Рішення № 140614181, 14.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 рокуСправа № 160/27083/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.26 ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

01.09.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якій просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 04.12.2025 року № 047150033904 про призначення пенсії позивачу з 16.01.2025 року;

- визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати позивачу пенсії за віком, починаючи з 16.01.2025: - без урахування повного страхового стажу 38 років 7 місяців 2 дні, встановленого рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 у справі № 160/6808/25; - без урахування даних про заробітну плату (дохід) за період роботи з 1987 року по 1992 рік, згідно з довідкою про заробітну плату № 24 від 11.06.2024 року, встановленою рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 у справі №160/6808/25;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо ненарахування та невиплати позивачу пенсії за віком, починаючи з 16.01.2025, з урахуванням: - підвищення до пенсії у розмірі 296.00% за затримку на 311 місяців строків призначення пенсії, відповідно до статті 29 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; - доплати за понаднормовий стаж, відповідно до статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; - індексації пенсії, відповідно до статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 16.01.2025 року; - компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», за період з 16.01.2025 року по день фактичної виплати заборгованості;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 16.01.2025 перерахунок та виплату пенсії за віком позивачу, з урахуванням раніше виплачених сум, як непрацюючому пенсіонеру та дитю війни, на визначений позивачем банківський рахунок, виходячи з таких даних: - з урахуванням повного страхового стажу 38 років 7 місяців 2 дні; - з урахуванням заробітку (доходу) за період 1987-1992 років, згідно з довідкою про заробітну плату № 24 від 11.06.2024 року; - з нарахуванням та виплатою підвищення до пенсії за затримку строків призначення пенсії, у розмірі 296.00% за 311 місяців затримки; з нарахуванням та виплатою доплати за понаднормовий стаж; - з нарахуванням та виплатою підвищення до пенсії як дитині війни; - з проведенням щорічної індексації пенсії, починаючи з 16.01.2025 року; - з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходів за затримку виплати пенсії за період з 16.01.2025 року по день фактичної виплати заборгованості.

Позовна заява обґрунтована тим, що заявник має право на пенсію за віком, як особа, яка досягла пенсійного віку 60 років, за наявності страхового стажу не менше 15 років на 31 грудня 2017 року. За вказаними підставами підписана позивачем заява про призначення пенсії за віком з 16.01.2025, за формою дод. 1 до "Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV" від 25.11.2005 № 22-1 (далі: "Порядок № 22-1") із супровідним листом, подано 16.01.2025 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі: "відповідач") через особистий кабінет представника позивача за дорученням на Веб-порталі ПФУ за № Веб-04001-Ф-з-25-010049, та засвідчено кваліфікованим електронним підписом представника.

Рішення відповідача від 09.07.2026 року №047150033904 про призначення пенсії за віком суперечать нормам чинного пенсійного законодавства, обставинам, встановленим у справі №160/35472/25, порушує конституційне право позивача на соціальне забезпечення в старості, тому, має бути визнано протиправним і скасовано, оскільки не відповідачем не враховано наявність у позивача права на отримання на загальних підставах пенсії за віком, з усіма складовими пенсійних виплат, при проживанні за кордоном, з урахуванням страхового стажу для призначення пенсії 38 років 7 місяців 2 дні, довідки про заробітну плату № 24-6-01 від 11.06.2024 за період роботи 1987-1992 роки та інших документів і даних.

Позивач вважає, бездіяльність відповідача порушує конституційне право позивача на соціальне забезпечення в старості тому позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою від 04 вересня 2026 року суд залишив позовну заяву без руху та встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

07 вересня 2026 року позивач подав до суду заяву про усунення недоліків вказаних в ухвалі від 04 вересня 2026 року.

Ухвалою від 14 вересня 2026 року суд відкрив провадження у адміністративній справі № 160/27083/26 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Копія ухвали від 14 вересня 2026 року отримана представником відповідача, проте станом на день прийняття рішення відповідач правом на надання відзиву не скористався.

В силу ч. 4 ст. 124, ч. 8 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

Відповідач, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, не надіслав до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не повідомив про поважність причин ненадання відзиву.

Відповідно до ч. 6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд виходить з такого.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 06.02.1996р. постійно мешкає в Ізраїлі, в Україні мешкав - АДРЕСА_2 .

16.01.2025р. позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком з 16.01.2025 року з виплатою на відкритий заявником банківський рахунок.

Листом від 30.01.2025р. за № 5407-2171/Р-01/8-0400/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивача було повідомлено що для вирішення питання призначення пенсії заявник може звернутися до відділу обслуговування громадян особисто або надати відповідну заяву через вебпортал.

Відповідач розглянув звернення позивача про призначення пенсії на підставі Закону України "Про звернення громадян" та прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії або рішення про призначення пенсії.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 у справі №160/6808/25 відповідач зобов`язаний повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 16.01.2025, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні, та прийняти відповідне рішення.

Рішення набрало законної сили 30.09.2025.

На виконання рішення суду від 08.04.2025 у справі №160/6808/25 відповідач повторно розглянув заяву позивача про призначення пенсії та прийняв рішення, яким відмовив у призначенні пенсії за віком, "у зв`язку з наданням неповного пакету документів".

В обґрунтування рішення про відмову у призначенні пенсії відповідач вказав:

- страховий стаж станом на 16.01.2025 становить 19 років 7 місяців 22 дні;

- не взято до розгляду копії трудової книжки від 07.08.1962, довідки № 24- 7/02 від 23.07.2024, довідки №24-6/01 від 11.06.2024, як подані не в оригіналах;

- ненадання даних про місце проживання / реєстрацію заявника в Україні;

- ненадання паспорта громадянина України.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 у справі № 160/35472/25 (ЄДРСР №134388251), що набрало законної сили 30.04.2026, встановлено наявність у позивача необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком, факт надання відповідачу із заявою про призначення пенсії всіх необхідних документів і даних, у тому числі, по заробітній платі, для призначення та обчислення пенсії. Рішення відповідача від 04.12.2025 року № 047150033904 скасовано, відповідач зобов`язаний повторно розглянути заяву позивача від 16.01.2025 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні, та прийняти відповідне рішення.

На виконання зазначеного судового рішення відповідач прийняв рішення від 09.07.2026 року № 047150033904 про призначення позивачу пенсії за віком з 16.01.2025 року, що підтверджується протоколом / розпорядженням про перерахунок пенсії від 07.07.2026.

Проте, на думку представника позивача, рішення відповідача від 09.07.2026 року №047150033904 про призначення пенсії за віком суперечать нормам чинного пенсійного законодавства, обставинам, встановленим порушує конституційне право позивача на соціальне забезпечення в старості, оскільки пенсія призначена у заниженому розмірі , не врахування повного страхового стажу (38 років 7 місяців 2 дні), "обнулення" заробітку за довідкою про заробітну плату № 24-6- 01 від 11.06.2024 року за період роботи 1987-1992 роки, ненарахування підвищення до пенсії у розмірі 296.00% за пізніший вихід на пенсію, ненарахування доплати за понаднормовий стаж, непроведення індексації пенсії, починаючи з 16.01.2025 року, виплати компенсації втрати частини доходів, передбачено ст.46 Закону № 1058-IV.

Вказане вище стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Стаття 3 Конституції України, відповідно, гарантує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься в Рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, згідно якого «однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов`язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості».

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 1 Закону № 1058-ІV встановлено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону № 1058-ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 51 Закону № 1058-IV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Як зазначено в пункті 3.3. цього Рішення, оспорюваними нормами Закону № 1058-IV держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення.

Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні ЄСПЛ від 07 листопада 2013 року у справі «Пічкур проти України» (заява № 10441/06, пункти 41-43, 52) Суд акцентував увагу на тому, що: якщо в Договірній державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, обумовлені або не обумовлені попередньою сплатою внесків, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, для осіб, що відповідають вимогам такого законодавства; хоча Перший протокол не включає в себе право на отримання будь-яких видів виплат з соціального страхування, якщо держава вирішує створити механізм соціальних виплат, вона повинна зробити це у спосіб, що відповідає статті 14 […]; сторони провадження не оскаржували того, що якби заявник продовжив проживати на території України, він і надалі б отримував пенсію; із цього випливає, що інтереси заявника належать до сфери застосування статті 1 Першого протоколу та права на майно, яке вона гарантує; Судом встановлено, що Уряд не надав ніякого обґрунтування позбавлення заявника його пенсії лише через те, що він проживав за кордоном; ані рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року не вказує на те, що національні органи наводили відповідні причини для виправдання відмінності у ставленні, на яку заявник скаржився, ані Уряд під час провадження в Суді не навів жодних таких обґрунтувань.

У пункті 53 цього рішення також наголошено, що Суд неодноразово повторював, що Конвенція є живим інструментом, який повинен тлумачитися «з огляду на умови сьогодення» (див. рішення ЄСПЛ від 25 квітня 1978 року у справі «Тайрер проти Сполученого Королівства» (Tyrer v. the United Kingdom), пункт 31, Series A № 26), а підвищення мобільності населення, більш високі рівні міжнародного співробітництва та інтеграції, а також розвиток банківського обслуговування та інформаційних технологій більше не виправдовують здебільшого технічних обмежень щодо осіб, які отримують соціальні виплати, проживаючи за кордоном, що могли вважатися розумними на початку 1950-х років.

У рішенні ЄСПЛ від 20 січня 2012 року у справі «Рисовський проти України» Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (пункт 70 цього рішення).

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Закону № 1058-ІV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Щодо неврахування повного страхового стажу (38 років 7 місяців 2 дні) при призначенні пенсії, суд вказує, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 у справі № 160/35472/25 встановлено, що позивач має періоди трудової діяльності, які підтверджені документально, при цьому повний страховий стаж позивача становить 38 років 7 місяців 2 дні, а саме:

- період навчання з 01.09.1956 по 12.06.1962, 5 років 9 місяців 12 днів в Запорізькому машинобудівному інституті-диплом; період роботи з 07.08.1962 по 27.05.1963, 0 років 9 місяців 20 днів, в ТОВ «Науково-виробниче об`єднання» Ясинуватський машинобудівний завод»;

- період роботи з 24.06.1963 по 12.08.1981, 18 років 1 місяць 20 днів, у Проектноконструкторському технологічному інституті Запорізького раднаргоспу (ПКТІ ) записи 3-11 у трудовій книжці, довідка підприємства від 23.07.2024 № 24-7/02 про підтвердження трудового стажу;

- період роботи з 26.08.1981 по 05.07.1995, 13 років 10 місяців 10 днів у Запорізькому конструкторсько-технологічному інституті сільського господарства (КТІСМ) записи 12 - 18 у трудовій книжці, довідки підприємства від 08.07.2024 № 24-7/01, від 25.01.2010 №11/3 про підтвердження трудового стажу.

Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доводяться при розгляді інших справ.

З урахуванням вищенаведеного, надані позивачем із заявою про призначення пенсії від 16.01.2025 року документи достатньою мірою підтверджують періоди трудової діяльності, в тому числі, з 07.08.1962 по 27.05.1963 в ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «Ясинуватський машинобудівний завод» і з 26.08.1981 по 05.07.1995 - в Запорізькому конструкторсько-технологічному інституті сільськогосподарського машинобудування (КТІСМ).

Що стосується «обнулення» заробітку за довідкою про заробітну плату № 24-6- 01 від 11.06.2024 року за період роботи 1987-1992 роки, суд встановив таке.

Відповідно до ст. 40 Закону України № 1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9, 14, 15 і 16 статті 11 цього Закону та періоди страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з місяця запровадження карантину у 2020 році та шести календарних місяців після його завершення, періоди страхового стажу під час воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з місяця введення воєнного стану та протягом трьох календарних місяців після його припинення або скасування. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.

З матеріалі справи слідує, що в порушення ст. 40 Закону № 1058-IV відповідач проставив у розрахунку заробітку ("середньомісячний заробіток") значення «0.000», повністю проігнорувавши довідку від 11.06.2024 № 24-6-01 за період роботи 1987-1992 року, тому, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо ненарахування підвищення до пенсії у розмірі 296.00% за пізніший вихід на пенсію, суд вказує, що органи державної влади, зокрема Пенсійний фонд України, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Право на соціальний захист та обчислення пенсії має ґрунтуватися виключно на положеннях законодавства, чинного на день звернення особи із заявою.

Посилання представника позивача на розрахунки наведені у позовній заяві стосовно підвищення до пенсії у розмірі 296.00% не підтверджено жодною нормою чинного законодавства.

Оскільки жоден чинний закон України не містить норми про збільшення пенсії на 296.00%, задоволення такої вимоги судом означало б пряме порушення закону та перебирання судом на себе функцій законодавця.

Таким чином, в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Стосовно ненарахування доплати за понаднормовий стаж, суд вказує, що відповідно до статті 28 Закону України № 1058 мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.

За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.

Як встановлено вище, позивач має повний страховий стаж 38 років 7 місяців 2 дні, тому останній має право на відповідну доплату за понаднормовий стаж, яку відповідач протиправно не нарахував при призначенні пенсії, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно непроведення індексації пенсії, починаючи з 16.01.2025 року, суд встановив таке.

Відповідно до ст.42 закону України № 1058 для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Доказів проведення індексації пенсії позивача відповідач суду не надав, що є протиправною бездіяльністю відповідача та порушує конституційне право на належний рівень соціального захисту.

Що стосується вимоги позивача про визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 04.12.2025 року № 047150033904 про призначення пенсії позивачу з 16.01.2025 року , то суд вказує, що скасування рішення відповідача про призначення позивачу пенсії за віком з 16.01.2025 року, що підтверджується протоколом / розпорядженням про перерахунок пенсії від 07.07.2026 буде означає припинення її виплати, оскільки юридична підстава для їхнього нарахування зникає, і виплати припиняються.

Суд вважає, що належним захистом прав позивача буде визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не нарахування та невиплати належним виплат позивачу, що було предметом розгляду цієї справи.

Перерахунок та виплату пенсії за віком позивачу з урахуванням статусу «дитина війни» не підтверджена доказами та матеріалами справи, що унеможливлює задоволення позовних вимог в цій частині.

Вирішуючи питання компенсації втрати частини доходів, суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 49 Закону №1058-ІV передбачено поновлення виплати пенсії в порядку, передбаченому статтею 46 цього Закону.

Відповідно до статті 46 Закону №1058-ІV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Оскільки відповідач протиправно припинив виплату пенсії позивача, а у випадку поновлення виплати пенсії підлягає застосуванню стаття 46 Закону №1058-ІV, яка, зокрема передбачає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, суд зробив висновок про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів за затримку виплати пенсії за період з 16.01.2025 року по день фактичної виплати заборгованості.

Також суд звертає увагу, що з дня поновлення виплати пенсії (на підставі рішення суду позивач користується усіма правами на підвищення та перерахунок пенсії згідно із вимогами Закону України № 1058-IV, при цьому, будь-яких обмежень його прав, як пенсіонера, якому призначено виплату пенсії за рішенням суду, наведеним Законом не встановлено.

Слід наголосити, що виконання вимог закону, в тому числі, щодо проведення підвищення та перерахунку пенсій є обов`язком відповідача.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, суд робить висновок про обґрунтованість заявлених позовних вимог, у зв`язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

Стосовно сплати судового збору суд вважає вказати , що на підтвердження скрутного матеріального становища позивач через свого представника подав відомості з державного реєстру фізичних осіб-платників податків про відсутність доходів за період січень 2023 липень 2026 року, що, на думку суду, є достатнім доказом на підтвердження підстав для звільнення від сплати суднового збору.

Суд зазначає, що за приписами ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Враховуючи наведене вище та оцінюючи надані позивачем письмові докази, суд робить висновок про те, що є достатні правові підстави для відстрочення позивачу сплати судового збору у розмірі 2522,40 грн за подання до адміністративного суду позову майнового характеру до ухвалення судового рішення у справі, з урахуванням вимог ст. 8 Закону України «Про судовий збір» та ст. 133 КАС України.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає за необхідне стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.26 ЄДРПОУ 21910427) на користь Державного бюджету України судовий збір за подання до адміністративного суду вказаного позову у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст. 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.26 ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати позивачу пенсії за віком, починаючи з 16.01.2025: без урахування повного страхового стажу 38 років 7 місяців 2 дні, встановленого рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 у справі № 160/6808/25; без урахування даних про заробітну плату (дохід) за період роботи з 1987 року по 1992 рік, згідно з довідкою про заробітну плату № 24 від 11.06.2024 року, встановленою рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 у справі №160/6808/25.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо ненарахування та невиплати позивачу пенсії за віком, починаючи з 16.01.2025, з урахуванням: доплати за понаднормовий стаж, відповідно до статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; індексації пенсії, відповідно до статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 16.01.2025 року; компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», за період з 16.01.2025 року по день фактичної виплати заборгованості.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 16.01.2025 перерахунок та виплату пенсії за віком позивачу, з урахуванням раніше виплачених сум, як непрацюючому пенсіонеру на визначений позивачем банківський рахунок, виходячи з таких даних: з урахуванням повного страхового стажу 38 років 7 місяців 2 дні; з урахуванням заробітку (доходу) за період 1987-1992 років, згідно з довідкою про заробітну плату № 24 від 11.06.2024 року; з нарахуванням та виплатою доплати за понаднормовий стаж; з проведенням щорічної індексації пенсії, починаючи з 16.01.2025 року; з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини доходів за затримку виплати пенсії за період з 16.01.2025 року по день фактичної виплати заборгованості.

У задоволенні решти вимог позивача відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 49123, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук