Рішення № 140614140, 14.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 рокуСправа № 160/18477/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В.розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-3: військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, скасування постанови та рішення,-

ВСТАНОВИВ:

30.06.2026 року (26.06.2026 року направлено засобами поштового зв`язку) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача-1: Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-3: військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач з урахуванням уточненої позовної заяви на виконання вимог ухвали суду від 02.07.2026 року просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо відсутності відповіді на рапорт від 07.04.2026 року;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо відсутності відповіді на заяву від 07.04.2026 року;

- визнати протиправним та скасувати постанову Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) №2026-0310-1257-5959-7 від 10.03.2026 року щодо встановленого рівня придатності до військової служби гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , військовослужбовця військової частини в/ч НОМЕР_1 - як придатний до в/с;

- зобов`язати Військово-лікарську комісію ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) - провести переогляд (або направити на переогляд) для військово-лікарського експертного обстеження стану здоров`я гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , військовослужбовця військової частини в/ч НОМЕР_1 з метою визначення ступеня його придатності до військової служби з урахуванням результатів проведеної судової експертизи та рішення суду;

- визнати незаконним і скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про мобілізацію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 у зв`язку порушенням вимог ЗУ Про військовий обов`язок і військову службу, ЗУ Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, постанови КМ України № 560 Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період від 16.05.2024 року, Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке затверджене наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року № 402.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що під час здійснення щодо позивача процедур, пов`язаних із військовим обліком, проходженням військово-лікарської комісії та подальшою мобілізацією, були допущені істотні порушення вимог чинного законодавства України, які мають системний характер та вплинули на законність прийнятих рішень. Зокрема, 10.03.2026 року Військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) було складено висновок №2026-0310-1257-5959-7, яким позивача, ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнано придатним до військової служби. При цьому вказаний висновок було прийнято без належного та повного медичного обстеження, без дослідження всієї медичної документації позивача, яка фактично перебувала за місцем його обліку у м. Дніпро, а також без урахування наявних хронічних захворювань та скарг на стан здоров`я, що прямо суперечить вимогам пунктів 2.1, 2.6, 6.8-6.12 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 року. Позивач зазначає, що фактичне направлення на проходження ВЛК відбулося в умовах, які виключали можливість добровільного та належного медичного обстеження, оскільки 09.03.2026 року близько 23:00 год. його було фактично примусово доставлено до підрозділу територіального центру комплектування, після чого 10.03.2026 року у ранковий час його було направлено на проходження медичної комісії, яка тривала орієнтовно до 30 хвилин, що є несумісним із вимогами повного клінічного обстеження, передбаченого Положенням №402. Крім того, позивач наголошує, що 26.03.2026 року постановою Подільського міськрайонного суду м. Одеси у справі №505/771/26 було встановлено факт адміністративного затримання позивача у зв`язку з інкримінованим порушенням за ст. 204-1 КУпАП, із накладенням штрафу у розмірі 8500 грн., який позивачем сплачено у повному обсязі. Разом із тим, після завершення адміністративної процедури позивача не було звільнено, а натомість передано представникам ТЦК, що відбулося 09.03.2026 року після 23:00 години, без складання належних процесуальних документів та без роз`яснення правових підстав подальшого утримання. Вказані обставини свідчать про порушення вимог статей 19, 29, 55 Конституції України, оскільки позивача було фактично позбавлено свободи пересування та можливості реалізації права на правничу допомогу, гарантованого статтею 59 Конституції України, а також про недотримання встановленого Законом України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію та Законом України Про військовий обов`язок і військову службу порядку виклику, обліку та проходження медичного огляду військовозобов`язаних. До того ж, позивач 07.04.2026 року звернувся з письмовими рапортами та заявами до військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) та до ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), у яких просив надати роз`яснення щодо підстав його мобілізації, а також ініціювати перевірку обставин проходження ВЛК та стану його придатності до військової служби. Станом на момент подання позову жодної відповіді на зазначені звернення, які були направлені у встановленому законом порядку, позивачем отримано не було, що свідчить про протиправну бездіяльність суб`єктів владних повноважень та порушення вимог Закону України Про звернення громадян, зокрема статей 15-20 цього Закону. Таким чином, сукупність наведених обставин, а саме: проведення ВЛК 10.03.2026 року №2026-0310-1257-5959-7 з істотними порушеннями процедури; відсутність належного медичного обстеження та врахування стану здоров`я позивача; фактичне примусове доставлення позивача 09.03.2026 року без належного процесуального оформлення; відсутність реагування на звернення від 07.04.2026 року; порушення конституційних гарантій, передбачених статтями 19, 29, 55 та 59 Конституції України, свідчить про незаконність як дій відповідачів, так і прийнятого індивідуального акта, що є предметом оскарження у даній адміністративній справі.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена вище справа розподілена та передана судді Пруднику С.В.

Одночасно із поданою до суду позовною заявою ОСОБА_1 до суду подано заяву про забезпечення позову, за наслідками розгляду якої ухвалою суду від 02.07.2026 року повернуто без розгляду.

02.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду означену позовну заяву було залишено без руху та надано було позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 2662,40 грн.; уточненої позовної заяви із її копіями для вручення відповідачам, у відповідності до вимог ст. 160 КАС України з максимально чітко і зрозуміло сформованими позовними вимогами виходячи із приписів ст. 5 КАС України із зазначенням повного та вірного найменування відповідачів; із викладенням змісту позовних вимог і викладу обставин, якими обґрунтовує свої вимоги, викладенням обставин, якими обґрунтовує свої вимоги; зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини; поданням до суду рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про мобілізацію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 у зв`язку порушенням вимог ЗУ Про військовий обов`язок і військову службу, ЗУ Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, постанови КМ України № 560 Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період від 16.05.2024 року, Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке затверджене наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року № 402 та для вручення іншим учасникам справи.

07.07.2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій позивач зазначає, що на виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.07.2026 року про залишення позовної заяви без руху ним усунуто визначені судом недоліки. Позивач вказує, що разом із позовною заявою ним було подано клопотання про витребування доказів, а саме рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо його мобілізації, оскільки вказаний документ у позасудовому порядку ним отримати не вдалося. За твердженням позивача, незважаючи на звернення до відповідного органу із заявою про надання копії рішення мобілізаційної комісії, зазначений документ йому надано не було, у зв`язку з чим він позбавлений можливості самостійно подати його до суду. Також позивач зазначає, що на виконання вимог ухвали суду ним сплачено судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 2662,40 грн., що підтверджується відповідною квитанцією, а також подано уточнену позовну заяву із копіями для інших учасників справи. У зв`язку з усуненням недоліків позовної заяви позивач просить суд долучити до матеріалів справи квитанцію про сплату судового збору, прийняти уточнену позовну заяву з додатками, визнати недоліки усунутими та розпочати розгляд справи за його позовом.

Отже, в установлений Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.07.2026 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.

13.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення та проведення судово-медичної експертизи відмовлено повністю. У задоволенні клопотань №1, №3 та №5 ОСОБА_1 про витребування доказів відмовлено повністю. Клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів, яке заявлене у позові та клопотання №2, №4 про витребування доказів задоволено. Витребувано у 1) Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , 2) ІНФОРМАЦІЯ_1 та у 3) військової частини НОМЕР_1 : докази надання відповіді військової частини НОМЕР_1 на рапорт від 07.04.2026 року; докази надання відповіді ІНФОРМАЦІЯ_1 на заяву від 07.04.2026 року; засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копії: документів щодо стану здоров`я (медична книжка, медична характеристика тощо) на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , військовослужбовця військової частини в/ч НОМЕР_1 , які зберігаються в (медичному підрозділі військової частини НОМЕР_1 ); документів особової справи, відмітки, подані заяви, щодо обліку і стану здоров`я (медична книжка, висновок ВЛК, медична характеристика, характер захворювання, тощо) гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_5 ; копію рішення мобілізаційної комісії про мобілізацію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ; наказу про призов ОСОБА_1 ; довідки та висновку ІНФОРМАЦІЯ_1 , якою ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби; картки обстеження та медичного огляду за наслідками проходження медичного огляду ОСОБА_1 ; фото та відеоматеріали на яких зафіксовані дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо пред`явлення та перевірки документів ОСОБА_1 , вручення йому повісток, тощо та вчинення щодо нього інших процедур пов`язаних із здійснення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; журналу обліку відвідувачів територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який охоплює період доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 чи витяг із нього який би охоплював період; відомості про представника правоохоронного органу (його П.І.П., звання, посада, тощо), який перебував у складі групи, яка здійснила примусове доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ; доказів вручення повістки ОСОБА_1 , якою він був викликаний до ІНФОРМАЦІЯ_1 для проходження медичного огляду; направлення ОСОБА_1 на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затверджений Кабінетом Міністрів України від 16.05.2024 року № 560; витягу з журналу реєстрації направлень ОСОБА_1 на військово-лікарську комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 за формою згідно з додатком 12 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений Кабінетом Міністрів України від 16.05.2024 року № 560; результатів аналізів та медичних досліджень, проведених ОСОБА_1 під час проходження ним медичного обстеження військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 ; усіх медичних документів, в тому числі витягів, виписок з електронної системи охорони здоров`я щодо ОСОБА_1 , які досліджувались лікарями військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 під час проходження ОСОБА_1 військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 ; усіх інших медичних документів та інших доказів, які стали підставою для прийняття рішення про придатність ОСОБА_1 до військової служби, у тому числі також інформацію про діагнози, які були поставлені ОСОБА_1 під час проходження медичних обстежень кожним з лікарів військово-лікарської комісії та комісією загалом для визначення придатності до військової служби; повістки щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби; довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , якою ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби; наказу або витягу з наказу командира військової частини, яким зараховано ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини. Судом також вказано, що в разі неможливості надання письмових доказів подати до суду вмотивовані та обґрунтовані пояснення (зазначити який саме документ не має можливості подати та з яких підстав). Зобов`язано Військово-лікарську комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_5 подати суду: визначені пунктами 3, 4 частини першої статті 4 Закону України Про виконавче провадження та актуальні на час подання відомості щодо керівника Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідального за виконання вимог даної ухвали суду, а саме: прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові, його адресу місця проживання чи перебування, дату народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті). Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 подати суду: визначені пунктами 3, 4 частини першої статті 4 Закону України Про виконавче провадження та актуальні на час подання відомості щодо керівника (командира) військової частини НОМЕР_1 відповідального за виконання вимог даної ухвали суду, а саме: прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові, його адресу місця проживання чи перебування, дату народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті). Судом зобов`язано витребувані судом докази слід подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 30.07.2026 року. Судом попереджено 1) Військово-лікарську комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 , 2) ІНФОРМАЦІЯ_5 та 3) військову частину НОМЕР_6 можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.

28.07.2026 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду надійшла заява про виконання ухвали суду від 13.07.2026 року, в якій відповідач повідомив про надання витребуваних судом документів та доказів, що стосуються обставин проходження позивачем військово-лікарської комісії та його призову на військову службу під час мобілізації. На виконання вимог ухвали суду відповідачем надано копію відповіді ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.04.2026 року №2878 на заяву позивача від 07.04.2026 року разом із реєстром поштових відправлень, переданих працівнику АТ «Укрпошта», витяг із наказу про призов ОСОБА_1 на військову службу, довідку військово-лікарської комісії, відповідно до якої позивача визнано придатним до військової служби, картку обстеження та медичного огляду, направлення на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 11 до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560, висновок лікаря №13/800, акт №670 та рентгенограму. Водночас відповідач зазначив про неможливість надання суду повістки щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації та відправлення до місця проходження військової служби, доказів її вручення та відповідних витягів із журналів. На обґрунтування цього ІНФОРМАЦІЯ_5 послався на те, що призов на військову службу під час мобілізації здійснюється на підставі наказу начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а повістка, на переконання відповідача, не є обов`язковим документом для здійснення такого призову та переважно використовується для виклику військовозобов`язаного на визначену дату і час. Крім того, відповідачем надано відомості щодо керівника ІНФОРМАЦІЯ_6 , призначеного на відповідну посаду з 01.07.2026 року.

29.07.2026 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що позивача ОСОБА_1 було виявлено представниками Державної прикордонної служби України поблизу державного кордону України з Республікою Молдова, у зв`язку з чим стосовно нього складено адміністративний протокол за частиною другою статті 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У зв`язку з відсутністю у позивача військово-облікового документа останнього було супроводжено до ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому відповідач наголосив, що позивач погодився добровільно прослідувати до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, адміністративне затримання до нього не застосовувалося. Відповідач зазначив, що позивача було взято на військовий облік, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_7 та відомостями автоматизованої інформаційно-комунікаційної системи «Оберіг». Надалі позивача направлено для проходження військово-лікарської комісії, за результатами якої відповідно до довідки від 10.03.2026 року №2026-0310-1257-5959-7 його визнано придатним до військової служби. На переконання відповідача, медичний огляд позивача проведено уповноваженою військово-лікарською комісією при КНП «Подільська міська лікарня» з дотриманням вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року №402. Висновок про придатність позивача до військової служби прийнято на підставі результатів проведеного медичного обстеження, а тому підстави для визнання відповідної постанови протиправною та її скасування відсутні. Крім того, відповідач наголосив, що призов позивача на військову службу під час мобілізації здійснено відповідно до вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560. Зокрема, на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.03.2026 року №1329-мд позивача призвано на військову службу та направлено до військової частини НОМЕР_1 . Щодо доводів позивача про ненадання відповіді на заяву від 07.04.2026 року відповідач зазначив, що відповідну заяву розглянуто та листом від 28.04.2026 року №2878 надано відповідь, яку направлено позивачу засобами поштового зв`язку, на підтвердження чого надано відповідний реєстр поштових відправлень. Таким чином, відповідач вважає, що під час взяття позивача на військовий облік, направлення на військово-лікарську комісію, визначення ступеня придатності до військової служби та здійснення призову під час мобілізації посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_1 діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України. З огляду на викладене просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

31.07.2026 року від військової частини НОМЕР_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що 11.03.2026 року ОСОБА_1 на підставі поіменного списку військовозобов`язаних, призваних ІНФОРМАЦІЯ_5 і направлених до військової частини НОМЕР_1 від 10.03.2026 року №1464, а також довідки військово-лікарської комісії від 10.03.2026 року №2026-0310-1257-5959-7, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №73 зараховано до списків особового складу військової частини на посаду майстра 3 екіпажу безпілотного літального апарата взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів роти ударних безпілотних авіаційних комплексів НОМЕР_8 батальйону територіальної оборони, за військово-обліковою спеціальністю ВОС-240244А. Відповідач зазначив, що за час перебування у військовій частині позивач за медичною допомогою не звертався. Водночас 16.03.2026 року позивач самовільно залишив місце проходження військової служби у АДРЕСА_1 та, за твердженням відповідача, до військової частини не повернувся. За вказаним фактом 26.06.2026 року Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Миколаєві, зареєстровано кримінальне провадження №62026150020002374 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 407 Кримінального кодексу України. При цьому інформація про результати досудового розслідування до військової частини не надходила. Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 у зв`язку з ненаданням відповіді на рапорт від 07.04.2026 року відповідач зазначив, що 28.04.2026 року засобами електронного зв`язку через ІНФОРМАЦІЯ_7 до військової частини надійшов зазначений рапорт, який зареєстровано за вхідним № НОМЕР_9 . За твердженням відповідача, рапорт було направлено з електронної поштової скриньки, яка збігається з електронною адресою позивача, зазначеною у матеріалах справи. Водночас військова частина звернула увагу на відсутність належних відомостей, які б достовірно підтверджували особисте підписання та подання цього рапорту саме позивачем, зокрема кваліфікованого електронного підпису або погодження безпосереднього командира. Разом із тим відповідач повідомив, що, незважаючи на зазначені обставини, рапорт було зареєстровано та розглянуто, за результатами чого 30.04.2026 року підготовлено письмову відповідь №1156/12/6900, яку 03.05.2026 року о 11 год 53 хв направлено на електронну адресу позивача. На підтвердження наведеного відповідачем надано копію відповідного листа та роздруківку електронного повідомлення. Крім того, військова частина НОМЕР_1 зазначила, що 01.05.2026 року засобами поштового зв`язку надійшов дублікат рапорту від 07.04.2026 року, який зареєстровано за вхідним №13709/р. Окрема відповідь на зазначений дублікат не надавалася, оскільки порушені у ньому питання, за твердженням відповідача, вже були розглянуті. Посилаючись на положення Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 року №531, відповідач наголосив, що вказаним нормативно-правовим актом визначено порядок оформлення, подання, реєстрації та розгляду рапортів військовослужбовців, а також способи повідомлення про результати їх розгляду. На переконання відповідача, позивачем не було дотримано встановленого порядку подання рапорту ані в паперовій, ані в електронній формі, оскільки рапорт не подавався особисто та не надсилався через інформаційно-комунікаційні системи, введені в експлуатацію в системі Міністерства оборони України. Незважаючи на це, військова частина здійснила його реєстрацію та надала письмову відповідь із дотриманням вимог законодавства України. Окремо відповідач порушив питання щодо наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з несплатою позивачем судового збору. Зокрема, військова частина НОМЕР_1 зазначила, що заявлені позовні вимоги, на її переконання, не пов`язані з виконанням військового обов`язку, а спрямовані на припинення його виконання, у зв`язку з чим положення пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» щодо звільнення військовослужбовців від сплати судового збору не підлягають застосуванню. З огляду на викладене відповідач просив суд залишити позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог до військової частини НОМЕР_1 без розгляду, а у разі розгляду справи по суті - відмовити у задоволенні позовних вимог до військової частини НОМЕР_1 у повному обсязі.

Відповідач: Військово-лікарська комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.

21.09.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду даної справи на 30 днів.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином України, військовозобов`язаним, якого 10.03.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_8 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та направлено для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .

Як убачається з матеріалів справи, обставини взяття позивача на військовий облік, проходження ним військово-лікарської комісії та подальшого призову на військову службу під час мобілізації стали підставою виникнення спірних правовідносин між сторонами.

Зі змісту позовної заяви встановлено, що позивач не погоджується з правомірністю дій посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 під час його взяття на військовий облік, направлення на медичний огляд, визначення ступеня придатності до військової служби та здійснення мобілізаційних заходів.

Позивач зазначає, що його було виявлено представниками Державної прикордонної служби України поблизу державного кордону України з Республікою Молдова, після чого доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому позивач стверджує, що його доставлення, подальше оформлення військово-облікових документів, проходження військово-лікарської комісії та призов на військову службу здійснювалися з порушенням вимог чинного законодавства України.

Водночас із відзиву ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що позивача було виявлено представниками Державної прикордонної служби України поблизу державного кордону України з Республікою Молдова зі сторони самопроголошеної Придністровської Молдавської Республіки в межах Подільського району Одеської області.

За твердженням відповідача, у зв`язку з виявленими обставинами стосовно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною другою статті 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У зв`язку з відсутністю у позивача військово-облікового документа його було супроводжено до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач зазначає, що позивач добровільно погодився прослідувати до зазначеного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у зв`язку з чим працівники поліції не викликалися, а адміністративне затримання не застосовувалося.

Разом із тим позивач заперечує добровільність свого доставлення та стверджує про застосування до нього примусових заходів, що, на його переконання, свідчить про порушення встановленої законодавством процедури здійснення мобілізаційних заходів.

Згідно з наявними у матеріалах справи військово-обліковими документами, зокрема військовим квитком серії НОМЕР_7 та відомостями автоматизованої інформаційно-комунікаційної системи «Оберіг», позивача взято на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_9 .

10.03.2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 видано направлення №6806999 для проходження позивачем медичного огляду з метою визначення ступеня його придатності до військової служби.

Відповідно до зазначеного направлення ОСОБА_1 направлено для проходження військово-лікарської комісії при КНП «Подільська міська лікарня» Подільської міської ради Подільського району Одеської області.

Як убачається з наданої відповідачем картки обстеження та медичного огляду військовозобов`язаного, 10.03.2026 року позивач пройшов медичний огляд відповідними лікарями-спеціалістами.

За результатами медичного огляду військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 складено довідку від 10.03.2026 року №2026-0310-1257-5959-7.

Зі змісту зазначеної довідки встановлено, що під час медичного огляду позивачу визначено діагнози, зокрема за кодами М16, Т93, М42.16, Q66, а саме: двобічний коксартроз II ступеня, консолідований перелом криші вертлюжної западини справа з незначним порушенням функції, остеохондроз поперекового відділу хребта, двобічна плоскостопість II ступеня.

За результатами проведеного медичного огляду військово-лікарською комісією на підставі статей 61в, 62в графи II Розкладу хвороб, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року №402, прийнято постанову, якою ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби.

Вказана постанова військово-лікарської комісії оформлена довідкою від 10.03.2026 року №2026-0310-1257-5959-7 та є одним із предметів оскарження у цій адміністративній справі.

Позивач, не погоджуючись із зазначеним висновком, стверджує, що під час визначення ступеня його придатності до військової служби військово-лікарською комісією не було належним чином враховано наявні у нього захворювання, їх характер, тривалість, ступінь функціональних порушень та вплив на можливість виконання обов`язків військової служби.

На переконання позивача, медичний огляд проведено формально, без належного дослідження всіх обставин, що характеризують стан його здоров`я, та без повного врахування медичної документації.

Разом із тим із наданих відповідачем документів убачається, що за результатами медичного огляду складено картку обстеження та медичного огляду, оформлено відповідні медичні висновки, а також долучено акт дослідження стану здоров`я №670, висновок лікаря №13/800 та рентгенологічні матеріали.

10.03.2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 видано наказ №1329-мд «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період».

Відповідно до витягу із зазначеного наказу ОСОБА_1 , 1986 року народження, призвано на військову службу під час мобілізації та направлено до військової частини НОМЕР_1 .

Також 10.03.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_5 сформовано поіменний список військовозобов`язаних №1464, відповідно до якого позивача включено до складу команди, що направлялася в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .

11.03.2026 року на підставі зазначеного поіменного списку, довідки військово-лікарської комісії від 10.03.2026 року №2026-0310-1257-5959-7 та наказу командира військової частини НОМЕР_1 №73 позивача зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Згідно із зазначеним наказом позивача призначено на посаду майстра 3 екіпажу безпілотного літального апарата взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів роти ударних безпілотних авіаційних комплексів НОМЕР_8 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 за військово-обліковою спеціальністю ВОС-240244А.

З наданих військовою частиною НОМЕР_1 документів убачається, що 16.03.2026 року позивач, за твердженням відповідача, самовільно залишив місце проходження військової служби у АДРЕСА_1 .

Військова частина НОМЕР_1 зазначає, що за час перебування у військовій частині позивач за медичною допомогою не звертався, а після 16.03.2026 року до місця проходження військової служби не повернувся.

За фактом відсутності позивача на військовій службі 26.06.2026 року Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Миколаєві, зареєстровано кримінальне провадження №62026150020002374 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 407 Кримінального кодексу України.

При цьому матеріали справи не містять відомостей про ухвалення обвинувального вироку стосовно позивача за вказаним кримінальним провадженням.

Отже, наведені обставини характеризують проходження позивачем військової служби після його призову та відображають правову позицію військової частини НОМЕР_1 , однак самі по собі не встановлюють правомірності чи протиправності оскаржуваних рішень, прийнятих 10.03.2026 року.

07.04.2026 року позивачем складено рапорт №1, адресований командуванню військової частини НОМЕР_1 та іншим уповноваженим органам, у якому порушено питання щодо обставин його мобілізації, правомірності проведення військово-лікарської комісії, необхідності повторного медичного обстеження, надання медичної допомоги та вирішення питання щодо подальшого проходження військової служби.

У зазначеному рапорті позивач посилався на наявність захворювань опорно-рухового апарату, які, на його переконання, перешкоджають належному виконанню обов`язків військової служби, та просив забезпечити проведення повторного медичного огляду для об`єктивного визначення ступеня придатності до військової служби.

Крім того, позивач порушував питання щодо правомірності його призову під час мобілізації та необхідності перевірки дотримання посадовими особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки встановленого законодавством порядку здійснення мобілізаційних заходів.

Як убачається з матеріалів справи, 28.04.2026 року зазначений рапорт надійшов до військової частини НОМЕР_1 засобами електронного зв`язку через ІНФОРМАЦІЯ_7 та був зареєстрований за вхідним №52777.

Відповідно до пояснень військової частини НОМЕР_1 , рапорт надійшов з електронної адреси, яка збігається з електронною адресою позивача, зазначеною у позовній заяві. Водночас відповідач звернув увагу на відсутність належного підтвердження авторства та дотримання встановленої процедури подання рапорту.

Разом із тим 30.04.2026 року військовою частиною НОМЕР_1 підготовлено письмову відповідь №1156/12/6900 на рапорт позивача від 07.04.2026 року.

Згідно з наданою відповідачем роздруківкою електронного повідомлення зазначену відповідь направлено 03.05.2026 року о 11 год 53 хв на електронну адресу, з якої було отримано рапорт.

Крім того, 01.05.2026 року до військової частини НОМЕР_1 засобами поштового зв`язку надійшов дублікат рапорту позивача від 07.04.2026 року, який зареєстровано за вхідним №13709/р.

Окремої відповіді на зазначений дублікат військовою частиною не надавалося, оскільки, за поясненнями відповідача, порушені у ньому питання вже були предметом розгляду та за результатами їх опрацювання підготовлено письмову відповідь від 30.04.2026 року.

Також із матеріалів справи встановлено, що 07.04.2026 року позивач звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо обставин його призову на військову службу та дотримання встановленої законодавством процедури мобілізації.

28.04.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_5 складено відповідь №2878 на зазначену заяву позивача.

На підтвердження направлення відповіді позивачу відповідачем надано реєстр поштових відправлень, переданих працівнику АТ «Укрпошта».

Таким чином, матеріали справи містять документи щодо розгляду звернень позивача від 07.04.2026 року як військовою частиною НОМЕР_1 , так і ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Водночас позивач, звертаючись до суду, посилається на неналежний розгляд поданих ним звернень та відсутність належного реагування відповідачів на порушені питання щодо стану його здоров`я, законності мобілізації та необхідності проведення повторного військово-лікарського огляду.

28.07.2026 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду надійшла заява про виконання ухвали суду від 13.07.2026 року, до якої долучено наявні у відповідача документи щодо взяття позивача на військовий облік, проходження військово-лікарської комісії, прийняття рішення про його призов на військову службу під час мобілізації, а також розгляду заяви від 07.04.2026 року.

Зокрема, відповідачем надано відповідь від 28.04.2026 року №2878 із реєстром поштових відправлень, витяг із наказу про призов позивача, довідку військово-лікарської комісії від 10.03.2026 року №2026-0310-1257-5959-7, картку обстеження та медичного огляду, направлення на проходження військово-лікарської комісії, висновок лікаря №13/800, акт №670 та рентгенологічні матеріали.

Водночас відповідач повідомив про неможливість надання повістки щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації, доказів її вручення та відповідних витягів із журналів, посилаючись на те, що призов здійснено на підставі наказу начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

03.08.2026 року від військової частини НОМЕР_1 до суду надійшла заява, до якої долучено копію поштової накладної №5740100699070, фіскального чека та опису вкладення у цінний лист на підтвердження направлення позивачу копії відзиву на позовну заяву.

Отже, предметом судового розгляду в цій адміністративній справі є правомірність постанови військово-лікарської комісії від 10.03.2026 року №2026-0310-1257-5959-7 щодо визначення ступеня придатності позивача до військової служби, правомірність рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов позивача на військову службу під час мобілізації, а також наявність чи відсутність протиправної бездіяльності відповідачів під час розгляду звернень позивача від 07.04.2026 року.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями та вважаючи, що відповідачами порушено його права та законні інтереси, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом за захистом своїх прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання спірних правовідносин здійснюється Законом України від 25.03.1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу», Законом України від 21.10.1993 року №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560, Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року №402, та іншими нормативно-правовими актами.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, в Україні введено воєнний стан.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022, затвердженим Законом України від 03.03.2022 року №2105-IX, оголошено загальну мобілізацію.

На момент виникнення спірних правовідносин у березні 2026 року правовий режим воєнного стану та заходи загальної мобілізації продовжували діяти.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

За змістом статті 39 зазначеного Закону призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації здійснюється в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до статті 22 Закону України №3543-XII громадяни зобов`язані виконувати обов`язки, передбачені законодавством про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зокрема щодо прибуття за викликом до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, проходження медичного огляду та виконання інших установлених законом мобілізаційних обов`язків.

Водночас зазначені положення законодавства не звільняють суб`єктів владних повноважень від обов`язку дотримуватися встановленого порядку прийняття рішень та вчинення дій стосовно військовозобов`язаних.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; чи використано повноваження з метою, з якою його надано; чи є відповідні рішення обґрунтованими, безсторонніми, добросовісними, розсудливими, пропорційними та своєчасними.

Отже, предметом судової перевірки в межах цієї справи є правомірність постанови військово-лікарської комісії від 10.03.2026 року, рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов позивача на військову службу під час мобілізації, а також наявність чи відсутність протиправної бездіяльності відповідачів щодо розгляду звернень позивача від 07.04.2026 року.

Щодо правомірності постанови військово-лікарської комісії від 10.03.2026 року №2026-0310-1257-5959-7 суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу I Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм, поранень, контузій та каліцтв, а також вирішує інші питання, віднесені до компетенції військово-лікарських комісій.

Військово-лікарська експертиза здійснюється спеціально створеними військово-лікарськими комісіями, які під час визначення ступеня придатності особи до військової служби керуються Розкладом хвороб, поясненнями щодо застосування його статей та іншими положеннями нормативно-правових актів у сфері військово-лікарської експертизи.

Судом встановлено, що 10.03.2026 року позивач пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За результатами медичного огляду складено довідку військово-лікарської комісії від 10.03.2026 року №2026-0310-1257-5959-7, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби.

Із зазначеної довідки вбачається, що під час проведення медичного огляду в позивача встановлено двобічний коксартроз II ступеня, консолідований перелом криші вертлюжної западини справа з незначним порушенням функції, остеохондроз поперекового відділу хребта, двобічну плоскостопість II ступеня.

За результатами оцінки встановлених захворювань військово-лікарською комісією застосовано статті 61в та 62в графи II Розкладу хвороб та прийнято постанову про придатність позивача до військової служби.

Таким чином, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що наявність у позивача захворювань опорно-рухового апарату не залишилася поза увагою військово-лікарської комісії, оскільки відповідні діагнози безпосередньо зазначені в довідці від 10.03.2026 року.

Суд звертає увагу, що наявність у військовозобов`язаного певного захворювання сама по собі не є безумовною підставою для визнання його непридатним до військової служби.

Визначальне значення під час застосування відповідної статті Розкладу хвороб має не лише встановлений діагноз, а й характер захворювання, ступінь порушення функцій органів та систем організму, результати проведених медичних обстежень, а також інші об`єктивні медичні показники.

Застосування статей Розкладу хвороб належить до спеціальної компетенції військово-лікарської комісії та потребує професійних медичних знань.

Аналогічний правовий підхід викладено Верховним Судом у постановах від 12.06.2020 року у справі №810/5009/18 та від 12.02.2021 року у справі №820/5570/16, відповідно до якого адміністративний суд не наділений повноваженнями самостійно визначати діагноз особи або встановлювати відповідність її стану здоров`я певній статті Розкладу хвороб, оскільки вирішення таких питань належить до компетенції спеціалізованих медичних органів.

Водночас наведений правовий висновок не виключає судового контролю за дотриманням процедури проведення військово-лікарського огляду та прийняття відповідної постанови.

Отже, перевіряючи законність оскаржуваної постанови військово-лікарської комісії, суд повинен установити, чи прийнята вона уповноваженим органом, чи дотримано встановленого порядку медичного огляду, чи оформлено його результати належним чином та чи враховано обставини, що мали істотне значення для прийняття рішення.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання ухвали суду від 13.07.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_5 надано документи щодо проведення медичного огляду позивача, зокрема картку обстеження та медичного огляду, направлення на військово-лікарську комісію, висновок лікаря №13/800, акт №670 та рентгенологічні матеріали.

Наведені документи підтверджують оформлення медичної документації за результатами проведеного огляду.

При цьому доводи позивача про те, що військово-лікарська комісія не врахувала наявних у нього захворювань, не узгоджуються зі змістом довідки від 10.03.2026 року, в якій відповідні захворювання зазначені та віднесені до конкретних статей Розкладу хвороб.

Посилання позивача на нетривалість проведення медичного огляду саме по собі також не може свідчити про протиправність постанови військово-лікарської комісії без установлення конкретного порушення обов`язкової процедури огляду.

Суд зазначає, що для визнання протиправною постанови військово-лікарської комісії необхідно встановити порушення вимог законодавства, яке має істотне значення для законності відповідного рішення.

При цьому суд не вправі підміняти військово-лікарську комісію та самостійно визначати інший ступінь придатності позивача до військової служби виключно на підставі власної оцінки медичних діагнозів.

У постанові Верховного Суду від 10.02.2022 року у справі №160/7153/20 також відображено підхід щодо розмежування повноважень суду та військово-лікарської комісії під час оцінки медичних висновків.

Таким чином, незгода позивача з постановою військово-лікарської комісії, за відсутності встановлених істотних порушень порядку її прийняття, не є самостійною підставою для задоволення позову.

Суд також ураховує, що Положенням №402 передбачено можливість перегляду постанов військово-лікарських комісій відповідними військово-лікарськими комісіями вищого рівня.

Водночас не звернення позивача до військово-лікарської комісії вищого рівня не розглядається судом як самостійна підстава для відмови в позові, оскільки відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судове оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади.

Разом із тим спеціальний порядок перегляду постанов військово-лікарських комісій має значення для визначення компетентного органу, уповноваженого здійснювати повторну медичну оцінку стану здоров`я військовослужбовця.

За наведених обставин суд доходить висновку, що сама по собі наявність у позивача захворювань, зазначених у довідці від 10.03.2026 року, не спростовує постанову військово-лікарської комісії про його придатність до військової служби та не доводить необхідності застосування іншої статті Розкладу хвороб.

Відтак за відсутності встановлених істотних порушень порядку проведення медичного огляду та прийняття постанови військово-лікарської комісії підстави для задоволення позовних вимог у цій частині відсутні.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання провести повторний військово-лікарський огляд суд зазначає наступне.

Відповідно до Положення №402 питання проведення повторного медичного огляду військовозобов`язаних та військовослужбовців вирішуються в установленому законодавством порядку уповноваженими посадовими особами та військово-лікарськими комісіями.

Повторний медичний огляд може проводитися за наявності передбачених законодавством підстав, зокрема у випадках зміни стану здоров`я особи, необхідності уточнення діагнозу або перегляду раніше прийнятої постанови військово-лікарської комісії.

При цьому право особи на повторний медичний огляд не означає безумовного обов`язку відповідного органу призначати такий огляд виключно у зв`язку з незгодою особи з попереднім висновком.

Судом не встановлено обставин, які свідчили б про скасування постанови військово-лікарської комісії від 10.03.2026 року компетентною військово-лікарською комісією вищого рівня або про прийняття рішення щодо необхідності проведення позивачу повторного медичного огляду.

Крім того, зобов`язання провести повторний медичний огляд як спосіб судового захисту має бути спрямоване на усунення встановленого порушення права позивача.

За відсутності встановленої протиправності постанови військово-лікарської комісії від 10.03.2026 року та окремого порушення обов`язку щодо направлення позивача на повторний медичний огляд підстави для задоволення зазначеної позовної вимоги відсутні.

Щодо правомірності рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов позивача на військову службу під час мобілізації суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 10.03.2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 видано наказ №1329-мд, відповідно до якого ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

На підставі поіменного списку від 10.03.2026 року №1464 позивача направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.03.2026 року №73 позивача зараховано до списків особового складу військової частини та призначено на військову посаду.

Отже, рішення про призов позивача було реалізовано шляхом направлення його до військової частини та виникнення правовідносин проходження військової служби.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початок проходження військової служби визначається залежно від виду військової служби та відповідних юридичних фактів, передбачених законом.

При цьому правовідносини щодо призову особи на військову службу під час мобілізації та правовідносини щодо подальшого проходження і припинення військової служби мають різне нормативно-правове регулювання.

У постанові Верховного Суду від 05.02.2025 року у справі №160/2592/23 сформульовано правовий висновок щодо правових наслідків реалізації рішення про призов на військову службу під час мобілізації.

Верховний Суд зазначив, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є такою, що відбулася, а встановлення порушень під час її проведення саме по собі не спричиняє автоматичного відновлення попереднього становища особи шляхом звільнення з військової служби.

Зазначений правовий підхід має значення для розмежування правовідносин щодо призову та звільнення з військової служби, а також для визначення належного й ефективного способу судового захисту.

Водночас суд зазначає, що наведена правова позиція не виключає судової перевірки законності рішення про призов, а тому доводи позивача щодо порушення процедури мобілізації підлягають оцінці по суті.

Як убачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовує протиправність рішення про його мобілізацію обставинами доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, відсутністю належного вручення повістки, порушенням порядку взяття на військовий облік та неналежним проведенням військово-лікарського огляду.

Надаючи оцінку зазначеним доводам, суд виходить із того, що законність рішення про призов повинна перевірятися з урахуванням наявності в уповноваженого органу відповідних повноважень, дотримання процедури прийняття рішення, військово-облікового статусу особи та обставин, які відповідно до законодавства могли виключати її призов.

Згідно з Порядком №560 призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації може здійснюватися незалежно від місця їх перебування на військовому обліку, з дотриманням установлених правил військового обліку та оформлення відповідних документів.

Отже, сама по собі обставина перебування позивача на військовому обліку за іншим місцем проживання не свідчить про відсутність у ІНФОРМАЦІЯ_1 повноважень щодо здійснення його призову.

Суд також зазначає, що доводи позивача про незаконність його доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки не можуть автоматично ототожнюватися з протиправністю рішення про призов.

Правомірність доставлення особи та правомірність рішення про призов є окремими питаннями, які підлягають оцінці з урахуванням відповідних норм матеріального права.

Для скасування рішення про призов необхідно встановити порушення вимог законодавства, яке вплинуло на законність такого рішення.

У цій справі рішення про призов прийнято після оформлення постанови військово-лікарської комісії від 10.03.2026 року, якою позивача визнано придатним до військової служби.

Матеріали справи також підтверджують оформлення наказу про призов, поіменного списку військовозобов`язаних та наказу командира військової частини про зарахування позивача до списків особового складу.

Оцінюючи зазначені обставини в сукупності, суд виходить із того, що доводи позивача щодо незаконності мобілізації не спростовують установленого факту прийняття рішення про призов уповноваженою посадовою особою та його реалізації в передбаченому законодавством порядку.

За відсутності встановлених порушень, які зумовлюють протиправність рішення про призов, суд не вбачає підстав для його скасування.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 з приводу ненадання відповіді на заяву від 07.04.2026 року суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 40 Конституції України кожен має право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення до органів державної влади, які зобов`язані розглянути звернення та надати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно зі статтею 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати заяви громадян, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства та повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв.

Статтею 20 зазначеного Закону встановлено строки розгляду звернень громадян.

Як установлено судом, 07.04.2026 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою щодо обставин його мобілізації.

28.04.2026 року відповідачем підготовлено відповідь №2878.

На підтвердження розгляду зазначеної заяви відповідачем надано копію письмової відповіді та реєстр поштових відправлень.

Отже, матеріали справи містять документи, які свідчать про вчинення відповідачем дій, спрямованих на розгляд звернення позивача та повідомлення його про результати такого розгляду.

Суд зазначає, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень полягає у невчиненні ним юридично значущих дій, які відповідний суб`єкт був зобов`язаний вчинити на підставі закону.

Водночас право особи на звернення не передбачає безумовного обов`язку органу державної влади прийняти рішення саме того змісту, на якому наполягає заявник.

Незгода особи зі змістом отриманої відповіді сама по собі не свідчить про відсутність розгляду звернення.

З урахуванням установленого факту підготовки відповіді від 28.04.2026 року №2878 та наявності документів щодо її направлення суд не вбачає підстав ототожнювати незгоду позивача з результатами розгляду заяви з повною відсутністю реагування відповідача.

За умови підтвердження належного направлення зазначеної відповіді та її відповідності порушеним у заяві питанням підстави для визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутні.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 з приводу ненадання відповіді на рапорт від 07.04.2026 року суд зазначає наступне.

Механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду рапортів військовослужбовців та повідомлення про прийняті за результатами їх розгляду рішення визначається Порядком організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 року №531.

Зазначеним Порядком установлено обов`язок уповноважених посадових осіб розглядати рапорти військовослужбовців у визначені строки та повідомляти про результати їх розгляду.

Судом установлено, що 07.04.2026 року позивачем складено рапорт №1, у якому порушено питання щодо обставин призову на військову службу, стану здоров`я та необхідності проведення повторного медичного огляду.

28.04.2026 року зазначений рапорт надійшов до військової частини НОМЕР_1 через ІНФОРМАЦІЯ_7 та зареєстрований за вхідним №52777.

30.04.2026 року військовою частиною НОМЕР_1 підготовлено письмову відповідь №1156/12/6900.

Із зазначеної відповіді вбачається, що військова частина повідомила позивача про видання наказу командира від 16.03.2026 року №78, відповідно до якого позивач вважається таким, що самовільно залишив військову частину.

Крім того, у відповіді з посиланням на пункт 6.1 глави 6 розділу II Положення №402 роз`яснено порядок направлення військовослужбовців на медичний огляд.

Також відповідач повідомив, що за період перебування позивача у військовій частині з 11.03.2026 року по 16.03.2026 року звернення зі скаргами на стан здоров`я в книзі обліку амбулаторних хворих медичного пункту військової частини не зафіксовані.

Отже, надана військовою частиною відповідь містить конкретні відомості щодо обставин проходження позивачем військової служби та нормативне обґрунтування позиції відповідача.

Як установлено судом, 03.05.2026 року о 11 год 53 хв відповідь від 30.04.2026 року №1156/12/6900 направлено на електронну адресу позивача, з якої раніше надійшов його рапорт.

На підтвердження зазначених обставин відповідачем надано роздруківку електронного повідомлення із зазначенням відправника, адресата, дати та часу відправлення, а також електронного вкладення, що містило відповідь на рапорт.

Суд зазначає, що наведені документи підтверджують вчинення військовою частиною конкретних дій щодо розгляду звернення та направлення відповіді заявнику.

При цьому суд ураховує, що 01.05.2026 року до військової частини НОМЕР_1 засобами поштового зв`язку надійшов дублікат рапорту позивача, зареєстрований за вхідним №13709/р.

Окремої відповіді на зазначений дублікат військова частина не надала, посилаючись на те, що порушені питання вже були розглянуті.

Суд зазначає, що повторне надходження тотожного за змістом рапорту не завжди зумовлює необхідність надання окремої відповіді, якщо відповідне звернення вже розглянуто по суті та заявника належним чином повідомлено про прийняте рішення.

При цьому право військовослужбовця на розгляд рапорту не є тотожним праву на обов`язкове задоволення викладених у ньому вимог.

Отже, факт підготовки відповіді від 30.04.2026 року №1156/12/6900 та її направлення позивачу 03.05.2026 року спростовує твердження про повну відсутність реагування військової частини НОМЕР_1 на рапорт від 07.04.2026 року.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання відповіді на зазначений рапорт.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед установленої сили.

Суд зазначає, що за змістом статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оцінюючи доводи учасників справи, суд також ураховує практику Європейського суду з прав людини щодо обов`язку суду належним чином мотивувати рішення.

Зокрема, у рішенні від 10.02.2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип належного здійснення правосуддя передбачає необхідність належного зазначення підстав, на яких ґрунтуються судові рішення.

Водночас пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не може тлумачитися як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент сторони.

У рішенні від 09.12.1994 року у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» Європейський суд з прав людини також наголосив, що обсяг обов`язку суду щодо мотивування рішення залежить від характеру рішення та конкретних обставин справи.

Застосовуючи наведені положення до спірних правовідносин, суд зазначає, що вирішальне значення для розгляду цієї справи мають установлені обставини проведення військово-лікарського огляду, прийняття рішення про призов, зарахування позивача до списків особового складу військової частини, а також розгляду відповідачами його звернень від 07.04.2026 року.

Матеріалами справи підтверджено оформлення постанови військово-лікарської комісії від 10.03.2026 року №2026-0310-1257-5959-7, наказу про призов від 10.03.2026 року №1329-мд, поіменного списку від 10.03.2026 року №1464 та наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.03.2026 року №73.

Крім того, відповідачами надано документи щодо підготовки відповідей на звернення позивача від 07.04.2026 року та їх направлення.

Водночас суд наголошує, що висновок про правомірність оскаржуваних рішень та відсутність протиправної бездіяльності повинен ґрунтуватися на належній оцінці всіх доказів, зокрема первинних медичних документів, змісту відповідей на звернення та доказів їх направлення.

За результатами такої оцінки, у разі не встановлення істотних порушень процедури медичного огляду, незаконності рішення про призов або невиконання відповідачами обов`язків щодо розгляду звернень, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

З урахуванням викладеного, положень законодавства України та наведених правових висновків Верховного Суду, за умови підтвердження зазначених обставин сукупністю досліджених доказів, суд доходить висновку про відсутність підстав для визнання протиправними оскаржуваних рішень і бездіяльності відповідачів та покладення на них обов`язку вчинити заявлені позивачем дії.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до відповідача-1: Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-3: військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, скасування постанови та рішення відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник