверджених наказом Держмитслужби від 01.07.2021 №476, суд оцінює критично, оскільки зазначений документ має рекомендаційний характер, а саме по собі порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнем митної вартості подібних товарів, без наведення конкретних даних такого порівняння, може бути лише підставою для сумніву, але не для висновку про недостовірність заявленої митної вартості.

Та обставина, що згідно з листом ТОВ «УТС» від 01.10.2021 № 2 консультація з митним органом була проведена, не звільняє відповідача від обов`язку дотримуватися послідовності застосування методів визначення митної вартості та належним чином обґрунтувати як неможливість застосування основного методу, так і числове значення скоригованої митної вартості.

Щодо ненадання декларантом додаткових документів.

Суд не заперечує, що декларантом на запит митного органу надано не всі зазначені в запиті документи. Однак ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли сумніви митного органу є обґрунтованими, а подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують такі сумніви.

У даному випадку документи, подані декларантом для митного оформлення, містили всі відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за товари, та щодо витрат на їх транспортування, страхування товару не здійснювалося, а строк оплати товару за умовами контракту не настав. Перелік додаткових документів, наведений у запиті митного органу, фактично відтворює загальний перелік, визначений частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, без обґрунтування того, яким чином кожен з них міг би усунути конкретні сумніви митного органу. Більшість із зазначених документів (банківські платіжні документи, виписка з бухгалтерської документації, страхові документи, договори з третіми особами) з наведених вище підстав у декларанта були відсутні, а їх надання законом передбачено лише «за наявності».

Посилання відповідача на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22.12.2020 у справі № 810/2463/17, від 30.04.2025 у справі № 140/4486/24 та від 02.05.2024 у справі № 520/22458/23, суд не бере до уваги, оскільки зазначені справи не є подібними за фактичними обставинами: у них подані декларантом документи містили розбіжності щодо числових значень складових митної вартості, які не були усунуті, тоді як у даній справі таких розбіжностей митним органом не встановлено. Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2022 у справі № 640/30700/21 не є обов`язковою для суду в розумінні частини п`ятої статті 242 КАС України.

Суд також зауважує, що окремі доводи відзиву від 14.05.2026 (щодо митних декларацій країни відправлення (Польща) MRN 17PL402010NS0RYMQ0 та MRN 17PL402010NS0RYKK6, довідки ТОВ «Віл Транс Компанія» від 18.04.2017 № 18/04/01, перевізника «Ukrainian Transport Group», договору перевезення від 05.05.2014 № 050514) не стосуються обставин митного оформлення товарів за митною декларацією № UA100130/2021/856640, не відображені в оскарженому рішенні, а тому не можуть бути враховані судом як підстави його прийняття.

Відповідно до частини 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

З аналізу матеріалів справи судом встановлено, що декларант подав усі наявні документи, які ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, а недоліки, на які посилається митниця, не перешкоджали визначенню митної вартості товарів.

Декларантом включено до митної вартості товарів усі необхідні складові, визначено їх числові значення, підтверджено та обґрунтовано документально складові митної вартості товарів - ціну, що підлягала сплаті за товар, та транспортні витрати, а також спростовано обставини, які унеможливлюють, на думку контролюючого органу, застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

Митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.

Суд зазначає, що обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом підтверджено також і у висновках Верховного Суду, викладених у постанові від 06.03.2019 у справі № 809/278/17.

Суд наголошує, що зміст спірного рішення відповідача, який є індивідуально-правовим актом, оскільки породжує права і обов`язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним статтею 2 КАС України.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Обґрунтованість, в силу статті 2 КАС України, є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

У рішенні № 37801/97 від 1 липня 2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Так, критерій прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України, яка передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

«На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень: має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, тягар доказування в адміністративному процесі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідачем, у свою чергу, не доведено належними доказами правомірність свого рішення.

З огляду на встановлені судом обставини оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та належить до скасування.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п. 58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші аргументи сторін є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2481,00 грн відповідно до платіжного доручення № 8746 від 24.01.2022.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

У зв`язку із задоволенням позову судові витрати слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 5, 14, 121-123, 139, 143, 241-246, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Інструменту Україна» (місцезнаходження: вул. Сім`ї Стешенків, буд. 1, м. Київ, 03148, код за ЄДРПОУ 37311013) до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (бульвар Вацлава Гавела, буд. 8-А, м. Київ, 03124, код за ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Київської митниці від 01.10.2021 № UA100130/2021/000025/2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Інструменту Україна» за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Суддя І.О. Свергун