Рішення № 140614176, 15.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 рокуСправа № 160/6961/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду за допомогою підсистеми "Електронний суд" надійшов позов Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) кошти за вчинення майнової шкоди у сумі 49289,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що комісією НОМЕР_2 прикордонного загону, на підставі наказу НОМЕР_2 прикордонного загону від 30.10.2025 № 5967-АГ «Про призначення службового розслідування», проведено службове розслідування по факту втрати майна номенклатури речової, житлово-експлуатаційної служби та відділу радіаційного, хімічного, біологічного захисту та екологічної безпеки військовослужбовцями НОМЕР_2 прикордонного загону № 06.1.4/1818/25-Вн від 03.12.2025. Наказом НОМЕР_2 прикордонного загону № 6673-АГ від 06.12.2025 у зв`язку із порушенням вимог статей 11, 16, розділу 1 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, що виразилося в неповерненні солдатом ОСОБА_2 ввіреного йому майна та призвело до завдання матеріальної шкоди в особі НОМЕР_2 прикордонного загону та у відповідності до пункту 1 частини першої статті 6, Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» солдата ОСОБА_3 притягнуто до повної матеріальної відповідальності на загальну суму шкоди заподіяної державі в розмірі 49289,00 грн. На підставі вище викладеного, 07.01.2026 військова частина НОМЕР_1 направила лист до відповідача про необхідність добровільного відшкодування матеріальної шкоди завданої державі. Станом на момент подання позову відповідь від відповідача на адресу військової частини НОМЕР_1 не надходила. Станом на момент подання позову місцезнаходження відповідача невідоме, до військової частини НОМЕР_1 останній не повернувся.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

Ухвалу суду від 07.04.2026 року направлено на адресу відповідача, проте конверт повернувся до суду без вручення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2026 року продовжено строк розгляду справи на 90 днів.

Відповідач своїм правом не скористався та відзиву до суду не подав.

Частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.

Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 22.12.2024 № 1476-ОС «Про особовий склад» солдата ОСОБА_3 (П-104160) призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_2 з 20.12.2024 та зараховано у списки особового складу на всі види забезпечення та призначено на посаду інспектора прикордонної служби 3 категорії (дизеліста) відділення тилового забезпечення прикордонної комендатури швидкого реагування розвідувально-ударних безпілотних авіаційних комплексів.

Відповідно наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 03.02.2025 №135-ОС «Про особовий склад», призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, інспектора прикордонної служби 3 категорії (дизеліста) відділення тилового забезпечення прикордонної комендатури швидкого реагування розвідувально- ІНФОРМАЦІЯ_3 (П-104160) з 02.02.2025 знято зі всіх видів забезпечення.

Згідно наказу ВЧ НОМЕР_1 №752-АГ від 15.02.2025 "Про результати службового розслідування" ... за результатом проведеного службового розслідування, факт самовільного залишення військової частини техніком (оператором) другої групи ударних безпілотних авіаційних комплексів другого відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів прикордонної застави ударних безпілотних авіаційних комплексів другого відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування розвідувально-ударних безпілотних авіаційних комплексів солдатом ОСОБА_4 ПРАВНИКОМ та інспектором прикордонної служби 3 категорії (дизелістом) відділення тилового забезпечення прикордонної комендатури швидкого реагування розвідувально-ударних безпілотних авіаційних комплексів солдатом ІНФОРМАЦІЯ_4 та нез`явлення до місця проходження служби тривалістю понад 10 діб, підтвердився. В діях солдата ОСОБА_4 ПРАВНИКА та солдата Дениса ШЕЛЕСТА вбачаються ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України.

28.10.2025 року заступником начальника загону з морально-психологічного забезпечення подано рапорт, яким доповіщено, що на підставі рапорту головного бухгалтера - начальника фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби) від 07.10.2025 09/79930/25-Вн проведено аналіз військового майна закріпленого за військовослужбовцями, які самовільно залишили військову частину, військовослужбовцями які перебувають у полоні, безвісти відсутніми та загиблими. За результатами проведеної роботи повідомляю, що відповідно до донесень прикордонних комендатур швидкого реагування та відокремлених підрозділів прикордонного загону більшість військового майна перебуває у місцях дислокації підрозділів у яких військовослужбовці проходили військову службу. Також частина військового майна відсутня. З метою упорядкування облікових даних служб прошу Вас дати вказівку начальникам служб для проведення наступних заходів, а саме: 1. Призначення службового розслідування з метою з`ясування причин та обставин відсутності військового майна з наступних військовослужбовців: - ОСОБА_5 - майно речової служби.

Наказом ВЧ НОМЕР_1 №5967-АГ від 30.10.2025 "Про призначення службового розслідування", на підставі рапорту від 28.10.2025 наказано призначити службове розслідування з метою встановлення обставин нестачі майна номенклатури відділу тилового забезпечення.

27.11.2025 року в.о. коменданта прикордонної комендатури швидкого реагування розвідувально-ударних безпілотних авіаційних комплексів подано рапорт, в якому зазначено, що відповідно до розпорядження №06.1.4/97907/25-Вн від 24.11.2025 «Про надання інформації» та з метою упорядкування облікових даних і правильності проведення службового розслідування призначеного наказом НОМЕР_2 прикордонного загону від 30.10.2025 №5967-АГ «Про призначення службового розслідування», майно військовослужбовців ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , які самовільно залишили військову частину відсутнє, місце знаходження невідоме. Дані військовослужбовці не прибували на ділянку ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » для проходження подальшої служби в складі прикордонної комендатури швидкого реагування розвідувально-ударних безпілотних авіаційних комплексів.

Згідно Витягу із наказу НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 06.12.2025 №6673-АГ "Про результати службового розслідування", комісією прикордонного загону у складі: голови комісії начальника речової служби відділу тилового забезпечення капітана ОСОБА_7 та членів комісії: начальника житлово-експлуатаційної служби відділу тилового забезпечення капітана Марка СТАДНИЦЬКОГО, на підставі наказу НОМЕР_2 прикордонного загону від 30.10.2025 № 5967-АГ «Про призначення службового розслідування», з метою встановлення детальних обставин події та її наслідків, проведено службове розслідування.

За результатами проведеного службового розслідування факт нестачі майна військовослужбовців НОМЕР_2 прикордонного загону встановлено. Таким чином, державі було завдано матеріальну шкоду на загальну суму 3 917 183,57 (три мільйона дев`ятсот сімнадцять тисяч сто вісімдесят три гривні 57 копійок). З метою підготовки документів для списання, обліку фактів втрати (знищення) майна прийняття правового рішення, наказано:

Висновок службового розслідування затвердити.

У зв`язку із порушенням вимог статей 11, 16 розділу 1 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, що виразилося в неповерненні солдатом ОСОБА_2 віреного йому майна та призвело до завдання матеріальної шкоди в особі прикордонного загону та у відповідності до пункту 1 частини першої статті 6. Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду завдану державі» солдата ОСОБА_3 притягнути до повної матеріальної відповідальності на загальну суму шкоди заподіяної державі в розмірі 49289,00 грн. (сорок дев`ять тисяч двісті вісімдесят дев`ять гривень 00 копійок).

Згідно Витягу з Висновку службового розслідування по факту втрати майна номенклатури речової, житлово-експлуатаційної служби та відділу радіаційного, хімічного, біологічного захисту та екологічної безпеки військовослужбовцями НОМЕР_2 прикордонного загону №06.1.4/1818/25-Вн від 03.12.2025:

"02.02.2025 виявлено відсутність в інспектора прикордонної служби 3 категорії (дизеліста) відділення тилового забезпечення прикордонної комендатури швидкого реагування розвідувально-ударних безпілотних авіаційних комплексів солдата ІНФОРМАЦІЯ_6 (П-104160).

13.02.2025 начальником НОМЕР_2 прикордонного загону затверджено висновок службового розслідування № 04.3/169/25-Вн, що було проведене на підставі наказу НОМЕР_2 прикордонного загону від 03.02.2025 № 541-АГ «Про призначення службового розслідування» за фактом самовільного залишення тимчасового місця дислокації управління НОМЕР_2 прикордонного загону солдатом ОСОБА_8 .

За результатом проведеного службового розслідування, факт самовільного залишення військової частини інспектором прикордонної служби 3 категорії (дизелістом) відділення тилового забезпечення прикордонної комендатури швидкого реагування розвідувально-ударних безпілотних авіаційних комплексів солдатом ІНФОРМАЦІЯ_4 та нез`явлення до місця проходження служби тривалістю понад 10 діб, підтвердився.

В діях солдата ОСОБА_9 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України, за даним фактом проінформовано компетентні органи для прийняття правового рішення.

Відповідно наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 03.02.2025 № 135-ОС «Про особовий склад», призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, інспектора прикордонної служби 3 категорії (дизеліста) відділення тилового забезпечення прикордонної комендатури швидкого реагування розвідувально- ІНФОРМАЦІЯ_3 (П-104160)

02.02.2025 знято зі всіх видів забезпечення. Відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 13.02.2025 № 170-ОС «Про особовий склад», солдата ОСОБА_3 (П-104160), призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, звільнивши з посади інспектора прикордонної служби 3 категорії (дизеліста) відділення тилового забезпечення прикордонної комендатури швидкого реагування розвідувально-ударних безпілотних авіаційних комплексів, обліковано як такого, що самовільно залишив місце проходження військової служби, з 02 лютого 2025 року (додаток 49).

Майно видано з речового складу відповідно до акту внутрішнього переміщення основних засобів №25-1104 від 19.02.2025. №25-1072 від 19.02.2025 (додаток 50).

Встановлено відсутність військового майна отриманого зі складу прикордонного загону особисто військовослужбовцем, а саме: ОСОБА_10 для магазину АК, Килим польовий ізоляційний, Мішок спальний (технічний опис від 28.11.2018 інв. №258), ОСОБА_11 балістичний Mich 2000 (9669.00), Бронежилет модульний (тип 2, рівень П, вид 5, комплектність 1-8) « ІНФОРМАЦІЯ_7 ».

В діях солдата ОСОБА_12 вбачаються ознаки кримінального правопорушення. відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 410 Кримінального кодексу України.

Судом досліджені акти внутрішнього переміщення основних засобів, довідка-розрахунок №25-93 від 30.10.2025р., довідка-розрахунок №101-25 від 19.11.2025, довідка-розрахунок №102-25 від 20.11.2025, довідка-розрахунок №200 від 20.11.2025, довідка-розрахунок №198 від 20.11.2025,

Позивачем направлено на адресу відповідача повідомлення про необхідність добровільного відшкодування матеріальної шкоди, завданої державі.

Станом на момент подання позову відповіді від військовослужбовця на адресу військової частини НОМЕР_1 не надходила. Станом на момент подання позовної заяви майнову шкоду відповідач у добровільному порядку не відшкодував.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно вимог статті 17 Закону України «Про оборону України» визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Згідно з частиною дев`ятою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовці це особи, які проходять військову службу.

Статтею 2 Закону № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється:

громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом;

іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно- правовими актами.

Статтею 3 Статуту внутрішньої служби України Збройних Сил України визначено, що військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов`язаній із захистом України.

Згідно вимог пункту 4 частини першої статті 24 Закону № 2232-XII початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Згідно вимог частини другої статті 24 Закону № 2232-XII визначено, що військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.

Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини, поданих відповідно до частини п`ятої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та/або заяви, повідомлення начальника відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про вчинене кримінальне правопорушення. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).

Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.

Порядок та умови призупинення та продовження військової служби визначаються положеннями про проходження військової служби.

Відповідно до Закону України «Про Державну прикордонну службу України», Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення і має таку загальну структуру:

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону;

територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону;

Морська охорона, яка складається із загонів морської охорони;

органи охорони державного кордону - прикордонні загони, окремі контрольно- пропускні пункти, авіаційні частини;

розвідувальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 (далі - Положення № 1115/2009) визначається порядок проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період.

Відповідно до пунктів 48-1 - 48-7 Положення № 1115/2009 визначено, що:

для військовослужбовців, які самовільно залишили органи Держприкордонслужби або місця служби, дезертирували із Держприкордонслужби або добровільно здалися в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;

військова служба для військовослужбовців призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяв, повідомлень начальників органів Держприкордонслужби про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України;

військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються, про що видається наказ начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходив службу;

військовослужбовці, військову службу яких призупинено, не входять до загальної чисельності Держприкордонслужби;

військовослужбовці, військову службу яких призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту "г" частини другої, пункту "г" частини третьої, підпункту "д" пункту 1, підпункту "в" пункту 2 частини четвертої, підпункту "е" пункту 1, підпункту "е" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини п`ятої та підпункту "е" пункту 1, підпункту "д" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні;

звільнення військовослужбовців, військову службу яких призупинено, з військової служби здійснюється в установленому порядку посадовими особами, зазначеними у пункті 270 цього Положення;

для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1,2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

Інструкцією з організації обліку особового складу Державної прикордонної служби України, затверджену наказом Міністерства внутрішніх справ від 06.06.2017 № 468, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 16.08.2017 за № 1011/30879 (далі - Інструкція № 468), визначено організацію й порядок обліку військовослужбовців і працівників Державної прикордонної служби України в Адміністрації Державної прикордонної служби України, регіональних управліннях, загонах морської охорони, прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах, навчальних закладах, науково-дослідній установі, органах забезпечення, підрозділах спеціального призначення, підрозділах, на кораблях та катерах морської охорони органів Держприкордонслужби в мирний час і в особливий період та порядок видання, обліку, зберігання, розсилки наказів по особовому складу і облікованих документів.

Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої Інструкція № 468 визначено, що особи, які самовільно залишили органи Держприкордонслужби або місце служби, і тих, що не з`явилися в строк без поважних причин на службу при призначенні, переміщенні, з відрядження, відпустки, навчання або закладів охорони здоров`я тривалістю понад три доби, - тільки після з`ясування причин залишення ними (неповернення) органу Держприкордонслужби та внесення в єдиний реєстр досудових розслідувань, але не раніше ніж через три місяці після закінчення встановленого строку відрядження, відпустки, лікування, навчання або самовільного залишення органу Держприкордонслужби. Протягом цього часу вони вважаються тимчасово відсутніми і обліковуються в кадрових підрозділах у книзі обліку тимчасово відсутнього й тимчасово прибулого до органу Держприкордонслужби особового складу в окремому розділі.

Військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини, у триденний строк з моменту залишення частини знімаються зі всіх видів забезпечення.

Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 , не з`явився для подальшого проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 , станом на момент подання позовної заяви відомості про місце знаходження військовослужбовця відсутні.

Відповідно до вимог статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Статтею 9-1 Закону №2011-XII передбачено продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців. Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16.05.2024 № 310, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 травня 2024 р. за № 797/42142, затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення в Державній прикордонній службі України в мирний час та особливий період (далі- Інструкція № 310) та Норми забезпечення речовим майном військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період (далі Норми).

Інструкція № 310 визначає організацію речового забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України (далі Держприкордонслужба), які проходять військову службу за контрактом, кадрову військову службу, строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки, а також закладів фахової передвищої військової освіти (далі - курсанти), військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом із числа резервістів в особливий період (далі військовослужбовці) в Адміністрації Держприкордонслужби, розвідувальному органі Адміністрації Держприкордонслужби, регіональних управліннях, загонах морської охорони, прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах, закладах освіти, науково-дослідних установах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення (далі - органи Держприкордонслужби), резервістів, військовозобов`язаних, призваних на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори, а також ліцеїстів та працівників Держприкордонслужби в мирний час та особливий період.

Відповідно до п. 2 Інструкції № 310 у цій Інструкції терміни вживаються в таких значеннях:

інвентарне майно - речове майно, яке закріплюється за органом Держприкордонслужби та використовується його особовим складом за потреби в мирний час та особливий період;

майно особистого користування - предмети обмундирування, взуття, білизни та спорядження, що видаються в постійне індивідуальне користування;

норми забезпечення речовим майном - перелік предметів, що видаються в мирний час та особливий період з розрахунку на одного військовослужбовця, військовозобов`язаного, призваного на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори, курсанта, ліцеїста або працівника, одиницю техніки, підрозділ, спальне місце (місце відпочинку) в органі Держприкордонслужби, а також штатне ліжко (місце) в закладі охорони здоров`я, з визначенням їх кількості та строку носіння (експлуатації);

норми утримання речового майна - кількість предметів речового майна, зазначених у нормах забезпечення речовим майном, що повинні бути наявні в органі Держприкордонслужби залежно від кількості військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, призваних на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори, ліцеїстів, працівників, а також спальних місць (місць відпочинку) або штатних ліжок (місць);

речове майно - предмети військової форми одягу, взуття, білизни, постільних речей, спорядження, індивідуальних засобів захисту, спеціального, концертного та постового одягу, нагрудні знаки і знаки розрізнення, санітарно-господарське, культурно-просвітницьке та спортивне майно, верхолазне спорядження, спеціальне спорядження для службових собак, технічні засоби, що належать до номенклатури речової служби, та запасні частини до них, інструмент та матеріали для пошиття, ремонту та хімічного чищення речового майна, намети, брезенти, декоративні тканини і килимові вироби, музичні інструменти для штатних військових оркестрів, прапори, папір, канцтовари, бланки та книги обліку і звітності, мило та мийні засоби;

п. 3 Інструкції № 310 передбачено, що речове забезпечення здійснюється відповідно до цієї Інструкції та включає: забезпечення речовим майном; створення та утримання запасів речового майна; лазне-пральне та побутове обслуговування; ремонт речового майна; ведення управлінського обліку і подання звітності речової служби; планування речового забезпечення та контроль за його використанням.

Відповідно до п. 1 розділу 4 глави ІІІ військовослужбовці за призовом осіб офіцерського складу, строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та військової служби за призовом із числа резервістів в особливий період, що переводяться з одного органу Держприкордонслужби до іншого, забезпечуються на день переведення всіма належними предметами речового майна особистого користування відповідно до норм забезпечення речовим майном, а також рушником та сумкою транспортною індивідуальною чи мішком речовим. Інше інвентарне майно здається на речовий склад органу Держприкордонслужби.

Згідно п. 8 розлізлу 1 глави ІІІ Інструкції № 310 у разі втрати речового майна або набуття ним непридатного стану з вини військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста, призваного на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори, ліцеїста чи працівника йому видається майно, що раніше було в користуванні. Вартість втраченого майна або майна, яке набуло непридатного стану, відшкодовується відповідно до вимог законодавства України.

Відповідно до п. 1 глави IV Інструкції № 310 до інвентарного майна належать предмети одягу, взуття та спорядження, визначені в нормах забезпечення речовим майном, постільні речі, спеціальний, концертний та постовий одяг, санітарно господарське, культурно-просвітницьке та спортивне майно, верхолазне спорядження, спеціальне спорядження службових собак, технічні засоби речової служби, обладнання та інструменти об`єктів речової служби, намети, брезенти, декоративні тканини і килимові вироби, музичні інструменти для штатних військових оркестрів, прапори.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не прибув до військової частини НОМЕР_1 , перебуває без поважних причин поза її межами та не повернув ввірене йому військове майно на загальну вартість 49289,00 грн.

Відповідно до статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV, кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Згідно із статтею 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Статтею 27 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, встановлено, що військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Відповідно до частини першої статті 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.

У статті 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, передбачено, зокрема, що сержант зобов`язаний: бути хоробрим та ініціативним, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців; своєчасно доповідати командирові відділення про захворювання, надзвичайні події та факти порушення військової дисципліни, випадки втрати чи несправності озброєння, техніки та інших матеріальних засобів.

Згідно із частиною третьою статті 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".

Відповідно до ст.ст.131, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці зобов`язані постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби в службовий час і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» визначено підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», інше майно - нерухоме та рухоме державне майно (крім військового майна, закріпленого за військовою частиною, установою, організацією, закладом), майно, залучене під час мобілізації, а також грошові кошти.

Підпунктом 5 частини першої статті 1 Закону Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» визначено, що пряма дійсна шкода це збитки завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків.

Таким чином, незаконне отримання іншого майна є прямою дійною шкодою завданою військовій частині.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» особа несе матеріальне відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: 4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення.

Статтею 10 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.

Водночас Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» прямо не врегульовано порядок відшкодування шкоди у випадку, коли військовослужбовець зарахований у розпорядження командира та знятий з усіх видів забезпечення у зв`язку з самовільним залишенням/перебуванням за межами військової частини.

Фактично відповідач залишається у списках особового складу військової частини НОМЕР_1 , однак на момент звернення з позовом він не виконує покладених на нього обов`язків військової служби та не отримує грошового забезпечення, з якого можна було б здійснити утримання. Це створює ситуацію правової прогалини, адже на практиці військова частина позбавлена можливості застосувати передбачений законом внутрішній порядок стягнення. Водночас інтереси держави як власника бюджетних коштів потребують належного та ефективного захисту.

У зв`язку з цим позивач вважає за необхідне застосувати механізм аналогії закону, закріплений у ч. 6 ст. 7 КАС України, який передбачає, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування. У даному випадку найбільш близьким за своєю суттю є положення ст. 12 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».

Статтею 12 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» визначено, що у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Застосування зазначеної норми за аналогією є обґрунтованим, оскільки відповідач перебуває у схожому правовому становищі: він фактично не виконує військову службу, добровільно кошти не відшкодовує, а отже військова частина змушена звертатися до суду як єдиного органу, уповноваженого вирішити спір та забезпечити захист інтересів держави. Такий підхід відповідає не лише вимогам законодавства, а й основоположним принципам правової визначеності, справедливості та недопустимості безпідставного збагачення за рахунок бюджетних коштів.

Позивач зазначає, що питання відшкодування завданої матеріальної шкоди не врегульовані нормами спеціального законодавства. У той же час такі питання врегульовані Цивільним кодексом України.

Згідно з приписами ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом цієї норми матеріального права зобов`язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; здійснення набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.

Водночас стаття 1215 Цивільного кодексу України встановлює випадки, коли отримане набувачем від іншої особи майно, яке зовні могло б бути розцінене як безпідставно набуте, насправді не є таким.

Відповідно до вказаної норми закону не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №753/15556/15-ц вказала, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати.

Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц виклав, що під час застосування правил статті 1215 ЦК України як винятку із статті 1212 ЦК України суди зобов`язані встановлювати наявність не двох, а трьох критеріїв для відмови у поверненні безпідставно набутого майна: добровільність дій боржника, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів.

Таким чином, Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти за умови наявності одночасно таких умов, як здійснення виплати добровільно, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі якщо відсутня одна із наведених умов, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, то грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику.

У спірних правовідносинах, висновком службового розслідування встановлений факт не з`явлення відповідача до військової частини НОМЕР_1 .

Суд вважає, що відповідач діяв недобросовісно, оскільки не повернув ввірене йому військове майно на загальну суму 49289,00 грн.

Оскільки, відповідач не повернув ввірене йому майно, а отже після залишення військової частини незаконно привласнив та розпоряджається цим військовим майном, тому у відповідача виник обов`язок щодо відшкодування позивачу завданої матеріальної шкоди.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) про стягнення коштів,- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) кошти за вчинення майнової шкоди у сумі 49289,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Турлакова