Рішення № 140614131, 14.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 рокуСправа № 160/16930/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Царікової О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо перебування громадянина ОСОБА_1 - представника дискримінованої групи громадян України, євреїв та асоційованих з ними неєвреїв, які виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю, у ситуації забороненої дискримінації порівняно з іншими пенсіонерами;

- зобов`язати відповідача вжити позитивні дії:

а) приймати та розглядати по суті заяви позивача про виплату пенсії на його банківські рахунки, відкриті в банках України, у тому числі на діючі карткові рахунки, подані представником позивача на підставі довіреності, зокрема заяви, надіслані поштовим зв`язком із нотаріально засвідченим та апостильованим підписом позивача, без вимоги його особистого звернення до органу Пенсійного фонду України, відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 09.12.2024 у справі № 360/777/23;

б) поновити виплату пенсії позивача з 01.2020 року з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є громадянином України, який до 2005 року проживав в Україні, перебував на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримував пенсію за віком. З 2005 року він виїхав на постійне проживання до Держави Ізраїль, у зв`язку з чим виплату призначеної пенсії було припинено на підставі ст. 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV. За наслідками тривалих судових оскаржень (зокрема в межах справ №201/8846/16-а, 804/1738/18, № 160/15926/20 та № 160/23715/23) після поновлення виплата поточної пенсії здійснювалася у 2017 2019 роках (зокрема: з 01.10.2017 6 772,17 грн; з 01.12.2018 2 388,49 грн; з 01.03.2019 2 760,22 грн). Останнє зарахування пенсії на рахунок позивача в АТ «Ощадбанк» відбулося 12.12.2019 року. З 2020 року виплата поточної пенсії позивачу припинена і не здійснюється дотепер. Позивач зазначає, що оскільки невиплата пенсії сталася з вини державного органу, нараховані суми підлягають виплаті за весь минулий час без обмеження будь-яким строком відповідно до ч.2 ст. 46 Закону №1058-IV разом із компенсацією втрати частини доходів (Закон України №2050-III).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2026 означену позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання копії ухвали суду для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 1064,96 грн. за позовні вимоги немайнового характеру.

На виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано оригінал документа про сплату судового збору у розмірі 1064,96 грн. за позовні вимоги немайнового характеру.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду без повідомлення (виклику) сторін.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

Однак, відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалися. Обґрунтувань неможливості подання відзиву у строк, встановлений судом, клопотань про продовження строку на подання відзиву надано не було.

За приписами частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Поряд з цим, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ухвалою суду продовжено строк розгляду справи до 14.10.2026.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є громадянином України, який постійно проживає в Ізраїлі.

До 2005 року позивач проживав в Україні та отримував пенсію за віком.

В 2005 році виїхав з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в державі Ізраїль.

26.02.2016 представник позивача звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії.

Проте, позивачу було відмовлено у поновленні пенсії за віком, з огляду подання відповідної заяви не особисто, а на підставі довіреності.

У зв`язку з незгодою з прийнятим рішенням відповідача ОСОБА_1 звертався до суду із позовними вимогами наступного змісту: зобов`язати відповідача поновити виплату пенсії з 07 жовтня 2009 року відповідно до ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 цього Закону, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 по справі № 201/8846/16-а позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково: визнано протиправними дії Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську щодо відмови у поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1 ; зобов`язано Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з 26 лютого 2016 року; позовні вимоги ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську про зобов`язання поновити виплату пенсії за віком за період з 07 жовтня 2009 року по 08 грудня 2015 року включно - залишено без розгляду, у зв`язку з пропуском строку звернення до суду за захистом своїх прав. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську про зобов`язання поновити виплату пенсії відмовлено за безпідставністю.

Як вбачається з матеріалів пенсійної справи позивача, на підставі судового рішення по справі № 201/8846/16-а ОСОБА_1 13.05.2020 року ГУ ПФУ в Дніпропетровській області було здійснено перерахунок пенсії за вислугу років, починаючи з 26.02.2016.

30.11.2020 позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з вимогами: визнати рішення, дії чи бездіяльність відповідача, щодо невиплати недоотриманої пенсії позивача за період з 07.10.2009 року по 26.02.2016 року протиправними та дискримінаційними та зобов`язати відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вчинити певні дії - виплатити недоотриману пенсію ОСОБА_1 за період 07.10.2009 року по 26.02.2016 року, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2021 у справі № 160/15926/20 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області провести ОСОБА_1 виплату пенсії з 07.10.2009 року по 26.02.2016 року відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з компенсацією втрати частини доходів. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В січні 2026 року на банківський рахунок позивача, відкритий в АТ АКЦЕНТ-БАНК, від відповідача надійшла сума 81305,31 грн., що підтверджується витягом з відомості на зарахування пенсій та грошової допомоги в ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК".

Позивач зауважує, що з 01.01.2020 виплату пенсії переведено на відділення поштового зв`язку № 49027 за місцем реєстрації; за січеньтравень 2020 року пенсія на пошті не отримана.

В матеріалах справи є заяви позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про поновлення виплати пенсії на поточний банківський рахунок від 07.08.2023, від 27.06.2024.

З 01 липня 2024 року виплату пенсії призупинено, зв`язку з тривалою невиплатою пенсії протягом 6 місяців відповідно до ст. 49 Закону № 1058.

На звернення позивача № ВЕБ-04001-Ф-С-24-108901 від 27.06.2024, що надійшло через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (вх. № 29520/М0400-24 від 28.06.2024), з питання виплати пенсії ОСОБА_1 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило, що документи про перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку повинні надаватися до пенсійного органу особисто позивачем або, зокрема, через Вебпортал або засобами Порталу Дія чи надходити від установи уповноваженого банку.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 у справі №160/29082/24, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області по несплаті пенсії ОСОБА_1 на визначений ним банківський рахунок. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 недоотримані пенсійні кошти на визначений ним банківський рахунок НОМЕР_2 , який відкрито в АТ АКЦЕНТ-БАНК. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 968,96 грн.

30.12.2025 представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про надання документів для продовження виплати пенсії та підтвердження проходження ідентифікації.

Листом від 26.01.2026 №8083-68700/Л-01/8-0400/26 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило, що за даними Централізованої підсистеми «Призначення і виплати пенсії» в межах Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України, Вам з 07.10.2009 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1058. Статус виплати - виплата призупинена з 01.07.2024 року. Відповідно до пункту 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Порядок № 22-1), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 за №1566/11846, заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3) заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України. Крім того, відповідно до абзацу 4 пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1, у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох наступних місяців після місяця, в якому його буде припинено чи скасовано, заява про призначення (поновлення) пенсії та документи, необхідні для призначення (поновлення) пенсії, особами, які у зв`язку з агресією Російської Федерації тимчасово проживають за кордоном та отримали тимчасовий захист або статус біженця (далі - особи, які тимчасово проживають за кордоном), можуть надсилатись поштою. Пунктами 2.9. та 2.23. розділу IІ Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про поновлення пенсії особи, які тимчасово проживають за кордоном, додають: - копію паспорта громадянина України; - оригінал документу про посвідчення факту, що фізична особа є живою (з перекладом); - копії документів про отримання тимчасового захисту або статусу біженця, реєстрацію їх місця тимчасового проживання/перебування за кордоном (з перекладом). Додані до заяви про призначення пенсії копії документів повинні бути засвідчені дипломатичним представництвом або консульською установою України або нотаріально.

Позивач вважає протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у зв`язку з не поновленням та не виплатою йому пенсії з січня 2020 року.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Частиною 1 ст. 4 Закону №1058-IV визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Згідно із пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, за загальним правилом, право на призначення (перерахунок, поновлення) пенсії мають громадяни України незалежно від місця проживання та іноземці і особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, на умовах та порядку, передбачених законодавством або міждержавними угодами.

Статтею 1 Закону №1058-ІV встановлено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону №1058-ІV, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 51 Закону №1058-IV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 затверджено Порядок надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до п. 1.1 Порядку №22-1, заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Згідно з пунктом 2.8 Порядку №22-1, поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

За приписам п. 2.9 Порядку №22-1 під час подання заяв, передбачених пунктом 1.1 розділу І, пунктом 3.1 розділу III та пунктом 5.1 розділу V цього Порядку, особою пред`являється паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідчення біженця або інший документ, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України), свідоцтво про народження дитини (за відсутності у дитини паспорта громадянина України). Особи, які тимчасово проживають за кордоном, надсилають копії вищезазначених документів, засвідчені в порядку, визначеному пунктом 2.23 цього розділу, та документ про посвідчення факту, що фізична особа є живою.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку №22-1 заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

За приписами п. 4.3 Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

У свою чергу, спеціальне законодавство у сфері соціального захисту, а саме стаття 46 Закону №1058-IV, визначає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Відповідно до ч.2 ст.49 Закону №1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Суд при вирішенні цього спору на підставі ч. 5 ст. 242 КАС України враховує висновки Верховного Суду щодо релевантних норм права та їх застосування до спірних правовідносин, викладені в постанові від 04.07.2022 у справі № 380/22572/21 за наслідками розгляду судової справи з аналогічними фактичними обставинами справи:

38. Як зазначено в пункті 3.3. Рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 оспорюваними нормами Закону №1058-IV держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

39. Тобто, виходячи із чинного пенсійного законодавства, особа має право на отримання заробленої та призначеної пенсії незалежно від місця її проживання.

40. Імперативність заборони обмежувати чи позбавляти можливості реалізації громадянами України їх конституційного права на соціальне забезпечення у взаємозв`язку з дійсним місцем проживання особи також кореспондується з правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеною в пункті 52 рішення у справі №10441/06 Пічкур проти України від 7 лютого 2014 року.

41. Також, у пункті 3 Рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 року зазначено, що пункт 2 частини першої статті 49 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування створено правову ситуацію, у якій громадяни, які працювали на території України, сплачували страхові внески і отримали право на пенсію, але обрали постійним місцем проживання державу, з якою Україна не уклала міжнародний договір щодо виплати громадянам України пенсій, зароблених в Україні, позбавлені можливості їх одержувати. При цьому наголошується, що вказані положення Закону суперечать приписам Конституції України щодо неможливості скасування конституційних прав і свобод, рівності конституційних прав і свобод громадян незалежно від місця проживання, гарантування піклування та захисту громадянам України, які перебувають за її межами, права громадян на соціальний захист у старості.

42. Отже, виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні або відсутність міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія - в Україні чи за її межами, що також передбачено в статті 46 Конституції України. […]

50. Аналіз зазначених положень статті 46 Закону №1058-IV свідчить про те, що в Україні не існувало та не існує на сьогодні жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.

51. Таким чином, у разі, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах до тих пір, поки такі виплати передбачено законодавством. Конституція України та Закон №1058-ІV гарантують всім громадянам України, за певних умов, право на матеріальне забезпечення за рахунок трудових та соціальних пенсій.

52. При первинному встановленні розміру пенсії орган Пенсійного фонду діє на підставі звернення громадянина із заявою про призначення йому пенсії. У випадках поновлення раніше призначеної пенсії органи Пенсійного фонду діють на підставі цієї ж заяви пенсіонера у строки, встановлені статтею 49 Закону №1058-IV.

При цьому законодавцем чітко встановлено, що поновлення виплати пенсії проводиться протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

53. З пункту 3 резолютивної частини Рішення від 7 жовтня 2009 року №25-рп/2009 вбачається, що Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність до Конституції України положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, а також прийняття закону про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними.

Проте, відповідні зміни до законодавства до цього часу не були внесені.

55. Водночас відсутність чіткого законодавчого механізму щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, призвело до ситуації, за якої громадяни України були позбавлені можливості отримувати належні їм пенсійні виплати, або створювалися умови за яких пенсіонерам, які проживають за межами України, для отримання належних їм пенсійних виплат необхідно було докласти значних зусиль, зокрема, звертатись до суду.

56. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 травня 2020 року у справі №815/1226/18.

Як встановлено судом, представник позивача неодноразово звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявами від 07.08.2023, 27.06.2024 про поновлення виплат пенсії на поточний банківський рахунок, також 30.12.2025 представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про надання документів для продовження виплати пенсії та підтвердження проходження ідентифікації.

Попри це, станом на день подання цього позову поточна пенсія позивачу не поновлена та не виплачується.

Згідно з пунктом 2.9 Порядку 22-1 під час подання заяв, передбачених пунктом 1.1 розділу 1 цього Порядку, особою пред`являється паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідчення біженця або інший документ, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України).

Як вже зазначено вище, наразі відсутній чіткий механізм щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, а тому існуючі загальні норми не повинні тлумачитись Пенсійним фондом з надмірним формалізмом, зважаючи на те, що непроведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів.

Суд звертає увагу, що згідно з пунктом 2.8 Порядку № 22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

При цьому, суд звертає увагу, що представником позивача до заяви про ідентифікацію від 30.12.2025 долучено, зокрема нотаріально засвідчене та апостильоване свідоцтво про перебування позивача в живих.

Суд враховує висновки Верховного Суду, вказані у постанові від 20.01.2022 у справі №280/4551/21, відповідно до яких подання заяви про поновлення виплати пенсії пенсіонеру, який виїхав на постійне проживання за межі України, у період дії Порядку №22-1 у редакції постанов Правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1 та від 16.12.2020 № 25-1 допускається, у тому числі, представником такого пенсіонера за довіреністю і така заява повинна бути розглянута пенсійним органом з урахуванням інших вимог Порядку №22-1.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 20.01.2022 року №280/4551/21 в якій зазначено наступне, що необхідність приїзду людей похилого віку, які виїхали на постійне проживання за межі України, виключно з метою особистого звернення до Пенсійного органу задля виправлення помилки, допущеної державою, є додатковим тягарем для таких осіб і не сприяє відновленню їх порушеного права. Такий підхід суперечить тезам, покладеним Конституційним судом України в основу рішення від 07.10.2009 №25-рп/2009.

Слід зазначити, що закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акту. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України відносяться до категорії підзаконних.

Суд зазначає, що порядок та умови отримання пенсійних виплат регулюються виключно Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Жодних змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з приводу особливостей виплати пенсіонерам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, заборгованості по пенсії Верховною Радою не приймалося, як і не приймалося змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щодо проходження верифікації отримувачів пенсії, як постійно проживають за кордоном.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання пенсії, у зв`язку з чим, вбачає підстави для часткового задоволення позову шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити виплату пенсії позивача з 01.01.2020 року.

Щодо нарахування компенсації втрати частини доходів, то відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Стаття 2 вказаного закону передбачає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Враховуючи те, що пенсія позивачу ще не нарахована, то і підстави для компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати відсутні.

Стосовно вимоги зобов`язати відповідача приймати та розглядати по суті заяви позивача про виплату пенсії на його банківські рахунки, відкриті в банках України, у тому числі на діючі карткові рахунки, подані представником позивача на підставі довіреності, зокрема заяви, надіслані поштовим зв`язком із нотаріально засвідченим та апостильованим підписом позивача, без вимоги його особистого звернення до органу Пенсійного фонду України, суд зазначає, що такі вимоги є передчасними, адже спір в цій частині фактично не існує, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що заявлений позов по суті належить задовольнити частково, водночас обравши при цьому правильний і найбільш ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, незалежно від того формулювання позовних вимог, що наведене у позовній заяві.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 257-263 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2020 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 14.10.2026.

Суддя О.В. Царікова